Міжнародні автомобільні перевезення

Перевезення окремих видів вантажів, зокрема загальна вага або розміри яких разом з транспортним засобом перевищують допустимі норми, небезпечних тощо дозволяється за наявності спеціального дозволу. Його отримання усуває необхідність у дозволі на звичайне перевезення.

Міжнародні договори можуть містити застереження про заборону перевезення між державами, що домовляються, або транзит їх територіями окремих вантажів, наприклад, зброї, боєприпасів, військового спорядження, вибухових матеріалів та інших небезпечних чи шкідливих речовин.

Договори встановлюють вимоги до перевізних документів та їх відповідності загальноприйнятим міжнародним зразкам, а також вимоги до прав водія та реєстраційних документів на автотранспортний засіб. Норми міжнародних договорів можуть визначати порядок здійснення платежів чи умови звільнення від них або відсилати з цих питань до національного законодавства держав. Наприклад, у договорах зазначено, що не сплачуються мито та інші платежі за паливо, яке знаходиться в ємкостях, встановлених на транспортних засобах згідно з інструкцією заводу-виробника; мастильні матеріали у кількості, необхідній для використання під час перевезення; запасні частини та інструменти, тимчасово ввезені з метою ремонту пошкодженого транспортного засобу та ін.

В угодах може зазначатися, що перевізники та екіпажі транспортних засобів під час перебування на території іншої договірної держави зобов'язані дотримуватися законів і правил, які діють на цій території, у т. ч. правил перевезень та дорожнього руху. У разі порушення норм національного законодавства чи міжнародних договорів до перевізника застосовують заходи покарання, передбачені договорами. Водночас можна застосовувати й санкції, встановлені законодавством держави, на території якої сталося правопорушення.

Норми міжнародних договорів про автомобільні перевезення доповнюють міжнародні угоди, які регулюють питання прикордонного, митного та санітарного контролю. Для вирішення питань, не урегульованих цими договорами, застосовується національне законодавство.

З метою виконання двосторонніх угод про міжнародні автотранспортні перевезення договірні держави можуть приймати Виконавчі Протоколи, створювати Спільні Комісії чи відкривати представництва на території іноземної держави. Так, поруч з підписанням зазначеної міжурядової Угоди за участю Казахстану та України було підписано Виконавчий Протокол про застосування Угоди між Урядом Республіки Казахстан і Урядом України про міжнародне автомобільне сполучення від 22 лютого 1993 р. У ньому вказано, зокрема, центральні виконавчі органи (відповідні міністерства), тлумачення термінів, використаних у міжнародній угоді, способи та умови надання дозволів, строки їх дії.

2.2 Загальна характеристика національного законодавства, яке регулює здійснення міжнародних автомобільних перевезень

Закон України "Про підприємництво" 07.02.1991 № 698-ХІІ вказує на необхідність отримання суб'єктами підприємницької діяльності ліцензії на здійснення міжнародних, в т. ч. автомобільних, перевезень. Метою ліцензування є, зокрема, дотримання правил руху та екологічних вимог під час експлуатації автомобільного транспорту. Наявність ліцензійної картки вимагається й Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 з наступними змінами і доповненнями.

Міністерство транспорту може делегувати функції щодо видачі документів на право здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом державним госпрозрахунковим підприємствам -- обласним та Автономної Республіки Крим бюро ліцензування автомобільних перевезень (в країни СНД та Балтіі), а також Українському бюро ліцензування автомобільних перевезень (в країни Європи та Азії). За видачу ліцензій на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з громадян та юридичних осіб стягується плата. Встановлено також плату за видачу ліцензійної картки на кожний транспортний засіб. На регулювання питань, пов'язаних з міжнародними перевезеннями, спрямовані й норми Статуту автомобільного транспорту України 1969 р. У ньому визначено, що до міжнародних належать перевезення за кордон або з-за кордону. Статут встановлює основні умови перевезень автомобільним транспортом вантажів, пасажирів, багажу і пошти, а також взаємовідносини автотранспортних підприємств і організацій в Україні з підприємствами і організаціями, що здійснюють перевезення іншими видами транспорту, в частині їх здійснення (п. 2,5).

