Концептуальні основи розслідування корисливо-насильницьких злочинів

Розробка і аналіз криміналістичної характеристики корисливо-насильницьких злочинів в цілому допомагає з'ясувати загальні криміналістично значущі риси сукупності названих злочинів і разом з цим встановити особливості, що притаманні певному виду чи групі таких злочинів. Тому створення загальної криміналістичної характеристики корисливо-насильницьких злочинів (злочинної діяльності) сприяє розробці та вивченню криміналістичних характеристик, які відбивають спільні та специфічні властивості окремих видів і підвидів зазначених злочинів.

РОЗДІЛ З "ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ПОБУДОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ" містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1. "Слідча діяльність як об'єкт криміналістичного дослідження" аналізуються різні аспекти розслідування: пізнавальний, інформаційний та організаційний. Криміналістичним аспектам дослідження слідчої діяльності приділялася значна увага багатьма вченими (В.П. Бахін, Р.С .Бєлкін, В.С. Бурданова, І.М. Возгрін, Г.А. Густов, К.О. Зорін, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лукашевич, І.М. Лузгін, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов, М.В. Салтєвський, М.О. Селіванов, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та інш.).

Розробка методик розслідування окремих категорій злочинів повинна здійснюватися на основі чіткого усвідомлення криміналістичної суті слідчої діяльності. Вона полягає в тому, що така діяльність є системною, пізнавальною, інформаційною, організаційною і поряд з цим підпорядкована завданням і вимогам кримінального судочинства.

Розслідування є різновидом предметної діяльності, що за формою і змістом являє собою складну динамічну систему, основна функція якої полягає в ефективному протистоянні злочинній діяльності. Розслідування злочину можна розглядати як специфічну пізнавальну діяльність, що спрямована на встановлення об'єктивної істини. Стосовно до слідчої діяльності пізнання здійснюється шляхом інтерпретації таких категорій діалектики (ступенів пізнання) як аналіз і синтез, причина і наслідок, сутність і явище, тотожність і відмінність, загальне та окреме та ін. Характерними особливостями пізнання події слідчим є ретроспективність, здійснення його в установленій формі уповноваженими на це суб'єктами за допомогою засобів процесуального доказування, а також його адресність і обмеженість процесуальними строками. Пізнання істини здійснюється через сліди відображення, що несуть інформацію про властивості, структуру та інші ознаки взаємодіючих об'єктів і особливості самої взаємодії. У пізнавальній діяльності інформаційні процеси утворюють гносеологічний ланцюг: факт - відображення - інформація - знання. Разом з цим, розслідування злочинної діяльності, яка ще не припинена, викликає необхідність прогностичного пізнання (В.А.Журавель).

Складність інформаційних процесів у розслідування обумовлена такими чинниками: 1) неочевидність джерел інформації; 2) фрагментарність інформації, що здобувається; 3) необхідність постійної перевірки і оцінки даних, що поступають, для визначення їх достовірності та допустимості; 4) перешкоджування отриманню повної і об'єктивної інформації зацікавленими особами; 5) короткочасність зберігання інформації з об'єктивних умов; 6) труднощі з правильним декодуванням одержаної інформації; 7) труднощі з належним правовим оформленням процесу виявлення джерел інформації, її засвідчення, фіксації, особливо в ході оперативно-розшукової діяльності, і введенням її в кримінальне судочинство. Інформаційні процеси, що знаходяться в основі доказування, доцільно розділити на такі стадії: 1) пошук і виявлення; 2) сприймання і фіксація; 3) обробка; 4) використання інформації.

Розслідування включає в себе організаційну діяльність, яка передбачає систему заходів і умов, що забезпечують оптимальну діяльність суб'єктів розслідування для швидкого і повного розкриття злочинів. Забезпечення якісної організації розслідування досягається за допомогою планування і управління, що спрямовані на його оптимізацію.

В ході розслідування необхідно застосовувати як формально-логічні, так і евристичні методи в залежності від того, наскільки просте чи складне, типове чи специфічне завдання вирішується. В окремих методиках розслідування доцільною є розробка типових програм розслідування, під якими розуміється систематизований перелік і опис криміналістичних алгоритмів і наукових рекомендацій, які спрямовані на послідовне і комплексне вирішення конкретних завдань розслідування злочинів певної категорії. Якщо алгоритм пропонує вирішення завдання в однозначному напрямі, в конкретній послідовності дій, то програма розслідування містить кілька варіантів алгоритмів, моделей діяльності в залежності від слідчої ситуації, етапу розслідування, різновидності злочинів. Вважаємо перспективними розробки типових програм розслідування на базі комп'ютерно-інформаційного забезпечення та їх використання в слідчій практиці. Такі програми доцільно вводити в автоматизований банк даних (АБД) органів внутрішніх справ, поступово їх накопичуючи, оновлюючи та деталізуючи.

