Серед напрямків удосконалення інформаційного забезпечення управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ названо: визначення інформаційних потреб органів (служб, підрозділів) та окремих працівників органів внутрішніх справ, основою для визначення яких слугують їх завдання, функції, права та обов'язки; створення в міськрайлінорганах єдиного центру одержання, обробки, використання, поширення (розподілу) та зберігання інформації, тобто інформаційної служби, яка була б подібною до підрозділів інформаційних технологій, які функціонують на рівні УМВС областей; продовження діяльності із систематизації інформації, яку може бути використано для підготовки та прийняття управлінських рішень за напрямками діяльності окремих органів (служб, підрозділів) внутрішніх справ.

У підрозділі 3.3 „Матеріально-технічне та фінансове забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ” під ним розуміється комплекс товарно-майнових та грошових заходів, які можуть мати як внутрішньо-організаційний, так і зовнішньо-адміністративний характер і призначені для обслуговування усіх без винятку етапів їх підготовки та прийняття.

Незважаючи на виключну важливість для держави функцій, які покладені на органи внутрішніх справ, стан матеріально-технічного та фінансового забезпечення останніх був і залишається недостатнім для їх нормального функціонування, що негативно позначається на якості прийнятих ними управлінських рішень як у зовнішньо-адміністративній, так і у внутрішньо-організаційній сфері їх діяльності і може завдати серйозної шкоди внутрішній державній безпеці. Виділено такі види матеріально-технічного забезпечення органів внутрішніх справ: 1) централізоване; 2) договірне; 3) місцеве; 4) благодійне. Головними джерелами формування фінансових ресурсів органів внутрішніх справ є державний бюджет України та спеціальний фонд, тобто зовнішні (Державний бюджет України) та внутрішні (спеціальний фонд) ресурси.

До напрямків удосконалення матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ віднесено: 1) передбачення та пошук додаткових джерел фінансування, які становитимуть основу спеціального фонду МВС (розширення існуючого переліку надання органами внутрішніх справ платних послуг); 2) раціональне використання виділених коштів, основним принципом якого має стати їх економія, у тому числі економія енергетичних та матеріально-технічних ресурсів (скорочення витрат на: утримання автотранспорту; утримання засобів зв'язку та міжміські телефонні переговори, речове майно, службові відрядження тощо); 3) удосконалення контрольно-наглядової діяльності за використанням фінансових та майнових ресурсів; 4) надання більшої самостійності міськрайлінорганам внутрішніх справ в сфері матеріально-технічного та фінансового забезпечення їх діяльності; 5) організація періодичного випуску довідкової літератури, в якій буде міститися інформація про наявність вільних ресурсів на базах і складах МВС, що, де і за яку ціну можна придбати, що пропонується для реалізації і за якими умовами; 6) розглянути на рівні Кабінету Міністрів України питання про пільгові умови придбання органами внутрішніх справ матеріально-технічних засобів у підприємницьких структур шляхом зменшення податкових ставок для останніх.

У підрозділі 3.4 „Місце керівника у процесі підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ” зазначається, що особливе місце керівника під час підготовки та прийняття управлінських рішень в органах внутрішніх справ полягає у тому, що він, з одного боку, керує процедурою їх підготовки та прийняття, з іншого - наділений правом самостійної підготовки та прийняття управлінських рішень з підвідомчих йому питань, які можуть стосуватися як внутрішньо-організаційних, так і зовнішньо-адміністративних питань.

Керівника визначено як посадову особу, наділену адміністративною владою, на яку законом або підзаконними нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих функцій, яка є головним розпорядником бюджетних коштів, наділена правом прийняття найбільш важливих управлінських рішень, в тому числі у вигляді нормативно-правових актів з усіх сфер (напрямків) діяльності підпорядкованого їй органу (підрозділу) та прийняття кінцевого рішення про присвоєння (пониження) спеціальних звань, прийняття на службу чи звільнення з неї. Керівник повинен відповідати ряду вимог, які стосуються його професійних і особистих якостей, що безпосередньо впливають також на якість підготовки та прийняття управлінських рішень. Зокрема, при визначенні претендентів, які мають очолити той чи інший орган (підрозділ, службу) внутрішніх справ, необхідно враховувати їх стаж роботи, професіоналізм, компетентність, ініціативність, організаторські здібності, чесність, відданість справі, рівень освіти, загальну культуру, якість виконання службових завдань та обов'язків.

