б) опис ділової діяльності емітента - відомості про виробництво, реалізацію продукції, призначення, ресурсів, залучених від емісії, обсяг емісії, вид і категорія цінних паперів, кількість, номінальна вартість і сума емісії цінних паперів, число серій і порядкові номери, місце, день початку і припинення продажу цінних паперів;

в) кількість іменних акцій;

г) строк погашення цінних паперів.

За ч.1 ст.223 КК кваліфікуються дії громадянина або посадової особи суб'єкта підприємницької діяльності, яка випустила цінні папери без реєстрації емісії у встановленому порядку, тобто без реєстрації емісії у фінансовому органі.

Частина 2 ст.223 КК передбачає відповідальність за внесення в документи, що подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної (фальшивої, вигаданої) інформації, а так само затвердження такої інформації емітентом.

Діяння за ч.2 ст.223 КК кваліфікується лише у випадку, якщо таким фальшуванням інформації, про випуск (емісію) цінних паперів інвесторам була заподіяна матеріальна шкода. Для кваліфікації злочину за ч.2 ст.223 КК повинна враховуватися шкода, яка була заподіяна як усім, хто придбав випущені цінні папери, так і кожному з них.

Розміри великої матеріальної шкоди, що заподіюється порушенням порядку випуску та обігу цінних паперів, визначаються у примітці до ст.218 КК, якою визнається шкода, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Карається порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів.

за ч.1 ст.223 КК - штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років;

за ч.2 ст.223 КК - штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

5.3 Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів

Згідно з Законом України від 18 червня 1991 р. "Про цінні папери і фондову біржу" та Положенням про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію, затвердженим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 12 лютого 1998 р. № 36 до недержавних цінних паперів належать: акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати інвестиційного фонду та векселі.

Акція - це довгостроковий цінний папір, яким засвідчується факт інвестування грошових коштів до акціонерного товариства та особисті майнові права її власника на вкладені грошові кошти (частку у статутному фонді та у майні при ліквідації, частину прибутку, дивіденди) та немайнові права, пов'язані з майновими (членство і право управління, право на інформацію про діяльність товариства і результати цієї діяльності).

Облігація - це цінний папір, яким засвідчується факт позики її власником грошових коштів і підтверджується зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у встановлений у ньому строк з виплатою йому фінансових відсотків, тобто право на повернення позиченої суми і на частину доходу емітента облігації, обмежену відсотками.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яким засвідчується право власника на одержання після встановленого строку депозиту і відсотків з нього, тобто на позичені гроші і на частину доходу, отриману емітентом від обігу позичених коштів.

Вексель - це короткостроковий цінний папір, яким засвідчується грошове зобов'язання векселедавця (емітента векселя) сплатити визначену суму векселедержателю.

Стаття 224 КК передбачає відповідальність за фальшування недержавних цінних паперів:

за їх виготовлення без належного дозволу, з метою збуту,

збут виготовлених і

використання підроблених недержавних цінних паперів.

Способи підробки (фальшування) недержавних цінних паперів можуть бути різними, з використанням різних приладів, матеріалів і т. ін., які юридичного значення не мають.

Виготовлення з метою збуту, збут або використання підроблених (недійсних) недержавних цінних паперів, вчинене повторно або поєднане із заподіянням великої матеріальної шкоди кваліфікується за ч.2 ст.224 КК, а вчинене організованою групою осіб або із заподіянням особливо великої матеріальної шкоди - за ч. З ст.224 КК.

Згідно з пунктом 2 примітки до ст.224 КК великою визнається матеріальна шкода, яка у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великою, - яка у тисячу і більше разів перевищує цей мінімум.

Повторним у ч.2. ст.224 КК визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.224 КК або ст. 199 КК.

До недержавних цінних паперів не віднесені грошові лотереї, сертифікати якості, торговельні патенти, марки гербового збору. Фальсифікація (підробка) цих паперів може за відповідних умов кваліфікувати за ст.358 КК, чи ст.366 КК.

Фальшування недержавних цінних паперів, їх збут або використання вчинюється умисно, як правило, з корисливою метою.

Відповідальність за фальшування (підробку), збут чи використання підроблених недержавних цінних паперів настає з шістнадцяти років.

