Проективні засоби формування іміджу влади базуються на використанні технологій, методик і планів реалізації державної соціальної політики. Діалектично поєднані з відповідними, ірраціональними за природою, суспільними емоціями, мотивами та почуттями, вони обумовлюють формування стратегічних орієнтацій та довготривалих очікувань з боку суб'єктів державотворення. При цьому імідж влади залежить від міри збігу довготривалих очікувань і реальних критеріїв рівня та якості життя населення. імідж державний службовець суспільство

Основу конструктивних засобів формування іміджу влади становлять системи проектів, механізмів та законів реалізації державної соціальної політики. Обумовлені ними процеси взаємодії, передчуттів і переживань надають уявленням про владу творчих ознак. Здатність влади дати конструктивним засобам можливостей реального впливу на формування найближчого та віддаленого середовища існування визначає міру привабливості та надійності іміджу. У роботі відзначається, що державна служба кожної країни має власну правову базу та структурну організацію, що ускладнює процес узагальнення підходів до розуміння ролі державних службовців у формуванні владно-суспільних відносин. Відповідно до потреб узагальнення дисертантом аналізуються основні критерії класифікації державних службовців із погляду:

- рівня прийняття рішень (вищий, середній, нижчий);

- сфери впливу на суспільство та громадян (політична, економічна, соціальна, військова тощо);

- принципу побудови системи управління та статусу установи (функціональний, галузевий, спеціальний);

- ієрархії влади в системі управління (центральна, регіональна, місцева);

- ієрархії посад у межах органу влади або його структурної одиниці (керівники, спеціалісти);

- розподілу гілок влади (законодавча, виконавча, судова);

- способів прийняття на службу (вибори, призначення, затвердження, конкурс, контракт);

- професійних функцій (планування, організація, мотивація, контроль);

- форми прийняття рішень та відповідальності (колегіальна, одноосібна);

- галузевої ознаки (освіта, охорона довкілля, культура тощо);

- функціонального напрямку (фінансовий, інформаційний, контрольний тощо);

- типу посад (політичні, адміністративні, патронатні, технічні і т. ін.);

- терміну зайняття посад (постійні, тимчасові);

- освітніх вимог (напрямок, фах, рівень і т. ін.).

У результаті автором виявлено, що базовою категорією соціальної стратифікації державної служби має стати поняття “тип державного службовця”. Концептуально підсумовуючи полеміку, яка розгорнулась у літературі з приводу виділення політичних, адміністративних, патронатних типів державних службовців, правомірно стверджувати, що обрані для цього підстави мають еклектичний характер. Дисертант пропонує власну класифікацію типів державного службовця:

- “ідеолог”, провідними ознаками діяльності якого виступають фундаментальні складові формування світоглядних, аксіологічних та власне ідеологічних концепцій;

- “аналітик”, який здійснює соціодіагностичні та прогностичні функції;

- “адміністратор”, головними завданнями якого є виконання адміністративних управлінських функцій;

- “технологічний” тип державного службовця, функціональні обов'язки якого складають вимоги формування та практичної реалізації державної політики у сфері інформаційних технологій, процесів збирання, збереження й передачі інформації, а також контролю діяльності всіх рівнів державного управління;

- “фахівці”, тобто професійно підготовлені спеціалісти, які втілюють у життя рішення владних структур і забезпечують їх виконання у повному обсязі.

Запропонована модель, на думку дисертанта, має певні переваги, оскільки враховує якісно відмінні структурні рівні усвідомлюваної діяльності кожним із типів держслужбовця. Інакше кажучи, мова йде про те, що “ідеологи”, “аналітики”, “адміністратори”, “технологи” і “фахівці” повинні мати якісно різний тип свідомості, який умовно можна поділити на три рівні: конструктивний, проективний і адаптивний.

Аналіз практики застосування сучасних кадрових технологій дозволив автору дійти висновку про те, що первинною ознакою реально здійснюваної державної кадрової політики виступають процеси спрощеного “відсортування” кандидатів, які умовно можна позначити як початкову фазу професійної “селекції”. Саме початкові фази професійної “селекції” державних службовців мають найбільш потужний вплив на формування громадської оцінки здійснення державних реформ. З урахуванням цього слід вважати, що початкові фази професійної “селекції” можуть і повинні якомога ширше та ефективніше використовуватись органами державної влади як один із найбільш потужних важелів формування позитивного іміджу. У такому разі процедури відкритого складання іспитів, проведення співбесід та виконання спеціальних робіт є базовими елементами основної фази професійної “селекції”. Головним завданням цього етапу має бути орієнтація на визначення певного фізичного, інтелектуального та духовного “запасу міцності” державного службовця, який забезпечив би йому в майбутньому належний рівень виконання професійних обов'язків та підґрунтя для успішної професійної кар'єри.