У підрозділі 3.2. "Наукові основи криміналістичної методики розслідування" викладаються принципи розробки методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів і аналізуються поняття слідчих ситуацій та їх значення у побудові окремих методик розслідування.

До принципів наукової розробки методики розслідування окремих категорій злочинів можна віднести наступні вихідні положення: розгляд об'єктів методики розслідування - злочину і розслідування з позицій системно-діяльнісного підходу; використання даних і новітніх досягнень інших наук, як гуманітарних, так і природно-технічних для дослідження злочинів, умов їхнього вчинення, особливостей механізму слідоутворення і розробки адекватних рекомендацій з їхнього розслідування; використання досвіду слідчої практики шляхом його узагальнення і наступної екстраполяції в теорію розкриття злочинів; розробка методичних рекомендацій на основі криміналістичної класифікації злочинів і криміналістичної характеристики стосовно до досліджуваної категорії злочинів; побудова окремих методик розслідування на основі визначення і характеристики обставин, що підлягають встановленню; розробка напрямків і завдань розслідування з урахуванням специфіки його етапів; розробка методичних рекомендацій на основі виділення і оцінки типових слідчих ситуацій, що утворюються на різних етапах розслідування; виділення відповідних типових завдань тактичного й організаційно-методичного характеру і розробка оптимальної програми їх вирішення; визначення специфічних тактичних і технічних прийомів при проведенні окремих слідчих дій і тактичних операцій.

Особлива увага звертається на ситуативний принцип методики розслідування. Аналіз слідчої ситуації здійснюється з урахуванням наступних положень: 1) конкретна слідча ситуація утворюється за рахунок наявної на даний момент розслідування криміналістично значимої інформації про подію в цілому, її окремі обставини, особистість злочинця; 2) оцінку слідчої ситуації доцільно пов'язувати з характером джерел інформації, а також з часом, що минув з моменту вчинення злочину і до моменту надходження повідомлення про цей злочин; 3) оцінка наявної інформації повинна зумовлювати постановку тактичних завдань, зміст слідчих версій і систему слідчих й оперативно-розшукових дій, що здійснюються за розробленою програмою розслідування; 4) слідча ситуація - явище динамічне і тому вимагає постійного аналізу і коректування версій і завдань, що ставляться, а отже, і програми розслідування.

Важливим завданням розробки теоретичних положень методики повинна бути типізація слідчих ситуацій з досліджуваних категорій злочинів шляхом виділення характерних та істотних рис у їхній інформаційній структурі. Саме виділення типових ситуацій, їхній науково-криміналістичний аналіз дозволяють формулювати адекватні тактичні завдання і рекомендувати відповідну програму діяльності з розслідування злочинів певної категорії. В окремих методиках доцільно виділяти й аналізувати типові слідчі ситуації стосовно до етапів розслідування, розрізняючи вихідні ситуації, що складаються на момент порушення кримінальної справи; проміжні або наступні - ситуації, що створюються в ході і після вирішення початкових завдань розслідування на його подальшому і завершальному етапах. При цьому потрібно цілком підтримати авторів, які вважають, що така типізація повинна провадитися на основі одного-двох компонентів ситуації інформаційного характеру, що забезпечує цілеспрямованість, методичну і тактичну змістовність усього ходу розслідування (В.П.Бахін, Р.С.Бєлкін, В.А.Журавель).

Ситуативний принцип методики розслідування таким чином приводить до висновку про необхідність побудови методичних рекомендацій у такій логічній послідовності: типові слідчі ситуації, їх характеристика - типові версії і завдання - рекомендована система слідчих і оперативно-розшукових дій у вигляді відповідних алгоритмів розслідування - перспективні типові ситуації, що прогнозуються на наступному етапі розслідування.

РОЗДІЛ 4 "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ Й ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗСЛІДУВАННЯ КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ" складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. "Загальні і спеціальні завдання розслідування корисливо-насильницьких злочинів" зазначається, що в методиці розслідування окремих категорій злочинів питанню виділення криміналістичних завдань слідчої діяльності не приділяється достатньої уваги. В той же час визначення таких завдань має суттєве значення для планування і обрання правильного напрямку розслідування (А.Ф. Волобуєв, Г.А. Густов, А.В. Дулов).

В методики розслідування окремих категорій злочинів доцільно включати систему завдань, зміст яких визначається специфікою даної категорії злочинів, етапом розслідування і відповідними слідчими ситуаціями. На основі викладеного завдання розслідування корисливо-насильницьких злочинів можна класифікувати таким чином: 1) загальні завдання, що випливають з вимог кримінального і кримінально-процесуального законів; 2) спеціальні завдання, що виходять з принципів методики розслідування: етапні, видові, етапно-видові і тактичні.

