Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності

Розділ 3. "Удосконалення методів і засобів боротьби зі злочинністю" складається з шести підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Проблеми удосконалення системи правосуддя" акцентовано увагу на тому, що удосконалення системи правосуддя є одним з актуальних і важливих питань стосовно сутності проблеми взаємодії прав особи і забезпечення ефективності засобів боротьби зі злочинністю. Це потребує як розроблення і впровадження в діяльність правоохоронних органів нових, зокрема й нетрадиційних засобів і методів, так і нових підходів до вибору і реалізації цих засобів, без чого сьогодні боротьба зі злочинністю не може бути результативною й ефективною. Під час прийняття будь-якої кримінальної та кримінально-процесуальної норми законодавець повинен зважати на зазначену діалектику співвідношення прав та інтересів різних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, й конкретно визначати пріоритетність інтересів тієї чи іншої сторони, тобто вирішувати, чому в конкретному випадку надається перевага -захисту прав, збереженню таємниці, установленню об'єктивної істини, створенню умов для боротьби зі злочинністю тощо. Головною проблемою, що хвилює громадськість України, Росії, Молдови та інших країн Співдружності Незалежних Держав, є проблема змагальності у кримінальному процесі, рівноправності його суб'єктів і пов'язаних з цим питань.

У підрозділі 3.2. "Можливості та шляхи удосконалення методів і засобів боротьби зі злочинністю " зазначено, що головними напрямами удосконалення методів і засобів боротьби зі злочинністю автор уважає повноцінне використання досягнень науково-технічного прогресу, встановлення чітких й ефективних правових правил боротьби зі злочинністю, підвищення рівня матеріально-технічного і кадрового забезпечення правоохоронних органів. Важливе значення надається удосконаленню раніше розроблених прийомів, засобів і методів діяльності, розширенню можливості їх використання для вирішення завдань кримінального судочинства, зокрема, на основі більш глибокого аналізу їх природи і сутності, а також оцінки реального співвідношення прав особи і завдань боротьби зі злочинністю. На тлі сучасних змін у кримінально-правовій, цивільно-правовій, адміністративно-правовій та інших сферах права існує нагальна потреба прийняття нового і досконалого Кримінально-процесуального кодексу.

У підрозділі докладно розкрито питання і проаналізовано матеріали вітчизняної та зарубіжної практики щодо співвідношення понять "спонукання до дій", "слідчий та оперативний експеримент", "провокація", "дезінформація". На думку автора, в аспекті криміналістичної тактики спонукальні дії треба розглядати не як провокацію, а як засіб перевірки особи на чесність, установлення реальної поведінки людини. У такому випадку "переграти" супротивника - означає приховати свої плани і наміри й, таким чином, досягти необхідного й бажаного.

У діяльності з розкриття і розслідування злочинів питання має ставитися не про те, припустимі чи ні обман, дезінформація, провокація й інші такі засоби, а необхідно чітко визначити умови, за яких вони можуть використовуватися, а отже, й те, коли їх застосування є неприпустимим.

У підрозділі 3.3. "Експеримент в удосконаленні слідчої діяльності" докладно досліджено експериментальні методи пізнання різноманітних явищ, і зазначено, що у слідчій діяльності експеримент широко застосовується як засіб дослідної перевірки окремих обставин у межах слідчих дій, при проведенні експертиз. Проте в наукових криміналістичних дослідженнях експериментальний метод використовується порівняно обмежено. Це зумовлено тим, що не розкрито поки що повною мірою можливостей цього методу стосовно криміналістичних аспектів слідчої діяльності, а також існують суттєві обмеження та складності щодо експериментів у сфері кримінального судочинства. З огляду на це, у слідчій діяльності стосовно можливостей експериментування треба мати на увазі дві сфери: а) аспекти, пов'язані зі зміною прав й обов'язків учасників процесу; б) аспекти, зміна яких не пов'язана з корегуванням прав й обов'язків суб'єктів кримінального судочинства. Експерименти, що стосуються першої сфери, можна здійснювати лише на основі рішення законодавця. Для експериментів другої групи потрібне рішення відомств (прокуратури, Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України) чи їх структурних підрозділів у межах своєї компетенції. У галузі тактики слідства експериментування має специфічні риси як через те, що положення, реалізовані через тактику, найчастіше торкаються прав й обов'язків осіб, так і через те, що можливості їх перевірки поза безпосереднім процесом розслідування надто обмежені. Тактика слідства пов'язана, насамперед, з поведінковими мотивами і діями учасників розслідування, основою яких є загальні закономірності людського спілкування, сприйняття, переробки, збереження і відтворення інформації. Тому корекція отриманих при проведенні експерименту даних повинна здійснюватися на основі вивчення конкретних епізодів розслідування. На основі аналізу наукових джерел, слідчої практики та результатів анкетувань, автор дійшов висновку про можливість і необхідність більш широкого використання експериментального методу у вивченні й удосконаленні слідчої діяльності.

