Організаційно-правові основи утворення і функціонування спеціальних економічних зон в Україні

Автор виділив такі функції органу господарського розвитку та управління СЕЗ:

- договірну (укладання договорів: про експлуатацію об'єктів інфраструктури; про виконання робіт щодо облаштування території СЕЗ, будівництва об'єктів виробничої та невиробничої інфраструктури, розвитку мережі комунікаційних зв'язків; про надання суб'єктам підприємницької діяльності в оренду земельних ділянок, використання природних ресурсів місцевого значення та об'єктів інфраструктури в СЕЗ та ін.);

- дозвільну, пов'язана з видачею дозволів (ліцензій) на будівництво нових господарських об'єктів, реєстрацією суб'єктів економічної діяльності та інвестицій, здійснюваних у СЕЗ;

- господарську (облаштування території, будівництво об'єктів виробничої та невиробничої інфраструктури та ін.).

Аналіз повноважень Ради з питань СЕЗ і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області також дозволив визначити функції цього органу: правоустановчу, дозвільну, програмно-цільову, кадрову, правоохоронну, інформаційно-статистичну, господарсько-економічну, функцію контролю, вирішення спорів, залучення інвестицій в СЕЗ, розгляду і схвалення (відхилення) інвестиційних проектів.

У цьому підрозділі також вказується на функції та повноваження Адміністративної Ради СЕЗ. При цьому дисертант відзначає, що вона повинна бути єдиним органом оперативного управління зоною, підпорядковуватися тільки відповідному органу місцевого самоврядування і наділятися усіма функціями органів управління адміністративно-територіальної системи СЕЗ. Особливість полягає тільки у тому, що ці функції і відповідні повноваження залежно від сфери діяльності розподіляються між структурними підрозділами (відділами) Адміністративної Ради СЕЗ.

Розділ третій “Діяльність міліції України та її взаємодія з іншими правоохоронними органами з охорони правопорядку в умовах спеціальної економічної зони” складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Місце, роль і діяльність міліції України в умовах спеціальної економічної зони з охорони правопорядку” досліджується нова сфера діяльності міліції України, визначається місце і роль її підрозділів в умовах СЕЗ.

Проведений аналіз міжнародної практики забезпечення правопорядку в СЕЗ (Російська Федерація, США, Китай, Казахстан та ін.) та матеріалів статистичної звітності органів МВС України показав, що у більшості випадків при утворенні зони відмічаються негативні зміни у правоохоронній сфері, режим СЕЗ створює певні можливості для різного роду економічних злочинів, окремих правопорушень, зловживань та ін.

При утворенні СЕЗ на території України найбільш криміногенними і деліктологічно небезпечними наслідками можуть бути: правопорушення у сфері споживчого ринку; податкові, митні, банківські правопорушення; протиправні посягання на власність у всіх її формах; проституція, особливо в її організованих формах; незаконні валютні операції; незаконний ігорний бізнес; загальні карні злочини (розбої, грабежі, убивства, тілесні пошкодження, хуліганства тощо); правопорушення щодо іноземців, а також безпосередньо протиправна діяльність іноземних громадян і осіб без громадянства; порушення правил проведення експортно-імпортних операцій; перевищення службових повноважень посадовими особами в СЕЗ і ознаки корупції у сфері зовнішньоекономічної діяльності; створення і реєстрація підприємств за участю іноземних інвестицій із порушенням установленого законом порядку; контрабандний та інший протизаконний вивіз за кордон стратегічної сировини і товарів під виглядом продукції власного виготовлення та ін.

У боротьбі з цими злочинами першочергову роль відіграють правоохоронні органи, серед яких особливе значення відводиться підрозділам міліції. У роботі також зазначається, що правоохоронна система, включаючи міліцію України, виявилася неготовою до подібних змін середи функціонування економічних зон. Тому в дисертації пропонується вирішити питання про реформування організації діяльності міліції України в умовах СЕЗ, де є всі можливості для проведення подібних експериментів, особливо в міськрайлінорганах.

У дисертації вносяться також конкретні пропозиції і рекомендації щодо удосконалення правового регулювання та організаційного забезпечення діяльності підрозділів міліції України на відповідних територіях з урахуванням специфіки утворення і функціонування СЕЗ. Зокрема, пропонується два шляхи реформування організації діяльності міліції України в умовах СЕЗ: створити окремий підрозділ, до складу якого могли б увійти представники інших підрозділів міліції; і створити підрозділи муніципальної міліції СЕЗ.

Особливу увагу привертає останній підхід, де серед напрямків оперативно-службової діяльності муніципальної міліції СЕЗ в роботі виділяється: реагування на заяви і повідомлення про злочини, правопорушення та інші факти, що загрожують особистій або суспільній безпеці в умовах СЕЗ; забезпечення правопорядку на вулицях і в інших громадських місцях СЕЗ; профілактика правопорушень, які вчиняються на території СЕЗ; боротьба з правопорушеннями у сфері моральності; нагляд за діяльністю ігорних закладів і припинення незаконних азартних ігор; боротьба з правопорушеннями на споживчому ринку; забезпечення санітарних правил (екологічна міліція); забезпечення охорони об'єктів будівництва (будівельна міліція); забезпечення правил в'їзду і виїзду, контроль за перебуванням на території СЕЗ іноземних громадян (імміграційна міліція) та ін.

