Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах

Аналізуючи ознаки умисного вбивства особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК), автор розглядає дані судової та слідчої практики, а саме: чи варто кваліфікувати за п.8 ч. 2 ст. 115 КК вбивство, вчинене у зв'язку з відмовою потерпілого від участі в злочинній групі, що займалася вчиненням здирств, крадіжок й інших злочинів; як кваліфікувати дії винної особи яка вбила особу, що виконувала свої службові або громадські обов'язки, про що винний не знав і не уявляв?

На ці та інші питання автор в роботі дає аргументовану відповідь.

Аналізуючи умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, а так само поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. п. 9, 10 ч. 2 ст. 115 КК) автор зробив наступні висновки: 1) За п.п.9, 10 ч. 2 ст. 115 КК України та за статтями КК, що передбачають відповідальність за цей злочин, слід кваліфікувати дії, коли винний особисто вчинив злочин чи замах на нього та умисне вбивство з метою його приховання. Для застосування п.п.9, 10 ч. 2 ст. 115 КК України не має значення, чи був винний виконавцем або співучасником іншого злочину. Умисне вбивство, вчинене з метою приховати вчинений злочин або полегшити його вчинення, а так само поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, може бути вчинене як однією особою, так і за попередньою змовою групою осіб. У тих випадках, коли після вбивства з метою полегшення вчинення іншого злочину винний не встигає вчинити цей інший злочин, відповідальність настає за вбивство при кваліфікуючих обставинах і за підготовку до іншого злочину.

Умисне вбивство, вчинене на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК). Дослідження цього питання свідчить про те, що замовлення вбивства і виконання цього замовлення нагадують угоду. Є також випадки, коли замовлення має характер наказу чи вказівки або коли використовується певний стан особи, який є вбивцею. Аналіз слідчої та прокурорської практики свідчить про те, що переважна більшість цих вбивств вчиняється винною особою з метою одержання вигод, благ тощо, які йому були обіцяні або малися на увазі при домовленості про вбивств.

Аналізуючи питання, пов'язані з умисним вбивством, вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК), зазначається, що в слідчій та судовій практиці цей різновид вбивства характеризується саме якісною ознакою - наявністю попередньої змови між учасниками вбивства, їх домовленістю щодо спільного вчинення злочину, яка відбулася до початку виконання дій, які відносяться до об'єктивної сторони злочину.

Умисне вбивство вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст. 116-118 КК ( п. 13 ч. 2 ст. 115 КК). При розгляді цього питання звертається увага на особливість даного виду вбивства, яка полягає в тому, що кваліфікуючою обставиною є не ознаки, що характеризують дане вбивство, а ознака, яка характеризує суб'єкт і факт вчинення ним такого злочину в минулому. Іншими словами, дана кваліфікуюча обставина не є конститутивною ознакою складу конкретного злочину, вона знаходиться за її межами і впливає на кваліфікацію в силу попередньої діяльності суб'єкта (С.В. Бородін). Це означає, що дана кваліфікуюча обставина не може ставитися в провину співучасникам, навіть якщо вона і охоплювалася їхньою свідомістю. Зазначена обставина характеризує суспільну небезпеку тільки особисті якості злочинця.

Ч. 2 ст. 115 КК не передбачено відповідальність за повторний замах з метою вбивства. Пропонується доповнити ч. 2 ст. 106 і ст.108 наступним: зняття або погашення судимості, закінчення строків давності кримінального переслідування за раніше вчинений особливо небезпечний злочин, при вчиненні нового аналогічного злочину не виключає визнання цього злочину повторним.

Автор, підсумовуючи викладене і обґрунтовує низку висновків: 1) п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України може застосовуватися при кваліфікації вбивства вчиненого як особами , які відбувають покарання за попередній злочин у місцях позбавлення волі, так і такими, що відбули покарання, але до зняття з них судимості; 2) при вирішенні питання, чи є повторним вбивство, вчинене особою, що раніше посягала на вбивство, необхідно виходити зі статей 13, 16 КК, що встановлюють єдині підстави відповідальності за закінчений і незакінчений злочин. Тому і готування і замах на вбивство (ст. 14, 15 КК) при з'ясуванні фактів про повторність повинні признаватися рівнозначними закінченому злочину.

Дослідження судової практики свідчить про те, що більшість осіб, які вчинили умисні вбивства при кваліфікуючих обставинах, притягуються до кримінальної відповідальності за сукупністю злочинів.

Значна кількість кваліфікованих вбивств вчиняється групою осіб, але цей факт не враховується при призначенні покарання у разі, якщо у них не було попередньої змови на вчинення вбивства.

Надалі автор наводить в роботі й інші пропозиції та аргументи.

Розділ 3 “Деякі питання кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах”.

Підрозділ 3.1. “Кваліфікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах при конкуренції кримінально-правових норм”. Автор досліджує різноманітні підходи щодо кваліфікації умисного вбивства при обтяжуючих обставинах в разі наявності конкуренції норм (С.А.Тарарухін, В.М.Кудрявцев).

