Правова система США

Засідання комітету правомочні за наявності кворуму, який, за загальним правилом, складають одна третина членів комітету.

Питання, що поступили в комітет, проходять три етапи. На першому комітет розглядає їх заздалегідь, встановлюючи міру важливості і у зв'язку з цим порядок їх розгляду. Потім, незрідка після доповіді підкомітету, слідує розгляд справи по суті, в ході якого проводяться слухання. Викликані по повістці свідки і особи, що пропонують свої експертні оцінки, свідчать. Комітет переглядає документацію, аудіо і відеозаписи, що мають відношення до обговорюваного питання. У обох палатах є пересувні відеосистеми, телемонітори, які можуть бути встановлені по першу вимогу.

Як правило, слухання проводяться відкрито. Незрідка транслюються по телебаченню. У випадках, особливо передбачених регламентами палат, слухання проводяться “за закритими дверима”. У сенаті закриті засідання комітетів проводяться при необхідності збереження в таємної інформації, що відноситься до державної безпеки; відомостей, які можуть завдати збитку честі і гідності осіб; даних, складових комерційну таємницю і так далі.

Остання стадія - обговорення, ухвалення рішення по суті і затвердження доповіді комітету з обговорюваного питання.

В текст доповіді комітету включаються думки меншості, а також особливі думки членів комітету. Окрім рекомендації про прийняття або відхилення проекту доповідь повинна містити оцінку можливих бюджетних витрат, загального числа підприємств, що потрапляють під його дію, і осіб, економічного його впливу і дії на недоторканість особистого життя (“прайвеси”).

Процес внесення законопроектів досить простий. У палаті представників текст законопроекту опускається в спеціальну скриньку - “хопер”, який стоїть на столі у клерка палати. У сенаті, з дозволу голови палати, ця процедура під час “уранішнього засідання” супроводиться короткою мовою сенатора. Не пропонуючи проекту закону по суті, сенатори і конгресмени можуть обмежитися внесенням до палати петиції про розгляд відповідного законодавства. В цьому випадку розробка законопроекту доручається постійному комітету або свої послуги надають всілякі організації лобістів, зацікавлені в тому або іншому рішенні питання.

Після офіційного внесення проекту він роздруковується на спеціальному друкарському бланку, в якому вказуються порядковий номер і коротке найменування законопроекту, а також члени палати, які представили і підтримали проект (у палаті представників їх має бути не більше 25 чоловік). Текст друкується на листах, кожна строчка яких має порядковий номер. Зроблено це для того, щоб полегшити процес обговорення і внесення до проекту поправок. Тексти законопроектів зберігаються в кімнатах зберігання документації. Інформація про них публікується в офіційному віснику конгресу - “Конгрешнл рекорд”.

Всі законопроекти повинні пройті три читання. Проводяться вони в різні дні, якщо лише інший порядок не визначений палатою одноголосно.

При першому читанні, як правило, зачитується лише назва проекту і вирішується питання про відсилання його в комітет. Постійний комітет при необхідності направляє проект в підкомітет, визначаючи подальший порядок його розгляду. На цій стадії доля проекту - цілком в руках комітету, оскільки палати рідко використовують право повернути законопроект назад в палату.

Законопроект докладається палаті головою або, за його дорученням, членом комітету від більшості. Палата включає законопроект у відповідний календар, але при необхідності може розглянути його негайно.

Перед обговоренням в палаті проект зачитується повністю (друге читання). Під час обговорення (дебатів) депутатам надано право пропонувати до законопроекту поправки.

Правила палат містять окремі вимоги, що обмежують внесення поправок, як що невиправдано затримують за часом їх розгляд. Так, наприклад, в регламенті сенату встановлена заборона на внесення поправок, що перечать законопроекту в цілому. Право внести поправки в обох палатах може бути надане лише членам тих комітетів, які володіють наочною компетенцією по законопроекту.

Поправка, на вимогу голови або члена палати, має бути представлена письмово. У випадку, якщо вона включає декілька питань, її обговорення може проводитися окремо по включених в неї питаннях.

Поправки включаються в текст проекту в разі схвалення їх більшістю голосів присутніх членів палати. До голосування депутат, що запропонував поправку, може її відгукнути.

