Стадії правового регулювання
Поняття, види, способи і типи правового регулювання та його ефективність. Поняття механізму правового регулювання, його стадії, елементи та їх призначення. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.10.2011 |
| Размер файла | 81,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Юридичні конструкції - це стійкі побудови нормативного матеріалу за особливими типами зв'язків його елементів, їх типовими схемами, моделями, в які втілюється "юридичний матеріал". Тобто юридичні конструкції - це чіткі, відпрацьовані наукою і законодавчою діяльністю, перевірені практикою типові схеми правовідносин. Особливі юридичні конструкції дозволяють включати в дію - залежно від обставин - різні юридичні норми. Відпрацьованість конструкцій - показник досконалості законодавства. Такими юридичними конструкціями є "кримінальна недоторканність", "необхідна оборона", "суб'єктивні права" та ін.
Приклад юридичних конструкцій: громадянин К., який перебігав вулицю, був збитий автомашиною і зазнав важкої травми. Залежно від особливостей обставин у кожній з наведених конструкцій "працюють" різні юридичні норми.
Конструкція 1. "Соціальне забезпечення". Громадянин К. одержує від органів соціального забезпечення допомогу по тимчасовій непрацездатності (за наявності умов, передбачених законодавством про соціальне забезпечення) без власних зустрічних дій.
Конструкція 2. "Договір добровільного страхування". Якщо громадянин К. має договір страхування, Держстрах при за-знанні ним травми виплачує суму страхування. Договірна конструкція передбачає, що відповідно до умов договору громадянин періодично вносить внески до страхової установи, а у разі нещасного випадку одержує обумовлену в договорі суму.
Конструкція 3. "Юридична відповідальність заподіювана шкоди". Громадянська майнова відповідальність власника автомашини, що збив громадянина К., полягає у відшкодуванні заподіяної шкоди. Специфіка цієї конструкції полягає в тому, що це - особлива юридична відповідальність, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Така шкода обов'язково відшкодовується, якщо не буде доведено, що вона виникла внаслідок непереборної сили або наміру потерпілого [19, 513].
В юридичній техніці поряд з важливістю правильного застосування юридичної термінології і юридичних конструкцій не менше значення має форма нормативно-правового акта.
Прийоми і правила викладу юридичних норм у тексті нормативно-правового акта стосуються:
способів викладу;
формулювання заголовних назв статей і частин тексту;
юридичного стилю;
юридичної мови.
Існують два основних способи викладу юридичних норм у тексті закону:
абстрактний - характеризується тим, що ознаки явищ, незважаючи на їх різноманіття, подаються в узагальненому виді, виражаються абстрактними поняттями;
казуїстичний - характеризується урахуванням індивідуальних ознак явищ, їх видів, фактів; перелічуються ті чи інші випадки - казуси.
Абстрактний спосіб (прийом) викладу свідчить про вищий рівень юридичної техніки. Однак казуїстичний спосіб (прийом) дозволяє з більшою визначеністю і чіткістю регулювати суспільні відносини, точно визначати кількість випадків відповідальності тощо. Абстрактний і казуїстичний способи викладу юридичних норм доповнюють один одного у разі їх правильного застосування.
Загальні вимоги до форми нормативних актів (формулювання заголовних назв статей і частин тексту, юридичного стилю, юридичної мови):
логічна послідовність і компактність викладу нормативних розпоряджень, що містяться в нормативному акті; відповідність змісту закону його найменуванню;
відсутність суперечностей усередині нормативного акта, а також суперечностей з іншими нормативними актами; заповнення прогалин;
наявність формальних реквізитів у нормативних актах: найменування акта; органу, що його видав; місця видання; дати видання; підписів офіційних осіб; порядкового номера;
наявність встановленої структури нормативного акта: глав, розділів і частин - у великих законах; статей - у всіх законах; пунктів - у підзаконних актах; заголовків у кожній статті - у законах, переважно в кодексах, а також можливість преамбул в окремих законах; додатків - у підзаконних нормативних актах.
