Кримінальна відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток

Заволодіння шляхом шахрайства - це протиправне вилучення предметів злочину у власника або володаря всупереч його волі з використанням обману або зловживання довірою. Воно являє собою два взаємопов'язаних акти: (1) вилучення зазначених предметів (основна дія) і (2) обман або зловживання довірою (допоміжна дія, що забезпечує виконання основної). Воля потерпілого при шахрайському заволодінні фальсифікується зазначеними допоміжними діями. Добровільній за формою передачі предметів злочину кореспондує їх протиправне фактичне вилучення з відання (володіння) уповноважених суб'єктів.

Заволодіння шляхом привласнення - це протиправне вилучення відповідних предметів з обігу шляхом відокремлення та утримання особою, якій вони були передані по службі або роботі.

Заволодіння шляхом зловживання особи своїм службовим становищем - це протиправне вилучення з обігу предметів злочину, вчинюване службовою особою з використанням свого службового становища. Як і у випадку привласнення, правомірне володіння зазначеними предметами заміщається їх протиправним заволодінням. Дії службової особи, у разі заподіяння нею істотної шкоди правам та інтересам окремих громадян, державним або суспільним інтересам чи інтересам юридичних осіб, слід кваліфікувати за сукупністю зі ст. 364 КК. Вчинення злочину в цій формі характеризується, як стверджується в дисертації, підвищеним ступенем суспільної небезпеки, тому що крім основного об'єкта завдається шкода і об'єкту додатковому (інтересам служби). У зв'язку з цим відповідальність за його вчинення пропонується встановити в ч. 2 ст. 357 КК.

Друга група діянь об'єктивної сторони складу злочину.

Вимагання - це протиправна вимога передачі предметів злочину під загрозою насильства над потерпілим, його близькими родичами, обмеженням прав, свобод або законних інтересів цих осіб, знищення або пошкодження їх майна чи погрозою розголошення відомостей, що їх ганьблять. Вимагання за своєю сутністю є примусом, під яким розуміється примушування іншої особи до певної дії чи відмови від її виконання шляхом застосування насильства, погроз або інших способів приневолення (придушення волі). Якщо винний при вимаганні погрожує потерпілому смертю, то вчинене утворює сукупність злочинів, передбачених ч.1 ст. 357 і ст. 129 КК.

Приховування офіційних документів, печаток або штампів - це протиправне приховання або утаювання цих предметів без мети подальшого ними заволодіння.

Третя група діянь об'єктивної сторони складу злочину.

Знищення предметів злочину - це їх протиправне руйнування, що призводить ці предмети до повної непридатності та (чи) назавжди позбавляє можливості суб'єктів управління використовувати їх за призначенням як засобів інформаційного забезпечення управління. Знищення документа, печатки або штампа матиме місце у разі (1) фізичного руйнування предмета злочину і (2) руйнування закріпленої в ньому інформації. Як правило, руйнування матеріального носія, що призводить до його повної непридатності, тягне за собою і втрату самої інформації. Знищення предмета злочину виключає можливість його використання за своїм функціональним призначенням в процесі інформаційного забезпечення управління.

Пошкодження - це протиправне руйнування відповідних предметів, що призводить до їх часткової або тимчасової непридатності та унеможливлює їх використання за призначенням як засобів інформаційного забезпечення управління без наступного подальшого відновлення або виправлення. Робиться висновок про те, що шкода суспільним відносинам від пошкодження документів, штампів або печаток є незначною. Тому пропонується декриміналізувати відповідальність за вчинення злочину в цій формі.

У дисертації підкреслено, що для опису різних форм злочинного діяння, передбаченого аналізованою нормою, законодавець використовує таке поняття як "заволодіння". У ч.1 ст. 357 КК прямо говориться про заволодіння відповідними предметами злочину шляхом шахрайства або зловживання особи своїм службовим становищем. Робиться висновок про те, що заволодіння виступає загальною ознакою і для таких форм злочинного діяння, як викрадення та привласнення документів штампів або печаток. Під незаконним заволодінням офіційними документами, печатками або штампами слід розуміти їх умисне вилучення будь-яким способом у власника або володаря всупереч його волі. Використання на законодавчому рівні єдиного узагальнюючого поняття робить норму менш казуїстичною, більш ємною та простою для сприйняття. У зв'язку з цим, в дисертації внесено пропозицію про зміну диспозиції ч.1 ст. 357 КК і викладенні її в новій редакції, що наведено у висновку.