Коли законопроект призначається до третього читання, внесення поправок до тексту його не допускається, якщо лише інше палата не встановить одноголосно. До голосування по законопроекту в цілому він може бути знов відісланий в постійний комітет, який, як і при першому його розгляді, не має права вносити до його тексту поправки (він може лише їх запропонувати). Після друкування і третього читання законопроект ставиться на голосування.

Розглянутий порядок проходження через палату законопроектів дотримується далеко не завжди. В цілях його прискорення палати незрідка, порушуючи загальні правила, обмежують читання прочитанням лише назв законопроектів, спрощують процедури обговорення, внесення поправок і голосування. Подібне, як правило, відбувається в кінці сесії конгресу, коли за один, два дні конгрес приймає десятки законопроектів, ставлячи їх на голосування без якої б то не було повістки у міру їх вступу з комітетів.

Законопроект, схвалений однією палатою, прямує на розглядом іншу палату, де проходить ті ж стадії розгляду і обговорення. Якщо до його тексту не внесені поправки, то після підписання головами палат (першим підписує спікер) він передається президентові. Якщо поправки до нього внесені, то палата, що представила законопроект, може або погодитися з ними, або, відхилює їх та звернутися до іншої палати з пропозицією скликати погоджувальний комітет. Вирішення комітету докладається спочатку тій палаті, яка внесла поправки до проекту. Ухвалений в ідентичній формі законопроект після його підпису прямує президентові.

Президент може відхилювати представлені йому на підпис законопроекти, посилаючи їх зі своїми запереченнями в палату, яка висунула законопроект (право вето). Для подолання вето кожна палата (спочатку та, в яку повернений законопроект) повинна прийняти його повторно більшістю в дві третини голосів. Голосування в цьому випадку проводиться поіменно із занесенням в журнал палати даних про те, як голосували законодавці. В разі успішного результату голосування законопроект набирає чинності без підпису президента. Вступає він в силу також тоді, коли президент не дасть свого висновку протягом 10 , не рахуючи недільних, днів, якщо лише в цей час конгрес не перерве свою сесію. У останньому випадку законопроект відкидається фактично і не підлягає тому, що передивляється у вказаному вище порядку.

Закони набирають чинності з моменту підписання президентом або подолання його вето, якщо лише в самому тексті закону не встановлений інший термін набирання чинності.

Безпосередньо після набирання чинності закони публікуються в серії “Паблік ло” і мають відповідне цифрове позначення. В першій його частині наголошується порядковий номер конгресу (в даний час 102-й конгрес). У другий - порядковий номер самого статуту або резолюції.

В кінці року усі акти конгресу зводяться воєдино і публікуються в хронологічному порядку їх прийняття в “Повних зборах статутів Сполучених Штатів”.

Окрім вказаних двох офіційних видань законодавство конгресу публікує в “Зведенні законів Сполучених штатів”, в якому законодавчі норми (а не самі закони) зводяться в предметах їх регулювання. Інкорпорація законодавчих норм здійснюється по 50 титулам (розділам) Зведення діляться на глави і параграфи.

Інкорпорації не піддані Конституція США і ряд актів, що передували нею, - Декларація незалежності 1776 р., Статті Конфедерації 1781 р. і Акт про Північно-західні території 1787 р. Але вони публікуються в Зведенні в розділі “Органічні закони США”.

Визнають і самі американці, що подібна структура Зведення законів не повною мірою відповідає сучасному розвитку американського права. Але наявність подібної систематизації при всій її недосконалості в той же час має достоїнства. Перш за все - це зручність і доступність поводження із законодавчим матеріалом. Важливо також те, що вона дозволяє виявляти протиріччя і пропуски в законодавчому регулюванні і негайно їх усувати.

Перевидається Зведення законів разів в шість років. Останнє видання було в 1989 р. Щорік публікуються “Доповнення до Зведення”, в тих же наочних рамках фіксуються зміни, внесені поточним законодавством за рік.

Конгрес США має розгалужену систему допоміжних органів, що забезпечують реалізацію контрольних функцій конгресу, а також науково-дослідне і довідково-інформаційне обслуговування законодавчої діяльності.