У розслідуванні корисливо-насильницької злочинної діяльності доцільно виділити спеціальні завдання, згрупувавши їх щодо двох основних етапів розслідування. На початковому етапі: 1) з'ясування й оцінка вихідної слідчої ситуації; 2) виявлення джерел інформації про злочин; 3) визначення напрямку розслідування і розробка плану розслідування; 4) обрання відповідних форм і методів взаємодії з органами дізнання; 5) пошук і одержання інформації про механізм і обстановку вчиненого злочину; 6) збирання і вивчення відомостей про особистість потерпілого; 7) пошук, одержання й аналіз інформації про осіб, що вчинили корисливо-насильницький злочин, їхній розшук і затримання; 8) аналіз даних про викрадене майно, його пошук і виявлення.

Для етапу подальшого розслідування характерні наступні завдання: 1) з'ясування й оцінка слідчої ситуації після проведення первісних слідчих і оперативно-розшукових дій та складання відповідної програми розслідування; 2) встановлення всіх епізодів злочинної діяльності особи чи групи осіб, притягнених до кримінальної відповідальності; 3) встановлення і притягнення до відповідальності всіх осіб, причетних до злочину або до злочинної діяльності, яка розслідується; 4) вивчення особистості кожного обвинуваченого; 5) розшук всього викраденого майна і вживання заходів до відшкодування заподіяної шкоди.

У підрозділі 4.2. "Обставини, що підлягають встановленню" вказується, що розкритим може вважатися злочин лише в результаті правильного і повного встановлення обставин розслідуваної події і винних осіб. Обставини, що підлягають доказуванню, є необхідним елементом в структурі методики розслідування окремих категорій злочинів. Їх визначення надає розслідуванню цілеспрямованості, а їх встановлення дозволяє дати правильну кримінально-правову оцінку події, забезпечує повноту і всебічність розслідування. В роботі обґрунтовується думка про різну природу й призначення криміналістичної характеристики злочинів і обставин, що підлягають встановленню.

З'ясування кола обставин, що підлягають встановленню у справах про корисливо-насильницькі злочини, має суттєве значення для побудови методики їх розслідування, оскільки сприяє розв'язанню проблем криміналістичного характеру, зокрема, дослідженню механізму й обстановки злочину, ролі кожного з його учасників, спрямованості слідчих версій, визначенню відповідних завдань розслідування.

В роботі виділені й згруповані обставини корисливо-насильницьких злочинів, що підлягають встановленню:

1) обставини, пов'язані з подією злочину (наявність означеної події; спосіб заволодіння майном; знаряддя та засоби, час, місце та інші умови вчинення злочину; наявність чи відсутність проникнення в житло, приміщення та інше сховище);

2) обставини, пов'язані з об'єктом злочину: предмет злочинного посягання (найменування викраденого майна, його кількість, властивості, вартість); хто є потерпілим і цивільним позивачем;

3) обставини, пов'язані з особами, що вчинили злочин: персонографічні дані; дані, що мають кримінально-правове значення; дані, що характеризують групу осіб, яка вчинила злочин чи займалася корисливо-насильницькою діяльністю;

4) обставини, які визначають винність обвинуваченого, мету злочину, підтверджують його корисливий мотив;

5) обставини, що відносяться до наслідків злочину: ступінь здійснення задуманого злочину; факт вилучення майна; наявність, характер і тяжкість тілесних ушкоджень, що заподіяні потерпілому, або факт його смерті; характер і розмір заподіяної шкоди; доля викраденого майна на момент розкриття злочину.

Названі обставини конкретизуються і деталізуються при розслідуванні окремих видів і груп корисливо-насильницьких злочинів.

У підрозділі 4.3. "Криміналістичний аналіз первісної інформації, типових ситуацій і визначення тактичних завдань розслідування" зазначається, що первісна інформація у справах про корисливо-насильницькі злочини аналізується за наступними напрямками:

- встановлення джерел інформації;

- оцінка інформації щодо її достовірності і наявності кримінально-релевантних ознак;

- оцінка ознак, що вказують на вчинення злочину даної категорії;

- визначення ознак, що вказують на вид чи різновид таких злочинів;

- оцінка доказової цінності інформації, що надійшла;

- виявлення прогалин інформації стосовно обставин, що підлягають доказуванню.

Первісна інформація про вчинення корисливо-насильницьких злочинів повинна бути проаналізована з метою встановлення приводів і підстав для порушення кримінальної справи, з'ясування особливостей слідчої ситуації і тактичних завдань, розробки програм дослідження обставин, пов'язаних з їх подальшим вирішенням. У випадку недостатності, неконкретності, невизначеної достовірності відомостей, що містяться в первинній інформації, вони можуть бути перевірені у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону у найкоротший термін, не підмінюючи процесуального розслідування. Первинну інформацію рекомендується проаналізувати по такому комплексу питань: що відомо (частково відомо) і що невідомо про обставини події злочину, про особистість потерпілого, про викрадене майно, про особистість злочинця (злочинців), а також, з яких джерел така інформація отримана.

