Проблема оцінки ефективності державного управління по запобіганню злочинів терористичної спрямованості

Деякі автори пропонують для цього використовувати наявну вже комп'ютерну мережу захищеного зв'язку Інтерполу [27].

Разом з тим виникає низка інших питань, серед яких слід зазначити наступні:

Яке з національних законодавств застосовувати?

Де повинен знаходитись захисник підозрюваного чи обвинуваченого?

Чи можливо вважати підписом по суті копію підпису, отриману через засоби комп'ютерного зв'язку?

Прокурор якої країни повинен здійснювати нагляд?

На мій погляд при дистантному допиті має застосовуватись законодавство обох країн; за наявності серйозних колізій (пов'язаних з правовим статусом допитуваної особи) у процесуальних законодавствах країн допит у колізійній частині повинен регламентуватись законодавством держави, де знаходиться допитуваний. У зв'язку з цим механізм дистантного допиту допускає здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законності прокурорами обох держав. Захисник повинен знаходитись поряд з підозрюваним чи обвинуваченим. Вважаю, що підпис допитаної особи, переданий каналами зв'язку буде допустимим при відповідному засвідчені його посадовими особами правоохоронних органів іноземної держави, які мають відповідати за ідентифікацію допитуваної особи.

Вирішуючи питання про допустимість доказів, отриманих в результаті дистантного провадження слідчих дій слід виходити з того, що допустимість визначається законністю джерела доказу, умов та способів його отримання. Таким чином, в кримінально-процесуальному законодавстві слід закріпити положення про можливість дистантного провадження деяких слідчих дій (допиту, впізнання, очної ставки), детально регламентувавши особливості такого способу отримання доказів.

Нарешті, зважаючи на те, що акти тероризму відносяться до категорії міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру потенційно можливою може стати ситуація за якої Міжнародний кримінальний суд чи відповідний Міжнародний Трибунал ad hoc (наприклад по колишній Югославії, чи Руанді) звернеться до України з вимогою про передачу кримінального переслідування щодо особи, яка притягується в Україні до кримінальної відповідальності за скоєння терористичного акту. В Україні у цей час відсутнє положення у кримінально-процесуальному законодавстві про пріоритет кримінального переслідування міжнародних кримінальних судів ad hoc та Міжнародного кримінального суду.

До чого може призвести недосконалість внутрішнього кримінально-процесуального законодавства існуючим міжнародним угодам, слід навести такий приклад. 8 листопада 1994 р. Трибунал по Югославії направив ФРН прохання про передачу справи відносно Душко Тадича йому на розгляд, яке Німеччина не змогла виконати у зв'язку з протиріччями з національним законодавством (законодавство передбачало перешкоди до видачі). Тільки після прийняття відповідного акту прохання було задоволене [28].

ВИСНОВКИ

Розглянуті в рамках цієї роботи питання дозволяють зробити висновок про те, що ефективна боротьба з проявами транснаціональної злочинності і, особливо, тероризму потребує нових, можливо, дещо нетрадиційних, кримінально-процесуальних засобів та процедури, які мають бути закріплені в міжнародних угодах та національному законодавстві. Серед основних тенденцій розвитку кримінально-процесуальних інститутів, пов'язаних з міжнародним співробітництвом слід назвати подолання юрисдикційних перешкод, прискорення виконання міжнародних слідчих доручень, більш тісний та постійний зв'язок між правоохороними органами.

тероризм загроза державний

Література:

1. Антипенко В.Ф. Современный терроризм: состояние и возможности его упреждения (Криминологическое исследование). - К., 1998. - С. 24.

2. Витюк В.В. Терроризм постперестроечной эпохи // Социологические исследования. - 1993. - №7. - С. 42 - 50.

3. Гайдук Э.Г. Терроризм в современном обществе // Закон и право. - 2001.- №11. - С. 16 - 20.

4. Ємельянов В.П. Тероризм і злочини терористичної спрямованості - Х., 2001. - 320с.

