Вибір юридичних норм на підставі законодавчого тексту здійснюється головним чином шляхом правової кваліфікації фактичних обставин юридичної справи.

На перших стадіях застосування закону відбувається попередня правова кваліфікація, у результаті якої визначається коло обставин, у відношенні яких здійснюється застосування закону (предмет доведення). Остаточна правова кваліфікація фактів здійснюється при вирішенні юридичної справи, коли формулюється підсумковий висновок про юридичні норми, під які підпадає даний випадок і які покладено в основу рішення.

Після вибору норми права здійснюється перевірка обраної норми на предмет її дії в часі, просторі і по колу осіб. Зокрема , встановлюють:

1. Чи діє вона на момент вирішення конкретної справи

2. Чи діє вона на тій території, де вирішується справа

3. Чи поширюється її дія на суб'єктів, що є учасниками виникаючих правовідносин

Здійснюючи перевірку обраної норми, необхідно встановити її справжній текст. Для цього варто користатися офіційним текстом нормативного акта, опублікованого в офіційних джерелах.

Працівники правозастосовчих органів часто користуються різного роду збірниками законодавства, довідниками. Звичайне користування такими текстами не викликає яких-небудь непорозумінь. Однак на неофіційні видання не поширюється презумпція (припущення) їх повної відповідності оригіналу акту, отже у кожному конкретному випадку їх використання варто звіряти ці видання з офіційними джерелами. Щоб уникнути порушень законності неприпустимо ґрунтуватися при застосуванні права на виданнях, що лише передають зміст нормативних актів.

Тлумачення правових норм - інтелектуально-вольова пізнавальна діяльність, що полягає у встановленні точного змісту (смислу) норм права і здійснюється за допомогою певних способів (прийомів) з метою правильного їх застосування та реалізації [22, с. 435].

Існують кілька точок зору на загальне поняття тлумачення права:

- тлумачення норм права означає з'ясування змісту правових норм;

- сутність тлумачення складає роз'яснення норм права;

- тлумачення - це з'ясування і роз'яснення норм права;

Перші два визначення неповні й однобічні. По-моєму третя точка зору, якої дотримується і Н.Н.Вопленко, найбільш точно відбиває сутність визначення тлумачення права.

Діяльність по тлумаченню норм права об'єктивується у виді визначених актів.

У теорії тлумачення норм права можна виділити дві частини: навчання про способи тлумачення і навчання про акти тлумачення.

Термін "тлумачення" пов'язаний з поняттям "пізнання".

Перший елемент тлумачення - це з'ясування, тобто характеристика гносеологічної природи процесу тлумачення, його спрямованість на пізнання і пояснення змісту правових явищ. З погляду А.С.Пиголкина тлумачення-це з'ясування - це внутрішній розумовий процес, що не виходить за рамки свідомості самого інтерпретатора [12, с. 367].

Отже, можемо зробити висновок, що порядок застосування норм права може бути простим і складним.

Порядок застосування норм права, як правило, складається з трьох стадій правозастосувальної діяльності:

1) встановлення фактичних обставин справи;

2) встановлення юридичної основи справи -- вибір і аналіз юридичних норм (інакше: юридична кваліфікація фактичних обставин);

3) вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення.

Зазначені стадії є умовними, оскільки на практиці вони збігаються.

Висновки

В результаті проведеного в даній роботі дослідження можна зробити висновок про те поняття реалізації права охоплює декілька способів і форм впливу на поведінку суб'єктів права.

Реалізація норм прававідіграє велику роль у розвитку держави і права, і суспільства в цілому.

В процесі реалізації правових норм суб'єкти застосування повинні приймати рішення з однієї сторони на підставі і відповідно діючих нормативно-правових актів, з другої сторони потрібно враховувати, що право і правові принципи повинні мати вищу юридичну силу, таку ж як і Конституція. Конституція і її принципи повинні застосовуватись в процесі прийняття рішень у всіх сферах державного і суспільного життя.

Суб'єкти правозастосування, приймаючи рішення по справі, повинні пам'ятати, що в праві і законодавстві виражається міра свободи і відповідальності за протиправну діяльність і поведінку. Тому рішення повинні бути як справедливими, так і гуманними по відношенню до всіх учасників цивільного чи кримінального процесу. Наприклад, принцип таліону (око за око, зуб за зуб), який існував в стародавньому світі, -- це цілком справедлива міра відповідальності, але не гуманна.

Прийняття рішень на підставі права і з урахуванням принципів справедливості і гуманізму свідчить про високий рівень правосвідомості і правової культури суб'єктів правозастосування, що суттєво буде впливати на стан законності і правопорядку, розвитку правової демократії, становленню правової держави і громадянського суспільства в Україні.