Генеральне звітне управління (ГЗУ) утворене в 1921 р. Очолює його генеральний контролер, що призначається президентом на 15-річний термін. У штаті ГЗУ - більше 5 тис. чоловік, в основному фахівців в області фінансів, економіки і права. У завдання управління входить фінансовий контроль за діяльністю виконавських органів влади і здійсненням затверджених конгресом програм. Про результати своїх розслідувань управління безпосередньо докладає конгресу. Окрім контрольних функцій ГЗУ веде дослідницькі роботи за оцінкою ефективності пропонованих президентом програм, що приймаються конгресом.

Управління технологічних оцінок (УТО) створене в 1972 р. Очолює раду, в яку входять директор УТО, шість сенаторів і шість членів палати представників. У штаті управління близько 200 чоловік, але щорік по договорах до його роботи притягуються більше 2 тис. експертів. У завдання УТО входить: надання допомоги комітетам при розробці відповідних законопроектів і програм, що фінансуються з бюджету, проведення довготривалих науково-дослідних робіт по різних напрямах науки і техніки.

Бюджетне управління конгресу (БУК) створене в 1974 р. У штаті управління близько 250 чоловік. У завдання БУК входить розробка щорічних доповідей по бюджету бюджетним комітетам палат. Воно розробляє також 5-річні прогнози економічної дії фінансових біллів, що розробляються конгресом, і резолюцій. На початку кожного фінансового року представляє 5-річний прогноз вступів податків до бюджету і поточних витрат уряду. На вимогу бюджетних і інших комітетів конгресу управління здійснює дослідження і по інших питаннях бюджетної політики. Про роль управління можна судити по наступному факту. При розробці бюджету на 1983 фінансовий рік президент визнав необхідним в основу бюджету покласти розрахунки, виконані БУК, а не представлені підлеглим йому апаратом.

Науково-дослідна служба конгресу (НДСК) функціонує в рамках Бібліотеки конгресу з 1914 р. За дорученням членів конгресу і постійних комітетів палат проводить наступні види робіт: аналітичні довідки, консультації, висновки по законопроектах і переведення. Окрім цього, НДСК сприяє в проведенні слухань в конгресі, проводить семінари для членів конгресу і координує програми науково-дослідних робіт. Формується вона на непартійній основі (без врахування партійного приладдя і всі інші допоміжні органи конгресу). У 1989 р. в НДСК було зайнято 896 чоловік, з них 860 - на повній ставці. Структурно служба складається з чотирьох підрозділів: аналітичних досліджень в області політики; документації і законодавчих матеріалів; довідково-інформаційної служби; адміністративних служб. У 1987 фінансовому році НДСК представила інформацію на 443 400 запитів членів і комітетів конгресу.

У ряді допоміжних органів конгресу слід вказати також Законодавчий з того, що законодавчий передивляється. У штаті першого - 52, другого - 18 чоловік. У функції цих органів входить збір, аналіз і узагальнення інформації по правових питаннях, розробка перспективних планів законодавчих робіт, консультації, розробка законопроектів і так далі.

У число допоміжних органів конгресу входять також Бібліотека конгресу і Бібліотека права конгресу. Бібліотека конгресу створена в 1800 р. В даний час вона володіє найбільшими бібліотечними фондами світу.

Найбільшою в світі є і Бібліотека права конгресу. У її фондах - 1 млн 900 тис. одиниць зберігання. Бібліотека права обслуговує конгрес, Верховний суд США, органи виконавчої влади. У 1987 фінансовому році її співробітники підготували 825 досліджень, переведень і бібліографічних довідників загальним об'ємом 12825 сторінок. Представлена інформація на 672165 запитів членів і комітетів конгресу. У науково-дослідній роботі Бібліотека права конгресу орієнтується в основному на вивчення зарубіжного і міжнародного права. У штаті - 102 людини.

В цілому чисельність службовців, зайнятих безпосередньо в конгресі або в його допоміжних органах, перевищує 30 тис. чоловік. Розміри асигнувань, що виділяються, на діяльність конгресу в даний час досягли 2 млрд дол. в рік.

3.4 Судова влада

Судова влада США складається з Верховного суду, який є вищою судовою інстанцією країни, федеральних окружних судів і апеляційних судів. Суди встановлюють факти по даним справам, визначають процедури, займаються тлумаченням законодавства і визначають, чи не вступає той або інший закон в протиріччя з Конституцією. Останнє повноваження називається судовим контролем, оскільки воно обмежує повноваження законодавчої і виконавчої гілки влади.

