Юридична характеристика рецидиву злочинів в кримінальному праві України

6) Адміністративний нагляд за певною категорією осіб, звільнених з місць позбавлення волі,

який здійснюється відповідно до закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» [29]. Відповідно до ст.2 даного закону, такий нагляд строком від одного до двох років установлюється з метою попередження злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них. Адміністративний нагляд здійснюється судом і являє собою систему тимчасових примусових заходів спостереження і контролю за поведінкою звільнених, який здійснюється органами внутрішніх справ. Потребує вдосконалення як сам інститут, так і практика адміністративного нагляду, усунення формалізму в його здійсненні, підвищення індивідуальної ресоціалізаційної роботи з особами, які реально можуть вчинити рецидив злочинів, насиченість періоду адміністративного нагляду позитивними обов'язками піднаглядного ( наприклад, пройти курс лікування, навчання, відновити родинні зв'язки, працевлаштуватися тощо). Попередженню рецидивної злочинності можуть сприяти комплексні заходи соціального контролю і соціальної допомоги, неформальне проведення і дійсна зацікавленість у долі звільненого з місць позбавлення волі з боку правоохоронних органів, органів влади, трудового колективу, сім'ї. Специфіка попередження рецидиву з боку осіб, умовно засуджених або засуджених з відстрочкою виконання вироку чи відбування покарання, осіб, які були звільнені умовно-достроково, пов'язана з наявністю випробного терміну. Власне кажучи, випробний термін встановлюється заради попередження вчинення злочину. Це досягається саме загрозою збільшення покарання у разі вчинення нового злочину, а також активною участю громадськості і трудових колективів у відповідній виховній роботі з метою закріплення результатів виправлення і прилучення засуджених до чесного життя.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

Злочинці-рецидивісти становлять підвищену суспільну небезпеку. Вони є носіями та розповсюджувачами злочинних моралі та звичаїв. Для ефективної боротьби зі злочинністю в цілому та із таким явищем як рецидив злочинів зокрема, необхідне застосування не лише каральних, а й попереджувальних заходів, які повинні бути спрямовані на вдосконалення суспільних відносин з метою створення всіх необхідних умов для задоволення духовних та матеріальних потреб та інтересів людини. Попередження рецидиву злочинів спрямовується на те, щоб спонукати тих, хто відбуває покарання і тих, хто звільнений від нього, але має непогашену чи не зняту у встановленому законом порядку судимість, відмовитися від продовження злочинної діяльності.

Попередження рецидиву злочинів в Україні здійснюється у таких напрямках: 1) загальносоціальне попередження, яке полягає у попередженні виникнення та усунення суспільних протиріч, конфліктів, пом'якшення кризових ситуацій; одним з найважливіших засобів такого попередження є вдосконалення виховання людини в різних сферах її життя, та на різних етапах її розвитку та життєдіяльності; 2) спеціально-кримінологічне попередження, яке являє собою безпосередню протидію причинам та умовам, що породжують рецидивну злочинність, або сприяють її виникненню. Полягає в кримінологічній профілактиці, запобіганні злочинам, припиненні рецидиву злочинів; 3) підрив і руйнування кримінальної субкультури - дії для схилення осіб до добровільної відмови від продовження злочинної поведінки, роз'єдання злочинних угруповань та ізоляції лідерів, допомога особам, які вирішили стати на шлях виправлення; 4) вдосконалення правоохоронної діяльності - своєчасне виявлення і розкриття злочинів. Неухильне забезпечення принципів невідворотності і більш суворого покарання, здійснення заходів щодо запобігання та протидії корупції в органах внутрішніх справ; 5) вдосконалення пенітенціарної та постпенітенціарної роботи виправно-трудових установ і органів внутрішніх справ - полягає в наступному: приведення у відповідність з Конституцією України та нормами міжнародного права чинного виправно-трудового права України; реалізація гуманізації системи відбування покарань; покращення умов відбування покарання засуджених; розроблення та прийняття закону «Про постпенітенціарну систему»; 6) адміністративний нагляд за певною категорією осіб, звільнених з місць позбавлення волі - здійснюється відповідно до закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі».

