Проблеми правового режиму майна членів сім'ї

Значна кількість угод укладається неповнолітніми тільки за умови згоди батьків на їх укладання. В дисертації правова природа такої згоди визначається як різновид юридичних вчинків, які, хоч і не направлені до конкретної цілі (цілеспрямованими є дії самих неповнолітніх, які є стороною в договорі), тягнуть за собою певні юридичні наслідки.

В дисертації розглядаються теоретичні та практичні питання емансипації неповнолітніх. Емансипація трактується як визначений в законодавстві певний порядок набуття особою дієздатності в повному обсязі (на відміну від самої дієздатності як здатності особи набувати для себе права та обов'язки своїми діями). Відповідно до діючого законодавства, підставою для емансипації є: а) досягнення особою 18-річного віку; б) укладення неповнолітньою особою шлюбу. Проект ЦК, окрім того передбачає, що особа буде набувати дієздатність, якщо вона по досягненню 16-річного віку працює за трудовим договором, або висловила бажання займатися підприємницькою діяльністю. Цей перелік може бути доповнений ще однією підставою. Цілком виправданим вважається надання повної дієздатності не тільки неповнолітнім, які взяли шлюб, а і тим, які зареєстровані як мати або батько дитини.

З урахуванням цього в дисертації проводиться класифікація різновидів емансипації неповнолітніх. З точки зору часу виникнення повної дієздатності виділяються: а) емансипація, пов'язана з досягненням повноліття та б) дострокова емансипація (яка в римському праві мала назву "venia aetatis"). Відповідно до особливостей юридичних фактів, які складають основу юридичного складу, необхідного для набуття дієздатності в повному обсязі: а) емансипація, яка виникає внаслідок волевиявлення самої неповнолітньої особи (наприклад, особи, яка працює за трудовим договором); б) емансипація, в основі юридичного складу якої полягає певна подія (досягнення повноліття); емансипація, до юридичного складу якої входить юридичний вчинок (емансипація, яка виникає внаслідок реєстрації шлюбу). З точки зору процедури набуття дієздатності: а) емансипація, яка виникає при здійсненні спеціальної процедури (наприклад, особа, яка працює набуває дієздатності тільки зі згоди батьків і дозволу органів опіки та піклування) та б) емансипація, яка виникає в силу прямого припису закону і не передбачає спеціальної процедури (досягнення повноліття).

В роботі робиться висновок, що всі види емансипації мають спільні риси: а) емансипація означає набуття особою дієздатності в повному обсязі; б) обсяг дієздатності, який набуває особа внаслідок емансипації, в подальшому не змінюється, навіть у випадку, коли підстава для емансипації відпала (розірвання шлюбу неповнолітньою особою); в) якщо неповнолітня особа була емансипована (отримала дієздатність в повному обсязі), вона може бути обмежена в дієздатності на загальних підставах (наприклад, внаслідок зловживання спиртними напоями).

Четвертий розділ дисертації присвячений дослідженню правового режиму майна членів селянського (фермерського) господарства. Він складається з двох підрозділів.

В підрозділі 4.1. аналізуються поняття та особливості правових режимів майна членів селянського (фермерського) господарства. Звертається увага на те, що відносини в селянському господарстві регулюються нормами різних галузей права та законодавства, що обумовлює міжгалузевий характер правового режиму майна членів селянського господарства, його складну, комплексну структуру. Відповідно до характеру набуття спільного майна членами селянської сім'ї, правовий режим майна селянського (фермерського) господарства визначається в роботі як режим трудової спільності.