Карається виготовлення збут та використання підроблених цінних паперів:

за ч.1 ст.224 КК - обмеженням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч.2 ст.224 КК - позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч.3 ст.224 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

6. Злочини у сфері обслуговування споживачів

6.1 Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма

Пробірним клеймом називається прилад, яким позначається якість дорогоцінного металу - золота, платини, срібла. Згідно з рішенням Міністерства фінансів України обов'язковому клеймуванню підлягають призначені для продажу платинові, золоті та срібні вироби як внутрішнього виготовлення, так і ввезені з-за кордону. Таке клеймування виробів із платини, золота і срібла проводиться з метою засвідчення проби, якості металу, з якого ці вироби виготовлені.

Не підлягають обов'язковому клеймуванню предмети старовини, а також речі, які мають історичну, наукову чи художню цінність, дрібненькі шматочки золота чи срібла у вигляді інкрустації на зброї, вазах, шкатулках, прилади, а також інструменти і лабораторний посуд, що виготовлені для наукових чи медичних потреб. Пробірне клеймування є засобом державного нагляду за відповідністю виробів із дорогоцінних металів встановленим пробам.

Склад злочину утворюють незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма.

Для відповідальності за ст.217 КК не має значення спосіб, якість виготовлення державного пробірного клейма.

Діяння визнається кваліфікованим, якщо воно було вчинене повторно (ч.2 ст.217 КК).

Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма вчинюється умисно і, як правило, з корисливою метою.

Відповідальними за незаконне виготовлення збут чи використання, державного пробірного клейма є всі осудні особи, які досягли віку шістнадцяти років.

Карається незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма:

за ч. І ст.217 КК - штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років;

за ч.2 ст.217 КК - штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років.

6.2 Обман покупців та замовників

Обманом покупців чи замовників називається обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін або інший обман покупців.

Злочин, передбачений ст.225 КК, є особливим видом шахрайства, виділеним в окремий склад злочину. Головним способом вчинення цього злочину є обман.

Закон прямо називає три основних способи обману - обмірювання, обважування, перевищення встановлених цін на товари; інші способи обману об'єднані загальним визначенням - інший обман.

Обмірювання вчинюється недоливом або недоміром продукції і товарів, тобто передачею покупцеві продукції чи товарів у меншій кількості (недолив олії, молока, сметани, пива, квасу, кави та інших рідин-продуктів, або недомір - тканини, будівельних матеріалів тощо).

Обважуванням називається обман, при якому продукція чи товари відпускаються за меншою мірою ваги, що на декілька вагових одиниць (грамів, кілограмів) менша оплачуваної.

Перевищення роздрібних цін - це обман у ціні, тобто визначення більшої за фактичну ціну за продукцію чи товар. Маніпуляції з цінами є найпоширенішим способом обману покупців (це продаж товарів нижчого ґатунку за ціною вищого ґатунку, використання вищих цін при проведенні переоцінки товарів, використання вищих цін на подібні, але більш дешеві товари тощо).

Обраховування покупців - це обман в розрахунках за проданий чи куплений товар. Вартість проданого завищується не в повній мірі чи й зовсім не дається здача і т. ін.

Серед інших способів обману покупців найпоширенішим є, мабуть, фальсифікація товарів, коли замість товару однієї якості покупцеві дають товари іншої (нижчої, меншої) якості.

Обман покупців кваліфікується за ст.225 КК як тоді, коли він вчинений одним із способів обману, зазначених у ч.1 ст.225 КК, так і кількома способами одночасно, якщо ці дії були вчинені у значних розмірах. Згідно з приміткою до ст.225 КК, значним є розмір, який перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Діяння за ст.225 КК кваліфікується лише у разі навмисного обмірювання, обважування, обраховування покупців, чи замовників, незалежно від мотивів цих дій.

Не утворюють цього злочину і не можуть кваліфікуватися за ст.225 КК випадки необережного відпуску товарів меншої ваги, міри, якості, що сталося внаслідок помилки продавця або його неуважності до встановлених роздрібних цін, вимірювальних приладів тощо.

Частина 2 ст.225 КК передбачає відповідальність за кваліфіковані види обману покупців: вчинення діяння особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин.

При визначенні розміру обману покупців враховуються:

а) загальна сума, на яку було обмануто покупців;

б) загальний розмір збитків, що були завдані покупцям чи замовникам, незалежно від розмірів збитків, завданих кожному покупцеві окремо.

Якщо обман покупців було вчинено у розмірі, що не є значним, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на обман покупців у значних розмірах і не був здійснений з незалежних від винного обставин, то діяння кваліфікується як замах на обман покупців у значних розмірах за ст.15 і ч.1 ст.225 КК.

