Місце держави в політичній системі суспільства

Комерційні об'єднання покликані діяти щодо громадянського суспільства і держави в такий спосіб:

1. сплачувати податки в установленому законом порядку;

2. розвивати економіку держави, заповнюючи відповідні економічні ніші;

3. розвивати національний бізнес, ділові відносини з іншими державами;

4. сприяти підняттю рівня матеріального забезпечення громадян та ін.

Корпорації посідають особливе місце серед великих підприємств і об'єднань. При цьому їх найбільш важливою і відмітною рисою виступає капіталотворча функція, завдяки якій створюються передумови збільшення обсягу і ступеня використання обмежених ресурсів.[2,59-64]

Запровадження в економіці України корпоративних відносин неможливо без створення адекватної законодавчої бази. Як зазначалося на засіданні Круглого столу під керівництвом Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), багато країн, серед яких і Україна, ще мають певні труднощі, пов'язані зі створенням законодавчої бази для корпоративного управління та відсутністю необхідної практики. Досліджуючи стан законодавства з питань корпоративного управління у країнах Східної Європи, Європейський банк реконструкції та розвитку, поділили всі країни Східної Європи на п'ять категорій. Україна опинилась у найнижчій категорії разом із Грузією, Таджикистаном, Білоруссю та Азербайджаном . Цей факт свідчить про актуальність дослідження сутності корпоративних відносин, корпоративного управління та притаманним їм особливостям, про наявність проблем у становленні вітчизняної законодавчої бази з вказаного питання. Однак, навіть таки поняття, як „корпорація”, „корпоративні правовідносини”, „корпоративне право”, що використовуються у професійно-юридичній мові, є досить часто спірними . Погляди дослідників не мають одностайності у питанні визначення сутності поняття „корпорація”. Частка науковців вважає, що термін „корпорація” походить від латинського corporatio, що означає союз, товариство, об'єднання, дехто вважає, що цей термін походить від латинського "corpus habere", що означає правовий статус юридичної особи, інші вважають, що корпорація не обов'язково є юридичною особою, проте однозначно є колективом (лат. corporalis - тілесний, речовий) . Як зазначає О.М. Вінник , доктрина комерційного права особливе значення надає поділу господарських (торгових) товариств за критерієм домінування в товаристві майнових та особистих елементів - на об'єднання осіб (персональні об'єднання) та об'єднання капіталів. Законодавством англосаксонської системи права встановлений достатньо чіткий поділ юридичних осіб на об'єднання капіталів (США - корпорації, Велика Британія - компанія) та об'єднання осіб (США та Велика Британія - partnership). При цьому тільки корпорації наділені правосуб'єктністю (мають статус юридичної особи) та розглядаються як утворення, що виникають за допомогою права для того, щоб виступати самостійними учасниками правових відносин. За законодавством США, корпорація створюється як організаційно-правова форма ведення бізнесу, яка дозволяла інвесторам об'єднувати їх капітали для фінансування проектів, що пропонували їм певні групи осіб . Фактично така організаційно-правова форма ведення бізнесу для певної групи осіб має за мету залучення додаткових інвестицій. Визначення сутності поняття корпорація як об'єднання осіб та об'єднання капіталів можливо через з'ясування основних засад корпоративної форми ведення бізнесу.

Корпоративна форма ведення бізнесу ґрунтується на об'єднуючому факторі. Так звані „союзи осіб” та „союзи капіталу” дозволяють концентрувати значні фінансові, матеріальні, людські ресурси на вирішенні різних за складністю науково-технічних, виробничих та інших проблем. В цілому, в умовах ринкової системи, така концентрація сприяє забезпеченню конкурентоспроможності бізнесу та розвитку економіки в цілому. За умов виникнення союзу осіб з метою здіснення підприємницької діяльності, засновники такого об'єднання мають обрати певну форму реалізації свого суб'єктивного права на таку діяльність, основна з яких - створення юридичної особи певної організаційно-правової форми. Щодо виникнення союзу капіталів, то на погляд І.В. Спасибо-Фатєєва, не зважаючи на те, що акціонерне товариство максимально абстраговано від особистої участі, сконцентровано на участі капіталом, відривати значення капіталу від суб'єктного субстрату акціонерного товариства, в інтересах якого і було його створено, недопустимо. Застосування корпоративної форми ведення бізнесу має значні привабливі риси.