ВИСНОВКИ

Рецидив злочинів є мало досліджений сучасними вітчизняними науковцями, попри те, що поняття рецидиву злочинів в найбільш близькому до сучасного розуміння було розроблене ще радянськими вченими, а саме Галіакбаровим, Єфимовим, Фроловим та ін. Ці вчені розглядали рецидив злочинів як вид повторності злочинів, яка, в свою чергу, разом із сукупністю злочинів, утворювала види множинності злочинів. На сьогодні погляди правознавців сходяться на тому, що рецидив злочинів - самостійний вид множинності злочинів, і жодним чином не входить до поняття повторності злочинів, попри те, що він має спільні риси із останньою. Законодавець закріпив це твердження в Кримінальному кодексі України, де чітко розмежував всі три види множинності злочинів. Отже,за ст. 34 ККУ рецидив злочинів - це вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

В чинному законодавстві поки що не існує виділених видів рецидиву злочинів. Доктринальна класифікація поділяє рецидив злочинів наступним чином: 1) за характером злочинів, які входять у рецидив: загальний, спеціальний; 2) за кількістю судимостей: простий, складний; 3) за ступенем суспільної небезпечності злочинів, що складають рецидив: пенітенціарний, рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів; 4) залежно від наявності факту судимості, яка погашена чи знята у встановленому законом порядку (що дає змогу взагалі говорити про рецидив у найбільш прямому сенсі): легальний (наявність судимості), фактичний ( відсутність судимості). Вважаю доцільним доповнити ст. 34 ККУ класифікаціями рецидиву злочинів за характером злочинів, що складають рецидив, за кількістю судимостей та за ступенем суспільної небезпечності. Це полегшить кваліфікацію рецидиву злочинів.

Кримінальний кодекс визначає підвищену суспільну небезпеку осіб, які вчинили множинність злочинів. Ст. 35 ККУ встановлює: «Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом».

Кваліфікація рецидиву значно простіша, ніж інших видів множинності, адже при цьому слід дати кримінально-правову оцінку лише другому (рецидивному) злочинові. Перший злочин, за який особа була засуджена вже отримав таку оцінку у вироку суду, який не піддається сумніву. Іноді спеціальний рецидив передбачений законодавцем як кваліфікуюча ознака. У випадку, якщо він не передбачений конкретними статтями Особливої частини як кваліфікуюча ознака, він може бути врахований як обтяжуюча обставина.

В ході кваліфікації рецидиву злочинів потрібно: 1)встановити, що особа вчинила новий злочин у період після вступу в силу вироку за раніше вчинений злочин і до погашення або зняття судимості за нього; 2) кваліфікувати новий (рецидивний) злочин - встановити наявність ознак складу простого злочину, врахувати положення КК про стадії вчинення злочину,форму співучасті та вид співучасника; 3) визначити, що раніше вчинений злочин, за який особа була засуджена, є таким, на який вказує диспозиція статті про рецидивний злочин; 4) остаточно кваліфікувати скоєне з врахуванням наявності спеціального рецидиву.

При призначенні покарання у випадках, коли має місце рецидив злочинів, суд керується, в першу чергу, загальними засадами призначення покарання, які закріплені в ст. 65 ККУ, а також враховує особливості, які передбачені чинним законодавством для таких випадків. Так, особам, за наявності в їх діях рецидиву злочину, так само як і особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини є кваліфікуючими ознаками) - призначається передбачене законом більш суворе покарання. Для вирішення питання про наявність рецидиву злочину не має значення, чи був закінчений умисний злочин, за який особа засуджується за останнім вироком або засуджувалася раніше, а також була вона виконавцем чи співучасником цих злочинів.

У чинному КК не передбачено норму про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, тому особи, які були визнані особливо небезпечними рецидивістами відповідно до ст. 26 КК УРСР 1960 на сьогодні не є такими.

Наявність рецидиву злочинів виключає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статей 45-48 ККУ ( у випадку вчинення особою вперше злочинів невеликої або середньої тяжкості). Рецидив злочинів середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких перериває перебіг строків давності виконання обвинувального вироку. Врахування множинності при звільненні від покарання стосується тільки рецидиву злочинів. Рецидив також впливає на можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від покарання і заміни покарання більш м'яким його видом; на обчислення строків погашення судимості.

Значної уваги заслуговує проблема попередження рецидиву злочинів в Україні. Попередження спрямовується на те, щоб спонукати осіб, які є потенційними суб'єктами вчинення рецидиву злочинів, відмовитися від продовження злочинної діяльності. Попередження рецидиву злочинів в Україні здійснюється у таких напрямках: 1) загальносоціальне попередження; 2) спеціально-кримінологічне попередження; 3) підрив і руйнування кримінальної субкультури; 4) вдосконалення правоохоронної діяльності; 5) вдосконалення пенітенціарної та постпенітенціарної роботи виправно-трудових установ і органів внутрішніх справ; 6) адміністративний нагляд за певною категорією осіб, звільнених з місць позбавлення волі

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Агафонов К.А. Уголовная ответственность рецидивистов и вопросы профилактики рецидива. Горький, 1982.