Обманом замовників називається перевищення встановлених цін і тарифів на побутові і комунальні та інші послуги, що надаються населенню, обрахування або інший обман замовників підприємствами побутового обслуговування населення і комунального господарства.

Способи обману замовників переважно ті самі, що й при обмані покупців: перевищення встановлених цін, обрахування тощо. Тотожними є й інші ознаки цих видів обману (вина, мотиви, мета).

Відмінність обману замовників полягає в ознаках суб'єкта обману замовників. За ст.225 КК кваліфікуються дії працівників підприємств побутового обслуговування населення, незалежно від форм їх власності, - будинків побуту, майстерень, що ремонтують взуття, побутову техніку, одяг, перукарень лазень, хімчистки, ательє індпошиву і т. ін., - а також підприємств комунального господарства, які при обслуговуванні громадян обманюють їх при розрахунках за виконану роботу, за надані послуги.

За ч.2 ст.225 КК кваліфікуються дії особи, яка має минулу судимість за такий самий злочин.

Обман покупців чи замовників вчинюється умисно.

Карається обман покупців та замовників:

за ч.1 ст.225 КК - штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч.2 ст.225 КК - штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

6.3 Фальсифікація засобів вимірювання

Діяння, передбачене ст.226 КК, посягає на систему господарювання, торгівлі та інтереси покупців і замовників. Склад злочину утворюють:

а) виготовлення або

б) перероблення з метою використання чи збуту, а також

в) збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів.

Предметом злочину можуть бути будь-які вимірювальні прилади, а також різні вимірювальні інструменти, якими вимірюються товари чи послуги: вагою - кілограмами чи грамами (терези, гирі, безміни тощо), чи довжиною - метрами, міліметрами (метри, лінійки, рулетки тощо) або рідиною (літри, міліметри, мензурки, кружки тощо).

Як правило фальсифіковані (підроблені) прилади чи інструменти мають меншу вагу, довжину чи об'єм.

Відповідальність за фальсифікацію засобів вимірювання не залежить від способу і якості фальсифікації.

Фальсифікація засобів вимірювання, вчинена особою, яка має судимість за вчинення цього злочину, кваліфікується за ч.2 ст.226 КК.

Фальсифікація засобів вимірювання вчинюється умисно з метою їх використання чи збуту.

Відповідальними за фальсифікацію засобів вимірювання є всі осудні особи, щ досягли віку шістнадцяти років.

Карається фальсифікація засобів вимірювання:

за ч.1 ст.226 КК - штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або арештом на строк до трьох місяців;

за ч.2 ст.226 КК - штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі до трьох років.

6.4 Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Діяння передбачене ст.227 КК, посягає на систему господарювання, оскільки завдає значної шкоди господарству: випуск недоброякісної продукції призводить до витрат продукції і праці, заподіює матеріальну шкоду і завдає шкоди споживачам недоброякісної продукції.

Згідно з ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Законом України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів" споживачам гарантується якість товарів, які вони мають намір придбати або замовити, вони мають право вимагати від продавців товарів інформацію про якість товарів, про відповідність товарів вимогам нормативних документів, умовам договору.

Предметами злочину, передбаченого ст.227 КК, є продукція і товари, які не відповідають вимогам щодо їх якості, тобто які виготовлені з порушенням стандартів, норм, технічних умов, встановлених для виготовлення відповідних товарів і надання певних послуг.

Наказом Держстандарту від 30 серпня 1993 р. № 95 затверджено перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації ВВР України. - 1994. - № 1. - Ст. 1. Продукція і товари, які не пройшли сертифікації, визнаються недоброякісними або нестандартними.

За статтею 227 КК кваліфікується випуск недоброякісної чи некомплектної продукції на товарний ринок, тобто передача її споживачам. Виготовлення (без подальшої реалізації) такої продукції складу злочину за ст.227 КК не утворює.

Відповідальними за випуск на товарний ринок недоброякісної продукції і товарів є:

а) посадові особи промислових підприємств, на яких відповідними інструкціями, наказами, угодами покладено обов'язок контролювати якість продукції і товарів;

б) підприємці, які виробляють продукцію і товари на власних підприємствах і які зобов'язані контролювати якість продукції і товарів, що вони випускають на товарний ринок;

в) посадові особи торговельних підприємств, які реалізують товари і продукцію і на яких покладено обов'язок контролювати якість товарів, що реалізуються;

г) громадяни, які торгують продукцією і товарами і згідно з Законом України "Про захист прав споживачів" несуть відповідальність за якість продукції і товарів, що ними продаються.