На підставі аналізу чинного законодавства в роботі визначається правова природа селянського (фермерського) господарства, аналізуються різні точки зору відносно цього питання. Зазначається, що в науці склалися три основні концепції, відповідно до яких селянське (фермерське) господарство розглядається як: а) юридична особа; б) особливий суб'єкт права; в) сімейно-трудове об'єднання осіб (іноді - сім'я в цілому), причому недосконалість і суперечливість чинного законодавства дають підстави прибічникам кожної з них знаходити підтвердження своїй позиції. Втім, концепції, відповідно до яких селянське (фермерське) господарство - юридична особа або особливий суб'єкт права, викликають найбільші заперечення. Виходячи з чинного законодавства, селянське господарство не може визнаватися юридичною особою тому, що воно не має всіх ознак останнього. По-перше, воно не має відокремленого майна (майно належить членам селянського господарства на праві спільної власності), відповідно до чого, по-друге, не може самостійно відповідати по своїх боргах. Концепція "селянське господарство - особливий суб'єкт права" перш за все потребує чіткого визначення цієї "особливості", яке, на жаль, в літературі не наводиться.

Обгрунтовується концепція, відповідно до якої селянське (фермерське) господарство визначається як сімейне-трудове об'єднання. Головними ознаками такого господарства є такі: а) до складу селянського господарства входять родичі; б) саме вони є власниками майна, яке належить їм на праві спільної власності; в) інтереси членів селянського господарства у відносинах з третіми особами представляє голова селянського господарства; г) на ім'я голови селянського господарства відкриваються банківські рахунки, він укладає угоди в інтересах всіх членів господарства; д) відповідальність по боргах несуть всі члени господарства відповідно до чинного законодавства -- солідарну відповідальність, якщо майно належить членам господарства на праві спільної сумісної власності; часткову, якщо майно належить цим особам на праві спільної часткової власності. Інші умови відповідальності можуть бути зафіксовані членами селянського господарства у договорі.

В роботі підтримується плюралістичний підхід до визначення селянського (фермерского) господарства, який закладений в проекті нового Цивільного кодексу України і передбачає можливість створення фермерських господарств двох типів: а) з утворенням юридичної особи (в цьому разі фермерське господарство утворюється у вигляді будь-якого господарського товариства або кооперативу), б) без утворення юридичної особи (в цьому разі відносини в фермерському господарстві моделюються за вказаними вище ознаками).

Відповідно ж до чинного законодавства селянське (фермерське) господарство має визнаватися як сімейно-трудове об'єднання. Як одне з найважливіших в роботі розглядається питання суб'єктного складу членів селянського господарства. При цьому зазначається, що вказаний в законодавстві вік (16 років) є занадто високим для членів господарства, адже в його роботі нерідко беруть участь і молодші члени сім'ї. Пропонується внести в законодавство доповнення, згідно з яким членами селянського господарства зі згоди батьків можуть визнаватися і неповнолітні від 14 до 16 років. При цьому частка цих осіб в майні господарства може бути фіксованою і за розміром меншою, ніж частка інших членів господарства.

Пропонується визнати право на майно селянського господарства за особами, які перебували в фактичних шлюбних відносинах з членами господарства і своєю працею брали участь в його роботі.

Піддаються критиці норми чинного законодавства, відповідно до яких членами селянського (фермерського) господарства можуть визнаватися тільки громадяни України. Таке обмеження важко визнати обгрунтованим. Особи, які не є громадянами України, але працюють в господарстві, мають набувати такі ж самі права на майно, як і члени господарства - громадяни України (за винятком права власності на землю, яке не надається іноземцям та особам без громадянства).

Серед об'єктів права власності членів селянських (фермерських) господарств, окрім речей, пропонується закріпити майнові права: право використання земельних ділянок; право використання для потреб господарства загальнорозповсюджених корисних копалин (пісок, глину, гравій, торф і т.ін.); право використовувати лісові угіддя, водні об'єкти і прісні підземні води, а також інші корисні властивості землі.

Питання поділу майна селянського (фермерського) господарства розглядаються в підрозділі 4.2. дисертації. З точки зору особливостей об'єктів права власності членів селянського (фермерського) господарства, в роботі виділяється: а) майно, яке може бути предметом поділу (засоби виробництва, худоба, насіння тощо) та б) майно, яке поділу не підлягає (земельні ділянки).

