Управління земельними ресурсами міста

- одержання достовірної інформації для вирішення питань щодо припинення права користування земельними ділянками, які використовуються не за цільовим призначенням з порушенням земельного законодавства і встановлених вимог або ж нераціонально;

- виявлення платників земельного податку та орендної плати за землю;

- узгодження питань щодо розбіжності місцеположення меж або розміру земельної ділянки;

- встановлення меж земельних ділянок;

- визначення загальної площі земельної ділянки, кількісного складу земельних угідь та забудованих земель, згідно їх функціонального використання;

- встановлення обмежень та обтяжень щодо земельних ділянок;

- складання кадастрових планів та занесення даних інвентаризації до земельно-кадастрової документації;

- підготовку списків платників земельного податку та орендної плати за землю. земельний кадастровий інвентаризація міський політика

Інвентаризація земель включає:

- кадастрову зйомку ділянки, зовнішніх меж землекористувань, меж земельних угідь та забудованих земель, згідно їх функціонального використання;

- координування в натурі меж кадастрових кварталів та зон;

- встановлення меж зон обмежень та обтяжень щодо використання земельної ділянки;

- відновлення меж земельних ділянок на місцевості (у разі наявності спорів);

- виготовлення кадастрового плану (схеми);

- список (реєстр) фактичних землекористувачів.

Об'єктом інвентаризації є земельна ділянка, яка знаходиться у власності або у користуванні юридичних та фізичних осіб, але право власності на яку (або користування якою) не посвідчено відповідним Державним актом на землю нового зразка, договором оренди.

Дані інвентаризації заносяться в поземельну книгу.

Виконавцями робіт є державні та інші ліцензовані землевпорядні організації і в першу чергу госпрозрахункові підрозділи при районних відділах та міських управліннях земельних ресурсів.

Координацію робіт здійснюють районні відділи та міські управління земельними ресурсами.

Всі роботи виконуються в два етапи: підготовчий та виробничий.

Підготовчий етап виконується підрядчиком за участю представників районних відділів та міських управлінь земельних ресурсів, згідно завдання замовника і полягає у:

- розробці технічного завдання на виконання робіт;

- збиранні, вивченні і оцінці забезпечення робіт матеріалами землеустрою, планово-картографічними матеріалами;

- підготовці робочого кадастрового плану(схеми) виконання робіт.

При наявності необхідних матеріалів роботи виконуються в наступному порядку:

- на планово-картографічний матеріал переносяться межі кварталів, розбивочних масивів, мікрорайонів, їх нумерація, а також межі міста;

- схематично наносяться межі землекористувань в середині кожного кварталу (масиву);

- наносяться межі зон обтяжень та обмежень використання земель міста;

- складається список власників землі та землекористувачів;

- проводиться польове обстеження земельних ділянок з уточненням їх меж;

- проводиться кадастрова зйомка земельних ділянок за спрощеною технологією;

- проводиться камеральне опрацювання результатів робіт.

Результати робіт оформляються у вигляді зброшурованої технічної документації.

До складу документації входять:

- технічне завдання;

- пояснювальна записка;

- список власників землі(землекористувачів), в тому числі орендарів, з їх реквізитами, присвоєними кадастровими номерами, площею та експлікацією земель;

- список землекористувачів, що не мають документів на землю;

- перелік самовільно захоплених, порушених земель та тих, що використовуються не за цільовим призначенням;

- експлікація всіх земель та розподіл їх згідно форми 6-зем;

зведений план розміщення землекористувань;

- каталоги координат кутів повороту зовнішніх меж і меж кварталів (масивів);

- абриси меж земельних ділянок;

- інші матеріали.

- вся технічна документація передається в районний відділ управління земельними ресурсами.

- в результаті проведення інвентаризації земель міста Луцька:

- уточнено існуючі межі міста;

- виявлено землі, що не використовуються або використовуються нераціонально;

- виявлено порушення в землекористуванні;

- встановлено склад земель по категоріях та формах власності, по кварталах і по цілому місті;

- вирішено спірні питання;

- відновлено пункти геодезичної мережі;

- встановлено землі запасу міста.

Розподіл земель за формами власності структуру надходження коштів до місцевих бюджетів. Це призводить до позитивних змін фінансової ситуації на місцях, помітного економічного розвитку і створення нових робочих місць. Відповідно до чинного законодавства та практики, що вже склалася, отримані від приватизації земельних ділянок кошти в повному обсязі надходять до місцевих бюджетів. Як правило їх спрямовують на здійснення програм соціально-економічного розвитку.