Проведений аналіз різних форм вчинення розглядуваного злочину дає підстави говорити про його підвищену суспільну небезпечність, яка полягає не лише в порушенні інформаційного забезпечення управління у сфері документообігу, але й у тому, що протиправне заволодіння документами, печатками або штампами створює небезпеку подальшого їх використання у вчиненні інших злочинів, насамперед, різних кримінально караних обманів.

Протиправність викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження полягає в тому, що лише вказані в альтернативі в диспозиції ст. 357 КК дії утворюють об'єктивну сторону складу злочину, що розглядається.

Ст. 357 КК передбачає кримінальну відповідальність не лише за протиправне заволодіння офіційними документами, а й за "здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності". Тобто, обов'язковою ознакою складу злочину у випадку протиправного заволодіння приватними документами становиться місце їх знаходження. Приватні документи мають знаходитись на відповідних підприємствах, в установах або організаціях, тобто перебувати в їх правомірному віданні або зберіганні.

У ч. 2 ст. 357 КК окреслені суспільно-небезпечні наслідки даного злочину, до яких законодавець відносить "порушення роботи підприємства, установи чи організації". Тобто, вчинення будь-якої з зазначених у ч. 1 ст. 357 КК дій, якщо воно потягло за собою вказані наслідки, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за кваліфікований склад злочину, та встановлення цих наслідків є обов'язковим. Порушення роботи підприємства - поняття оціночне. Кожного разу воно визначається у залежності від конкретних об'єктивно-предметних умов самого злочину. Проте, саме поняття "порушення" містить низку ознак: воно призводить до призупинення або припинення роботи підприємства.

Зроблено висновок про те, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК, вважається закінченим з моменту фактичного вчинення однієї з дій, позначених у диспозиції статті, та не потребує спеціального встановлення спричинення тієї чи іншої шкоди суб'єктові управлінської діяльності, у віданні або володінні яких знаходились відповідні предмети, на відміну від злочинів проти власності, котрі вчиняються у тих самих формах, для визнання злочину закінченим.

Розділ 4. "Суб'єктивна сторона викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження" присвячено юридичному аналізу ознак суб'єктивної сторони злочину. При вчиненні злочину, передбаченого ст. 357 КК, винний усвідомлює фактичну сторону (характер і спосіб діяння) і суспільну небезпечність викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем, їх знищення, пошкодження або приховування, а також соціальні властивості зазначених предметів злочину, знаходження їх в документообігу, через яке усвідомлює й об'єкт злочину (хоча б в загальних рисах), та факт посягання на суспільні відносини з інформаційного забезпечення управління і бажає вчинити такі дії. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 357 КК, характеризується виною у формі прямого умислу. Зі змісту диспозиції ч.1 ст. 357 КК випливає, що викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем, їх знищення, пошкодження або приховування вчиняється з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах. Отже, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є вказані мотиви. Розкривається зміст зазначених мотивів злочину. Робиться висновок про те, що якщо особа керувалася у своїх діях іншими, ніж встановлено в законі, мотивами, наприклад, діяла в інтересах служби, хоча б і з порушенням встановленого порядку обігу відповідних предметів, склад розглядуваного злочину відсутній.