В роботі виділяються й аналізуються типові вихідні слідчі ситуації у справах про корисливо-насильницькі злочини та основні тактичні завдання з урахуванням таких відносин: "подія злочину - особистість злочинця", "подія злочину - особистість потерпілого", "подія злочину - предмет посягання". Подія злочину, включаючи його наслідки, являє собою центральний елемент у виділених структурах, оскільки є найбільш інформаційною і доступною системою обставин на початковому етапі розслідування.

Аналіз слідчих ситуацій і тактичних завдань здійснено також на основі їх типізації за характером злочинної події, механізмом і обстановкою вчинення корисливо-насильницьких злочинів.

У підрозділі 4.4. "Типові програми дослідження обставин корисливо-насильницьких злочинів" виділяються питання, які необхідно з'ясувати в процесі рішення тактичних завдань, обумовлених характером, механізмом та обстановкою таких злочинів. Перелік таких питань, адаптований до типових слідчих ситуацій і тактичних завдань на початковому етапі розслідування корисливо-насильницьких злочинів, утворює систему типових програм дослідження обставин події і причетних до неї осіб. Така система програм може бути представлена у вигляді двох основних підсистем, що підрозділяються на відповідні програмні блоки: 1) обставини, що з'ясовуються і аналізуються при нападі на відкритій місцевості; у житловому приміщенні, в т.ч. в квартирі багатоповерхового будинку і в окремому будинку; у службових та інших нежитлових приміщеннях; на транспорті; 2) обставини, що досліджуються при надходженні інформації про вимагання, в тому числі, при безпосередньому візуальному контакті чи без такого, або супроводжуються викраденням певної особи (взяттям заручника), а також викраденням транспортного засобу з наступною пропозицією його викупу.

РОЗДІЛ 5 "ПРОГРАМУВАННЯ ПОЧАТКОВОГО І НАСТУПНОГО ЕТАПІВ РОЗСЛІДУВАННЯ КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ" складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 5.1. "Побудова і перевірка загальних версій при порушенні кримінальної справи" розглядається система загальних версій, які висуваються на момент порушення кримінальної справи. Така система версій повинна охоплювати всі можливі варіанти сутності кримінально-релевантної події як у фактичному, так і правовому аспекті, що дає змогу правильно визначити законність приводів і підстав порушення кримінальної справи, наявність і відсутність факту злочину, його кримінально-правові ознаки і стратегічний напрям розслідування. Об'єкт загальних версій і їх спрямованість детермінуються характером розслідуваної події, його кримінально-правовими ознаками. В дисертації розроблені й проаналізовані типові загальні версії про корисливо-насильницькі злочини щодо їх виду, факту вчинення, а також можливого інсценування і вказані основні напрямки їх перевірки.

У підрозділі 5.2. "Типові програми початкового етапу розслідування" обґрунтована доцільність систематизації наукових рекомендацій стосовно методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів, а також їх викладення у вигляді програм розслідування, які включають в себе систему загальних і окремих версій, типових тактичних завдань і програм дослідження обставин злочину, а також комплекси відповідних засобів слідчої діяльності в залежності від визначених ситуацій.

Під такими засобами автор розуміє обумовлену слідчими ситуаціями і даними про криміналістичну характеристику зазначених злочинів систему розумових і практичних дій і операцій, спрямовану на вирішення відповідних методичних і тактичних завдань. До розумових операцій відносяться різні форми і методи логічного і евристичного характеру: конструювання і перевірка версій, планування, обґрунтування і прийняття управлінських рішень та інші. Практична діяльність містить у собі обумовлену результатами розумової діяльності сукупність погоджених між собою підготовчих і організаційних заходів, слідчих і оперативно-розшукових дій, що призводять до вирішення поставлених завдань.

Успішне розслідування корисливо-насильницьких злочинів багато в чому залежить від якісного проведення його початкового етапу, який складає основу для об'єктивного і всебічного виявлення, з'ясування і дослідження всіх обставин злочинної діяльності.

На початковому етапі розслідування корисливо-насильницьких злочинів виділено п'ятнадцять типових слідчих ситуацій, які поєднують різне співвідношення інформації про обставини події, злочинця, потерпілого і предмета посягання, що дає змогу визначити основні тактичні завдання і напрямки розслідування. Подальші детальні програми розслідування корисливо-насильницьких злочинів на початковому етапі розроблені щодо різних слідчих підситуацій: а) напад вчинено на відкритій місцевості, поза житловими і службовими приміщеннями; б) в житлових приміщеннях (будинках, квартирах тощо); в) в приміщеннях установ, підприємств, організацій; г) на водіїв транспортних засобів; д) на пасажирів транспортних засобів; е) вимагання майна вчинено особою, яка знайома потерпілому; є) вимоги майнового характеру пред'являються незнайомою особою з попереднім візуальним контактом з потерпілим або з уникненням такого контакту; ж) cкоєно викрадення конкретної особи з наступним пред'явленням майнових вимог до нього чи до його близьких; з) вчинено незаконне заволодіння транспортним засобом з наступною пропозицією "знайти" його за винагороду.