Податок на землю, продану у власність підприємствам, являє собою більш стабільне джерело до бюджету, ніж орендна плата за ту ж ділянку землі. Земельний податок надає можливість органам місцевого самоврядування здійснювати моніторинг якості землі, змінювати ставки податку залежно від інфляції шляхом щорічних переоцінок нерухомості, що є не завжди можливим при угодах оренди землі. Справляння податку на землю - це один із засобів контролю за використанням землі підприємствами. Він надає можливість місцевим радам вилучати земельні ділянки у тих підприємств, які не спроможні сплачувати податок за землю.

Підприємства, що володіють власною землею, можуть інвестувати більше коштів на свій розвиток. Додаткові кошти можна використовувати для підвищення якості земель та розширення виробництва. Це призводить до створення нових робочих місць. Приватні власники значно швидше здатні освоїти викуплену під інвестиції землю, ніж міська влада, - в останньої, як правило, бракує коштів та можливостей реалізувати широкомасштабні проекти.

Розширення бази оподаткування в результаті такої нової економічної діяльності збільшує надходження до місцевого бюджету. Таким чином посилюється фінансування соціальної сфери і, відповідно, створення нових робочих місць. Приватні власники часто роблять інвестиції в громадську сферу, а це завжди йде на користь всьому місту і заощаджує місцевому самоврядуванню певні кошти на розвиток міської інфраструктури.

Крім того, розвиток ринку нерухомості допомагає стабілізувати ринкові ціни продажу та оренди. Коли ринок стабільний, місцева влада має кращі можливості для диференціації податку на землю і може більш точно оцінити вартість землі в різних економічних зонах. Це також позитивно впливає на ефективність економіки в цілому, оскільки знімається питання невідповідності ставок податку якості землі та іншим факторам.

Придбання землі у власність. Придбавши землю у власність, власник може розпоряджатися нею на власний розсуд за умови дотримання вимог чинного законодавства.

Власник може продати або здати земельну ділянку в оренду разом з будівлями, що знаходяться на ній, подарувати, передати в спадок, обміняти, продати або здати в оренду частину земельної ділянки.

Земельна ділянка, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, за своїм правовим режимом суттєво відрізняється від земельної ділянки, що перебуває у користуванні, Зокрема, власник земельної ділянки має право самостійно розпоряджатися належною йому землею, а саме: продавати земельну ділянку або її частину, здавати в оренду без буд-яких додаткових погоджень з органами державної влади чи місцевого самоврядування, заставляти земельну ділянку в кредитних установах, вносити земельну ділянку або право користування нею до статутних фондів підприємств. Право власності на земельну ділянку дозволяє підприємству самостійно залучати інвестиції в поліпшення належної земельної ділянки, збільшувати вартість основних фондів підприємства, застраховувати підприємство від різних природніх катаклізмів, захищати кошти підприємства від інфляції.

Існує чимало факторів, які впливають на зростання курсової вартості акцій українських підприємств. Фактор набуття підприємством права власності на землю означає збільшення його активів, серйозність намірів щодо подальшого економічного розвитку. Це значно посилює інвестиційну привабливість підприємства і призводить до зростання курсової вартості його акцій. Оскільки земля не зменшує своєї вартості, існує потенційна можливість залучення банків до надання кредитів підприємствам під заставу землі. Такі кредити будуть надаватися під відносно нижчі відсотки, що сприятиме розвитку підприємства.

Висновок

Отже, Донецьк (укр. Донецьк) - місто на сході України, адміністративний центр Донецької області, на річці Кальміус. П'ятий місто Україна за кількістю населення. Чисельність населення в межах агломерації - понад 1 млн осіб. Великий промисловий і діловий центр.Донецьк посів перше місце в рейтингу TOP100 серед українських міст у номінації "Краще місто по рівню соціально-економічного розвитку серед міст з населенням понад 500 тисяч осіб" Сучасна назва, дана місту в 1961 році, походить від назви річки Сіверський Донець, яка протікає на півночі Донецької області (проте саме місто стоїть не на Дінці, а на Кальміусі). До 1923 року місто носило назву Юзівка на честь засновника міста - бізнесмена Джона Юза (Хьюза, Hughes). За словами керівника прес-служби Донецького обласного краєзнавчого музею Софії Олександрівни Гітіс, в 1923 році місто декілька місяців називалося Троцький у честь Л. Д. Троцького [6] [7] [8]. А в 1924 рік отримала назву Сталіно на честь сталеливарної промисловості (перейменування міста не було пов'язано з ім'ям І. В. Сталіна). В кінці 1920-х - початку 1930-х років, без офіційних постанов, місто стали називати Сталіно.

Усього в Донецьку 5 державних університетів, 11 інститутів, 3 академії, в тому числі Донецька державна музична академія, 14 технікумів, а також 5 приватних університетів, 6 коледжів. З них найстаріші і найбільші навчальні заклади - Донецький національний технічний університет (1921), Донецький національний медичний університет (1930), Донецький національний університет (1937), Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. І. Туган-Барановського. 13 березня 1967 - Наказом Міністра оборони СРСР, Директивою Генерального штабу ЗС СРСР ДГШ від 22 квітня 1967 р. і Директивою Командувача військами Київського військового округу - прийнято рішення про створення Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ та військ зв'язку - ДВВПУ [45 ].