Національне законодавство України регулює питання отримання спеціального дозволу на ввезення в Україну окремих видів речовин, матеріалів. Наприклад, Порядок надання дозволу на ввезення пестицидів і агрохімікатів іноземного виробництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 p. встановлює умови, за яких надається дозвіл, а також перелік документів, необхідних для вирішення питання про його отримання.

Міжнародні автомобільні перевезення пасажирів територією України здійснюють відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. У цьому акті встановлено, зокрема, необхідність дотримання: правил дорожнього руху; визначеного порядку організації перевезень; особливих умов і правил, зазначених в ліцензії; прав та обов'язків перевізника й пасажирів; порядку страхування та проведення прикордонного і митного контролю, організації праці й відпочинку водіїв.

Серед значної кількості національних актів, які регулюють митне проходження вантажів можна визначити Інструкцію про порядок застосування механізму фінансових гарантій при транзитних перевезеннях підакцизних товарів, затверджена наказом Держмиткому, Укрстрахнагляду, Мінтрансу і Мінфіну від 25 липня 1996р. Інструкція визначає, зокрема, перелік документів, які власник вантажу або уповноважена ним особа надають митниці на митному кордоні; порядок внесення грошової застави -- готівкової та безготівкової для резидентів та нерезидентів України; умови та термін дії фінансових гарантій; встановлюється режим транзиту вантажу при оформленні фінансових гарантій. Норми постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлюються митні збори, а також Положення про надання митним органам України фінансових гарантій щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1996 p. сприяють, зокрема, дотриманню перевізниками умов транзиту, встановлених українським законодавством.

РОЗДІЛ 3. ПІДСУМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ В ГАЛУЗІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Автомобільний транспорт є могутнім сектором української економіки, що обслуговує практично всі галузі господарства і всі шари населення, сприяє розвитку транспортно-економічних зв'язків і якості життя населення.

Керуючись цими задачами, Міністерство транспорту та зв'язку України шляхом реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної і соціальної політики формує ринок транспортних послуг. Сьогодні повністю забезпечуються потреби народногосподарського комплексу і населення в перевезеннях, у тому числі й на автомобільному транспорті.

Одним із основних завдань галузі автомобільного транспорту на період 2005-2015 років є створення належних умов для входження українських міжнародних перевізників в європейську транспортну систему.

В період з 1992 по 2005 рік налагоджені взаємовідносини в міжнародному автомобільному сполученні з 48 країнами.

В 2005 році Міністерством транспорту та зв'язку України БУЛИ підготовлені всі необхідні матеріали по яким Верховна Рада України прийняла:

1. Закон України від 07.09.2005 № 2820-IV Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Сирійської Арабської Республіки про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів;

2. Закон України від 07.09.2005 № 2821-IV Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Норвегія про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів;

3. Закон України від 22.09.2005 № 2913-IV Про ратифікацію Угоди між Україною та Португальською Республікою про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів і Протоколу до Угоди між Україною та Португальською Республікою про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів;

4. Закон України вiд 07.09.2005 № 2819-IV Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

З кожним роком країни Європи, які є основними партнерами України у зовнішньоекономічній сфері, посилюють вимоги до технічного стану автотранспорту, що пов'язано із проблемами навколишнього середовища.

Кількість зареєстрованих екологічних автотранспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення постійно зростає.

Кількість вантажних транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення складає більш, як 18 тис. одиниць, з яких 11 тис. відповідають екологічним вимогам Євро-2 та Євро-3 [18, с. 368].

Повноправне членство України в міжнародній організації Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ), створеної з метою полегшення і інтеграції функціонування ринків міжнародних автомобільних перевезень, дозволило бути більш конкурентоспроможним українським перевізникам та дало можливість іноземним перевізникам безперешкодно здійснювати перевезення до України та транзитом через її територію, а українським перевізникам - до країн-учасниць ЄКМТ при наявності багаторазових дозволів ЄКМТ. Дозволи ЄКМТ дійсні для перевезень вантажів автомобільним транспортом між країнами-членами ЄКМТ (43 країни).

