Адвокатура України

3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів;

5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.

У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата.

6. Засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів її палат. Засідання палати вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів.

7. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів її палат. Рішення палати приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів, крім випадків, передбачених цим Законом.

8. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

9. Голова, заступник голови, секретар палати та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можуть отримувати винагороду за свою роботу, розмір та порядок виплати якої встановлюються конференцією адвокатів регіону.

10. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

11. Установчим документом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується Радою адвокатів України.

Стаття 51. Ревізійна комісія адвокатів регіону

1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю ради адвокатів регіону та кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури утворюється і діє ревізійна комісія адвокатів регіону.

Ревізійна комісія адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону.

2. Голова та члени ревізійної комісії адвокатів регіону обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п'яти років та адреса робочого місця яких знаходиться в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п'ять років. Кількість членів ревізійної комісії адвокатів регіону визначається конференцією адвокатів регіону.

Голова, член ревізійної комісії адвокатів регіону можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням конференції адвокатів регіону, яка обрала їх на посаду.

Голова, член ревізійної комісії адвокатів регіону не можуть одночасно входити до складу Вищої ревізійної комісії адвокатури, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

3. За результатами перевірок ревізійна комісія адвокатів регіону складає висновки, які подає на розгляд та затвердження конференції адвокатів регіону. Ревізійна комісія адвокатів регіону може подавати результати перевірок Раді адвокатів України та з'їзду адвокатів України.

Стаття 52. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури

1. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України та Раді адвокатів України.

2. До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п'яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з'їздом адвокатів України. Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обирається членами комісії шляхом голосування зі складу членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин її складу.

3. Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури становить п'ять років. Одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд.

Голова, заступник голови, секретар, член Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який обрав їх на посаду.

Голова, заступник голови, секретар, член Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

4. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури:

1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

5. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право:

1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;

2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;

4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

6. Засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини від загальної кількості членів комісії. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймаються шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів комісії.

7. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

8. Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури представляє Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.

Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури забезпечує скликання та проведення засідань Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, розподіляє обов'язки між своїми заступниками, організовує і забезпечує ведення діловодства у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, розпоряджається коштами і майном Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідно до затвердженого кошторису, вчиняє інші дії, передбачені цим Законом, положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, рішеннями Ради адвокатів України і з'їзду адвокатів України.

Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може отримувати винагороду у розмірі, встановленому з'їздом адвокатів України або Радою адвокатів України.

9. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

10. Установчим документом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується з'їздом адвокатів України.

Стаття 53. Вища ревізійна комісія адвокатури

1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю Національної асоціації адвокатів України, її органів, рад адвокатів регіонів, Ради адвокатів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, діяльністю ревізійних комісій адвокатів регіонів утворюється і діє Вища ревізійна комісія адвокатури.

Вища ревізійна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України.

2. Голова та члени Вищої ревізійної комісії адвокатури обираються з'їздом адвокатів України строком на п'ять років з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п'яти років. Кількість членів Вищої ревізійної комісії адвокатури визначається з'їздом адвокатів України.

Голова, член Вищої ревізійної комісії адвокатури можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням з'їзду адвокатів України.

Голова, член Вищої ревізійної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу ревізійної комісії адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

Голова та члени Вищої ревізійної комісії адвокатури можуть отримувати винагороду за роботу в її складі у розмірі, встановленому з'їздом адвокатів України.

3. За результатами перевірок Вища ревізійна комісія адвокатури складає висновки, які подає на розгляд та затвердження з'їзду адвокатів України. Вища ревізійна комісія адвокатури може подавати результати перевірок Раді адвокатів України, Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури.

Стаття 54. З'їзд адвокатів України

1. Вищим органом адвокатського самоврядування України є з'їзд адвокатів України.

2. До складу з'їзду адвокатів України входять делегати, які обираються конференціями адвокатів регіонів шляхом голосування відносною більшістю голосів делегатів, які беруть участь у конференції.

3. Квота представництва, порядок висування та обрання делегатів з'їзду адвокатів України, порядок проведення з'їзду адвокатів України встановлюються Радою адвокатів України.

