Особливості боротьби з контрабандою

Митний контроль здійснюється посадовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду (огляду транспортних засобів, товарів і інших предметів, особистого огляду), переогляду, обліку предметів, переміщуваних через митний кордон України, а також в інших формах (статті 21, 22 МК України ).

В усіх зазначених випадках відповідне посадова особа митного органа складає протокол про здійснення протиправного діяння відповідно до вимог статті 122 МК України. Протокол, а також вилучені на підставі статті 128 МК України предмети і документи (предмети, що є безпосередніми об'єктами контрабанди; предмети зі спеціально виготовленими схованками, для переміщення через митний кордон України з прихованням таких предметів; а також документи, необхідні для розгляду справи про контрабанду) передається начальнику чи митниці його заступнику, що вирішує питання про порушення кримінальної справи.

Також орган дізнання безпосередньо виявляє ознаки злочину в результаті перевірки зібраних оперативних матеріалів; виявлення ознак контрабанди при виробництві по справах про порушення митних правил (пункт 3 статті 140 МК України).

У відповідності зі статтею 97 КПК України орган дізнання зобов'язаний приймати заяви і повідомлення про зроблені чи підготовлені злочини, у тому числі і по справах не підметом їх веденню.

Діяльність органа дізнання по перевірці заяв і повідомлень про злочини є діяльністю карно-процесуальної. Вона докладно регламентується законом і в силу цього носить процесуально-правову природу. Основний зміст цієї діяльності полягає у встановленні чи наявності відсутності в досліджуваній події ознак злочину. Т.як така діяльність носить пізнавальний характер. Пізнання в карному процесі може здійснюватися не інакше як у формі доведення. Діючий карно-процесуальний закон передбачає наступні засоби одержання доказів у стадії порушення кримінальної справи:

а) власне одержання заяв і повідомлень про злочини;

б) явка з винної;

в) одержання пояснень від громадян;

г) чи витребування одержання представлених предметів і документів;

д) виробництво огляду місця події.

За заявою чи повідомленням про злочин орган дізнання зобов'язаний не пізніше триденного терміну прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити чи заява повідомлення по приналежності.

Одночасно приймаються всі можливі міри, щоб запобігти чи злочин припинити його.

Якщо ж у чи заяві повідомленні міститься недостатньо даних для рішення питання про порушення кримінальної справи, то орган дізнання в плині 10 днів робить їхню перевірку, за результатами якої зважується питання про порушення кримінальної справи (стаття 97 КПК України).

Начальник органа дізнання (начальник чи митниці його заступники) розглядає передані йому матеріали і при наявності приводів і основ, зазначених у статті 94 КПК України і відсутності обставин, що виключають його порушення (ст. 6 КПК України), виносить постанову про порушення кримінальної справи, а також доручає дізнавачу виробництво дізнання по кримінальній справі.

При складанні постанови про порушення кримінальної справи необхідно виходити з загальних вимог, яким повинно відповідати постанова органа дізнання (дізнавача), викладених у статті 130 КПК України.

Про рішення, прийнятих органом дізнання (дізнавачем) у випадку зазначених у карно-процесуальному законі, а також у випадках коли це визнає необхідним орган дізнання (дізнавач), складається мотивована постанова. У постанові вказується місце і час його складання, посада обличчя, що виносить постанову, його прізвище, справа, по якому виробляється розслідування, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття карно-процесуального закону, на підставі якої прийняте рішення.

Будь-які процесуальні документи повинні відповідати вимогам закону: складатися уповноваженим на те обличчям, при наявності передбачених законом основ, виконуватися і засвідчуватися відповідно до вимог закону. Документи повинні відповідати вимогам закону як за формою, так і по змісту. Кожен документ повинний відповідати по своєму змісті фактичним обставинам, установленим матеріалами справи, ґрунтуватися на установлених фактах. Сформульовані висновки повинні відповідати об'єктивній дійсності.

У процесуальних документах усі судження повинні бути доведені, а висновки - мотивовані і логічно заможні; повинні дотримуватися офіційно діловий стиль юридичних документів, а також властиві юридичному документу стислість, грамотність, ясність викладу і культура оформлення.

Процесуальні документи, що підлягають твердженню начальником органа дізнання, здобуває юридичну чинність з моменту їхнього твердження останнім.

Постанови органа дізнання (дізнавача) складається з трьох частин: вступної (вступної), описово-мотивувальної і резолютивний (постановляючого).

При відсутності основ до порушення кримінальної справи, а дорівнює при наявності обставин, що виключають виробництво в справі (стаття 6 КПК України), орган дізнання своєю постановою відмовляє в порушенні кримінальної справи. контрабанда дізнання митний орган

Орган дізнання вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи, передати матеріали для застосування у встановленому порядку мір адміністративного стягнення (стаття 99 КПК України).

Про порушення кримінальної справи про контрабанду орган дізнання невідкладно інформує прокурора, Керування по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил Державної митної служби України, слідче керування обласного керування Служби безпеки України, куди направляються копії постанови про порушення кримінальної справи (пункт 1.10 наказу ДМС України № 587 ДМС від 19.09.98 р.).

У відповідності зі статтею 101 МК України з метою припинення міжнародного незаконного обороту наркотичних засобів і психотропних речовин і виявлення облич, що беруть участь у такому обороті, митні органи України в кожнім окремому випадку за домовленістю з митними й іншими відповідними органами іноземних чи держав на основі міжнародних договорів України використовують метод "контрольованого постачання", тобто допускають під своїм контролем увіз в Україну, вивіз з чи України транзит через її територію наркотичних чи засобів психотропних речовин, включений у незаконний оборот. У випадку ухвалення рішення про використання методу "контрольованого постачання" кримінальних справ у відношенні обличчя, що здійснює незаконний оборот наркотичних засобів і психотропних речовин, не збуджується.

"Контрольоване постачання" проводиться відповідно до вимог Інструкції про порядок поводження контрольованого постачання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої спільним Наказом Державної митної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету границі України № 383Д/547/142/242 для секретного користування від 14.08.95 р. за узгодженням з Генеральною Прокуратурою України і зареєстрованої в Мін'юсту 31.08.95 м. № 318/854.