Набуття системою державного управління меритократичної оцінки якості діяльності актуалізує завдання професійної “селекції” державних службовців, здатних виконувати генералістські функції. Практична реалізація цих функцій передбачає більш високий рівень підготовки фахівців відповідного профілю в системі освіти і підвищення критеріїв щодо відбору державних службовців, здатних активно вирішувати складний комплекс глобальних, загальнодержавних та місцевих проблем.

З метою оптимізації професійної “селекції”, наголошує автор, слід сприяти розвитку як державних, так і недержавних науково-дослідних центрів із питань кадрової політики, які здатні забезпечити цільовий підбір на посади державних службовців. Цільовий підбір має орієнтуватись на особливості самого індивіда (демографічні, геронтологічні, етнічні, валеологічні, характерологічні), ураховувати риси його індивідуальності (мотиви, цінності, інтереси, норми, очікування), виходити з реального стану і можливостей особистості претендента та приводити їх у відповідність до посадових вимог. Таким чином, поняття “особистість” буде виконувати роль цілісної системи критеріїв відбору державних службовців, до складу якої входять багатоманітні загальні, спеціальні і окремі показники на рівні індивіду та індивідуальності.

Відсутність єдиних і загальноприйнятних критеріїв знижує якість відбору і негативно впливає на діяльність державних службовців. Виділені в ході адміністративної реформи політичні, патронатні та адміністративні типи посад державних службовців потребують формулювання дійових критеріїв відбору з урахуванням їх фахової спеціалізації. Перш за все, це стосується навичок, досвіду та стилів мислення, орієнтованих на розв'язання аналітичних, ідеологічних та інших фундаментальних проблем розвитку держави.

Автор відзначає, що втілення в життя ідей політичної і адміністративної реформ значною мірою залежить не тільки від державних спрямувань, а й від рівня громадянської активності населення. Тобто для досягнення мети необхідна концентрація спільних зусиль держави і суспільства, що багато в чому пов'язано з рівнем сприйняття влади людьми. Тому для забезпечення позитивного результату реформ необхідно досягти покращення іміджу державної влади.

Окремо аналізуються суспільні явища, що суто негативно впливають на уявлення про владу, зокрема, корупція, визначаються історичні, соціальні, економічні, ментальні, правові, організаційні передумови її виникнення.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено розв'язання актуальної наукової проблеми, яка полягає в розробці теоретико-методологічних засад створення позитивного іміджу державного службовця як передумови перетворення відносин між державою й суспільством на партнерські й такі, що притаманні громадянському суспільству та правовій державі. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення визначеної при постановці проблеми мети, вирішення завдань, підтверджують гіпотезу та дозволяють зробити такі висновки.

1. На підставі аналізу літературних джерел за проблематикою дисертаційного дослідження встановлено, що до цього часу комплексно дана тема не досліджувалася, хоча окремі її аспекти, зокрема, оцінки рівня сприйняття влади населенням на ґрунті соціологічних досліджень, проблеми взаємовідносин політичної еліти і громадськості, формування іміджу політичних діячів, були об'єктами уваги науковців. Однак у дисертації увага акцентована саме на проблемі формування партнерських взаємовідносин між владою і суспільством у процесі демократизації державного управління та впливу на стиль цих відносин суспільних уявлень про державних службовців і владу. Раніше ця тема розглядалась тільки фрагментарно, проте тільки комплексний її розгляд дозволяє визначити передумови створення атмосфери партнерства й співпраці між державою і суспільством, між владою і громадянами під час переходу суспільства від ідеологічно заангажованого до плюралістичного громадянського, а держави - від тоталітарної до демократичної і правової.

2. Серед основних характеристик, що відображають і одночасно формують взаємовідносини влади і суспільства, визначено суспільні уявлення про державних осіб, а також про рівень ефективності організації державної влади, що може бути відтворено за допомогою таких синонімічних словесних конструкцій, як “образ державного службовця”, “постать державного службовця”, “образ влади”, “імідж влади”, “імідж держави” тощо. Головними проблемами дослідження механізмів формування відносин між владою і суспільством крізь призму образів державних службовців та іміджу влади визначено багатоаспектність та міждисциплінарність об'єкта та предмета дослідження, що вимагає застосування комплексу методів, які доповнюють один одного, з використанням системного аналізу як основного, і дозволяє цілісно розкрити проблему залежності типу взаємовідносин влади й суспільства від існуючих у суспільній думці образів державних службовців, які впливають на імідж влади. А найбільш інтегральна оцінка стану відносин між державою і суспільством може бути здійснена за допомогою поняття “ідентифікація”, яке визначає рівень відповідності суспільних цінностей особистим бажанням чиновника під час здійснення адміністрування, порівнює його особисті цілі і цілі організації, тобто держави в цілому.