Характерною особливістю судоустрою в США є відсутність єдиної, загальнонаціональної судової системи; існують організаційно відособлені, паралельні судові системи в кожному з штатів і федеральна судова система.

Згідно із статтею 3 Конституції, судова влада Сполучених Штатів надається Верховному суду США і нижчестоячим федеральним судам,фундированих конгресом.

Федеральну судову систему утворюють 4 групи судів - окружні, спеціальні, апеляційні і спеціальні апеляційні - на чолі з Верховним судом.

Окружні суди США - федеральні суди загальної юрисдикції; вони на першій інстанції розглядають усі поділи, засновані на федеральному законодавстві.

Спеціальні суди першої інстанції - претензійний суд США (розглядає грошово-майнові претензії громадян до уряду США), суд США у справах зовнішньої торгівлі (розглядає спори, що виникли на основі федеральних законів про імпортні торгівельні операції і митних правил), податковий суд США (вирішує конфлікти, що виникають у зв'язку з вирішеннями федеральних податкових відомств).

До спеціальних апеляційних судів відносять Апеляційний суд США по федеральному округу (розглядає скарги на вирішення претензійного суду, у справах зовнішньої торгівлі і на вирішення деяких федеральних адміністративних відомств) і тимчасовий екстрений апеляційний суд; вирішення цих двох судів скаржаться до Верховного суду.

Апеляційні суди є проміжною апеляційною інстанцією між федеральними судами першої інстанції і Верховним судом.

Очолює федеральну судову систему Верховний суд США - найвищий орган у федеральній судовій ієрархії, кінцева апеляційна інстанція.

У США існує автономна система військових судів. Їм підсудні тільки військові злочини, а також всі інші кримінальні правопорушення, здійснені військовослужбовцями під час проходження ними дійсної військової служби і виключно при виконанні службових обов'язків.

Кожен штат в межах своїх кордонів може фундирувати судові органи, які визнає потрібним, проте існують типові межі судоустрою, загальні для всіх штатів. Так, в штатах є 3 групи судів: обмеженій і спеціальній юрисдикції, загальній юрисдикції, апеляційній юрисдикції. Перші дві групи - місцеві суди першої інстанції, що розглядають справи по суті. Третя група об'єднує проміжні апеляційні суди і верховні суди штатів.

Федеральні суди: Загального права і Спеціальні

Діють як окружні -- у 94 округах. Кожен окружний суд має у своєму складі від 2 до 28 суддів. Розглядають справи, що стосуються федеральних питань (на основі федеральних законів і Конституції США). Федеральні судді призначаються Президентом довічно. Їх рішення можна опротестувати в 12 регіональних апеляційних, а рішення апеляційних судів -- у Верховному суді США (складається з 9 суддів) Розглядають податкові, митні, патентні та інші справи. Суд з позовів розглядає виключно претензії до федерального уряду. Податковий суд розглядає справи про федеральні податки. Суд з питань міжнародної торгівлі розглядає цивільні справи, пов'язані з тарифними і торговими договорами. Існує система судів з питань банкрутства та ін.

В одних штатах вона двосходинкова, в інших -- трисходинкова. У більшості штатів судову систему очолює Верховний суд штату, який може створювати ще й спеціальні суди штатів (у справах неповнолітніх, у справах спадкування, сільські суди, поліцейські суди та ін.). Верховний суд штату обирається населенням або призначається губернатором за згодою сенату штату. Як правило, він займається розглядом апеляцій на рішення нижчих судів. Подібно до Верховного суду США верховні суди штатів володіють і правом конституційного нагляду. Вони можуть скасувати будь-який закон штату, піддати ревізії конституцію штату, визнати недійсним будь-який розділ конституції штату на підставі ведення його суперечності федеральній конституції.

Судами первинної юрисдикції в штаті є окружні суди: розглядають справи з участю присяжних засідателів, мають апеляційну юрисдикцію щодо рішень вищих судів (одноособові мирові судді, поліцейські суди, муніципальні суди).

У деяких штатах є суди обмеженої юрисдикції: розглядають справи про нечисленні злочини. Ці суди іменуються муніципальними, поліцейськими.