Враховуючи внутрішню структуру органів внутрішніх справ, виділено такі види керівників: 1) керівники органів (Міністр, начальник ГУМВС, УМВС, міськрайоргану внутрішніх справ, ректори вищих навчальних закладів, керівники науково-дослідних установ, підприємств, організацій та медичних закладів органів внутрішніх справ, командири військових частин); 2) керівники апаратів органів внутрішніх справ, на які покладено організаційне, аналітичне, правове та інше забезпечення їх діяльності (начальники штабів); в) керівники структурних підрозділів МВС (департаментів, головних управлінь, управлінь).

На завершення підрозділу зроблено висновок, що успішність підготовки та прийняття управлінських рішень керівником залежить від багатьох факторів (обставин), до яких необхідно віднести: авторитет керівника; компетенцію; професійну компетентність; ступінь централізації (децентралізації) управлінських рішень; характер і ступінь складності вирішуваної проблеми; наявність сил та засобів; інформаційне забезпечення; професійну компетентність підлеглих; стиль управління керівника.

Розділ 4 „Законність управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ” присвячено з'ясуванню сутності та значення законності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, характеристиці засобів її забезпечення, критеріїв ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ.

У підрозділі 4.1 „Сутність та значення законності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ” зроблено висновок про те, що жодна доцільність (соціальна, економічна, політична тощо) не повинна мати переваги перед законністю, яка означає неухильне дотримання та виконання суб'єктами підготовки та прийняття управлінських рішень усіх передбачених законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами матеріальних та процедурних вимог. Саме з цих позицій слід розглядати значення законності під час підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ.

Зазначається, що законність управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ знаходить своє виявлення в таких основних вимогах: 1) врахуванні та оптимальному поєднані під час їх підготовки та прийняття інтересів як держави, органів внутрішніх справ, так і широкого кола осіб, яким вони адресуються; 2) підзаконному характері управлінських рішень, оскільки прийняті рішення не повинні суперечити приписам вищої юридичної сили, з одного боку, та враховувати положення актів, які мають таку ж саму юридичну силу, - з іншого; 3) дотриманні встановленої процедури підготовки та прийняття управлінських рішень (дотримання встановлених термінів, прийняття управлінського рішення уповноваженою особою чи органом, дотримання встановленої форми управлінського рішення тощо); 4) забезпеченні виконання управлінських рішень (виділення необхідних людських, матеріальних та фінансових ресурсів, своєчасне доведення рішень до виконавців тощо); 5) невідворотності юридичної відповідальності за невиконання матеріальних чи процедурних вимог під час підготовки та прийняття управлінських рішень в органах внутрішніх справ.

У підрозділі 4.2 „Поняття та види контрольно-наглядової діяльності за прийняттям управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ” останню визначено як комплекс правових, організаційних та інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності під час підготовки і прийняття управлінських рішень.

Зазначається, що контрольно-наглядова діяльність за прийняттям управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ є однією із функцій управління, важливою умовою ефективної організації процедури підготовки та прийняття управлінських рішень, одним із засобів забезпечення їх законності, одним із найважливіших каналів одержання об'єктивної інформації про стан підготовки, прийняття та виконання управлінських рішень.

За характером взаємовідносин, що складаються між суб'єктами, контрольно-наглядова діяльність може бути зовнішньою та внутрішньою. Зовнішню контрольно-наглядову діяльності за законністю прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ здійснюють: 1) Верховна Рада України; 2) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; 3) Президент України; 4) Рада національної безпеки і оборони України; 5) Кабінет Міністрів України; 6) центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом; 7) органи місцевого самоврядування; 8) органи прокуратури України; 9) судові органи України; 10) громадяни України та їх об'єднання; 11) засоби масової інформації. Незважаючи на безумовну важливість та значущість зовнішнього контролю за законністю управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, більш ефективною все ж визнається внутрішня контрольно-наглядова діяльність, яку здійснюють як спеціально створені для цього органи (служби), так і усі без винятку керівники та начальники органів внутрішніх справ.

Принципами контрольно-наглядової діяльності за законністю прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх визнаються: верховенства права, гласності, науковості, об'єктивності, систематичності, дієвості, деполітизації.

У підрозділі 4.3 „Право на оскарження як засіб забезпечення законності під час підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ” зазначається, що закріплення права на звернення як конституційної норми сприяє зміцненню демократичних засад, посиленню гарантій прав та свобод громадян, оскільки воно означає, що держава на рівні Конституції гарантує громадянам можливість звернень до різних інстанцій для висловлення своїх побажань, реалізації інтересів, захисту прав та свобод.

