Осудність та її види (порівняльний аналіз законодавства України та інших держав)

Висновки

У висновках автор підсумовує виконану роботу і пропонує:

1. Доповнити визначення суб'єкта злочину, розроблене наукою кримінального права, виклавши його таким чином:

Суб'єкт злочину - фізична особа, яка на час вчинення злочину досягла встановленого законом віку та вчинила злочин у стані осудності або обмеженої осудності.

2. Поряд із загальним та зниженим віком кримінальної відповідальності встановити підвищений вік кримінальної відповідальності (18 років) для певного кола спеціальних суб'єктів.

3. Доповнити КК України ст. 10-1 “Осудність”, виклавши її в такій редакції:

Ч.1. Особа підлягає відповідальності за даним Кодексом, якщо під час вчинення злочину вона за своїм віком, розвитком і станом психічного здоров'я здатна була в повній мірі усвідомлювати своє діяння і керувати ним.

Ч.2. Особа, що досягла віку кримінальної відповідальності і вчинила злочин, вважається осудною, поки не буде доведене інше.

4. Доповнити КК України ст. 10-2 “Відповідальність неповнолітніх із затримкою психічного розвитку”, виклавши її в такій редакції:

Ч.1. Не звільняється від кримінальної відповідальності особа, що досягла віку кримінальної відповідальності, чий психічний розвиток не відповідає вимогам, що пред'являються до осіб цього віку внаслідок причин, не пов'язаних з хворобливими порушеннями психічної діяльності. Така затримка психічного розвитку може розглядатися судом як обставина, що пом'якшує відповідальність.

Ч.2. До особи з вказаною затримкою психічного розвитку суд може застосувати нарівні з примусовими заходами виховного характеру примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

5. Доповнити КК України ст. 10-3 “Обмежена осудність”, виклавши її в такій редакції:

Ч.1. Не звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин в стані обмеженої осудності, тобто чиї здатності усвідомлювати своє діяння або керувати ним були істотно порушені внаслідок аномалії психіки. Стан обмеженої осудності може розглядатися судом як обставина, що пом'якшує відповідальність.

Ч.2. До особи, визнаної обмежено осудною, суд може нарівні з покаранням застосувати примусове лікування.

Ч.3. Обмежено осудною не може бути визнана особа, яка з метою вчинення злочину привела будь-яким способом свою свідомість в стан розладу, що істотно порушив її здатності усвідомлювати своє діяння або керувати ним.

6. Ст. 12 КК України викласти в такій редакції:

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свого діяння або керувати ним внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру.

Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати своє діяння або керувати ним. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню.

Доповнити ст.12 КК України новою частиною 3, виклавши її в такій редакції:

Неосудною не може бути визнана особа, яка з метою вчинення злочину привела будь-яким способом свою свідомість в стан розладу, який позбавив її здатності усвідомлювати своє діяння або керувати ним. Така особа підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

7. Доповнити КК України ст. 13-1 “Примусове лікування обмежено осудних осіб”, виклавши її в такій редакції:

Ч.1. До обмежено осудних осіб нарівні з покаранням, призначеним в порядку, передбаченому ст. 39 даного Кодексу, може бути застосоване примусове лікування у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку або госпіталізації в психіатричну установу із звичайним наглядом.

Ч.2. У разі засудження особи, визнаної обмежено осудною, до позбавлення волі примусове лікування проводиться в місцях позбавлення волі. Примусове лікування особи, що досягла шестидесятирічного віку, якій примусове лікування призначене в порядку ч.2 ст. 13-1 КК України, у випадку засудження даної особи до покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років, проводиться в спеціалізованому інтернаті.

Ч.3. У разі застосування до обмежено осудної особи, а рівно до особи, що досягла шестидесятирічного віку, якій примусове лікування призначене в порядку ч.2 ст.13-1 КК України, покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, примусове лікування здійснюється у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

8. Реалізовувати покарання у вигляді позбавлення волі щодо обмежено осудних осіб в спеціалізованих установах для обмежено осудних або встановити відокремлене утримання обмежено осудних осіб в існуючих установах по виконанню покарань. Осіб, що досягли шестидесятирічного віку і потребують примусового лікування в порядку ст. 13-1 КК України, якщо їм призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років, утримувати в спеціалізованих інтернатах.

9. Доповнити відповідні постанови Пленуму Верховного Суду України пунктом, який роз'яснює, що грубе порушення законодавства про працю має на увазі також порушення правил професійного відбору і призначення на посаду або роботу, яка за характером пов'язана з екстремальними умовами і нервово-психічними перевантаженнями, працівника, за своїми психофізіологічними якостями не відповідного вимогам цих умов, якщо таке призначення потягло спричинення цим працівником тяжких наслідків, яке вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Мірошниченко Н., Орловська Н. Обмежена осудність та її законодавче вирішення//Право України. - 1997. - №7. - С. 23-24, 29.

2. Орловская Н. Некоторые психологические и уголовно-правовые аспекты деятельности нетрадиционных религиозных организаций // Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць Одеської державної юридичної академії. - Одеса, 1997.- Вип.4. - С.203-208.

3. Орловская Н. К вопросу о вменяемости несовершеннолетних правонарушителей с задержкой психофизиологического развития // Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць Одеської державної юридичної академії. - Одеса, 1998. - Вип.5. -- С.233-237.

4. Орловская Н. Ограниченная вменяемость в проектах Уголовного кодекса Украины 1993-1998 г.г. // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. - Одеса: Астропрінт, 1999. - Вип.6-7. - С. 131-135.

5. Орловська Н.А. Інститут неосудності по законодавству Канади // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - №2.- С.69-72.

Размещено на Allbest.ru