Стаття 227 КК передбачає відповідальність за випуск недоброякісної та некомплектної продукції на товарний ринок у великих розмірах. Великими розмірами у ст.227 КК визнається випуск або реалізація недоброякісної продукції на суму, яка у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Для визначення розміру випуску на товарний ринок недоброякісної або некомплектної продукції і товарів враховуються:

а) загальна кількість випущеної чи реалізованої продукції і товарів;

б) загальна вартість випущеної чи реалізованої продукції і товарів;

в) розмір заподіяної споживачеві матеріальної шкоди та всі види збитків, пов'язані з придбанням, переробкою чи поверненням продукції І товарів виробникові чи продавцеві;

г) витрати споживача на переробку продукції, усунення недоліків товарів та їх доукомплектування.

Діяння кваліфікується за сукупністю злочинів, якщо внаслідок випуску або реалізації недоброякісної чи некомплектної продукції чи товарів споживачеві були заподіяні тілесні ушкодження, тобто заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю хоча б одного споживача (ст. ст.121-125 КК і ст.227 КК).

Відповідальність за випуск на товарний ринок недоброякісної продукції настає з шістнадцяти років.

Карається випуск на товарний ринок недоброякісної продукції

штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

7. Злочини у сфері обслуговування споживачів

7.1 Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма

Пробірним клеймом називається прилад, яким позначається якість дорогоцінного металу - золота, платини, срібла. Згідно з рішенням Міністерства фінансів України обов'язковому клеймуванню підлягають призначені для продажу платинові, золоті та срібні вироби як внутрішнього виготовлення, так і ввезені з-за кордону. Таке клеймування виробів із платини, золота і срібла проводиться з метою засвідчення проби, якості металу, з якого ці вироби виготовлені.

Не підлягають обов'язковому клеймуванню предмети старовини, а також речі, які мають історичну, наукову чи художню цінність, дрібненькі шматочки золота чи срібла у вигляді інкрустації на зброї, вазах, шкатулках, прилади, а також інструменти і лабораторний посуд, що виготовлені для наукових чи медичних потреб. Пробірне клеймування є засобом державного нагляду за відповідністю виробів із дорогоцінних металів встановленим пробам.

Склад злочину утворюють незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма.

Для відповідальності за ст.217 КК не має значення спосіб, якість виготовлення державного пробірного клейма.

Діяння визнається кваліфікованим, якщо воно було вчинене повторно (ч.2 ст.217 КК).

Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма вчинюється умисно і, як правило, з корисливою метою.

Відповідальними за незаконне виготовлення збут чи використання, державного пробірного клейма є всі осудні особи, які досягли віку шістнадцяти років.

Карається незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма:

за ч. І ст.217 КК - штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років;

за ч.2 ст.217 КК - штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років.

7.2 Обман покупців та замовників

Обманом покупців чи замовників називається обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін або інший обман покупців.

Злочин, передбачений ст.225 КК, є особливим видом шахрайства, виділеним в окремий склад злочину. Головним способом вчинення цього злочину є обман.

Закон прямо називає три основних способи обману - обмірювання, обважування, перевищення встановлених цін на товари; інші способи обману об'єднані загальним визначенням - інший обман.

Обмірювання вчинюється недоливом або недоміром продукції і товарів, тобто передачею покупцеві продукції чи товарів у меншій кількості (недолив олії, молока, сметани, пива, квасу, кави та інших рідин-продуктів, або недомір - тканини, будівельних матеріалів тощо).

Обважуванням називається обман, при якому продукція чи товари відпускаються за меншою мірою ваги, що на декілька вагових одиниць (грамів, кілограмів) менша оплачуваної.

Перевищення роздрібних цін - це обман у ціні, тобто визначення більшої за фактичну ціну за продукцію чи товар. Маніпуляції з цінами є найпоширенішим способом обману покупців (це продаж товарів нижчого ґатунку за ціною вищого ґатунку, використання вищих цін при проведенні переоцінки товарів, використання вищих цін на подібні, але більш дешеві товари тощо).

Обраховування покупців - це обман в розрахунках за проданий чи куплений товар. Вартість проданого завищується не в повній мірі чи й зовсім не дається здача і т. ін.