стислість викладу і разом з тим ясність, логічність, граматична правильність мови нормативного акта - без художньої красивості і декларативних положень: метафор, епітетів, порівнянь, абревіатур, ненормативних слів і словосполучень та ін.
Для юридичної мови характерним є наказовий стиль викладу.
Відступ від цих вимог призводить до юридичних помилок: прогалин у нормативному акті, суперечностей між його статтями, нечітких формулювань, стилістичних погрішностей та ін., які знижують якість акта, ускладнюють його усвідомлення і роз'яснення (тлумачення), реалізацію норм права в конкретних відносинах.
Види юридичних (правотворчих) помилок такі.
1. Власне юридичні - прийняття декларативних норм, тобто норм, не забезпечених матеріальними ресурсами і необхідними юридичними засобами; наявність колізійних норм, тобто норм, що суперечать одна одній; відсилання до неіснуючих нормативно-правових актів або неповне закріплення життєвих обставин, що мають істотне значення для застосування норм права; прогалини та ін.
2. Логічні - наявність логічних суперечностей між окремими нормативними розпорядженнями, порушення домірності визначення понять; тавтологія - повторення одного терміна в іншому, наприклад, "живі тварини", "ліс як деревна рослинність"; визначення одного невідомого терміна через інший невідомий, наприклад, визначення оперативно-розшукової діяльності як виду діяльності, здійснюваної шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, та ін. [19, 514]
3. Граматичні - наявність ненормативних словосполучень, громіздких конструкцій, що ускладнюють розуміння змісту статті нормативного акта, та ін.
Юридична техніка в правозастосовній діяльності містить:
методики роботи над текстами правозастосовних актів;
прийоми найдосконалішого викладу думки правозастосувача (суду, адміністрації та ін.) у судовому рішенні, рішенні арбітражних судів та інших актах;
вибір найдоцільнішої структури правозастосовного акта, термінології і мови та ін.
Виносячи правозастосовний акт, суб'єкт застосування повинен указати орган, що застосовує право, і відповідальну особу (якщо орган колегіальний, то вказується його склад), осіб, що беруть участь у розгляді справи (якщо ця участь є обов'язковою). Правозастосовник зобов'язаний описати діяння, що стало предметом розгляду, навести докази вчинення діяння конкретною людиною. У тексті документів слід навести і норми законодавства. Правозастосовний акт має таку структуру: вступна частина, констатуюча частина, мотивувальна частина, результативна частина.
3.3 Ефективність правового регулювання
Характер і "якість" регулятивного впливу права на суспільні відносини відображаються насамперед такими поняттями:
цінність правового регулювання;
економність правового регулювання;
ефективність правового регулювання [17, 158].
Цінність правового регулювання - це його реальна позитивна (корисна) значущість для існування і розвитку особи, соціальних спільнот, груп, об'єднань, для всього суспільства загалом. За суб'єктним критерієм розрізняють відповідно особистісну, групову, загальносоціальну цінність правового регулювання (кожна з яких має щодо цього специфічні показники і критерії).
Економність правового регулювання - це обсяг соціальних витрат (предметно-речових, грошових, кадрових, часових, фізично-людських ресурсів та ін.), потреб для досягнення мети закону. Йдеться, отже, неначе про "собівартість" досягнення за допомогою закону потрібних результатів, змінювань.
Ефективність правового регулювання - це співвідношення реальних результатів здійснення закону з його метою. Якщо таку мету і такі результати виразити в однотипних показниках, які можуть бути емпірично виявлені, зафіксовані, обраховані, то ефективність правового регулювання можна буде визначити в кількісній формі за допомогою вказаного співвідношення.
Мета правового регулювання (мета закону) - це передбачувані і бажані для правотворчого органу результати здійснення закону. Мета закону може бути, зважаючи на наявність засобів і умов її досягнення, найближчою (прямою) або перспективною. За сферою суспільного життя, якої стосується мета закону, можна розрізняти економічні, політичні, екологічні, духовні та інші його цілі.