Відносно заборони поділу земель селянських господарств зазначається, що така заборона виправдана лише у випадках, коли виділ частки пов'язаний з: а) виходом члена господарства без наміру створити своє власне господарство або б) зверненням стягнення кредиторів на майно члена господарства по його боргах. В разі ж поділу майна господарства, при якому утворюються нові селянські господарства, а також в разі поділу земельної ділянки, яка була набута за рахунок коштів членів селянського господарства, заборона поділу земельної ділянки не відповідає інтересам членів господарства. Тому пропонується включити в законодавство більш гнучку норму, яка б передбачала випадки, в яких поділ земель селянських (фермерських) господарств буде дозволений.

У попередньому підрозділі обгрунтовувалась думка про недоцільність обмеження членів селянських господарств тільки громадянами України. Якщо межі суб'єктного складу селянських господарств в майбутньому будуть розширені, виникне необхідність встановити права членів господарств (не громадян України) на майно з урахуванням того факту, що цим особам земельні ділянки не можуть належати на праві власності. Тому слід внести спеціальну норму, відповідно до якої в разі поділу майна селянського (фермерського) господарства або виділу з нього частки особа, яка не є громадянином України, не має права на земельну ділянку, натомість вона отримує інше майно, або відповідну грошову компенсацію.

Пропонується встановити єдиний правовий режим земельних ділянок селянського господарства та основних засобів виробництва. Відповідно до нього основні засоби виробництва будуть підлягати поділу лише у випадку утворення на базі одного господарства двох чи більше нових селянських господарств. Якщо ж особа буде виходити із складу господарства без наміру створення нового селянського господарства, вона може набувати право на отримання іншого майна або грошової компенсації.

Відповідно до чинного законодавства (якщо інше не було оговорено в спеціальному договорі) майно належить членам селянського господарства на праві спільної сумісної власності. За загальним правилом, в разі поділу такого майна частки учасників спільної сумісної власності визнаються рівними. Втім, рівень трудової участі членів господарства в набутті майна може бути різним. Тому пропонується включити в законодавство норму, відповідно до якої члени селянського (фермерського) господарства за узгодженням між собою, а в разі виникнення спору - суд, могли б відступити від засад рівності і встановити інший розмір часток членів господарства в праві власності на майно. В цьому випадку, однак, мова не йде про зменшення часток неповнолітніх осіб або інших членів господарства, які внаслідок поважних причин не брали участі в роботі господарства.

Необхідно також в законодавчому порядку визначити права на майно тих членів селянського господарства, які на деякий час припинили роботу і вийшли з господарства, а потім повернулися до роботи. Пропонується закріпити норму, відповідно до якої такі особи не набувають права на майно, яке було набуто за час їх відсутності. Таке право може бути визнане, якщо інші члени господарства не заперечують проти цього.

У дисертації аналізуються проблеми, пов'язані з визначенням частки у майні одного з членів господарства в разі його смерті і відкриття спадщини. Особлива увага приділяється порядку успадкування земельних ділянок. Обгрунтовується думка про те, що передача земельної ділянки тільки одному з нащадків або заборона передачі землі в спадок взагалі не відповідають інтересам членів селянського господарства. З іншого боку, передача землі стороннім особам теж може привести до негативних наслідків для роботи господарства в цілому. Пропонується закріпити норму, відповідно до якої земельні ділянки можуть успадковуватися тільки членами селянського господарства, до якого входив померлий. Інші спадкоємці (які не є членами господарства) мають право отримати інше майно або компенсацію, яка відповідає їх частці. Такий диференційований підхід (відповідно до суб'єктного складу спадкоємців) може бути застосований і в разі спадкування майна за заповітом.

Пропонується розповсюдити такий порядок спадкування також на основні засоби виробництва, які належать членам селянських (фермерських) господарств.

Останній, п'ятий розділ дисертації присвячений дослідженню проблем правового режиму майна, яке надбано спільною працею членів сім'ї. В дисертації зазначається, що основними формами надбання майна спільною працею членів сім'ї є: а) ведення особистого підсобного господарства; б) садівництво; в) городництво.