4. З'їзд адвокатів України скликається Радою адвокатів України не рідше одного разу на три роки. З'їзд адвокатів України скликається у шістдесятиденний строк за ініціативою Ради адвокатів України або на вимогу не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів, включених до Єдиного реєстру адвокатів України, або не менш як однієї третини рад адвокатів регіонів.

У разі якщо Рада адвокатів України не скликає з'їзд адвокатів України протягом шістдесяти днів з дня надходження пропозиції про скликання з'їзду, адвокати або представники рад адвокатів регіонів, які підписали таку пропозицію, приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання з'їзду адвокатів України. Організаційне бюро має право скликати та забезпечувати проведення з'їзду адвокатів України, визначати особу, яка головує на засіданні з'їзду.

5. Про день, час і місце початку роботи з'їзду адвокатів України та питання, що вносяться на його обговорення, адвокати повідомляються не пізніш як за двадцять днів до дня початку роботи з'їзду.

6. З'їзд адвокатів України є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини обраних делегатів, які представляють більшість конференцій адвокатів регіонів.

7. З'їзд адвокатів України:

1) обирає голову і заступників голови Ради адвокатів України, голову і заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, голову і членів Вищої ревізійної комісії адвокатури та достроково відкликає їх з посад;

2) затверджує статут Національної асоціації адвокатів України та вносить до нього зміни;

3) затверджує правила адвокатської етики;

4) затверджує положення про Раду адвокатів України, положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про Вищу ревізійну комісію адвокатури;

5) розглядає та затверджує звіти Ради адвокатів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, висновки Вищої ревізійної комісії адвокатури;

6) призначає трьох членів Вищої ради юстиції;

7) затверджує кошторис Ради адвокатів України, кошторис Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затверджує звіт про їх виконання;

8) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

З'їзд адвокатів України може прийняти рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, визначити напрями їх використання та відповідальність за несплату внесків.

8. Рішення з'їзду адвокатів України приймаються шляхом голосування більшістю голосів делегатів, що беруть участь у з'їзді.

Стаття 55. Рада адвокатів України

1. У період між з'їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.

Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з'їздом адвокатів України.

Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України.

2. До складу Ради адвокатів України входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п'яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, та голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з'їздом адвокатів України. Секретар Ради адвокатів України обирається Радою адвокатів України зі складу членів Ради адвокатів України. Рада адвокатів України може достроково відкликати з посади секретаря Ради.

Рада адвокатів України є повноважною за умови обрання не менше двох третин від її складу.

3. Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів Ради адвокатів України становить п'ять років. Одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Ради адвокатів України більше ніж два строки підряд.

Голова, заступник голови, секретар, член Ради адвокатів України можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який обрав їх на посаду.

Голова, заступник голови, секретар, член Ради адвокатів України не можуть одночасно входити до складу ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

4. Рада адвокатів України:

1) складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з'їзду адвокатів України;

2) визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з'їзду адвокатів України;

3) забезпечує виконання рішень з'їзду адвокатів України;

4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього;

5) затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги;

6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з'їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання);

7) визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

8) сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність;

9) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів;

10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з'їзду адвокатів України;

11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів;

12) визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України;

13) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України;

14) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з'їзду адвокатів України.

5. Засідання Ради адвокатів України скликаються головою Ради адвокатів України, а в разі його відсутності - одним із заступників голови не рідше одного разу на два місяці. Засідання Ради адвокатів України може бути також скликане за пропозицією не менш як однієї п'ятої від загального складу членів Ради.

У разі якщо голова Ради адвокатів України або його заступник не скликає засідання Ради протягом тридцяти днів з дня надходження пропозиції про скликання засідання, члени Ради адвокатів України, які підписали таку пропозицію, приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання Ради адвокатів України. Організаційне бюро має право скликати та забезпечувати проведення засідань Ради, визначати особу, яка головує на засіданні Ради.

6. Засідання Ради адвокатів України є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів Ради. Рішення Ради адвокатів України приймаються більшістю голосів від загальної кількості її членів. У разі рівного розподілу голосів членів Ради голос головуючого на засіданні є вирішальним.

