Злочини серед працівників органів внутрішніх справ України: їх детермінація та попередження

У роботі проводиться аналіз організаційно-управлінських факторів як найчисельніших серед криміногенних детермінант видового рівня. Констатується, що серед актуальних чинників протиправної поведінки персоналу ОВС залишаються також невирішеність питань оптимізації та відкритості статистичних показників ефективності діяльності ОВС; незабезпеченість на практиці незалежного статусу слідчого апарату; недоліки в підготовці керівних кадрів, незадовільна організація роботи з населенням; недосконалість дисциплінарної політики регулювання правослухняної поведінки персоналу ОВС.

У підрозділі 3.4 “Безпосередні причини та умови конкретних злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України” відзначається, що загальні та видові фактори злочинів, переломлюючись на рівні індивідуальної свідомості, породжують комплексні психологічні утворення (мотиви, життєві цінності, стереотипи поведінки та звички), які досить важко віднести до якої-небудь однієї, певної сфери діяльності людини. Тому при загальному аналізі набору криміногенних факторів, що діють на індивідуальному рівні, більш коректним вважається підхід, який враховує, насамперед, об'єктивну й суб'єктивну природу детермінант протиправної поведінки працівників ОВС.

Обґрунтовується висновок про те, що серед об'єктивних чинників індивідуального рівня одне з провідних місць посідають негативні характерологічні особливості керівників підрозділів. Такі особливості не тільки позначаються на кліматі й неформальній структурі колективу, але й є чинником, що спричиняє згодом негативну деформацію особистості конкретного працівника у вигляді агресивності, дратівливості, приступів гніву й депресії, психосоматичних розладів здоров'я.

На другому за значимістю місці розглядаються стреси, що супроводжують професійну діяльність працівників ОВС. Результатом перенесених стресів є поширення граничних форм патології у вигляді психічної дезадаптації та психоемоційної напруги, виникнення психосоматичних захворювань, розвинення реактивної тривожності, психомоторних зривів, неконтрольованої агресивності. Власне дослідження дозволило дисертантові виділити загальний перелік стрес-факторів, дати їх рангову оцінку, звести до десяти найбільш характерних груп, визначити ступінь їх прояву в основних службах ОВС та порівняти з результатами аналогічних досліджень зарубіжних кримінологів.

Криміногенні фактори суб'єктивного порядку пропонується поділити умовно на три складові компоненти: блок психічних патологій і девіацій, які були притаманні індивідам до їх вступу на службу в ОВС і згодом проявляються у період проходження служби; негативні психологічні новоутворення, що виникають у результаті професійної деформації й деградації; незадоволені потреби, що не досягли сили патогенного впливу, але створюють передумови для наступної деформації життєвих установок і ціннісних орієнтацій конкретного індивіда.

У роботі запропоновано розглядати як окрему детермінанту комплексного характеру процес професійної деформації особистості, який на останніх своїх стадіях призводить до гіпертрофії професійно значимих якостей, розвитку низки негативних рис (авторитарності, жорстокості, брутальності, цинізму, почуття вседозволеності) та поступової атрофії особистості. Результатами самостійного дослідження дисертант доводить, що характер негативних особистісних змін залежить як від особистих передумов, так і від специфіки виконуваних працівниками ОВС службових завдань.

Четвертий розділ “Попередження злочинів в ОВС України”, що завершує дисертацію, складається з 4 підрозділів, в яких розглядається існуюча система превентивних заходів (за рівнями та напрямками), а також розкривається зміст заходів, які пропонує дисертант до впровадження у практику ОВС України.

У підрозділі 4.1 “Поняття та система діяльності по попередженню злочинності”, беручи до уваги багатозначність понятійного апарату та численні дискусії у галузі попередження злочинності, дисертант вважає за доцільне дотримуватися точки зору, згідно з якою попередження злочинності розуміється як різновид соціального управління, що має здійснюватися з дотриманням принципів системності, об'єктивності, наукової обґрунтованості, законності, гуманності, оптимальності, комплексності тощо.