В роботі визначається коло осіб, які, відповідно до чинного законодавства, можуть своєю працею набувати право на майно як члени сім'ї. При цьому виділяється декілька категорій суб'єктів: а) особи, які безсумнівно належать до складу членів сім'ї -- подружжя, їхні батьки та діти, а також родичі більш дальніх ступенів спорідненості (діди, бабки, брати, сестри тощо), які проживають разом та ведуть спільне господарство; б) особи, які відповідно до норм сімейного законодавства не є членами сім'ї, але вказані як члени сім'ї іншими нормативними актами (Законом України "Про власність"). До них, зокрема, належать: а) особи, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах та б) особи, які своєю працею беруть участь у підсобному господарстві (садівництві, городництві), але не пов'язані з членами сім'ї шлюбом, спорідненістю або навіть фактичними шлюбними відносинами. В роботі зазначається, що закріплений в законодавстві широкий підхід до визначення кола осіб, які можуть набувати право на майно, надбане спільною працею, є цілком зрозумілим. Однак для цього нема потреби використовувати поняття сім'ї. Тому пропонуються інші формулювання: "право на майно може бути визнано не тільки за членами сім'ї, але й за іншими особами, які проживали в сім'ї нарівні з її членами і брали участь своєю працею в набутті майна підсобного господарства, садівництва або городництва".

В дисертації розглядається правовий режим майна членів сім'ї, які ведуть особисте підсобне господарство. При цьому підсобне господарство розглядається як побудована на праці членів сім'ї форма сільськогосподарського виробництва основу якої становить приватна власність. Існують різні джерела надбання членами сім'ї спільного майна для ведення ОПГ: а) отримання земельних ділянок у власність за рішенням відповідних державних органів; б) набуття майна спільною працею (плоди, вироблена продукція тощо); в) прибуток, отриманий внаслідок реалізації продукції; г) майно, набуте за рахунок спільних коштів; д) майно, яке було передане в спільну власність членами сім'ї та ін.

Право власності членів сім'ї, які спільно займаються садівництвом, виникає відносно таких об'єктів, як: а) земельні ділянки, надані для ведення садівництва; б) жилий будинок, сільськогосподарський реманент; в) плоди; г) доходи від продажу продукції тощо.

Правовий режим майна членів сім'ї, які займаються городництвом, має набільш просту структуру, тому що встановлює порядок регулювання тільки двох різновидів відносин членів сім'ї: а) об'єктом яких є виготовлена членами сім'ї сільськогосподарська продукція та б) доходи, отримані від продажу цієї продукції.

В залежності від джерела правового регулювання відносин, які складаються між членами сім'ї, які поєднали свої зусилля для набуття спільного майна, законодавство передбачає два різновиди правових режимів майна: а) законний режим (він встановлений безпосередньо в законі і визначається як режим спільної сумісної власності членів сім'ї; та б) договірний режим (він встановлюється членами сім'ї за власним розсудом і може бути визначений як режим спільної часткової власності).

Висновки

В юридичній теорії та практиці широко застосовується поняття "правовий режим майна членів сім'ї". Втім, будь-якого комплексного і, перш за все, теоретичного визначення юридичної природи цього правового явища проведено не було. Для вирішення цієї проблеми в дисертації на основі детального аналізу чинного та перспективного законодавства України, широкого дослідження юридичної думки в історичному та сучасному контексті розроблена цілісна концепція правового режиму майна членів сім'ї , визначені основні напрямки правового регулювання майнових відносин в сім'ї в нових економічних умовах, запропоновані конкретні шляхи підвищення ефективності правового регулювання в цій сфері.

У заключній частині дисертації сформульовані найбільш загальні висновки, отримані автором у процесі дисертаційного дослідження. Основними з них є наступні:

- Сім'я являє собою коло осіб, що пов'язані між собою спільністю життя, а також правами та обов'язками, які випливають із шлюбу, спорідненості, усиновлення та інших форм прийняття дітей на виховання. Особи, які разом проживають та ведуть спільне господарство, хоча не пов'язані між собою шлюбом або спорідненістю, можуть прирівнюватися до членів сім'ї в певному діапазоні майнових прав та обов'язків, але не визнаватися членами сім'ї.