Важливим завданням розслідування корисливо-насильницьких злочинів є їх розкриття по гарячих слідах, яке може бути успішно вирішене за умовами і методами, вказаними в даному розділі. Найбільш типовим на зазначеному етапі розслідування є комплекси дій, які включають огляд місця події, допит потерпілих, допит свідків, призначення криміналістичних і судово-медичних експертиз, оперативно-розшукові заходи, спрямовані на виявлення свідків, викраденого майна, джерел доказової інформації, причетних до злочину осіб, місць їх перебування, на створення суб'єктивних портретів злочинців, їх розшук і затримання.

У підрозділі 5.3. "Організація взаємодії слідчого і органів дізнання" зазначається, що успішне вирішення завдань розслідування корисливо-насильницьких злочинів можливе лише за умови тісної взаємодії слідчого і органів дізнання, починаючи з моменту порушення кримінальної справи. Форми і зміст такої взаємодії в роботі визначаються і рекомендуються у відповідності до специфіки типових слідчих ситуацій і поставлених завдань.

В дисертації привертається увага до деяких проблем взаємодії слідчого й органів дізнання. Одним з важливих завдань оперативно-розшукового супроводження досудового слідства є пошук джерел доказової інформації і введення добутої інформації в кримінальне судочинство. Але такий спосіб отримання доказової інформації повинен відповідати ряду вимог, перш за все процесуальних, які викладені в даній роботі.

На практиці доведена ефективність розслідування багатьох видів злочинів, у тому числі корисливо-насильницьких, за допомогою слідчо-оперативних груп. Однак кримінально-процесуальний закон не передбачає таку форму взаємодії. Вважаємо доцільним доповнити КПК України нормою, яка б передбачала правові підстави для створення таких груп і регулювала правові відносини між її учасниками.

У підрозділі 5.4. "Розробка наступного етапу розслідування" аналізуються типові слідчі ситуації на подальшому етапі розслідування, методи встановлення злочинця та засоби вирішення типових завдань зазначеного етапу. В роботі відзначається, що особливості слідчих ситуацій, які створюються на наступному етапі розслідування, визначаються ступенем вирішення слідчих завдань на його початковому етапі. При цьому головним фактором, що детермінує ці особливості, є фактичний ступінь встановлення даних про особистість злочинця. За названим критерієм доцільно виділити чотири типових ситуації:

підозрювана особа (група осіб) встановлена і затримана;

підозрювана особа (група осіб) встановлена, але не затримана;

частина підозрюваних осіб встановлена і затримана, а інша їх частина не встановлена;

є певні дані про злочинця, але підозрюваний не встановлений.

Найбільш проблемною є четверта ситуація, оскільки вона вимагає складної аналітичної роботи і вирішення широкого кола проблем.

У зазначеній ситуації пропонується застосування таких методів розслідування: аналіз початкового етапу розслідування і наявної доказової бази; аналіз матеріальних об'єктів - носіїв інформації; об'єктно-предметний аналіз зв'язків: місце (об'єкт) нападу - предмет посягання - злочинець; віктимологічний аналіз - дослідження зв'язків жертви і злочинця; інтегративний метод виявлення злочинця - створення синтетичного портрету злочинця з окремих фрагментів криміналістичної інформації.

В ході розслідування корисливо-насильницьких злочинів, особливо на його наступному етапі, виникає коло завдань, які потребують свого вирішення, як правило, за допомогою тактичних операцій - комплексу відповідних слідчих, оперативно-розшукових і організаційних дій. Такими завданнями є: 1) розшук і затримання підозрюваних (обвинувачених) осіб; 2) перевірка алібі підозрюваного (обвинуваченого); 3) викриття особи, що вчинила злочин; 4) перевірка версії про вчинення конкретним обвинуваченим або групою обвинувачених інших, ще не розкритих, корисливо-насильницьких злочинів, 5) перевірка версії про вчинення серії нерозкритих злочинів однією й тією ж особою або групою осіб.

В дисертації вказується на зміст і особливості проведення відповідних тактичних операцій.

Вирішення названих завдань забезпечує з'ясування всіх обставин, що підлягають доказуванню у справі про корисливо-насильницькі злочини, встановлення всіх причетних до організації, вчинення і приховання цих злочинів осіб, тобто повне і об'єктивне розкриття як окремого злочину, так і злочинної діяльності певних осіб.

У Висновках наведені теоретичні узагальнення і наукові положення, пов'язані з визначенням концептуальних основ розробки і застосування міжвидової методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів. Зокрема, це такі положення:

1. Методика розслідування корисливо-насильницьких злочинів є міжвидовою методикою, що містить загальні положення і наукові рекомендації, які сприяють розкриттю сукупності однотипних злочинів (злочинної діяльності) зазначеної категорії, а також систему окремих положень і рекомендацій, спрямованих на оптимізацію розслідування відповідних видів і груп таких злочинів.

