Судоустрій та судочинство в Україні (XVI – початок XVII ст.)

5. Виходячи з результатів проведеного дослідження, дисертант виділяє чотири періоди розвитку інстанційних відносин між судовими установами в XVI ст. На першому етапі (1529 - 1542 рр.) - Статутом 1529 р. закріплено відносини підлеглості між місцевими судами, визначено порядок перенесення справ з першої інстанції до вищої й створено чотирьохступеневу вертикаль урядових судів. Але на практиці приписи закону не були реалізовані й чіткої ієрархії регіональних судів не існувало. Другий період (1542 - 1566 рр.) характеризується активною законодавчою діяльністю по упорядкуванню процедури оскарження рішень суду та утвердженню ієрархії урядових судів: 1551 р. суди намісників воєвод та старост визнано першою інстанцією, рішення якої могли бути оскаржені в суді воєвод та старост. У 1566 - 1578 рр. (третій етап) існувала двоступенева структура шляхетського судоустрою. Створення 1578 р. трибунальських судів для розгляду апеляцій стало четвертим етапом на шляху реформування системи інстанційних відносин.

6. Практика розгляду справ на сеймах та збереження судових повноважень маршалка Волинської землі, обсяг судової влади київського воєводи до середини XVI ст. доводить, що на території українських воєводств і після видання Статуту 1529 р. керувалися місцевим звичаєвим правом та земськими привілеями, що фіксували регіональну ідентичність в питаннях судоустрою та судочинства. Судово-адміністративна реформа 1564 - 1566 рр. реалізовувалася в українських воєводствах зі значними особливостями й лише розвинула попередню практику управління та суду. Факт запровадження осібної апеляційної інстанції для повітових судів українських воєводств - Луцького трибуналу дає підстави стверджувати, що й після їх інкорпорації до складу Корони Польської, вони зберегли автономність у сфері суду.

7. На основі проведеного дослідження виділені характерні риси судового процесу українських земель XVI - початку XVII ст., а саме: змагальність; приватно-позовний характер, що обмежувався в справах про тяжкі злочини; спільне, в загальних рисах, провадження різних категорій справ; нерівність обсягу процесуальних прав та обов'язків учасників процесу залежно від стану, національності, статі, осілості; існування станової підсудності; формалізм; дуалізм - співіснування загального і звичаєвого процесу. Визначені загальні засади судочинства: диспозитивність, гласність та участь громадськості, безпосередність та усність судового розгляду, персональна відповідальність за злочин. Такі принципи судового процесу, як призначення покарання лише за наявності достатніх доказів вини і не інакше як за вироком суду, недопустимість призначення покарання за заочним обвинуваченням, рівність перед законом, недоторканність особи, захист інтересів у суді через адвоката, надання безкоштовної правової допомоги, можливість оскарження рішення суду, реалізовувалися лише щодо справ шляхти та міщан.

8. Судовий процес досліджуваного періоду визначається нами як змагальний, приватно-позовний із окремими рисами обвинувального та елементами розшукового процесу. Заходи розшукового характеру застосовувалися звичаєвими, становими та урядовими судами в справах про тяжкі злочини.

9. Окреслений статус судді та судові урядники нижчого ступеню отримали після судової реформи 1564 - 1566 рр. У законі були передбачені правові засоби захисту честі, гідності та безпеки суддів, встановлена відповідальність за перевищення розмірів судових плат, зловживання владою та затягування розгляду справи. Учасники судового процесу об'єднані нами у такі групи: 1) судді та судові урядники; 2) позивач, відповідач та особи, котрі брали участь у судовому розгляді з ініціативи однієї із сторін; 3) свідки, „люди добрі сторонні”, представники громади, поняті.

10. У судовому процесі досліджуваного періоду виділяємо кілька етапів: звернення зі скаргою до органів влади та досудові розшукові й слідчі дії, розгляд справи в суді, виконання вироку чи постанови суду, перегляд справи у вищій інстанції.

11. У процесі дослідження нами виявлено, що з останньої третини XVI ст. на повітове судочинство українських воєводств посилюється вплив коронного права, існує тенденція до уніфікації порядку розгляду справ місцевої та польської шляхти, нормативні акти чітко регламентують процедуру розгляду справ у гродських, земських та підкоморських судах, загальні засади судочинства доповнюються щодо справ шляхти демократичними принципами. Це дає підстави говорити про виокремлення земського процесу у вказаних воєводствах у кінці XVI ст.

судочинство литовський посполита

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сокальська О.В. Історична ґенеза литовсько-українського права // Держава і право. Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 10. - К., 2001. - С. 126 - 132.

2. Сокальська О.В. Реформи судоустрою на українських землях у XIV - XVI століттях // Вісник Одеського Інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 2. - С. 5 - 12.

3. Сокальська О.В. Становлення підкоморського суду в Україні (друга половина XVI століття) // Держава і право. Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 15. - К., 2002. - С. 78 - 86.

4. Сокальська О.В. Елементи інквізиційного (розшукового) процесу в судочинстві українських земель (Брацлавське, Волинське та Київське воєводства) XVI cт. // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 1. - С. 208 - 210.

5. Сокальська О.В. Гласність та участь громадськості як принципи судочинства в Україні в XVI столітті // Матеріали I Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу `2005”. Том 48. Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 31 - 33.

6. Сокальська О.В. Засоби забезпечення виконання рішень суду в українському процесі XVI століття // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта `2005”. Том 44. Історія держави та права. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 56 - 59.

7. Сокальська О.В. “Шкрутіння” як один із елементів інквізиційного процесу в українському судочинстві в XVI - першій половині XVII століття // Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень - `2005”. Том 41. Історія держави та права. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 54 - 56.

Размещено на Allbest.ru