12 регіональних апеляційних судів розглядають справи від ряду федеральних агентств.

Апеляційний суд щодо Федерального округу також одержує справи від Міжнародної комісії 5 торгівлі, від Комітету з захисту вимірювальних систем, від Патентного і Товарного знаків відомств і від Апеляційного відомства з договорів.

У сучасний період соціальних процесів важливим є світовий досвід суспільного розвитку кожної країни. Надзвичайно важливим чинником розвитку суспільства є ефективно функціонуюча національна правова система. Роль і значимість правової системи обґрунтовані багатьма вченими-юристами. Зокрема, у більшості наукових досліджень з цієї проблематики стверджується, що правова система є сукупністю всіх правових явищ, які існують у суспільному середовищі, та є інструментом інтеграції та взаємодії елементів політичної, економічної та інших соціальних систем .

Особливу роль у осмисленні феномену правової системи відіграє порівняльне правознавство (компаративістика). На думку провідних вчених ця наука сприяє всебічному вивченню вітчизняного й зарубіжного права - універсального регулятора суспільних відносин, філософському усвідомленню його змісту та шляхів вдосконалення, вона важлива для розвитку юридичної науки та вирішення актуальних проблем суспільного прогресу. Отже, компаративістика - юридична наука, що вивчає основні та загальні закономірності розвитку правових систем сучасності, покликана, на основі використання зарубіжного правового досвіду, сприяти якісній зміні різних сфер, масиву юридичних чинників суспільного буття.

З огляду на вказані проблеми і практичні завдання, що випливають з них, для нас важливим є вивчення основних закономірностей розвитку правової системи однієї з найбільш розвинених країн світу, Сполучених Штатів Америки.Зокрема, слід звернути увагу на особливості розвитку правової системи, правової освіти, правового регулювання підприємництва (комерційного і корпоративного права), функціонування правоохоронних органів (судів, прокуратури, адвокатури, інституту присяжних, установ відбування покарання).

РОЗДІЛ IV

Сучасна правова система США

4.1 Сучасна правова система США

Категорія “правова система” сприяє не лише успішному з'ясуванню загальних закономірностей розвитку правових систем сучасності, а й визначенню особливостей функціонування правової системи в окремій країні чи певній їх групі, шляхом вивчення різних явищ державно-правової дійсності. Аналіз гами дефініцій, розроблених вченими - юристами , дає змогу встановити сутність вказаної категорії, її зміст. Зокрема, на думку Н. Оніщенко: «Правова система - це об'єктивне, історично закономірне правове явище, яке включає в себе взаємопов'язані, взаємозумовлені і взаємодіючі компоненти: право і втілююче його законодавство, юридичні установи і юридичну практику, суб'єктивні права і обов'язки, правовідносини, правову ідеологію тощо» . Знання елементів правової системи дозволить всебічно, комплексно і предметно охарактеризувати правовий порядок визначеної країни, оцінити її історичний досвід.

Сучасні науковці створили багатоаспектну класифікацію правових систем, об'єднаних у п'ять їх різновидів, одним з яких є англо-саксонська правова система, або ж система “загального права”, в якій правотворчими органами виступають суди, основним джерелом права є судовий прецедент, а першооснову становить англійське право.

