Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів

ЗУ "Про захист прав споживачів" в одних випадках передбачає право споживача на відшкодування збитків у разі порушення умов договору про виконання робіт, надання послуг (пункти 1, 2, 4 ст. 10), а в інших випадках - на відшкодування збитків у повному обсязі, зокрема, у разі заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача внаслідок інформаційних вад про продукцію чи внаслідок неналежної її якості. Такі розбіжності, на думку дисертанта, є наслідком прорахунків у нормотворчому процесі, і в обох випадках законодавець мав на увазі право споживача на стягнення за зазначені порушення усіх видів збитків, передбачених у ст. 22 ЦК. Саме таким чином мають тлумачитися відповідні положення статей 10, 15, 16 Закону. Однак, з метою усунення можливого різного їх розуміння у судовій практиці доцільно було б у Законі в усіх випадках замінити термін "збитки" на термін "збитки у повному обсязі", що буде відповідати принципу повного відшкодування збитків, закріпленому в ЦК[22].

Відшкодування збитків прийнято вважати універсальною (загальною) формою цивільно-правової відповідальності. Крім відшкодування збитків застосовуються і інші форми цивільно-правової відповідальності (спеціальні), до яких належать, зокрема, сплата неустойки, втрата завдатку. Спеціальні форми цивільно-правової відповідальності передбачаються договором або законом і застосовуються навіть у тих випадках, коли порушення боржником зобов'язання не призвело до виникнення у кредитора збитків [21].

Цивільно-правова відповідальність за порушення договірного зобов'язання за участю споживачів у вигляді неустойки передбачена у Законі України „Про захист прав споживачів”, в якому законодавець лише в трьох випадках надає споживачеві право застосувати до порушника санкцію у формі неустойки (статті 8, 10, 11). Звичайно, сторони можуть передбачити неустойку на свій розсуд в договорі. Однак на практиці це буває надзвичайно рідко, адже за чинним законодавством саме на продавців, виробників, виконавців послуг покладається більше обов'язків, порівняно із споживачами, і за таких обставин підприємці не зацікавлені покладати в договорі на себе додаткову відповідальність. Тому доцільно, щоб у споживчому законодавстві була передбачена оптимальна система неустойок щодо істотних порушень умов споживчих договорів.

Ст. 8 Закону передбачає, що за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад встановлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару (п. 9). З наведеної норми вбачається, що у даному разі стягується одноразова неустойка, незалежно від кількості днів затримки усунення недоліків понад встановлений чотирнадцятиденний термін, адже за ЦК України (ст. 549) відсотки у разі неналежно виконаного чи невиконаного зобов'язання нараховуються за кожний день прострочення виконання, якщо договором або законом передбачено застосування неустойки, яка є пенею.

Наступна неустойка встановлена статтею 10 Закону. Згідно з п. 5 цієї статті, якщо виконавець не може виконати роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 6 ст. 11 Закону споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, а кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором, але не пізніше ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка у розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем. У даному разі встановлено неустойку кредитодавця за порушення вторинного обов'язку, яке може бути рідкісним явищем, і не встановлено неустойку за порушення ним свого основного обв'язку - своєчасно в установлений термін надати споживачеві кредит. Крім того, не визначено характер застосовуваної неустойки (штрафна, залікова, альтернативна, виключна). Деякі вчені вважають, що вона має бути штрафною [22].

У чинному ЗУ "Про захист прав споживачів" надто поверхово врегульоване питання відшкодування моральної шкоди. Так, у ст. 3 Закону вказується на можливість застосування даного способу захисту у випадках, передбачених законодавством, а у п.2 ст. 22 Закону лише зазначається, що „при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної шкоди" (немайнової шкоди). За таких обставин, питання про підстави, умови, розмір відшкодування споживачам має вирішуватися відповідно до вимог ЦК, зокрема, ст. 23.

