Правова культура суспільства

Закон «Про державну службу», нормативні акти Кабінету Міністрів України передбачають, що, вступаючи на державну службу, громадянин надає такі документи: особисту заяву; особовий листок; документ, який засвідчує особу; трудову книжку; документи, які підтверджують професійну освіту; наявність наукових ступенів та вчених звань; відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї, особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, повинна подати також відомості про належне їй та членам її сім'ї цінне рухоме та нерухоме майно, вклади в банках і цінні папери. При прийнятті на державну службу в окремі органи виконавчої влади від кандидата на зайняття посади можуть вимагатися й інші документи, передбачені спеціальними нормативними актами. Відомості, які має надавати громадянин, вступаючи на державну службу, підлягають перевірці.

Законодавством України про державну службу чітко встановлено, що прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.[11, № 34]

Конкурс на заміщення вакантних посад державних службовців є одним із трьох видів процедур вступу на державну службу, поряд з призначенням і виборами. Він застосовується в більшості випадків при проведенні заміщення вакантних посад в органах виконавчої влади. Інші способи прийняття на державну службу, тобто призначення і вибори, та порядок їх проведення закріплені в окремих спеціальних нормативних актах, постановах Кабінету Міністрів та Указах Президента. В законодавстві досить чітко визначені всі правила порядку прийняття на державну службу. Однак, на нашу думку, існує необхідність їхнього закріплення в рамковому, на цей час, законі, який регулює діяльність державних службовців. Але не зовсім чітко Закон «Про державну службу» регулює підстави та порядок обрання , призначення та інші способи зарахування на державну службу в органи виконавчої влади.

Для застосування норм, які передбачають при прийнятті на державну службу можливість випробування терміном до шести місяців, важливо з'ясування їх змісту. Під випробуванням слід розуміти виконання державним службовцем обов'язків за посадою, на яку він зараховується. Слід зазначити, що Закон не передбачає встановлення випробування в якості обов'язкової умови при прийнятті на державну службу. Основна мета випробування полягає в тому, щоб виявити відповідність претендента посаді, яку він заміщає. .[11, № 34]

На державного службовця в період випробування повністю поширюється дія Закону та інших нормативних актів про державну службу. Він зобов'язаний дотримуватися правил службового розпорядку, на нього поширюються всі права, обов'язки та обмеження. Разом з тим державному службовцю до закінчення терміну випробування не може бути присвоєно ранг та по закінченню терміна випробування службовець може бути звільнений на підставі невідповідності займаній посаді.

Також законодавством встановлено, що з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня, ділових якостей особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців.

Стажування можуть проходити як особи, що вперше претендують на посаду державного службовця в органі виконавчої влади, так і державні службовці, які бажають зайняти більш високу посаду. Відбір кандидата на стажування проводиться з ініціативи державного органу, де має відбуватись стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста та згода відповідних керівників за місцями його стажування та основної роботи.

Зарахування на стажування, терміни та зміни порядку його проходження оформлюються наказом керівника державного органу, де проводиться стажування. Під час проходження стажування службовець також, як і при випробуванні повинен додержуватися правил внутрішнього розпорядку державного органу, де він проходить стажування. На період стажування за стажистом закріплюється державний службовець, відповідальний за стажування. Ст. 19 Закону «Про державну службу» передбачила, що на період стажування за кандидатом на посаду державного службовця за попереднім місцем роботи зберігається заробітна плата. Вважаємо, що дана норма адміністративного права трансформувалась в Закон «Про державну службу» із радянських правових актів, які регулювали порядок призначення на державну службу. [14, № 52. 490c.]

Особа, яка після успішного стажування виявила бажання працювати у даному державному органі, проходить конкурс відповідно до Положення про проведення конкурсу при прийнятті до органів державного апарату. Також, державний службовець після успішного закінчення стажування може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного органу без конкурсного відбору або зарахований до кадрового резерву.

Під кадровим резервом для державної служби в юридичній літературі розуміють державних службовців, які поєднують у собі високу компетентність, ініціативність і творчий підхід до виконання службових обов'язків і здатних, при додатковій підготовці, досягти відповідності кваліфікаційним вимогам, що висуваються до державних службовців вищого рівня, на які вони претендують.[5, № 1, 73-77c.]

Висновок

Розглянувши зміст нашої курсової роботи, ми можемо зробити висновки. Робота складається із вступу, основної частини, яка має три розділи, в яких стисло висвітлюється зміст теми, а закінчується робота висновком.