Особливістю оскарження як одного із засобів забезпечення законності під час підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визнається те, що воно: по-перше, є конституційно закріпленим правом; по-друге, стосується, як правило, вже прийнятих управлінських рішень; по-третє, має альтернативний характер, оскільки управлінське рішення може бути оскаржене в порядку підлеглості чи до суду; по-четверте, може стосуватися як зовнішньо-адміністративних, так і внутрішньо-організаційних управлінських рішень (в деяких випадках подання звернення є не тільки правом, а й обов'язком особового складу органів внутрішніх справ); по-п'яте, як правило, має індивідуальний характер, хоча трапляються випадки подання колективних скарг, чи скарга подається іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність, якщо вони отримали від громадянина відповідні повноваження, оформлені відповідно до законодавства; по-шосте, законодавчими та підзаконними нормативними актами передбачено вимоги як до самої скарги, так і до процедури її прийняття, реєстрації, розгляду тощо; по-сьоме, за допомогою скарг виявляються ті чи інші порушення вимог, які ставляться до управлінських рішень, вживаються необхідні заходи щодо попередження порушення встановлених вимог, припинення правопорушень та усунення негативних наслідків від прийняття незаконних управлінських рішень.

Робота із скаргами фізичних та юридичних осіб в дисертації визнається важливим напрямком діяльності органів внутрішніх справ, засобом отримання інформації про стан підготовки та прийняття управлінських рішень, одним із способів забезпечення законності прийнятих управлінських рішень, зміцнення і розширення зв'язків міліції з громадськістю, в якому виділено і охарактеризовано такі складові: 1) приймання і реєстрацію скарги (порушення справи); 2) перевірку скарги; 3) розгляд скарги; 4) прийняття рішення та надання відповідей по ній; 5) оскарження рішення по скарзі; 6) виконання прийнятих за скаргою рішень; 7) аналіз та узагальнення звернень громадян.

У підрозділі 4.4 „Юридична відповідальність в системі засобів забезпечення законності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ” наголошується, що відповідальність необхідно розглядати в двох аспектах: 1) як обов'язок відповідати за свої протиправні дії, зазнати певних негативних наслідків за правопорушення (негативна відповідальність) і 2) як добровільне та ініціативне виконання обов'язків, самодисципліну, високу правову свідомість (позитивна відповідальність).

Особливістю юридичної відповідальності працівників органів внутрішніх справ названо те, що вони можуть бути суб'єктами як загальної, так і спеціальної відповідальності. Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності працівника органів внутрішніх справ як спеціального суб'єкта, тобто у контексті його службової діяльності, то загальним правилом є те, що він несе підвищену відповідальність за порушення норм права, оскільки наділений значним обсягом прав і обов'язків щодо фізичних та юридичних осіб.

Виокремлено три діалектично взаємопов'язані державно-правові завдання, які повинні успішно вирішуватися в сфері юридичної відповідальності працівників органів внутрішніх справ за невиконання чи неналежне виконання своїх посадових обов'язків: по-перше, суспільство, кожна людина мають бути впевненими, що будь-яке правопорушення, вчинене працівником органів внутрішніх справ, обов'язково потягне відповідальність і покарання винного; по-друге, порушені права повинні бути відновлені; по-третє, попередження та припинення правопорушень працівників органів внутрішніх справ має здійснюватися на підставі та у порядку, передбачених нормативно-правовими актами.

До конкретних порушень процедури підготовки та прийняття управлінських рішень, за які працівники органів внутрішніх справ можуть бути притягнені до юридичної відповідальності, віднесено: 1) прийняття незаконних управлінських рішень (невідповідність управлінських рішень приписам нормативних актів вищої юридичної сили, управлінським рішенням, прийнятим з тих само питань; рішення прийняте органом чи особою, яка не мала право його приймати, тобто некомпетентною особою; несвоєчасність прийняття управлінського рішення; відсутність необхідних реквізитів тощо); 2) прийняття необґрунтованих управлінських рішень (не вивчено всі факти, які стосуються вирішення проблемної ситуації; прийняте управлінське рішення незабезпечене людськими, фінансовими та матеріальними ресурсами; рішення не може вирішити проблемну ситуацію, оскільки є поверховим); 3) незабезпечення гласності (відкритості) підготовки та прийняття управлінських рішень, які стосуються широкого загалу як працівників органів внутрішніх справ, так і громадян (незабезпечення доступності в обговоренні та прийнятті управлінського рішення всіх зацікавлених суб'єктів).

Основним видом юридичної відповідальності працівників органів внутрішніх справ як одного із засобів забезпечення законності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ названо дисциплінарну відповідальність, яка полягає в накладенні на працівників, що порушили службову дисципліну, дисциплінарних стягнень, передбачених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ. Крім того, можливе також притягнення їх до адміністративної, матеріальної та матеріальної відповідальності.