2. Умовою криміналістичного аналізу корисливо-насильницьких злочинів і розробки комплексу методів і засобів їх розкриття є використання системно-діяльнісного підходу, який дозволяє обґрунтовано класифікувати й охарактеризувати зазначені злочини за криміналістичними ознаками. Класифікація корисливо-насильницьких злочинів сприяє розробці їх криміналістичної характеристики з урахуванням видових і групових особливостей та побудові міжвидової методики їх розслідування.

3. Викладена в роботі криміналістична характеристика корисливо-насильницьких злочинів сприяє побудові моделей названих злочинів з простим, ускладненим і складним механізмом їх вчинення, що дозволяє диференційовано підійти до розкриття різних за ступенем організованості злочинів. Така характеристика обумовлює систему типових версій, а також цілеспрямовану інформаційно-пошукову діяльність на основі відповідних даних про потерпілих, предмет посягання, обстановку, злочинців, способи і сліди їхніх дій, а також зв'язки й залежності, що поєднують вказані елементи.

4. Предмет і напрямки розслідування зумовлюються обставинами корисливо-насильницьких злочинів, що підлягають встановленню. Вони мають криміналістичне значення, тому що визначають кінцеві й проміжні завдання розслідування, а також спрямованість слідчих версій.

5. В окремих методиках розслідування поряд з загальними слідчими завданнями доцільно визначити комплекс спеціальних криміналістичних завдань, що детермінуються різновидом розслідуваних злочинів, етапом розслідування і типовими слідчими ситуаціями.

6. У розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів доцільно виділити типові тактичні завдання в залежності від: а) характеру таких злочинів, що можуть чинитися шляхом прямого або замаскованого нападу, а також шляхом вимагання; б) місця й інших умов злочину. Такі завдання вирішуються за допомогою рекомендованої в роботі системи тактичних і методичних засобів слідчої діяльності.

7. Планування розслідування вказаної категорії злочинів рекомендується здійснювати на базі запропонованих в роботі програм розслідування, які включають систему типових версій, завдань, криміналістичних методів і засобів слідчої діяльності, зумовлених відповідними слідчими ситуаціями на початковому й подальшому етапах розслідування.

Розслідування корисливо-насильницьких злочинів повинно здійснюватися у постійній взаємодії з органами дізнання, що дає змогу своєчасно розкривати такі злочини по гарячих слідах, успішно проводити тактичні операції, спрямовані на виявлення, розшук, затримання і викриття злочинця, встановлення всіх винних і вчинених ними злочинів, на припинення їхньої злочинної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Монографії, навчальні посібники:

1. Тищенко В.В. Корыстно-насильственные преступления: криминалистический анализ. Монография. - Одесса: Юридична література, 2002. - 360 с.

2. Аленин Ю.П., Лазарев А.А., Сухорукова Г.И., Тищенко В.В. Взаимодействие при раскрытии и расследовании очагов корыстно-насильственных и половых преступлений. Уч. пособие. - Одесса-Симферополь, 1995. - 96 с.

3. Аленин Ю.П., Собчук А.В., Тищенко В.В. Раскрытие и расследование очагов корыстно-насильственных преступлений. Уч.пособие.-Одесса, 1995.- 75 с.

4. Закатов А.А., Тищенко В.В. Расследование убийств // Особенности расследования тяжких преступлений (руководство для следователей) / Отв.редакторы Б.П.Смагоринский, А.А.Закатов. - Волгоград: Волгогр. юрид. ин-т МВД России, 1995. - С. 19-54.

5. Аленин Ю.П., Тищенко В.В. Особенности расследования тяжких преступлений против личности. Уч. пособие. - Одесса: АО Бахва, 1996. - 112 с.

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Тищенко В.В. Криминалистическое значение связи "преступник - жертва" для методики расследования // Криминалистика и судебная экспертиза. - К.: Вища школа, 1978. - Вып. 16. - С.35-39.

2. Тищенко В.В. Система понятий методики расследования преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. - К.: Вища школа, 1987. - Вып. 34. - С. 49-55.

3. Тищенко В.В. Задачи расследования по делам о корыстно-насильственных преступлениях // Актуальные проблемы государства и права. - Одесса, 1994. - Вып. 1. - С.213-219.

4. Тищенко В.В., Стрельцов Е.Л. Обстоятельства, подлежащие доказыванию по делам о корыстно-насильственных преступлениях // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1995. - Вып. 47. - С.67-72.

5. Тищенко В.В. Организационно-управленческие аспекты расследования корыстно-насильственных преступлений // Актуальные проблемы государства и права. - Одесса, 1995. - Вып. 2. - С.221-228.