5. ПОНЯТТЯ ДІЗНАННЯ

Попереднє розслідування - здійснювана відповідно до вимог карно-процесуального закону діяльність органа дізнання і слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, припинення і розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону.

Юридичною підставою для здійснення попереднього розслідування є постанова про порушення кримінальної справи. Попереднє розслідування може вироблятися тільки по збудженій кримінальній справі.

Попереднє розслідування містить у собі дві форми: дізнання і попередній наслідок. У карному процесі дізнання і попередній наслідок як форми попереднього розслідування мають загальні риси і визначені розходження. До загальних рис відносяться: єдині задачі боротьби зі злочинністю; рівний обов'язок порушення кримінальної справи в межах своєї компетенції при наявності ознак злочину; здійснення діяльності на основі єдиного карного і карно-процесуального законодавства; дотримання єдиної процесуальної форми при виробництві слідчих дій; рівне доказне значення встановлених зведень і інші.

Розходження між дізнанням і попереднім наслідком стосуються повноважень органів, що ведуть розслідування; термінів, відведених для виробництва розслідування; процесуального режиму розслідування.

Більш широка сфера діяльності органів попереднього наслідку в порівнянні з органами дізнання обумовлена поруч обставин. У першу чергу, необхідно відзначити, що розслідування злочинів є спеціальне призначення слідчого. Для органів дізнання функція розслідування - не єдина і далеко не основна. Крім того, слідчий наділений більш широкими процесуальними повноваженнями для розслідування злочинів, володіє більшою процесуальною самостійністю. При попередньому наслідку передбачені великі можливості для забезпечення прав і законних інтересів облич, вовлеченных в орбіту карного судочинства.

Слідчий, не погодившись із указівками прокурора по найбільш принципових питаннях наслідку, що стосується залучення обличчя в якості обвинувачуваного, кваліфікації злочину, обсягу обвинувачення, припинення справи, а також підсумкового рішення про напрямок справи, вправі не виконуючи вказівок, оскаржити їхньому вищестоящому прокурору (частина 2 статті 114 КПК України).

Орган дізнання зобов'язаний виконати будь-яка указівка прокурора. Оскарження цих указівок вищестоящому прокурору не припиняє їхнього виконання (частина 3 статті 227 КПК України).

Постанови слідчого не бідують ні в чиїм твердженні (крім випадків, коли по карно-процесуальному законі необхідна санкція прокурора). Дізнавач же звертається до начальника органа дізнання за твердженням ряду основних процесуальних документів, у яких відбивається рішення органа дізнання (про чи порушення відмовленні в порушенні кримінальної справи; про припинення виробництва в справі; про виробництво обшуку, виїмки, огляду; про накладення арешту на майно; про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу; про напрямок кримінальної справи по підслідності й інші). Начальник органа дізнання вправі не затвердити рішення дізнавача і запропонувати йому інше. Указівки начальника органа дізнання про виконання процесуальних дій по кримінальній справі обов'язкові для дізнавача.

Попередній наслідок є вища і більш складна форма попереднього розслідування.

Дізнання - форма попереднього розслідування, допоміжна стосовно попереднього наслідку, що полягає в закріпленні слідів злочину і здійсненні первісних і невідкладних слідчих дій для того, щоб повне і всебічне розслідування справи було зроблено на попередньому наслідку.

Відповідно до частини 2 статті 104 КПК України дізнання по справах про контрабанду є дізнанням, по якому попередній наслідок обов'язковий. у цьому випадку дізнання являє собою первісний етап стадії попереднього розслідування, за яким обов'язково настає другий і остаточний його етап - попередній наслідок. При цьому дізнання може і не вироблятися, якщо слідчий сам порушить кримінальну справу або прийме його до свого виробництва відразу ж після порушення кримінальної справи органом дізнання.

В історії дізнанням називалися різні по своєму змісті явища. Більш того і зараз, коли здаються суперечки з приводу поняття-утворюючих ознак дізнання вляглися, у юридичній літературі цим терміном користаються подвійно: з одного боку, характеризуючи специфічний вид діяльності, з іншого боку - первісний етап стадії попереднього розслідування.

Частина процесуалістів узагалі не бачить розходжень між етапом і діяльністю.

Етап - проміжок часу, відзначений якою-небудь подією.

Дізнання як етап попереднього розслідування характеризується: визначеним положенням у карному процесі, моментом початку і закінчення, а головне, специфікою здійснюваної в цей час діяльності. Остання, хоча і не може входити в зміст проміжку часу (етапу), безумовно характеризує його.

Дізнання - вид діяльності, як виробництво невідкладних слідчих дій, здійснюваний у часовий проміжок між порушенням кримінальної справи і напрямком його по підслідності. Однак, його специфіка обумовлена не моментом початку і закінчення. Між порушенням кримінальної справи і напрямком його по наслідку, поряд із процесуальної, може вироблятися оперативно-розшукова й інша діяльність. Тому для діяльності, іменованої дізнання, такий ознака не може бути визнаний поняття-утворюючих.

Істотним для розглянутого поняття, у першу чергу, є те, що це, регульована карно-процесуальним законом, що переслідує свої мети діяльність, здійснювана спеціальним суб'єктом - органом дізнання (дізнавачем) у строго визначеній процесуальній формі (слідчі дії і процесуальні рішення). Інші ж ознаки є лише відображенням вимог, пред'явлених до дізнання карно-процесуальним законам. До них відносяться: обмежене коло дій і рішень, що утворять зміст дізнання (невідкладні слідчі дії і зв'язані з ними процесуальні рішення); терміни виробництва; правовий статус суб'єктів, його здійснюючих.

Після порушення кримінальної справи орган дізнання починає дізнання (частина 4 пункт 2 статті 98 КПК України).

Дізнавач виконує в справі невідкладні слідчі дії від свого імені. Після виконання невідкладних слідчих дій орган дізнання зобов'язаний передати через прокурора кримінальна справа про контрабанду по підслідності слідчому органу Служби безпеки України (частина 2 статті 104, частина 1 статті 112 КПК України).