У підрозділі 4.5 „Проблеми оцінки ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ” зазначається, що складність оцінювання управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ полягає у тому що їх ефективність визначається не лише за допомогою економічних показників, а й соціальних, технічних, психологічних та інших. Це, в свою чергу, породжує таку складність, яка полягає у визначенні об'єктивних показників оцінки ефективності управлінських рішень. Визначити результат управління й оцінити зумовлений ним ефект дуже складно. Тому насамперед потрібно виділити критерії, на основі яких можна було б виміряти об'єктивізацію управління і висловити з цього приводу достовірні й обґрунтовані судження.

Головною метою запровадження критеріїв оцінки ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визнається покращення як зовнішньо-адміністративних управлінських відносин (між органами внутрішніх справ і фізичними та юридичними особами), так і внутрішньо-організаційних (між начальниками та підлеглими). Призначенням критеріїв оцінки ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ названо: об'єктивне оцінювання діяльності як органів внутрішніх справ в цілому, так і конкретних їх працівників, зокрема; визначення стандартів підготовки та прийняття управлінських рішень (створення класифікатору управлінських рішень); виявлення проблем під час підготовки та прийняття управлінських рішень; складання перспективних планів підготовки та прийняття тих чи інших управлінських рішень; підвищення зацікавленості та відповідальності працівників за результати прийнятих управлінських рішень; раціональний та справедливий розподіл праці в органах (службах, підрозділах) внутрішніх справ та між їх працівниками; удосконалення технології управлінських процесів, забезпечення повного обліку обсягу та результатів праці конкретного органу, підрозділу чи працівника; поліпшення форм і методів контролю за процедурою підготовки та прийняття управлінських рішень.

Зазначається, що моніторинг якості управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ має проводитись на: 1) індивідуальному рівні, де оцінюється ефективність прийнятих управлінських рішень конкретним працівником органів внутрішніх справ; 2) на локальному рівні, де аналізується процес підготовки та прийняття управлінських рішень в окремому органі (службі, підрозділі) внутрішніх справ; 3) на регіональному рівні, де аналізується ефективність управлінських рішень в окремо взятій області; 4) на загальнодержавному рівні, де оцінюється ефективність управлінських рішень МВС України як центрального органу виконавчої влади; 5) на міжнародному рівні, де ефективність управлінських рішень визначається шляхом їх порівняння з міжнародними стандартами, які враховуються у процесі формування державної політики в галузі правоохоронної діяльності.

До загальних критеріїв оцінювання ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ незалежно від рівня управління віднесено: 1) результативність; 2) своєчасність; 3) наукову обґрунтованість; 4) відкритість; 5) позитивну громадську думку; 6) дотримання прав особи; 7) професійність; 8) забезпеченість; 9) економічність. Наголошується, що на оцінювання ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ впливають всі критерії у комплексі, відповідно нехтування одним із них має відображатись на загальній оцінці управлінського рішення.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми - визначення сутності та структури організаційно-правового механізму підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ і визначено шляхи його удосконалення. Основним завданням дослідження було вироблення на основі аналізу теоретичних засад, специфіки правового регулювання та практичної реалізації в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ їх повноважень щодо підготовки та прийняття управлінських рішень концепції організаційно-правового механізму підготовки і прийняття цих рішень. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Проведений аналіз існуючих визначень поняття адміністративної діяльності органів внутрішніх справ дозволив визначити її як урегульовану адміністративно-правовими нормами виконавчо-владну, розпорядницьку діяльність, яка спрямована, з одного боку, на забезпечення виконання поставлених перед цими органами правоохоронних завдань щодо сприяння реалізації нормативно закріплених прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, їх охорону та захист, охорону громадського порядку та громадської безпеки, боротьбу із правопорушеннями, з іншого - на упорядкування внутрішньо-системних відносин, які виникають з питань організації самої системи органів внутрішніх справ, забезпечення необхідних умов для її функціонування.

Підтримано традиційне виділення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ двох основних напрямків - внутрішньо-організаційної та зовнішньо-адміністративної діяльності. Зроблено висновок, що підвищення ефективності управління зовнішньо-адміністративною та внутрішньо-організаційною діяльністю органів внутрішніх справ безпосередньо залежить від наукового забезпечення процесу підготовки, прийняття і реалізації (виконання) управлінських рішень. В той же час констатовано, що сучасний стан цього процесу характеризується відсутністю високоефективної системи його наукового та організаційно-аналітичного забезпечення.

