Принцип недоторканості житла, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції

Це положення Закону не зовсім відповідає положенню статті 31 Конституції України про те, що винятки із права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції можуть бути встановлені лише судом. Проте, необхідність здійснення передбачених статтею 30 Закону “Про зв'язок” заходів не викликає сумніву, а отже, повинно бути розглянуте питання про зміну редакції зазначеної статті Конституції України, або про встановлення в Законі правила про те, що митні органи мають отримувати у суді санкцію на огляд і виймання міжнародних поштових відправлень.

У разі введення надзвичайного стану за умов:

- масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

- блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування;

- спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

- посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує, зміною її кордонів;

- необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади, -- може бути введено цензуру та встановлено особливі правила користування зв'язком

Законодавство України не визначає поняття цензури, тому не зрозуміло, чи стосується наведене положення тільки продукції засобів масової інформації, книжок тощо, або й листування громадян також. Не визначено в законодавстві й те, що треба розуміти під особливими правилами користування зв'язком. У всякому разі слід мати на увазі, що згідно зі статтею 64 Конституції України право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції в умовах воєнного або надзвичайного стану може обмежуватися, проте у статті 15 Конституції України чітко й недвозначно зазначено: “Цензура заборонена”.

Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень громадян, що передаються засобами зв'язку. Суб'єктом цього злочину можуть бути працівники зв'язку, а також інші особи.[3, ст 163]

За відповідних умов порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції посадовими особами може потягти їх кримінальну відповідальність за статтями 165,166,168, 254 або 254³ КК України

Висновок

Кожній людині має бути забезпечена можливість користуватися основними правами та свободами. Держава зобов'язана гарантувати реальне здійснення цих прав і свобод усіма доступними їй засобами. Чим вищий ступінь реалізації правового статусу особи, тим більшою мірою обмежується можливість сваволі з боку держави та її органів.

Значне місце в системі особистих прав займають права на недоторканість особи, житла, приватного життя, таємниці листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції.

Якщо особа веде законослухняний спосіб життя, то вона вправі розраховувати на абсолютне забезпечення зазначеної таємниці. Лише тоді, коли органам кримінального переслідування стане відомо про те, що конкретні особи під час листування, телефонних розмов, телеграфних повідомлень можуть передати інформацію щодо обставин злочину, по якому триває розслідування, або ж про підготовку до скоєння злочину, то вони вправі за рішенням суду встановити підслуховування телефонних розмов, а також здійснити огляд телеграфних повідомлень, листів, бандеролей, посилок тощо.

Але ці винятки можуть мати місце лише за обставин, коли органи розслідування доведуть суду, що іншими засобами одержати зазначену інформацію неможливо. Крім того, вказані дії здійснюються лише в межах кримінально-процесуальної процедури закріпленої в ряді статей Кримінально-процесуального кодексу України.

В законодавстві України відсутній дієвий механізм забезпечення права на недоторканність житла, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, не визначені державні органи, які несуть відповідальність за забезпечення даного права, їх конкретні обов'язки. Регулювання проблеми забезпечення зазначеного права зведено в основному до визначення умов, за яких це право може бути обмежено, але і це зроблено недосконало, без детального визначення порядку такого обмеження.

Між тим, проголошуючи право на недоторканність житла, держава повинна зробити все для того, щоб більшість населення, а передовсім сім'ї працівників правоохоронних органів та особи, які беруть участь в кримінальному судочинстві як потерпілі, свідки тощо, мали змогу встановити охоронну та пожежну сигналізацію, придбати спеціальні пристрої для захисту від проникнення сторонніх осіб у володіння громадян, застрахувати житло з виплатою мінімальної страхової суми, оплачувати роботу “консьєржів” тощо, а у випадках розкрадання, знищення чи пошкодження майна, пов'язаного з протиправним проникненням сторонніх осіб в житло, -- отримати повну компенсацію від держави, яка виявилась неспроможною виконати свій обов'язок.

Втім, на сьогодні чи не єдиною гарантією забезпечення зазначеного права є наявність кримінальної відповідальності за такі діяння, як:

- незаконний обшук, незаконне виселення або інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, вчинені посадовою особою ;

- таємне (крадіжка) чи відкрите (грабіж) викрадення індивідуального майна громадян з проникненням, у житло;

- напад з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений з проникненням у житло;

- умисне знищення або пошкодження індивідуального майна громадян , в тому числі під час масових безпорядків;

- заклики до погромів, насильницького виселення громадян.

Законодавство України прямо не передбачає відповідальності непосадових осіб, які з інших, ніж корисливі, мотивів проникли до житла громадян, вчинили в ньому обшук, виїмку чи огляд, вселились у житло без згоди тих, хто в ньому проживає тощо. Водночас такі дії можуть скласти підстави для притягнення винних до відповідальності за самоуправство, примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, хуліганство та деякі інші злочини.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії ВРУ 28 червня 1996 року, (зі змінами внесеними від8 грудня 2004 року). Серія «Офіційний документ» - Київ-Велес-2008

2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.60 (із змінами та доповненнями станом на 09.09.2010) . - Харків: ТОВ «Одіссей» 2010 р.

3. Кримінальний кодекс України від 01. 09. 2001 р. 60 (із змінами та доповненнями станом на 09.09.2010) . - Харків: ТОВ «Одіссей» 2010 р.

4. Кримінально-виконавчий кодекс України від 01.12.2005 (із змінами та доповненнями станом на 21.01.2010 ) . - Харків: ТОВ «Одіссей» 2010 р.

5. Закон України « Про внутрішні війська Міністерства Внутрішніх справ України» від 26.03.92 р.

6. Закон України « Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 07.02.2007

7. Закон України « Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». від 16.11.92

8. Закон України « Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 04.02.94

9. Закон України « Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 04.02.94

10. Закон України « Про попереднє ув'язнення» від 14.04.2009

11. Закон України « Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». від 18.04.2000

12. Закон України « Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 04.02.94

13. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 04.02.94

14. Закон України « Про оперативно розшукову діяльність» від 18.02.92

15. Закон України « Про міліцію» від 25.12.90

16. Закон України « Про організаційно - правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.93

17. Закон України « Про службу безпеки України» від 25.03.92

18. Закон України « Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб » від 24.09.2008

19. Закон України «Про зв'язок» від 20 грудня 1996 року

20. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25.12. 1992 р

21. Інструкція про визначення номерів телефонів, що використовуються з протиправною метою від 11.03.97

22. Головченко В. В., Ковальський В. С. (кер. Авт. кол.), Л. О. Лоха. Правова енциклопедія школяра - Київ. Корінком Інтер, 2005.

23. Михеєнко М. М., Нор. В. І., Шибіно В. Л. Кримінальний процес України: Навчальний посібник - К.: Либідь 1999.

24. Тертишник В. М. Кримінально - процесуальні права України: підручник 5-те видання. Київ. - А. С. К., 2007.

Размещено на Allbest.ru