3. Поняття “образ державного службовця” інтерпретовано як системно-цілісне, зміст якого розкривається за допомогою структурно-функціонального, суб'єкт-об'єктного, інституціонального, стратифікаційного, інформаційного, парадигмального, ціннісного та інших підходів, використання яких дозволяє визначити вагомість суспільних уявлень про державну особу у формуванні іміджу влади та стилю взаємовідносин між владою і суспільством. Досліджено структуру суспільного уявлення про владу, яке складається не тільки з інтегрованого уявлення про весь спектр державних осіб, а й оцінок рівня організації роботи як окремих органів влади, так і всієї системи державного управління, та має враховувати особливості сучасної української культурно-світоглядної матриці, “еталону”, порівняно з яким і повинні оцінюватися реальні державні посадові особи. Визначається, що для створення умов позитивного сприйняття влади населенням, атмосфери партнерства між владою і суспільством необхідно забезпечити їх підкріплення позитивними образами всього масиву державних службовців.

4. На основі вивчення процесу формування образу влади встановлено, що на первинному рівні суспільної свідомості уявлення про владу детермінується уявленнями про державну службу як спеціальну інституцію, призначену для здійснення державних владних повноважень, що в сучасних умовах вимагає перегляду цілей, завдань, змісту, принципів, форм і засобів управлінської діяльності, які мають відповідати загальній тенденції трансформування влади, її орієнтації на забезпечення потреб і очікувань суспільства. Одночасно потрібно досягти свідомого сприйняття сучасної ролі влади не тільки громадськістю, а й самими державними службовцями, не допустити перетворення їх на закриту бюрократичну корпорацію. Тобто під час дослідження образу сучасних українських чиновників обов'язково слід ураховувати трансформаційність сучасного етапу історії, динаміку змін, що відбуваються як у системі державного управління, так і в самому суспільстві, а також факт розшарування складу державних службовців.

5. У результаті розгляду історичної спадщини державотворення та аналізу залежності стилю взаємовідносин між владою і суспільством від відомих історії режимів і форм правління, у контексті еволюції уявлень про владу, запропонована класифікація уявлень про володаря і владу, на підставі якої не тільки здійснюється типізація іміджелогічних поглядів на владу, а й робиться висновок щодо перспективи сучасної гуманістичної змістовності державної служби та її соціальної спрямованості щодо знаходження порозуміння з суспільством. Визначено, що якщо на первісному рівні зародження державності домінували суто патріархальні погляди на ієрархію посад, за принципом “батько-діти”, то за платонівських часів відносини між володарем і суспільством уже будувалися за принципом “правитель-підданий”, а наприкінці ХХ ст. більшість країн обрала орієнтир на відтворення раціоналістично-гуманістичного типу управління, який передбачає наявність партнерських відносин між державою і суспільством. Але посилення влади чиновників потребувало заходів щодо подолання таких негативних явищ, як зловживання, бюрократизм, корупція. Виникає потреба встановлення суспільного контролю над діяльністю бюрократичних установ та їх апарату.

6. Визначено взаємозалежність історичного досвіду державотворення в Україні від наслідків перебування її населення під впливом різних систем державного управління країн-протекторів, що до цього часу відображається негативно у світосприйнятті українським суспільством влади як пригноблювача. Розгляд трансформації поглядів на владу дозволив відтворити перспективи створення умов консенсусу й партнерства між владою і суспільством в умовах сучасного світового розвитку та визначити орієнтири вдосконалення взаємовідносин між ними в процесі проведення політичної й адміністративної реформ в Україні.

7. Дослідження процесу відображення образів владних осіб у фольклорі, художній літературі та засобах масової інформації свідчать про глибокі, часто небезпідставні, деформації у суспільній свідомості уявлень про владних осіб і владу в цілому, що певним чином визначається недостатньою увагою держави до власного іміджу та багатовіковою практикою примусово-силового впливу на суспільство з її боку за умов існування автократично-монархічних та ідеологічно-тоталітарних режимів правління.

