Міжнародні договори в системі джерел конституційного права України

Реалізація міжнародних договорів України вимагає закріплення в найближчому майбутньому принципу переважного значення, принаймні, ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України, який з огляду на його установчий характер може бути закріплений виключно в Конституції України. Для того, щоб принцип переважного значення ратифікованих Верховною Радою міжнародних договорів України запрацював, необхідно: 1. при ухваленні законів, які регулюють ті самі відносини, що й чинні міжнародні договори України, держава в особі законодавчого органу влади - парламенту - рішуче має включати до законів застереження, змінювати окремі положення для захисту положень міжнародних договорів; 2. здійснити заходи на основі зусиль виконавчих та законодавчого органів держави для забезпечення того, щоб не приймались закони, які могли б порушувати положення чинних міжнародних договорів. Держава, укладаючи міжнародний договір, добровільно бере на себе самозобов'язання, в тому числі й ті, що стосуються прийняття, зміни чи скасування правових актів і зобов'язана їх добросовісно виконати; 3.запровадити і законодавчо закріпити процедуру перевірки Конституційним Судом України відповідності міжнародним договорам України законів та підзаконних актів; 4. розробити порядок вирішення колізій між нормами міжнародних договорів і національних правових актів, насамперед законів. Якщо правовідносини врегульовані нормами міжнародного і національного права, ні міжнародний договір не може автоматично відмінити національний закон, ні національний закон не може діяти всупереч вимогам міжнародного договору. Два види актів мають бути погоджені; 5. зробити все можливе для того, щоб судові органи обґрунтовували свої рішення не тільки національними нормативно-правовими актами (законами), а й положеннями міжнародних договорів України, що стане свідченням рішучості держави поважати свої міжнародні зобов'язання та забезпечувати почесне місце цих зобов'язань у національній правовій системі.

У висновках сформульовані найсуттєвіші результати проведеного дослідження та узагальнені пропозиції вдосконалення чинного законодавства щодо статусу міжнародних договорів України.

Під міжнародним договором України як джерелом конституційного права України визначено угоду між Українською державою та державами, міжнародними організаціями та іншими суб'єктами міжнародного права про встановлення норм та принципів, які в національній правовій системі регулюють конституційно-правові відносини.

Встановлено, що міжнародний договір України, як джерело конституційного права, слід розуміти як родове поняття, що охоплює всі найменування міжнародних договорів, що укладаються нашою державою в письмовій формі, серед яких найчастіше зустрічаються: конвенції, договори, декларації, пакти, угоди, протоколи, статути. Джерелами конституційного права України є найважливіші з огляду на предмет регулювання чинні міжнародні договори, які укладаються від імені України, що стосуються предмета конституційно-правового регулювання, перш за все основних прав і свобод людини, питань громадянства, осіб без громадянства, біженців, національних меншин, місцевого самоврядування та ін.

За ст. 9 Конституції невід'ємною частиною національного законодавства України і системи джерел конституційного права України є виключно ті міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У такий спосіб Конституцією дискредитуються міжнародні договори України, які не потребують ратифікації відповідно до закону, а підлягають затвердженню Президентом України, Кабінетом Міністрів України, а також ті міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких була висловлена Президією Верховної Ради УРСР, чи Верховною Радою УРСР. Тому вкрай необхідним, на нашу думку, є вдосконалення конституційних положень. Вважаємо за можливе закріплення в Конституції положення: "міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана у встановленому порядку, є невід'ємною частиною національного законодавства".

Враховуючи Преамбулу, ст. 8 та 9 Конституції України вважаємо, що Конституція України має абсолютне верховенство над всіма національними правовими актами, а також пріоритет щодо міжнародних договорів України і, відповідно, займає в системі нормативно-правових актів - джерел конституційного права України найвищу сходинку. Всі міжнародні договори України мають відповідати Основному Закону України. Тому Закон України "Про міжнародні договори України", (п.3 ст. 4) запроваджує правову експертизу всіх проектів міжнародних договорів України на предмет відповідності Конституції України, яка, на жаль, залишилась без належної регламентації. Участь Конституційного Суду України в експертизі не передбачена.