В останні роки великий інтерес в суспільному житті набули проголошення основних прав людини і їх юридичний захист. Однак, надзвичайне возвеличення прав окремої людини веде до ущемлення прав держави і всього громадянського суспільства. В процесі правозастосування потрібно враховувати законні інтереси і потреби як окремих громадян, так і всього суспільства. Тільки врахування діалектичної єдності інтересів громадянина, і держави, єдність юридичних прав і обов'язків дозволить приймати гуманні рішення як по відношенню до окремих громадян, так і по відношенню держави і суспільства.

Норми права не в змозі відобразити всі різноманітні фактичні обставини, і зокрема конкретних об'єктів правового впливу. Це в змозі доповнити процес застосування правових норм. Головною умовою ефективності правозастосування є максимальне врахування в конкретній ситуації фактичних обставин (характеристик) для вибору варіанта рішення. Ці вимоги можуть бути прямо передбачені в законі, а можливі випадки коли умови прямо не передбачені, але їх потрібно шукати в інших правових нормах. Інформаційне забезпечення підготовки рішень, доказування є однією з важливих умов застосування правових норм.

Висока якість законодавства -- є другою умовою ефективності. Разом із тим при низькій якості законодавства (наявності в ньому протиріч, прогалин, нечітких формулювань і т.п.) можна досягти високої ефективності правозастосувальних актів, усунувши протиріччя при допомозі аналогії закону і права. Крім того потрібно поліпшувати якість законодавства, щоб воно мало правовий характер. Всі нормативно-правові акти повинні бути оптимальними в правовому регулюванні суспільних відносин.

Ефективність правозастосувальних актів залежить не тільки від особистих якостей юриста (рівень правосвідомості, правова підготовка, практичний досвід, культура, професійні знання, вміння, навики), умов його праці і відпочинку, але й від зацікавленості його в винесенні об'єктивних рішень. Прийняття правильних рішень, їх реалізація мають більший виховний вплив ніж сам по собі закон. Такі рішення дають можливість більш диференційовано підійти до конкретної справи і безпосередньо впливати на правосвідомість окремих громадян і соціальних груп.

Список використаної літератури

1. Алексеев С.С. Общая теория права: ученик. / С.С. Алексеев.-Москва: Норма, 1982,-184с.

2. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве:ученик. / С.С Алексеев.- Москва, 1989,-121с.

3. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. / Ю.И. Гревцов. - Ленинград., 1987,-58с.

4. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права: Теоретические вопросы. / И.Я. Дюрягин. - Свердловск., 1973,-84с.

5. Лазарев В.В. Проблемы в праве и пути их устранения. / В.В. Лазарев. - Москва., 1974,-195с.

6. Лазарев В.В. Социально-психологические аспекты применения права: учебник. / В.В. Лазарев. - Казань, 1982,-232с.

7. Лазарев В.В. Липень С.В. Учебник «Теория государства и права». / В.В. Лазарев - Москва., 1998,-98с.

8. Лившиц Р.З. Теория права:учебник. / Р.З. Лившиц - Москва., 1994.

9. Общая теория права и государства: Учебник. / под ред. В.В. Лазарева. - Москва., 1994,-32с

10. Пиголкин А.С. Нормы советского права и их толкование. / А.С. Пиголкин - Ленинград., 1962,-75с.

11. Проблемы теории государства и права: Учебник. / под ред. Алексеева С.С. - М., 1987,-40с.

12. Решетов Ю.С. Реализация норм права. / Ю.С. Решетов - Казань., 1989,-100с.

13. Черданцев А.Ф. Вопросы толкования советского права. / А.Ф. Черданцев - Свердловск., 1927,-214с.

14. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907г.). / Г.Ф. Шершеневич - Москва., 1995,-240с.

15. Явич Л.С. Общая теория права:учебник. / Л.С. Явич - Харьков., 1971,-78с.

16. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. / О.Ф. Скакун. - Харків, 2001,-95с.

17. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

18. Копєйчиков В.В. Теорія держави і права України: Навчальний посібник / В.В Копейчиков -Київ.: Юрінком Інтер, 2002,-429с.

19. Лисенков С. Способи правової регламентації і реалізація суб'єктивних прав / С.А. Лисенков.- Київ. Юридичний журнал - №12 - 2006.

20. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права:підручник. / П.М.Рабінович. - Тернопіль, 2002,-321с.

21. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник. / О.Ф.Скакун - Київ, 2009. - 520с.

Размещено на Allbest.ru