6. Тищенко В.В. Основные направления начального этапа расследования корыстно-насильственных преступлений // Актуальные проблемы государства и права. - Одесса, 1996. - Вып. 3. - С.205-211.

7. Тищенко В.В. Особенности последующего этапа расследования корыстно-насильственных преступлений // Актуальні проблеми держави та права. - Одеса, 1998. - Вип. 5. - С.19-27.

8. Тіщенко В.В. Обстановка вчинення корисливо-насильницьких злочинів як елемент їх криміналістичної характеристики // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ, 2000, № 2. - С.46-47.

9. Тищенко В.В. Сокрытие преступления как элемент преступной деятельности // Актуальні проблеми держави та права. - Одеса, 2001. - Вип. 10. - С.155-163.

10. Тіщенко В.В. Принципи побудови моделей механізму корисливо-насильницької злочинної діяльності // Актуальні проблеми держави і права. - Одеса, 2001. - Вип. 11. - С.492-496.

11. Тіщенко В.В. Побудова загальної програми розслідування корисливо-насильницьких злочинів // Вісник прокуратури, 2002, № 6. - С.106-108.

12. Тіщенко В.В. Криміналістична оцінка результатів і наслідків вчинення корисливо-насильницьких злочинів // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб.наук.статей Донецького юридичного інституту внутрішніх справ МВС України при Донецькому держ. ун-ті. - Донецьк, 2002. - № 3. - С.242-246.

13. Тіщенко В.В. Висунення і перевірка загальних версій у справах про корисливо-насильницькі злочини // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юридична література, 2002. - Вип 16. - С. 665-669.

14. Тіщенко В.В. Програмування початкового етапу розслідування нападів з корисливих мотивів на пасажирів транспортних засобів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - № 4. - С.61-63.

15. Тіщенко В.В. Криміналістичний аналіз даних, що характеризують суб'єктів корисливо-насильницьких злочинів // Вісник Львівського ін-ту внутрішніх справ. - Львів: ЛІВС при НАВС України, 2002. - Вип.2. - С.65-69.

16. Тищенко В.В. Особенности начального этапа расследования нападений, совершенных на водителей автотранспорта // Митна справа, 2003. - №1.- С.73-76.

17. Тіщенко В.В. Визначення напрямів початкового етапу розслідування вимагань // Митна справа, 2003. - № 2. - С. 38-42.

18. Тіщенко В.В. Криміналістичне значення подальшого етапу розслідування корисливо-насильницьких злочинів // Право України, 2003. - № 3. - С.131-134.

19. Тіщенко В.В. Криміналістичний аналіз складного механізму вимагань // Проблеми законності. - Харків: Національна юридична академія України, 2003. - Вип. 59. - С.159-167.

20. Тищенко В.В. Корыстно-насильственная преступная деятельность: содержание и криминалистическая классификация // Юридический вестник. - 2003. - № 1. - С.87-89.

21. Тіщенко В.В. Справи про корисливо-насильницькі злочини: деякі мето-ди встановлення злочинця // Вісник прокуратури. - 2003, № 2. - С.104-107.

22. Тіщенко В.В. Типові криміналістичні моделі механізму вчинення корисливо-насильницьких злочинів шляхом нападу // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. - Харків: НЮАУ, 2003. - Вип. 61. - С.197-203.

Інші статті, тези виступів на конференціях і семінарах:

1. Тищенко В.В. Проблемы методики расследования корыстно-насильственной преступной деятельности в системе вузовской науки // Проблемы повышения уровня подготовки специалистов для работы в органах предварительного следствия (тезисы всесоюзного совещания-семинара органов предварительного следствия и заведующих кафедрами криминалистики высших учебных заведений 13-14 ноября 1990 г.). - Ленинград-Уфа, 1991. - С.31-34.

2. Тищенко В.В. Актуальные вопросы разработки методики расследования корыстно-насильственной преступной деятельности // Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні (тези доповідей і повідомлень на республіканській науковій конференції 25-26 вересня 1992 р.). - К., 1992. - С.148-150.

3. Тіщенко В.В. Актуальні проблеми боротьби з корисливо-насильницькою злочинною діяльністю // Проблеми сучасної політики та шляхи її здійснення (тези доповідей і виступів на всеукраїнській науково-практичній конференції 15 квітня 1993 р.). - Одеса, 1993. - С. 350-351.

4. Тіщенко В.В. Типові слідчі ситуації розслідування корисливо-насильницьких злочинів // Україна: становлення незалежності. Зміст і методика висвітлення в курсах гуманітарних наук (доповіді і виступи всеукраїнської науково-методичної конференції). - Одеса, 1993. - С.52-54.

5. Тищенко В.В. Использование судебно-медицинских знаний в расследовании корыстно-насильственных преступлений // Материалы учебно-методической конференции по судебной медицине и смежным дисциплинам вузов Украины. - Киев-Одесса, 1994. - С.94-96.