У підрозділі 3.4. "Засоби масової інформації у боротьбі зі злочинністю" йдеться про те, що взаємодія правоохоронних органів із засобами масової інформації дає їм змогу в процесі діяльності ефективніше і раціональніше використовувати власні інтелектуальні й матеріальні ресурси, оптимізувати розв'язання оперативно-розшукових та слідчих завдань, підвищити результативність процесуальних, розшукових, правовиховних і профілактичних заходів, формувати позитивну суспільну думку стосовно роботи правоохоронних органів. До завдань такої взаємодії автор відносить: інформування населення про вчинені злочини; запобігання і спростування чуток і дезінформації; отримання інформації про обставини розслідуваних злочинів; використання допомоги громадян у розшуку злочинців; повідомлення з профілактичною метою про прийоми і способи дій злочинців; дезінформація злочинців стосовно планів і можливостей правоохоронних органів; унесення розбрату і непевності у кримінальне середовище для руйнування злочинних груп; створення сприятливих умов для розв'язання інших оперативних та слідчих завдань тощо.

Окрему увагу приділено такому явищу, як журналістське розслідування, котре нерідко може бути якісним непроцесуальним розслідуванням, що виявляє факти, які потребують кримінально-правового реагування. У процесуальному аспекті результати такого розслідування не мають жодного доказового значення, але можуть розглядатися як приводи і підстави до порушення кримінальної справи, а тому використання таких матеріалів у боротьбі зі злочинністю припустиме, але потребує обов'язкової виваженої оцінки. На окрему увагу заслуговує проблема створення і використання можливостей прес-служб правоохоронних органів.

У підрозділі 3.5. "Захистучасників кримінального судочинства" зазначено, що категорії осіб, які, на думку автора, потребують захисту у сфері кримінального судочинства, становлять дві основні групи: працівники правоохоронних органів (слідчі, дізнавачі, оперативні працівники та ін.); потерпілі, свідки, підозрювані, обвинувачені й особи, які можуть сприяти викриттю злочинної діяльності, насамперед, злочинних груп й угруповань, а також родичі та близькі цих двох категорій. Про важливість захисту суддів, слідчих й інших працівників правоохоронних органів свідчить світовий досвід боротьби з організованою злочинністю. Особливу актуальність має захист другої групи осіб, оскільки впливом на них злочинці й інші зацікавлені особи здійснюють протидію розслідуванню.

До основних напрямів і заходів захисту учасників кримінального судочинства належать: правові, що поділяються на кримінально-правові (встановлення відповідальності за посягання на життя, здоров'я, майно осіб тощо) та кримінально-процесуальні; соціально-економічні (надання можливості змінити біографічні дані, місце проживання і роботи, матеріальне забезпечення родини у випадку загибелі особи тощо); фізичні (надання охорони, технічний захист приміщень тощо). Запропоновано тактико-криміналістичні рекомендації, спрямовані на забезпечення безпеки учасників судочинства під час проведення окремих слідчих дій.

У підрозділі 3.6. "Підготовка кадрів як умова удосконалення слідчої діяльності" акцентовано увагу на тому, що професія слідчого належить до категорії професій, які пов'язані з роботою в умовах підвищеної відповідальності за життя, здоров'я і долю людини, а тому помилки слідчого, що спричинені наявністю прогалин у його професійній підготовці, можуть мати тяжкі й непоправні наслідки. Здійснено аналіз сучасного стану юридичної освіти в Україні, порівняно його з процесами, що відбуваються у вищій школі європейської освіти, з огляду на положення Болонської системи. Перетворення, що відбуваються у цьому напрямі, зокрема у системі освіти Міністерства внутрішніх справ, потрібні тому, що існуючий порядок не гарантує якісної підготовки і збереження кадрів органів внутрішніх справ, однак при цьому не повинно бути сліпого копіювання "західних зразків".