5. Землянський Ю.В. Загроза тероризму в Україні. Тероризм і боротьба з ним. - К, 2000. - Т. 19. - С. 46 - 49.

6. Крутов В. Может ли гражданское общество противостоять тероризму// ua.proua.com./nevs/2006

7. Кисельова В. Чорна кішка в темній кімнаті: Закон України “Про боротьбу з тероризмом”// Reseach update. -2003. - №12/307, 24 березня.

8. Ліпкан В.А. Боротьба з тероризмом: Монографія / В.А. Ліпкан, Д.Й. Никифорчук, М.М. Руденко. - К.: Знання України, 2002. - 254 с.

9. Надьон О. Правовий аналіз передумов виникнення загрози тероризму в Україні // Право України - 2003. - № 3. - С. 24 - 28.

10. Платонов А. Чинники впливу на міграційну складову національної безпеки України // www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/phpls/2004-4

11. Полежаев А.П. Терроризм и антитеррористические меры. - М.: Инфра-М, 2003. - 630 с.

12. Телешун С. Окремі аспекти політичної характеристики тероризму. Потенційні загрози України та передумови виникнення тероризму в Україні.// Актуальні проблеми внутрішньої політики. - 2004. - № 4. - С. 100 - 103.

13. Фердман Г.П. Правові аспекти попередження та запобігання внутрішньодержавному тероризму при забезпеченні національної безпеки України // http://special./terror/index.html

14. Яцько А. Онтологія насильства: терор і тероризм як елементи політичної боротьби// Українські проблеми. - 2004. - С. 11 - 14 Інтернетвидання

15. www. diamatik.org/terror/htm

16. http://proeuropa.info/news/?id=564

17. Зелинский С.А. Политический терроризм как социально-правовое явление //Зб. “Актуальні проблеми держави та права.” - Вип.. 6. част. ІІ. - Одеса, 1999. - С. 40

18. Салимов К.Н. Современные проблемы терроризма. - М., 1999. - С. 5

19. Лунеев В.В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции. М., 1999. - С. 313.

20. Салимов К.Н. Современные проблемы терроризма. - М., 1999. - С. 101

21. Коммюнике Конференции министров стран “восьмерки” по борьбе с транснациональною организованною преступностью (Москва 19-20 октября 1999 г.). М., 1999

22. Лукашук И.И. Нумов А.В. Выдача обвиняемых и осужденных в международном уголовном праве: Учебно-практическое пособие. М.: Российский Юридический Издательский Дом, 1998. - С. 18

23. Проблемы вхождения Украины в европейское правовое пространство. Монография /Н.А. Дремина, В.Н. Дремин, А.А. Делинский, А.К. Вишняков, М.Е. Черкес. - Одесса, 1999. - С. 15

24. http://icpn.narod.ru/publicat/strter.htm - _ednref11Фисенко И.В. Система уголовного преследования за совершение международных преступлений: комиссии по расследованию и международные уголовные суды. //Белорусский журнал международного права и международных отношений. - 1998. - № 4.- http://www.un.minsk.by/publications/journal4/fisenko.htm

25. Биленчук П.Д. Еркешов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие. - К., 1999. - С. 133-134

26. Агеев В.Н. Правовое регулирование электронного документооборота, цифровой подписи, отметок времени: опыт Германии. Электронный документооборот и заключение сделки в электронном виде /Материалы Первой научно-практической конференции “Право и Интернет: теория и практика”

27. Цветков С.И. Проблемы международного сотрудничества в борьбе с легализацией преступных доходов. /Материалы “круглого стола” на тему: Международное сотрудничество в борьбе с отмыванием доходов, полученных незаконным путем”. - М., 25-26 июня 1998 г.

28. Фисенко И.В. Указ. статья. Преступность и правосудие: ответы на вызовы двадцать первого века: руководство. A/CONF.187/ GUIDE.1. - http://www.un.org/russian/topics/crime/docs10.htm

Размещено на Allbest.ru