8. На підставі аналізу змін поглядів на владу у творах фольклору, полемічної та художньої літератури зроблено висновок, що образ державного службовця має гуманітарний зміст, елементами якого виступають міфологемні аспекти літературно-художнього та мистецького відображення уявлень про державну службу і чиновника, серед яких особливу вагу мають думки про їх державницький підхід, моральність, відданість справі, честь і гідність. Наголошено, що ці складові образу державного службовця позитивно впливають на імідж державної влади та її сприйняття громадянами і мають більш активно використовуватися в сучасній ситуації під час формування партнерських взаємовідносин між владою й суспільством. Акцентовано, що в умовах інформаційного суспільства у створенні сприятливого іміджу влади значної ваги набувають засоби масової комунікації, які дозволяють встановити прямі та зворотні зв'язки між владою і суспільством, реалізувати механізм забезпечення спілкування і взаємного впливу влади і громадян, причому вважається, що цей процес найбільш ефективно відбувається в режимі двосторонніх зв'язків, що дозволяє визначити ЗМІ, особливо електронні, як найбільш впливовий механізм формування оперативного іміджу державної влади та ефективний засіб його коригування. Але відсутність прозорості на медіаринку стосовно відкритості і гласності щодо власників та засновників ЗМІ являє собою реальну загрозу національній безпеці, оскільки тінізація цього ринку може призвести до його зосередження в руках деструктивних, антидержавних угруповань та осіб. Вирішення цієї проблеми вимагає забезпечення реальної фінансової, політичної, соціальної незалежності ЗМІ та їх працівників і захисту журналістів від юридичного, психологічного та фізичного насильства.

9. Доведено, що в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів, що відбуваються у світі останніми десятиріччями, державна влада має набути гуманоцентрічних орієнтирів, які забезпечать її позитивне сприйняття з боку громадськості і сприятимуть встановленню партнерських відносин між державою і суспільством. При цьому особливого значення набувають світоглядні орієнтації державних осіб та система засобів реалізації соціальної політики держави в комплексі її раціональних і ірраціональних складових.

10. У результаті розгляду складу державних службовців у розрізі їх різноманітних характеристик і типів запропонована система класифікації державних службовців відповідно до характеру їх діяльності та рівня владних повноважень за посадою, що визначає вимоги до необхідного за сучасних умов типу свідомості посадової особи (адаптивний, проективний, конструктивний) та дозволяє визначити міру її персональної відповідальності за створення в суспільній свідомості уявлень про владу в межах чотирьох зазначених рівнів. Головне навантаження й відповідальність стосовно іміджу влади зосереджуються на особах двох вищих рівнів влади, які, окрім безпосереднього спілкування з громадянами, контактують із засобами масової інформації і концентрують уявлення про діяльність свого рівня влади і державної системи в цілому. Роль посадових осіб двох нижчих рівнів влади зосереджується на підтримці позитивного іміджу влади вищого рівня, у тому числі й шляхом позитивізації свого персонального образу.

11. На підставі вивчення процесу становлення державної служби як у світі, так і в Україні, наголошується на тому, що сучасний зміст образу державного службовця залежить від того, якими будуть принципи, що мають характеризувати вимоги до формування системи управління кадрами, а також принципи, що визначатимуть напрямки розвитку системи управління кадрами країни. У сучасних умовах складовими принципів сучасної державної служби в Україні мають бути такі: децентралізація, демократизм, науковість, плановість, індивідуальний підхід до підбору та розстановки кадрів, контроль за виконанням рішень, відкритість і гласність, наступність, оновлення, деперсоніфікація, професіоналізм. Зроблено висновок, що оскільки чиновники сприймаються як втілення держави, першочерговим завданням України є турбота про підвищення соціального статусу службовців, соціальної довіри до них та забезпечення відповідності чиновників етичним та демократичним цінностям, сучасним вимогам суспільства. Одночасно мають бути визначені й такі елементи, як ставлення державного службовця до закону, до прав і свобод громадян, його інноваційність, соціальність та гуманність його функцій, рівень персоніфікації влади. Практичне наповнення світоглядних моделей гуманістичним змістом надзвичайно інтенсифікує процеси прогресивного розвитку та інтеграції соціальних спільнот. Це створює передумови до обрання нових доктрин державотворення та якісно нових моделей регуляції внутрішніх і зовнішніх відносин. Однією з таких доктрин має стати ефективна державна кадрова політика, яка повинна забезпечити якісне кадрове наповнення апарату державної влади. Змінити образ державного службовця, що сформований протягом кількох віків, - завдання не просте, але від того, як громадяни будуть ставитись до чиновництва, буде залежати ставлення і до державної влади, і до держави в цілому. На зміні цих образів повинна бути постійно зосереджена увага як безпосередньо державних службовців, так і творчих діячів та всієї громадськості.

