Теоретичні основи організації і здійснення влади

Засідання президії Вищого арбітражного суду України проводяться не менш як один раз на місяць.

Президія Вищого арбітражного суду України:

1) вирішує питання організації та діяльності, підбору кадрів арбітражних судів України;

2) заслуховує повідомлення голови арбітражного суду Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя, арбітрів арбітражних судів України та звіти керівників структурних підрозділів Вищого арбітражного суду;

3) переглядає за протестом Голови Вищого арбітражного суду в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови, прийняті Вищим арбітражним судом, та переглядає за нововиявленими обставинами справи, постанови з яких було прийнято самою Президією Вищого арбітражного суду;

4) розглядає матеріали узагальнення практики і аналізує статистики, у період між засіданнями пленуму Вищого арбітражного суду дає роз'яснення щодо практики застосування законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері та порядок розгляду господарських спорів з наступним затвердженням на пленумі;

5) вносить питання для розгляду їх на Пленумі Вищого арбітражного суду;

6) розглядає інші питання, які вносяться Головою чи членом президії Вищого арбітражного суду.

Склад арбітражної колегії затверджується президією Вищого арбітражного суду України з числа арбітрів Вищого арбітражного суду.

Арбітражна колегія:

вирішує господарські спори, віднесені Арбітражним процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами до компетенції Вищого арбітражного суду;

переглядає в порядку нагляду рішення та ухвали Вищого арбітражного суду, рішення, ухвали, і постанови арбітражного суду Республіки Крим, арбітражних судів областей та міст Києва і Севастополя переглядає за нововиявленими обставинами рішення, ухвали, постанови, які було прийнято цією колегією.

Голова Вищого арбітражного суду у необхідних випадках має право залучати арбітрів однієї колегії для розгляду справ в іншій колегії.

Висновки

Сьогодні в Україні повним ходом йде розбудова правової, демократичної, соцальноорієнтованої держави. З цією метою постійно приймаються нові закони, видаються постанови і розпорядження, які направлені на врегулювання нових економічних політичних та інших відносин, а також на зміцнення і укріплення державності та суверенітету України, вдосконалення державної влади. Йде робота по створенню сильної та незалежної судової влади. Зараз створений і діє Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Діє чіткий механізм розподілу компетенції між органами законодавчої і виконавчої влад. Але як ми тепер переконуємось, втілення принципу розподілу влад пов'язане з ломкою усталених стереотипів, створенням принципово нових інструментів, яких у нас до цього часу не було. Hа заваді стоять об'єктивні та суб'єктивні фактори, головними з яких є важкий тягар недавнього колоніального минулого, відсутність демократичних традицій у сфері державного будівництва, політичні, соціальні, психологічні стереотипи.

Зрозуміло, що в системі влади найбільш вразливою і малоефективною є виконавча влада, головним призначенням і основною функцією якої є реалізація прийнятих рішень. Hавіть хороший, досконалий закон нічого не вартий, якщо він не виконується або виконується аби як.

Донедавна наша наука, в тому числі і наука конституційного права, активно заперечувала необхідність визнання і впровадження в життя принципу "розподілу влад", і, відповідно, інституту президентства, які вважалися "шкідливими і безперспективними для радянської демократії, чужими і ворожими передовій соціалістичній формі народовладдя". Hе останню роль у "відмові права на життя" президентства відіграла теорія поєднання законодавчої і виконавчої влади у діяльності механізму владарювання.

Відкидаючи буржуазний парламентаризм, засновники молодої Радянської держави відкидали тим самим теорію і практику розподілу влад, яка, на їх думку, виконувала соціальне замовлення пануючої буржуазії, забезпечувала експлуатацію широких мас трудящих.

Іншими словами життя засвідчило:

1) непридатність і навіть шкідливість теорії " поєднання влад", "одновладного правління";

2) необхідність розподілу влад як єдино можливої форми організації діяльності верховних владних структур.

Я вважаю, що шлях реформ, який обрала наша країна приведе нас до створення дійсно правової, демократичної, соціальноорієнтованої та економічнопроцвітаючої держави.

Література

1. Бездитько Б.М.,Магдик О.О.Право у запитаннях і відповідях.Посібник для учнів шкіл та ПТУ,абітурієнтів.-Полтава,1995.

2. Загльна теорія держави і права/ За ред. В.В. Копєйчикова.-К.:Юрінком Інтер, 1998.

3. Закон України "Про арбітражний суд ".-К.,1991

4. Закон України "Про вибори народних депутатів України".-К.,1998.

5. Закон України "Про вибори Президента України".-К.,1999.

6. Закон України "Про судочинство".-К.,1981.

7. Комаров С.А. Общая теорія держави і права.Курс лекцій. М,1996.

8. Конституція України.-К.,1996.

9. Общая теория государства и права/ Под ред.В.В.Лазарева.-М.,1994

10. Основи держави і права:Навч. посібник/ За ред. А.М. Колодія і А.Ю. Оліцника.-К.:Либідь,1997

11. Теория государства и права/ Под ред. С.С.Алексеева.-М.,1985.

12. Тодоров І.Я. Основи правознавства: Основні відомості шкільного курсу.-Донецьк: ВКФ "БАО",1997.