Оцінка фінансової стійкості підприємства

Внутрішній (управлінський) фінансово-економічний аналіз -- глибший і більш комплексний, оскільки він грунтується не тільки на даних публічної звітності, а й на використанні усіх доступних джерел облікової та позаоблі-кової інформації, включаючи первісні документи, а також матеріали нерегламентованого, так званого управлінсько го, обліку. Такий аналіз призначений головним чином для ' використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами. З метою збереження комерційної таємниці результати внутрішнього аналізу захищаються від проникнення у розпорядження сторонніх, зовнішніх споживачів інформації.

Як аналітичні задачі у внутрішньому (управлінському) аналізі фігурують складніші об'єкти аналізу (наприклад, глибоке обгрунтування бізнес-планів, вивчення впливу структури витрат на виробництво на рентабельність підприємства, вплив на рентабельність оборотності оборотних коштів та амортизаційної політики, оптимальність з точки зору максимізації прибутку інвестиційних портфелів, вплив роботи окремих структурних підрозділів підприємства на загальні результати діяльності підприємства та їм подібні). Вимоги до кваліфікації економістів-аналітиків, -. які займаються таким аналізом, звичайно вищі, бо тут практично немає набору стандартних рекомендацій з техніки аналітичної роботи, а міра придатності результатів аналізу для використання керівництвом підприємства залежить насамперед від того, наскільки розвинене аналітичне мислення економістів, наскільки вони володіють загальними методами і прийомами аналізу.

Як зовнішній, так і внутрішній фінансово-економічний аналіз диференціюються за призначенням результатів на поточний (ретроспективний) аналіз, оперативний аналіз і перспективний аналіз.

Поточний фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення звітного періоду (місяць, квартал, рік); як основні завдання поточного (або ретроспективного, бо вивчається діяльність підприємства за час, що минув) аналізу виступають: об'єктивна оцінка результатів фінансово-господарської діяльності, виявлення невикористаних резервів, недоліків у роботі, їх винуватців, накреслення шляхів мобілізації виявлених резервів. Такий аналіз є одним із засобів стратегічного управління діяльністю підприємства. Для методики поточного аналізу найхарактернішим прийомом є порівняння досягнутих результатів з плановими параметрами і виявлення факторів, що спричинили відхилення від них. Необхідно підкреслити, що саме поточний аналіз в аналітичній практиці є провідним, найповнішим і що він, з одного боку, використовує, вбирає в себе матеріали оперативного аналізу, а з другого боку, виступає базою перспективного аналізу.

Оперативний аналіз здійснюється повсякденно, він наближений за часом до моменту здійснення певних економічних процесів, що відбуваються в ході фінансово-господарської діяльності підприємства, виступає знаряддям оперативного управління нею. Особливістю проведення оперативного аналізу є використання не звітної, а оперативної інформації -- первісних бухгалтерських та інших документів, матеріалів контролю, спостереження, рапортів, нарядів тощо. З цією особливістю пов'язана відносна наближеність результатів аналізу, що, втім, не знижує їх цінності як бази для прийняття оперативних рішень з метою підвищення якості роботи підприємства.

Перспективний аналіз базується на вивченні різноманітних явищ у сфері фінансово-економічної діяльності з метою прогнозування на майбутнє. Використовується як база для прогнозування обсягів реалізації продукції, витрат на її виробництво, рентабельності, вибору варіантів інвестування фінансових ресурсів. Особливість перспективного фінансово-економічного аналізу -- використання даних про роботу підприємства за минулий (досить тривалий) час, але під кутом зору майбутньої діяльності цього підприємства.

Таким чином можна зробити висновок, що під фінансово-економічним аналізом діяльності підприємств слід розуміти комплексне вивчення їх функціонування з метою об'єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення шляхів подальшого підвищення прибутковості (рентабельності) при забезпеченні безпечного рівня ліквідності. Таке тлумачення суті фінансово-економічного аналізу визначає предмет і зміст даної економічної дисципліни.

Важливим завданням фінансово-економічного аналізу є визначення ефективності впровадження на підприємстві комерційного розрахунку. Саме цей метод господарювання повною мірою відповідає характеру виробничих відносин ринкової економіки, забезпечує реальне втілення принципу матеріальної зацікавленості підприємств та їх працівників у підвищенні ефективності роботи, поєднує суспільні, колективні та особисті інтереси учасників ринкових відносин.