Дізнання виробляється в термін не більш 10 днів з моменту порушення кримінальної справи (частина 2 статті 108 КПК України).

Необхідно підкреслити, що орган дізнання не вправі призупинити кримінальну справу про контрабанду, тому що по ньому обов'язково попередній наслідок.

Дізнання по справах про контрабанду закінчується складанням постанови про напрямок справи для виробництва попереднього наслідку, що затверджується прокурором.

При наявності обставин, передбачених статтею 6 КУПК України, орган дізнання припиняє справа мотивованою постановою, копію якого в добовий термін направляє прокурору (стаття 109 КПК України) і в Керування по організації боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил.

У постанові про напрямок справи слідчий повинний бути зафіксований підсумок проведеної діяльності. Постанова повинна містити зведення про предмети, вилучених у процесі доведення і їхньому місцезнаходженні; про обличчя, затриманих по підозрі в здійсненні злочину й інші зведення. Усі матеріали, документи повинні бути підшиті, пронумеровані і занесені в опис. Як постанова про напрямок справи слідчий - елемент дізнання, так постанова про порушення кримінальної справи - елемент розгляду, перевірки, дозволу заяв (повідомлень) про злочини, тому що в ньому в стиснутій формі відбитий результат зазначеної діяльності.

До дійсного часу інститут дізнання глибоко досліджений і регламентований карно-процесуальним законом. Тому при дефінуванні дізнання варто прагнути до формулювання не своєї суб'єктивної думки, а змісту того поняття, що використане законодавцем. Для того, щоб відрізняти одне поняття від іншого, представляється доцільним іменувати їх у такий спосіб.

проміжок часу між порушенням кримінальної справи і напрямком його по підслідності - етапом дізнання;

здійснювана в цей період органом дізнання діяльність - діяльність органів дізнання на етапі дізнання;

виробництво органом дізнання невідкладних слідчих дій і прийняття відповідних їм процесуальних рішень - дізнанням.

Карно-процесуальна діяльність на етапі дізнання крім невідкладних слідчих дій включає у свій зміст і процесуальні рішення. Під останніми прийнято розуміти єдність прийняття й оформлення (якщо таке потрібно) рішень. Здається, така позиція має право на існування, незважаючи на те, що частина процесуалістів у зміст дізнання включають тільки невідкладні слідчі дії, а про застосовувані при цьому рішеннях умовчують.

Будь-якій слідчій дії передує прийняття органом дізнання рішення про його виробництво. Більшість із зазначених у законі слідчих дій, виробництво яких у компетенції органа дізнання, вимагає винесення мотивованої постанови, а деякі ще і санкції прокурора. Тому, безсумнівно, рішення про проведення в процесі дізнання слідчих дій є невід'ємним елементом цього виду дій. Процесуальні рішення, зв'язані зі слідчими діями, не обмежуються лише рішеннями про їхнє виробництво. Вони можуть прийматися до, під час проведення слідчих дій і по їхньому закінченні. Незалежно від того, чи виносилося з цього приводу окрема чи постанова ж зазначений факт яким-небудь іншим способом відбитий у матеріалах справи - усі вони суть елементи дізнання. До таких рішень можна віднести: виклик фахівця, рішення про виробництво виїмки примусово й інші.

В даний час поки що залишається відкритим питання про самостійне проведення митними органами оперативно-розшукових дій. Порозумівається це наступним. З одного боку, у повній відповідності зі статтею 103 КПК України на органи дізнання покладається вживання оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину. Карно-процесуальний закон, хоч і передбачає застосування органом дізнання оперативно-розшукових мір, але не розкриває їхнього поняття, не регламентує умови і порядок їхнього застосування. Тому оперативно-розшукові дії не можуть бути визнані процесуальними.

На правильному розумінні співвідношення дізнання як процесуальної діяльності й оперативно-розшукової діяльності не повинне відбиватися та обставина, що і той і інший вид діяльності може робити той самий орган дізнання.

Включення деякими авторами оперативно-розшукової діяльності в поняття дізнання відбувається через змішання двох близьких, але зовсім різних понять: "дізнання як діяльність" і "орган дізнання, що діє відповідним чином". Застосування органом дізнання оперативно-розшукових мір складає самостійну функцію цього органа. Уміле використання результатів здійснення цієї функції сприяє ефективної реалізації процесуальної функції розслідування злочинів. Зрощування ж цих двох функцій неприпустимо, оскільки це може негативно позначитися на оцінці доказів, що збираються, об'єктивності розслідування і формуванні висновків по кримінальній справі.

З іншого боку, митні органи не входять у число органів, що здійснюють оперативно-розшукові дії і не мають у своєму складі відповідних оперативних підрозділів, а проведення таких дій іншими міністерствами, відомствами, організаціями й обличчями не допускається (стаття 5 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.92 р.)

Таке положення, звичайно, обмежує можливості митних органів по боротьбі з контрабандою й утрудняє їхню роботу. Це обумовлено тим, що навіть ідеально налагоджена взаємодія митних органів з оперативними службами інших відомств у силу неминучої відомчої роз'єднаності не дозволяє у визначених випадках терміново одержувати і моментально використовувати необхідну оперативну інформацію, постійно і детально координувати проведення слідчих дій і прямо підключати оперативних працівників до дізнавачу митниці, що розслідує справу про контрабанду.

У Російській Федерації законодавець пішов іншим шляхом. Відповідно до Федерального закону, митні органи Російської Федерації одержали право на оперативно-розшукову діяльність.

Представляється можливим, що у випадку надання в законодавчому порядку митним органам України права на оперативно-розшукову діяльність, оперативними підрозділами, що здійснюють дані заходи можуть стати Відділення (служби) по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил. В даний час у структуру Відділень (служб) по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил входять підрозділу митної стражі на правах відділів (секторів) (пункт 3.6 Наказу ДМС України № 400 від 08.07.98 р.)