Визначаючи поняття об'єкта попереджувальної діяльності, автор поділяє позицію тих науковців, які під об'єктом превентивної діяльності розглядають всю сукупність негативних явищ і процесів, що породжують злочини серед працівників ОВС, а також інші види їхньої делінквентної поведінки. Виділена така особливість об'єкта попередження, як висока латентність детермінант і зовнішніх проявів протиправної поведінки працівників ОВС.

Розгляд системи превентивної діяльності виконується із традиційним розподілом заходів попередження за їх рівнем на загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні, відповідно до чого в дослідженні аналізуються статус, повноваження та обсяг функцій суб'єктів попередження злочинів в ОВС України.

У підрозділі 4.2 “Загальносоціальні заходи попередження злочинів в органах внутрішніх справ України” доведено, що рівень злочинів серед працівників ОВС обумовлюється, перш за все, факторами загальносоціального порядку. З цієї причини застосування у практиці вітчизняних органів внутрішніх справ переважно спеціально-кримінологічних заходів превенції не призводить до істотного зниження рівня цього виду злочинів на тривалий період. Дисертант вказує на потребу змінити такий стан речей, оскільки попередження злочинів серед персоналу ОВС потребує заходів, спрямованих, у першу чергу, на зміни у функціонуванні ОВС як одного із соціальних інститутів суспільства.

Аналіз заходів попередження економічного характеру дозволяє констатувати недостатність існуючої тенденції вирішення питань самофінансування правоохоронної діяльності шляхом розвитку ринку платних послуг підрозділів ОВС, оскільки такий підхід повністю не вирішує проблеми попередження корупції та злочинів у сфері службової діяльності. З огляду на це дисертантом додатково пропонується запровадити гарантовану виплату компенсацій потерпілим від протиправних дій персоналу ОВС за рахунок тієї частини державного бюджету, яка призначена для фінансування МВС України, що автоматично має підвищити рівень відповідальності керівництва та особового складу ОВС за дотримання вимог законів та службової дисципліни.

Серед заходів попередження соціального характеру перевага віддається реорганізації традиційно силової діяльності ОВС, орієнтованої переважно на боротьбу зі злочинністю, у напрямку розбудови сервісної моделі, яка передбачає такі принципи стосунків із громадою, як рівноправність, розподіл владних повноважень, швидке й ефективне реагування, відкритість інформації, спільна участь і партнерство в охороні правопорядку. Одночасно пропонується реорганізувати міліцію України в орган виконавчої влади європейського типу - поліцію.

У роботі правова превенція злочинів серед персоналу ОВС вбачається як максимально повна імплементація міжнародних норм, що регулюють діяльність правоохоронних органів та забезпечують соціальний захист персоналу ОВС, удосконалення нормативно-категоріального апарату, посилення мір адміністративної та кримінальної відповідальності стосовно правопорушників.

Наголошується на необхідності встановлення системи державного і міжнародного моніторингу за дотриманням законності у сфері правоохоронної діяльності, ефективного поєднання при цьому форм громадського та відомчого контролю, поступової децентралізації та муніципалізації ОВС як провідних заходах в організаційно-управлінській сфері. Окрему увагу приділено необхідності визначення системи показників, за якими має оцінюватися діяльність персоналу ОВС.

Підрозділ 4.3 “Спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинів у підрозділах ОВС України” містить обґрунтування доцільності такого антикорупційного заходу фінансового характеру, як централізована вторинна зайнятість персоналу ОВС, що має здійснюватися під безпосереднім контролем керівництва підрозділів як самостійний напрям роботи з особовим складом. Одночасно не заперечується ефективність заходів, запропонованих іншими дослідниками - встановлення підвищеної зарплати, запровадження систем преміювання та соціальних пільг тощо.

Соціальні заходи попередження на відомчому рівні передбачають перехід від реактивного до проактивного способу діяльності ОВС в цілому з одночасним формуванням дійових етичних принципів, дотримання яких має запобігти вчиненню правопорушень серед персоналу ОВС. Окреме місце посідають заходи з формування соціальної самоідентифікації правоохоронців, врахування в роботі підрозділів стану громадської думки, залучення громади та ЗМІ до виконання контрольно-ревізійних і допоміжних функцій.

