Характеристика та ознаки юридичних правовідносин

Так, наприклад відносить до преюдиціальним фактами:

* обставини, встановлені набрав законної сили рішенням суду загальної юрисдикції за раніше розглянутого цивільній справі і мають відношення до осіб, які беруть участь у справі;

Таким чином, преюдиціальним значенням мають факти:

* факти набувають преюдиціальне значення після набуття судового акту (вироку) законної сили і зберігають значення преюдиціальне до моменту скасування судового акту (вироку) у встановленому законом порядку.

* всі факти, встановлені судовим актом, не доводяться знову при розгляді справ за участю тих самих осіб.

* що містяться в рішенні суду висновки про факти мають юридичне значення тільки для осіб, що беруть участь у справі. Якщо суд розглядає справу за участю іншої особи, дані факти втрачають значення преюдиціальне.

До таких же феноменам правової дійсності, які не будучи юридичними фактами, тим не менш, можуть породжувати юридичні послідовності, відносяться і правові фікції.

Фікції (від лат. Fictio - вигадка) представляють собою використовуваний в нормотворчості специфічний прийом, відомий ще римському праву, суть якого виражалася формулою «fictio est contra veriitatem, sed pro veritate habetur» (фікція протистоїть істині, але фікція приймається за істину). Римські претори і юриспруденція з метою вирішення протиріч, що виникали між «суворим правом» і вимогами дійсного життя, необхідністю задоволення справедливого інтересу на шкоду «старому праву» вводили в обіг юридичні фікції. Так, наприклад, в римському праві була фікція про визнання «по вимислу» іноземця римським громадянином, якщо він виступав позивачем або відповідачем у цивільних правочинах. Фікції - це положення завідомо неправдиві. Головне в фікції полягає в тому, що, маючи на меті подолати діючий режим правового регулювання, настання певних правових наслідків закон пов'язує зі свідомо не існуючими в реальній дійсності фактами. Одночасно «fictio legis inique operator alieni damnum vel unjuriam» (юридична фікція не повинна використовуватися для того, щоб заподіяти шкоду іншій особі). Проте вони широко використовуються в різних галузях знань. Будучи закріпленої в законодавстві, фікція стає правової (юридичної). Під правової фікцією розуміється положення, яке в дійсності не існує, але з яким право надало значення факту. Так, наприклад, у цивільному праві встановлено, що днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення її померлою положення про те, що днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення її померлою, не відповідає дійсності, а отже, вважається помилковим, і навіть якщо раптом таке відповідність виявиться, воно буде вважатися не більш ніж випадковістю. Таким чином, законодавчо закріплюється свідомо не справжній стан про день отримання останніх відомостей про відсутнього. Фікцією вважається і визнання двох людей померлих протягом доби, померлими одночасно. Закріплення такої фікції пов'язано з тим, що в деяких випадках (наприклад, при автокатастрофі, в якій загинуло відразу кілька людей з деяким проміжком часу) технічно дуже складно визначити час смерті кожного з них, тому щоб не виникало проблем із застосуванням права в таких випадках, і була закріплена дана фікція. Необхідність фікції в праві обумовлена тим, що вони вносять чіткість і визначеність у регулювання суспільних відносин, в правове положення особистості. Так, рішення суду, що вступило в законну силу, про визнання громадянина померлим, є юридичним фактом, з яким пов'язане виникнення зміну або припинення правовідносини. Дане рішення в нашій класифікацією відноситься до правомірним діям, судовим актам. В основі даного рішення лежить юридична фікція, відповідно вона є передумовою, поряд з правовідносинами до виникнення складного юридичного складу після закінчення якого, з'являється той юридичний факт (судове рішення) який служить підставою для виникнення, зміни або припинення правовідносини.

Таким чином, на мою думку, ще однією передумовою (елементом) складного юридичного складу поряд з правовідносинами виступає юридична фікція.

Висновки

Підводячи підсумок, варто помітити, о обсяг дійсної роботи не дозволив зупинитися на багатьох аспектах проблем правовідносин.

