Особисте селянське господарство: порядок створення та функціонування

4. Припинення ведення особистого селянського господарства

Закон України «Про особисте селянське господарство» в ст. 11 визначає наступний перелік підстав припинення ведення особистого селянського господарства:

1. рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;

2. якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;

3. припинення прав на земельну ділянку.

Розкриємо більш детально кожну з підстав. Зокрема, рішення членів про припинення діяльності приймається лише в тому випадку коли особисте селянське господарство припиняється. В разі коли з нього бажає вийти один з учасників, він може це зробити без згоди інших.

Щодо другої підстави то така ситуація може виникнути в разі смерті всіх учасників, а вже потім відбувається спадкування. І звісно ж продовжувати чи не продовжувати ведення господарства залежить від рішення спадкоємця, оскільки це його право, а не обов'язок. [23, c. 98-99]

Остання підстава є найбільш широко розкрита в чинному законодавстві, зокрема Земельним кодексом України. У ньому зазначено юридичними підставами припинення права на земельну ділянку, з чого випливає і припинення ведення особистого селянського господарства, є один з наступних юридичних фактів:

1. вилучення (викуп) земельної ділянки, яка використовувалась для ведення особистого селянського господарства, для державних чи громадських потреб;

2. відчуження земельної ділянки, яка використовувалась на умовах права власності;

3. припинення договору оренди земельної ділянки, яка використовувалась для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди;

4. передача одному з подружжя земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність при поділі майна подружжя у судовому порядку;

5. конфіскація земельної ділянки за рішенням чи вироком суду;

6. смерть власника земельної ділянки;

7. добровільна відмова власника від права на земельну ділянку за заявою до відповідного органу;

8. передача її за договором іншій особі;

9. використання її не за цільовим призначенням.

Розглянемо процедуру припинення діяльності особистого селянського господарства. Якщо особа має намір вийти із особистого селянського господарства. Вона подає заяву до сільської, селищної, міської ради на ім'я уповноваженої особи, що здійснює облік з зазначенням причин. Також особа має мати при собі документ, що підтверджує її особу. Така ж процедура при припинення особистого селянського господарства уцілому, тільки при цьому в заяві зазначаються причини і підписи всіх учасників і додається рішення про припинення особистого селянського господарства.

У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності, або якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або припинення прав на землю згідно із Земельним кодексом України сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств. У рядку «Відмітка про припинення ведення особистого селянського господарства» проставляються дата та причина припинення ведення особистого селянського господарства відповідно до статті 11 Закону України «Про особисте селянське господарство». У цьому ж рядку для окремих осіб ставиться відмітка «вийшов/вийшла» про вихід із членів особистого селянського господарства. Це прописується у журналі форми № 1.

У журналі форми № 5 у рядку «Відмітка про припинення ведення особистого селянського господарства» проставляються дата та причина припинення ведення особистого селянського господарства відповідно до статті 11 Закону України «Про особисте селянське господарство». У цьому ж рядку для окремих осіб ставиться відмітка «вийшов/вийшла» про вихід із членів особистого селянського господарства.

Окрім зняття з обліку, особа має право подати документи до Центру зайнятості, щоб отримати статус такого, що шукає роботу. Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

З прийняттям Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» членів особистих селянських господарств було віднесено до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві є для них основною, однак законодавчо не було визначено критерії цієї основної роботи. Щоб урегулювати цю ситуацію, Міністерством праці та соціальної політики і державною службою зайнятості було запропоновано внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України.

№ 219 від 14 лютого 2007 року «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних». Вона визначає, що право на звернення мають наступні незайняті громадяни: для яких ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для за умови, що протягом 12 місяців, які передували дню звернення до державної служби зайнятості, він провадив лише діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, чи одночасно працював на умовах найму або займався видом діяльності, що визначений частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», менше 26 календарних тижнів. Такі члени особистого селянського господарства не підлягають реєстрації.

Підлягають реєстрації незайняті громадяни, у тому числі члени особистих селянських господарств, для яких робота у таких господарствах не є основною, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.

25 лютого 2009 року було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №144, яка усунула правову колізію, визначивши поняття основної роботи для членів особистих селянських господарств. Зміни набрали чинності 4 березня 2009 року.

Відтепер відповідно до Порядку для реєстрації у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, та безробітних, крім паспорта і трудової книжки члени особистого селянського господарства, для яких ця робота є основною, мають подати довідку, видану сільською, селищною або міською радою за місцем розташування земельної ділянки, про припинення ведення особистого селянського господарства або про вихід з такого господарства. [25, c. 198-203]

Висновки

При опрацюванні теми курсової роботи можна дійти наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 15 травня 2003 р. «Про особисте селянське господарство», особисте селянське господарство являє собою господарську діяльність, здійснювану без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально (або тими особами, які перебувають у сімейних або родинних стосунках і спільно проживають), з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, перероблювання й споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг із використанням майна особистого селянського господарства, зокрема й у сфері сільського зеленого туризму.