У сфері організаційно-управлінських заходів відстоюється необхідність переходу від ціннісно-орієнтованого підходу при відборі персоналу до відбору, заснованому на оцінці сформованих умінь і навичок індивіда, його способах реагування у різних ситуаціях. В межах вказаного підходу дисертантом пропонується нова система оцінки якостей та вмінь працівників ОВС при призначенні їх на посади керівників підрозділів, а також заходи щодо попередження порушень дисципліни й законності серед особового складу.

Для нейтралізації криміногенних детермінант правового характеру дисертант пропонує провести ревізію нормативної бази ОВС з метою максимальної регламентації дій службових осіб та обмеження їх дискреційних повноважень; розробити комплексний кодекс поведінки персоналу, що має встановлювати офіційні норми поведінки працівників і систему їх дисциплінарного регулювання.

Підрозділі 4.4. “Індивідуальні заходи попередження злочинів серед працівників ОВС України” містить огляд превентивних заходів, більшість з яких зорієнтована на діагностику та корекцію девіацій. Дисертантом також підтримується позиція щодо необхідності подальшого вдосконалення заходів індивідуального впливу залежно від суб'єкта попереджувальної діяльності.

Висновки

За результатами дисертаційного дослідження сформульовано теоретичні узагальнення та запропоновано вирішення наукової проблеми - визначення детермінаційної природи протиправної поведінки працівників ОВС України з одночасним створенням теоретичної моделі взаємодії криміногенних чинників, що призводять до вчинення персоналом ОВС злочинів, розробка вдосконалених заходів щодо їх попередження. Найбільш важливі результати дослідження відображено у наступних висновках, що мають наукове та практичне значення:

1. У поліцейських підрозділах різних країн світу констатується широка розповсюдженість таких правопорушень, як корупція, брутальність, свідоме перевищення силових повноважень, тортури та знущання стосовно затриманих осіб, участь у кримінальній діяльності, расизм. Історико-правовий аналіз діяльності правоохоронних органів радянського періоду на території України також свідчить про постійну наявність серед особового складу ОВС широкого спектру таких видів злочинів та правопорушень, як незаконне застосування зброї, побиття громадян, приховування злочинів, фальсифікація, незаконний арешт та затримання, хабарництво, пияцтво тощо.

2. Злочини, які вчиняються працівниками органів внутрішніх справ, мають певні відмінності у кожній країні за своїм складом, рівнем та структурою, проте існування їх як негативного явища у країнах з різними політичними режимами, економічними та соціальними умовами, різним статусом та повноваженнями поліції (міліції) дозволяють розглядати протиправну поведінку правоохоронців як постійне негативне явище соціального порядку, що витікає з недоліків функціонування органів внутрішніх справ як силового інституту та обумовлюється специфікою виконуваних ними задач у суспільстві.

3. Динаміка загального рівня злочинів, вчинених працівниками органів внутрішніх справ України, в цілому відповідає загальним негативним тенденціям, що існують у діяльності поліцейських підрозділів інших країн, а також відповідає закономірностям, за якими змінюється рівень сучасної злочинності в країні. З урахуванням цього масив злочинів працівників ОВС пропонується розглядати як стохастичну сукупність деліктів, яка характеризується сталістю пропорційних співвідношень між основними їх видами і має ознаки системності.

4. З огляду на реальний масштаб суспільної небезпеки злочинів серед працівників ОВС України вважається за необхідне систематичне вивчення феномена протиправної поведінки персоналу правоохоронних органів як самостійного напрямку кримінологічних досліджень.

5. Органи внутрішніх справ України, хоча і з помітним запізненням, але в цілому повторюють усі етапи трансформації європейських поліцейських структур від закритих організацій тоталітарного ґатунку до відкритих правоохоронних агенцій сервісного типу. Проте, будучи найчисельнішими серед правоохоронних органів, ОВС України мають ряд суттєвих недоліків у сфері правового та соціально-економічного забезпечення, визначення суті та функцій службової діяльності, встановлення оптимальної структури та специфіки управління. Багато в чому вони спричинені невирішеними проблемами, які дісталися у спадщину від радянського періоду щодо суспільного призначення цієї частини правоохоронної структури держави та кола контрольно-примусових функцій, що мають знаходитися під юрисдикцією органів внутрішніх справ.

