Докази в цивільному процесі

Особа, яку призначено експертом, зобов'язана з'явитися на виклик суду, провести повне дослiдження i дати обгрунтування та об'єктивний письмовий висновок щодо поданих на розгляд питань. для цього експерт має право знайомитися з матерiалами справи, брати участь у розглядi судом, просити суд про надання йому додаткових матерiалiв. Експерт мае право вiдмовитися вiд надання висновку, якщо наданих йому матерiалiв недостатньо або якщо вiн не має необхiдних знань для виконання покладеного на нього обов'язку. Експерт надає мотивований висновок у письмовiй формi, який приєднується до справи. Висновок експерта -- це письмове викладення даних про обставини, що мають значення для справи, якi встановленi ним на пiдставi спецiальних знань 1 одержаних у результатi проведеного експертного дослiдження матерiалiв справи.

Висновок експерта повинен мiстити докладний опис проведених дослiджень, зробленi в результатi х висновки i обгрунтованi вiдповiдi на поставленi судом питання. У випадку призначення кiлькох експертiв, останнi мають право радитися мiж собою 1 якщо дiйдуть до одного висновку, вони всi пiдписують його. Експерт, не згодний з висновком iншого експерта, складає окремий висновок. [4]

У теорії 1 практицi цивiльного процесу видiляються такi види висновкiв експерта: категоричний (позитивний або негативний); вiрогiдний, про неможливiсть вiдповiсти на поставленi питання за наявностi вихiдних даних; умовний.

Письмовий висновок експерта оголошується у судовому засiданнi. Суд має право запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до журналу судового засiдання. для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставленi запитання особами, якi беруть участь у справi. Висновок експерта для суду не є обов'язковим i оцiнюється за правилами ст. 212 ЦПК України.

Суд може не погодитися з висновком експерта і без призначення повторної експертизи вирiшити справу на пiдставi iнших доказiв. Але незгода суду з висновком експерта має бути мотивована в рiшеннi або ухвалi. [4]

4. Забезпечення доказiв

Враховуючи роль у реалiзацiї принципу змагальностi у забезпеченнi вiдшукання iстини у справi, статтi 10, 60, 131 ЦПК України надають право 1 зобов'язують сторони та iнших осiб, якi беруть участь у справi, подати свої докази або повiдомити про них суд до початку судового засiдання щодо розгляду справи. Належнi докази у справi не завжди мають у розпорядженнi заiнтересованi особи, на яких покладено обов'язок доказування певних обставин у справi, а у їх процесуальних противникiв чи iнших осіб, якi не є учасниками процесу, і їх подання, якщо не вжити необхiдних заходiв, згодом стане утрудненим або неможливим, вони можуть зникнути або загинути. З метою запобiгання настанню таких наслiдкiв ЦПК України передбачений iнститут забезпечення доказiв, тобто вжиття судом термiнових заходiв до закрiплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказiв при розглядi цивiльних справ. [7]

Пiдставою для забезпечення доказiв є побоювання сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi, що подання потрiбних доказiв стане згодом неможливим або утрудненим. Цi особи надiленi правом звернутися пiд час розгляду справи до суду -- як до, так i пiсля подання позовної заяви про забезпечення доказiв. У випадку подання заяви про забезпечення доказiв до подання позовної заяви, заявник мiг подати позовну заяву протягом десяти днiв з дня постановленя ухвали про забезпечення доказiв. При неподаннi позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказiв, зобов'язана вiдшкодувати судовi витрати, а також збитки, заподiянi у зв'язку iз забезпеченням доказiв.

У заявi про забезпечення доказiв зазначаються: докази, якi необхiдно забезпечити; обставини, що можуть бути пiдтвердженi цими доказами; обставини, якi свiдчать про те, що подання потрiбних доказiв може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрiбнi цi докази або з якою метою потрiбно їх забезпечити. [11]

Заява про забезпечення доказiв розглядається у п'ятиденний строк вiдповiдно судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено -- судом, у районi дiяльностi якого належить провести цi процесуальнi дi, з повiдомленням осiб, якi беруть участь у справi. При обгрунтованостi заяви, а також, коли не можна встановити, до кого позивач може згодом пред'явити позов, заява про забезпечення доказiв розглядаеться тiльки з участю заявника.

