Попередження злочинів, що вчинюються у сфері сімейно-побутових відносин

а) аналіз і попередня оцінка ситуації з метою виявлення і усунення небезпеки для життя конфліктуючих сторін;

б) локалізація конфліктної ситуації в сімейно-побутовій сфері;

в) оволодіння обстановкою;

г) аналіз обстановки і з'ясування обставин конфліктної ситуації;

д) оцінка обстановки за власними кадрами, ресурсами;

е) розробка рішення: розробка її варіантів, їх оцінка і вибір остаточного рішення;

є) контроль за виконанням прийнятих рішень.

Для вирішення питання про взяття на профілактичний облік особи, яка була виявлена, та застосування до неї найбільш ефективних заходів профілактичного впливу необхідно попереднє її вивчення. Тому всі відомості, які містять інформацію про особу правопорушника, умовно можна розподілити на три групи.

Першу групу складають формалізовані соціальні-демографічні дані про вік, стать, сімейний стан, рівень освіти, місце роботи чи навчання, наявність неповнолітніх дітей, місце проживання (прописки) та житлові умови.

Другу групу утворюють відомості про психофізіологічні та морально-психологічні якості правопорушника, які включають дані про його фізичне здоров'я, наявність психічних захворювань, риси характеру, емоційно-вольові властивості, антисуспільні інтереси та вияви, культурний рівень, відношення до членів сім'ї, побутового оточення, взаємовідносини між ними тощо.

Третя група містить інформацію, яка свідчить про: антигромадську поведінку особи (як в минулому, так і під час перевірці); наявність судимості, види та розмір покарання, що застосовувались; тривалість конфлікту та чинники, які цей конфлікт зумовили; особливості поведінки при побутовому конфлікті; безпосереднє оточуюче середовище, яке сприяє чи навпаки перешкоджає скоєнню протиправних вчинків в сім'ї та побуті; осіб, які своєю поведінкою чи діями провокують протилежну сторону до протиправних дій.

Наведений дисертантом перелік і характеристика діючих законодавчих і нормативних актів, практика їх застосування, а також досвід зарубіжних країн мають на меті озброїти суб'єктів попередження злочинів необхідним арсеналом правових заходів, щоб уникнути негативних наслідків порушень законності.

У четвертому підрозділі “Взаємодія органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами у попередженні злочинів, що вчинюються у сфері сімейно-побутових відносин” розглянути правові норми, які регулюють процес взаємодії, форми взаємодії.

Основу організації взаємодії служб та підрозділів органів внутрішніх справ по лінії боротьби з умисними вбивствами та іншими злочинами в сфері сімейно-побутових відносин становлять такі форми діяльності:

- спільне вивчення відповідних нормативних актів, що регламентують боротьбу з умисними вбивствами та іншими тяжкими злочинами проти особи, а також розробка та виконання комплексних заходів по їх виконанню;

- спiльне вивчення та аналiз оперативної обстановки (про мiсце, час, способи скоєння злочинів в сфері сімейно-побутових відносин) з подальшою розробкою планiв окремих заходiв, виконання котрих вимагає комплексного використання сил i засобiв;

- взаємний обмiн iнформацiєю (про осiб, що розшукуються за скоєння злочинiв проти особи; ранiше судимих за аналогiчнi злочини, схильних до їх скоєння, а також виконання на її основi разових доручень по виявленню зазначеного контингенту вiд iнших органiв внутрiшнiх справ);

- безпосереднє спiлкування взаємодiючих виконавцiв при виконаннi рiзних оперативно-розшукових заходiв по конкретним справам;

- проведення зі спiвробiтниками служб та підрозділів органів внутрішніх справ iнструктивних нарад та занять з питань боротьби з умисними вбивствами в сфері сімейно-побутових відносин, якi вимагають мобiлiзацiї сил та засобiв всiх взаємодiючих ланок.

На даній час в Україні крім міліції (та ще дуже мало ефективно працюючої добровільної народної дружини) інші сили в профілактиці сімейного насильства не задіяні. Вважається, що в саме найближчий час слід би, по-перше, скрізь, де є відповідні фахівці, активізувати центри психотерапевтичної допомоги населенню. У цих центрах спеціально розробити методику урегулювання подружніх конфліктів. Причому при наявності стаціонару неодмінною умовою є його цілодобова робота для короткочасного перебування в ньому одного з учасників конфлікту з метою його подолання.

При розгляді питань взаємодії державних органів і громадських організацій по профілактиці, попередженню злочинів в сфері сімейно-побутових відносин автор розглянув практику та перспективи участі кризисних центрів України, Росії та Узбекистану в цій роботі.