6. Констатується, що дії працівників ОВС України наразі регулюються нормативною базою, що відрізняється надзвичайною різноманітністю законодавчих, міжвідомчих та відомчих норм з дисбалансом на користь останніх, що призводить до суперечностей між законним і підзаконним рівнями регулювання поведінки конкретного працівника. З огляду на процеси євроінтеграції у дисертації аргументується необхідність приведення відомчо-нормативної бази ОВС України у відповідність до основних міжнародних принципів, що регулюють діяльність правоохоронних органів у демократичному суспільстві. Проведений дисертантом аналіз документів ООН та Європейського Союзу дозволяє дійти висновку, що міжнародні та національні вимоги нормативно-правової бази повинні розглядати персонал ОВС як особливу категорію громадян з обмеженим обсягом прав, до якої суспільство має пред'являти більш суворі вимоги та обмеження, оскільки від професіоналізму дій персоналу органів внутрішніх справ залежить авторитет державної влади та виконання принципу верховенства прав людини.

7. Протиправність дій працівників ОВС має власну специфіку, яка знаходить свій прояв у структурі, динаміці, ситуації та способах вчинення незаконних дій. У дисертації констатується поява нових форм кримінальної активності працівників ОВС України, таких як прикриття нелегальної діяльності, вимагання, участь у контрабанді та незаконному обігу наркотиків, постачання кримінальним колам оперативно-службової інформації, внутрішня корупція. Окрема увага акцентується на фактах катування та жорстокого поводження з громадянами, які здебільшого не відображаються у відомчій статистиці, проте є досить розповсюдженим явищем - 28 % від загальної кількості злочинів (за даними дисертанта).

8. Аналіз основних рис особистості злочинців з числа колишніх працівників органів внутрішніх справ дозволив дисертанту встановити, що найчисленнішою категорією серед них є здебільшого одружені особи молодшого начальницького складу від 26 до 30 років, зі стажем служби в органах 6-10 років, перебуванням на посаді 1-3 роки та чітким домінуванням у мотиваційній сфері корисливих мотивів.

9. Вивчення чинників протиправної поведінки персоналу органів внутрішніх справ дозволяє серед найбільш вагомих детермінант загального порядку виділити конкуренцію між державним та приватним секторами економіки; відсутність сформованої національної ідеології; дисфункцію соціальних інститутів; трансформацію ціннісно-трудових орієнтацій населення; поширення кримінальної субкультури; структурно-функціональну недосконалість правоохоронних органів України; недостатню розвиненість форм громадського контролю; наявність у персоналу ОВС владних та дискреційних повноважень; недоліки правового регулювання правоохоронної діяльності.

10. Як провідні на видовому рівні визначаються такі детермінанти, як нелегальна вторинна зайнятість персоналу ОВС; висока загальна та внутрішня плинність кадрів з вищою освітою; наявність гендерного дисбалансу серед особового складу підрозділів; нерозробленість відомчої та корпоративної етики ОВС; наявність специфічної міліцейської субкультури з елементами консерватизму, соціальної ізоляції, внутрішньої солідарності, підозрілості та агресивності; підвищена стресогенність та наднормативність режиму роботи; неузгодженість положень законодавчих та відомчих нормативних актів, що регулюють діяльність ОВС. Окрема увага звертається на найчисленнішу категорію, яку складають організаційно-управлінські детермінанти: недоліки в підготовці керівних кадрів та в організації роботи з населенням; незабезпеченість на практиці незалежного статусу слідчого апарату; невирішеність питань оптимізації та відкритості статистичних показників ефективності діяльності ОВС; недосконалість відомчої дисциплінарної політики.

На рівні індивідуальних криміногенних факторів дисертантом пріоритетне значення віддається стресам, що супроводжують професійну діяльність працівників ОВС, негативним характерологічним особливостям керівників підрозділів та негативним психологічним факторам суб'єктивного порядку.

11. Акцентуючи увагу на пріоритетності превентивних заходів загальносоціального рівня, дисертантом запропоновано наступні зміни у функціонуванні ОВС України як одного з соціальних інститутів суспільства: створення сервісної моделі органів внутрішніх справ, їх поступова децентралізація та реорганізація у поліцію, встановлення системи державного і міжнародного моніторингу за дотриманням законності у сфері правоохоронної діяльності, вдосконалення системи показників ефективності діяльності персоналу ОВС, введення гарантованої виплати компенсацій жертвам протиправних дій персоналу ОВС за рахунок бюджету МВС України.