Розділ 5. "Суб'єкт викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження" присвячено юридичному аналізу ознак суб'єкта злочину. Суб'єктом розглядуваного злочину, як випливає зі ст.ст. 18,22 КК, є фізична, осудна особа, що досягла 16-річного віку. Крім того, окремі форми вчинення злочину, передбаченого ст. 357 КК, вимагають додаткового встановлення спеціальних ознак суб'єкта - у разі привласнення предметів злочину, а також заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем. У першому випадку такими суб'єктами можуть бути особи, яким зазначені предмети ввірені чи знаходяться в їх віданні; в другому - службові особи. У чинній редакції ст. 357 КК прямо не закріплено, на відміну від норм про злочини проти власності (ч.2 ст. 191 КК), вказівку на службові повноваження особи, зловживання якими призводить до протиправного заволодіння відповідними предметами злочину. Ця обставина припускає надмірно широке тлумачення ознак суб'єкта злочину, який вчиняється розглядуваним способом. Обґрунтовується, що дана прогалина підлягає усуненню шляхом прямої вказівки в законі на службові повноваження особи. Відповідальність за злочин, який вчиняється шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, пропонується закріпити в ч. 2 ст. 357 КК.

Аналіз практики застосування законодавства про відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особою своїм службовим становищем, їх знищення, пошкодження або приховування свідчить, що частка цих злочинів, учинених у співучасті за попередньою змовою групою осіб є досить високою. Не викликає сумнівів і підвищений ступінь суспільної небезпечності таких злочинів. Пропонується врахувати дану ознаку як кваліфікуючу і доповнити вказівкою на неї ч.2 ст. 357 КК.

Висновки

У дисертації проведено комплексне теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні підстав кримінальної відповідальності за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. На цій підставі сформульовано пропозиції:

1) щодо кваліфікації аналізованого злочину, відмежування його від суміжних злочинів;

2) ст. 357 КК України в порядку de lege ferenda викласти в наступній редакції:

Стаття 357 КК. Заволодіння документами, печатками, штампами, бланками, їх вимагання, знищення або приховування.

1. Незаконне заволодіння офіційними документами, печатками, штампами або бланками суворої звітності, їх вимагання, знищення чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, або якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації, або вчинені відносно особливо важливих документів, штампів, печаток, або з метою збуту, - караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітка 1. "Під незаконним заволодінням офіційними документами, печатками, штампами або бланками в цій статті слід розуміти їх умисне вилучення будь-яким способом у власника чи володаря всупереч його волі".

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Дзюба Ю.П. О соотношении родовых объектов преступлений должностных и против порядка управления // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. Ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. - Вип. 34. - С. 164-169.

2. Дзюба Ю.П. Особенности объективной стороны преступления, предусмотренного ст. 357 УК Украины // Форум права. - Х., 2006. - № 3. - С. 20-27 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-3/06dupcuu.pdf

Дзюба Ю.П. История законодательства и понятие преступлений против авторитета органов государственной власти, органов местного самоуправления и объединений граждан в действующем законодательстве Украины // Право і безпека. - X., 2006. - № 5'4. - С. 135-141.

Дзюба Ю.П. Поняття офіційного документа як предмета злочину, передбаченого ст. 357 КК України // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. Ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - Вип. 87. - С. 121-130.

Дзюба Ю.П. До питання про трактування ознак об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 357 КК України // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. Ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - Вип. 88. - С. 110-119.

Дзюба Ю.П. Офіційний документ як предмет злочину, передбаченого ст. 357 КК України // Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. Науки / - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 35. - С. 513-521.

7. Дзюба Ю.П. Інформаційне забезпечення управління як об'єкт кримінально-правової охорони // Конституція - основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Матеріали наук.-практ. конф. - X.: Нац. юрид. акад. України, 2001. - С.164-165.

8. Дзюба Ю.П. Щодо визначення безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 357 КК України // Ключевые аспекты научной деятельности: Материалы II Междунар. научно-практич. конф. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2007. - Т. 5. - С. 30-32.

9. Дзюба Ю.П. Щодо визнання бланків офіційних документів предметом злочину // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: Тези доповід. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. - Х.: Нац. юрид. акад. України, - 2007. - С. 239-242.

10. Дзюба Ю.П. Щодо ознак суб'єктивної сторони протиправного заволодіння офіційними документами, штампами і печатками // Сучасні проблеми юридичної науки: Матеріали всеукр. наук.-практ.конф. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - С. 382-385.

Размещено на Allbest.ru