Для характеристики правової системи США важливо звернути увагу на те, що вона пройшла складний еволюційний шлях. М.М. Марченко вказує, що на початку її розбудови «строкатість правової системи США була очевидною, якщо згадати про різноманітність правових систем іспанських, голандських, французьких і інших колоній, які існували на території цієї країни. Усі вони мали не тільки місцевий політичний і соціально-побутовий колорит, але й різне законодавство метрополій, фундаментальними в ньому були все ж англійські елементи» . Це підтверджує, що у США на розвиток правової системи впливали правові системи держав колонізаторів, як країн загального права, так і романо-германської правової системи, в якій основним джерелом права є нормативно-правовий акт, а головним правотворчим органом є вищий представницький орган. У цілому, в історії США був період поширення традицій романо-германської правової системи. Еволюціонувала у США прецедентна правова система. Слід зазначити, що конфлікт між романо-германською правовою системою і загальним правом, що виник в країні після завоювання незалежності й тривав більше ніж півстоліття, завершився перемогою (за виключенням штату Луїзіана) системи загального права. Причинами перемоги загального права насамперед є: спільність традицій, мови і походження (населення США мало переважно англійське походження), вплив шкіл загального права (формування юристів через систему навчання, засновану на підходах загального права). Але, все ж таки, правовій системі США притаманні певні риси, характерні для країн, що належать до романо-германської сім'ї, і, звичайно, вона має ряд своїх специфічних, власних особливостей. Сьогодні у цій країні діють біля 40 законів. У ряді штатів діють ряд кодексів. “Тріумф загального права в США пройшов важким шляхом і був неповним”. Тут слід звернути увагу на механізм введення в дію законів. У цьому плані доречно погодитися з О. Ф. Скакун у тому, що «збільшення ролі закону не означає зменшення значення судового прецеденту як повноцінного джерела англійського права. Вважається, що закон, щоб перетворитися на реально чинний, потребує прецедентів, що його конкретизують. “Наближення” закону суддями до конкретного випадку відбувається як у процесі його застосування, так і через тлумачення. Судове тлумачення стає новим прецедентом, яким пов'язаний правозастосовчий орган (так звані “прецеденти тлумачення”). За суттю, норма закону набуває реального змісту після застосування її у суді» .

У період інтеграції, взаємовпливу, взаємопроникнення однієї правової системи в іншу механізм введення в дію в США таких джерел права, як законів, правових звичаїв, нормативних договорів, міжнародно-правових договорів (крім судового прецеденту).

Наступною визначальною особливістю правової системи США є те, що у основі цієї правової системи лежать три правові акти: Конституція США (1787 р.), Декларація незалежності США (1976 р.), Велика хартія вольностей (прийнята в Великої Британії у 1215 р., яка була поширена як в самій Великій Британії, так і в США, колонії Великої Британії).

Саме Конституція США, яка закріпила основи державного і суспільно-політичного ладу нової держави, створила передумови для її розвитку. Конституція США- це не тільки юридичний, а й політичний, соціальний та ідеологічний документ. У ній закріплена система державних органів, політичних інститутів суспільства, сукупність конституційних прав і свобод громадян, принцип розподілу влади та інші державно-правові принципи. Цей базовий нормативно-правовий акт створює засади побудови і діяльності всіх державних і суспільно-політичних інститутів, є юридичним фундаментом, на якому будуються правова система США і правові системи штатів, гарантом стабільності суспільного розвитку. Вона складає визначальну і суттєву відмінність американського права від права інших країн. Важливим є піднести авторитет власної чинної Конституції, забезпечити її верховенство і стабільність, не тільки теоретично, а й практично у правозастосовчій діяльності.

До особливостей правового життя США належить право Верховного Суду США тлумачити текст і зміст Конституції держави, а також право вищих судових інстанцій різних штатів тлумачити їх власні Конституції та здійснювати контроль за конституційністю загального права. З цього приводу М. Марченко підкреслює, що все розвинуте право США, а також відмінності між федеральним правом і правом окремих штатів за допомогою тлумачення Верховного Суду підганяються під визначені формули Конституції США. Без врахування цього тлумачення, лише через ознайомлення з текстом того чи іншого закону і Конституції, не можна визначити, чи відповідає цей закон Конституції, чи є він конституційним. Акти тлумачення Конституції відіграють в процесах правотворчості і правозастосування США вельми важливу теоретичну і практичну роль . Далі необхідно акцентувати увагу, що судові органи федерації і штатів, здійснюючи контроль за конституційністю актів застосування загального права, можуть анулювати будь-яке судове рішення у випадку визнання його таким, що суперечить конституційній нормі. Цей правовий інститут дуже важливий як засіб зобов'язання всіх судових інстанцій поважати основні принципи права і забезпечити тим самим єдність правової системи США .

Високозначима роль американської судової системи підтверджує, що Верховний Суд США є вагомим гарантом забезпечення функціонування правової системи цієї країни.

Крім того, прецедентне право США дає змогу ширше використовувати у правозастосовчій діяльності норми моралі, традиції, звичаї. Звичай, як джерело права, у становленні і розвитку правової системи США відіграв вагому роль. Його вплив особливо помітний в сфері функціонування інститутів державної влади. Велика їх частина створена і діє не на основі норм загального права чи законодавства, а в силу політичної практики, що склалася. Такі важливі державно-політичні інститути, як Кабінет Міністрів, постійні комітети палат Конгресу, політичні партії, не передбачені конституцією і не створені законодавчим шляхом.