Вбачається, що діяльність підрозділів муніципальної міліції СЕЗ будуватиметься за такими принципами: прямої підпорядкованості (підзвітності) голові місцевої адміністрації або органу місцевого самоврядування; фінансування або повністю з місцевого бюджету, або змішане (з місцевого і державного бюджетів); максимальної самостійності у визначенні своєї структури і штатної чисельності, а також у виборі організаційних форм забезпечення правопорядку, використанні сил і засобів для боротьби з правопорушеннями і злочинами; переважної орієнтованості на забезпечення розв'язання завдань громадського порядку і безпеки за обмежених юрисдикційних повноважень у сфері кримінального переслідування; підзвітності і підконтрольності вищестоящим службам органів внутрішніх справ у частині ефективності застосування муніципальною міліцією законодавства, дотримання законності у своїй діяльності.

Для ефективної протидії “тінізації” СЕЗ України пропонується розробити спеціальну комплексну державну програму забезпечення законності та правопорядку в СЕЗ, яка повинна передбачати реалізацію заходів правового, економічного, організаційно-управлінського і наукового характеру.

У процесі дослідження особлива увага звертається на необхідність всебічного використання міжнародного досвіду боротьби зі злочинністю в СЕЗ, зокрема пропонується врахувати за можливості усі недоліки правового регулювання і організації діяльності як усіх правоохоронних органів в умовах СЕЗ, так і конкретно міліції, і спробувати на експериментальній основі вжити конкретних заходів щодо їх вирішення. Висувається теза про необхідність підготовки високопрофесійних фахівців з необхідною правовою й економічною підготовкою, які б мали певні практичні навички і досвід роботи в умовах СЕЗ.

У підрозділі 3.2. “Основні форми і методи взаємодії міліції України з іншими правоохоронними органами з охорони правопорядку в умовах спеціальної економічної зони” зазначається, що ефективність забезпечення правопорядку в СЕЗ України може бути досягнута за умови організації взаємодії підрозділів міліції України з іншими правоохоронними органами в умовах СЕЗ. Підкреслюється, що найбільш дієвою в умовах СЕЗ є взаємодія міліції України з органами податкової поліції (у реалізації державної податкової політики), з митними органами (у сфері митної справи), з органами служби безпеки (вирішення питань особливої державної важливості), з органами охорони державного кордону. Така взаємодія повинна відбуватися у певних формах, серед яких виділяються правова, організаційна і матеріально-технічна форми.

Враховуючи те, що організація взаємодії починається із законодавчого рівня і закінчується відомчою правотворчістю, правова форма взаємодії в умовах СЕЗ найбільш якісно може бути реалізована шляхом видання зацікавленими правоохоронними органами спільних відомчих нормативних актів (інструкцій), які регламентували б порядок взаємодії з урахуванням ролі кожного органу в такому процесі. Ця форма може бути здійснена також шляхом:

- об'єднання інформаційних банків даних різних правоохоронних органів, зокрема органів МВС, державної податкової адміністрації та державної митної служби України, у сфері боротьби з організованою злочинністю;

- розробки державних цільових і міжвідомчих програм з реалізації державної політики у сфері утворення і функціонування СЕЗ, забезпечення законності і правопорядку на їх територіях;

- підготовки проектів нормативно-правових актів (законів, указів Президента, постанов Уряду) з питань взаємодії правоохоронних органів України у сфері забезпечення законності і правопорядку в СЕЗ;

- спільної підготовки та подання до органів МВС України та інших правоохоронних органів узагальнених інформацій про стан криміногенної ситуації у СЕЗ, пропозицій щодо її поліпшення;

- підготовки та внесення до відповідних інстанцій, міністерств і відомств спільних пропозицій про усунення причин та умов, що сприяють скоєнню злочинів у СЕЗ;

- видання спільних нормативних актів з окремих проблем забезпечення законності та правопорядку в СЕЗ та ін.

У дисертації зазначається, що основою процесу взаємодії будь-яких суб'єктів є організаційна форма, тому що саме вона спрямована на практичне здійснення такої взаємодії. Ця форма реалізується шляхом використання певних методів, до яких, з урахуванням умов СЕЗ, слід відносити: планування спільних заходів; спільний (комплексний) аналіз оперативної обстановки; прогнозування; інструктування й інспектування; робочі зустрічі; комплексні оперативно-тактичні навчання і командно-штабні тренування; обмін досвідом з метою його поширення і, як-найголовніше, - взаємний обмін інформацією.

Використання матеріально-технічної форми взаємодії правоохоронних органів, як і в інших сферах, не втрачає своєї актуальності і в умовах СЕЗ, тим більше, що сутність її полягає у взаємній допомозі одного органу іншому, у наданні засобів зв'язку, озброєння, технічних засобів і безпосередньо людей для вирішення поставлених перед ними оперативних завдань боротьби зі злочинністю.