- Правовий режим майна членів сім'ї в цілому являє собою побудований на єдиній диспозитивній основі порядок регулювання майнових відносин членів сім'ї, який виникає внаслідок дії комплексу правових засобів і має за мету впорядкованість цих відносин, забезпечення та всебічний захист майнових прав та інтересів членів сім'ї.

- Правовий режим майна членів сім'ї має комплексний та міжгалузевий характер. Він становить сукупність взаємопов'язаних юридичних засобів (норми права; правові дозволення, заборони і зобов'язання; міри захисту та міри відповідальності; суб'єктивні права та обов'язки і т.ін.), які належать до різних галузей права та законодавства (цивільного, сімейного, земельного, частково-адміністративного, житлового, соціального забезпечення).

- Правовий режим майна членів сім'ї в цілому являє собою такий порядок регулювання майнових відносин, що будується на принципі диспозитивності. Правовий режим може включати також правові засоби негативного характеру (заборони, санкції тощо), які за своєю сутністю є імперативними і не можуть бути порушені учасниками майнових відносин. Втім, ці засоби мають не основний, а допоміжний, забезпечувальний характер, тому їх включення до правового режиму не змінює його загальної диспозитивної природи.

- Правовий режим майна членів сім'ї являє собою динамічний правовий механізм. У зв'язку з цим можливі зміни режиму, включення до його складу нових правових засобів і, навпаки, вилучення тих засобів, що не відповідають адекватному регулюванню майнових відносин у сім'ї на тому чи іншому етапі.

- Як елемент правової системи, правовий режим майна членів сім'ї співвідноситься з певним об'єктом регулювання, яким виступають майнові відносини членів сім'ї. Ці відносини характеризуються рядом ознак. У майновому аспекті основне значення має те, що сімейні відносини, як правило, а) є довгочасними відносинами зі складною динамічною структурою; б) їм властивий особливий особисто-довірчий характер і в) мають безоплатний, але можуть мати і оплатний характер.

- Будучи єдиним за своєю природою, правовий режим майна членів сім'ї може розглядатися в різних аспектах. У зв'язку з цим в дисертації правові режими майна членів сім'ї поділяються на такі види: 1) за кількісним складом суб'єктів права власності; 2) за джерелом правового регулювання; 3) за структурою правового режиму; 4) за характером придбання майна; 5) за об'єктами права власності членів сім'ї; 6) за характером юридичних дій, що здійснюються відносно майна; 7) з точки зору техніко-юридичних засобів регулювання майнових відносин у сім'ї; 8) за суб'єктним складом.

- Шлюбний контракт (договір) являє собою двосторонню цивільно-правову угоду, яка має певну специфіку. Шлюбні угоди можуть бути класифіковані за різними ознаками: в залежності від часу укладення шлюбних угод, за цільовою спрямованістю угод, а також в залежності від структури шлюбних угод.

- Право батьків по управлінню майном неповнолітніх є самостійним правом, що належить батькам в силу закону і може визначатися як право на управління чужим майном. Воно полягає у можливості здійснення комплексу юридичних і фактичних дій, спрямованих на реалізацію майнових прав дитини по володінню, користуванню і розпорядженню належним їй майном і здійснюваного виключно в інтересах дитини.

- Емансипація може розглядатися як визначений у законодавстві порядок набуття особою дієздатності в повному обсязі. Виділяються окремі різновиди емансипації: з точки зору часу виникнення повної дієздатності; особливостей юридичних фактів, що становлять основу юридичних складів, необхідних для емансипації неповнолітніх, а також процедури набуття неповнолітніми дієздатності в повному обсягу.

- Для всіх видів емансипації характерні такі основні моменти: а) емансипація означає набуття особою дієздатності в повному обсязі без будь-яких обмежень; б) обсяг дієздатності, що набула емансипована особа, в подальшому не змінюється, навіть у випадку припинення юридичного факту, що був підставою для емансипації; в) емансипована особа може бути обмежена в дієздатності на загальних підставах.