Суттєвий вплив звичаю на правове регулювання пов'язаний з тим, що у США діє конституційно закріплена система судів присяжних. У зв'язку з тим, що переважна більшість членів суду присяжних не мають юридичної освіти, їхній вердикт значною мірою залежить від звичаїв.

Виокремлюючи як визначальну рису правової системи США високозначуще становище судової влади, при реальній рівності законодавчої і виконавчої влади, доцільно звернути увагу на функціонування суду особливої юрисдикції - Федерального суду претензій.

У цьому плані К. Вулф, Б. Футей вказують, що Претензійний суд США досить унікальний. Первісна юрисдикція була встановлена у 1855 р. Згідно з засадою звичаєвого права: «король не може помилятися». Уряд звичайно користувався імунітетом щодо приватних позовів, адже імунітет суверена виключав можливість судового оскарження. Єдина можливість, яка залишалась громадянинові -- це внесення приватного законопроекту з його справи на розгляд Конгресу. Численні громадяни і групи шукали таким способом виправлення кривд, заподіяних урядом. Це стало джерелом серйозних проблем для Конгресу. Створення спеціального суду для забезпечення справедливості для таких позивачів було віддзеркаленням одного з основних демократичних принципів: поведінка уряду в суперечках з приватними громадянами забов”язана бути справедливою. Засаду, яка була покладена в основу створення Претензійного суду, найкраще оцінив президент Лінкольн: «Уряд має такий само обов'язок швидко встановлювати справедливість проти себе на користь своїх громадян, як і обов'язок робити те саме у спорах між окремими громадянами». Саме ці його слова викарбувані на фасадній стіні Претензійного суду Сполучених Штатів.

За твердженням Б. Футея, юрисдикція Претензійного суду поширюється на всю країну: його судді розглядають справи у місцях, вигідних для спірних сторін, згідно з наданими суду законодавчим мандатом повноважень. Суд розглядає позови приватних громадян та ділових організацій у таких справах, як суперечки щодо урядових контрактів, податкові питання, порушення патентів та авторського права, порушення П'ятої поправки до Конституції про заборону відбирати приватне майно для громадського користування без справедливої компенсації, питання платні військовослужбовців та цивільних громадян, претензії індіанських племен до уряду щодо порушення їхніх територіальних прав, та в інших сферах, визначених Конгресом. Претензійний суд функціонує як «громадянський суд», забезпечуючи оборону приватним громадянам, що мають скарги на уряд. Ці приватні позивачі часто виграють у спорах з урядом. Претензійний суд віддавна має репутацію справедливого і неупередженого судового органу.

Судові органи у США не є органами обслуговування економічного життя, а чітко виконують функції рівноправної гілки влади, чим надійно забезпечують демократію. Однією з особливостей правової системи США є також своєрідна підготовка юристів. Юридична освіта є складовою правової системи, так як завдяки їй формується правова свідомість, правова культура і в цілому правова ідеологія.

Освітня підготовка юриста відбувається у гімназіях, коледжах, університетах (вищих школах права) і завершується у 25-річному віці. Особливість навчання правознавця полягає в тому, що після закінчення юридичного факультету випускник має пройти протягом двох років юридичну практику і скласти професійний іспит в обраному штаті. Випускник, який склав професійний іспит штату і мав позитивну характеристику, вищим судом штату допускається до прийняття клятви на вірність професії юриста/адвоката, тим самим включається до колегії адвокатів штату. Крім того, кожен штат вимагає, щоб юристи/адвокати постійно поглиблювали свою юридичну освіту шляхом участі в щорічних юридичних конференціях або семінарах.

Підвищена вимога до підготовки юристів у США і сам процес їх навчання, побудований на поглибленій практиці, цілком виправдані і позитивні, так як суттєво поліпшили рівень правової освіти.

Отже, правова система, як комплексне всеохоплююче інтегруюче правове утворення, чинник найбільш дієвого впливу на всі інші соціальні системи - економічну, політичну, релігійну, моральну, є індикатором, визначальним критерієм соціального розвитку народу. Безперечно, поряд з багатоманітністю елементів, що входять до правової системи, право у ній займає центральне місце і слугує ядром всієї системи. Без вдосконалення правової системи створити сучасну соціальну, демократичну, правову державу неможливо.