У тих випадках, коли зміст мети закону становлять саме юридичні наслідки (тобто зміни у правовому статусі певної групи суб'єктів або у конкретних правах та обов'язках персоніфікованих осіб), є підстави вирізняти юридичну ефективність закону (правового регулювання). В усіх же інших випадках йдеться, так би мовити, про загально-соціальну (економічну, політичну, екологічну, духовну та ін.) ефективність правового регулювання. Результати здійснення закону - це ті реальні зміни у суспільних відносинах, які сталися після впровадження закону в життя, у практику. Розрізняють результати здійснення закону очікувані й неочікувані (несподівані), позитивні (корисні) і негативні (шкідливі).
Щоб дістати повне уявлення про ефективність правового регулювання, треба брати до уваги всі цілі, які переслідувались законодавцем, а також встановити і зіставити, "зважити" усі види результатів здійснення закону стосовно кожної мети. Це завдання розв'язується за допомогою спеціальних дослідницьких процедур.
Такі процедури можуть використовуватись для "вимірювання" ефективності регулювання, здійснюваного на основі одного або декількох законів. Якщо ж йдеться про ефективність цілого інституту права чи окремої галузі права, а тим більше права в цілому, то така результативність правового регулювання узагальнено характеризується змінами у відповідній сфері суспільних відносин, що зумовлені юридичними чинниками і мають вияв у суспільній практиці.
Загальна ефективність правового регулювання забезпечується:
ефективністю самого закону;
ефективністю процедурно-процесуального механізму застосування закону;
ефективністю діяльності щодо застосування і реалізації закону [17, 160].
Якщо перші дві позиції стосуються ефективності правотворчості, то остання - ефективності правозастосування (правореалізації). Кожна з цих "ефективностей" має свої передумови (як загально-соціальні, так і юридичні) і характеризується своєрідними показниками.
До загальносоціальних передумов ефективності юридичної норми (ефективності правотворчості) слід віднести:
відповідність норми об'єктивним законам (закономірностям) існування й розвитку людини та суспільства;
відповідність норми конкретно-історичним умовам її функціонування, реальним можливостям її здійснення (матеріальним, духовним, часовим, кадровим та ін.), оперативне реагування правотворчості на зміну цих умов і можливостей;
відповідність юридичної норми реальним потребам та інтересам тих суб'єктів, відносини між якими вона має регулювати, відображення й урахування ("узгодження") у ній цих потреб, запитів, інтересів;
відповідність юридичної норми стану правосвідомості і моралі, рівню загальної культури, громадській думці згаданих суб'єктів:
відповідність норми права висновкам тих наук (суспільних, природничих, технічних), які "предметно" вивчають об'єкти, що перебувають у сфері правового регулювання;
відповідність юридичної норми загальним закономірностям самоорганізації системних явищ (їх вивчає наука синергетика) і цілеспрямованої організації таких явищ (їх вивчає, зокрема, кібернетика) [17, 161].
До юридичних (спеціально-соціальних) передумов ефективності юридичної норми належать:
відповідність норми об'єктивним державно-правовим (юридичним) закономірностям регулювання (наприклад, законам системності, яка несумісна з неузгодженістю, суперечливістю, наявністю прогалин між структурними елементами кожної правової системи, або обов'язковим зв'язкам між структурними елементами кожної юридичної норми, або ж залежностям між процедурно-процесуальними та матеріальними нормами);
наявність у суспільстві режиму законності, неухильне втілення принципів юридичної відповідальності (зокрема принципу її невідворотності);
домінування в суспільній свідомості, у громадській думці шанобливого ставлення до права, його високий престиж серед державних службовців та більшості населення.
Дотримання усіх зазначених передумов дозволяє забезпечити не тільки суто управлінську ефективність, але й зазвичай цінність та економність закону, тобто його високу якість.
Висновки
Отже, правове регулювання - це здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення, охорони і розвитку.