З метою поглибленої підготовки слідчих до майбутньої роботи важливе значення повинно надаватися спеціалізованим курсам окремих дисциплін, які відображають потреби практики та отримують корегування змісту підготовки відповідно до змін життя і діяльності. Має йтися не про обмеження обсягу знань, що отримують випускники за час навчання, а про визначений пріоритет набуття високого рівня знань і практичних навичок у будь-якій конкретній галузі діяльності та слідчій зокрема.

Для підвищення рівня і якості підготовки слідчих кадрів необхідно: справжнє, а не на словах, бажання держави і її структур якісно змінити систему підготовки юридичних кадрів; винайти резерви підвищення рівня освіти, залучаючи до цього процесу тих, кого навчають, на основі підвищення інтересу до навчання через якісний добір і систему конкурсу в процесі навчання; підсилити роль і значення юристів у пошуку, розроблянні та впровадженні заходів і засобів удосконалення викладання.

Висновки

Результати проведеного дослідження дали можливість дійти таких висновків:

1. Зміст криміналістики завжди містить два полюси її вивчення - злочинну діяльність, спрямовану проти успіхів та інтересів людського суспільства, і діяльність проти злочинності, з розслідування її цілеспрямованості й постійної відозміни.

2. Злочинна діяльність - це не випадковість виявів дій злочинців, а один зі своєрідних і специфічних виявів видів людської діяльності, що характерна для всіх складників будь-якого її виду і виступає її метою, об'єктом і суб'єктом, засобами та специфічним процесом цієї діяльності.

3. Внесок криміналістики у боротьбу зі злочинністю полягає в забезпеченні засобів для виявлення, розкриття, розслідування і попередження злочинів, з огляду на характер злочинності.

4. Криміналістичні положення можуть використовуватися у сферах виявлення і розслідування злочинів (наприклад, цивілістика, адвокатура тощо), проте криміналістика не зобов'язана обслуговувати інші сфери. При цьому криміналістика має не тільки розробляти засоби виявлення слідів злочинів, а й засоби і прийоми, необхідні для приховування і маскування у процесі оперативно-розшукової діяльності і в межах проникнення в організовані злочинні групи.

5. Уся процедура розслідування і її регламентація полягає в конкуренції прав й інтересів потерпілих і злочинців, тому будь-який захід кримінального судочинства, захищаючи інтереси потерпілого, водночас обмежує право винуватого, або збільшує ступінь прав притягненого до відповідальності й одночасно зменшує міру захисту прав й інтересів суспільства.

6. Сьогодні корупція, як ніколи, "руйнує" державний механізм, створюючи сприятливі умови для розвитку організованої злочинності та породжуючи зневіру населення до керівників влади.

Абсолютно перемогти корупцію неможливо. До того ж, якщо становище у владі й суспільстві є нормальним, корупція стає технологічно корисним сигналом про недоліки в методах роботи влади. Не існує країн, апріорі приречених на масштабну і хронічну корупцію. Україна не є винятком з цього правила.

7. Альтернативні заходи протидії переслідуванню спрямовані, насамперед, на профілактику злочинів, учинюваних неповнолітніми, і зменшення кількості "населення в'язниць". Ці заходи містять поліцейське попередження, інститут медіації (посередництва) і фіскальних штрафів. Доцільність й економія у слідчій діяльності мають підпорядковуватися, передусім, забезпеченню правомірності встановлення істини і цілям досягнення результатів.

8. Криміналістичне дослідження двоєдиного взаємозв'язку злочинної діяльності та спрямованої боротьби проти правоохоронної діяльності має дедалі ширше і глибше розвиватися, однак наявні наукові праці найчастіше стосуються теоретичної постановки цих питань і вкрай рідко висвітлюють аспекти внутрісутнісні й такі, що відрізняються практичною новизною розвитку злочинності, зумовлюють необхідну модернізацію засобів і методів виявлення, розкриття, розслідування і попередження злочинів.

9. Кожен вид джерел і методів вивчення інформації має як позитивні, так і негативні аспекти, тому для будь-якого дослідження необхідно ретельно підбирати відповідні джерела і методи вивчення. На жаль, аналіз досліджень багатьох вчених найчастіше відображає найпростіші методи його проведення.