12. На рівні спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів попередження порушень дисципліни та законності дисертантом обґрунтовується перспективність централізованої вторинної зайнятості персоналу ОВС як ефективного антикорупційного заходу. Одночасно заходами превентивного характеру можуть стати перехід ОВС від реактивного до проактивного способу діяльності; формування дійових етичних принципів; відмова від використання виключно ціннісно-орієнтованого підходу при відборі персоналу; максимальне обмеження дискреційних повноважень працівників; запровадження нової системи призначення працівників на керівні посади.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

Монографії

Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины: Монография. - Х.: Изд-во ХНУВС, 2005. - 468 с.

Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ: соціологічний та історико-правовий аналіз / За заг. ред. Ярмиша О.Н. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, Харківська правозахисна група, 2005. - 212 с. (участь автора - 28 с.)

Навчальні посібники

1. Соціально-психологічний аналіз дисципліни в адміністративній службі міліції: Науково-практичний посібник / За заг. ред. проф. Бандурки О. М. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. - 92 с. (у групі авторів).

2. Историко-криминологический анализ становления системы предупреждения правонарушений в деятельности ОВД Украины (1880-1936 гг.): Учебное пособие. - Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. - 180 с.

3. Права людини у діяльності міліції: Посібник з активних методів навчання/ За заг.ред.проф. Ярмиша О.Н. - Х.: ХНУВС, 2006. - 139 с. (участь автора - 19 с.)

4. Права людини у діяльності міліції: Навч. посібник / За заг. ред. проф. Погрібного О.О. - Х.: ХНУВС, 2006. - 216 с. (участь автора - 19 с.)

Статті у наукових фахових виданнях

Проблеми професійної адаптації жінок у системі правоохоронних органів // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ. - 1998. - № 4. - С. 205-213.

Профессиональная деформация сотрудников ОВД: роль стрессовых факторов // Вісник Ун-та внутр. справ. - 1999. - Вип. 8. - С. 151-155.

Проблема кримінологічного вивчення суб'єктивних чинників правопорушень серед особового складу ОВС // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ. - 2000. -№ 2. - С. 191-197.

Кримінологія службових правопорушень в ОВС України // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ - 2002. - Спецвипуск. - С. 166-171.

Громадський контроль як засіб кримінологічної превенції службових правопорушень в діяльності ОВС України // Українське право. - 2002. - № 1(15). - С. 206-210.

Завдання кримінологічної науки у розбудові органів внутрішніх справ // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - 2002. - №2. - С. 189-194.

Органы внутренних дел в зеркале криминологических исследований // Право и политика. -2002. - № 4 (28). - С. 62-69.

Поліцейська корупція: кримінологічний зміст та визначення // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2003. - Вип. 23. - С. 19-24.

Кримінологія злочинності в органах внутрішніх справ // Право України. - 2004. - №4. - С. 83-85.

Проблеми дотримання законності у діяльності поліції США // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2004. - Вип. 25. - С. 66-71.

Кримінологічна характеристика правопорушень, що вчиняються працівниками ОВС України // Право і безпека. - 2004. - Т. 3, № 2. - С. 78-82.

Стан дотримання законності у діяльності британської поліції // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2004. - Вип. 26. - С. 70-75.

Корпоративна етика як превентивний фактор правопорушень в ОВС України // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2004. - № 28. - С. 102-105.

Дискреційні повноваження органів внутрішніх справ: кримінологічний аналіз // Право України. - 2004. - №11. - С. 91-94.

Теоретичні концепції детермінації злочинності серед працівників органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. - 2004. - №2. - С. 173-178.

Феномен правопорушень серед працівників міліції: питання кримінально-правової дефініції // Право України. - 2005. - №1. - С. 60-63. (у співавторстві з Ігнатовим О.М.)

Державна превенція злочинності у системі органів внутрішніх справ // Право України. - 2005. - № 6. - С. 58-61.