На думку В.М.Кравчука, особливість реалізації суб'єктивних прав у формі створення юридичної особи (на відміну від особистої реалізації своїх прав) має переваги для засновника, а саме - засновник безпосередньо не вступає в цивільний оборот, а не набуває прав та обов'язків щодо третіх осіб, а його інтереси представляє спеціальний суб'єкт - юридична особа; є можливість виділити та відокремити частину майна засновника; майнові ризики засновника, як правило, обмежуються втратою майна, котре було передано юридичній особі; можливість залучати до складу юридичної особи інших суб'єктів. Аналіз сутності корпоративної форми ведення бізнесу свідчить про наступне. По-перше, носієм корпоративної форми ведення бізнесу є юридична особа, яка існує і обслуговує цивільний оборот як самостійний суб'єкт права. По-друге, навіть при наявності союзу осіб та союзу капіталів, домінуючим є суб'єктний склад утвореного об'єднання.[11,83-89]

3.2 Поняття відносної самостійності держави

Розглядаючи тісний взаємозв'язок і взаємозалежність суспільства і держави, громадських об'єднань і держави, комерційних корпорацій і держави, слід зважувати на те, що держава має відносну самостійність. Відомо, що "абсолютної самостійності" ні в природі, ні в суспільстві бути не може, оскільки існує загальний взаємозв'язок процесів і явищ. Не може бути й "абсолютної залежності". Коли ми говоримо про державу як про "слугу суспільства", це не означає, що ми представляємо її як слугу, маріонетку в грі зовнішніх умов, суспільних відносин. Якби держава не мала певної самостійності, своєї внутрішньої та зовнішньої свободи, вона була б пасивною, мертвою, а отже, зайвою ланкою в політичній системі суспільства, у громадянському механізмі. Поняття "відносна самостійність" держави покликано відбити активність держави у всіх сферах громадського життя. Зворотний вплив держави на суспільство є мислимим лише в рамках її відносної самостійності. Відносну самостійність держави слід розглядати конкретно-історично, зважаючи на специфічні умови розвитку суспільства, його політичної системи та ін. У процесі науково-технічного і суспільного прогресу відносна самостійність держави зростає.

Знаходячись у певній залежності від зовнішніх чинників (економіки, класової боротьби, політики, ідеології), держава справляє на них зворотний вплив, що є однією з форм вияву її відносної самостійності. Іншою формою прояву відносної самостійності держави можна назвати підвищення держави над інтересами класів, що борються, виконання загально-соціальних завдань або її організаційну відокремленість від суспільства в цілому, наявність власної внутрішньої структури і функцій. Таких форм прояву відносної самостійності держави можна навести чимало, вони специфічні для різних країн кожної історичної епохи. Крім того, у держави є своя логіка розвитку. Наявність особливих етапів розвитку держави є однією з форм прояву відносної самостійності. Держава додержується свого власного шляху розвитку, над яким має зверхність розвиток виробництва. Але держава, завдяки своїм власним законам і фазам розвитку, справляє зворотний вплив на розвиток виробництва, що є однією з загальних (властивих всім історичним етапам) форм відносної самостійності держави. Чи слушним буде ствердження, що "держава не має власної історії", оскільки її поява і подальший розвиток були обумовлені розвитком суспільства - економічним, соціальним, політичним? Ні, певна річ. Держава розвивається разом із суспільством і в той же час має свою історію. Аргументом на користь останнього твердження є відносна самостійність держави у вигляді різних форм її прояву.[10,41-48]

Висновки

Виконавши даний курсовий проект можна зрозуміти, що Держава в політичній системі суспільства займає центральне місце, обумовлене його особливим статусом серед суб'єктів цієї системи, а саме тим, що держава володіє:

1. владою, що поширюється на все суспільство;

2. спеціальним апаратом, що займається керуванням суспільними справами й охороною громадського порядку;

3. монопольним правом застосовувати примус на своїй території;

4. монопольним правом установлювати загальнообов'язкові правила поведінки суб'єктів соціального спілкування;

5. монопольним правом стягувати податки, визначати статті видатків бюджету країни.