На сьогоднішній день немає окремого нормативно-правового акта, що визначав би поняття та особливості сільського зеленого туризму. Дану прогалину можна усунути шляхом прийняття закону про сільський зелений туризм.

Особливою рисою особистого селянського господарства є ведення такого господарства особами, що перебувають у сімейних чи родинних відносинах та спільно проживають. Наведена ознака дає можливість розмежувати особисті селянські господарства із суміжними формами ведення сільськогосподарського виробництва.

Специфічні ознаки особистого селянського господарства дозволяють визначити особливості його юридичної природи. У зв'язку з цим на сьогодні існує потреба у внесенні змін та доповнень до Закону України "Про особисте селянське господарство" шляхом вичерпного закріплення його юридичних ознак. Крім того важливим напрямом розвитку законодавства про особисті селянські господарства є прийняття нормативно-правових актів, які визначатимуть порядок та особливості надання послуг у сфері сільського зеленого туризму, ведення обліку таких господарств тощо.

Процедура створення особистого селянського господарства фактично є сукупністю двох дій: отримання земельної ділянки (приватизація чи оренда) та постановка на облік, що ведеться органами державної влади та місцевого самоврядування шляхом обходу чи за рішеннями виданими органами місцевого самоврядування чи державної влади.

Процес отримання земельної ділянки є найважливішим при створенні особистого селянського господарства. Земельну ділянку можна отримати шляхом приватизації чи оренди.

Інформацію про те які ділянки підлягають приватизації можна дізнатися у голови сільської (селищної) ради або райдержадміністрації, або в районному відділі по земельних ресурсах. До вищестоящих установ краще не ходити, оскільки на місцях краще знають, що у них насправді, та і чим «вище» підеш, тим може бути складніше і довше отримати не тільки інформацію, але і землю. Ведення переговорів з чиновниками - це індивідуальний момент і у кожного він відбувається особисто.

При приватизації обов'язково буде контакт з головою певної ради. Тому при контакті з ним необхідно обґрунтувати мотиви приватизації. Можна голові сказати, що вам сподобалася земля, яка знаходиться в такому-то місці і ви б хотіли її приватизувати для ведення особистого селянського господарства розміром в один гектар, щоб там посадити сад, город, побудувати будинок, тобто з часом переїхати жити туди. Краще говорити те, що вам дійсно хочеться сказати, а не за якимсь шаблоном або методикою. Як ви поясните чиновникові, що ви хочете і для чого, таким і буде результат.

Чиновникові важливо пояснити, чому ви вирішили жити на даній землі, чому саме гектар, і що ви її не збираєтеся продавати (якщо у нього будуть сумніви з цього приводу).

З приводу побоювань у голови можливого продажу приватизованої вами землі можна сказати, що ви укладете між собою (або з головою) договір, що містить положення про те, що земельна ділянка знаходиться у власності з обмеженнями відносно використання земельної ділянки, у тому числі і заборону продавати або іншим способом відчужувати на необмежений час (довічно, або можна написати строком до 99 років) земельна ділянка, окрім передачі її у спадок (обмеження прав на землю відповідно до статей 110, 111 Земельного кодексу України). І даний договір підлягає державній реєстрації у відповідному органі по земельних ресурсах.

Оренда процедура значно простіша, адже земля передається за плату і тому в цьому виді надання земельної ділянки є певна зацікавленість держави.

Облік особистих селянських господарств ведеться органами місцевого самоврядування шляхом обходу. При обліку кожному особистому селянському господарству присвоюється свій особистий рахунок в якому зазначаються всі відомості.

Правовий режим діяльності особистого селянського господарства виражається в правовому режимі його майна, землі, допомоги від держави.

До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать житлові будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини й птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства.

Державна підтримка особистих селянських господарств здійснюється відповідно до загальнодержавних і регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів. Кабінет Міністрів України відповідно до загальнодержавних програм при підготовці проекту Державного бюджету України, а також органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, відповідно до регіональних програм, в проектах місцевих бюджетів щорічно передбачають відповідні кошти на підтримування таких господарств.

Порівнюючи зміст правового режиму земель для сінокосіння й випасання худоби, для садівництва та городництва зі змістом правового режиму земель особистого селянського господарства можна зробити висновки: правовий режим земель особистих селянських господарств є більш універсальним; члени особистих селянських господарств мають більший обсяг повноважень щодо здійснення господарської діяльності на землях таких господарств.

Припинення діяльності здійснюється на підставах встановлених в ст. 11 Закону України від 15 травня 2003 р. «Про особисте селянське господарство» і здійснюється шляхом внесення відповідного запису до книги погосоподарського обліку. Також особа має право зареєструватися як безробітня в Державній службі зайнятості.