Перший розділ курсової роботи має назву «Правова культура», в якому висвітлюється проблема правової культури нашого суспільства. Які наслідки має для людини незнання законів, своїх прав та обов'язків. Правова культура особи означає не тільки знання і розуміння права, а й правові судження щодо нього як про соціальну цінність, і головне -- активну роботу з його здійснення, зі зміцнення законності і правопорядку. Іншими словами, правова культура ocoби - це її позитивна правова свідомість у дії. Вона включає перетворення особою своїх здібностей і соціальних якостей на підставі правового досвіду. Змістом правової культури особи є:

1) правосвідомість і правове мислення. Правове мислення має стати елементом культури кожної людини;

2) правомірна поведінка;

3) результати правомірної поведінки і правового мислення. Показником правової культури особи є правова активність особи як вища форма правомірної поведінки, що припускає:

1) наявність високого рівня правосвідомості; готовність до ініціативної правомірної діяльності в правовій сфері на основі шанобливого ставлення до права, переконаності в необхідності і справедливості правових норм, їх добровільного здійснення, досконалого знання права (внутрішній аспект);

2) цілеспрямовану, ініціативну, позитивну соціальне корисну діяльність особи, що перевершує звичайні вимоги до можливої і належної поведінки, спрямовану на розвиток демократії, зміцнення законності і правопорядку (зовнішній аспект).

У другому розділі даної роботи розповідається про правову культуру юриста, адже вона вбачається в критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту. Професійна культура юриста припускає:

1) знання законодавства і можливостей юридичної науки;

2) переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і підзаконних актів;

3) уміння користуватися правовим інструментарієм -- законами та іншими правовими актами в повсякденній діяльності, вдаватися до використання всіх досягнень юридичної науки і практики при прийнятті і оформленні рішень.

Професіоналізм і справедливість торжествують у юридичній практиці лише тоді, коли юрист як служитель закону чесно виконує свій морально-правовий обов'язок, постійно підвищує свою майстерність, опановує досягнення теоретичної та практичної юриспруденції.

Третій розділ розкриває зміст елементів формування державних службовців.

Із проведеної нами характеристики елементів процесу прийняття на державну службу випливає, що змістом проходження самого цього процесу є права та обов'язки претендента на зайняття посади державного службовця та відповідного державного органу, які регламентуються нормативними актами про державну службу. Особливість відносин, які виникають при прийнятті на державну службу, полягає в тому, що їхнім головним об'єктом виступає поведінка осіб - кандидатів на зайняття посади на державній службі. Ці особи виступають також обов'язковими суб'єктами цієї групи відносин. Окрім того, вважаємо необхідним зазначити, що відносини прийняття на державну службу мають тимчасовий характер, вони тривають: до прийняття відповідного рішення і вступу на державну службу.

«Тимчасовість» цих правовідносин не повинна перевищувати: при стажуванні - до 2-х місяців; при конкурсі на зайняття вакантної посади - до прийняття конкурсною комісією рішення щодо результатів конкурсу; при перебуванні у кадровому резерві - до прийняття керівником державного органу відповідного рішення щодо особи, яка перебувала у кадровому резерві.

Таким чином, по закінченні цих термінів керівник органу державної служби повинен вирішити питання відносно прийняття на посаду державного службовця або відмови в зайнятті цієї посади.

Для написання даної роботи біло опрацьовано велику кількість наукових джерел, законів та законодавчих актів, які дали змогу вивчити та осмислити дану тему і знайти шляхи подолання даної проблеми.

Список літератури

1. Конституція України від 28.06.96 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст.141.

2. Конституція України: [Текст]: офіц. текст: [прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. зі змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р.: станом на 1 січня 2006 р.]. К.: Міністерство юстиції України, 2006. 124 с.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003. - К. : Парламентське видавництво, 2004. - 192 с.

4. Положення про порядок стажування : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.12.94 № 804 // Вісник державної служби України, 1995. - № 1. - С. 71-72.

5. Про затвердження положення про формування кадрового резерву для державної служби : Постанова Кабінету Міністрів України від 19.12.94 № 853 // Вісник державної служби України, 1995. - № 1. - С. 73-77.

6. Про державну службу : Закон України від 16.12.93 // Відомості Верховної Ради України, 1993.- № 52. - ст. 490.

7. Про обов'язкову спеціальну перевірку відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців : Указ Президента України від 19.11.2001 № 1098 // Офіційний вісник України, 2001. - № 47. - Ст. 205.