- Селянське (фермерське) господарство - вид господарства, а не різновид суб'єкта власності. Найбільш оптимальною є концепція "селянське господарство - сімейно-трудове об'єднання". Основу селянського господарства складають не членські, договірні чи статутні відносини фізичних осіб, а відносини членів сім'ї чи родичів, пов'язаних спільністю життя і майнових інтересів, які об'єднали свою працю для виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

- Майно селянського (фермерського) господарства може бути предметом успадкування. Принцип переважного права успадкування земельної ділянки одним спадкоємцем повинен бути замінений принципом переважного успадкування земельної ділянки тільки членами селянського (фермерського) господарства, в яку входив спадкодавець.

- У ряді випадків закон наділяє всіх членів сім'ї рівними майновими правами і обов'язками, незалежно від їх конкретного сімейно-правового стану. Визначальним при цьому є те, що: по-перше, суб'єктами майнових відносин є члени сім'ї в цілому; по-друге, об'єктом права власності цих осіб є майно, придбане в результаті їх спільної праці. Можуть бути виділені наступні найбільш розвинуті форми спільної діяльності членів сім'ї, спрямованої на придбання майна: а) ведення особистого підсобного господарства, б) заняття садівництвом і в) городництвом.

За темою дисертації опубліковано такі основні роботи

Монографії і брошури:

1. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи. Монографія. Харьков: "Ксилон", 2000.- 398 с. (17,9 друк.арк.). (Рецензія: Р. Шишка. Теоретичні і практичні проблеми правового режиму майна членів сім'ї // Вісник Академії правових наук України. - 2000. - №2. - С.205-207).

2. Жилинкова И.В. Брачный контракт. Монографія. Харьков: "Ксилон", 1995. - 172 с. (5 друк.арк.).

3. Жилинкова И.В. Право собственности супругов. Монографія. Харьков: "Ксилон", 1997. - 236 с. (12 друк.арк.).

4. Кузмичова Л.О., Жилінкова І.В. Особисті права та обов'язки батьків та дітей: Учб. посіб. Київ: УМК ВО, 1991. - 56 с. (3,2 друк.арк.)

Статті у наукових фахових виданнях України та інших країн:

1. Жилінкова І.В. Правові гарантії зміцнення сім'ї //Радянське право. - 1987. - №3. - С.79-81.

2. Жилінкова І., Приходько Л. Ряд положень сімейного законодавства слід вдосконалити // Радянське право. - 1990. - №4. -С.36-39.

3. Жилінкова І., Колтунова А. Труднощі у справах про стягнення аліментів на дітей при відсутності спору // Радянське право. - 1990. - №10. - С.18-20.

4. Жилінкова І. Регулювання майнових відносин подружжя // Право України. - 1994. - №11-12. - С.29-32.

5. Irina Zhilinkova. The Marriage Relationship in Ukraine // The International Survey of Family Law. The Hague/Boston/London. - 1994. - P.465-483.

Ірина Жилінкова. Подружні правовідносини в Україні //Міжнародний щорічник сімейного права. Гаага. Бостон. Лондон. - 1994. - С.465-483.

6. Жилинкова И. Правовой режим имущества супругов // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб.- Харків: Нац. юрид. акад. України, - 1995.- Вип.30.- С.98-108.

7. Жилинкова И.В. Классификация имущественных договоров супругов // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб.- Харків: Нац. юрид. акад. України, - 1997.- Вип.32.- С.71-77.

8. Жилінкова І.В. Поділ майна подружжя // Вісник університету внутрішніх справ. - 1999. - №6. - С.243-247.

9. Жилінкова І.В. Поняття правового режиму майна подружжя //Вісник академії правових наук України. - 1999. - №2 (17). - С.156-164.

10. Жилінкова І.В. Правовий режим спільності майна подружжя //Вісник Академії правових наук України. - 1999. - №3 (18). - С.88-94.