Види правового регулювання:
за способом поєднання загальних юридичних дозволів та загальних юридичних заборон - загальнодозволенний ("дозволено все, що прямо не заборонено законом") і спеціальнодозволенний ("дозволено лише те, про що прямо зазначено в законі");
за територіальним статусом правотворчого суб'єкта регулювання - централізоване (якщо таким суб'єктом є вищий або центральний орган держави) і нецентралізоване (коли таким суб'єктом є регіональний, місцевий чи інший територіальний орган); за обсягом суспільних відносин, на які поширюється правове регулювання, - загальне, або нормативне, (якщо такий обсяг є кількісно невизначеним) та індивідуальне (якщо регулювання розраховане лише на одну конкретну життєву ситуацію). Індивідуальне правове регулювання здійснюється, наприклад, при застосуванні відносно визначених юридичних норм, коли існує можливість обрати на власний розсуд, - проте в межах норм - конкретний варіант поведінки.
Стадії правового регулювання:
Обов'язкові:
моделювання (регламентування) суспільних відносин - шляхом загального програмування юридичних прав та обов'язків їх учасників;
виникнення суб'єктивних юридичних прав та обов'язків (правовідносин) у суб'єктів права;
реалізація суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.
Факультативні:
2а) офіційне тлумачення правової норми;
2б) застосування правової норми.
Сфери та межі правового регулювання
Сфера правового регулювання - це той соціальний простір, на який поширюється правове регулювання.
Види сфер і меж правового регулювання:
сфера можливого (потенційного) правового регулювання - ділянка суспільних відносин, яка в принципі може бути врегульована правом; її межі зумовлюються певними властивостями суспільних відносин, суб'єктів права, а також самих юридичних норм;
сфера необхідного правового регулювання - ділянка соціального простору, де потрібен вплив права як прояв дії соціальних закономірностей, потреб суспільства і держави. її межі зумовлюються загальносоціальними потребами та інтересами керівної частини суспільства, які відображає держава;
сфера законодавчого (легального) регулювання - ділянка соціального простору, фактично регламентована правовими нормами; межами даної сфери виступають основні принципи відповідної правової системи;
сфера правореалізуючого (зокрема правозастосовного) регулювання - ділянка суспільного життя, в котрій фактично здійснюються правові норми; межі її визначаються чинним законодавством.
Тип правового регулювання - це спосіб сполучення загальних юридичних дозволів та загальних юридичних заборон щодо суб'єктів, відносини між якими регулюються правовими нормами.
Механізм правового регулювання - це система всіх державно-правових (юридичних) засобів, за допомогою яких держава здійснює владний вплив на суспільні відносини.
Юридична техніка - це сукупність способів і прийомів, умінь і навичок формування всіх елементів механізму правового регулювання та ефективного оперування ними у праворегулятивній практиці.
Література
Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: опыт комплексного исследования. - М.: Статут, 1999.
Алексеев С.С. Теория права. - М.: Издательство БЕК, 1995. - 320 с.
Андрусяк Т. Теорія держави і права. - Львів: Фонд Право для України, 1997.
Бурлай Е.В. Нормы права в социалистическом обществе. - К.: Наукова думка, 1987.
Вопленко Н. Н. Официальное толкование норм права. - М.: Юридическая литература, 1975. - 118 с.
Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: ЮРІНКРМ, 1997.
Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник. - К.: Кондор, 2002. - 353 с.
Ковачев Д.А. Механизм правотворчества советского государства (Вопросы теории). - М.: Юридическая литература, 1977.
Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навчальний посібник для юрид. фак. вузів. - К.: Вентурі, 1996.
Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. - М.: Юридическая литература, 1981.
Лившиц Р.З. Современная теория права: Краткий очерк - М., 1992.
Научные основы советского правотворчества / Отв. ред. Р.О. Халфина. - М.: Наука, 1981.
Нерсесянц В.С. Наш путь к праву. От социализма к цивилизму - М., 1992.- 320 с.
Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева - М.: Юрист, 1996 - 472 с.
Общая теория права: Учеб для вузов / Под общ. Ред. А.С. Пиголкина. - М: МГТУ, 1995.
Основы государства и права: Учебное пособие / Под общей ред. С.А. Комарова - М. Манускрипт, Русь-90, 1996. - 312 с.
Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. - К.: Атіка. - 2001. - 176 с.
Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. - Харьков: Консум, 2000.
Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.
Теория государства и права / Ред. В.М. Корельский. - М., 1998.
Теория государства и права: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. проф. М.Н. Марченко - М. Юридический колледж МГУ, 1995. - 228 с.
Теория права и государства: Учебник для вузов / Под ред. проф. Г.Н. Манова - М. БЕК, 1996. - 336 с.
Трамбле Р. та ін. Загальні елементи нормопроектування: канадська перспектива (семінар, який відбувся 23-27 лютого 1998 р. в м. Києві). - Б.М.В., 1998.
Хропанюк В.Н. Теория государства и права. - Москва, 1999.
Шмелева Г.Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании. - Львов: Высшая школа, 1988.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття та мета правового регулювання, його предмет та методи, засоби та типи. Співвідношення правового регулювання та правового впливу. Складові елементи механізму правового регулювання і стадії його реалізації, ефективність в сфері суспільних відносин.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 28.10.2010Сучасний зміст і значення елементів та механізму правового регулювання, його сфери та межі. Характеристика методів і типів правового регулювання в Україні, можливості та необхідність їх вдосконалення. Основні ознаки ефективного правового регулювання.
курсовая работа [61,6 K], добавлен 07.07.2009Поняття дії права і правового впливу. Підходи до визначення правового регулювання. Його ознаки та рівні. Взаємодія правового впливу і правового регулювання. Інформаційна і ціннісно-мотиваційна дія права. Поняття правового регулювання суспільних відносин.
лекция [24,9 K], добавлен 15.03.2010Поняття об’єкта правовідносин та його юридичного змісту (суб’єктивних прав і юридичних обов’язків). Механізм правового регулювання як цілісний процес упорядкування, закріплення суспільних відносин, що виникає через взаємодію його системних елементів.
статья [22,9 K], добавлен 11.09.2017Сфера правового регулювання. Управління та право як фундаментальні суспільні явища. Загальні вимоги до форм правового регулювання. Способи правового регулювання управління. Варіанти покращення правового регулювання державного управління в Україні.
реферат [23,0 K], добавлен 28.05.2014Юридичний зміст категорії "функція". Напрямки дії права на суспільні відносини. Особливості функцій правового регулювання. Розмежування функцій єдиного процесу правового регулювання. Зовнішні, внутрішні функції правового регулювання та іх значення.
лекция [18,2 K], добавлен 15.03.2010Поняття, предмет і юридична природа правового регулювання. Соціальна суть і основні ознаки правової поведінки. Засоби, способи і механізм правого регулювання. Характеристика елементів системи правого регулювання і його значення в правовому суспільстві.
курсовая работа [46,6 K], добавлен 14.11.2014Типи правового регулювання ринку цінних паперів. Поняття державно-правового регулювання. Основоположні принципи державно-правового регулювання ринку цінних паперів. Порівняльно - правова характеристика державно - правового регулювання ринку цінних паперів
курсовая работа [41,5 K], добавлен 14.05.2002Поняття та види функцій права. Поняття, ознаки та основні елементи системи права. Предмет та метод правового регулювання як підстави виділення галузей в системі права. Поняття та види правових актів. Поняття, функції, принципи та види правотворчості.
шпаргалка [144,6 K], добавлен 18.04.2011Знайомство з проблемами реалізації методів адміністративно-правового регулювання. Розгляд функцій і обов'язків органів виконавчої влади. Загальна характеристика основних напрямків розвитку адміністративно правового регулювання на сучасному етапі.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 10.03.2015