12. Окреслено головні напрямки покращення іміджу державної влади, серед яких окремо виділено необхідність:

Позитивізації персоніфікованих образів державних службовців усіх рівнів державного управління - від низової ланки місцевого самоврядування до вищого рівня державної влади. При цьому як основний засіб створення позитивного іміджу влади має розглядатися ефективна державна кадрова політика, що повинна формуватися на ґрунті надбань теорії кадрового менеджменту, таких процесів, як підбір, набір та забезпечення кар'єри державних службовців, формування концепції їх підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, відпрацювання методики оцінки діяльності державних службовців із застосуванням соціологічних досліджень, формування прямих і зворотних зв'язків із громадськістю.

Оптимізації структури державного управління та вдосконалення організаційно-правової, матеріально-технічної і технологічної бази всіх управлінських структур, формування та пропаганда нової філософії державної служби, яка б ґрунтувалась на ідеях гуманізації, соціалізації, раціоналізації та загальної орієнтації на потреби громадян в управлінських послугах. При цьому структура органів законодавчої, виконавчої та судової влади повинна адекватно відповідати як новим умовам суспільно-політичного життя країни, так і формам господарювання, завданням побудови правової держави, громадянського суспільства, перетворення громадянина на центр соціальної уваги влади й реального споживача її послуг.

Подолання в процесі демократизації суспільства стереотипів персоніфікованої влади, відмова від практики формування тимчасових привабливих персональних іміджів окремих політиків та політичних сил на шкоду загальнодержавному іміджу, упровадження елементів персональної відповідальності державних осіб за наслідки їх контактів із громадянами не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті.

Розробки й відпрацювання системи постійного моніторингу громадської думки, як щодо оцінки діяльності органів державної влади, так і персонально державних посадових осіб, та впровадження механізму оперативного реагування всіх гілок влади і структурних підрозділів системи державного управління на потреби суспільства. Відповідальним напрямком аналізу і врахування громадської думки є встановлення постійних творчих зв'язків із громадськими організаціями, політичними партіями та рухами, органами самоорганізації населення, об'єднання всіх соціальних сил на розв'язання державних і суспільних проблем.

Залучення творчої еліти, засобів мистецтва, літератури, масової інформації до створення сталих позитивних образів державних осіб та іміджу держави. У суспільній свідомості має сформуватися не штучний, а підкріплений результатами кропіткої праці позитивний образ державного чиновника, якому притаманні гуманоцентричні орієнтири, масштабне державницьке мислення, - образ людини, яка піклується про проблеми суспільства і живе ними.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

Серьогін С.М. Державний службовець у відносинах між владою і суспільством: Монографія. - Д: ДРІДУ НАДУ, 2003. - 456 с.

Гончарук Н.Т., Серьогін С.М. Кадри аграрного сектора економіки України: формування і розвиток: Монографія. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2003. - 168 с. - Авторських 30 с.

Днепропетровск в зеркале общественного мнения: Монография / Ю.П. Сурмин, С.М. Серегин, А.В. Решетниченко и др. - Д.: Пороги, 2002. - 244 с. - Авторських 9 с.

Решетніченко А.В., Серьогін С.М. Теорія управління соціальним розвитком: Глосарій. - Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. - 63 с. - Авторських 15 с.

Статті в наукових фахових виданнях:

Серьогін С.М. Кадрові проблеми адміністративної реформи // Вісн. УАДУ. - 1998. - №1. - С. 99-103.

Серьогін С. З історичного досвіду підготовки державних службовців в Україні // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Х.: ХФ УАДУ, 1998. - №1. - С. 17-22.

Серьогін С. Муніципальна служба як засіб правового визначення статусу посадових осіб місцевого самоврядування // Зб. наук. пр. УАДУ. - К.: УАДУ, 1998. - Вип. 1. - С. 331-336.

Серьогін С. Проблеми служби в органах місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДФ УАДУ, 2000. - Вип. 2. - С. 5-10.

Серьогін С.М. Українська національна державність у роки революції та громадянської війни (листопад 1917 - 1920 рр.) // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДФ УАДУ, 2000. - Вип. 1. - С. 5-34.

Серьогін С. Актуальні питання реалізації “Комплексної програми підготовки державних службовців” у Дніпропетровській області // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДФ УАДУ, 2001. - Вип. 1. - С. 4-13.

Серьогін С. Проблеми іміджу влади в сучасній Україні // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. - №1. - С. 9-17.

Серьогін С. Деякі особливості дослідження образу державного службовця // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. - №9. - С. 181-195.