Экономические детерминанты правонарушений в органах внутренних дел Украины // Право і безпека. - 2005. - Т. 4, № 2. - С. 82-86.

Меры предупреждения преступлений среди персонала ОВД Украины: социально-психологический аспект // Право і безпека. - 2005. - Т. 4, № 4. - С. 84-88.

Регіональний розподіл злочинів, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. - 2005. - Вип. 8. - С. 16-23. (у співавторстві з Ігнатовим О.М.)

Кримінологічний вимір ціни та рівня латентності злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2005. - Вип. 31. - С. 31-36.

Правові детермінанти правопорушень в органах внутрішніх справ // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - 2005. - № 3 (22). - С. 349-356.

Злочини серед персоналу ОВС України: перспективні напрямки відомчої превенції // Право України. - 2006. - №2. - С. 67-70.

Предупреждение преступлений среди персонала ОВД Украины: организационно-управленческий аспект // Право і безпека. - 2006. - Т. 5, №1. - С. 78-82.

Статті, виступи, тези доповідей, які додатково відображають наукові результати дисертації

Розробка наукових засад контролю за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів // Вісник Харків. держ. ун-ту. Наука і соціальні проблеми суспільства. - 1998. - № 414"98. - С.210-212.

Корупція в органах внутрішніх справ: кримінологічний аналіз явища // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Під ред. А.І. Комарової. - К., 1999. - Т. 18. - С. 101-108.

Оцінка розповсюдженості фактів корупціїї в діяльності органів внутрішніх справ // Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією: Матер. “круглого столу” (м. Харків, 5 червня 1998 р.). - Х: Нац. юрид. академія ім. Я. Мудрого, 1999. - С. 43-45.

Особливості соціально-психологічної підтримки жінок у правоохоронних органах. // Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України: Спеціалізований випуск Вісника УніВС. - Харків-Київ: Ун-т внутр. справ, 1999. - С. 168-173.

Кримінологічний аналіз правопорушень серед особового складу органів внутрішніх справ України // Концепція формування законодавства України: Матер. 4-ої міжрегіональної наук.- практич. конф. - Запоріжжя: Запорізький держ. ун-т, 2000. - С. 93-101.

Місце кримінології у розбудові органів внутрішніх справ // Вісті Кримінологічної асоціації України: Матеріали наук.-практич. конф. “Економічна злочинність в Україні: причини та заходи протидії”( м. Харків, 19 червня 2004). - 2004. - Вип. 1. - С.114-117.

Идеология и корпоративная этика органов внутренних дел: проблемы современного состояния // Проблеми формування позитивного іміджу міліції: Збірник матер. конф. (м. Херсон, 30 вересня 2004 р.). - Херсон: Херсонський юрид. ін-т НУВС, 2004. - С. 29-32.

Нейтралізація гендерного дисбалансу в роботі з персоналом ОВС України // Впровадження гендерних підходів у діяльність правоохоронних органів України: Матер. міжнар. наук.-практич. конференції (м. Євпаторія, 18-20 травня 2005 р.). - К.: Міленіум, 2005. - С. 49-51.

Правовые меры предупреждения преступлений и иных правонарушений в системе ОВД Украины // Вісник Запорізького нац. ун-ту. Юридич. науки: Зб. наук. статей. - 2005. - № 2. - С. 142-146.

Проблема жорстокого поводження з громадянами // Громадянська освіта (Бюлетень Харківської правозахисної групи). - 2005. - №33 (397). - С. 7-12.

Основи діяльності міліції у сучасному суспільстві // Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки: Матер. наук.-практич. конф. (м. Харків, 17 березня 2006 р.). - Харків: Вид-во ХНУВС, 2006. - С. 26-28.

Перспективні напрямки організаційно-правового забезпечення дотримання прав людини персоналом ОВС України // Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України: Матер. наук.-практич. конф. (м. Євпаторія, 11-13 травня 2006 р.). - К., 2006. - С. 16-19.

Насильство і злочинність в органах внутрішніх справ України // Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України: Матер. наук.-практич. конф. (м. Євпаторія, 11-13 травня 2006 р.). - К., 2006. - С. 65-71 (у співавторстві з Кобзіним Д.О.).