21. Спілка адвокатів України: завдання та функції

Неприбуткова, добровільна, професійна, незалежна, самоврядна всеукраїнська організація адвокатів України, яка створена на засадах рівноправності та професійної незалежності її членів, об'єднує адвокатів для їх професійного розвитку та вдосконалення системи підготовки і підвищення їх професійного рівня, сприяє розвитку адвокатської професії, правосвідомості адвокатів та етичних стандартів поведінки, зміцнення інституту адвокатури в Україні, підвищення його ролі та авторитету в суспільстві, забезпечення захисту законних прав та інтересів її членів.

Спілка адвокатів України діє з метою:

2.1.1. Об'єднання зусиль адвокатів України у сприянні формуванню демократичної правової держави;

2.1.2. Сприяння реформуванню українського законодавства та його гармонізації із законодавством Європейського Союзу;

2.1.3. Підвищення рівня захисту та надання правової допомоги фізичним і юридичним особам, у тому числі іноземним;

2.1.4. Підвищення ролі і авторитету адвокатури у суспільстві;

2.1.5. Вдосконалення законодавчого регулювання діяльності адвокатури;

2.1.6. Сприяння досягненню адвокатурою повної самостійності і самоврядування;

2.1.7. Сприяння професійному розвитку адвокатів, вдосконалення системи підготовки, підвищення кваліфікації адвокатів та поширенню правил адвокатської етики;

2.1.8. Захисту прав і законних інтересів членів Спілки, сприяння зміцненню існуючих правових норм щодо захисту прав та забезпечення гарантій адвокатів;

2.1.9. Поширення історичних традицій української адвокатури;

2.1.10. Сприяння розвитку і поглибленню міжнародних зв'язків адвокатів.

2.1.11. Організації дозвілля та спорту адвокатів.

2.2. Спілка для досягнення свої мети ставить перед собою такі завдання:

2.2.1. Сприяти розвитку демократичних засад діяльності адвокатури, удосконаленню її організаційної структури, підвищенню престижу адвокатської професії, створенню належних умов для активної професійної і громадської діяльності адвокатів, впровадженню науково-технічних засобів у їх діяльність;

2.2.2. Участь у здійсненні професійної соціальної, культурної, наукової та іншої діяльності, спрямованої на розвиток програм, що поглиблюють зв`язки адвокатів;

2.2.3. Вносити пропозиції, що випливають з мети діяльності Спілки до органів державної влади, місцевого самоврядування та управління;

2.2.4. Забезпечувати захист соціальних та професійних прав і законних інтересів членів Спілки; захищати інтереси членів Спілки у державних органах, громадських та інших організаціях, зокрема у кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури і Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури;

2.2.5. Сприяти вивченню історії адвокатури, літератури, традицій з цих питань;

2.2.6. Сприяти науковій розробці питань, пов'язаних з діяльністю адвокатури, усуненню недоліків у правозастосовчій діяльності;

2.2.7. Вносити пропозиції щодо вдосконалення законодавства та практики його застосування;

2.2.8. Сприяти зміцненню зв'язків між юридичною наукою, освітою і практикою, розширенню демократії і гласності у правотворчості;

2.2.9. Пропагувати та роз'яснювати чинне законодавство;

2.2.10. Здійснювати правову експертизу законопроектів та нормативно-правових актів; 1.2.10. Сприяти підвищенню кваліфікації і обміну досвідом роботи адвокатів, вивчати й узагальнювати адвокатську практику, забезпечувати членів Спілки методичною літературою, що видається Спілкою;

2.2.11. Засновувати видавництва, у тому числі інтернет-видання, видавати газети, журнали, науково-популярну, довідкову та іншу літературу в установленому законом порядку;

2.2.12. Представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси членів Спілки у державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, громадських організаціях;

2.2.13. Одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх статутних завдань;

2.2.14. Організаційно і матеріально підтримувати інші громадські організації (об'єднання), надавати допомогу в їх створенні;

2.2.15. Засновувати третейські суди;

2.2.16. Розвивати міжнародні зв'язки, обмін професійним досвідом, співробітництво з різними міжнародними організаціями, всебічно сприяти імплементації міжнародних норм і стандартів адвокатської діяльності;