Таким чином, статус держави наділяє його здатністю вирішувати політичні завдання, непосильні для інших суб'єктів політичної системи.

Отже розглянувши категорію „політична система суспільства” ми зрозуміли, що це є одне із найбільш ємних і широких явищ у сучасному демократичному суспільстві. А саме поняття „система” зазвичай охоплює по крайній мірі: 1) велику кількість елементів; 2) їх взаємозв'язок і взаємодію; 3) цілісний характер всіх багатообразних складових елементів системи; 4) зв'язок із суспільною сферою. І це дуже важливо оскільки політична система найбільш повно забезпечує участь усіх громадян, які цього хочуть і мають можливість, в управлінні державними і суспільними справами, а також здійснює взаємозв'язок усіх елементів, а це дуже важливо, хоча, звичайно, не виключає їхню автономію. Отже говорячи про державу, органи і організації, як особливі ланки політичної системи, нам лише залишається добавити, що це є найбільша розвитку сучасного суспільства, і їхнє функціонування дозволить нам просуватися далі до більш ширшого і повного розвитку і зрештою до досконалості, а цього не було б, якщо б не було політичної системи суспільства з її функціями, задачами і цілями на майбутнє. Проте не існує єдиної думки про політичну систему, я вважаю, що при детальному подальшому її досліджені ця думка знайдеться, що допоможе нам краще зрозуміти це суспільне, державне і політичне явище.

Отже, виходячи з вищесказаного вже вище можна зробити наступні висновки:

1. по-перше, в даній роботі я побачила і змогла довести тісний взаємозв'язок держави і суспільства, інакше кажучи нерозривний зв'язок, держава хоче цього чи не хоче повинна брати до увагу ту чи іншу ситуацію, яка відбувається в суспільстві, підчинятися певним законам суспільства, і навпаки, держава виступає основою політичної системи суспільства, на основі принципів держави, державної влади будуються інші принципи функціонування політичної системи, її підрозділів, і взагалі розвиток суспільства і громадян, зокрема, в ній.

2. по-друге можна побачити тісний взаємозв'язок політичних організацій, політичних партій та інших об'єднань з державним апаратом, а відповідно і їх роль в політичній системі суспільства. Адже, саме держава регулює діяльність політичних партій, організацій, вказує шлях для їхнього існування, і в свою чергу саме політичні організації відіграють значну роль в розвитку держави, її процвітання.

Список використаної літератури

1. Федоренко Г.О. «Теорія держави і права» К.2009

2. Зайчук О.В., Н.Н. Оніщенко «Теорія держави і права» академічний курс, Харків 2010

3. ЮрІнко Інтер «Загальна теорія держави та права» Київ 2008

4. Волинка К.Г. «Теорія держави і права» навчальний посібник. Київ «МАУП» 2009

5. Папкін О.В. « Теорія держави та права у схемах та визначеннях» Київ 2009

6. Цвік М.В., Ткаченко В.Д, Петришин О.В. «Загальна теорія держави та права». Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Харків «Право» 2009

7. Котюк В.О. «Теорія права: Курс лекцій». Київ «Вентури» 2008

8. Кібенко О.Р. “Юридичний радник” Харків «Страйк» 2010

9. Котюк В.О. «Загальна теорія держави і права». Київ «Атака» 2010

10. Цвік М.В. Загальна теорія держави і права. Харків „Право” - 2010 р.

11. Колодій А.М., Олійник А.Ю. «Основи держави і права». Київ «Либідь» 2009

12. Скакун О.Ф. «Теорія держави і права». Харків, видав. Консум, 2010

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Размещено на Allbest.ru