Анотація

Мартиненко О.А. Злочини серед працівників ОВС України: їх детермінація та попередження. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2007.

У роботі здійснено комплексний теоретико-кримінологічний аналіз сучасного стану криміногенних чинників, що обумовлюють вчинення злочинів з боку працівників органів внутрішніх справ України, з їх окремим аналізом за рівнем (загальносоціальні, групові, індивідуальні) та змістом (економічні, політичні, соціально-психологічні, правові, організаційно-управлінські). Методологічно дослідження виконано на засадах герменевтики, що поєднали концепцію соціального детермінізму, історизму, принципи системного та діалектичного підходів.

Дана комплексна кримінологічна характеристика злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України, здійснено їх аналіз за регіональними, соціально-демографічними ознаками, розраховано реальні масштаби „ціни” вчинених злочинів, визначені характерні ознаки ситуації скоєння злочинів. Висвітлено процес трансформації кількісних змін у показниках дотримання персоналом ОВС законності у якісно нові форми кримінальної активності - прикриття нелегальної діяльності, вимагання, участь у контрабанді, незаконному обігу наркотиків тощо. Уперше здійснено кримінологічний аналіз фактів катування та жорстокого поводження працівників ОВС із громадянами. Розроблено кримінологічну характеристику особистості засуджених працівників ОВС з розподілом за окремими складами вчинених злочинів, досліджено основні відмінності мотиваційної сфери працівників-правопорушників.

З урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду розроблено і запропоновано систему заходів попередження протиправної поведінки серед персоналу органів внутрішніх справ. Сформульовано рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад та практики діяльності МВС України як одного з соціальних інститутів суспільства. Дістала подальшого розвитку ідея трансформації діяльності ОВС України від традиційно силової до сервісної моделі, та реорганізації міліції України в поліцію як орган виконавчої влади європейського типу.

Ключові слова: злочини серед персоналу органів внутрішніх справ, корупція, жорстоке поводження, особистість злочинця, детермінація, попередження.

Аннотация

Мартыненко О.А. Преступления среди работников ОВД Украины: их детерминация и предупреждение. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2007.

В работе осуществлен комплексный теоретико-криминологический анализ современного состояния криминогенных детерминант, обусловливающих совершение преступлений со стороны работников органов внутренних дел Украины, с их отдельным анализом по уровню (общесоциальные, групповые, индивидуальные) и по содержанию (экономические, политические, социально-психологические, правовые, организационно-управленческие). Методологической базой исследования являются принципы герменевтики и синергетики, объединившие в рамках данной работы концепцию социального детерминизма, историзма, системного и диалектического подходов.

Рассмотрен исторический генезис органов внутренних дел на территории Украины, их структура, задачи и функции как социального института современного общества, дана характеристика нормативной базы правоохранительной деятельности с учетом национальных и международных правовых норм. В диссертации констатируется, что структура МВД Украины и проекты по ее изменению в настоящий момент отражают конкуренцию устаревшей концепции, предполагающей в качестве основной цели существования органов внутренних дел противодействие преступности с предоставлением им максимально широкого спектра полномочий, и современной позиции, согласно которой содержанием деятельности ОВД в правовом обществе должна быть охрана прав и свобод граждан с одновременным освобождением органов внутренних дел от несвойственных им функций.

Криминологическая характеристика преступлений, совершаемых работниками ОВД Украины, включает их анализ по региональным, социально-демографическим признакам, расчет реального масштаба “цены” преступлений, определение специфики ситуации совершения преступлений. Констатируется, что наиболее криминогенными регионами являются Сумская, Ивано-Франковская, Луганская, Тернопольская области, АР Крым, а для основных служб и подразделений наиболее высокий коэффициент преступной активности наблюдается среди работников уголовного розыска, патрульно-постовой службы, отделов по борьбе с организованной преступностью, участковых. Отражен процесс трансформации количественных изменений в показателях соблюдения законности персоналом ОВД в качественно новые формы криминальной активности - прикрытие нелегальной деятельности, вымогательство, участие в контрабанде и незаконном обороте наркотиков. Впервые осуществлен криминологический анализ фактов пыток и жестокого обращения работников ОВД в отношении граждан. Разработана криминологическая характеристика личности осужденных из числа бывших работников ОВД с распределением по отдельным составам совершенных преступлений, изучены основные отличия мотивационной сферы сотрудников-правонарушителей.

