Тюремні установи в Україні в системі карально-охоронного механізму держави (кінець ХІХ - середина ХХ ст.)

З боку радянської влади у 1917 - 1924 рр. відбувався пошук місця та ролі органів й установ виконання покарань в системі державних інституцій. Визначалася та на практиці перевірялась результативність системи управління ними, формувалися завдання, загальні принципи їх організації й діяльності. Даний процес опирався на досвід та правове поле Радянської Росії. Разом з тим, уже в цей час органи й установи виконання кримінальних покарань стояли на сторожі партійно-державних інтересів.

5. У період підготовки проекту ВТК УСРР активно проходив процес пошуку і створення нових норм кримінально-виконавчого права, в першу чергу, спрямованих на удосконалення правового статусу ув'язнених, забезпечення реалізації їх прав і інтересів. До цього процесу, крім безпосередніх органів управління місцями позбавлення волі, активно залучались інші вищі державні органи - Верховний Суд, Прокуратура, Народний Комісаріат Юстиції тощо.

6. Прийняття у 1925 р. ВТК УСРР було зумовлено потребою об'єднання в єдиному нормативно-правовому акті законів, постанов, циркулярів, інших документів, які визначали порядок і умови виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі. ВТК відобразив зміни, що знайшли прояв у визначенні і правовій регламентації основних положень державної виправно-трудової політики, більш гуманному відношенні до ув'язнених, порядку забезпечення їх прав і свобод. Разом з тим, Виправно-трудовий кодекс багато в чому мав декларативний характер. Застосування більшості його норм було неможливим у зв'язку із загальною економічною й політичною ситуацією як в СРСР, так і в Україні загалом. Водночас, ВТК 1925 р. відіграв позитивну роль у становленні і розвитку українського виправно-трудового законодавства. Незважаючи на подальші зміни і доповнення, фактично він продовжував діяти до 1960 року.

7. Факт прийняття в УСРР Виправно-трудового кодексу та проведення необхідних заходів для здійснення закріплених ним положень, дозволяє зробити висновок: становлення радянського виправно-трудового права отримало загалом логічне завершення. Було створено необхідні умови для його подальшого розвитку. У період після прийняття ВТК відбувався активний пошук шляхів та методів забезпечення єдності принципів діяльності та структурної розбудови системи органів та установ виконання кримінальних покарань в межах Народного комісаріату внутрішніх справ України. Головною ж причиною відсутності чіткого визначення та організаційного закріплення структури й функціонування виправно-трудових відділів і виправно-трудових установ стало утвердження, в кінці 20-х - на початку 30-х років, адміністративно-командної, жорстко централізованої системи державного управління, що опиралася на апарат примусу, складовою частиною якого була і система місць позбавлення волі

Історичний досвід свідчить про необхідність детального обґрунтованого підходу до створення нормативно-правових документів, які повинні регламентувати діяльність системи виконання покарань. Обов'язковою умовою цієї діяльності повинна стати перспективність підготовлених законів, їх взаємозв'язок з концептуальними положеннями внутрішньої політики, незалежність від політичної кон'юнктури.

8. Аналіз розвитку організаційно-правових основ системи виконання покарань в УСРР доводить, що на початку 30-х років відбувся перехід від принципів виправлення засуджених в умовах соціально-корисної праці, до широкого використання жорстких форм покарання, у якості яких виступали і тюремне ув'язнення, утримання у виправно-трудових таборах та колоніях. Виправно-трудова система стає однією з головних ланок репресивного апарату держави, зокрема для проведення широкомасштабних репресій 1937-1938 рр. Цьому сприяла і система виправно-трудового законодавства, яка зазнала негативної деформації. Починаючи з 1935 р. виправно-трудове законодавство почало витіснятись наказами, інструкціями та розпорядженнями, що видавались по лінії Наркомату внутрішніх справ. Основою функціонування останнього стає репресивно-каральна діяльність, з подальшою бюрократичною централізацією апарату, пануванням ієрархічної єдиноначальності, встановленням політичного режиму у вигляді адміністративно-командної системи управління, а в кінцевому випадку - тоталітаризму.

9. У передвоєнний період НКВС УСРР (УРСР) шляхом посилення силового тиску на суспільство, сприяв встановленню режиму тоталітаризму, попранню прав та свобод громадян, послабленню юридичної захищеності особи. Адміністрація органів та установ виконання покарань, як складова частина репресивно-карального механізму, брала безпосередню участь у масових акціях проти власного народу. Водночас, значна кількість співробітників місць позбавлення волі стали жертвами терору, безпосередніми учасниками якого вони були.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Іваньков І.В. Проблеми реформування кримінально-виконавчої системи України в сучасний період // Проблеми історичного і географічного краєзнавства Чернігівщини. - 2002. - Вип. V. - С.55-62.

2. Іваньков І.В. Система таборів на території України (кінець 20-х - кінець 50-х років ХХ сторіччя) // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2003. - №4. - С.368-374.

3. Іваньков І.В. Кримінально-виконавча політика Української Центральної Ради (квітень 1917 року - квітень 1918 року)// Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2004. - №1. - С.298-314.

4. Іваньков І.В. Кримінально-виконавча політика в Україні за часів Директорії (грудень 1918 року - липень 1921 року) // Міліція України: Науково-практичний збірник. - 2004. - №26. - С.4-6.