З урахуванням усталених підходів щодо розуміння управлінського рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ його визначено як владне волевиявлення, засіб виконання поставлених перед системою органів внутрішніх справ завдань щодо захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із правопорушеннями, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, з одного боку, та як засіб організації, забезпечення та координації виконання цих завдань - з іншого.

Визначено критерії, допомогою яких варто класифікувати управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, до яких віднесено: 1) юридичні наслідки; 2) об'єкт впливу; 3) напрямок управлінського впливу; 4) цільове призначення; 5) кількість суб'єктів, які приймають управлінські рішення; 6) зміст рішення; 7) умови (причини) прийняття; 8) форма зовнішнього вираження; 9) тривалість здійснення (реалізації); 10) критерій гласності. Сформульовано пропозицію щодо доцільності створення алфавітних картотек, так званого „класифікатора управлінських рішень” для конкретних ситуацій.

Охарактеризувавши основні і додаткові вимоги, що ставляться до управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, визначено систему правового забезпечення їх підготовки та прийняття, яку становить сукупність законів та підзаконних нормативних актів, що створюють правове поле для їх функціонування. Усю нормативну базу, якою керуються органи внутрішніх справ під час підготовки та прийняття управлінських рішень, поділено на зовнішню, яка створюється формально за межами їх системи, однак до створення якої ці органи мають пряме відношення, безпосередньо розробляючи або беручи участь у розробці проектів тих чи інших нормативних актів, і внутрішню - відомчу нормативну базу, тобто нормативно-правові акти, які приймаються в системі органів внутрішніх справ.

В результаті аналізу загальнотеоретичних міркувань щодо сутності категорії „механізм управління” та його складових зроблено висновок про те, що організаційно-правовий механізм підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ складається з ряду елементів: мети, принципів, завдань, функцій та методів, які є своєрідною основою, вихідними догмами функціонування управлінських рішень в органах внутрішніх справ (їх статикою), на основі яких базується сам процес їх підготовки, прийняття та реалізації (їх динаміка).

Процедуру підготовки управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визначено як повторювану сукупність послідовно здійснюваних етапів (операцій), які складають її сутність та слугують основою для наступного прийняття та виконання управлінських рішень. Виділено і охарактеризовано етапи підготовки управлінського рішення.

Прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визнається ключовим моментом усієї зовнішньо-адміністративної та внутрішньо-адміністративної їх діяльності. Процес прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ становить сукупність дій, що здійснюються послідовно і полягають в ухваленні управлінського рішення, підборі і розстановці виконавців, доведенні управлінського рішення до виконавців, забезпеченні його виконання, коригуванні рішення та підбитті підсумків. Визначено і охарактеризовано етапи прийняття управлінських рішень.

Під механізмом кадрового забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ розуміються його визначальні засади (мета, принципи, завдання, функції), що є його статикою. У свою чергу, процес кадрового забезпечення - це сукупність стадій проходження служби в органах внутрішніх справ, які послідовно змінюють одна одну (від професійного відбору кандидатів для навчання чи роботи в органах внутрішніх справ до їх звільнення), що є його динамікою.

Інформаційне забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ як важливий напрямок підвищення їх ефективності визначено як сукупність дій щодо одержання, обробки, використання, поширення та зберігання документованої або публічно оголошуваної інформації, спрямованих на задоволення інформаційних потреб зазначених органів. З'ясовано завдання, методи, види інформаційного забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень, напрямки його удосконалення. Визнається необхідною якнайшвидша інформатизація інформаційного забезпечення управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, чого можна досягти лише за допомогою створення комплексу взаємозв'язаних інформаційних систем у рамках як конкретного органу (служби, підрозділу) внутрішніх справ, так і всієї їх системи.

Матеріально-технічне і фінансове забезпечення як комплекс товарно-майнових та грошових заходів визнається об'єктивною і необхідною передумовою належної підготовки та прийняття управлінських рішень, особливо тих із них, які є нормативними або вимагають використання значних сил та засобів. Належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення потребує підготовка та прийняття внутрішньо-організаційних управлінських рішень, як правило тих, які знаходять своє відображення у письмовій формі. Визначено конкретні напрямки удосконалення матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ.

Підкреслюється важливе місце керівника в підготовці та прийнятті управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ як особи, яку наділено владними повноваженнями відносно підпорядкованих йому працівників і яка має право візувати управлінські рішення (зрозуміло, письмові), які стосуються як зовнішньо-адміністративної, так і внутрішньо-організаційної діяльності зазначених органів. На відміну від інших категорій працівників, що забезпечують управління, керівники становлять групу посадових осіб, яким делеговано права та обов'язки владного характеру. Саме керівник повинен вміти виробляти стратегію управління, консолідувати зусилля своїх підлеглих на розв'язання найважливіших завдань управління, що, у свою чергу, відображається на підготовці та прийнятті відповідних управлінських рішень.