10. Практичне експериментування у сфері кримінального судочинства вкрай обмежене, оскільки нові пропозиції правової сутності можуть не лише сприяти захисту прав й інтересів учасників (насамперед, громадян), а й погіршувати їх. Водночас багато питань, навіть організаційно-технічних (наприклад, необхідність технічних помічників слідчого тощо), украй рідко не перевіряються експериментально чи організаційно.

11. Українська система правосуддя за своєю сутністю ніколи не була і не є змагальною, яка створює таку видимість лише за зовнішньою формою, перешкоджаючи справжньому досягненню демократичних принципів.

12. "Право мовчати" має стосуватися лише основних принципів Конституції, а його поширення на поведінку правопорушників позбавить слідчого права застосовувати тактичні прийоми і загалом активно здійснювати слідчу діяльність.

13. Односкладове віднесення дезінформації, обману, спонукання до дій тощо до неприпустимих і неправомірних дій, на наш погляд, є помилковим, оскільки вони мають чітко розмежовуватись на правомірні, які становлять зміст і суть тактичних прийомів, і на неприпустимі та неправомірні, що прямо суперечать правам особистості. Необхідний чіткий поділ і розмежування на спонукання до дій і безперечну провокацію.

14. Взаємодія правоохоронних органів із засобами масової інформації має оптимізувати їх діяльність і сприяти підвищенню громадської думки про їх роботу.

15. Суттєвим чинником, що впливає на вірогідність показань і бажання громадян брати участь у досудовому і судовому слідстві, є недостатність державної гарантії на недоторканність особи.

16. Правильною є система юридичної освіти, що має навчати "правозастосуванню" замість "правознавства", оскільки за чотири-п'ять років навчання відбувається багато нового, що нерідко принципово змінюється і відстає впродовж цього часу.

17. Цілком правильно зазначає Рахункова палата Верховної Ради України про нераціональну побудову системи і значну кількість навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, що не забезпечують потреби в кадрах Міністерства внутрішніх справ України і зловживають комерціалізацією.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Карпов Н.С. Теоретичні основи та практика використання передового досвіду органів внутрішніх справ у протидії злочинній діяльності: Монографія. -К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. - 124 с.

2. Карпов Н.С. Злочинна діяльність: Монографія. - К.: Вид-во Семененко Сергія, 2004. - 307 с

3. Карпов Н.С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності: Монографія. - К.: Вид-во Семененко Сергія, 2007. - 522 с

4. Бахин В.П., Когамов М.Ч., Карпов Н.С. Допрос на предварительном следствии. Процессуальные и криминалистические вопросы: Монографія. - Алмати: Оркениет, 1999. - 208 с.

5. Баулін О.В., Карпов Н.С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: Монографія. - К.: Нац. акад. внутр. Справ України, 2001.-232 с.

6. Бахин В.П., Карпов Н.С. Материалы к изучению практики борьбы с преступностью: Монографія. - К.: Вид-во Семененко Сергія, 2007. - 489 с.

7. Ищенко А.В., Карпов Н.С. Научное обеспечение практики борьбы с преступностью: Учеб. пособие. - К.: Изд-во Нац. акад. внутр. дел Украины, 1997. -136 с.

8. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью: Учеб. пособие. - К.: Охрана труда, 2002. - 456 с.

9. Іщенко А.В., Карпов Н.С, Кондратьев Я.Ю. Наукове забезпечення протидії злочинності: Навч. посіб. - К.: Вид. центр "Просвіта", 2002. - 223 с

10. Баулін О.В., Карпов Н.С, Поповченко О.І., Савицький Д.О. Спрощене досудове провадження в Україні: історія, сучасність, перспективи: Навч. посіб. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2004. - 151 с.

11. Акулов В.И., Карпов Н.С, Лукьянчиков Б.Е., Лукьянчиков Е.Д. Признаки внешности человека и использование информации о них в работе органов внутренних дел: Пособие. - К.: Нац. акад. внутр. дел Украины, 2001.-61 с.

12. Карпов Н.С, Свдокименко СВ. Злочинна діяльність: Посібник. - К.: Мустанг, 2001.-59 с.

13. Бахин В.П., Карпов Н.С. Библиография литературы по проблемам борьбы с организованной преступностью: Учебно-справочное пособие. - К.: Охрана труда, 2003.-588 с.