2.2.17. Підтримувати зв'язки та здійснювати обмін делегаціями з організаціями зарубіжних країн, бути членом міжнародних організацій, здійснювати іншу міжнародну діяльність в межах завдань, визначених цим Статутом;

2.2.18. Організовувати та проводити лекції, семінари, тренінги, конференції та інші інформаційно-освітні заходи;

2.2.19. Розробляти та реалізовувати програми обміну та стажування адвокатів за кордоном;

2.2.20. Забезпечувати дотримання морально-етичних стандартів поведінки членів Спілки.

22. Співвідношення моралі, моральності і етики у адвокатськіи? діяльності

Мораллю є система правил, нормативних регуляторів поведінки суб'єктів у суспільних відносинах. Етика - наука про мораль, вчення про норми моралі і моральності, що склалися в суспільстві. Етика - багатше за своїм змістом поняття, ніж мораль, як і будь-яка наука в порівнянні з досліджуваним нею предметом.

Адвокатська етика являє собою систему науково обґрунтованих уявлень про морально-етичні аспекти адвокатської діяльності та їх оцінок.

Адвокатська етика є складовою частиною науки про адвокатуру, її відносно відокремлений інститут, а також частиною загальної юридичної етики (поряд, наприклад, із судовою етикою, професійною етикою підприємця).

У зміст адвокатської етики входять:

1) моральні принципи, яких повинні дотримуватися адвокати в ході здійснення адвокатської діяльності;

2) норми моралі і моральності, що виражаються в певних правилах, створених і діючих у різних сферах професійної діяльності адвокатів і наповнюють принципи адвокатської етики змістом, конкретизують їх;

3) оцінка повноти відображення в законодавстві про адвокатську діяльність і адвокатуру вимог моралі, думки щодо ступеня дотримання вимог адвокатської етики в діяльності органів адвокатського співтовариства, адвокатських утворень та окремих адвокатів, уявлення суспільства про інститут адвокатури в цілому, про доцільність, справедливості в його діяльності; ступінь довіри громадян до адвокатів і поваги їх професії;

4) методи втілення в життя адвокатською спільнотою моральних вимог, що розробляються адвокатською етикою, способи забезпечення виконання адвокатами етичних правил.

23. Етичні правила поведінки адвоката з клієнтами

До підписання угоди адвокат має повідомити клієнту, в яких галузях права він спеціалізується, якщо така спеціалізація має місце, а на прохання клієнта - також відомості про стаж роботи адвокатом, наявність досвіду у веденні певної категорії справ та обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів.

Дотримання принципів компетентності та добросовісності на стадії прийняття адвокатом доручення клієнта.

Інформування клієнта щодо правової позиції у справі.

Дотримання принципу законності на стадії прийняття доручення клієнта.

Дотримання принципу неприпустимості представництва клієнтів з суперечливими інтересами на стадії прийняття доручення клієнта.

Дотримання принципу конфіденційності на стадії прийняття доручення клієнта.

Дотримання принципу добросовісності на стадії виконання адвокатом доручення клієнта.

Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

24. Етика поведінки адвоката з органами, наділеними контролюючими функціями, органами досудового розслідування і судом

Ст. 58 Правил визначає, що адвокат не повинен повідомляти учасникам процесу або свідкам свідомо неправдиву інформацію стосовно фактичних обставин справи, їх правової оцінки, суті закону, обсягу прав та обов'язків сторін, або іншим чином намагатися схилити їх до зміни їх позиції, свідчень, здійснення інших дій, в яких зацікавлений його клієнт.

Адвокат повинен уникати поза процесуального спілкування по суті справи, що є предметом судового розгляду, з учасниками процесу, які не є його клієнтами, і має здійснювати таке лише у формах та з метою, що не суперечить чинному законодавству та цим Правилам і лише у випадках, коли це є необхідним для належного виконання доручення.

Адвокат повинен уникати спілкування з суддею в будь-яких формах, окрім передбачених законодавством, по суті справи, що розглядається судом, і не повинен спонукати до цього клієнта.