8. Про державну службу: Закон України. -- К., 1996. -- Т. 6 .

9. Про затвердження Типового положення про урядовий орган державного управління: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лют. 2000 р. № 386. -- К., 2000.

10. Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 груд. 1999 р. № 2263. -- К., 1999.

11. Про затвердження наукової програми дослідження розвитку державної служби та вдосконалення кадрового забезпечення державного управління: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серп. 2001 р. № 953 // Офіційний вісник України. -- № 34.

12. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). 1991. № 4. Ст. 20

13. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 року № 2229-XII // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 27. Ст. 382.

14. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 52. Ст. 490.

15. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 року № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 34. Ст. 266.

16. Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. - Київ, 1998 78 c.

17. Гердер Й.Г. Мій подорожній журнал / Й.Г. Гердер // Мислителі німецького романтизму / Упор. Л.Рудницький та О.Фешовець. - Івано-Франківськ: Вид-во “Лілея- Івано-Франківськ : Вид-во “Лілея НВ”, 2003. - С. 38-82

18. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави //Право України. - 2005. -№ 4.МИТНА СПРАВА №1(73)'2011, частина 2 177c.

19. Гранин А.Ф. Правовая культура и правовой прогресс / А.Ф. Гранин // Административно правовые аспекты правового воспитания личного состава органов внутренних дел. - К., 1984. - 12-36 c.

20. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / [За ред. О. Ю. Оболенського]. - Хм. : «Поділля», 1999. - 568 с.

21. Карчемська Т. Правовий статус державних службовців / Т Карчемська // Довідник кадровика. 2005. № 9. С. 24-30.

22. Ківалов С. В., Біла Л. Р. Державна служба в Україні / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. - Одеса: Юридична література, 2003. - 368 с.

23. Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії / Сергій Кримський. - К. : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2008. - 367 с.

24. Манжула А. А. Державне управління на місцевому рівні: адміністративно-правовий аспект /Автор. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юр. наук. -- Харків, 2003, 480 с .

25. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: учебно-методическое пособие / А.В. Малько. - М. : Юристъ, 2007. - 300 с.

26. Мозоль В.В. Адміністративно-правовий статус посадової особи податкової міліції (організаційно-правові аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук.: спец.: 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право, інформаційне право» / В.В. Мозоль. Ірпінь, 2006. 206 с.

27. Оболонський О. Державна служба України: концептуальні аспекти розвитку //Збірник наукових праць Української Академії управління при Президентові України: В 2 ч. /За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. -- К., 1999. -- Вип. 2. -- Ч. 2.

28. Павленчик П. Т. Проходження державної служби в Україні: організаційно-правові засади /Автор. дис. на здобуття наукового ступеня канд. наук з державного управління. -- К., 2001.

29. Прокопенко В.І. Трудове право України: підруч. / Прокопенко В.І. X.: Консум, 1998. 480 с.

30. Подберезький М. К. Проблема формування національної правової культури : монографія / Подберезький М. К., Васильєва М. П., Яковенко Я. К. - Харків : Енеда, 2003. - 168 с.

31. Романюк Л. В. Характеристика отдельных элементов процесса принятия на государственную службу в органы исполнительной власти / Л. В. Романюк // // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 2. 2010. - С. 143-149.

32. Словник-довідник юриста. - К., 2002.

33. Тертичка В. В. Державна політика: аналіз і впровадження в Україні /Автор. дис. на здобуття наук. ступеня док. наук з державного управління. -- К., 2004.

34. Ткач Г Правові обмеження та заборони для державних службовців / Г. Ткач // Вісник Львівського університету. 2000. Серія юридична. Вип. 35. С. 220-224.

35. Трудове право України: [навч. посіб. / за ред. П.Д. Пилипенка]. К.: Істина, 2005. 208 с.

36. Хохлов Е.Б. Об основаниях трудовых правоотношений / Е. Б. Хохлов // Правоведение. - 1994.- № 4. - С. 41-56.

37. Яцюк В. А. Удосконалення підвищення кваліфікації державних службовців в Україні: організаційно-правовий аспект /Автор. дис. на здобуття наукового ступеня канд. наук з державного управління. -- К., 2001.

38. Янюк Н. Проблеми правового регулювання обмежень та заборон для державних службовців /Н. Янюк // Вісник Львівського університету. 2005. Вип. 41. Серія юридична. С. 146-156.

Размещено на Allbest.ru