ВИСНОВКИ

1. Спеціальна економічна зона - невід'ємна частина національної території держави, відведена для заснування особливого (спеціального) правового режиму діяльності суб'єктів зони на території зі статусом, відмінним від національного правового й економічного простору, яка має власне зональне законодавство і спеціально утворювану систему органів управління.

2. Особливістю територіальної організації СЕЗ є дія в її межах особливого (спеціального) правового режиму, механізм реалізації якого разом з пільгами, гарантіями, формами державної підтримки, обмеженнями, заборонами і додатковими підставами юридичної відповідальності пропонується додати ще одним невід'ємним його елементом - системою управління таким режимом.

3. Відсутність науково обґрунтованої класифікації СЕЗ дозволила запропонувати поділ економічних зон, що утворені в Україні, за територіально-управлінським критерієм. У зв'язку з цим доцільно виділяти адміністративно-територіальні СЕЗ (утворені в межах певної адміністративно-територіальної одиниці) і - локальні СЕЗ (утворені на невеликій території).. Крім цього, СЕЗ також можна поділяти і за управлінським критерієм, тобто слід виділяти дві відповідні форми організації управління СЕЗ.

4. Система органів управління для адміністративно-територіальних СЕЗ повинна бути, представлена: по-перше, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування; по-друге, оптимальним варіантом оперативного управління СЕЗ є формування акціонерного товариства “Компанія розвитку СЕЗ”. Для локальних СЕЗ доцільним є створення спеціального органу - Адміністративної Ради СЕЗ.

5. Управління СЕЗ необхідно розглядати з двох позицій: як об'єкт з боку держави, і як управління, яке здійснюється в самій системі (безпосередньо в СЕЗ).

6. Адміністративно-правовий статус фізичних осіб (як суб'єктів СЕЗ), окрім прав і обов'язків, передбачених Конституцією України та законами України, визначається ще й сукупністю додаткових прав і обов'язків, а також юридичною відповідальністю, що передбачено законодавством України про СЕЗ. Крім цього, до складу адміністративно-правового статусу суб'єктів підприємницької діяльності СЕЗ слід додати ще гарантії реалізації таких прав і обов'язків. Основу адміністративно-правового статусу органу управління СЕЗ складає його компетенція, тобто сукупність повноважень (прав і обов'язків) з виконання певних функцій (вирішення завдань) стосовно тієї чи іншої сфери діяльності, а також правова відповідальність за невиконання або неналежне їх виконання.

7. З метою удосконалення законодавчої бази України про СЕЗ обґрунтована необхідність прийняття органами місцевого самоврядування територій розміщення зони “Статуту спеціальної економічної зони” та розробки “Регіональної програми підготовки фахівців для роботи в СЕЗ”.

8. Здійснивши аналіз міжнародної практики забезпечення правопорядку в СЕЗ (Російська Федерація, США, Китай, Казахстан та ін.) та матеріалів статистичної звітності органів МВС України, дисертант зробив висновок, що у більшості випадків при утворенні зони відмічаються негативні зміни у правоохоронній сфері, режим СЕЗ створює певні можливості для різного роду економічних злочинів, окремих правопорушень, зловживань та ін. Тому пропонується вирішити питання про реформування організації діяльності міліції України в умовах СЕЗ шляхом: а) створення окремого підрозділу, до складу якого могли б увійти представники інших підрозділів міліції; б) створення підрозділів муніципальної міліції СЕЗ. Ефективність охорони правопорядку і забезпечення законності на територіях СЕЗ України повністю буде залежати від взаємодії правоохоронних органів. Особливий акцент дисертантом робиться на об'єднанні інформаційних банків даних різних правоохоронних органів, зокрема органів МВС, державної податкової адміністрації та державної митної служби України, у сфері боротьби з організованою злочинністю

адміністративний правовий управлінський сез

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

1. Собакарь А.О. Сутність та деякі проблеми взаємодії правоохоронних органів України у боротьбі зі злочинністю в спеціальних (вільних) економічних зонах // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. - Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 2000. - № 3. - С. 60-68.

2. Собакарь А.О. Спеціальні (вільні) економічні зони: визначення оптимального поняття та класифікації // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. - Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 2001. - № 1. - С. 53-63.

3. Собакарь А.О. Конституційно-правові аспекти визначення категорії “Суб'єкт спеціальної економічної зони” // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2001. - № 2. - С. 57-63.

4. Собакарь А.О. Забезпечення законності та правопорядку в спеціальних економічних зонах України як невід'ємна умова їх ефективного функціонування // Вісник Донецького університету (Серія В. Економіка і право). - 2001. - № 2. - С. 208-215.

5. Собакарь А.О. Механізм правового регулювання, пов'язаного зі спеціальними (вільними) економічними зонами, в Україні // Право України. - 2001. - № 10. - С. 35-37.

6. Собакарь А.О. Роль органів місцевого самоврядування у вирішенні питань утворення та функціонування спеціальних економічних зон України // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць / Голов. ред. С.В. Ківалов. - Одеса: Юридична література, 2001. - Вип. 12. - С. 496-505.

Размещено на Allbest.ru