адвокат водночас має бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, які суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу домінантності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов'язані з відносинами адвоката з судом.

25. Принципи поваги до адвокатськоі? професіі?, культури поведінки адвоката та обмеженого рекламування адвокатськоі? діяльності

Усією своєю діяльністю адвокат повинен підвищувати повагу до адвокатської професії, її сутності і громадського призначення, сприяти збереженню та зміцненню її престижу.

Цього принципу адвокат має дотримуватись в усіх сферах своєї діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та ін.

Адвокат зобов'язаний виконувати законні рішення виборних органів адвокатури, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та їх оскарження у встановленому законом порядку.

Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, підрив її престижу.

Дана вимога-рекомендація не зводиться новим Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до рівня принципу. Тим не менш вона розміщена у розділі "Принципи адвокатської діяльності".

Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і у приватному житті, дбаючи про престиж професії адвоката, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводитись гідно, стримано, тактовно, по можливості зберігати самоконтроль і витримку при здійсненні своєї професійної діяльності, мати пристойний зовнішній вигляд.

Адвокат, який має індивідуальну практику, і адвокатське об'єднання мають право рекламувати свою професійну діяльність з дотриманням чинного законодавства і цих Правил.

Рекламування можливе у формі розміщення оголошень, інформаційних повідомлень та інших рекламних матеріалів у періодичних виданнях, довідниках, інформаційних бюлетенях, інших друкованих виданнях, а також трансляції рекламних матеріалів по радіо і телебаченню.

Адвокат не має права пропонувати свої послуги конкретному клієнту ні особисто, ні через посередників.

Рекламні оголошення або інші рекламні матеріали щодо професійної діяльності адвоката (адвокатського об'єднання):

1) мають містити:

- прізвище, ім'я і по батькові адвоката (назву адвокатського об'єднання);

- адресу, за якою може здійснюватись надання правової допомоги цим адвокатом (об'єднанням);

- номер телефону;

- загальні відомості про галузі права, з яких спеціалізується адвокат (адвокатське об'єднання), або вказівку про те, що правова допомога може бути надана з усіх галузей права;

- реєстраційний номер, дату і місце видачі адвокатові свідоцтва про право займатися адвокатською діяльністю (дату реєстрації адвокатського об'єднання та Його реєстраційний номер);

3) не можуть містити:

- оцінних характеристик адвоката;

- відгуків інших осіб про роботу адвоката;

- порівнянь з іншими адвокатами і їх критики;

- заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні сподівання у клієнтів;

- вказівок, які можуть скласти уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, насправді притаманними адвокатурі як такій;

26. Участь адвоката у Конституційному суді України

Конституційне судочинство, в порівнянні з більш загальновідомими кримінальним, цивільним, господарським і навіть адміністративним процесами, має свої істотні риси, що в значній мірі і визначає специфіку діяльності адвоката, який бере участь в конституційних справах. Змістом конституційної юстиції, як відомо, є забезпечення верховенства і прямої дії Конституції, захист прав і свобод людини і громадянина шляхом дослідження і тлумачення правових норм, головним чином, з позиції їх відповідності положенням Основного Закону України. Фактичні обставини з'ясовуються Конституційним Судом України (далі - КСУ) виключно в тому ступені, в якому вони можуть привести до оцінки конституційності закону або іншого нормативного акту, окремих його положень.

Звідси головне завдання адвоката - допомогти суддям КСУ з'ясувати всю глибину проблеми, зміст акту, який розглядається, або правової норми, привести переконливе правове і наукове аргументування на підтвердження позиції свого клієнта, сприяти знаходженню оптимального науково обгрунтованого рішення, а не займатися дослідженням фактичних даних або побудовою версій, які навіть і не стануть розглядатися цим судом.

Отже, роль адвоката в конституційному процесі зводиться, в основному, до консультування клієнта з питань права, тобто фактично до науково-дослідної роботи. Для цього недостатньо бути тільки фахівцем по кримінальному, цивільному або інших галузей права. Гіпотетично адвокати можуть бути представниками сторін в будь-яких справах, які розглядаються КСУ. А оскільки адвокати можуть представляти як одну, так і іншу сторону у будь-якому вигляді судових справ, то в конституційному поєдинку цілком і можуть зустрічатися якраз два представники однієї юридичної професії адвоката.