В диссертации предложена к рассмотрению многоуровневая система детерминант, определяющих совершение преступлений работниками ОВД. На общесоциальном уровне в качестве ведущих выделены дисфункция социальных институтов, условия рыночной конкуренции между государственным и частным секторами экономики, несогласованность позиций политических фракций относительно места и функций органов внутренних дел в современном украинском обществе, недостаточное развитие форм общественного контроля за деятельностью правоохранительных органов.

Среди детерминант группового уровня рассмотрены, в первую очередь, особенности милицейской субкультуры, распространенность нелегальной вторичной занятости персонала, специфика стрессовых факторов, сопровождающих служебную деятельность. Аргументируется, что организационно-управленческие факторы являются наиболее многочисленными среди детерминант данного уровня. К ним относятся: отсутствие профессионально подготовленного управленческого аппарата, нацеленного на реформаторские задачи, недостаточно разработанная научно-методическая база управленческой деятельности, недостатки дисциплинарной практики и работы с персоналом.

На индивидуальном уровне проанализированы детерминанты объективного и субъективного порядка, среди которых ведущая роль принадлежит негативным качествам руководителей подразделений, а также процессу профессиональной деформации, приводящий на последних стадиях к деградации личности, возникновению у конкретного индивида психических патологий и девиаций.

С учетом отечественного и зарубежного опыта разработана и предложена система мер по предупреждению противоправного поведения работников органов внутренних дел. Сформулированы рекомендации, направленные на усовершенствование теоретико-правовых основ деятельности МВД Украины как одного из социальных институтов общества. Получила свое дальнейшее развитие идея трансформации деятельности органов внутренних дел из традиционно-силовой в сервисную модель, а также реорганизации милиции Украины в полицию как орган исполнительной власти европейского типа.

Ключевые слова: преступления среди персонала органов внутренних дел, коррупция, жестокое обращение, личность преступника, детерминация, предупреждение.

Summary

Martynenko O.A. Crimes among Internal Affairs personnel in Ukraine: its determination and prevention. - Manuscript.

Dissertation for the acquisition of the Doctor of legal sciences academic degree in the speciality field 12.00.08 - criminal law and criminology; penitentiary law. - The National Legal Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudry, Kharkiv, 2007.

The comprehensive theoretical-criminological analysis of modern status of the factors, which stipulate crime commitment by personnel of Internal Affairs Agencies of Ukraine, is presented. The detailed analysis of these factors level (general social, group and individual) and contest (economical, political, organizational-management, legal and socio-psychological) is made. Methodologically the research is based on hermeneutic foundations, which combine concepts of social determinism, historicism, principles of systemic and dialectic approaches.

The complex criminological characteristics of crime, committed by personnel of Law Enforcement Agencies, is given, the analysis of such crimes is made on the basis of regional, social-demographical features. Realistic scale of crimes perpetration “price” is calculated; characteristic features of crime perpetration situations are defined. The process of quantitative changes transformations in index of law observance by officials of law enforcement agencies into qualitatively new forms of criminal activity, such as illegal activity covering, extortion, participation in smuggling and illegal drags trafficking etc. For the first time the criminological analysis of such facts as tortures and cruel treatment by officials of law enforcement agencies towards other persons is made. Criminological characteristics of personalities (Internal Affairs personnel) condemned is developed with further division according to corpus delicti of committed crimes. Main distinctions of officials-offenders motivational sphere are investigated.

Relaying on national and international experience a new system of illegal conduct preventive measures among personnel of Law Enforcement Agencies is developed. Recommendations for improvement of theoretical-law foundations and practical activity of Ministry of Internal Affairs of Ukraine, as one of the social institutions, are formulated. The idea which concerns transformation of law enforcement agencies in Ukraine from traditionally-imperative power into servicing model and reorganization of Ukrainian “militia” into police as an executive agency of European type got its development.

Key words: crimes and offences committed by personnel of law enforcement agencies, corruption, cruel treatment, personality of a criminal, determination, prevention.

Размещено на Allbest.ru