Виникнення держави

Однак суспільний характер влади і керування, що існувало у роді, зникло не відразу. Поява майнової нерівності зі спадкуванням майна дітьми (у противагу роду)... усе приватне звертання військовополонених у рабів і т.д. відноситься до того періоду історії, коли первісна демократія трансформувалася у військову демократію - особливу й останню форму древнього народоуправління. Ця форма містила в собі військового вождя, рада вождів і народні збори. І хоча роль народних зборів і інших суспільних інститутів у цей період була ще дуже значна, органи родового ладу почали поступово влаштовувати свої характерні риси. У цей період древньої історії, держава на відміну від соціальної організації первіснообщинного ладу мала наступні ознаки:

· Установа особливої публічної влади, що уже не збігається безпосередньо з населенням.

· Поділ даної держави по територіальних одиницях.

· Стягування податків з населення й одержання від нього позик для змісту апарат державної влади.

· Передова суспільна думка прийшла до висновку, що держава на відміну від державної організації влади характеризується єдиною територією, з проживаючим на її території населенням, і владою, що поширюється на населення, що проживає на даній території.

Але всім державам історії і сучасності притаманні загальні ознаки. Які ці ознаки?

По-перше, держава являє собою єдину територіальну організацію політичної влади в масштабі всієї країни. Державна влада поширюється на все населення в межах визначеної території. Територіальний поділ населення на відміну від кровно-родинних зв'язків між членами суспільства породжує новий соціальний інститут - чи громадянське підданство іноземців і осіб без громадянства. Територіальна ознака обумовлює характер формування і діяльність апарата держави з обліком його просторового розподілу. Здійснення влади по територіальному принципу веде до встановлення його просторових меж - державного кордону. Територіальна ознака зв'язана із федеративним пристроєм держави, у границях якого проживає населення, що належить до різних націй і народностей. Держава має територіальне верховенство в межах своїх границь. Це означає єдність і повноту законодавчої, виконавчої і судової влади держави над населенням. Територія не породжує держави. Вона творить простір, у межах якого держава поширює свою владу. Тло, і населення, і територія є необхідними матеріальними передумовами виникнення й існування держави. Немає держави ні без території, ні без населення.

По-друге, держава - особлива організація політичної влади, що має спеціальний апарат керування суспільством для забезпечення його нормальної життєдіяльності. Механізм держави є матеріальним вираженням державної влади. Через систему своїх органів держава здійснює керівництво суспільством, закріплює і реалізує режим політичної влади, захищає свої границі. До важливих державних органів які були присущі всім історичним типам і різновидам держави, відносяться законодавчі, виконавчі і судові. Особливе значення в механізмі держави займали органи, що здійснюють примусові, каральні функції.

По-третє, держава організує громадське життя на правових початках. Правові форми організації життя суспільства властиві саме державі. Без права, законодавства, держава не в змозі керувати суспільством, забезпечувати реалізацію прийнятих їм рішень.

По-четверте, держава надає суверенну організацію влади. Суверенітет держави - це властивості державної влади, що виражається у верховенстві і незалежній державі стосовно іншої влади усередині країни, а також у сферах міждержавних відносин при строгому дотриманні загальновизнаних норм міжнародного права.

Суверенітет - збірна ознака держави. Він концентрує в собі всі найбільш істотні риси державної організації суспільства. При відомих умовах суверенітет держави збігається із суверенітетом народу. Суверенітет народу означає верховенство народу, його право самому вирішувати свою долю, питання державного і суспільного розвитку, формувати напрямок політики своєї держави, склад його органів.

Поняття державного суверенітету зв'язано з поняттям національного суверенітету. Національний суверенітет означає право націй на самовизначення аж до відділення й утворення самостійної держави.

Такі найбільш загальні ознаки держави, що характеризують його як специфічну організацію суспільства. Самі по собі вони не дають повного уявлення про сутність і соціальне призначення держави в його історичному розвитку. Далі з удосконалюванням громадського життя, самої людини, з його соціальної політичної зрілості змінювалася держава. Її загальні ознаки, залишаючись незмінними, наповняється новим, більш раціональним змістом.