Мій об`єкт вивчення - юридичні факти. Можна сказати, узагальнивши усе, що на протязі всього нашого життя ми відтворюємо різні юридичні факти. Кажучи про правовідносини, ми ведемо їх з різними людьми, організаціями -це все суспільні відносини. Суспільство - невід`ємна частина держави. Правовідносини мають різний кінцевий результат, деякі учасники цих відносин по різному себе ведуть у суспільстві, а деякі шкодять йому. Коли виникають труднощі у особистих або правових відносинах між людьми, наприклад особа порушує умови договору або веде себе неправомірно, то потерпілій особі потрібна допомога. Тому, у світі існують такі спеціалісти - юристи! Ці професіонали допомагають громадянам потребуючим юридичної консультації, захисті у суді, та інше. Юристи працюють в органах державної влади та мають широку спеціалізацію. Крупні правочини не обходяться без юриста який надає важливу консультацію у вчиненні ділових правовідносин. В моїй курсовій роботі добре розкрито поняття та ознаки правових відносин. Як майбутній спеціаліст, я добре розумію важливе суспільне значення, важливість моїх знань. Правовідносини мають структуру і класифікацію, яку я вичерпно охарактеризував за допомогою спеціальних джерел знань. Вчені юристи поділили правовідносини на дві великі групи, а саме регулятивні й охоронні. Для вивчення цей поділ правильний і зручний. Також їх класифікували - це необхідно для зручності пізнання, вивчення теорії держави та права. Вважаю, що я детально розкрив розділи про поняття і ознаки, про структуру і класифікацію правовідносин. Кажучи про третій розділ, а саме про юридичні факти, як підстава виникнення правовідносин, на мій погляд чітко приведенні приклади з життя нашого сьогодення. Висновки з цього розділу такі - дійсно, безумовно юридичний факт є обов`язковою умовою виникнення, розвитку і припинення правовідносин. З багатьох юридичних фактів складається і моє життя. Добре вивчивши та створивши таку роботу, я відчуваю себе творчою, юридично свідомою людиною, студентом, який добре розуміє значимість такої науки, як теорія держави та права. Кажучи в цілому, я частина юридичного наукового світу. Не можна не додати свої висновки до пункту юридичні презумпції і фікції. На протязі вивчення об`єкту мого дослідження я вперше у житті настільки близько підійшов до цих юридичних понять, вивчав їхню проблематику, застосування у праві. Також я навів приклади - життєві факти відносно презумпцій та фікцій. Я зрозумів суть цих понять та їх місце в юридичній науці. Вчені юристи зробили багато наукової праці ще з давніх-давен, для того щоб навчити майбутнє покоління юристів - професіоналів! Цією проблематикою цікавились, досліджували, вирішували ще римські юристи. Дивіться, який фундамент знань, початок науки надало нам ius romanum - римське право! Я поважаю цих людей та науковців та науковців нашого часу у нашій державі - україні. Вони вирішують державно значимі проблеми. Про факти з нашого суспільного життя, коли необхідна відповідь, пояснення, консультація вчених юридичної науки теорія держави та права, а саме ці пояснення потім дивиться і аналізує народ з засобів масової інформації, детально про це я розповім на моєму виступі по захисту своєї курсової роботи.

Отже, саме кажучи про юридичні презумпції і фікції, то можна стверджувати, що вони мають істотне значення юридичних фактів та юридичних наслідків. Припущення про наступивщі факти мають научне значення!

Визначені такі поняття як суб'єкти, структура правовідносин, юридичний факт, а також їхній взаємозв'язок і взаємозалежність, взаємозумовленість. Тому що саме юридичні факти є підставою, передумовою виникнення, зміни або припинення правовідносин.

Дана область правових знань вимагає рішення багатьох проблем, що ставить появу нових видів правовідносин, їхня зміна, викликана змінами в житті суспільства, виявляють нові проблеми в процесі правовикористовуючої діяльності. Повинні бути також вироблені чіткі представлення про шляхи і долю здійснюваних у україні реформ при формуванні правової держави.

І тоді відбудеться точне встановлення життєвих обставин-фактів, тоді може бути правильно застосований закон, восторжествує законність, справедливість, правопорядок!

Список використаної літератури

1. Венгеров а.б. - «теория государства и права» - норма.- м., 2000-с. 64.

2. Корельский в.м,- «теория государства и права» - норма, москва - 2000 -с25.,36-37.

3. Котюк в.о. теорія права -1996-київ.-с.5-8

4. Матузова н.и. малько а.в - «тгп» - москва, юристъ - 2001.-с88, 92.

5. Черниловский з.м. римское частное право: элементарный курс. - м.: новый юрист, 1997 - с.6.

6. Эбзеев б.с. - «закон и право» - москва, 2000 -с.50-53.

Размещено на allbest