Конституційно-правові основи військового правосуддя в Україні

5. Аналіз відповідних конституційних положень та законодавства, яке визначало організацію правосуддя в Україні з перших років її незалежності, а також зміст нещодавно прийнятого нового Закону України “Про судоустрій України” підтверджують, що військові суди визнаються необхідною ланкою загальних судів у системі судів загальної юрисдикції, що мають, проте, певну специфіку в порівнянні з традиційними загальними судами. Підходи до реформування військових судів зумовлюються їх завданнями та місцем у системі судової влади, специфікою сфери військового управління та іншими вказаними у роботі факторами. Названа вище специфіка військових судів знаходить виявлення у визначенні їх юрисдикції, як окремої, специфічної юрисдикції в межах юрисдикції загальних судів, що підтверджується світовою практикою; проте, конкретне визначення вказаної юрисдикції в Україні повинно враховувати всю сукупність потреб правосуддя, практики та умов його здійснення.

6. Дослідження практики функціонування військових судів в Україні показує, що в основному вони забезпечують реалізацію завдань військового правосуддя. Разом з тим, недоліки в організації військового правосуддя є спільними для всіх судів загальної юрисдикції. Серед них - недосконалість матеріального законодавства, застарілі процесуальні форми судочинства, не повною мірою реалізоване на практиці гарантування статусу суддів і, особливо, незадовільний стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів.

7. Удосконалення діяльності військових судів об'єктивно повинно відбуватися в умовах широкомасштабної судово-правової реформи, на основі певної загальної концепції цієї реформи, підпорядковуючись її основній ідеї, конкретним завданням та етапам здійснення. Однак, фактичне реформування військового правосуддя відбувається за відсутності цілісної концепції в умовах недостатнього теоретичного визначення як цілого ряду важливих аспектів здійснення судової влади, так і механізмів забезпечення незалежності правосуддя. Ці обставини виявляються в недосконалому визначенні судоустрою України, в численних дискусіях щодо системи судів, ролі інституту присяжних, народних засідателів тощо.

8. Визначаючи основні передумови реформування військового правосуддя, необхідно враховувати загальні тенденції у розвитку військової юстиції та конкретні умови її функціонування в Україні. Загальною тенденцією в розвитку військової юстиції як в інших країнах, так і в Україні є послідовна демократизація військового правосуддя, пов'язана з процесами демократизації суспільства, його збройних сил та посиленням за ними громадянського контролю. Виходячи з цього, стає нагальною усе більша уніфікація діяльності військових і загальних судів; тому вдосконалення організації та діяльності військових судів повинно здійснюватися з урахуванням як специфічних умов їх функціонування, так і вказаної загальної тенденції демократизації військового правосуддя і правосуддя взагалі. Вказана обставина дозволяє більш широко визначати юрисдикцію військових судів, поширюючи її не лише на військовослужбовців Збройних Сил України та військовослужбовців інших військових формувань, але й на державних службовців інших органів держави, які відповідно до закону застосовують специфічні методи здійснення своїх повноважень (так звані “силові структури”), а також надавати військовим судам повноваження адміністративної юрисдикції у сфері військового управління.

9. За роки існування незалежної України діяльність військових судів набуває все більш чіткого правозахисного характеру, що відповідає загальним засадам конституційного ладу в Україні. Подальше вдосконалення військового правосуддя в рамках загальної судово-правової реформи передбачає суттєві зміни у процесуальному законодавстві, виходячи із загальної мети істотного поліпшення законодавчої бази правосуддя взагалі. Принциповими напрямками необхідно вважати забезпечення доступності військового правосуддя для громадян, оперативності та законності прийняття судових рішень, а також законодавче забезпечення конституційних гарантій незалежності суду, підтримання високого статусу судді як носія судової влади. Крім процесуальних гарантій незалежності військового правосуддя законом передбачено організаційно-правові, фінансові та кадрові заходи, що гарантують незалежність військового правосуддя. Реалізація всіх цих гарантій дасть можливість значно підвищити рівень військового правосуддя, зробити його надійним інститутом захисту конституційних прав і свобод громадян України.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗНАЙШЛИ ВІДОБРАЖЕННЯ В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ ЗДОБУВАЧА

1. Становлення військового правосуддя в судовій системі України // Держава і право. Збірник наукових праць. - Вип.6.- К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2000.- С.150-156.

2. Конституційні гарантії незалежності військового правосуддя // Держава і право. Збірник наукових праць .- Вип.7.- К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2000.- С.160-165.

3. Розбудова військової юстиції в Україні та зарубіжний досвід законодавчого врегулювання діяльності спеціалізованих судів // Парламентська реформа: теорія та практика. Збірник наукових праць. - Вип.6. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2001.- С.276-287.

4. Проблеми визначення юрисдикції військових судів // Правове регулювання економіки: Збірник наукових праць.- Вип.3.- К.: КНЕУ, 2002.- С.213-222.

5. Проблеми вдосконалення законодавства про військові суди в Україні // Парламентаризм в Україні: теорія і практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2001.- С.640-644.

Размещено на Allbest.ru