3. Аналіз основних показників, що характеризують фінансово-економічний стан підприємства

3.1 Відображення фінансових результатів у бухгалтерській документації

Прибуток - це категорія, що виражає відносини, що складаються в процесі суспільного виробництва.

Вона виражає відносини, що складаються в процесі первинного розподілу національного доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

Прибуток - це частина вартості продукту, реалізованого підприємством, що залишається після відшкодування витрат виробництва. Вона являє собою частину знову створеної вартості, виробничої і реалізаційний.

Однак прибуток включає і частина вартості необхідного продукту.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією в суспільстві. Тому її формування знаходиться під впливом об'єктивних процесів, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва і розподілу суспільного продукту, національного доходу.

У теж час прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємства як суб'єкта господарювання.

На формування прибутку, як фінансового показника роботи, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних доходів і витрат; визначення балансової (валовий) прибутку.

Підприємства прагнуть до максимізації прибутку, що обумовлюється потребами підприємства в нагромадженні для:

· виробничого розвитку (капітальні вкладення, приріст оборотних коштів);

· задоволення інтересів власників;

· забезпечення соціального споживання і соціального розвитку колективу.

Отримана підприємством прибуток використовується, по-перше, для формування фінансових результатів держави, фінансування державних витрат, по-друге, прибуток використовується для формування фінансових результатів самих підприємств, використовуваних для забезпечення їхньої господарської діяльності.

У розподілі прибутку можна виділити два етапи:

1 етап. Розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподіли є держава і підприємства.

2 етап. Це розподіл і використання прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку, заохочення й удосконалювання виробництва.

З її виробляються різні платежі, що зв'язані з застосуванням економічних санкцій до підприємства і формується чистий прибуток, з якого прибуток може направлятися в різні цільові фонди і на виплату дивідендів.

Облік фінансових результатів ведеться на рахунку «Прибутки та збитки». По кредиту цього рахунка відбиваються доходи і прибуток підприємства, по Дебету - його втрати і збитки. Сальдо рахунка показує дебетове - розмір загального збитку підприємства, кредитове - суму прибутку підприємства. Підрахунок фінансових результатів ведеться наростаючим підсумком з початку року.

Розподіл і використання прибутку враховується на рахунку «Використання прибутку». Дебетове сальдо рахунка показується суму використовуваної підприємством прибутку з початку року; оборот по дебіті показує суми, що відволікаються в звітному місяці; кредитовий оборот по рахунку може бути тільки по закінченню року після реформації балансу. Він показує всю суму обороту по дебету за звітний рік. Реформація балансу - запису по розподілі прибутку і списанню відвернених засобів.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» визначає балансовий прибуток як об'єкт оподатковування підприємства.

З метою оподатковування даної реалізації може бути: дата передачі права власності на зазначену чи продукцію дата зарахування засобів на розрахунковий рахунок.

Прибуток підприємства обкладається податком по базовій ставці 30% (на окремі види діяльності встановлені підвищені ставки).

Протягом кварталу всі підприємства здійснюють авансові внески податку в бюджет, виходячи із суми фактично отриманого прибутку в першому і в другому місяці поточного кварталу і діючих ставок податку.

Авансові внески в бюджет виробляються не пізніше 25 числа місяця, що випливає за звітним.

По закінченню кожного кварталу виробляється остаточний розрахунок суми податку, виходячи з фактично підученого прибутку, обчислювальної наростаючим підсумком з початку року. Облік розрахунків по податку на прибуток ведеться на рахунку 68 на окремому субрахунку.

Формування і використання прибутку, ефективність фінансової діяльності взагалі багато в чому залежать від ефективної структури керування як фінансами, так і підприємством у цілому.

Резюмуючи сказане, необхідно відзначити, що найважливішим підсумковим показником, результатом фінансово-господарської діяльності підприємства є його прибуток, що відбивається в офіційній звітності підприємства відповідно до встановленої держави порядком.