2. Александров Ю.В. Антипов В.І., Володько М.В та ін. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник, вид. 3-тєб переробл. та допов./ за ред. М.І. Мельникаб В.А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004.

3. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву. - Харьков, 2000.

4. Бажанов М. І. Кримінальне право України. Підручник, К.: Юрінком Інтер, 2005.

5. Батиргареєва В. - Рецидив злочинів за кримінальним законодавством України і зарубіжних країн: порівняльний аналіз // Порівняльне правознавство. Вісник. - 2004.-№2

6. Бытко Ю.Н. Учение о рецидиве преступлений в российском уголовном праве: история и современность. Саратов, 1998.

7. Бузынова С. Рецидив преступлений. - М.: ВЮЗИ, 1980.

8. Велинский А.Ф. Рецидив преступлений. Харьков, 1980.

9. Галиакбаров Р, Ефимов М., Фролов И Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права // Сов. юстиция.-1967.-№2.-С. 5.

10. Галиакбаров Р. Р Перспективы совершенствования советского уголовного законодательства // Проблемы повышения эффективности борьбы с преступностью.- Иркутск, 1983.- С. 22.

11. Гришанин П.Ф. Ответственность преступников-рецидивистов по советскому уголовному праву. М., 1974.

12. Жаровська Г.П., Ющик О.І. Кримінальне право України (Загальна частина) підручник. Чернівці: Рута, 2013.

13. Зинченко И.А. Составные преступления.- Х.: СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005.

14. Караев Т.Э. Повторность преступлений. М., 1983.

15. КрасиковЮ.А. Множественность преступлений: понятие, виды, наказуемости.

М., 1988.

16. Кривоченко Л.Н. Борьба с рецидивом по советскому уголовному праву: Конспект лекций. - Харьков, 1973.

17. Кримінальний Кодекс України, офіц. текст. - К. : Вид. “Право”, 2001. - 174с.

18. Кримінальний Кодекс України. Науково-практичний коментар./ за ред. Сташиса ВВ., Тація В.Я. К.: Видавничий дім, 2003

19. Кримінологія: Особлива частина. Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей. За ред. І.М. Даньшина.

20. Курс кримінології: Особлива частина. Підручник У двох книгах Книга 2 За загальною редакцією О.М. Джужи, доктора юридичних наук, професора, Київ. Юрінком Інтер 2001

21. Малков В.П. Множественность преступлений и ее формы. Казань, 1982.

22. Малков В.П., Тимершин Х.А. Множественность преступлений. Уфа, 1995.

23. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : [навч. посіб.] / Навроцький В. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - 704 с.

24. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України За редакцією доктора юридичних наук, професора М. І. Мельника, кандидата юридичних наук, доцента М. І. Хавронюка. К.,- Юридична думка, 2007.

25. О повторении преступлений: Исследование / Таганцев Н.С. - С.-Пб.: Журн. М-ва юст., 1867. - 296 с. - репринтная копия

26. Панько К.А. Вопросы общей теории рецидива. Воронеж, 1988.

27. Пічників, Н.П., Чернишов В.Н.. Кримінальне право (Загальна частина): конспект лекцій, Тамбов: Тамов.гос.техн. ун-т, 2006. - 140 с

28. Попов В.И. Рецидив и организованная преступность. М.:1998.

29. «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» Закон України від 1 грудня 1994 року (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 52, ст.455 )

30. «Про засади запобігання і протидії корупції» Закон України від 7 квітня 2011 року (Відомості Верховної Ради України,2011, № 40, ст. 404)

31. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7

32. «Про практику призначення судами кримінального покарання» Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7

33. «Про судоустрій і статус суддів» Закон України від 7 липня 2010 року (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 41-42, № 43, № 44-45, ст.529)

34. «Теорія кваліфікації злочинів» посібник - укладачі - Савченко А.В., Кузнецов В.В. , Кузнецова Л.О., Вільхова Л.Є./ Національна академія внутрішніх справ, кафедра кримінального права.

35. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Атіка, 2004

ДОДАТКИ

Таблиця 1: Вказівка на спеціальний рецидив у статтях Особливої частини Кримінального кодексу України (КК)

Таблиця 2: Вказівка на пенітенціарний рецидив у статтях Особливої частини КК

Размещено на Allbest.ru