Серед інших способів обману покупців найпоширенішим є, мабуть, фальсифікація товарів, коли замість товару однієї якості покупцеві дають товари іншої (нижчої, меншої) якості.

Обман покупців кваліфікується за ст.225 КК як тоді, коли він вчинений одним із способів обману, зазначених у ч.1 ст.225 КК, так і кількома способами одночасно, якщо ці дії були вчинені у значних розмірах. Згідно з приміткою до ст.225 КК, значним є розмір, який перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Діяння за ст.225 КК кваліфікується лише у разі навмисного обмірювання, обважування, обраховування покупців, чи замовників, незалежно від мотивів цих дій.

Не утворюють цього злочину і не можуть кваліфікуватися за ст.225 КК випадки необережного відпуску товарів меншої ваги, міри, якості, що сталося внаслідок помилки продавця або його неуважності до встановлених роздрібних цін, вимірювальних приладів тощо.

Частина 2 ст.225 КК передбачає відповідальність за кваліфіковані види обману покупців: вчинення діяння особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин.

При визначенні розміру обману покупців враховуються:

а) загальна сума, на яку було обмануто покупців;

б) загальний розмір збитків, що були завдані покупцям чи замовникам, незалежно від розмірів збитків, завданих кожному покупцеві окремо.

Якщо обман покупців було вчинено у розмірі, що не є значним, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на обман покупців у значних розмірах і не був здійснений з незалежних від винного обставин, то діяння кваліфікується як замах на обман покупців у значних розмірах за ст.15 і ч.1 ст.225 КК.

Обманом замовників називається перевищення встановлених цін і тарифів на побутові і комунальні та інші послуги, що надаються населенню, обрахування або інший обман замовників підприємствами побутового обслуговування населення і комунального господарства.

Способи обману замовників переважно ті самі, що й при обмані покупців: перевищення встановлених цін, обрахування тощо. Тотожними є й інші ознаки цих видів обману (вина, мотиви, мета).

Відмінність обману замовників полягає в ознаках суб'єкта обману замовників. За ст.225 КК кваліфікуються дії працівників підприємств побутового обслуговування населення, незалежно від форм їх власності, - будинків побуту, майстерень, що ремонтують взуття, побутову техніку, одяг, перукарень лазень, хімчистки, ательє індпошиву і т. ін., - а також підприємств комунального господарства, які при обслуговуванні громадян обманюють їх при розрахунках за виконану роботу, за надані послуги.

За ч.2 ст.225 КК кваліфікуються дії особи, яка має минулу судимість за такий самий злочин.

Обман покупців чи замовників вчинюється умисно.

Карається обман покупців та замовників:

за ч.1 ст.225 КК - штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч.2 ст.225 КК - штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

7.3 Фальсифікація засобів вимірювання

Діяння, передбачене ст.226 КК, посягає на систему господарювання, торгівлі та інтереси покупців і замовників. Склад злочину утворюють:

а) виготовлення або

б) перероблення з метою використання чи збуту, а також

в) збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів.

Предметом злочину можуть бути будь-які вимірювальні прилади, а також різні вимірювальні інструменти, якими вимірюються товари чи послуги: вагою - кілограмами чи грамами (терези, гирі, безміни тощо), чи довжиною - метрами, міліметрами (метри, лінійки, рулетки тощо) або рідиною (літри, міліметри, мензурки, кружки тощо).

Як правило фальсифіковані (підроблені) прилади чи інструменти мають меншу вагу, довжину чи об'єм.

Відповідальність за фальсифікацію засобів вимірювання не залежить від способу і якості фальсифікації.

Фальсифікація засобів вимірювання, вчинена особою, яка має судимість за вчинення цього злочину, кваліфікується за ч.2 ст.226 КК.

Фальсифікація засобів вимірювання вчинюється умисно з метою їх використання чи збуту.

Відповідальними за фальсифікацію засобів вимірювання є всі осудні особи, щ досягли віку шістнадцяти років.

Карається фальсифікація засобів вимірювання:

за ч.1 ст.226 КК - штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або арештом на строк до трьох місяців;

за ч.2 ст.226 КК - штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі до трьох років.

7.4 Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Діяння передбачене ст.227 КК, посягає на систему господарювання, оскільки завдає значної шкоди господарству: випуск недоброякісної продукції призводить до витрат продукції і праці, заподіює матеріальну шкоду і завдає шкоди споживачам недоброякісної продукції.