Для зручності проведення аналізу фінансового стану підприємства доцільно використовувати агрегирований баланс. Сутність агрегированого балансу полягає в тому, що статті активу групуються по ступені їхньої ліквідності, а статті пасиву - по ступені терміновості зобов'язань.

Дані для аналізу фінансово-економічного стану підприємства представлені в додатку А (баланс) та додатку Б (звіт про фінансові результати).

3.2 Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Фінансовий стан підприємства виражається в співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємств і їхніх джерел. Основні задачі аналізу фінансового стану - визначення якості фінансового стану, вивчення причин його чи поліпшення погіршення за період, підготовка рекомендацій з підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

Об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства здійснюється за допомогою комплексу, системи показників, детально і всебічно характеризують фінансовий стан. Показники оцінки фінансового стану повинні бути такими, щоб усі, хто зв'язаний з підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на питання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансових відносинах і прийняти рішення про проходження економічних відносин з ним.

Комплекс показників оцінки фінансового стану включає 79 показників, призначених для детальної і всебічної оцінки фінансового стану. У залежності від цілей аналізу, задач його здійснення й іншої специфіки в кожнім конкретному випадку може використовуватися оптимальний набір цих показників.

Основними напрямками аналізу фінансового стану підприємства є:

1) аналіз платоспроможності (ліквідності);

2) аналіз фінансової стійкості;

3) аналіз ділової активності;

4) аналіз рентабельності підприємства.

Ліквідність підприємства - це його здатність вчасно погашати свої зобов'язання. При аналізі ліквідності необхідно оцінити поточні суми ліквідних активів і майбутні зміни ліквідності.

У загальному виді про неблагополуччя підприємства з погляду його ліквідності буде свідчити той факт, коли відтік готівки в підприємства перевищує його надходження.

Аналіз ліквідності здійснюється на основі зіставлення обсягу поточних зобов'язань з різними видами оборотних коштів, що маються в підприємства. Результати зіставлення представляються у виді коефіцієнтів ліквідності.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності. Платоспроможність підприємства виступає як зовнішній прояв фінансової стійкості, сутністю якого є забезпеченість оборотних активів довгостроковими джерелами формування.

Виділяють наступні показники ліквідності і платоспроможності:

1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності):

(3.1)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості може покрити підприємство за рахунок наявних коштів і короткострокових фінансових вкладень, швидко реалізованих у випадку потреби.

Нормальне обмеження К_а.л. 1, тобто щодня підлягають погашенню 100% короткострокових зобов'язань, іншими словами, у випадку підтримки оснащення коштів на рівні звітної дати короткострокова заборгованість, що має місце на звітну дату, може бути погашена за 1 день.

Такі значення коефіцієнтів означають, що в 2000 році підприємство може покрити свою короткострокову заборгованість на 0,004% за рахунок коштів і короткострокових фінансових вкладень, а в 2001 році воно покриває лише 0,02% короткострокових зобов'язань, що нижче нормативного значення.

2) Маневреність власних оборотних коштів;

(3.2)

Показує яка частка власних оборотних коштів знаходиться в мобільній формі, тобто якою частиною власних оборотних коштів підприємство може вільно маневрувати. Нормативне значення коефіцієнта знаходиться в межах від 0,5 до 0,7.

Як показують розрахунки, у 2000 та 2001 роках власні оборотні кошти підприємства знаходяться в немобільній формі.

3) Коефіцієнт покриття (загальний)

(3.3)

Показує платіжні можливості підприємства за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості і реалізації наявних запасів (з урахуванням компенсації здійснених витрат). Нормальне значення показника К_П знаходиться в межах від 1 до 2,5.



Розрахунки показують, що в 2000 році коефіцієнт покриття нижче нормативного, тобто у випадку реалізації всіх оборотних коштів підприємство не погасить свої борги - буде неплатоспроможним. У 2001 році показник також нижче нормативного, що позначиться негативно на платоспроможності підприємства у віддаленій перспективі.

4) Коефіцієнт швидкої ліквідності (критичної)

(3.4)

Характеризує платоспроможність підприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів. Нормативне значення 1 означає, що кошти і майбутні надходження від поточної діяльності повинні покривати поточні борги.