11. Жилінкова І.В. Правовий режим майна, набутого спільною працею членів сім'ї // Вісник університету внутрішніх справ. - 1999. - №9. - С.338-342.

12. Жилінкова І.В. Теорія та практика застосування ст.25 КпШС України // Право України. - 1999. - №12. - С.84-88.

13. Жилінкова І.В. Договірний режим майна подружжя // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - №4 (19). - С.114-121.

14. Жилінкова І.В. Понятие и виды правовых режимов имущества родителей и детей // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб.- Харків: Нац. юрид. акад. України, - 1999.- Вип.40.- С.67-73.

15. Жилінкова І.В. Правовые аспекты эмансипации несовершеннолетних // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб.- Харків: Нац. юрид. акад. України, - 2000.- Вип.41.- С.75-80.

16. Жилинкова И.В. Раздел имущества супругов-предпринимателей // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб.- Харків: Нац. юрид. акад. України, - 2000.- Вип.42.- С.73-80.

17. Жилинкова И.В. Общность жизни членов семьи как признак семейного объединения // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб.- Харків: Нац. юрид. акад. України, - 2000.- Вип.43.- С.38-42.

18. Жилінкова І.В. Императивне і диспозитивне регулювання майнових відносин в сім'ї // Вісник Академії правових наук України. -2000. - №1(20). - С.115-120.

19. Жилінкова І.В. Права та обов'язки батьків по управлінню майном неповнолітніх // Предпринимательство, хозяйство и право. -2000. - №6. - C.31-33.

20. Жилінкова І.В. Поняття сiм'ї в правi // Вісник університету внутрішніх справ. - 2000. - №.10. - С.247-251.

21. Жилінкова І.В. Майнові відносини членів сім'ї: цілі та засоби правового регулювання // Вісник Академії правових наук України. -2000. - №2 (21). - С.106-114.

22. Zhylinkova Irina. Juvenile Property Rights in Ukraine // The International Survey of Family Law. Bristol. - 2000. - P.369-373.

Жилінкова І. Майнові права неповнолітніх в Україні //Міжнародний щорічник сімейного права. Бристоль. - 2000. - С.369-373.

23. Жилінкова І.В. Шлюбний контракт: діюче законодавство та перспективи його розвитку //Право України. - 2000. - №6. - С.111-114.

Тези наукових доповідей

1. Жилинкова И.В. Тенденции развития имущественных правоотношений в семье в условиях товарно-денежных отношений

//Развитие национальной государственности союзной республики на современном этапе (Тезисы республиканской научно-практической конференции). - Киев. -1990. - С.145-147.

2. Жилинкова И.В. Конкретно-социологические исследования в семейном праве // Тезисы выступлений к областной конференции молодых ученых и соискателей "Реформа политико-правовой системы советского общества и укрепление социалистического правопорядка". - Харьков. ХЮИ. -1990. - С.59-61.

3. Жилинкова И. Правовое положение несовершеннолетних членов детских домов семейного типа // Детский дом семейного типа: проблемы и решения. Выпуск III. - Москва. -1992. - С.36-57. (1,1 п.л.)

4. Жилинкова И.В. Правовые гарантии обеспечения имущественных прав супругов //Тезисы докладов и сообщений научно-практической конференции "Семья в кризисном социуме". - Харьков. -1994. - С.91-92. (0,2 п.л.).

5. Zhilinkova Irina. The Property Rights Issues of Divorced Spouses in the Ukrainian Family Law //Families Across Frontiers. Summaries. 8th World Conference of the International Society of Family Law. Cardiff. Wales, UK. -1994.

Жилінкова Ірина. Майнові права подружжя при розірванні шлюбу відповідно до сімейного законодавства України // Сім'ї крізь кордони. Тези. Восьма світова конференція Міжнародного товариства сімейного права. - Кардіф. Уельс. Великобританія. -1994р.