6. Тищенко В.В. Криминалистическая классификация корыстно-насильственных преступлений // Роль судебной экспертизы и криминалистики в раскрытии и профилактике преступлений (тезисы научно-практической конференции, посвященной 80-летию Одесской НИЛСЭ). - Одесса, 1994. - С.56-59.

7. Тищенко В.В., Грохольский В.Л. Обстоятельства, подлежащие доказыванию по делам о вымогательстве // Роль судебной экспертизы и криминалистики в раскрытии и профилактике преступлений (тезисы научно-практической конференции, посвященной 80-летию Одесской НИЛСЭ). - Одесса, 1994. - С.59-61.

8. Тищенко В.В. Классификация и оценка следственных ситуаций по делам о корыстно-насильственной преступной деятельности // Право и рынок (материалы Всероссийской научной конференции). - Барнаул, 1994. - С.72-74.

9. Тищенко В.В. Производство освидетельствования и судебно-медицинской экспертизы при расследовании насильственных и корыстно-насильственных преступлений // Перспективы развития судебной медицины и смежных дисциплин в системе высшего медицинского образования Украины. Сб. научн. трудов. - Одесса, 1994. - С.80-84.

10. Тіщенко В.В. Правопорядок як умова зміцнення державності: тактичні завдання розслідування злочинів // Українське національне відродження: проб-леми, прогнози, державна політика (тези виступів науково-практичної конфе-ренції). - Одеса, 1995. - С. 40-41.

11. Тищенко В.В. Пространственно-временной фактор в расследовании корыстно-насильственных преступлений // Проблеми психології часу (тези доповідей міжнародної конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження Д.Г.Елькіна). - Одеса, 1995. - С.175-176.

12. Тищенко В.В. Вопросы актуализации и использования информации при расследовании корыстно-насильственных преступлений // Культурно-історичні, соціальні та правові аспекти державотворення в Україні (матеріали міжнародної науково-практичної конференції). - Одеса, 1996. - С.73-75.

13. Тіщенко В.В. Методологічні принципи криміналістичного аналізу злочинної діяльності // Проблеми методології сучасного правознавства (матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції). - К., 1996. - С.154-155.

14. Тищенко В.В., Затылкина Т.В. Некоторые вопросы борьбы с хищениями социалистического имущества на территории Одесского морского порта // Вопросы правоведения. - К., 1976. - Вып. 34. - С.107-115.

15. Тищенко В.В. О разработке методики расследования корыстно-насильственных преступлений // Тактика, методика и психология расследования тяжких преступлений. Сб. научн. трудов. - Волгоград: ВСШ МВД России, 1994. - С.35-38.

16. Тіщенко В.В. Визначення слідчих завдань та напрямків їх вирішення у справах про корисливо-насильницькі злочини // Теоретичні та практичні проблеми використання можливостей криміналістики і судової експертизи у розкритті й розслідуванні злочинів. Зб. наук. праць. - К.: УАВС, 1996. - С. 113-120.

17. Тіщенко В.В. Проблемні питання використання даних, одержаних в результаті оперативно-розшукових дій, при розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів // Суд в Україні: боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини. Зб. наук. праць. - К., 1999.- Т. 12. - С.391-395.

18. Тищенко В.В., Болгар О.В. Механизм совершения корыстно-насильственных преступлений // Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів (матеріали міжнародної науково-практичної конференції). - Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000. - С.42-48.

19. Тищенко В.В. Применение специальных знаний в расследовании корыстно-насильственных преступлений // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю (зб. матеріалів науково-практичної конференції). - Харків: ПФ "Книжкове видавництво "Лествиця Марії", 2001. - С.175-180.

20. Тищенко В.В. Криминалистические аспекты изучения преступной деятельности // Проблемы государства и права Украины. - К.: УМК ВО, 1992. - С. 103-109.

21. Тищенко В.В. Криминалистическая характеристика корыстно-насильственных преступлений // Актуальные проблемы уголовного процесса и криминалистики на современном этапе. - Одесса, 1993. - С.203-209.

22. Аленин Ю.П., Тищенко В.В. Организационные аспекты расследования очагов корыстно-насильственных преступлений // Актуальные проблемы государства и права. - Одесса, 1994. - Вып. 1. - С.192-199.

23. Тищенко В.В. Криминалистическая характеристика преступлений в структуре методики расследования // Юридична освіта і правова держава. - Одеса: Астропринт, 1997. - С.250-255.

24. Тіщенко В.В. Криміналістичні аспекти діяльності з розслідування злочинів // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. - Одеса: Юридична література, 2002. - Т.1. - С.274-279.

25. Тищенко В.В.Криминалистические средства решения тактических задач начального этапа расследования корыстно-насильственных преступлений // Актуальные проблемы криминалистики на современном этапе. - Ч.1. - Материалы международной научной конференции. - Уфа: РИО Баш ГУ, 2003. - С.237-244.

Размещено на Allbest.ru