Найвища юридична сила Конституції не виключає, як закріплено у ч.2 ст. 9 Конституції України, можливості укладення міжнародних договорів України, які їй суперечать. Це є можливим після внесення відповідних змін до Основного Закону. Закон України "Про міжнародні договори України" це питання не регламентує. Тому вважаємо за необхідне доповнити ст. 4 Закону таким пунктом: "Міжнародний договір України, який суперечить Конституції України, може бути укладений виключно після внесення змін до Основного закону". На розвиток цього положення доцільною була б вичерпна регламентація цього питання у Законі України "Про міжнародні договори України".

Українська держава проголошує в зовнішньополітичній діяльності відданість загальновизнаним принципам та нормам міжнародного права, серед яких надзвичайно важливим є фундаментальний принцип права міжнародних договорів pасta sunt servanda, а також наголошує на тому, що сумлінно виконує свої міжнародні договори (ст. 34 Закону України "Про міжнародні договори України"). Саме тому вважаємо, що в українському законодавстві слід розробити механізм попередження суперечностей між Конституцією та міжнародним договором, що укладається, для того, щоб не поширювалась практика відмови в односторонньому порядку від взятих зобов'язань за міжнародним договором, який після набуття ним чинності може бути визнаний неконституційним.

Для попередження колізій між міжнародними договорами та Конституцією України вважаємо за доцільне закріпити за Конституційним Судом України функцію здійснення перевірки відповідності Конституції всіх міжнародних договорів України до набуття ними чинності і внести відповідні зміни до Конституції України та Закону України "Про Конституційний Суд України". У зв'язку з цим також вважаємо за необхідне надання права звернення до Конституційного Суду України з питань дачі висновків щодо конституційності міжнародних договорів України, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, самій Верховній Раді, яка в процесі розгляду законопроекту може з'ясувати неконституційність міжнародного договору України і доповнити ст. 9 Закону України "Про міжнародні договори України" п. 10 такого змісту: "Під час розгляду законопроекту про ратифікацію міжнародного договору України, Верховна Рада України має право звернутися до Конституційного Суду України для надання висновку щодо конституційності міжнародного договору України, поданого на ратифікацію".

Відповідно, ч.1 ст. 88 Закону України "Про Конституційний Суд України" теж має бути доповнена і викладена в такій редакції: "Питання щодо конституційності міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, розглядаються Конституційним Судом України за конституційним поданням Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України до прийняття Верховною Радою України відповідного закону". Відповідні зміни мають бути внесені й до Конституції України (ст. 151).

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

1. Назаренко О.А. Закони як джерела конституційного права України // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 16. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - С.97-102.

2. Назаренко О.А. Конституційно-правовий статус міжнародних договорів України // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 25. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 150-154.

3. Назаренко О.А. Співвідношення Конституції та міжнародних договорів України // Часопис Київського університету права. - 2005. - № 3. - С.90-96.

4. Назаренко О.А. Акти конституційного Суду України у системі джерел конституційного права України // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. - 2002. - № 4.- С. 83-89.

5. Назаренко О.А. Договори у системі джерел конституційного права України // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. - 2003. - № 4. - С.14-18.

6. Назаренко О.А. Джерела конституційного права: проблеми визначення // Україна: шляхами віків: Матер. міжн. наук. конфер. Київ, 2002. - С. 162-167.

7. Назаренко О.А. Формування системи джерел конституційного права України: проблеми теорії // Вісник Академії праці і соціальних відносин. Спецвипуск до дня 290-річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика. Матер. міжн. конфер. - К. - 2000. - С. 270-272.

8. Назаренко О.А. Інтеграція України в європейський правовий простір в світлі забезпечення надійного захисту прав і свобод людини // Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи. Збірник наукових статей. - К., 1998. - Ч.4. - С. 23-27.

Размещено на Allbest.ru