На 2009 рік Україна отримала 1436 дозволів ЄКМТ, це складає 159% у порівнянні з 2008 роком, і 234% у порівнянні з 2002-2004 роках [18, с. 374].

Подальшому розвитку міжнародних автомобільних перевезень сприяло би вирішення на законодавчому рівні такого проблемного питання, як створення механізму економічного сприяння оновленню рухомого складу автомобільного транспорту, що відповідає вимогам Європейського Союзу.

Ситуація, що склалася в галузі, характеризується необхідністю проведення оновлення рухомого складу за рахунок придбання автотранспортних засобів іноземного виробництва при відсутності українського виробника, який би задовольнив потреби перевізників. Практично, більшість автомобілів, які працюють на міжнародних перевезеннях, отримані українськими перевізниками як іноземні інвестиції або в оренду (лізинг).

Сучасний етап розвитку економіки України веде до зростання малого та середнього бізнесу. Укладання договорів українськими перевізниками з іноземними партнерами щодо надання послуг на міжнародні перевезення, придбання та оновлення нового рухомого складу українськими перевізниками характеризується зростанням обсягів перевезень українськими перевізниками та витіснення з ринку транспортних послуг іноземних перевізників. Кількість зареєстрованих автотранспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення постійно зростає.

ВИСНОВКИ

Економічні відносини між державами та їх юридичними і фізичними особами без застосування транспорту неможливі. Конвенції та інші міжнародно-правові акти у сфері транспорту створюють уніфіковане право і зменшують застосування до перевезення колізійних норм.

Міжнародне транспортне право - це система принципів і норм, що регулюють правовідносини, які виникають між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з використанням транспортних засобів у процесі міжнародного економічного співробітництва.

Питання міжнародних перевезень найскладніші у міжнародному торговельному праві, тому що вони пов'язані із ризиком і кожна із сторін експортер, імпортер і перевізник стараються обмежити відповідальність за ризики та втрати. Крім того, при розгляді спірних питань необхідно враховувати особливості законодавства різних країн. Тому загальна тенденція правового регулювання міжнародних перевезень - уніфікація правил-учасниць.

Автотранспортом можуть здійснюватися збірні перевезення від різних вантажовідправників різних товарів або партій товарів. Якщо вантаж має бути завантажений на кілька транспортних засобів або потрібно перевезти різні вантажі чи партії вантажів, складається стільки накладних, скільки транспортних засобів використовується або скільки вантажів або партій вантажів перевозиться.

Основним документом в автомобільних перевезеннях є товаротранспортна накладна, що виконує функції: договору перевезення; товаророзпорядчого документа; розписки перевізника.

Умови договору міжнародного автомобільного перевезення вантажів між європейськими державами визначає Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів. До певної міри норми цієї Конвенції мають риси наступності щодо норм Конвенції про шляховий рух.

Серед міжнародних договорів є такі, що регулюють перевезення специфічних вантажів, або таких, що вимагають спеціальних застережних заходів і особливих умов при транспортуванні. Такою є, наприклад, Європейська конвенція про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів.

Розв'язання пріоритетних завдань зовнішньоекономічної стратегії щодо забезпечення відповідно до світових стандартів та критеріїв оптимальних параметрів відкритості й прозорості вітчизняної економіки, інтегрування України у світовий економічний простір, поглиблення її співпраці з іншими державами пов'язане з відповідним транспортним забезпеченням.

Основними причинами, що стримують розвиток транспортного забезпечення у сфері зовнішньоекономічної діяльності України, є: невпорядкованість системи державного регулювання, особливо правового, щодо контролю на кордоні та справляння зборів; висока вартість послуг, що надаються митними брокерами, контрольними службами й транспортними терміналами; численні бюрократичні перепони при оформленні міжнародних перевезень; низька швидкість доставки пасажирів та вантажів; несприятлива криміногенна обстановка; брак комплексного, у тому числі інформаційного, обслуговування на шляху здійснення міжнародних перевезень; недостатність, а на окремих напрямах і відсутність комплексу нормативно-правових актів, що регулюють міжнародні перевезення та їх обслуговування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Загол. з екрана.

2. Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від19 травня 1956 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: . Загол. з екрана.

3. Конвенція про дорожній рух від 19 вересня 1949 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: . Загол. з екрана.

4. Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та багажу від 09.10.1997 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: . Загол. з екрана.

5. Конвенція про міжнародні перевезення з застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) від 15 січня 1959 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: . Загол. з екрана.

6. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 з наступними змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: . Загол. з екрана.

7. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: . Загол. з екрана.

8. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ з наступними змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: . Загол. з екрана.

9. Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів: Закон України від 2 березня 2000 р. № 1511-ІІІ// Відомості Верховної Ради. - 2000. - № 13. - С. 116.

10. Про транспорт Закон України від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР з наступними змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: . Загол. з екрана.

11. Абрамов Н.А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учеб. пособ. - Х.: Право, 2002. - 255 с.

12. Автомобільні перевезення у міжнародному сполученні/ Л.М. Костюченко, М.Р. Наапетян. - К.: Слово, 2007. - 656 с.

13. Авчинкин Д.В. Международные перевозки: правовые аспекты перемещения грузов и пассажиров. - Мн.: Алфея, 2003. - 304с.

14. Аксенов І.Я. Єдина транспортна система. - К.: Знання, 2000. - 213 с.

15. Ануфриева Л.П. Международное частное право. - М.: Наука, 2000. - 338 с.

16. Богуславский М. Международное частное право. - М.: Юристь, 2002. - 681 с.

17. Воронова Є.М. Міжнародні економічні відносини: Конспект лекцій. - К.: Знання, 2000. - 526 с.

18. Господарське законодавство: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ О.В. Кришевич, В.В. Мачуський, О.В. Перепадя, В.Є. Постульга. - К.: КНЕУ, 2005. - 182 с.

19. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл./ М.К. Галянтич, С.М. Грудницька, О.М. Міхатуліна та ін. - К.: МАУП, 2005. - 424 с.

20. Дахно І.І. Міжнародне приватне право. - К.: МАУП, 2001. - 369 с.

21. Дахно І.І. Условия международных перевозок. - К. : МАУП, 2003. - 659 с.

22. Дослідження операцій у транспортних системах/ Н.Т. Кунда. - К.: Слово, 2008. - 400с.

23. Ерпылева Н.Ю. Международное частное право: Учебник для вузов. - M.: NotaBene, 2002. - 362 с.

24. Жук Л.А. Господарське право: Навч. посіб. - К.: Знання, 2003. - 367 с.

25. Карабанович И.И. Международные автомобильные перевозки. - Минск: Амалфея, 2004. - 369 с.

26. Левковець П.Р., Марунич В.С. Міжнародні перевезення і транспортне право: Навч. посіб. - 3-є видання, виправлене та доповнене. - К.: Арістей, 2005. - 292 с.

27. Лунц Л.А. Курс международного частного права. - М.: Спарк, 2002. - 652 с.

28. Марунич В.С., Дума І.М. Нормативно-правова база перевезень. - К.: Знання, 2005. - 528 с.

29. Мачуський В. Господарське право України. - К.: Знання, 2004. - 338 с.

30. Новиков Д.С. Транспорт в международных экономических отношениях. - М.: Наука, 2004. - 369 с.

31. Садиков О.Н. Правовое регулирование международных перевозок. - М.: Наука, 1999. - 411 с.

32. Ткаченко А.М. Міжнародні автоперевезення: економічні та управлінські аспекти. - Л.: Львівський банківський коледж НБУ, 1999. - 203 с.

33. Транспортне право України/ Е.Ф. Демський, В.К. Гіжевський, С.Е. Демський, А.В. Мілашевич. - К.: Ін-т економіки і права, 2002. - 359 с.

34. Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. - К.: Атіка, 2003. - 544 с.

35. Щербина В.С. Господарське право України. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 350 с.

Размещено на Allbest.ru