27. Участь адвоката у кримінальному провадженні

Роль адвоката-захисника у кримінальному процесі багато в чому не збігається з роллю адвоката-представника у цивільній чи адміністративній справах. Складнішою - за психологічним перевантаженням і витратами нервової енергії, яких потребує зіткнення полярно непримиренних інтересів - людського горя з феноменом кримінальної психології чи юридично підкріпленого службового делікту. Кримінальний злочин - це, на жаль, вічна і малодосліджена тема будь--якого суспільства. Його постійними супутниками, як правило, були, є і будуть суперечливі оцінки та пристрасті, почуття й емоції, гнів та скорбота, прагнення до справедливого покарання і нескінченні суперечки про феномен самої справедливості. Беручи до уваги всі обставини, не слід забувати, що адвокат - це насамперед жива людина.

Кожен має право на повагу його гідності, зазначено у статті 28 КУ. Ніхто не може бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. На жаль, найчастіше такі правопорушення здійснюються у правоохоронній сфері.

У кримінальному процесі переплітаються державні функції - розслідування та розкриття злочину, викриття та покарання злочинця - з громадським поняттям самої справедливості у конкретно взятому випадку і з суто особистісними оцінками як самого злочину, так і підходів до обґрунтованості та адекватності покарання злочинця.

Два останніх кримінологічних моменти - наукове і громадське поняття соціальних та особистісних причин злочинності та самої справедливості в конкретно взятому випадку, а також суто особистісна оцінка як самого злочину, так і підходів до обґрунтованості та адекватності покарання злочинця - набувають всебічного висвітлення та справжньої об'єктивності лише завдяки присутності у кримінальному процесі адвоката-захисника. Саме задля досягнення неупередженості та об'єктивності розслідування конкретного злочину, його наслідків світовою практикою прийнято та запроваджено принцип однобічності функцій адвоката у кримінальному процесі. Тому дуже рідко більш-менш серйозна кримінальна справа на досудовому слідстві закінчується без участі захисника. Адвокат є однією з активних процесуальних фігур досудового слідства.

За умов єдності засад адвокатської професії і її соціальної основи з іншими юридичними спеціалізаціями - слідчою, суддівською - адвокатура виконує притаманні лише їй властиві функції і має унікальну специфіку, що вимагає від юриста високого інтелекту, різнобічних знань, величезної терплячості, обережної принциповості, а нерідко і справжньої мужності.

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Стаття 29 КУ досить чітко визначає обставини запровадження такого виключного заходу, як арешт. Ніхто не може бути заарештований або утримуватися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

28. Участь адвоката у цивільному процесі

Уся робота адвоката, якщо він запрошується клієнтом до участі в якості представника, відбувається в суді і має такі три послідовні фази,: підготовка до справи, участь у судовому засіданні, процедура оскарження. Статус представника у цивільній справі, його права, обов'язки, а також обставини, що унеможливлюють участь у справі в такій якості, регламентовані Цивільно-процесуальним кодексом.

При виконанні представницьких функцій у цивільній справі адвокат позбавлений психологічних навантажень, пов'язаних із процедурою систематичного контакту з обвинувачуваним (нерідко злочинцем) у слідчому ізоляторі та необхідністю по-діловому розмовляти з людиною, що, можливо, холоднокровно скоїла страшний злочин.

Цивільні справи дуже рідко бувають схожими на багатомісячні судові процеси з сотнями злочинних епізодів та десятками підсудних на лаві. За рідкісними винятками, цивільні справи вирішуються кількагодинним, часом кількаденним судовим засіданням.

Клієнт, з яким, здебільшого, доводиться працювати адвокатові в цивільних справах, - це законослухняна, без кримінального забарвлення людина, що досягнення своєї мети вважає справедливою.

З іншого боку, на адвоката у цивільних справах очікують складнощі, які за своєю психологічною напруженістю не поступаються кримінальним справам.

Далеко не кожний адвокат схильний до такого роду роботи з різних міркувань та обставин. Такими справами займаються переважно адвокати-роботяги, ті що, в основному, практикують консультаційну роботу.