Дані значення коефіцієнтів свідчать про те, що за умови своєчасного повернення дебіторської заборгованості найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість, короткострокові кредити і позики) не будуть погашені.

3.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Задачею аналізу фінансової стійкості підприємства є об'єктивна оцінка величини і структури його активів і пасивів з метою визначення незалежності підприємства.

Фінансово стійким є підприємство, що за рахунок власних коштів покриває засобу, вкладені в активи (основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості і розплачується в термін за своїми обов'язками.

Основні показники фінансової стійкості наступні:

1) Коефіцієнт автономії (незалежності)

(3.5)

Коефіцієнт автономії показує частку власних засобів у майні підприємства. Нормативне значення 0,5. Ріст коефіцієнта відбиває тенденцію до зниження залежності підприємства від позикових джерел фінансування й оцінюється позитивно.

Розраховані коефіцієнти автономії показують незалежність підприємства від позикових джерел засобів. Однак зниження К_а в 2001 році на 0,08% є негативною тенденцією в діяльності підприємства.

2) Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів

(3.6)

Даний коефіцієнт показує кількість позикових засобів, що приходяться на одиницю власних засобів. Його значення, що рекомендується, 1.

Значення розрахованих коефіцієнтів свідчать про гарне співвідношення позикових і власних засобів, істотно нижче нормального (максимально припустимого) рівня даного коефіцієнта.

3.4 Аналіз ділової активності підприємства

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті виявляється, насамперед, у швидкості обороту його засобів. Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати наскільки ефективне підприємство використовує свої засоби.

Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів оборотності, що є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства. Вони мають велике значення для оцінки фінансового положення підприємства, оскільки швидкість обороту засобів безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Крім того, підвищення швидкості обороту засобів за інших рівних умов відбиває підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

Основні показники ділової активності наступні:

1) Виторг від реалізації (даної форми №2)

2) Балансовий прибуток (даної форми №2)

Таким чином, зменшення виторгу від реалізації в 2001 році супроводжувалося збільшенням збитку в більшому ступені, що є негативною тенденцією для підприємства.

3)Продуктивність праці

(3.7)

Цей показник свідчить про те, яке кількість зробленої продукції (робіт, послуг) у грошовій формі приходиться на один працівника.

Як показують розрахунки, при збільшенні середньо спискової чисельності, продуктивність праці одного робітника в 2001 році зменшилася на 3,81 тис.грн., що є негативним моментом у роботі підприємства, що свідчить про погіршення використання трудових ресурсів підприємством.

4) Фондовіддача

(3.8)

Показник фондовіддачі характеризує, наскільки ефективне підприємство використовує основні фонди, тобто розмір виторгу від реалізації, що приходиться на одиницю основних фондів. Збільшення фондовіддачі свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів. Цей показник порівнюється зі средньогалузевим.

Таким чином, на одну грошову одиницю основних фондів приходилося 0,23 грн. виторгу.

5)Оборотність засобів у розрахунках (в оборотах)

(3.9)

Показує швидкість оберту дебіторської заборгованості, тобто яка кількість обертів робить дебіторська заборгованість за цикл (за рік). Ріст цього коефіцієнта відбиває скорочення продажів у кредит, а зниження - збільшення обсягу комерційного кредиту, наданого покупцям.

Таким чином, за рік дебіторська заборгованість робить 21 оберт.

6)Оборотність засобів у розрахунках (у днях)

(3.10)

Цей показник дозволяє визначити за скількох днів дебіторська заборгованість здійснить один оберт (середній термін погашення).

Таким чином, не високе значення показника оборотності засобів у розрахунках, свідчить про не значну величину комерційного кредиту.

7)Оборотність виробничих запасів (в оборотах)

(3.11)

Даний показник відбиває число обертів запасів підприємства за аналізований період. Його зниження свідчить про відносне збільшення виробничих чи запасів про зниження попиту на продукцію підприємства.

За аналізований період виробничі запаси роблять 50 обертів.

8)Оборотність виробничих запасів (у днях)

 (3.12)

Показує кількість днів, за які активи роблять один оберт.

Таке високе значення даного показника свідчить про неефективне використання запасів для підприємства даної галузі.