Підрозіл 3.2. “Кваліфікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах, вчинених у співучасті”. На підставі даних вибіркового дослідження умисних вбивств при кваліфікуючих обставинах, що вчиняються у співучасті, відмічається те, що вони мають тенденцію до росту. Так, якщо у 1993 році в Україні всього було засуджено 547 осіб, (у співучасті 278), тобто 50,8%, а у 1994 - 569 - в групі 302 - 53,1%, в 1995 - вже 754 - в групі 426 - 56,5%, в 1996 - 57, 9% від загальної кількості, 1997 - 62,3%, 1998 - 64,2% , то в 1999 році загальна кількість виросла до 1044, в групі 710 (або 68,0%), тобто за кількістю засуджених показник у бік зростання відносно з 1993 роком виріс майже в двічі, а у % відношенні на 17,2%.

Дані судової практики свідчать, що серед осіб, засуджених за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах в організованій групі, в 1993 році по відношенню до загальної кількості засуджених цей показник був на відмітці 1,8%, у 1999 році він досяг 3,7%, тобто виріс на 1,9%, а у 2000 році зупинився на відмітці 4, 8, тобто виріс на 1,1%.

Надалі автором здійснюється ґрунтовний аналіз існуючих в літературі підходів щодо розуміння співучасті (Ф.Г.Бурчак) та зазначається, що відсутня єдність поглядів у криміналістів на суть цього інституту.

Крім цього, на думку автора, в ст. 27 КК “Види співучасників” слід було б виділити нові види співучасників і визначити їх поняття у ст. 27 чинного КК України у наступній редакції:

“Співучасниками злочину поряд з виконавцями визнаються організатори, підбурювачі, пособники, замовники, пособники замовника, функціонери і посередники“. Їх юридичні ознаки автор детально обґрунтовує в роботі.

У висновках викладені основні теоретичні підсумкові положення та практичні рекомендації, що випливають із результатів проведеного дослідження, пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства , зокрема: 1) враховуючи історичний розвиток кримінального законодавства пропонується власне визначення поняття вбивства під яким розуміється лише умисне протиправне позбавлення життя іншої особи, народженої людиною та уточнюється юридичні ознаки вбивств при обтяжуючих обставинах; 2) в Особливій частині КК України передбачити окремі розділи щодо посягання на життя та на здоров`я людини; 3) виключити з числа вбивств “вбивство через необережність” ; 4) доповнити ч. 2 ст. 115 КК України такими обтяжуючими обставинами: вбивство родича; вчинення вбивства членом злочинного угрупування; вчинення вбивства з метою запобігання арешту, затриманню, приводу; вчинення вбивства з використанням отрути або іншої речовини, яка під час заподіяння смерті викликала особливі страждання або від якої неможливо захиститись; вчинення вбивства особою, яка вчиняє втечу із-під варти або з місця позбавлення волі, а також особою, яка відбуває покарання; вчинення вбивства особою, яка ухиляється від правосуддя, або з метою отримання засобів (коштів) для існування на час ухилення від явки до суду; співучасть у вбивстві новонародженої дитини; підбурювання до вбивства дитини, вчинення вбивства, пов'язаного з викраденням людини; вчинення вбивства з метою використання органів або тканин потерпілого тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Короленко М.П. Умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К., 2000. - №5. - С. 115-122.

2. Короленко М.П. Співучасть в умисних вбивствах та її вплив на кваліфікацію. - Правова держава. - 2001. - №3. - С. 74-80.

3. Короленко М.П. Повторність в умисних вбивствах за обтяжуючих обставин. Зб. наук. пр. “Держава і право” Вип..14. - К.: ІДП НАНУ, 2001. - С.323-326.

4. Короленко М.П. Проблеми криміналізації діянь. - К.: Видавництво “Науковий світ”. - 2000.-9 с.

5. Короленко М.П. Класифікація об'єктів злочинів проти загальної безпеки .- К.: Видавництво “Науковий світ”. - 2000. -31с.

6. Короленко М.П. Проблеми кваліфікації і класифікації злочинів за ступенем їх тяжкості. - К.: Видавництво “Науковий світ”. - 2000.-11с.

7. Короленко М.П. Суспільна небезпека злочинів, які посягають на загальну безпеку і їх відмінність від злочинів що посягають на спеціальну безпеку. - К.: Видавництво “Науковий світ”. - 2000.-17с.

8. Короленко М.П. Об'єкт злочинів проти життя людини. - Економіка, фінанси, право - К. - 2001. № 4. - С.29-31

9. Короленко М.П. Безпека життя людини, як складова національної безпеки України і безпеки підприємництва. //Збірник наукових праць по матеріалах науково-практичної конференції “Недержавна система безпеки підприємництва, як складова безпеки України”. - Київ, Європейський Університет. - 2001. - С. 191-192.

