Поняття, ознаки та класифікація публічних послуг

На думку дослідників Центру політико-правових реформ, «плата за адміністративні послуги повинна визначатися: законом або в порядку, встановленому законом; у фіксованому розмірі; як правило на основі собівартості надання даного виду послуг та з обов'язковим проведенням попередніх консультацій з суспільством (майбутніми споживачами послуг)» [49]. Таким чином, плата за надання адміністративних послуг має справлятися у розмірах та порядку, що визначені законодавчими актами. На жаль, на сьогодні це питання вирішено лише на підзаконному рівні. Нагадаємо, що Постановою Кабінету Міністрів України 27 січня 2010 року за №66 була затверджена «Методика визначення собівартості платних адміністративних послуг» [71]. Згідно з цією Методикою розраховується планова собівартість платних адміністративних послуг, які надаються адміністративними органами, також встановлено, що плата за надання адміністративних послуг вноситься одноразово за весь комплекс робіт на послугу. Крім того, з метою ведення обліку та удосконалення процедури надання державних та адміністративних послуг на платній і безоплатній основі Кабінетом Міністрів України запроваджено Реєстр державних та адміністративних послуг [72]. Але, слід зазначити, що затвердження цієї Методики й Реєстру державних та адміністративних послуг не вирішує усі проблеми, які виникають при наданні платних послуг. На нашу думку, саме проблема оплатності вимагає нагального впорядкування, у зв'язку з чим досить важливим постає прийняття Закону України «Про адміністративний збір».

Вважаємо за доцільне зазначити, що сучасна організація надання адміністративних послуг характеризується багатьма недоліками, що зумовлюють відповідні незручності для населення. На думку А.В. Ліпенцева, до таких недоліків можна віднести наступні: адміністративні органи розпорошені територіально, тож їх відвідування вимагає від приватної особи витрачання значних зусиль та ресурсів; у більшості органів встановлено обмеження щодо днів та годин прийому громадян, причому далеко не завжди з урахуванням критерію зручності для приватних осіб; відсутня достатня інформація про порядок отримання послуг; строки, встановлені для надання деяких послуг, є необґрунтовано тривалими; наявне суперечливе правове регулювання, особливо локального рівня, та неналежне правове регулювання процедурних питань; поширене фактичне примушування приватних осіб до отримання супутніх платних послуг, сплати «благодійних» внесків, оформлення відносин через «договори» [73, с.184]. Також слід підкреслити, що більшість незручностей, які виникають при наданні адміністративних послуг, створюються саме адміністративними органами і це пов'язане з тим, що ними неналежно виконуються вимоги діючого законодавства. Так, до типових порушень законодавства при наданні адміністративних послуг можна віднести: вимагання документів, не передбачених законодавством, або у формі, не передбаченій законодавством (наприклад нотаріально посвідчених копій документів); порушення строків надання окремих видів послуг [74, с.544].

Для усунення вищевказаних недоліків та покращення якості надання адміністративних послуг необхідно вживання системних заходів. Проведений аналіз точки зору дослідників Центру політико-правових реформ дозволяє виділити наступні необхідні заходи [56]: розмежувати в системі органів виконавчої влади органи, які займаються виробленням політики, і органи, які займаються поточним адмініструванням; мінімізувати перелік (номенклатуру) адміністративних послуг, залишивши в ньому лише ті послуги, які дійсно є важливими для задоволення публічних інтересів, шляхом їх систематизації за певними критеріями; максимально децентралізувати надання адміністративних послуг; докладно регламентувати процедуру надання адміністративних послуг; виробити стандарти надання адміністративних послуг на основі (з урахуванням) стандартів аналогічних послуг у приватному секторі; створювати так звані «універсами послуг», перевагою яких є те, що всі або майже всі адміністративні послуги можна отримати в одній установі, при цьому прийом громадян ведеться протягом усього робочого дня і навіть в суботу, а також оплатити послуги можна на місці (оскільки тут же розташовані відділення банку).

Як було зазначено вище, для визначення якості адміністративних послуг необхідно використовувати встановлені стандарти. Під стандартами якості слід розуміти «мінімальні вимоги щодо надання адміністративної послуги, що їх повинен забезпечити адміністративний орган, а також критерії, за допомогою яких можна оцінити, наскільки споживач адміністративної послуги буде задоволений її наданням» [46]. Згідно з Концепцією розвитку системи надання адміністративних послуг, можна виділити такі критерії: результативність; простота; строковість, оперативність та своєчасність; зручність та доступність; чутливість; відкритість; рівність; мінімальна (справедлива) вартість.

Отже, на підставі проведеного аналізу сучасного стану надання адміністративних послуг в Україні та аналізу думок науковців з цього питання (Н.Т. Гончарук [42], В.П. Тимощука [43], І.Б. Коліушка [50], М.І. Ославського [68], О.М. Соловйової [69]), можна зробити висновок, що і досі існує багато проблем і недоліків при наданні адміністративних послуг органами виконавчої влади. Враховуючи різні думки та пропозиції, стає зрозумілим, що для зміни існуючої ситуації та з метою подальшого розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, необхідно проведення чергового етапу реформування українського адміністративного права.

Так, першим кроком повинно стати вдосконалення адміністративно-правового забезпечення надання адміністративних послуг, адже саме у цьому, як показує практика, спостерігаються значні проблеми. У зв'язку з цим необхідно розробити та прийняти передусім наступні закони України: «Про адміністративні послуги», «Про адміністративний збір», «Адміністративно-процедурний кодекс України» та ін. По-друге, необхідно здійснити децентралізацію надання адміністративних послуг та створити і організувати ефективну діяльність усіх державних служб, які надають адміністративні послуги. По-третє, необхідно переглянути підґрунтя для визначення строків, які встановлюються для надання адміністративних послуг. Зрозуміло, що це полегшить саму процедуру отримання послуг громадянами, зекономить їх час та мінімізує фінансові витрати. Також, необхідно удосконалити процедуру надання адміністративних послуг та врегулювати питання їх оплатності. При цьому не слід забувати про підвищення якості надання адміністративних послуг та необхідність дотримання стандартів якості, які визначені у Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг, а також у Методичних рекомендаціях щодо розроблення стандартів надання адміністративних послуг. Крім того, необхідне створення єдиної комп'ютерної бази даних адміністративних послуг органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, конструктивно використовуючи при цьому Реєстр державних та адміністративних послуг, а також висвітлення в засобах масової інформації, на веб-сторінках органів влади інформації щодо переліку адміністративних послуг, переліку документів, які необхідні для їх отримання, правил і строків їх надання.

Всі перераховані вище заходи сприятимуть, на нашу думку, поступовому вирішенню існуючих проблем щодо надання адміністративних послуг органами виконавчої влади та дозволять наблизитися до забезпечення населення якісними послугами, які відповідатимуть європейським стандартам. Вважаємо за доцільне зазначити, що у подальшому, для більш детального і повного розкриття теми наукової роботи, у дослідженні буде використовуватися поняття «адміністративні послуги», які постають складовою публічних послуг за одним із зазначених вище критерієм.

Размещено на Allbest.ru