У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розв'язанні низки концептуальних питань стосовно теоретичного та законодавчого удосконалення розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів. Основними науковими і практичними результатами цього дослідження є такі висновки:

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху - подія, викликана дією чи бездіяльністю особи в процесі керування транспортним засобом і з його участю, пов'язана з порушенням вимог правил дорожнього руху, під час якої поранені або загинули люди, пошкоджено транспортні засоби, споруди, вантажі, або завдана інша матеріальна шкода.

2. Обґрунтовано необхідність проведення огляду транспортного засобу на території автопідприємства, штрафмайданчика органу внутрішніх справ з участю спеціаліста у разі виявлення значних пошкоджень автомобіля, що фіксується в окремому протоколі.

2. Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту порушення правил безпеки дорожнього руху повинен виносити слідчий, що організує процес збору матеріалів з моменту проведення огляду місця події до прийняття рішення про порушення кримінальної справи чи відмову в її порушенні.

3. Аргументовано необхідність залучення в якості представників особи, потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди представників органів опіки та піклування в тому разі, коли загибла особа не мала близьких родичів.

4. Вказано на доцільність повернення речових доказів - транспортних засобів, які приймали участь у дорожньо-транспортній пригоді їх володільцям тільки за рішенням суду.

5. У відомчих документах слід зазначити обов'язок чергового ОВС повідомляти начальника слідчого підрозділу поряд з начальником міськрайліноргану про тяжкі злочини підслідні слідчим (зокрема, злочини, передбачені ст.286 КК України), і результати вжитих заходів із організації виїзду на місце події, його охорони, переслідування злочинців тощо.

6. Внесено пропозицію про вдосконалення законодавчої регламентації взаємовідносин слідчого, та осіб, які виконують контрольно-наглядові функції за його діяльністю (начальника слідчого підрозділу, що скеровує та організує його роботу, прокурора, що здійснює нагляд, та суду, діяльність якого пов'язана з контролем за законністю дій останніх).

7. Запропоновано низку пропозицій щодо зміни та доповнення норм діючого КПК України:

Введення перевірки показань на місці та слідчого експерименту, як самостійних слідчих дій у новому КПК.

Відстоюється думка щодо проведення деяких слідчих дій до порушення кримінальної справи:

освідування з метою встановлення водія транспортного засобу, та освідування пасажирів, що перебували у салоні автомобіля; у разі необхідності проведення примусового освідування у справах про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.

експертиза призначається до порушення кримінальної справи, коли без її проведення неможливо встановити підстави для порушення кримінальної справи.

з метою економії часу і затрат на проведення відтворення остановки і обставин події в подальшому, та можливістю скористатись обстановкою місця пригоди в умовах максимального наближення до самої події, дану слідчу дію слід проводити при виїзді слідчо-оперативної групи на місце дорожньо-транспортної пригоди.

З метою недопущення безпідставного затягування розслідування кримінальної справи, вноситься пропозиція закріпити в КПК України норму, яка б встановлювала строки проведення експертизи та надання спеціалістом письмових консультацій:

Доповнити пункт третій частини другої статті 69 проекту КПК України словами: „протягом місяця”;

частину четверту статті 70 проекту КПК України доповнити словами „протягом семи днів”.

Щоб не допустити посадових зловживань спеціалістами під час дачі останніми письмових консультацій з питань, що потребують спеціальних знань, які долучаються до матеріалів справи частину четверту статті 78 проекту КПК доповнити таким реченням: „За дачу завідомо неправдивої письмової консультації, спеціаліст несе кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України”.

Пропонується у новому КПК України розширити повноваження начальника слідчого підрозділу, надавши останньому право давати вказівки слідчому та органу дізнання у стадії порушення кримінальної справи.

Список використаної літератури