АнотаціЯ

Короленко М.П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. - кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2002.

Робота присвячена дослідженню кримінально-правових і кримінологічних проблем класифікації, кваліфікації вбивств при обтяжуючих обставинах і складається із вступу, 3 розділів та 9 підрозділів, висновків, списку використаних нормативних і літературних джерел.

На основі системного аналізу вітчизняних і зарубіжних досліджень, нормативно-правових актів, монографій та іншої літератури досліджується кримінально-правова і кримінологічна характеристики умисних вбивств при обтяжуючих обставинах, їх історичні витоки, соціально-політичні, психофізичні і економічні корені. Базуючись на результатах проведеного дослідження, висвітлюються шляхи протидії такому негативному антисоціальному явищу як умисне позбавлення життя іншої людини. Вносяться пропозиції по вдосконаленню норм КК, які передбачають відповідальність за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах. Особлива увага приділяється практичному застосуванню цих норм.

Результати дослідження можуть бути використані у процесі підготовки працівників правоохоронних і судових органів; при написанні учбових посібників; у навчальному процесі під час проведення занять у вищих навчальних закладах по відповідним темам і в науково-дослідній роботі.

Ключові слова: умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, злочини проти життя людини, вбивство на замовлення, групою осіб або організованою групою, проста співучасть, складна співучасть, співучасник злочину, злочинне співтовариство, замовник, посередник злочину, співвиконавець.

АННОТАЦИЯ

Короленко Н.П. Квалификация и классификация умышленных убийств при отягчающих обстоятельствах. - Рукопись.

Результаты исследования могут быть использованы в процессе подготовки работников правоохранительных и судебных органов; при написании учебных пособий; в учебном процессе для проведения занятий в высших учебных заведениях по соответствующим темам и в научно-исследовательской работе.

Ключевые слова: умышленное убийство при квалифицирующих обстоятельствах, преступления против жизни человека, соучастие в преступлении, убийство по заказу, группой лиц или организованной группой, соучастник преступления, простое соучастие, сложное соучастие, преступное сообщество, заказчик, посредник преступления, соисполнитель.

Annotation

Korolenko M.P. Qualification and classification of deliberate murders at qualified circumstances. - Manuscript.

Higher degree thesis on speciality 12.00.08. - criminal law and criminology; the criminal executive law. - Institute of the state and law named after V. Koretsky of the Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 2002.

The robot is devoted criminal legal and criminology to research of deliberate murders at qualified circumstances and consists of 4 sections and 11 subsections.

On the basis of the system analysis of domestic and foreign researches, legislative normative acts, monographs and other literature are investigated criminal legal and criminology of the characteristic of deliberate murders at qualified circumstances, their historical sources, social - political, psychophysical and economic roots. Being based on results of the carried out research, the ways of counteraction to such negative and antisocial phenomenon as deliberate deprivation of life of other man are covered. The offers on classification of considered crimes on eight separate groups, on weight of the perfect murders are brought in; with the certain making circumstances stipulated in items 13 part 2 of clause 115 criminal code Ukraine as qualified by circumstances, describing a degree of public danger. To the first degree by the author are referred - not less 4 attributes; to 2 it is not less and no more than 3 х; it is not less thirds 2 and no more than 2; By fourth - one; by fifth - part 1 clause 115 criminal code murder without qualified and softening circumstances; sixth - clause 117 criminal code - murder by the mother of the newborn child; seventh - clause 116 and 118 criminal code (murder in a combination of strong sincere excitement and at excess of limits of a necessary defense); eighth - clause 119 (the murder on imprudence), that in opinion of the author will promote objective application of measures of criminal punishment and conditions of departure of punishment of the persons, which will make murders in such condition (especially it 4 and 5-th classification groups) concern to 1, 2, 3. It in turn will force not only delimit them among themselves and to reflect in the statistical data (given circumstance will improve planning struggle with them), and to nominate the indications according to their public danger.

On the basis of the analysis of kinds, existing in practice, of the accomplices of crimes, but not reflected in the current legislation it is offered, alongside with the existing subjects signed out in clause 27 criminal code (kinds of the accomplices), to enter new kinds of the accomplices and to give their concepts of clause 27 УК of Ukraine in the following edition: “ as the Accomplices of a crime alongside with the executors the organizers, instigators, пособники, customers, functioner and intermediaries ” admit. Further after transfer of general concepts of existing kinds to state the offered kinds and to give their concepts.

The results of research can be used during preparation of the workers of law-enforcement and judicial bodies, inspectors, lawyers and others: at a spelling of the textbook; in educational process during realization of employment in higher educational institutions on the appropriate themes and research work.

Key words: deliberate murder at qualified circumstances, crime against life of the man, partnership in a crime, murder by the order, group of the persons or organized group, accessory to a crime, easy participation, difficult participation, criminal association, client, mediator to a crime, executor.

Размещено на Allbest.ru