Поняття та основні ознаки правової держави

Ш узгодження та досягнення гармонії феноменологічної й конструктивної парадигм державно-правового розвитку.

Для розробки стратегії виходу з кризи і повноцінного розвитку дуже важливо також правильно оцінювати свій і чужий досвід виживання і поступу. Одні пропонують нам забути про свій досвід і цілком покладатися на досвід інших країн. Інші наголошують на досвіді розвитку нашої країни. Треті пропонують взагалі відкинути наше минуле і сміливо експерементувати із сучасним і майбутнім. Кожна з цих позицій має свої плюси і мінуси. Останнім часом висловлювалися численні і багато в чому слушні зауваження з приводу того , що в наших умовах західні моделі не діють. Справді, механічна трансплантація будь-якої теорії не непідготовлений для цього грунт в якісно інші соціально-історичні умови неминуче призводить, як засвідчує історія , або до органічного відтворенням суспільством чужої для нього теорії , або до насильницького її впровадження згори.

З огляду на це побудова правової держави в Україні повинна визначатися в першу чергу тенденціями її власного поступу, рівнем “готовності “ як суспільства , так і кожного громадянина до цих змін. Варті пильної уваги слова К. Маркса про те , що теорія втілюється в кожному народові лише настільки, наскільки вона є здійсненням його потреб. Отже, задля втілення якоїсь теорії необхідно , щоб її ідеями перейнялися широкі кола громадськості. Щоб правова держава стала дійсністю в Україні, варто цілеспрямовано й наполегливо працювати над правовою освітою , розвитком правової культури населення, не забувати власні здобутки в цій галузі й ознайомитися із зарубіжним досвідом, прищеплюючи все корисне й повновартісне.

Висновок

Резюмуючи усе вищесказане, потрібно відзначити що права людини - це цілісний орієнтир, що дозволяє застосовувати «людський вимір» до держави, права, етики, моралі. Права і свободи людини є деяким нормативним виміром її соціально культурної діяльності. Більш того, вони виступають як одна з найбільших культурних цінностей.

При вивченні теорії прав людини неминуче її перетинання з багатьма дисциплінами: історією і теорією держави і права, усіма галузевими і процесуальними юридичними науками.

Таким чином, спираючись на міжнародне гуманітарне право, можна відзначити, що:

Права людини - вища цінність, їх повага і дотримання - обов'язок держави.

Забезпечення прав і свобод несумісне з дискримінацією по будь-якому принципу.

Здійснення прав і свободи людини не повинно порушувати права і свободи інших осіб.

Основні права і свободи повинні бути єдині на всій території держави.

Особисті, економічні, політичні, соціальні, культурні права рівноцінні, у єдиній системі цих прав немає ієрархії.

Колективні права невід'ємні від прав індивіда, вони не повинні суперечити індивідуальним правам, обмежувати правовий статус особистості

Права людини можуть бути обмежені законом тільки в тому випадку, якщо є пряма погроза державної і суспільної небезпеки, здоров'ю і моральності населення, права і закони інших осіб.

Нині ми стоїмо біля витоків процесу створення правової держави , для якої головним є захист особи, свободи і прав людини, у тому числі національних меншин, додержання законів і державності. Характер цієї держави мають визначати такі принципи:

верховенство закону в усіх сферах соціального життя;

обов'язковість закону для всіх державних органів, громадських організацій, офіційних осіб і громадян;

захист і гарантії свободи особи, її прав, інтересів, честі й гідності;

взаємна відповідальність особи і держави;

контроль і ефективний нагляд держави за додержанням законів та інших нормативних актів.

Здійснення усіх накреслених заходів, спрямованих на побудову правової держави , стане для цивілізованого світу ще одним доказом прагнення України до втілення в життя принципів гуманізму і демократії , найвищою метою якої є забезпечення прав і свобод людини, основою нашої державності.

Література

1. Гуменюк А.Р. О едином правовом пространстве как условии формирования правового государства. - М., 1994

2. Фаткуллин Ф.Н. Основные учения о праве и государстве.: Учебное пособие. - Казань: Изд. КФЭИ, 1997.

3. Хропонюк В.Н. Теория государства и права.: Учебное пособие для высших учебных заведений . - М. 1995.

4. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. - С-Пб., 1995

5. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. М., 1996

6. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. - М.: Юрайт, 1997

7. А.Б. Венегеров. Теория государства и права: Часть 1. Теория государства. - М.: Юристъ, 1995.

8. Макаров О.В. Соотношение права и государства. -С-Пб., 1995.

9. Общая теория государства и права: Учебник./ Под ред. В.В. Лазерева. - М.: Юристъ, 1996

10. Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство : Введение в теорию. - М., 1993.

11. В.Н. Лазарев. Общая теория права и государства. М. 1994.

12. Конституционное право зарубежных стран. Учебник.М.1995.

13. Дробязко С.Г. Роль законодательства в создании материально-технической базы коммунизма. Минск, 1971.

14. Туманов В.А. Права человека и исполнительная власть. // Советское государство и право. 1990. № 2.

15. Нерсесянц В.С. Правовой характер взаимоотношений личности, общества и государства // Социалистическое правовое государство: проблемы и суждения. М., 1989.

16. Конституція України. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

17. Словник іншомовних слів. - К.: УРЕ, 1985. - 966 с.

18. Історія української Конституції/ Упоряд. А.Г. Слюсарено, М.В. Томенко. - К.: Право, 1997. - 464 с.

19. Основи конституційного ладу України/ А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков, В.В. Медведчук. - К.: Либідь, 1997. - 206 с.

20. Панюк А., Рожик М. Історія становлення української державності. - Львів: Центр Європи, 1995. - 166 с.

Размещено на Allbest.ru