Законність управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визначено як неухильне дотримання та виконання суб'єктами їх підготовки та прийняття усіх передбачених законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами матеріальних та процедурних вимог. Встановлено, що найпоширенішими видами порушень вимог законності під час підготовки та прийняття управлінських рішень є: несвоєчасність прийняття управлінського рішення; рішення приймається не уповноваженою на його прийняття особою чи органом; прийняті рішення суперечать нормам чи правилам, які містяться в управлінських рішеннях вищої юридичної сили або з одного і того ж питання приймається кілька управлінських рішень; недотримання встановленої процедури підготовки та прийняття письмових управлінських рішень; недотримання встановленої форми управлінського рішення (відсутність необхідних реквізитів).

Детально охарактеризовано основні засоби забезпечення законності під час підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, зокрема, контрольно-наглядову діяльність за їх прийняттям, право на оскарження та роботу із скаргами фізичних та юридичних осіб, юридичну відповідальність працівників органів внутрішніх справ за правопорушення, які були допущені під час прийняття управлінських рішень.

Проблему оцінювання ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ названо дуже важливою і ще більше складною. Визначено критерії оцінювання ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, до яких віднесено: 1) результативність; 2) своєчасність; 3) наукову обґрунтованість; 4) відкритість; 5) позитивну громадську думку; 6) дотримання прав особи; 7) професійність; 8) забезпеченість; 9) економічність.

У механізмі підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ існує чимало проблем як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, які дисертант намагався висвітлити в дисертації. Врахування висловлених рекомендацій здатне підвищити ефективність зазначеної діяльності, привести її у відповідність до вимог закону, що в цілому сприятиме зміцненню законності і правопорядку в країні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ за темою дисертації:

1. Конопльов В.В. Управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ: сутність та організаційно-правові питання підготовки і прийняття. - Сімферополь: Вид-во Крим. юрид. ін-ту ХНУВС, 2006. - 356 с.

Рецензія: Олефір В. Монографічне дослідження про управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ // Право України. - 2006. - № 11. - С. 160-161.

Рецензія: Самсонов В. Дослідження організаційно-правового механізму прийняття та підготовки управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ // Юридична Україна. - 2006. - № 11. - С. 110-111.

Рецензія: Долженков О. Рецензія на монографію Конопльова В.В. „Управлінські рішення в адміністративній діяльності органов внутрішніх справ: сутність та організаційно-правові питання підготовки і прийняття”. Сімферополь, 2006 // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 1. - С. 283-284.

2. Конопльов В.В. Объективная природа нормы организации поведения и причины ее нарушений // Право і безпека. Науковий журнал. - Х.: НУВС, 2003. - № 2' 3. - С.206-208.

3. Конопльов В.В. Управління й управлінські відносини в ОВС та шляхи їх удосконалення // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Запоріжжя, 2004. - №1. - С.82-86.

4. Конопльов В.В. Особенности организации управления в гуманистических системах // Право і безпека. Науковий журнал. - Х.: НУВС, 2004. - №3' 1. - С.202-205.

5. Конопльов В.В., Криводерев В.В. Психология нелинейного мышления и причины следственных ошибок // Право і безпека. Науковий журнал. - Х.: НУВС, 2004. - №3' 3. - С.199-202.

6. Конопльов В.В. Загальні положення організації безпеки та умови її забезпечення // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - Одеса, 3' 2004. - Частина перша. - С.106-109.

7. Конопльов В.В. Еквіфінальність кінцевого результату як основа можливого формування навмисної помилки // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - Дніпропетровськ, 2004. - №4. - С. 296-301.

8. Конопльов В.В. Феноменологический и структурный подходы в исследованиях и построении искусственного разума. Понятие системы // Человек в измерениях XX века. Прогресс человечества в двадцатом столетии. - Т.5. - Москва, 2004. - С.35-39.

9. Конопльов В.В. Психологічний вплив віктимології на побудову загальної системи безпеки // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. - Львів, 2005. - №1. - С.143-151.

10. Конопльов В.В., Труханов Г.Л. Управление психологией организации выборов и виктимизации общества // Право і безпека. Науковий журнал. - Х.: НУВС, 2005. - №4' 1. - С.175-180.

11. Конопльов В.В. Побудова системи управління у сфері цивільної безпеки // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. - К, 2005. - № 1. - С.58-62.

12. Конопльов В.В. Деякі положення безпеки та умови її забезпечення // Часопис Київського університету права. - К, 2005. - №3. - С.134-137.