Згідно з ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Законом України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів" споживачам гарантується якість товарів, які вони мають намір придбати або замовити, вони мають право вимагати від продавців товарів інформацію про якість товарів, про відповідність товарів вимогам нормативних документів, умовам договору.

Предметами злочину, передбаченого ст.227 КК, є продукція і товари, які не відповідають вимогам щодо їх якості, тобто які виготовлені з порушенням стандартів, норм, технічних умов, встановлених для виготовлення відповідних товарів і надання певних послуг.

Наказом Держстандарту від 30 серпня 1993 р. № 95 затверджено перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації ВВР України. - 1994. - № 1. - Ст. 1. Продукція і товари, які не пройшли сертифікації, визнаються недоброякісними або нестандартними.

За статтею 227 КК кваліфікується випуск недоброякісної чи некомплектної продукції на товарний ринок, тобто передача її споживачам. Виготовлення (без подальшої реалізації) такої продукції складу злочину за ст.227 КК не утворює.

Відповідальними за випуск на товарний ринок недоброякісної продукції і товарів є:

а) посадові особи промислових підприємств, на яких відповідними інструкціями, наказами, угодами покладено обов'язок контролювати якість продукції і товарів;

б) підприємці, які виробляють продукцію і товари на власних підприємствах і які зобов'язані контролювати якість продукції і товарів, що вони випускають на товарний ринок;

в) посадові особи торговельних підприємств, які реалізують товари і продукцію і на яких покладено обов'язок контролювати якість товарів, що реалізуються;

г) громадяни, які торгують продукцією і товарами і згідно з Законом України "Про захист прав споживачів" несуть відповідальність за якість продукції і товарів, що ними продаються.

Стаття 227 КК передбачає відповідальність за випуск недоброякісної та некомплектної продукції на товарний ринок у великих розмірах. Великими розмірами у ст.227 КК визнається випуск або реалізація недоброякісної продукції на суму, яка у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Для визначення розміру випуску на товарний ринок недоброякісної або некомплектної продукції і товарів враховуються:

а) загальна кількість випущеної чи реалізованої продукції і товарів;

б) загальна вартість випущеної чи реалізованої продукції і товарів;

в) розмір заподіяної споживачеві матеріальної шкоди та всі види збитків, пов'язані з придбанням, переробкою чи поверненням продукції І товарів виробникові чи продавцеві;

г) витрати споживача на переробку продукції, усунення недоліків товарів та їх доукомплектування.

Діяння кваліфікується за сукупністю злочинів, якщо внаслідок випуску або реалізації недоброякісної чи некомплектної продукції чи товарів споживачеві були заподіяні тілесні ушкодження, тобто заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю хоча б одного споживача (ст. ст.121-125 КК і ст.227 КК).

Відповідальність за випуск на товарний ринок недоброякісної продукції настає з шістнадцяти років.

Карається випуск на товарний ринок недоброякісної продукції

штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Висновки

Перехід від економіки командно-адміністративного типу до ринкової супроводжується значною криміналізацією цієї сфери життя суспільства. Воно має як нормативне, так і фактичне наповнення Тарас Марінчак. Помилки в кваліфікації господарських злочинів. Підприємництво, господарство та право - № 7 - 2001 р. - с. 77.

По-перше, істотно змінюється кримінальне законодавство в цій частині. Глава VI Особливої частини Кримінального кодексу (далі - КК) України ("Господарські злочини") зазнала чи не найбільших змін порівняно з іншими главами Особливої частини (табл.1).

Усього в главі VI Особливої частини КК з 1961 по 2000 р. "побувало" 47 статей. У первісній же редакції КК України па момент його вступу в силу в 1961 р. було лише 17 статей. За цей період глава VI була доповнена 30 новими статтями, в тому числі більше половини (16) - не статті, якими глава доповнена після відновлення державної незалежності України і початку ринкових перетворень в економіці. Виключено з Кримінального кодексу за період з 1961 р.10 статей цієї глави, в тому числі 9 статей за період з 1992 по 2000 р. Більш чи менш значним змінам (викладення в повій редакції, зміни в диспозиції статті, доповнення новими частинами, зміни в санкції) були піддані всі статті цієї глави, причому деякі неодноразово. На сьогодні в первісній редакції не діє жодна стаття вказаної глави.