Висновки

В ідеалі держава повинна служити кожний людині, створювати всі необхідні умови для того, щоб вона могла максимально виявляти і розвивати свої здібності і дарування, тому що людина - вища з усіх світових цінностей. У дійсності відносини між людиною і державою більш складні і суперечливі. Століттями між людиною і державою складалися відносини відчуження і ворожнечі. Для раба і підданого рабовласницька і феодальна держава виступала як далека і ворожа сила. Вони не мали прав, а тільки несли обов'язку перед державою і тому не могли стати особистостями. З початком ери капіталізму, відносини між людиною-громадянином і державою круто міняються. Громадянин стає носієм прав і обов'язків, що додають йому автономний, незалежний від держави статус. На державу ж покладається обов'язок захищати і гарантувати ці права і обов'язки.

На розвиток цивільних прав і обов'язків великий вплив зробила ліберально-демократична доктрина, що акцентувала увагу на особистісному аспекті демократії, на непорушності невідчужуваних прав і воль людини, на обмеженні втручання держави в особисте життя людини, на можливості людини звернутися зі скаргою на державні органи в незалежний суд. Правда, основ ідеалізувати відносини між громадянином і капіталістичною державою не спостерігається. І тут виникали антидемократичні (фашистські й авторитарні) режими, що перетворювали людину в придаток державної машини; не завжди держава захищає людину від убогості, соціальної і національної дискримінації.

Конституція України закріпила такі взаємини людини і держави, що у цілому відповідають сучасному розумінню демократії. У демократичній державі силові органи влади необхідні для того, щоб будь-яка людина була захищеною від сваволі і насильства, відчувала своє достоїнство і виступала, як повноправний партнер держави. Іншими словами, уся міць держави повинна забезпечувати охорону і захист прав особистості.

У Конституції України підкреслюється, що загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори України є складовою частиною її правової системи. А тому державні органи, посадові особи зобов'язані будувати свою діяльність відповідно до них.

Як висновок потрібно сказати, що на державу і її сутність поряд з загально соціальним і класовим началами нерідко створюють сильний вплив національні і навіть націоналістичні фактори. Іноді державна влада попадає в руки вузької групи людей чи окремої особи, виражає їх інтереси, але така влада, як правило приховує свої інтереси, видає їх за загально соціальні і загальнонаціональні.

Сутність держави - смисл, головне, глибинне в ній, що визначає її зміст, призначення і функціонування. Таким головним, основоположним в державі є влада, її приналежність, призначення і функціонування в суспільстві. Іншими словами питання про сутність держави - це питання про те, кому належить державна влада, хто її здійснює і в чиїх інтересах. Ось чому дана тема, як ми вище зазначали, є гостро дискусійною.

В даній курсовій роботі я намагався як найповніше і разом з тим в простій зрозумілій формі пояснити таке складне поняття держави. Було порушено і історичне походження держави, і загальні закономірності держави, її причини та умови виникнення. В першому питанні я охарактеризував саме поняття держави, щоб зрозуміти на скільки вона важлива для суспільства. Коротко підійшов по основних періодах розвитку первісного суспільства і державної влади. Наступне питання курсової роботи розкриває історичні передумови та причини виникнення держав. Таким способом я зміг оглянути основні ознаки держави, пояснити їх і вивести з них своє трактування державності як організації політичної влади.

Таким чином, держава виконує життєво необхідні для суспільства функції, забезпечує його єдність і цілісність, керує найважливішими суспільними справами. В той же час держава покликана всесторонньо гарантувати права і свободи громадян, підтримувати надійний і гуманний правопорядок в суспільстві.

Народжена суспільством, його протиріччями, держава сама стає суперечливою, суперечливими стають її діяльність і соціальна роль.

Список використаної літератури