Серьогін С. Корупція як елемент негативізації іміджу влади // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДРІДУ УАДУ, 2003. - Вип. 2. - С. 3-17.

Серьогін С., Баштанник В. Впровадження міжнародного досвіду владно-партійної взаємодії як напрям удосконалення державного управління в Україні // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 2. - С. 40-48. - Авторських 3 с.

Серьогін С.М., Гончарук Н.Т. Поняття державної кадрової політики і принципи її здійснення //Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. - Вип. 2. - С. 3-10. - Авторських 3 с.

Серьогін С.М., Гончарук Н.Т. Формування якостей керівника у державному управлінні // Вісн. НАДУ. - 2003. - №3. - С. 137-147. - Авторських 6 с.

Серьогін С.М., Лоза О.В. Збалансування пропозицій та попиту на державних службовців як один з напрямків реформування державної служби в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ. - К.: УАДУ, 1999. - Вип. 2, ч.2. - С. 16-21. - Авторських 3 с.

Серьогін С.М., Прокопенко Л.Л. Образ держави і державної особи у фольклорі і літературі часів Київської Русі // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДФ УАДУ, 2000. - Вип. 3. - С. 3-17. - Авторських 9 с.

Серьогін С.М., Прокопенко Л.Л. Образ держави і державної особи у фольклорі і літературі України ХІІІ - ХVІ ст. // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДФ УАДУ, 2001. - Вип. 5. - С. 3-15. - Авторських 8 с.

Серьогін С.М., Прокопенко Л.Л. Образ держави і державної особи у фольклорі і літературі України кінця ХVІ - першої половини ХVІІ ст. // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДФ УАДУ, 2001. - Вип. 3. - С. 3-13. - Авторських 8 с.

Серьогін С.М., Рашитова Н.К. Образ державної особи в політичній думці Стародавньої Греції // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. - Вип. 4. - С. 3-11. - Авторських 7 с.

Серьогін С.М., Решетніченко А.В. Засоби реалізації державної соціальної політики // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Л.: ЛФ УАДУ, 2000. - Вип. 4. - С. 196-209. - Авторських 11 с.

Серьогін С. М., Решетніченко А. В. Соціальні аспекти адміністративної стратифікації // Зб. наук. пр. УАДУ. - К.: УАДУ, 2000. - Вип. 2, ч. 2. - С. 428 -433. - Авторських 4 с.

Серьогін С.М., Токовенко В.В., Романов В.Є. Соціально-політичні пріоритети та орієнтації сільського населення Дніпропетровської області // Вісн. УАДУ. - 1997. - №3 - 4. - С. 243-249. - Авторських 3 с.

Серьогін С.М., Хлуткова В.В. Організація кар'єри державного службовця як засіб попередження і запобігання корупції // Вісн. УАДУ. - 1999. - №4. - С. 100-105. - Авторських 4 с.

Серьогін С.М. Шаров Ю.П. Становлення Дніпропетровського філіалу // Вісн. УАДУ. - 1996. - №1. - С. 216-224. - Авторських 6 с.

Глотов Б.Б., Серьогін С.М. Ознаки кризи державної влади в Україні // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - О.: ОФ УАДУ, 1999. - Вип. 2. - С. 29-33. - Авторських 2 с.

Шаров Ю.П., Серьогін С.М. Проблеми кадрового забезпечення державної служби і навчальні програми підготовки державних службовців // Вісн. держ. служби. - 2001. - № 2. - С. 90-94. - Авторських 2 с.

Статті в наукових журналах, збірниках, матеріали конференцій:

Серьогін С.М. Проблеми становлення системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців // Проблеми теорії і практики державного управління і місцевого самоврядування. - К.: УАДУ, 1996. - С. 35-39.

Серьогін С.М. Державна служба і державні службовці // Придніпров. наук. вісн. - 1998. - №95-96. - С. 93-95.

Серьогін С.М. Система професійного навчання державних службовців фінансових органів регіону // Фінанси України. - 2001. - №5. - С. 111-117.

Серьогін С.М. Визначення і категорії у відносинах влади і суспільства // Філософія. Культура. Життя: Міжвуз. зб. наук. пр. - Д.: Наука і освіта, 2001. - Вип. 13. - С. 9-17.

Серьогін С. Імідж державної влади у світлі адміністративної реформи // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук. - практ. конф. 29 травня 2002 р. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - С. 60-62.

Серьогін С.М. Імідж влади в процесах глобалізації суспільства // Globalizaja i Regionalizacja Gospodarki: Materialy Miedzynarodowej Konferencji Naukowej. - Rzeszow-Polanczyk, 2001. - C. 321-326.