3.5 Аналіз рентабельності підприємства

Показники рентабельності характеризують фінансові результати й ефективність діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку підприємств. Тому вони обов'язкові при проведенні порівняльного аналізу й оцінці фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовують як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

Розглянемо найбільш важливі фінансові коефіцієнти рентабельності. При цьому будемо використовувати такий показник як:

1)Чистий прибуток

(3.13)

2)Рентабельність продукції

 (3.14)

Даний коефіцієнт показує, скільки прибутку приходиться на одиницю реалізованої продукції. Ріст R_п є наслідком росту цін при постійних витратах на чи виробництво зниженні витрат на виробництво при постійних цінах.

Таким чином, у 2001 році коефіцієнт рентабельності оставався нарівні 2000 року і склав 0,83%.

3)Рентабельність основної діяльності

(3.15)

Коефіцієнт рентабельності основної діяльності_. показує віддачу від витрат, тобто скільки прибутку приходиться на одиницю витрат на виробництво продукції. Збільшення даного показника свідчить про поліпшення віддачі від витрат на виробництво.

Як видно з розрахунків, у 2000 році на одну грошову одиницю витрат на виробництво підприємство одержувало 0,63 грн. прибутків, а у 2001 році скоротились і склали 0,55 грн. прибутків на одну грошову одиницю витрат на виробництво продукції.

4)Рентабельність основного капіталу

 (3.16)

Даний коефіцієнт показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниження рентабельності основного капіталу свідчить про падаючий попиті на продукцію підприємства по перенагромадженні активів.

Розраховані значення показника рентабельності свідчать про ефективність використання майна підприємства.

5)Рентабельність власного капіталу

(3.17)

Відбиває ефективність використання власного капіталу і показує кількість чистого прибутку, що приходиться на одиницю власного капіталу.

Таким чином, на одну грошову одиницю власного капіталу підприємство одержує 0,28 грн. прибутку.

6)Період окупності власного капіталу

(3.19)

Показує, скільки підприємству потрібно днів для відшкодування власного капіталу.

Таким чином можна зробити висновок, що підприємству потрібно 4 дні для відшкодування власного капіталу.

Результати розрахунків показників оцінки фінансового стану підприємства представлені в таблиці (Лист 1)

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

Ліквідність і платоспроможність підприємства знаходяться на низькому рівні, про що свідчать наступні розраховані показники:

1) коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) у 2000 році був дорівнював 0,00004, що свідчить про нездатність підприємства найближчим часом погасити кредиторську заборгованість і короткострокові кредити. Незважаючи на те, що в 2001 році цей коефіцієнт зріс до 0,0002 (тобто найближчим часом підприємство зможе погасити 0,02% кредиторської заборгованості і короткострокових кредитів), його значення істотне нижче нормативного (1). Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що підприємство випробує недостатність коштів для покриття найбільш термінових зобов'язань;

2) коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів, рівний у 2000 році -0,0001 показує, що усі власні засоби підприємства знаходяться в неліквідній формі. Зменшення цього коефіцієнта в 2001 році до 0,0002 є негативною тенденцією. Коефіцієнти розраховані нами є набагато нижче нормативу (0,50,7);

3) значення коефіцієнта покриття в 2000 році, дорівнював 0,24 не знаходиться в рекомендованих межах (від 1 до 2,5) і свідчить про неплатоспроможність підприємства у випадку реалізації всіх оборотних коштів. Однак у 2001 році спостерігається тенденція зниження коефіцієнта покриття до 0,23 що може бути пояснено необґрунтованим зростанням поза обертових активів і довгострокової дебіторської заборгованості.

Аналіз показників фінансової стійкості підприємства дозволяє зробити висновок про фінансову стійкість підприємства, про що свідчить наступне:

1) зменшення валюти балансу на 7709,9 грн., тобто загальна сума фінансових ресурсів підприємства зменшилась, що є поганою ознакою фінансової стійкості суб'єкта господарювання;

2) незалежність підприємства від позикових засобів. Цей висновок ми одержали на підставі значення коефіцієнта автономії, що склав 0,65 у 2000 році та знизився до 0,57 у 2001 році, при тому, що значення, що рекомендується, даного коефіцієнта 0,5. А значення коефіцієнта співвідношення позикові власних засобів зменшилося з 0,03 до 0,02 відповідно в 2000 та 20001 роках, що свідчить значенню, що рекомендується, (<1). Це свідчить про високу частку власних засобів у майні підприємства.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що повне відмовлення підприємства від позикових засобів не свідчить про його високу фінансову стійкість. Т.к. залучення в необхідних розмірах кредитних ресурсів створює для підприємства умови для максимально ефективного використання усіх (у тому числі і власних) фінансових ресурсів.