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 698 затвердившим Положення про митну варту від 29.06.96, основною задачею митної стражі є виявлення, попередження і припинення контрабанди і порушення митних правил поза пунктами розташування пропуску через державний чи кордон поза місцем і часом здійснення митного чи оформлення виробництва підготовчих дій до таких протиправних діянь у прикордонних районах у взаємодії з Держкомкордон, МВС, СБУ. Митна варта, відповідно до покладеного на неї задачею, виконує наступні функції: організує і здійснює спеціальні заходи щодо запобіганню незаконного переміщення через митний кордон товарів і інших предметів і транспортних засобів. У випадку здійснення заходів щодо запобігання незаконного переміщення товарів і інших предметів крім митного контролю погоджує свої дії з відповідними підрозділами Держкомкордон, МВС, СБУ, Головним керуванням державної податкової поліції; відповідно до вимог законодавства здійснюють адміністративна затримка облич, що обґрунтовано підозрюються в чи контрабанді порушенні митних правил, проводить відповідне документування їхньої протиправної діяльності.

6. ВИРОБНИЦТВО НЕВІДКЛАДНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ

Процесуальні дії органа дізнання, незалежно від їхньої задачі, у сукупності спрямовані на всебічне, об'єктивне, повне розслідування кримінальної справи. У юридичній літературі прийнято іменувати слідчими діями лише ті з процесуальних дій, що у відмінності від інших (винесення постанови про напрямок справи, обрання запобіжного заходу й інші) спрямовані на виявлення, перевірку і закріплення доказів.

Поняття слідчих дій можна визначити як передбачена карно-процесуальним законом і забезпечена державним примусом сукупність операцій і прийомів, що здійснюються при розслідуванні злочинів для виявлення, фіксації і перевірки фактичних даних, що мають значення доказів по кримінальній справі.

Кожне зі слідчих дій "виступає як специфічна сукупність пізнавальних прийомів виявлення і відображення доказної інформації визначеного виду".

Невідкладні слідчі дії є одночасно і первісними, тому що орган дізнання зобов'язаний виконати їхній не пізніше 10 доби з дня порушення кримінальної справи. Невідкладність слідчих дій обумовлюється необхідністю діяти по гарячих слідах, тобто в умовах, коли обличчя, що зробило злочин може чи сховатися перейти на нелегальне становище, а докази можуть бути знищені чи переховані. Виробництво дізнання працівників митниці в справі про контрабанду фактично є розкриттям злочину по гарячих слідах.

Варто підкреслити, що розкриття злочину по гарячих слідах відбувається в умовах, що утрудняють діяльність дізнавача.

У число таких умов входять :

а) раптовість настання події, по якому необхідно проводити розслідування;

б) недолік часу, що вимагається для прийняття рішень процесуального і тактичного характеру і їхньої реалізації;

в) необхідність швидкості процесу розслідування на цьому етапі, обумовлена швидкою зміною обстановки і слідчих ситуацій;

г) недостатній обсяг інформації про подію злочину й обличчя, що зробило злочин, необхідної для прийняття процесуальних і тактичних рішень у справі;

д) необхідність термінового використання всієї знову надходить інформації для рішення задач розслідування.

Зазначені обставини обов'язково необхідно враховувати, у зв'язку з чим на перше місце виступає питання організації розслідування.

Для забезпечення успіху розслідування велике значення мають загальні положення слідчої тактики, зв'язані з методикою побудови версій і науковим плануванням. Планування є організуючим початком у діяльності органів дізнання по розслідуванню злочинів. План і слідчі версії визначають напрямок розслідування, роблять його цілеспрямованим і забезпечують швидке і повне розкриття злочинів.

Ретельно проаналізувавши наявні матеріали і всю наявну інформацію, дізнавач висуває загальні і приватні слідчі версії як основу плану розслідування.

Слідча версія - "це обґрунтоване припущення щодо окремого чи факту групи фактів, що мають чи можуть мати значення для справи, що вказує на наявність і пояснююче походження цих фактів, їхній зв'язок між собою і зміст, і службовці мети встановлення об'єктивної істини".

Про висування версій необхідно строго дотримувати наступні положення: - кожна повинна узгоджуватися з усіма виявленими фактами і відповідним чином пояснювати їх;

- висунуті версії повинні охоплювати практично всі можливі, за даних обставин, пояснення досліджуваних фактів.

Якщо висунута версія є результатом глибоко продуманого і логічно правильного аналізу наявних у справі даних, то вона дає вірний напрямок розслідуванню і буде сприяти швидкому і повному розкриттю злочинів.

План розслідування по кожній конкретній справі повинний бути індивідуальним і динамічної. Якщо в процесі розслідування надходять нові зведення, орган дізнання вносить зміни в складений план розслідування, виключає версії, що непідтвердилися, і намічає нові.

Слідча версія є організуючим початком у процесі збирання, дослідження, оцінки доказів. Вона допомагає дізнавачу правильно визначати напрямок розслідування, правильно вирішити: де, як шукати доказу, на що звернути увагу при їхньому дослідженні, що найбільше істотно для встановлення істини в справі.

Версії представляють ядро процесу доведення, логічний центр планування, допомагаючи вирішити, що саме, за допомогою яких дій, у якій послідовності треба установити. План без версій перетворився б у простий перелік слідчих дій, не зв'язаних єдиною метою.

Усі дії і заходи щодо розслідування кримінальних справ про контрабанду обумовлюються специфікою цього злочину, характером і обсягом вихідних даних, що склалася вихідною слідчою ситуацією.

Слідча ситуація - сукупність умов, у яких у даний момент здійснюється розслідування - тобто та обстановка, у якій протікає процес доведення.

Саме, вихідні дані, що маються в розпорядженні дізнавача, визначають послідовність проведення невідкладних слідчих дій.

Виходячи з висунутий версій дізнавач визначає основні лінії, по яких буде вестися розслідування, тактичні задачі розслідування. Одночасно за кожною версією намічаються питання, які необхідно з'ясувати, щоб перевірити версію і, у кінцевому рахунку, підтвердити її чи спростувати.