У відповідності зі ст. 22 Закону "Про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання стосовно відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Зміст такої норми дає підстави деяким авторам вважати, що споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди в разі порушення їх майнових прав та пред'явлення майнових позовних вимог, передбачених законами та іншими нормативними актам України. Але дана позиція хибна, адже наприклад відмова судом у стягненні збитків сама по собі не може бути перешкодою у задоволенні позову про компенсацію моральної шкоди. Особливо це стосується споживчих договорів, виконання яких не завершується матеріалізованим результатом. Інша справа, що суд може відмовити в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, але не тому, що відсутня майнова шкода, а тому що відсутній сам факт порушення договору. Це власне підтверджується змістом ч. 4 ст. 23 ЦК, за якою моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

ВИСНОВКИ

Дослідивши законодавство у сфері захисту прав та інтересів споживачів, розглянувши природу та специфіку правовідносин, які виникають у зв'язку із захистом прав споживачів, проаналізувавши особливості механізму захисту прав споживачів, можна зробити наступні висновки.

Законодавство України, яке регулює відносини у сфері захисту права споживачів, пройшло ряд етапів становлення. Великий вплив на його розвиток мало ухвалення ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» та інших нормативно-правових актів, що дозволило закріпити комплекс специфічних правових можливостей, наданих споживачеві. Аналіз сучасного стану правового регулювання відносин у сфері захисту прав споживачів свідчить, що воно потребує вдосконалення як у частині усунення недоліків, так і суперечностей норм різних нормативних актів, що регулюють ці відносини.

Характерною ознакою правовідносин за участю споживачів є нерівне положення суб'єктів, наявність „сильної” і „слабкої” сторони: з одного боку виступають підприємці, що володіють не лише капіталом, а й певним обсягом необхідних фахових знань про свій товар (послугу), а з іншого - індивідуальний споживач (фізична особа), який змушений довіряти наданій інформації про товар або послугу. Традиційне договірне право не надає звичайному споживачу ефективних способів захисту його інтересів у відносинах з виробниками, продавцями та підприємствами, що надають послуги, оскільки воно базується на принципах рівності сторін, свободи договору. Відтак виникає потреба у формуванні спеціального споживчого законодавства.

Механізм захисту прав споживачів можна охарактеризувати як сукупність закріплених у законодавстві регуляторів впливу, які визначають: а) права споживачів на звернення за захистом своїх порушених споживчих прав до суду, до громадських організацій споживачів, до органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та органів місцевого самоврядування; б) процедуру та умови звернення за захистом до юрисдикційних органів; в) види способів захисту прав споживачів (загально-цивілістичні, інституційні та спеціальні).

Цивільно-правовим засобам захисту прав споживачів властиві певні особливості, які передбачені законодавством про захист прав споживачів.. Ці засоби являють собою комплекс дій юридичного характеру, що тягнуть відповідну зміну прав і обов'язків і насамперед для порушника. Крім того, вони спрямовані на відновлення та (або) компенсацію порушених прав споживачів. Вибір конкретних засобів належить споживачеві. При цьому він не пов'язаний якими-небудь обмеженнями, за винятком випадків, прямо передбачених у законодавстві. Так, споживач вправі розірвати договір про виконання роботи (надання послуги), якщо у встановлений договором термін недоліки виконаної роботи (наданої послуги) не були усунуті виконавцем, або споживачем виявлені істотні недоліки виконаної роботи (зробленої послуги) або інші істотні відступи від умов договору.

При порушенні прав споживачів може застосовуватися декілька засобів захисту. Наприклад, при розірванні договору закупівлі -- продажу товару неналежної якості в судовому порядку споживач може вимагати: розірвати зазначений договір, стягнути збитки, неустойку і компенсувати моральну шкоду. Зазначені засоби, як правило, одночасно є правами споживачів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Баринов Н.А. Права граждан по договору бытового заказа и их защита. - Саратов, 1973.- 161с.

2. Богдан В.В.Самозащита права как способ защиты прав потребителей в сфере торговли // Юрист. - №2. - 2003. - С.25-27.

3. Вершинин, А.П. Способы защиты гражданских прав в суде: Автореф. дис... док. юрид. наук / А.П. Вершинин. - СПб: Санкт-Петербург,ун-т, 1999, 23 с.

4. Дудла І.О. Захист прав споживачів: Навчальний посібник. -К.: Центр учбової літератури, 2007. - 448 с.

5. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 р. в редакції Закону України від 01.12.2005 р. // ВВР України. - 2006. -№ 7. -Ст.84.

6. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 р. // ВВР. -1991. -№30. -Ст.379.

7. Закон України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції” // Відомості Верховної Ради. - 1992. - №21. - Ст.296.

8. Закон України „Про стандартизацію” від 17.05.2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001. - №31. - Ст.145

9. Закон України „Про транспорт” від 10.11.1994 р. // Відомості Верховної Ради. - 1994. - №51. - Ст.446.

10. Закон України „Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003. - №56. - Ст.447.

11. Закон України „Про рекламу” від 3.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - №39. - Ст.181.

12. Закон України „Про поштовий зв'язок” від 4.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2002. - №6. - Ст.39.

13. Звєрєва О.В. Захист прав споживачів. - Навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури. 2007. - 192 с.

14. Іваненко Л.М. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів // Захист прав споживачів: соціально-правовий аспект. - К.: КНТЕУ, 2002.-311 с.

15. Іваненко Л.М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців). -К.: Юмана, 1998. - 224 с.

16. Кагал Т.О. Організаційно-правові питання забезпечення захисту прав споживачів в сфері якості товарів: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський національний економічний ун-т. - К., 1998. - 201л. - Бібліогр.: л. 166-201.

17. Колісникова Г. Загальна характеристика інституту «захисту прав споживачів» та його місце у системі права і в системі законодавства України [Електронний ресурс] // е-журнал «Право України». - 2010. - Вип. 1. - Режим доступу: http://info-pressa.com/article-187.html.

18. Колісникова Г. Особливості цивільно-правового захисту прав споживачів.// Право Украіни. - 2008. - №3. - С. 100-102.

19. Конституція України // Відомості Верховної Ради. - 1996. - N30. - Ст.141.

20. Косінов С.А. Теоретичні проблеми захисту прав споживачів в Україні за договором купівлі-продажу. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 1999. - 19 с.

21. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У2т./За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. -К.: Юрінком Інтер, 2005. - Т.1.-831с.

22. Осетинська Г.А. Цивільно-правовий захист прав споживачів за законодавством України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. -- К., 2006.

23. Осетинська Г. Законодавча регламентація зобов'язань з надання послуг за участю споживачів. споживачів [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.lawbook.by.ru/magaz/pravoukr/0311/31.shtml

24. Письменна Є.Ф. Правовідносини, що виникають у зв'язку з порушенням прав споживачів внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг): Автореф. дис. -- Одеса, 2007.

25. Правила побутового обслуговування населення: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 р. №313 // Урядовий кур'єр. - 1994. - №86.

26. Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1177 // Офіційний вісник України.-2002.-№34.- Ст.1587.

27. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. "Про практику розгляду цивільних справ з позовами про захист прав споживачів" // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах. -К.: Юрінком Інтер, 2004. -С.253-264.

28. Постанова Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)” // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах. -К.: Юрінком Інтер, 2004. -С.216-225.

29. Ткаченко А.Т. Захист прав споживачів в Україні : нормативно правове забезпечення [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/21_NIEK_2007/Pravo/24205.doc.htm

30. Федан Д. М. Проблема захисту прав споживачів [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/2_KAND_2009/Pravo/39674.doc.htm

31. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар. У 2ч./За заг. ред. Я.М.Шевченко. - К.: "Видавничий дім"ІнЮре",2004.Ч.2.-894с

32. Цивільне право України: Підручник: У2 кн./ [О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С.Довгерт та ін.]; За ред.: О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова.- 2-е вид., допов. і перероб. Кн.1 - К.: Юрінком-Інтер,2004. - 735с.

33. Цивільне право України: Підручник: У2 кн./ [О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С.Довгерт та ін.]; За ред.: О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова.- 2-е вид., допов. і перероб. Кн.2 - К.: Юрінком-Інтер,2004.-639с.

34. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р., № 1618-IV // ВВР України. -2004. -№ 40-42. -Ст.492 (із змінами).

Размещено на Allbest.ru