Аналіз показників ділової активності виявив наступне.

Зменшення виторгу від реалізації продукції на 10311,4 тис.грн. супроводжувався збільшенням збитків від реалізації на 761,2 тис.грн., що є позитивним аспектом у діяльності підприємства.

Негативною тенденцією є також зменшення продуктивності праці на 3,81 тис.грн. у 2001 році, це свідчить про погіршення використання трудових ресурсів.

Разом з тим, відносно високий показник фондовіддачі (0,23) означає ефективне використання основних фондів підприємства в порівнянні із середнім значенням у галузі.

Зроблені розрахунки показали, що оборотність виробничих запасів (50) вище, ніж оборотність засобів у розрахунках (21). Звідси можна зробити висновок, що протягом аналізованого періоду дебіторська заборгованість нечасто перетворювалася в кошти.

Однак, виходячи з розрахунку показників оборотності засобів у розрахунках і виробничих запасах, можна зробити висновок про раціональне використання оборотних коштів, що виражається у великих термінах погашення дебіторської заборгованості (17 днів) і відшкодуванні виробничих запасів (7 днів).

Для поліпшення ділової активності підприємства необхідно з'ясувати причини зміни запасів (для нашого підприємства це може бути відсутність попиту, завищені ціни), причини затримок оплати одержувачами і розробити заходу для попередження відвантаження продукції без передоплати.

Оскільки в досліджуваному періоді підприємство понесло збитки від своєї діяльності, то показники рентабельності мають негативні значення і свідчать про неефективне використання власного капіталу, активів, відсутність віддачі від витрат, тобто діяльність підприємства є збиткової.

Для поліпшення показників рентабельності і фінансового стану підприємства необхідно удосконалювати рівень організації виробництва і керування, поліпшити структуру капталу і його джерел (залучення позикових засобів), мінімізація витрат на виробництво і зниження собівартості продукції (робіт, послуг); поліпшення якості, розширення асортименту і збільшення обсягу продукції даного підприємства.

Висновок

Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх.

під фінансово-економічним аналізом діяльності підприємств слід розуміти комплексне вивчення їх функціонування з метою об'єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення шляхів подальшого підвищення прибутковості (рентабельності) при забезпеченні безпечного рівня ліквідності. Таке тлумачення суті фінансово-економічного аналізу визначає предмет і зміст даної економічної дисципліни.

Важливим завданням фінансово-економічного аналізу є визначення ефективності впровадження на підприємстві комерційного розрахунку. Саме цей метод господарювання повною мірою відповідає характеру виробничих відносин ринкової економіки, забезпечує реальне втілення принципу матеріальної зацікавленості підприємств та їх працівників у підвищенні ефективності роботи, поєднує суспільні, колективні та особисті інтереси учасників ринкових відносин.

Ліквідність і платоспроможність підприємства знаходяться на низькому рівні, про що свідчать наступні розраховані показники:

1) коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) у 2000 році був дорівнював 0,00004, що свідчить про нездатність підприємства найближчим часом погасити кредиторську заборгованість і короткострокові кредити. Незважаючи на те, що в 2001 році цей коефіцієнт зріс до 0,0002 (тобто найближчим часом підприємство зможе погасити 0,02% кредиторської заборгованості і короткострокових кредитів), його значення істотне нижче нормативного (1). Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що підприємство випробує недостатність коштів для покриття найбільш термінових зобов'язань;

2) коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів, рівний у 2000 році -0,0001 показує, що усі власні засоби підприємства знаходяться в неліквідній формі. Зменшення цього коефіцієнта в 2001 році до -0,0002 є негативною тенденцією. Коефіцієнти розраховані нами є набагато нижче нормативу (0,50,7);

3) значення коефіцієнта покриття в 2000 році, дорівнював 0,24 не знаходиться в рекомендованих межах (від 1 до 2,5) і свідчить про неплатоспроможність підприємства у випадку реалізації всіх оборотних коштів. Однак у 2001 році спостерігається тенденція зниження коефіцієнта покриття до 0,23 що може бути пояснено необґрунтованим зростом позаобертовиих активів і довгострокової дебіторської заборгованості.