Завдяки американському досвіду перспективними напрямами вдосконалення правової системи можна вважати по-перше, забезпечення реальних, юридично закріплених засобів і заходів щодо забезпечення принципу розподілу влади на виконавчу, законодавчу, судову з чітким визначенням повноважень кожної.

При цьому слід приділити особливу увагу формуванню незалежної, неупередженої, високоморальної й професійної судової влади, яка була б дійсним гарантом захисту прав простої людини і керувалася тільки правовими законами і християнською мораллю. Закріплення чітких критеріїв поведінки урядовців і з цією метою розроблення етичних кодексів. Кожний урядовець повинен діяти чесно, правдиво, сумлінно, жертовно, відкрито і доброзичливо, спрямовуючи усі зусилля на розквіт людини як найвищої суспільної цінності. Державний службовець зобов”язан бути слугою народу, а не керманичем, який влаштувався на службу для свого власного збагачення. Першоосновою формування свідомості особи має бути принцип «”Я” - центр цивілізації», «”Я” спроможний змінити життя на краще», а влада при цьому мені всемірно допомагає і створює рівні можливості, у всіх різновидах правової освіти й виховання. По п'яте, організація діяльності правоохоронних органів на основі принципу правової законності, християнської моральності, відкритості, чесності, підвищення авторитету в населення. Суттєве поліпшення правової освіти на основі міжнародних стандартів та максимального покращання практичної підготовки юристів.

ВИСНОВОК

За 200 років незалежного розвитку американське право набуло настільки велику різноманітність, що стало значно відрізнятися від англійського зразка. На відміну від Великої Британії, США мають власну писану конституцію, що визначає державний устрій країни як федеративну державу і містить перелік основних прав і свобод громадян, дотримувати які зобов'язаний законодавець, суди і виконавча влада.

Американське право відрізняється від англійського права більшим ступенем структурованості, систематизованості, величезною роллю Конституції, дворівневою державною і правовою системою, поліфонічною правовою культурою. Адже США створювалися поступово на базі децентралізованих форм спілкування і структур, що надалі привели до федералізму як системи державної децентрализації і самоврядування.

Приведені вище пояснення дають можливість виділити ряд специфічних рис американського права в родині загального права.

По-перше, дворівневий правовий розвиток, при якому паралельно й у той же час у взаємодії діють правові системи федерації і штатів. Своєрідні способи уніфікації права в масштабі федерації.

По-друге, високе положення федеральної Конституції, питома вага якої практично визначається тлумаченням її положень Верховним судом.

По-третє, реалізація відомої доктрини поділу влади доповнюється введенням судового контролю за конституційністью законів.

По-четверте, збереження пріоритетної ролі судової практики полєднується з масштабним і стрімким розвитком галузевого законодавства. Але його кодификація, на відміну від континентального права, відбувається скоріше у виді консолідації актів і норм. Збірники законів, служать різновидами систематизованих збірників діючих актів і Зводу законів.

По-п'яте, спостерігається чимале розходження в юридичній термінології Великої Британії і США.

Обидві системи права - англійська й американська - ніколи цілком не збігалися. Однак не слід перебільшувати, що існують між ними розбіжності, тому що обидві правові системи мають загальну основу, і це дуже істотно і, у всякому разі, досить для того, щоб американці самі без усяких коливань вважали себе членами родини загального права. Але реальність, що коштує за цим почуттям, говорить про диверсифікованість двох правових систем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція США 1787 р.

Давид Р., Жоффре-Спінози К. Основні правові системи сучасності. М., 1997

Зайчук О. В. Правова система США. - К.,1992.

Колодій А. М., Копейчиков В. В. Загальна теорія держави і права. - К.; Юрінком, 1997.

Копейчиков В. В. Загальна теорія держави і права - К., 2000.

Котюк О. В. Основи держави і права. - К., 1998.

Кравчук М. Правова система США. - К.: Нора-Друк, 2004. - 136 с.

Лисенков С. Л. Основи держави і права. - К., 1997.

Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави. - К., 1994.

Размещено на Allbest.ru