Після визначення кола питань (обставин), підметів з'ясуванню, намічаються слідчі дії (а також оперативні заходи), що вимагається для їхнього з'ясування. При цьому необхідно обрати правильну послідовність виробництва слідчих дій, яка б забезпечувала якнайшвидше встановлення істини в справі. Це важливо не тільки в організаційному, але й у тактичному відношенні. Тільки своєчасне проведення необхідних слідчих дій і оперативних заходів дасть можливість успішно зробити розслідування. Яке з них і в якому обсязі необхідно провести визначається конкретними обставинами розслідуваної справи.

Інтереси швидкого і повного розкриття злочину зобов'язують дізнавача при плануванні розслідування правильно визначати послідовність і терміни виконання слідчих дій і оперативних заходів, щоб забезпечити рівнобіжну перевірку усіх висунутих версій і закінчення розслідування у встановлений термін.

При визначенні термінів виробництва слідчих дій і оперативних заходів варто також враховувати час необхідне для підготовки.

У якості первісних невідкладних слідчих дій по розглянутій категорії справ на первісному етапі розслідування (при виробництві дізнання) можуть проводитися :

слідчий огляд;

затримка підозрюваного;

допит підозрюваного;

допит свідка;

обшук;

виїмка;

призначення експертизи;

огляд;

накладення арешту на майно підозрюваного;

накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію підозрюваного.

Карно-процесуальний закон установлює порядок поводження слідчої дії. Дізнавач, керуючись положеннями закону, намічає тактичні прийоми, що забезпечують найбільш ефективний результат слідчої дії. Тактичний прийом - це спосіб дії дізнавача, що він обирає, виходячи зі слідчої ситуації, що складається, особливостей розслідування злочину, особистості злочинця.

“Тактичний прийом - це найбільш раціональний і ефективний спосіб чи дії найбільш доцільна в даних умовах лінія поводження обличчя, що здійснює процесуальну дію”.

Застосування того чи іншого тактичного прийому припускає творчий підхід дізнавача до своєї роботи, його активність, наступальний характер його дій, що переслідують одержання правдивих показань і достовірних доказів. При цьому потрібно, звичайно, мати на увазі, що активність і наставанність нічого не мають загального з психічним насильством і примусом.

При виробництві дізнання повинне дотримуватися правило про відвід. Дізнавач не повинний брати участь у розслідуванні справи, якщо маються підстави, що свідчать про його чи пряму непрямій зацікавленості в результаті справи, а тому він зобов'язаний заявити самовідвід. Якщо відвід дізнавача заявлений іншими учасниками процесу, то про це негайно повідомляється прокурору, що розглядає і дозволяє його в плині 24 годин власне кажучи (стаття 60 КПК України)

Дізнавач виконує в справі невідкладні слідчі дії від свого імені. Процесуальні документи, протоколи повинні бути оформлені відповідно до вимог карного-процесуального законодавства.

При виконанні слідчих дій у справі, дізнавач зобов'язаний строго дотримувати вимоги КПК України: вести дізнання об'єктивне, забезпечувати права громадян, використовувати надані йому законом повноваження для розкриття злочину і викриття облич, що його зробили, виявляти злочинні зв'язки. Дізнавач несе відповідальність за обґрунтованість своїх рішень, за законність і якість слідчих дій, що він проводить (пункти 1.10, 1.13 Наказу ДМС України № 587 від 19.09.98 р.)

Якщо дізнавач неякісно проводить невідкладні слідчі дії, орган дізнання (в особі його начальника) вправі, не погодившись із прокурором, замінити його іншим чи обличчям прийняти справа до свого виробництва.

Про рішення, прийнятих дізнавачем при виробництві дізнання у випадках, зазначених у законі, а також у випадках, коли це визнається необхідним дізнавач складає мотивовану постанову (стаття 130 КПК України)

При виробництві слідчих дій під час дізнання ведуться протоколи (стаття 84 КПК України).

Протокол звичайно складається з трьох частин: вступної, описової, заключної. Зміст протоколу залежить від характеру слідчої дії і порядку його виконання.

У протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посада і прізвище обличчя, що роблять дію; прізвища облич, що приймали участь у виробництві слідчої дії, їхньої адреси; роз'яснення їхніх прав і обов'язків; зміст зробленої слідчої дії; час його початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії.

Протокол зачитується всім обличчям, що приймали участь у виробництві слідчої дії, при цьому їм роз'ясняється їхнє право робити зауваження. Вставки і виправлення повинні бути обговорені в протоколі перед підписами.

Протокол підписує обличчя, що робило слідчі дії, а також обличчя, що були присутнім чи приймали участь у виробництві цієї дії. Якщо хто-небудь з цих облич, через фізичні чи недоліки з інших причин, не може особисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороннє обличчя. До протоколу можуть бути залучені фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомки, відеозапису, плани, схеми, зліпки й інші матеріали, що пояснюють його зміст. Якщо обличчя, що брало участь у проведенні слідчої дії відмовиться підписати протокол, то це відзначається в протоколі і засвідчується підписом обличчя, що проводило слідчу дію (стаття 85 КПК України). При виробництві слідчих дій із застосуванням кінозйомки, відеозапису, звукозапису про це повідомляються всі учасники слідчої дії до початку його. Перед закінченням слідчої дії матеріали технічного документування пред'являються для ознайомлення учасникам слідчої дії. Умови, порядок і результати технічного документування відбиваються в протоколі. Висловлені ними зауваження і доповнення заносяться до протоколу (статті 85, 85 КПК України).

Приймаючи рішення про виробництво будь-якої слідчої дії, дізнавач повинний враховувати місце і час його виконання, можливе коло учасників, необхідність застосування тих чи інших технічних засобів. Слідчі дії повинні вироблятися, головним чином, у денний час, тобто з 22.00 до 6.00 за Київським часом, крім випадків, що не терпить зволікання (пункт 4.3.8. Наказу ДМС України № 587 від 19.09.98 р.) Тривалість слідчої дії карно-процесуальний закон не обмежує. Вона цілком залежить від характеру самої слідчої дії, умов, у яких воно відбувається, а також розпорядливості й організованості дізнавача.