14. Статті в наукових фахових виданнях

15. Карпов Н.С. Криміналістичне вивчення злочинної діяльності // Наук, вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - К., 2001. - № 3. - С. 229-232.

16. Карпов Н.С. Специфічний погляд на проблеми боротьби зі злочинністю // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. - О., 2001. - № 2. - С 27-32.

17. Карпов Н.С. Методи вивчення злочинної діяльності // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - К., 2001. - № 5. - С. 74-76.

18. Карпов Н.С. Об акцентах в борьбе с преступностью // Вестн. Воронеж, ин-та МВД России. - Воронеж, 2002. - № 2 (11). - С. 37-38.

19. Карпов Н.С. До питання про засоби боротьби зі злочинністю // Вісн. Донец, ін-ту внутр. справ. - Донецьк, 2003. - № 3. - С. 115-122.

20. Карпов Н.С. Про вдосконалення досудового слідства // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ.-О., 2003.-№4.-С 110-114.

21. Карпов Н.С. Проблеми криміналістичної підготовки юридичних кадрів // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. - О., 2003. - № 3. - С 233-237.

22. Карпов Н.С. Проблеми захисту учасників кримінального судочинства // Наук. вісн. Юридичної акад. МВС України. - Д., 2003. - № 2. - С. 269-274.

23. Карпов Н.С. Про природу і призначення криміналістики // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. - О., 2003. - № 2. - С 55-57.

24. Карпов Н.С. Про поняття криміналістичної тактики // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіонального управління та права. - Хмельницький, 2003. - № 13-14 (7-8). -С 284-288.

25. Карпов Н.С. О современной преступности // Преступность в Республике Молдова: состояние, тенденции, меры предупреждения и борьбы. -Кишинэу, 2003. - Ч. 1. - С. 41-46

26. Карпов Н.С. Боротьба зі злочинністю і права особи // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - К., 2004. - № 4. - С. 110-119.

27. Карпов Н.С. Питання призначення і види науково-технічних засобів, які використовуються в кримінальному процесі // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. -О.,2004.-№1.-С75-80.

28. Карпов Н.С. Про виділення пріоритетів у боротьбі зі злочинністю // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіонального управління та права. - Хмельницький, 2004. -№3.- С 201-206.

29. Карпов Н.С. О некоторых аспектах борьбы с преступностью // Вестн. Акад. МВД Республики Беларусь. - Минск, 2004. - № 1(7). - С. 209-210.

30. Карпов Н.С. Протидія корупції у правоохоронних органах: американський підхід // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіонального управління та права. - Хмельницький, 2004. - № 4(12). - С 202-205.

31. Карпов Н.С. Роль методів опитування в дослідженні злочинної діяльності // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Наук.-практ. журн. - К., 2005. -№ 12. - С 182-190.

32. Карпов Н.С. Сучасні проблеми боротьби з корупційними проявами: міжнародний аспект // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Наук.-практ. журн. - К., 2005. - № 11. - С 39-47.

33. Карпов Н.С. Використання загальних наукових методів в криміналістичному вивченні // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. - О., 2005. - № 4. -Ч. 1.-С 58-63.

34. Карпов Н.С. Криміналістична характеристика торговлі людьми // Університетські наукові записки. Часопис Хмельниц. ун-ту управління та права. - Хмельницький, 2005. -№ 3 (15). - С 268-273.

35. Карпов Н.С. Особливості сучасної організованої злочинності // Юридична Україна. - К., 2006. - № 6. - С 72-79.

36. Карпов Н.С. Законодавство України у сфері забезпечення безпеки свідків та потерпілих // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ. - К., 2006. -№1.-С. 90-97.

37. Карпов Н.С. Місце і роль альтернатив кримінальному переслідуванню у системі засобів боротьби зі злочинністю // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Наук.-практ. журн. - К., 2006. -№13.-С 59-72.

38. Карпов Н.С. Тактичний засіб чи недопустимий прийом // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ. -К., 2006.-№2. -С. 158-166.

39. Карпов Н.С. Протидія розслідуванню // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ. - К., 2006. - № 3. - С. 168-177.

40. Карпов Н.С. Чи вичерпані можливості нетрадиційних засобів і методів слідства? // Актуальні пробл. юрид. наук у дослідженнях вчених: Наук.-практ. зб. - К., 2006. - № 52. - С 3-7.