Середніх шкіл середнього ступеня - 2; середніх шкіл 1-2 ступенів - 38; середніх шкіл 1-3 ступенів - 116; дитячо-юнацьких спортивних - 7; станцій юних техніків - 2; центрів творчості дітей та юнацтва - 8; дитячо-юнацьких клубу - 54.

В системі загальної середньої освіти переважна більшість учнів навчаються російською мовою, українською ведеться навчання лише в 34 школах міста, де навчаються 21% школярів. Для порівняння, українці в місті складають 47% населення. У травні 2008 року поновився суперечка навколо поступового збільшення україномовних класів. 20 травня донецький міськрада прийняла рішення обмежити навчання українською мовою в навчальних закладах. Як наслідок, було заборонено збільшувати кількість україномовних шкіл і класів, дитсадків і дитячих груп. За таке рішення проголосували 55 з 58 депутатів. Донецький мер Олександр Лук'янченко призупинив дію цього рішення сесії міськради.

Донецьк займає 2-е місце в області за обсягами промислового виробництва (після Маріуполя) і 1-е місце за темпами зростання. На території міста розташована одна з найбільших за обсягами інвестицій вільних економічних зон ("СЕЗ") Україна - СЕЗ "Донецьк". Разом з містом Макіївка - був найбільшим промисловим вузлом Україні. Характерною рисою господарського комплексу Донецька є багатогалузева спеціалізація промисловості, поєднана з розвиненим транспортним і фінансовим господарством міста. У промисловості представлені практично всі галузі народного господарства, проте, питома вага металургії (як чорною, так і кольоровий), вугільної, хімічної (у тому числі коксохімічної) промисловості і важкого машинобудування найбільш високий. Поряд з традиційними галузями важкої промисловості останніми роками розвиваються також легка, харчова, деревообробна промисловість, машинобудування. Економічний потенціал міста представляють 193 промислових підприємства, 357 підприємств здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, 383 будівельні організації, 1550 об'єктів побутового обслуговування, більше 13 тисяч підприємств малого та середнього бізнесу. На промислових підприємствах міста зайнято понад 119 тисяч осіб. Загальний обсяг реалізованої промислової продукції у 2009 рік - 26,6 млрд грн. У структурі реалізованої промислової продукції найбільшу питому вагу мають підприємства з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води (31,9%), підприємства металургії (23,1%), харчової промисловості (16,2%), вугільної промисловості (10,5 %) і машинобудування (8,7%). На ці види економічної діяльності в сукупності припадає 90,4% обсягів реалізації промислового виробництва міста.

У Донецьку знаходиться 254 офіційно зареєстрованих пам'ятки культурної спадщини. У місті розташовані 11 кінотеатрів, 53 Палацу культури та клубу, 140 музеїв і музейних кімнат, 368 бібліотек з фондом понад 15522662 книг, 16 початкових спеціалізованих навчальних закладів мистецтв.30 серпня 2008 в центрі міста Донецька у сквері "Сокіл" відкрився цифровий "Планетарій". У парку ім. Щербакова будується аквапарк "Royal Marine" .26 серпня 2011 в Донецьку відкрився сучасний художньо-виставковий центр "АртДонбасс" розташований у районі музичного парку.

Та тим не менш Донецьк має і ряд проблем особливо пов'язаних з екологією міста зв'язку з тим,що там присутня велика кількість заводів,які впливають на здоров'я мешканців міста. Назрілим питанням подальшого розвитку господарства, зокрема важкої індустрії Донбасу, є поновлення на якісно новій матеріально-технічній базі та технології створеного потужного виробничого потенціалу в таких основних галузях, як вугільна і хімічна промисловість, чорна металургія, важке машинобудування тощо.

У районі першочергового значення набуває необхідність вкладення коштів у промисловість, передусім у реконструкцію і технічне переоснащення промислових підприємств, особливо кам'яновугільних шахт, працевлаштування робітників, що вивільняються у зв'язку з закриттям нерентабельних підприємств вугільної промисловості. Необхідні розробка та здійснення обґрунтованих заходів з охорони довкілля і комплексного використання мінерально-сировинних ресурсів та відходів виробництва. В умовах району, розташованого на вододілі в південно-східній посушливій частині України, важливою є проблема водозабезпечення. її реалізація, очевидно, і далі здійснюватиметься за рахунок організації додаткового міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів з метою використання їх у промисловості та комунальному господарстві, для зрошення в сільському господарстві. Доцільно перевести металургійну, хімічну та інші галузі промисловості, що найбільш негативно впливають на довкілля, на утилізацію своїх відходів.

Размещено на Allbest.ru