У необхідних випадках для участі у виробництві слідчої дії може бути притягнутий фахівець. Фахівцем у карному процесі визнається будь-яке незацікавлене в результаті справи обличчя, що володіє необхідними спеціальними пізнаннями в науці, техніку, чи мистецтві ремеслі або уміннями і навичками у визначеній галузі діяльності, що залучається до участі у виробництві слідчої дії для надання сприяння (допомоги) дізнавачу у виявленні, збиранні, вилученні і попередньому дослідженню доказів.

У функції фахівця, що беруть участь у проведенні слідчих дій входить:

а) надання допомоги дізнавачу, шляхом застосування науково-технічних засобів і прийомів, навичок і спеціальних знань у виявленні, закріпленні, фіксації і вилученні слідів і інших речовинних доказів;

б) участь в оперативній оцінці слідів і інших речовинних доказів для встановлення механізму події, обличчя, що брали участь у події і можливостей подальшого дослідження виявлених об'єктів;

в) консультування дізнавача й інших учасників слідчої дії в зв'язку зі спеціальними питаннями, що виникли в ході цієї дії;

г) повідомлення дізнавачу необхідних довідкових даних;

д) надання допомоги дізнавачу в складанні протоколу слідчої дії, складанні плану місця події; місця виробництва слідчої дії та інше;

е) надання допомоги дознавателю у формулюванні питань, що можуть бути поставлені перед відповідною експертизою, і підборі матеріалів для неї.

Перед початком слідчої дії дізнавач засвідчується в особистості і компетентності фахівця, з'ясовує його відношення з підозрюваним; роз'ясняє фахівцю його права й обов'язку; попереджає про відповідальність за чи відмовлення відхилення від виконання обов'язків фахівця, про що робиться відповідна запис у протоколі слідчої дії, що засвідчується підписом фахівця (стаття 128 КПК України).

При розслідуванні справ про контрабанду фахівець може залучатися до участі в будь-якій слідчій дії, але найбільш ефективної може виявитися допомога фахівця-криміналіста при його участі в огляді документів, місця події, слідів і предметів, обшуку.

При огляді транспортних засобів може знадобитися допомога відповідного фахівця, що розбирається в пристрої таких транспортних засобів, у можливості доступу у визначені приміщення і вузли на них і т.п.

Для участі в огляді і вивченні документів по цій категорії справ, крім фахівця-криміналіста, може бути притягнутий фахівець-бухгалтер, чи фінансист економіст.

Визначену допомогу при огляді різних товарів, що служили предметом контрабанди може зробити фахівець-товарознавець.

Допомога фахівця-ювеліра може виявитися необхідної при огляді ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних каменів, дорогоцінних металів.

У випадку контрабанди отрутних, наркотичних, психотропних, сильнодіючих речовин і засобів до участі в огляді варто залучати чи фармаколога біолога; при контрабанді вибухових речовин - фахівця-піротехніка; при контрабанді чи зброї боєприпасів - фахівця в області озброєнь; при контрабанді історичних і культурних цінностей - фахівців-мистецтвознавців. Тут зазначені фахівці, що найбільше часто можуть залучатися для участі в слідчих діях, але право дізнавача в цьому відношенні не обмежено, і за своїм розсудом він може викликати при необхідності для участі в слідчій дії фахівця будь-якого профілю.

У необхідних випадках дізнавач залучає при виробництві слідчих дій перекладача. Дізнавач роз'ясняє перекладачу його обов'язку і попереджає про кримінальну відповідальність по статті 178 КК України за свідомо неправильний переклад, про що робить відповідний запис у протоколі слідчої дії, що засвідчується підписом перекладача.

У випадках, коли в справі необхідно допитувати німого чи глухого, тоді запрошується обличчя, що розуміє їхні знаки. (стаття 128 КПК України)

Перекладач - незацікавлене в результаті справи обличчя, що володіє мовою, на якому ведеться судочинство, а також мовою, якою володіють і користаються які-небудь учасники процесу і приваблюване для участі в карному процесі для здійснення перекладів.

Відповідно до кримінально- процесуального закону при виробництві деяких слідчих дій обов'язкова присутність не менш двох понятих - незацікавлених у справі облич, яким роз'ясняються їхні права й обов'язки, передбачені статтею 127 КПК України: бути присутнім під час слідчої дії, засвідчувати своїми підписами відповідність записів у протоколі тим діям і їхнім результатам, що мали місце в процесі слідчої дії. Зауваження понятих із приводу слідчих дій дізнавача підлягають обов'язковому занесенню до протоколу.

По справах про контрабанду слідчий огляд виробляється з метою виявлення і фіксації контрабанди, різних предметів і приміщень, пристосованих для її приховання, усіляких документів, слідів і інших об'єктів, що мають значення для справи, а також для з'ясування обстановки виявлення контрабанди й обставин її здійснення.

"Під слідчим оглядом необхідно розуміти процесуальне дії дізнавача, у якому він, за участю зазначених у законі облич, виявляє, безпосередньо сприймає, досліджує, оцінює і фіксує стану, властивості й ознаки матеріальних об'єктів, зв'язаних з розслідуваною подією, з метою виявлення доказів і з'ясування обставин, що мають значення для встановлення істини в справі".

Мети, умови і порядок слідчого огляду визначені в статтях 190, 191 КПК України.

Об'єктами слідчого огляду є: місцевість, приміщення, предмети і документи. Огляду піддається місцевість, на якій був затриманий на гарячому контрабандист при перетинанні границі поза пунктом митного чи контролю де була виявлена контрабанда, вилучена в результаті митного чи огляду огляду місця події або обшуку (виїмки); контрабанда і засоби (зокрема, транспортні) для її таємного переміщення через границю; схованки, пристосовані чи виготовлені для приховання контрабанди при її чи переміщенні збереженні; документи, що свідчать про контрабандну діяльність.

У відповідності зі статтею 190 КПК України, огляд місця події (місця здійснення злочину) у випадках, що не терпить зволікання, може бути зроблений до порушення кримінальної справи. У цьому випадку при наявності відповідних основ кримінальна справа збуджується негайно після огляду місця події.