41. Карпов Н.С. Слідча хитрість під час допиту // Актуальні пробл. юридичних наук у дослідженнях вчених: Наук.-практ. зб. - К., 2006. - № 53. -С 3-7.

42. Карпов Н.С. Змагальність у слідстві: криміналістичний аспект // Університетські наукові записки: Часопис Хмельниц. ун-ту управління і права. -Хмельницький, 2006. - № 2 (18). - С 254-259.

43. Карпов Н.С. Можливість та допустимість компромісу у кримінальному судочинстві // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ. -- К., 2007.-№4.-С. 48-54.

44. Карпов Н.С. Противодействие расследованию как элемент преступной деятельности // Проблемы преодоления расследования преступлений. - М.: Акад. упр. МВД России, 2007. - С. 79-90.

45. Карпов Н.С. Проблемы нейтрализации противодействия расследованию // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы: Сб. науч. тр. - М., 2007. - С. 244-252.

46. Бахін В.П., Карпов Н.С., Євдокименко С.В. Допит як спосіб протидії злочинній діяльності // Вісн. Запоріз. юрид. ін-ту. - Запоріжжя, 2000. - № 4. - С 291-299.

47. Бахін В.П., Кузьмічов B.C., Євдокименко СВ., Карпов Н.С. Принципи злочинної діяльності // Вісн. Львів, ін-ту внутр. справ. - Л., 2000. - № 2. - С 126-132.

48. Бахин В.П., Зеленковский СП., Карпов Н.С. Кто должен бороться с коррупцией? // Вісн. Луган. акад. внутр. справ. - Луганськ, 2003. -- № 2. - С. 144-156.

49. Бахин В.П., Карпов Н.С. Современные проблемы криминалистической подготовки // Вестн. криминалистики. - М., 2003. - Вып. 2(6). - С. 19-27.

50. Бахін В.П., Карпов Н.С. Сучасна злочинність і удосконалення засобів боротьби з нею // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - К., 2004. - № 9. - С 119-129.

51. Бахін В.П., Карпов Н.С. Сучасна злочинність і удосконалення засобів боротьби з нею // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - К., 2004. - № 10. - С 119-127.

52. Карпов Н.С., Семенов Г.В. Злочинна діяльність у сфері телекомунікаційних засобів стільникового зв'язку: проблеми та шляхи протидії // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - К., 2004. - № 5. - С. 72-81.

53. Бахин В.П., Карпов Н.С. Коррупция: кому и как с ней бороться? // Российский следователь. - М., 2004. - № 10. - С. 19-24.

54. Бахин В.П., Зеленковский СП., Карпов Н.С. О допустимости применения полиграфа и использования гипноза при расследовании преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 2004. - Вып. 52. - С. 22-30.

55. Бахін В.П., Карпов Н.С, Зеленковський СП. Законність і доцільність - взаємодія чи взаємовиключення? // Бюл. Мін-ва юстиції України. - 2004 - №7(33).-С 62-73.

56. Бахін В.П., Карпов Н.С, Зеленковський СП. Розширювати методи розкриття злочинів, або обмежувати можливості розслідування? // Прокуратура, людина, держава. - К., 2005. - № 3(45). - С 68-75.

57. Карпов Н.С, Керницький Б.А. Експеримент як засіб удосконалення практичної діяльності // Південноукраїнський правничий часопис. - О., 2006. - №1.- С 75-78.

58. Карпов Н., Панасюк Т. Кримінально-правовий; кримінально- процесуальний та виктимологічний аналіз поняття "потерпілий" // Підприємство, господарство і право. - 2007. - № 5. - С 142-145.

59. Бахин В.П., Карпов Н.С. Что можно и нужно использовать в борьбе с современной преступностью // Уголовный процесс и криминалистика на рубеже веков: Юбилейные чтения, посвященные 45-летию кафедры управления органами расследования преступлений. - М: Акад. упр. МВД РФ, 2000. - С. 291-299.

60. Карпов Н.С. Об акцентах в борьбе с преступностью // Современные проблемы борьбы с преступностью: Науч.-практ. межвуз. конф. (г. Воронеж, 15-16 мая) // Вестн. Воронеж, ин-та МВД России. - Воронеж. - 2002. - № 2(11). - С. 37-38.