13. Конопльов В.В. Особливості організації управління на різних етапах розвитку сучасного суспільства // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. - Х., 2005. - № 8. - С.119-122.

14. Конопльов В.В. Співвідношення права на недоторканість приватного життя та нагляд за членами суспільства // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. - Сімферополь, 2005. - № 7. - С.16-21.

15. Конопльов В.В. Проблема наблюдаемости в обеспечении профилактики правонарушений и повышения эффективности административной деятельности милиции // Вестник Калининградского института. - Калининград, 2005. - №1(7). - С.29-34.

16. Конопльов В.В. Объективные факторы, определяющие построение структуры управления взаимообусловленными отношениями // Проблемы правоохранительной деятельности. Международный журнал. - Белгород, 2005. - №2. - С.32-36.

17. Конопльов В.В. Адміністративна реформа та проблема управління системою безпеки // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К., 2005. - № 29. - С.278-283.

18. Конопльов В.В. Управління та особливості його організації на різних етапах розвитку держави // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Запоріжжя, 2005. - №1. - С.91-95.

19. Конопльов В.В. Шляхи вдосконалення системи управління ОВС // Вісник академії адвокатури України. - К, 2005. - №1(2). - С.86 -92.

20. Конопльов В.В. Організаційно-правовий механізм підвищення ефективності прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності ОВС // Адміністративне право і адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України. Матеріали симпозіуму професорсько-викладацького складу ВНЗ МВС України, 20-22 травня 2005 року. - Х.: НУВС, 2005. - С.136-143.

21. Конопльов В.В. Організаційно-правовий механізм підвищення ефективності управлінської діяльності // Право України. - К., 2005. - № 9. - С.111-116.

22. Конопльов В.В. Особенности административной деятельности органов внутренних дел по охране общественного порядка в период реформирования общества // Вестник юридического факультета. Сборник научных трудов. - Самара, 2005. - № 5. - С.135-145

23. Конопльов В.В. Правова основа управління попередження торгівлі людьми // Держава і право. - К., 2006. - № 31. - С.410-414.

24. Конопльов В.В. Напрямки, форми та методи адміністративної діяльності органів внутрішніх справ // Актуальні проблеми державного управління. - Х., 2006. - № 2. - С.75-83.

25. Конопльов В.В. Специфіка процесу прийняття управлінських рішень у адміністративній діяльності органів внутрішніх справ // Право України. - 2006. - № 7. - С.27-31.

26. Конопльов В.В. Специфіка управлінських рішень в сучасних умовах адміністративної діяльності ОВС // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2006. - № 1 (26). - С.15-21.

27. Конопльов В.В. Питання вдосконалення та систематизації законодавства про дисциплінарну відповідальність працівників органів внутрішніх справ // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми систематизації законодавства України про адміністративну відповідальність”. - Сімферополь: Кримський юридичний інститут ХНУВС, 2006. - С.67-71.

АНОТАЦІЇ

Конопльов В.В. Організаційно-правовий механізм підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006.

Дисертацію присвячено аналізу методологічних засад та організаційно-правового механізму підготовки і прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, визначенню шляхів їх удосконалення. З'ясовано поняття та основні напрямки сучасної адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, сутність, особливості та значення управлінських рішень в цій діяльності. Визначено сутність та структуру організаційно-правового механізму підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ Дано характеристику кадрового, інформаційного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки та прийняття цих рішень. Визначено сутність та значення законності зазначених рішень, засоби її забезпечення. Сформульовано рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практичної діяльності з підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ і підвищення їх ефективності.

Ключові слова: органи внутрішніх справ, адміністративна діяльність, управлінське рішення, підготовка управлінських рішень, прийняття управлінських рішень, організаційно-правовий механізм, правове забезпечення, організаційне забезпечення, законність управлінських рішень, ефективність управлінських рішень.

Коноплёв В.В. Организационно-правовой механизм подготовки и принятия управленческих решений в административной деятельности органов внутренних дел. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, 2006.

Диссертация посвящена анализу теоретико-методологических основ, организационно-правового механизма подготовки и принятия управленческих решений в административной деятельности органов внутренних, определению путей их совершенствования. Определены понятие и значение управленческих решений в административной деятельности органов внутренних дел. Под управленческим решением понимается властное волеизъявление, средство выполнения поставленных перед органами внутренних дел задач по защите прав, свобод и законных интересов физических и юридических лиц, интересов общества и государства от противоправных посягательств, борьбе с правонарушениями, охране общественного порядка, обеспечения общественной безопасности, - с одной стороны, средство организации, обеспечения и координации выполнения этих задач - с другой.