Список використаних джерел і літератури.

1. Конституція України від 28 червня 1996 року (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141);

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435- IV (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 40-44, ст. 356);

3. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144 );

4. Сімейний кодекс України вiд 10.01.2002 № 2947-III ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135 );

5. Земельний кодекс України вiд 25.10.2001 № 2768-III ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 3-4, ст.27 );

6. Закон України «Про особисте селянське господарство» вiд 15.05.2003 № 742-IV ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 29, ст.232 );

7. Закон України «Про державну статистику» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 43, ст.608 );

8. Закон України вiд 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»;

9. Закон України вiд 17.10.1990 № 400-XII «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» ( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 45, ст.602 );

10. Закон України Про зайнятість населення вiд 01.03.1991 № 803-XII { Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 14, ст.170 };

11. Закон України вiд 25.12.2008 № 799-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 18, ст.247 );

12. Постанова Кабінету міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних»;

13. Наказ Державного комітету статистики України 08.12.2010 N 491 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 січня 2011 р. за N 9/18747 «Про затвердження Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах»;

14. Розпорядження Кабінету міністрів України від 17 червня 2009 р. N 685-р «Про заходи з розв'язання проблемних питань соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів»;

15. Наказ Державного комітету статистики України від 26.10.2009 N 409 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2010 р. за N 44/17339 «Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами»;

16. Аграрне право України :В.З. Янчук, В.І. Андрейцев, С.Ф. Василюк та іншіК.: Юрінком Інтер, 2000. - 720 с.;

17. Аграрне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, В.М. Корнієнко та ін.; За ред. В.М. Гайворон-ського та В.П. Жушмана. - X.: Право, 2003. - 240 с.;

18. Аграрное право: Учебник / Под ред. М.И. Козыря и Г.Е. Быстрова. - 2-е изд. - М.: Юристъ, 2000. - 534 с.;

19. Аграрне право України : Підручник / За ред. О.О. Погрібного. -- К.: Істина, 2007. -- 448 с.;

20. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.К. Галянтич, С.М. Грудницька, О.М. Міхатуліна та ін. -- К.: МАУП, 2005. -- 424 с.;

21. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга, Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; -- К.: Юрінком Інтер, 2004. -- 368 с.;

22. Кравчук С.Й. Господарське право України: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2007.- 264 с.;

23. Крупка Ю.М. Аграрне право України: Навч. посіб. / За наук. ред. Н.Р. Малишевої.-- К.: Університет «Україна», 2006.-- 160 с.;

24. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України 2-е видання, перероблене і доповнене. / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, B.C. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 688 с.;

25. Науково-практичний коментар до Закону України “Про особисте селянське господарство” / За ред. В.В. Носіка. - К.: Кондор, 2004. - 252 с.

Додаток № 1

Білоцерківська міська рада

Київської області

від Вікторова Олександра Олександровича

який мешкає м. Біла Церква

вул. Коновальця 5 кв. 56

ЗАЯВА

Прошу передати мені безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,0 га.

Земельна ділянка розташована на території Білоцерківської міської ради за адресою вул. Коновальця 5

Додатки:

- викопіювання з генерального плану розвитку населеного пункту

“__” ________________200__ р. _________________________

Додаток № 2

Білоцерківської міської ради

2 сесія 4 скликання

РІШЕННЯ

№ 11/10

Про передачу земельної

ділянки у власність

Вікторова Олександра Олександровича

Розглянувши заяву Вікторова Олександра Олександровича та керуючись ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України Білоцерківська міська рада.

ВИРІШИЛА:

1.Передати Вікторова Олександра Олександровича.

у власність земельну ділянку (кадастровий номер) площею 1 га за рахунок земель запасу Білоцерківської міської ради.

для ведення особистого селянського господарства

2. Зобов'язати Вікторова Олександра Олександровича)

виконувати обов'язки власника відповідно до вимог ст. 91 Земельного кодексу України.

Голова________________________ _________________________

Додаток № 3

Білоцерківська міська рада

Київської області

від Вікторова Олександра Олександровича

який мешкає м. Біла Церква

вул. Коновальця 5 кв. 56

ЗАЯВА

Прошу надати мені у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 50 років земельну ділянку площею 1гектар, яка розташована на території Білоцерківської міської Ради і буде мною використовуватись для ведення особистого селянського господартсва.

Після закінчення терміну користування земельну ділянку зобов'язуюсь повернути у стані, придатному для використання за попереднім призначенням.

Додатки:

- викопіювання з генерального плану розвитку населеного пункту;

- копія документа, що підтверджує право на пільги.

„____”_______________200__р. __________________________

Размещено на Allbest.ru