Серьогін С.М. Підготовка управлінської еліти в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Української Академії державного управління при Президентові України: Матер. наук. - практич. конф. “Роль молоді у формуванні та оновленні еліти в державному управлінні” 20-21 червня 2002 р. - Д.: ДРІДУ УАДУ, 2003. - С. 8-12.

Серьогін С. Вимоги до державних службовців в умовах глобалізаційних і інтеграційних процесів // Wspolczesne Procesy Integracyjne w Wymiarze Spoleczno-economicznym: Materialy Miedzynarodowej Konferencji Naukowej. - Rzeszow-Solina, 2003. - C. 377-381.

Serjogin S. Service problems in Local Government in Context of Administrativ Reform// Administration of Strategic Changes in Local Government of the Way to the Civil Society. - D.: DB UAPA, 2000. - P. 5-9.

Серьогін С.М., Баракатова Н.А. Образ чиновника в українській літературі // Світоглядні проблеми історії України: Матеріали першої літньої школи істориків 4-18 липня 1997 р. - Д.: ДФ УАДУ, 1998. - С. 32-44. - Авторських 10 с.

Серьогін С., Зварищук Т. Актуальні питання адміністративної реформи на тлі особливостей політичної культури українського суспільства// Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні: Матеріали Всеукр. наук. - практ. конф. - К.: Гнозис, 1998. - С. 120-123. - Авторських 1 с.

Орел С., Серьогін С. Принцип субсидіарності і тенденції трансформації місцевого самоврядування в Україні // Актуальні проблеми реформування державного управління: Матеріали наук. - практ. конф. 29 травня 1997 р. - К.: УАДУ, 1997. - С. 230-231. - Авторських 0,5 с.

Сурмін Ю.П., Серьогін С.М. Державний службовець в умовах кризового соціуму // Придніпров. наук. вісн. - 1998. - №95-96. - С. 89-93. - Авторських 2 с.

Сурмин Ю., Серегин С. Методологические аспекты осмысления государственной службы как сущностно многообразного явления // Децентралізація державного управління: досягнення та невдачі місцевих влад: Матеріали наук. - практ. конф. 1998 р. - Д.: ДФ УАДУ, 1998. - С. 54-63. - Авторських 5 с.

Serjogin S., Navruzov J. Decentralization of Central State Power: Local Governments Lucks and Failures // NISPAcee News. - 1998. - Vol. 3. - September. - P. 2-5. - Авторських 1 с.

Serjogin S., Sharov J. Formation of Local Government in Industrial Region of Ukraine // Administrative Studies. - Finland, Helsinky, 1997. - № 4. - P. 304-310. - Авторських 2 с.

Fomin S., Serjogin S. Some Psychological Aspects within ICT Teaching // Information and Comunication Technology as a Driving Force of change in Public Administration. - Prague, Czech Republic, 1996. - Sept. 8 - 13. - C. 150-156. - Авторських 4 с.

Навчальні посібники:

Серьогін С.М. Влада і державна служба: Історичний аспект: Навч. посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - 194 с.

Регіональне управління: Навч. посіб./ Л.М. Зайцева, С.М. Серьогін, Н. Й. Коніщева та ін.; За заг. ред. Л.М. Зайцевої. - Д.: ДФ УАДУ, 2000. - 240 с. - Авторських 13 с.

Бородін Є.І., Серьогін С.М., Шпекторенко І.В. Сучасні методи викладання в системі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування: Навч. посіб. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2003. - 44 с. - Авторських 18 с.

АНОТАЦІЇ

Серьогін С.М. Державний службовець у взаємовідносинах влади і суспільства. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.03 - Державна служба. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2004.

У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади формування партнерських відносин між державою і суспільством, які мають сприяти становленню правової демократичної держави і громадянського суспільства, концентрації спільних зусиль держави і суспільства на вдосконаленні умов людського життя. Визначені основні поняття, що характеризують стан таких відносин, та засоби, за допомогою яких можна здійснювати корекцію уявлень суспільства про владу. Проаналізовано методологічні особливості дослідження сприйняття влади суспільством крізь призму уявлень про державну службу як інститут, що забезпечує виконання функцій держави. Показано, що суспільні уявлення про владу формуються на підставі узагальнення уявлень про державних осіб та стану інституціонального забезпечення їх діяльності. Досліджено взаємозв'язок між типами державного правління, формами суспільного устрою і характером відносин між владою і суспільством. Наведено приклади різного відображення ставлення суспільства до влади у творах художньої літератури, фольклорі та засобах масової інформації. Сформульовано основні засади перетворення відносин між державою і суспільством на партнерські в умовах світових трансформаційних процесів у напрямку глобалізації та інтеграції.