6. Жилінкова І.В. Актуальні питання регулювання майнових відносин подружжя //Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. Короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конференції. - Харків, 9-11 листопада 1995 р. -С.172-174.

Анотації

Жилінкова І.В. Проблеми правового режиму майна членів сім'ї. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 -- цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2000. майно правовий режим сім'я

Дисертація присвячена проблемі правового режиму майна членів сім'ї. Досліджено поняття сім'ї в праві та її суб'єктного складу, тенденції їх розвитку. Сформульовані основні поняття концепції правового режиму майна членів сім'ї, наведена класифікація правових режимів за різними класифікаційними ознаками. Здійснено порівняльно-правовий аналіз правових режимів майна членів сім'ї, умови їх виникнення та формування як цілісних регулюючих комплексів. В ракурсі нових соціально-економічних реалій визначені основні проблеми правового регулювання майнових відносин подружжя, батьків та дітей, членів селянського (фермерського) господарства, а також членів сім'ї, які об'єдналися для спільної праці. Розроблені конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює майнові відносини членів сім'ї.

Ключові слова: майно, майнові відносини, право власності, правове регулювання, правовий режим, сім'я, члени сім'ї.

Жилинкова И.В. Проблемы правового режима имущества членов семьи. Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.03 -- гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена проблеме правового режима имущества членов семьи. Исследуются понятие семьи в праве и общие тенденции его развития, основные признаки семьи, имеющие юридическое значение. Рассматриваются наиболее спорные вопросы определения субъектного состава семьи, определяется круг членов семьи - носителей имущественных прав и обязанностей.

Сформулированы основные категории концепции правового режима имущества членов семьи. Рассмотрены понятие и содержание правового режима как определенного порядка регулирования имущественных отношений членов семьи, возникающего в результате действия комплекса взаимосвязанных правовых средств (дозволений, обязываний, запретов, санкций и т.п.). Определены основные черты имущественных отношений в семье и цели правового регулирования этих отношений.

Проведена класификация правовых режимов членов семьи по различным классификационным признакам: структуре правовых режимов, источнику правового регулирования, характеру приобретения имущества членами семьи, объектам права собственности, субъектному составу семьи и др. Осуществлен сравнительно-правовой анализ правовых режимов имущества членов семьи, условия их возникновения, развития и формирования как целостных регулирующих комплексов.

Рассмотрены правовые режимы имущества отдельных членов семьи: супругов; родителей и детей; членов крестьянского (фермерского) хозяйства; членов семьи, объединившихся для совместного труда. В ракурсе новых социально-экономических реалий определены основные проблемы правового регулирования имущественных отношений членов семьи. Рассмотрены правовые режимы отдельных видов имущества членов семьи (земельных участков, квартир, акций, облигаций и других ценных бумаг, имущества предприятий и т.д.).

Разработаны конкретные предложения, направленные на развитие и совершенствование действующего и перспективного законодательства Украины в целях наиболее полного обеспечения и всесторонней защиты имущественных прав членов семьи в новых экономических условиях.

Ключевые слова: имущество, имущественные отношения, правовое регулирование, правовой режим, право собственности, семья, члены семьи.

Zhylinkova I.V. The problems of the family members property regime.- Manuscript

Thesis for the degree of Doctor of Science in Law, speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure, Family Law, International Private Law. - National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudryi, Kharkiv, 2000.

The thesis analyzes the problems of the family members property regime. The authoress researched the legal notions of “the family” and “the family subjective composition” as well as their development trends. The main notions of the family members' legal regime concept have been formulated. The authoress suggested a legal regime classification based on various criteria. The thesis contains a comparative legal analysis of the family members property regimes, the conditions for their emergence and formation as integral regulating complex units. Taking into account the new social and economic situation there have been identified the principal problems of legal regulation of property relations between spouses, parents and children, members of farmer's amalgamations, as well as between family members who work together in one group. The authoress suggests specific proposals concernity the improvement of the law regulation the family members property relations.

Key words: family, legal regime, legal regulation, family members', property, property relations.

Размещено на Allbest.ru