Огляд предметів і документів, вилучених під час огляду місця події, дізнавач робить на тім же чи місці по місцеві виробництва дізнання в справі. При виробництві огляду дізнавач особисто сприймає факти на місці, має можливість на основі цих фактів висувати версії про обставини події, що відбулося, розробляє план надалі дій.

Виїзд на місце події виробляється негайно. До прибуттю на місце події, дізнавач зобов'язаний забезпечити його охорону, а після прибуття - з'ясувати, які зміни відбулися на цьому місці з моменту здійснення злочину.

До участі в огляді дізнавач може залучати фахівців: підозрюваного, свідка, перекладача. При цьому необхідно присутність не менш двох понятих.

При огляді місця виявлення контрабанди (схованок) варто звертати увагу і виявляти наявні, можливо сліди пальців рук, взуття, інструментів, транспорту а також різні предмети, що могли бути залишені обличчями, використавши схованки. Фіксація цих слідів може сприяти перевірці показань підозрюваного про обставини закладки схованки й обличчях, що приймали в цьому участь.

При огляді переміщуваних через границю контрабандних товарів безпосередньо на транспортному засобі, а потім окремо обов'язково повинні бути встановлені і зафіксовані їхнє розміщення, кількість (одиниці або вага) і родові (видові) ознаки, усі маркыровочны позначення на товарах, упакуваннях, пломби на чи контейнерах інших сховищах і їхній стан, стан сховищ і запірних пристроїв.

З необхідністю огляду і вивчення документів дізнавач зіштовхується вже з першого моменту розслідування, тому що саме документи найчастіше виступають засобом прикриття контрабандних товарів при перетинанні границі. На початку огляду і вивчення документів виробляється їх так називана формальна перевірка.

Вона представляє аналіз відповідності документів установленими формами повноти і правильності заповнення реквізитів документів, наявності в них відповідних підписів і посвідчених знаків (відбитків і печаток, штампів та інше), наявності змінених а також сумнівних реквізитів (у який маються формальні чи логічні протиріччя або у відношенні яких можна запропонувати, що вони підроблені). Підробка документів може вироблятися шляхом підчищення, дописки, зміни записів, травлення, нанесення підроблених відбитків печаток або штампів, підробки підписів і, нарешті, виготовлення бланків документів і заповнення їхнім злочинцем. Після формальної перевірки обов'язковим другим етапом є так називана нормативна перевірка, що полягає в аналізі сутності фіксуємої обліковим даним чи іншим документом господарської, фінансової, управлінської або контрольної операції в аспекті дотримання відповідних норм, чи правил інструкцій, що регулюють виконання зазначених операцій. Пі цій перевірці можуть бути виявлені, крім порушень установлених вимог, також і ознаки інтелектуальної підробки (невідповідність фактам зазначених у документі даних, а також відсутність у документах зведень, що повинні були б бути при належному їхньому оформленні).

Протокол огляду складається з дотриманням вимог статтею 85, 195 КПК України. У протоколі огляду описуються конкретні об'єкти огляду, усі дії дізнавача в тій послідовності, у якій вони здійснювалися, усі що було виявлено при огляді з указівкою точного місця розташування предметів (щодо предметів також указується, ким саме і які технічні засоби (пристосування) застосовувалися, щодо яких об'єктів і отримані результати). Наприкінці протоколу перераховані всі предмети і документи, що вилучаються, у тому числі які підлягають напрямку на експертизу. До протоколу додаються фотознімки і негативи, кіно- і відеострічки, плани, схеми, зліпки і відбитки слідів.

Огляд - слідча дія, спрямована на виявлення різних слідів на тілі чи людини встановлення його психічного стану, ознак алкогольного сп'яніння та інше.

По кримінальних справах про контрабанду огляд виробляється з метою виявлення і посвідчення наявності на тілі підозрюваного, свідка слідів цього злочину, особливих прикмет, наявність відхилень у психічному стані, якщо при цьому відсутня необхідність у судово-медичній експертизі.

Якщо обличчя, у відношенні якого винесена постанова про проведення огляду, відмовляється від участі в цій слідчій дії, огляд може бути здійснене примусово. Огляд виробляються дізнавачем у присутності понятих в ізольованому приміщенні, з дотриманням правил гігієни і санітарії. Дізнавач, зрозумілі (при необхідності перекладач) не можуть бути присутнім при огляді обличчя іншої підлоги, якщо це зв'язано з необхідністю оголення цього обличчя. У цьому випадку, за вказівкою дізнавача, огляд здійснює лікар у присутності понятих однієї підлоги з обличчям, що підлягає огляду. При необхідності використання знань не окремим галузям медицини, психології для участі в огляді залучаються відповідні фахівці. При огляді не допускається дії, що принижують достоїнство освідчуємого чи обличчя небезпечні для його здоров'я. За результатами огляду складається протокол з дотриманням вимог статей 85, 195 КПК України.

У протоколі указується всі те, що було виявлено чи встановлене під час обстеження: різні тілесні ушкодження, травми, татуювання, родимки, інші специфічні ознаки, за допомогою яких здійснюється ідентифікація обличчя; предмети контрабанди, що були виявлені на тілі освідчуємого обличчя; сліди речовин, що могли з'явитися на тілі освідчуємого обличчя в зв'язку з контрабандою отруйних сильнодіючих речовин, наркотичних засобів і т.п.; проби на алкоголь, що були узяті при використанні відповідної чи апаратури пристроїв. Частини цих речовин а також відображення проби опечатуються і зберігаються для подальшого дослідження. (стаття 193 КПК України; пункт 4.2 Наказу ДМС України № 587 від 19.09.98 р.)

Виробництво обшуку і виїмки досить детально урегульовано нормами, викладеними в статтях 177-189 КПК України, пунктах 4.3, 4.4 Наказу ДМС України № 587 від 19.09.98 р.

Обшук - слідча дія, що полягає в примушеному відшуканні у визначеному чи приміщенні місці, або в обличчя знарядь злочину, речей і цінностей, добутих злочинним шляхом, а також інших предметів і чи документів обличчя, що ховається.