Анализ всей совокупности управленческих решений в органах внутренних дел позволил провести их классификацию по таким критериям: по юридическим результатам; по объектам воздействия; по направлениями управленческого воздействия; по целевому назначению; в зависимости от количества субъектов, которые принимают управленческие решения; по объектам, относительно которых принимаются управленческие решения органов внутренних дел; по условиям (причинам) принятия; по форме внешнего выражения; по продолжительности осуществления (реализации); по степени гласности (открытости). Получила дальнейшее развитие идея относительно создания в органах внутренних дел алфавитных картотек, так называемого „классификатора управленческих решений”, главным элементом которого была бы проблемная ситуация, при наличии которой рекомендуется принять то или иное управленческое решение.

Раскрыта сущность организационно-правового механизма подготовки и принятия управленческих решений в административной деятельности органов внутренних дел, к элементам которого отнесены: цель, принципы, задачи, функции и методы, которые являются своего рода основой (базисом), исходными догмами функционирования управленческих решений в органах внутренних дел (их статикой), благодаря которым, а точнее на основе которых базируется сам процесс их подготовки и принятия, то есть их динамика.

Получило дальнейшее развитие исследование конкретных этапов процедуры как подготовки, так и принятия управленческих решений в административной деятельности органах внутренних дел. Необходимым элементом процедуры принятия управленческих решений в административной деятельности органов внутренних дел названо не выполнение (реализация) управленческого решения, а организация (обеспечения) его выполнения. Усовершенствована характеристика организационного обеспечения процедуры подготовки и принятия управленческих решений в административной деятельности органов внутренних дел, в частности: кадрового, информационного, материально-технического и финансового.

Обоснована целесообразность введения на курсах повышения квалификации работников органов внутренних дел отдельного спецкурса по методике подготовки и принятия управленческих решений в типичных и нетипичных (экстремальных) ситуациях. Проанализированы сущность и значение законности управленческих решений в административной деятельности органов внутренних дел, определены наиболее распространенные виды и причины ее нарушений, способы ее обеспечения.

Усовершенствованы критерии оценки эффективности управленческих решений в административной деятельности органов внутренних, которые определены как основания, с помощью которых можно определить качество управленческих решений, то есть их соответствие установленным требованиям и ожидаемых от них результатов, среди которых: результативность; своевременность; научная обоснованность; открытость; положительное общественное мнение; соблюдение прав личности; профессиональность; обеспеченность; экономичность.

Сформулирован ряд конкретных предложений и рекомендаций, направленных на усовершенствование теоретико-правовых основ и практики подготовки и принятия управленческих решений в административной деятельности органов внутренних дел.

Ключевые слова: органы внутренних дел, административная деятельность, управленческое решение, подготовка управленческих решений, принятие управленческих решений, организационно-правовой механизм, правовое обеспечение, организационное обеспечение, законность управленческих решений, эффективность управленческих решений.

Konoplyov V.V. Organizational-legal mechanism for training and making management decisions in administrative internal affairs bodies. - Manuscript.

Doctoral dissertation in jurisprudence on speciality 12.00.07 - administrative law and process; financial law; information law. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2006.

The dissertation deals with the analysis of theoretical- methodical basis, normative foundations and organizational provision of preparation procedure and adoption of management decisions in administrative activity in the bodies of internal affairs. The essence, main directions of administrative activity of the bodies of internal affairs are determined. The essence, peculiarities and importance of management decisions in the administrative activity of the bodies of internal affairs is established. The demands which are placed on management decisions of management decisions are generalized. The legal provision in preparation and adoption of management decisions in the bodies of internal affairs is analyzed. The essence of organizational-legal mechanism in preparation and adoption of management decisions in administrative activity in the bodies of internal affairs is revealed. The peculiarities of preparation procedure and adoption of management decisions in administrative activity in the bodies of internal affairs are determined. The personnel, informational, material-technical and financial provision in preparation and adoption of management decisions of management decisions in administrative activity in the bodies of internal affairs is characterized. The essence, content and importance of the legality of management decisions in administrative activity in the bodies of internal affairs is determined. The means of provision of legality during the preparation and adoption of management decisions are analyzed. The problematical questions of assessment of effectiveness of management decisions in administrative activity in the bodies of internal affairs are analyzed. The suggestions concerning specific changes and additions to the active legislation and corresponding bylaw acts from the indicated questions are formulated.

Key-words: bodies of internal affairs, militia, administrative activity, management decisions, legal provision, mechanism of preparation and adoption of management decisions, legality, supervisory activity, appeal, legal liability.

Размещено на www.allbest.ru