Результати дослідження можуть бути використані у розробці теоретичних та методологічних засад і здійсненні практичних заходів з формування позитивного іміджу влади в Україні, створення концептуальних основ реформування державної служби в напрямку її гуманізації.

Ключові слова: влада, громадянин, гуманізація, держава, державна особа, державне управління, імідж, образ державного службовця, партнерські відносини, служба, соціальна політика, суспільство.

Серегин С.М. Государственный служащий во взаимоотношениях власти и общества. - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени доктора наук по государственному управлению по специальности 25.00.03 - Государственная служба. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2004.

В диссертации разработаны теоретико-методологические основы формирования партнерских отношений между государством и обществом, что должно способствовать становлению правового демократического государства и гражданского общества, концентрации их общих усилий на совершенствовании условий человеческой жизни.

Определены основные понятия, которые характеризуют состояние таких отношений и средства, с помощью которых можно осуществлять коррекцию представлений общества о власти. Как ключевые предложены такие понятия, как “образ государственного служащего”, “имидж власти”, которые в достаточно полной мере позволяют отразить характер отношений между обществом и государством, степень их антагонизма или партнерской сопричастности.

Проанализированы методологические особенности исследования восприятия власти обществом через призму представлений о государственной службе как об институте, который обеспечивает выполнение функций государства. Показано, что общественные представления о власти формируются на основании обобщенного восприятия государственных лиц и оценки состояния институционального обеспечения их деятельности. Под институциональным в этом случае понимается организационно-правовое и материально-технологическое обеспечение работы государственных служащих.

Раскрыта взаимозависимость между типами государственного правления, общественным устройством и характером системы отношений между властью и обществом, а также образа правителя, который в процессе исторического развития государства изменяется от патриархально-харизматического до рационально-гуманистического, каждому из которых соответствует определенный тип образа власти.

Приведены примеры отражения отношения общества к власти в произведениях художественной литературы, фольклоре и средствах массовой информации. Показано, что с помощью этих средств достаточно эффективно и оперативно формируется общественное мнение о власти, а также отражается уровень доверия к власти, которого надо достичь для обеспечения условий партнерства между властью и обществом. Сделан акцент на необходимости установления двусторонней диалоговой связи между государственными служащими и обществом и поиска путей взаимодействия между ними. Сформулированы основные способы превращения отношений между государством и обществом в партнерские в условиях мировых трансформационных процессов в направлении глобализации и интеграции. Как определяющий фактор обеспечения партнерства между государством и обществом рассматриваются социализация и гуманизация государственной политики.

Результаты исследования могут быть использованы при разработке теоретических и методологических основ формирования позитивного имиджа власти в Украине, создании теоретической базы реформирования государственной службы в направлении ее гуманизации.

Ключевые слова: власть, государство, государственное лицо, государственное управление, гражданин, гуманизация, имидж, образ государственного служащего, общество, партнерские отношения, служба, социальная политика.

Serjogin S.M. Public servant in Relations Between the authority and the Society . - Manuscript

Doctoral Dissertation on Public Administration, speciality 25.00.03 - Public service. - National Academy of Public Administration, office of the President of Ukraine. - Kiyv, 2004.

Theoretical and methodological principles of partnership relations forming between the state and the society, that can assist in creating the legal democratic state and the civil society, concentration of common efforts of the state and the society for people's life improvement are developed in the dissertation. The main conceptions which describe the condition of these relations, and means by which it is possible to perform the correction of the society notions about the authority are distinguished. Methodological peculiarities of the research of the authority understanding by the society through the prism of notions about public service as an institute that provides state functions execution are analysed. It is known that society notions about the authority are formed on the base of general ideas about state individuals and conditions of institutional provision of their activity. The interaction between types of state government, forms of the society and character of relations between the authority and the society is researched. Examples of representation of the society attitude to the authority in fiction, folklore and mass media are given. The main principles of reforming of relations between the state and the society to partnership under the conditions of world transformation processes directed towards globalisation and integration are formed.

The research results can be used for the development of theoretical and methodological principles and implementation of practical means on the authority positive image forming in Ukraine, creation of conceptual principles of the public service reforming towards its humanisation.

Key words: relation, the authority, a citizen, humanisation, a state, a state individual, public administration, an image, a public servant image, partnership relations, a service, social policy, a society.

Размещено на Allbest.ru