АНОТАЦІЇ

Іваньков І.В. Тюремні установи в Україні в системі карально-охоронного механізму держави (кінець ХІХ -- середина ХХ ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2005.

В дисертації розглядаються історико-правові проблеми становлення, розвитку та практичної діяльності системи органів й установ виконання покарань України, як складової частини карально-охоронного механізму. Встановлено, що Головне тюремне управління виникло і зміцнилось як орган виконавчої влади державного апарату царської Росії, основу діяльності якого становили організаційні функції по налагодженню діяльності із забезпечення одноманітних умов виконання кримінальних покарань на всій території імперії, в тому числі і в Україні. Вивчаються правові засади діяльності системи виконання кримінальних покарань за часів перебування при владі Тимчасового уряду, Української Центральної Ради, Гетьманату та Директорії. З часом, у радянський період існування, перебуваючи у підпорядкуванні НКВС, поєднавши в своїй компетенції правоохоронні та репресивно-каральні функції, система виконання покарань вийшла із фактичного підпорядкування органів влади і управління республіки й перетворилась на знаряддя вирішення соціально-політичних та економічних проблем в Україні шляхом беззастережних репресивних заходів.

Ключові слова: кримінально-виконавча система, пенітенціарна система, органи і установи виконання покарань, структура, функції, діяльність, організаційно-правові основи, репресії, наслідки.

АННОТАЦИИ

Иваньков И.В. Тюремные учреждения в Украине в системе карательно-охранительного механизма государства (конец ХІХ -- середина ХХ ст.) - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию проблемы становления, развития и практической деятельности системы органов и учреждений исполнения наказаний Украины, как составной части карательно-охранительного механизма государства.

В работе на основе теоретических разработок актуальных проблем отечественной истории государства и права проведен анализ политико-правовой ситуации, предшествующей созданию центрального органа управления местами лишения свободы царской России - Главного тюремного управления. Освещены особенности становления Главного Тюремного управления в системе исполнительной власти государственного аппарата и развития его функций в период подчинения Министерству внутренних дел, а в дальнейшем - Министерству юстиции. Обоснована необходимость создания центрального органа управления тюремной системой.

Изучены организационная структура и правовые основы деятельности центрального и местных аппаратов управления органами и учреждениями исполнения наказаний на территории Украины во время пребывания у власти Временного правительства, Украинской Центральной Рады, Гетьманата П. Скоропадского и Директории. Проведенный анализ нормативно-правовых актов исследуемого периода украинской государственности позволяет сделать вывод, что тюрьмы и тюремные учреждения, в основном, использовались как один из основных элементов карательной политики государства для поддержания порядка внутри военных формирований и среди гражданского населения на подконтрольных территориях в условиях военного времени.

Функционирование Центрального тюремно-карательного отдела НКЮ Украины в 20-х годах было связано, с одной стороны - с усовершенствованием его структуры, форм, методов, нормативно-правового обеспечения деятельности, а с другой - созданием Союза СССР и, исходя из этого, централизацией исправительно-трудового механизма государства на основе укрепления административно-командной системы управления.

В результате проведеного анализа организационно-правовых основ деятельности системы исполнения наказаний в Украине установлено, что в 30- х годах состоялся переход от принципа экономии наказания и исправления осужденных в условиях привлечения к социально-полезному труду к принципу ужесточения наказаний и более широкому использованию иных форм, в качестве которых выступали тюремное заключение, содержание в исправительно-трудовых лагерях и колониях. Тюремная система Украины фактически вышла из подчинения органов власти и управления республики, превратившись в орудие решения социально-политических и экономических проблем, став элементом общегосударственного механизма репрессий.

Ключевые слова: уголовно-исполнительная система; пенитенциарная система, органы и учреждения исполнения наказаний, структура, функции, деятельность, организационно-правовые основы, репрессии, последствия.

THE SUMMARY

I. Ivankov. Prison establishments in Ukraine in system of retaliatory security mechanism of the state (end ХІХ - middle XX centuries) the Manuscript.

The dissertation to seek PhD in Law Degree, Major 12.00.01 - Theory and history of state and right. History of political and legal doctrines. - National academy of internal affairs of Ukraine, Kyiv, 2005.

The dissertation is devoted to the problems of becoming, development and practical activities of system of bodies and establishments of execution of punishments of Ukraine, as a component of the retaliatory security mechanism of the state. It is established, that the Main Prison Management has arisen and got stronger as a part of prison system of imperial Russia, the basis of activity of which were organizational functions which adjusted activity of providing equal conditions of execution of punishments all over the Empire and in Ukraine as well. The legal bases of the system of execution of punishments activity during the rule of Provisional Government, Ukrainian Central Rada, Getmanat and Directory are investigated.

In due course, during the Soviet period, being submitted to People's Commissariat of Internal Affairs, and combined in its competence law-enforcement and repressive-retaliatory functions, system of execution of punishments has left actual submission of authorities and management of republic and has turned to the main instrument of the decision of sociopolitical and economic problems in Ukraine by unconditional repressive actions.

Keywords: criminally-executive system; penitentiary system, bodies and establishments of execution of punishments, structure, functions, activity, organizational-legal bases, reprisals, consequences.

Размещено на Allbest.ru