Дізнавач робить обшук у тих випадках, коли має достатні дані вважати, що предмети і документи, що мають значення для справи, сховані у визначеному чи приміщенні чи місці в якого-небудь обличчя (стаття 177 КПК України).

Достатніми підставами для виробництва обшуку можуть бути показання свідка, підозрюваного про зазначені обставини.

Обшук виробляється за мотивованою постановою дізнавача, затвердженому начальником органа дізнання і санкціонованому прокурором. У випадках, що не терпить зволікання, обшук може бути зроблений без санкції прокурора, але з обов'язковим повідомленням прокурора про обшук і його результати в добовий термін.

До не терплять зволікання відносяться випадки :

а) необхідність виявлення і затримки розшукуваного злочинця, коли зволікання з обшуком може дозволити розшукуваному сховатися;

б) зволікання з обшуком може спричинити знищення важливих доказів у справі чи приховання майна, нажитого злочинним шляхом;

в) підстави для проведення обшуку встановлені в ході виробництва невідкладної слідчої дії, а для одержання санкції прокурора буде потрібно багато часу.

По справах про контрабанду проводяться особисті обшуки затриманих, обшуки за місцем їх проживання і роботи.

Предметом обшуку можуть бути самі предмети контрабанди; документи, що свідчать про чи підготовку здійсненні контрабанди; засобу для їхнього виготовлення; документи, що можуть мати відношення до чи підготовки здійсненню контрабанди (записні книжки, аркуші з записами адрес і телефонів, аркуші з записами розрахунків, візитні картки та інше); гроші і цінності, що нажиті злочинним шляхом.

Письмове повідомлення про зроблений обшук без санкції прокурора пересилається в Державну митну службу негайно після закінчення цієї слідчої дії.

Обшук виробляється в присутності двох понятих і обличчя, що займає дане чи приміщення повнолітнього члена його родини, а при його відсутності - посадової особи житлово-експлуатаційного чи установи представника місцевої державної адміністрації. Обшук у службовому приміщенні, де знаходиться обличчя, щодо якого винесене постанова, здійснюється в його чи присутності представників адміністрації підприємства, установи, організації. Для участі у виробництві обшуку можуть залучатися відповідні фахівці, перекладач, а в необхідних випадках дізнавач також має право залучати до обшуку працівників міліції (стаття 183 КПК України). У відповідності зі статтею 182 КПК України в приміщеннях дипломатичних представництв і в приміщеннях родин дипломатів, що користаються правом дипломатичної недоторканності, обшук виробляється тільки по згоді дипломатичного представника і тільки в присутності прокурора і представника Міністерства закордонних справ України.

Коли в приміщенні, що підлягає обшуку, знаходяться інші громадяни, дізнавач перед обшуком повинний установити їхню особистість і забезпечити контроль за їх поводженням під час виробництва цієї слідчої чи дії усунути їх з місця обшуку. Такі міри здійснюються і щодо громадян, що ввійшли в приміщення під час обшуку. Дізнавач вправі заборонити всім обличчям, щодо яких він прийняв рішення про їхнє перебування в приміщенні на місці обшуку, спілкуватися між собою, користатися телефоном до закінчення обшуку.

Посадові особи і громадяни зобов'язані чи пред'являти видавати чи документи предмети, необхідні дізнавачем (стаття 179 КПК України). Перед початком обшуку дізнавач пропонує обличчю, що займає приміщення, що підлягає чи обшуку представнику підприємства, установи, організації, де буде вироблятися обшук, добровільно здати указані в постанові предмети і чи документи вказати місцезнаходження підозрюваного, котрий ховається від розслідування. У випадку відмовлення виконати його вимога, дізнавач приступає до виробництва обшуку в примусовому порядку.

При виробництві обшуку, дізнавачем вправі відкривати закриті приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відкрити. При цьому варто уникати не викликаних необхідністю ушкоджень дверей, замків і інших предметів. Після закінчення обшуку обстановка, предмети і речі повинні бути приведені, по можливості, у попередній вид (стаття 183 КПК України).

При виявленні під час обшуку предметів і документів необхідно забезпечити їхня цілісність і недоторканність поверхні в тих місцях, де можуть бути сліди пальців рук підозрюваного й іншого облич. Якщо в процесі обшуку були виявлені схованки, то кожний з них, як і їхній вміст і місцезнаходження повинні бути сфотографовані й оглянуті з дотриманням статей 190, 191 КПК України.

Предмети і документи, що були в схованці, а також, по можливості, саму схованку підлягають вилученню. Результати огляду заносяться до протоколу обшуку приміщення, а виявлені предмети і документи приєднуються до цього протоколу (стаття 186 КПК України).

При наявності даних, що обличчя, у якого виробляється чи обшук хто-небудь із громадян, що знаходилися з ним в одному приміщенні ховають при собі документи і предмети, що мають значення для справи, вони підлягають особистому обшуку (стаття 184 КПК України).

На проведення особистого обшуку санкції прокурора і відповідного постанови не потрібно.

Дізнавач повинний ужити заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при обшуку обставини особистого життя що обшукується й інших облич, що проживають чи тимчасово знаходяться в цьому приміщенні (стаття 185 КПК України).

Особистий обшук може вироблятися тільки обличчям тієї ж підлоги, що й обличчя, що обшукується, і в присутності понятих.

Предмети і документи, вилучені законом зі звертання, при їхньому виявленні під час обшуку, підлягають обов'язковому вилученню незалежно від їхнього відношення до справи (стаття 186 КПК України).

У відповідності зі статтями 85, 188 КПК України дізнавач складає протокол. У чи протоколі в прикладеній до нього опису приводиться список вилучених предметів і документів із указівкою їхнього найменування (кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені) тобто характерних для нього ознак; а також місця, де вони знаходилися на момент їхнього виявлення. Крім того, у протоколі повинне бути зазначено, чи був предмет (документ) виданий обшуково чи особисто вилучений примусово.

При наявності в протоколі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку, дізнавач не пізніше двох днів сповіщає про це прокурору (стаття 189 КПК України).