І світовий, і вітчизняний досвід підказують, що орієнтація на каральну функцію закону не забезпечує безпеки в сім'ї. Необхідний комплекс заходів - програми екстреної і довготривалої допомоги жертвам насильства і їх сім'ям, спеціальні програми освіти, консультування і психологічної корекції для винуватця насильства, жертви і інших членів сім'ї, включаючи дітей. Відповідно потрібне з'єднання зусиль правоохоронних органів, судів, соціальних служб, кризисних центрів, психоневрологічних диспансерів, громадських правозахисних організацій, освітніх установ. Мова йде не просто про деяку суму заходів, а про дуже складну технологію, що об'єднує діяльність представників різних структур, далеких один від одного організацій, часто включених в різні відомства.

У висновках викладені основні теоретичні підсумкові положення та практичні рекомендації, що випливають із результатів дисертаційного дослідження, пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства та практики попередження злочинів, що скоюються у сфері сімейно-побутових відносин. Основними напрямками здійснення цієї роботи, зокрема, є:

1. Реформування кримінального законодавства як бази для вдосконалення боротьби із злочинами в сфері сімейно-побутових відносин.

Вдосконалення кримінального законодавства грає в цьому випадку особливу роль, оскільки тільки воно визначає злочинність і караність діяння, предмет і межі боротьби із злочинністю, особливості кримінальної відповідальності, враховуючи в ряді випадків мотивацію побутового характеру. Серед напрямів вдосконалення кримінального законодавства автор виділяє необхідність його приведення у відповідність з сучасною концепцією цілей і задач розвитку суспільства і правової держави.

Вимагає підвищення рівня регламентації захисту від насильницького посягання на життя, здоров'я, недоторканість особи підлітка, що частіше за все вчиняється в сімейно-побутовій сфері. Віковий критерій - неповноліття - може бути введений в конструкції відповідних норм КК України як кваліфікуюча ознака. Це дозволить підвищити рівень превентивної дії закону в сфері сімейно-побутових відносин.

Дисертант вважає за доцільне, з урахуванням родового об'єкта - суспільних відносин, пов'язаних єдністю сімейно-побутових відносин, - виділити в окремий розділ (окрему главу) КК України під відповідною назвою злочини, що посягають на інтереси сім'ї і молоді.

Запропоновані новели дозволять, на думку дисертанта, створити більш ефективну, ніж нині існуюча, базу для забезпечення охорони сімейно-побутових відносин кримінально-правовими засобами.

2. Розробки нових законів, як бази для підвищення правового захисту сім'ї і молоді.

Переміщення акценту на правовий захист загальнолюдських цінностей, в структуру яких включена особистість і сім'я як ключові цінності суспільства, передбачає розробку ряду нових законів.

Поряд і у взаємодії із Законом України про профілактику злочинів (проект Закону пройшов перше читання в Верховній Раді), вимагає розвитку і взаємопов'язана з ним система законодавства про соціальну допомогу контингентам підвищеного соціального (а значить, і кримінального, і віктимного) ризику, включаючи підготовку проекту Закону про соціальну допомогу населенню. У ньому слід би відобразити поняття і концептуальні положення про соціальну допомогу, в т. ч. сім'ям та молоді, що потребують такої допомоги, принципи її надання, компетенцію суб'єктів і обов'язки окремих громадян в сфері надання соціальної допомоги, передбачити індивідуальні заходи соціальної допомоги, відповідальність різних суб'єктів за порушення гарантій і ненадання соціальної допомоги населенню. Прийняття такого закону, на думку дисертанта, могло б певною мірою пом'якшити ситуацію в середовищі соціально-неблагополучних верств населення.

3. Вдосконалення заходів попередження злочинів в сфері сімейно-побутових відносин.

При цьому виділяються декілька етапів спеціальної профілактики, причому результати попереднього етапу взаємопов'язані з подальшими і позначаються на кінцевих результатах попереджувальної діяльності:

1) виявлення і взяття на профілактичний облік осіб, поведінка, звички і схильності, яких свідчать про імовірність здійснення ними злочину в сім'ї, побуті, побутовому оточенні;

2) вивчення цих осіб, чинників конфліктності в сім'ях або негативного впливу оточення (середовища);

3) індивідуальний вплив на правопорушників, контроль за їх поведінкою або застосування правових норм попереджувальної спрямованості;

4) здійснення заходів по припиненню гострих конфліктних ситуацій в сфері сімейно-побутових відносин, усуненню або нейтралізації чинників, що викликають правопорушення, негативні побутові впливи, сімейне неблагополуччя.

Список опублікованих праць

1. Л.В. Крижна. Кримінологічні чинники сфери сім'ї і побуту та шляхи їх нейтралізації // Науковий вісник УАВС.- № 2.- Київ., 1998.- С. 128-130.

2. Л.В. Крижна. Вивчення кримінологічних аспектів, що виникають на грунті сімейно-побутових відносин // Науковий вісник УАВС.- № 4.- Київ., 1998.- С. 202-204.

3. Л.В. Крижна. Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили насильницькі злочини в сім'ї // Науковий вісник УАВС.- № 3.- Київ., 1999.- С. 106-110.

Размещено на Allbest.ru