Аналіз показників фінансової стійкості підприємства дозволяє зробити висновок про фінансову стійкість підприємства, про що свідчить наступне:

1) зменшення валюти балансу на 7709,9 грн., тобто загальна сума фінансових ресурсів підприємства зменшилась, що є плохою ознакою фінансової стійкості суб'єкта господарювання;

2)незалежність підприємства від позикових засобів. Цей висновок ми одержали на підставі значення коефіцієнта автономії, що склав 0,65 у 2000 році та знизився до 0,57 у 2001 році, при тому, що значення, що рекомендується, даного коефіцієнта 0,5. А значення коефіцієнта співвідношення позикових і власних засобів зменшилося з 0,03 до 0,02 відповідно в 2000 та 20001 роках, що свідчить значенню, що рекомендується, (<1). Це свідчить про високу частку власних засобів у майні підприємства.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що повне відмовлення підприємства від позикових засобів не свідчить про його високу фінансову стійкість. Т.к. залучення в необхідних розмірах кредитних ресурсів створює для підприємства умови для максимально ефективного використання усіх (у тому числі і власних) фінансових ресурсів.

Аналіз показників ділової активності виявив наступне.

Збільшення виторгу від реалізації продукції на 10311,4 тис.грн. супроводжувався зменшенням збитків від реалізації на 761,2 тис.грн., що є позитивним аспектом у діяльності підприємства.

Негативною тенденцією є також зменшення продуктивності праці на 3,81 тис.грн. у 2001 році, це свідчить про погіршення використання трудових ресурсів.

Разом з тим, відносно високий показник фондовіддачі (0,23) означає ефективне використання основних фондів підприємства в порівнянні із середнім значенням у галузі.

Зроблені розрахунки показали, що оборотність виробничих запасів (50) вище, ніж оборотність засобів у розрахунках (21). Звідси можна зробити висновок, що протягом аналізованого періоду дебіторська заборгованість нечасто перетворювалася в кошти.

Однак, виходячи з розрахунку показників оборотності засобів у розрахунках і виробничих запасах, можна зробити висновок про раціональне використання оборотних коштів, що виражається у великих термінах погашення дебіторської заборгованості (17 днів) і відшкодуванні виробничих запасів (7 днів).

Для поліпшення ділової активності підприємства необхідно з'ясувати причини зміни запасів (для нашого підприємства це може бути відсутність попиту, завищені ціни), причини затримок оплати одержувачами і розробити заходу для попередження відвантаження продукції без передоплати.

Оскільки в досліджуваному періоді підприємство понесло збитки від своєї діяльності, то показники рентабельності мають негативні значення і свідчать про неефективне використання власного капіталу, активів, відсутність віддачі від витрат, тобто діяльність підприємства є збиткової.

Для поліпшення показників рентабельності і фінансового стану підприємства необхідно удосконалювати рівень організації виробництва і керування, поліпшити структуру капталу і його джерел (залучення позикових засобів), мінімізація витрат на виробництво і зниження собівартості продукції (робіт, послуг); поліпшення якості, розширення асортименту і збільшення обсягу продукції даного підприємства.

Література

1. Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - М.: ИНФРА - М., 2000. -424 с.

2. Коробов М. Я. Фінансово - економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. К.: Т-во “Знання”, 2000. - 378 с.

3. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / О.М. Бандурка та ін. - К.: Либідь, 1998. - 312 с.

4. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 1999. - 384 с.

5. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Ненашев Е.В. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА, 2000. - 208 с.

6. Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. - 639 с.

7. Сопко В.В. Методика анализа баланса предприятия. - К.: МП “Лоран”, 1994. 24 с.

8. Калина А.В., Конев М.М., Ященко В.О. Современный экономический анализ и прогнозирование. - К.: МАУП, 1998. - 278 с.

Размещено на Allbest.ru