Новий КК України, прийнятий 05.04.2001 р., в розділі VII "Злочини у сфері господарської діяльності" містить 37 статей. При ньому 8 статей, які були передбачені КК України 1960 р., не мають аналогів у КК України 2001 р. Однак не в усіх випадках це означає декриміналізацію відповідних посягань, оскільки вони підлягають кваліфікації за іншими статтями нового КК. В той самий час у розділ VII "Злочини в сфері господарської діяльності" введено цілий ряд зовсім нових статей.

Наведені дані насамперед свідчать про увагу держави до питань боротьби з господарськими злочинами, що, в свою чергу, викликано підвищенням суспільної небезпеки, кількісним зростанням відповідних посягань. Водночас наявність таких змін об'єктивно є передумовою труднощів у застосуванні відповідних кримінально-правових норм.

По-друге, в умовах, коли за офіційними і неофіційними даними половина економіки України працює в "тіні", господарські злочини мають значне поширення.

У зв'язку з відомими тенденціями в розвитку вітчизняної економіки (збільшення кількості суб'єктів підприємництва, розширення господарських операцій між ними, тінізація економіки), а також враховуючи невисокий рівень правової культури в нашій державі, слід було б очікувати збільшення кількості таких злочинів. Однак офіційні дані вказують на зворотне. Причому йдеться про стійку тенденцію до зменшення кількості зареєстрованих і направлених до суду справ про господарські злочини.

Безумовно, що пояснити таку динаміку показників не так просто, оскільки її зумовлює велика кількість чинників. Однак видається, що насправді зменшення кількості злочинів не відбувається. Корінь проблеми в латентності та в приховуванні злочинів від реєстрації Гаврилов Б.Я. Способна ли российская статистика о преступности стать реальной? // Государство и право. - 2001. - № 1. - С. 47-62. Відзначені в статті тенденції характерні не тільки для Росії, а й для інших пострадянських держав. . Очевидно, якщо економіка йде в тінь, то і злочини, тим більше в сфері економіки, ховаються в тінь.

Джерела

1. Конституція України. - К.: Юрид. літ., 1996.

2. Кримінальний кодекс України, прийнятий 05.04.2001.

3. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р.

4. Закон України від 23 вересня 1994 р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

5. Закон України від 25 червня 1991 р. "Про систему оподаткування".

6. Закон України від 21 лютого 1992 р. "Про оподаткування доходів підприємств і організацій".

7. Закон України від 15 вересня 1995 р. "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби".

8. Закон України від 7 лютого 1991 р. "Про підприємництво".

9. Закон України від 27 березня 1991 р. "Про підприємства в Україні".

10. Закон України від 18 лютого 1992 р. "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності".

11. Закон України від 7 червня 1996 р. "Про захист від недобросовісної конкуренції".

12. Закон України від 26 листопада 1993 р. "Про антимонопольний комітет України".

13. Закон України від 15 грудня 1993 року "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

14. Закон України від 14 травня 1992 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

15. Закон України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів".

16. Закон України від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію".

17. Закон України від 4 грудня 1990 р. "Про державну податкову службу в Україні".

18. Декрет Кабінету Міністрів від 17 березня 1993 р. "Про податок на промисел".

19. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного контролю" від 19 лютого 1993 року.

20. Постановою Кабінету Міністрів від 9 серпня 1993 р. № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці".

21. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року "Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення".

22. Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, затверджена Наказом Держстандарту від 30 серпня 1993 р. № 95.

23. Положення про порядок надання ліцензій на відкриття юридичними особами-резидентами України рахунків в іноземних банках, затверджене постановою Правління Національного банку України від 5 травня 1999 р. № 212

24. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року № 13 "Про вдосконалення системи головних розпорядників коштів державного бюджету.

25. Постанова Пленуму Верховного Суду України: - від 2 березня 1973 р. "Про судову практику у справах про обман покупців"; - від 12 квітня 1996 р. "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів".

26. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - Київ, Атіка. Академія. Ельга-Н-2001.

27. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред.М.Й. Коржанського. - К.: Атака, 2001

28. Кримінальне право України. Особлива частина. За ред. проф. М.І. Бажанова. Київ-Харків. "Юрінком-Інтер". - 2002

29. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки. - К., Атіка, 1999.

30. Тарас Марінчак. Помилки в кваліфікації господарських злочинів. Підприємництво, господарство та право - № 7 - 2001 р. - с.77

31. Гаврилов Б.Я. Способна ли российская статистика о преступности стать реальной? // Государство и право. - 2001. - № 1

Размещено на Allbest.ru