Взаємини з клієнтами у цивільних справах слід будувати на реальності претензій та вимог у своїй позиції. Клієнта слід орієнтувати на реальну можливість у справі і ніколи не балансувати між припущеннями та обіцянками. У стосунках має домінувати повна ясність щодо можливих результатів справи.

29. Адвокат у виконавчому провадженні

Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закони України "Про державну виконавчу службу" і "Про виконавче провадження", інші закони та нормативно-правові акти, зокрема, Інструкція про проведення виконавчих дій, що прийняті на їх виконання.

Норми Цивільний Кодекс України;- Цивільно-процесуальний Кодекс України;- Господарський Кодекс України;- Господарсько-процесуальний Кодекс України;- Сімейний Кодекс України не тільки регулюють окремі питання виконавчого провадження, але в окремих випадках вступають у конкуренцію з нормами Законів України "Про виконавче провадження" та "Про державну виконавчу службу". У цьому випадку пріоритетним є застосування Законів України "Про виконавче провадження" та "Про державну виконавчу службу", адже норми останніх у процедурі примусового виконання рішень мають спеціальний характер, відповідно до загальновідомого принципу "Lex specialis derogat generali".

Ці нюанси вкрай необхідно знати адвокату, щоб компетентно діяти, виконуючи представницькі функції на стадії виконання судових рішень.

30. Адвокат в адміністративному процесі

Загалом участь адвоката в адміністративному судочинстві в якості представника позивача чи відповідача вбачається принципово новою і дуже перспективною лінією діяльності. Особливо, з огляду на те, що кожне рішення адміністративного суду про відновлення чи повернення прав, порушених державним органом чи чиновником, автоматично стає преюдиціальним підґрунтям для звернення в загальний суд з позовом про відшкодування матеріальної шкоди та моральних збитків, заподіяних порушенням прав та законних інтересів.

До особливостей адміністративного судочинства, важливих з професійного погляду адвоката, слід віднести статус відповідачів у справі, якими, за визначенням ст. 1 КАСУ, є органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Саме цей нюанс стане критерієм випробувань як для посадових осіб, що опиняться в ролі відповідачів, так і для адвокатів, яким доведеться виступати (а часом і дуже гостро) проти осіб, які представляють владні органи на місцях. Можливість зіпсувати свої відносини з місцевою владою та її посадовими особами не обіцяє адвокату безхмарного життя в районі, де відбувається судочинство в тій чи іншій справі.

Адвокатові, вочевидь, не слід ігнорувати цю обставину і, можливо, доцільно рекомендувати клієнту запросити адвоката з іншого району. Цей дипломатичний демарш дасть змогу адвокату, з одного боку, відстоювати інтереси клієнта у справі безбоязно і сміливо, а з другого - не чекаючи щодня помсти з боку установи, якій буде завдано небажаних і серйозних клопотів.

Безумовний інтерес для адвоката становить ст. 17 КАСУ, де Йдеться про адміністративну юрисдикцію і підсудність адміністративних судів.

Тут подається перелік справ, що входять до компетенції судів цієї категорії. Вона поширюється на:

- спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно--правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

- спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з укладання та виконання адміністративних договорів;

_ спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

- спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Ця стаття Кодексу спонукає адвокатів до ретельного вивчення характеру цієї категорії справ та з'ясування питання щодо майбутньої участі в них. У будь-якому разі жоден адвокат не може бути впевненим, що йому не доведеться стикатися з колом саме таких справ.

З переліку справ, підвідомчих адміністративному суду (п. 3), стає зрозумілим, що суд стане реальним учасником здійснення організаційної функції виконавчої влади. Звідси підвищена відповідальність адвоката, якому доведеться брати участь у справах цієї категорії, адже неправильне рішення суду позначиться на ефективності діяльності того чи іншого органу-учасника спору.

Це, в свою чергу, вимагає від адвоката відповідної підготовки до такої категорії справ. Глибокого вивчення адвокатом питання виборчого права вимагає і п. 5 ст. 17 КАСУ.

Размещено на Allbest.ru