61. Баулін О.В., Карпов Н.С. Дізнання в Україні: проблеми і перспективи // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріалі міжнар. наук.- практ. конф. (м. Київ-Харків, 18-19 квітня). - 2002. - С 257-258.

62. Карпов Н.С, Панасюк T.I. Актуальні проблеми участі неповнолітніх свідків у кримінальному процесі // Деліквідна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії: Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 31 березня - 1 квітня 2006 р. - О., 2006. - Ч. II. - С 227-232.

63. Карпов Н.С, Панасюк Т.И. Проблемы выявления и допроса потерпевших от преступлений террористического характера // Предотвращение и борьба с преступлениями террористической направленности: Международная науч.- практ. конф. (г. Кишинэу, 18 мая 2006 г.). - Кишинэу, 2006. - С. 137-142.

64. Карпов Н.С. Окремі проблеми підготовки юристів-правоохоронців // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: 36. тез наук. доп. Ill Міжнар. конф. аспірантів, студентів та здобувачів ( м. Луцьк, 23-24 березня 2007p.). - Луцьк, 2007. - С 248-250.

65. Карпов Н.С, Панасюк Т.И. Актуальные проблемы признания лица потерпевшим согласно Уголовно-процессуального кодекса Украины // Актуальные проблемы современной юридической науки и практики: Межвуз. сб. наук. тр. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 2007. - Вып. 2. - С. 324-330.

66. Карпов Н.С, Максимчук И.Н. Состояние обеспечения безопасности потерпевшего в уголовном процессе // Проблемы борьбы для органов внутренних дел: Международная науч.-практ. конф. (г. Минск, 24 января 2007 г.): Тез. докл. - Минск, 2007. - С 131-132.

67. Бахин В.П., Карпов Н.С. Что дают теории и практике кандидатские диссертации? // Вузовская юбилейная конф. (г. Москва, 25-26 октября 2007 г.). - М.: Акад. упр. МВД России. - С. 132-139.

Анотація

Карпов Н.С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. -- Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2007.

Дисертація присвячена розгляду криміналістичних засад вивчення злочинної діяльності. Висвітлено питання характеристики злочинності як об'єкта криміналістичного дослідження, особливості характеристики сучасної злочинності, методів вивчення злочинної діяльності та протидії як окремого елементу останньої. Розглянуто співвідношення слідчої та злочинної тактики. Визначено місце й роль криміналістики в системі завдань боротьби зі злочинністю, досліджено співвідношення захисту прав особи та контролю над злочинністю, запропоновано альтернативи кримінальному переслідуванню та розглянуто питання процесуальної економії як умови раціоналізації діяльності щодо розкриття і розслідування злочинів. Запропоновано й обгрунтовано шляхи вдосконалення методів та засобів боротьби зі злочинністю, зокрема, використання засобів масової інформації у боротьбі зі злочинністю, захист учасників кримінального судочинства, підготовка кадрів як передумова удосконалення слідчої діяльності. Розроблено низку пропозицій і рекомендацій, спрямованих на подальше удосконалення вивчення злочинної діяльності та забезпечення боротьби з нею.

Ключові слова: криміналістика, злочинна діяльність, методи вивчення, елементи злочинної діяльності, злочинна тактика, кримінальне переслідування, протидія розслідуванню, тактичні рішення, підготовка кадрів.

Аннотация

Карпов Н.С. Криминалистические основы изучения преступной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2007.

Диссертация посвящена рассмотрению криминалистических основ и актуальных проблем изучения преступной деятельности, организации и осуществлению борьбы с ней.

Представлено характеристику современного состояния преступности с учетом процессов, происходящих в мировом сообществе и в Украине в частности. Раскрыты такие важные в криминалистическом плане стороны преступности, как ее масштабность, организованность, все повышающаяся профессионализация, транснациональность, высокая техническая вооруженность.

Автор аргументирует свою мысль относительно уточнения соотношений категорий и понятий "преступление", "преступность", "преступная деятельность", полагая, что преступление - это единичное явление, преступность - общее, а преступная деятельность - проявление и отображение социальной сущности преступлений и преступности как социального элемента жизнедеятельности общества. Обращено внимание на специфичность и своеобразие процесса преступной деятельности, специфическим элементом которого является противодействие ее выявлению и прекращению, что всегда присуще действиям преступников.