Розглянувши заяву, суд (суддя) постановляє ухвалу про забезпечення доказу, в якiй зазначає порядок i спосiб її виконання або вiдмовляє у забезпеченнi доказу.

Забезпечення доказiв можливе лише передбаченими способами: допитом свiдкiв, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових i речоних доказiв. На ухвалу суду (суддi) про вiдмову збезпечити докази може бути подано скаргу, яка не зупиняє й виконання і не перешкоджає розгляду справи. [8]

Висновки

Доказуванням є діяльністъ, яка врегульована цивільним процесуальним законодавством i спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав i обов 'язків cтopiн шляхом зазначення про докази, їx збирання, подання, дослідження та оцінки. Метою доказової діяльності є, « всебічне i повне з'ясування вcix обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин».[4]

Доказування в цивільному пpoцeci включає дві невід'ємні складові. 3 одного боку, це діяльність суду та ociб, які беруть участь у cпpaвi, врегульована процесуальним законодавством (процесуальна форма), з іншого-- пізнавальна (розумова) діяльність, що відповідає законам логіки.

Предметом доказування є: всі обставини, які обґрунтовують вимоги позивача (підстава позову);

Не потребують доказування:

* загальновідомі факти;

* преюдиційні факти;

* факти, що презюмуються;

* визнані факти.[4]

Докази у цивiльному процесi характеризуються сукупною єднiстю: змiстом, яким є фактичнi данi, що iнформують про обставини, необхiднi для правильного вирiшення справи; процесуальною формою, у якiй закладена така iнформацiя -- засоби доказування; встановленим процесуальним порядком одержання, дослiдження i оцiнки змiсту i процесуальної форми (доказово iнформацiї i засобiв доказування).

Судова оцінка має важливе значення для розгляду справи, законом встановлені певні правила (принципи) її здійснення. До них згідно зі ст. 212 ЦПК можна віднести такі:

* докази оцінюються судом кожен окремо і всі у сукупності;

* докази оцінюються за внутрішнім переконанням суддів;

* внутрішнє переконання повинно грунтуватись на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів;

* при оцінці доказів судді повинні керуватися законом;

* ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, тобто докази мають оцінюватися за їх властивостями, і жоден з доказів не має переваги перед іншим.[4]

Засобами доказування є пояснення сторін та їх представників, показання свідків, письмові докази, речові докази та висновок експерта.

Забезпечення доказів- це їх процесуальна фіксація судом з метою використання їх в якості доказів, якщо згодом їх подання стане неможливим або утрудненим . Забезпечення доказів здійснюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

Список використаних джерел

1. ЗУ «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1994.- № 9.- Ст.62.

2. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 р.

3. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. із змінами внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996, - № 30. - Ст. МІ; 2005. - № 2. - Ст. 44.

4. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. - 2004. - № 16. - Ст.1088.

5. Цивільний процес: Навч. Посіб./ А. Андрушко, Ю. Білоусов, Р. Стефанчук, О. Угриновська та ін.. - За ред.. Ю. Білоусова. - К.: Прецкедент, 2006. - 293с.

6. Белоконєв В. Розподіл обов'язків по доказуванню в цивільному процесі // Право України.- 1996. - № 9.- с. 56-63

7. Комаров В.В. Доказування та докази в цивільному судочинстві.- Х., 1992

8. Омельченко М.П. Докази і доказування як процесуальні засоби встановлення обє'ктивної істини по цивільній справі .- К., 1996.

9. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч. У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - К.: Концерн» Видавничий дім «Ін Юре», 2004.

10. Фурса Я.С. Докази і доказування в цивільному процесі.- К.: Концерн» Видавничий дім «Ін Юре», 2005.- 224с.

11. Штефан М.Й Цивільне процесуальне право України - К.: Концерн Видавничий дім «Ін Юре», 2005.- 624с.

Размещено на Allbest.ru