К принципам преступной деятельности как основным положениям, определяющим ее сущность, формы и методы, отличительные черты, заслуживающим на внимание и изучение, автор относит: целесообразность, экономичность, несколько непривычный для общепринятого восприятия в этом контексте принцип - научной обоснованности, который в преступности проявляется в использовании для подготовки и совершения преступлений современнейших технических средств.

Рассмотрены вопросы взаимосвязи принципов следственной и преступной деятельности, проявляющиеся, прежде всего, через объект и цели деятельности -правовые отношения и социальные ценности, которые преступность стремится использовать с корыстными намерениями, а следствие - защитить от этих посягательств.

Сделан вывод, что основным методом исследования преступной деятельности является выборочный, применение которого обеспечивается однородностью выборки по избранному для исследования признаку.

Определено, что противодействие за период существования преступности развилось от элементарных шагов к системе изощренного и открытого противодействия деятельности государственных органов. Современное противодействие расследованию изменилось не только качественно, воплотившись в новые формы, средства и методы осуществления, но и масштабно, особенно - в пределах организованной преступности.

В аспекте соотношения следственной и преступной тактики осуществлен анализ разных определений понятий "тактика", "криминалистическая тактика", "тактика деятельности преступников".

Давая характеристику задачам криминалистики, автор отдельно обращает внимание на то, что криминалистика как наука не должна ограничиваться только сферой уголовного судопроизводства, применение криминалистических сил и средств является правомерным и возможным и в сфере гражданского судопроизводства, что со временем отобразится и на определении предмета криминалистики.

Принципиально важным автор считает вопрос о внедрении криминалистических рекомендаций в практику раскрытия и расследования преступлений, поскольку это, во-первых, связано с функцией науки криминалистики, а, во-вторых, не внедрение многих из предложенных криминалистикой рекомендаций является серьезным недостатком в деятельности по борьбе с преступностью.

Сегодня нужно определиться с понятием и содержанием криминалистического обеспечения следственной практики. В этом следует четко разграничить два аспекта: научное обеспечение и организация обеспечения.

Отмечено, что по характеру и объему подходы к вопросам альтернативы уголовному преследованию в разных странах разные, однако единство их состоит в том, что необходимо избирательно ограничить применение уголовного наказания на досудебных стадиях. Такие альтернативы направлены на одновременное решение автономных задач классической триады - государство -виновный - потерпевший.

Рассматривая основные направления совершенствования методов и средств борьбы с преступностью и внося по этому поводу конкретные предложения, автор считает, что полноценное использование достижений научно-технического прогресса, установление четких и эффективных правовых правил борьбы с преступностью, повышение уровня материально-технического и кадрового обеспечения правоохранительных органов являются главными направлениями на этом пути.

Ключевые слова: криминалистика, преступная деятельность, методы изучения, элементы преступной деятельности, тактика преступления, уголовное преследование, противодействие расследованию, тактические решения, подготовка кадров.

Annotation

N.S.Karpov. Criminalistic basis for studying the criminal activity. -Manuscript

Dissertation to stand for a degree of candidate of law, speciality 12.00.09. -- criminal process and criminology; forensic expertise. National Academy of the Home Affairs of Ukraine, Kyiv, 2007.

The dissertation deals with the criminalistic basis for studying the criminal activity. The problems highlighted include: the characteristic of the criminal activity as an object of the criminalistic study; the peculiarities of the characteristic of the criminal activity nowadays; the characteristic of the methods of studying the criminal activity and countering it; the correlation between investigation and criminal tactics. There has been determined the role of criminology in fighting against criminal activity; the correlation between human rights protection and control of criminal activity has been studied; the alternatives to criminal prosecution and issues of legal procedures economy to rationalise the activity aimed at crimes disclosure and investigation have been proposed. There have been proposed and grounded the ways to improve methods of fighting against criminal activity, in particular the use of mass media in fighting against criminal activity; protection of the participants of criminal justice procedure; training of the personnel as a prerequisite for improving investigation activity. Some propositions and recommendations have been developed to further improving study of criminal activity and fighting against it.

Key words: criminology, criminal activity, methods of studying, elements of criminal activity, criminal tactics, criminal prosecution, countering investigation, tactical decisions, training of the personnel.

Размещено на Allbest.ru