Криміналістичні аспекти методики розслідування легалізації (відмивання) грошових коштів і майна, здобутих злочинним шляхом

Це діяння завдає шкоди суспільним відносинам, які забезпечують легальну економічну діяльність, і полягає в:

порушенні принципу рівноправності суб'єктів економічної діяльності, підриві основ чесного підприємництва, заснованого на законі;

порушенні функції грошей як засобу підтримки балансу між мірою праці і мірою споживання;

перешкоджанні здійсненню орієнтованої на пріоритетні соціальні напрямки економічної політики;

створенні неконтрольованих грошових та інших майнових фондів, що потенційно можуть бути використані на шкоду суспільству;

стимулюванні нелегальної (“тіньової”) економіки і заохочення невиправданого майнового розшарування населення [16. c.452].

Аналіз назви і диспозиції ст.209 КК свідчить про те, що до змісту безпосереднього об'єкта легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, належать суспільні відносини, які забезпечують легальний (тобто відповідний фінансовому, банківському, господарському та іншому законодавству України) обіг майна і такий його різновид, як грошовий обіг.

Предмет розглянутого злочину визначений законодавцем у ст.209 КК України як “грошові кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом”.

Керуючись цивільно-правовою характеристикою поняття “речі”, вважається, що до предмета злочину ст.209 КК варто віднести кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі (у всіх грошових одиницях (валютах, що існують у світі)), цінні папери усіх видів, речові, майнові права матеріального характеру, що мають юридичне значення, документи, так чи інакше зв'язані з майновими цінностями, що відмиваються [20. c.458].

Об'єктивна сторона аналізованого злочину включає наступні дії:

1) здійснення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом;

2) використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності;

3) створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

Диспозиція ст.209 КК має досить високий рівень бланкетності, тому ряд понять, застосованих законодавцем для описування об'єктивної сторони складу злочинної легалізації, має потребу або в “розшифровці” за допомогою норм інших галузей права (цивільного, фінансового, банківського), або в науковому тлумаченні, роз'ясненні змісту спеціальних термінів не кримінально-правового походження.

Таким чином під фінансовими операціями доцільно розуміти :

банківські операції й інші угоди кредитних організацій і їхніх філій, позв'язані з коштами, цінними паперами, дорогоцінними металами, дорогоцінними каменями й іншими цінностями відповідно до закону України “Про банки і банківську діяльність”;

угоди з цінними паперами, що тягнуть за собою перехід права власності чи інших майнових прав на ці цінні папери;

поштові і телеграфні перекази коштів, поштові відправлення з цінними вкладеннями;

переміщення (у першу чергу за контрактами) через митний кордон України коштів, у тому числі іноземної валюти, а також цінних паперів, транспортних засобів та іншого рухомого майна;

одержання виграшу в казино, лотереї, тоталізаторі, системній (електронній) грі й в інших заснованих на ризику іграх, організація і проведення яких здійснюються відповідно до дозволу (ліцензії) уповноваженого державного чи муніципального органу;

внесення фізичною чи юридичною особою (страхувальником) коштів (страхового внеску) страховику за договорами майнового чи особистого страхування, а також одержання страхового відшкодування або страхової суми за цими договорами;

передача в ломбард чи на збереження (депонування) цінних паперів, дорогоцінних металів і каменів, інших дорогоцінних речей і майнових цінностей.

Даний перелік, безумовно, носить орієнтований характер, однак структурне вичленовування окремих різновидів фінансових операцій дозволило б більш чітко визначити границі правового регулювання цієї антилегалізаційної норми. Такий підхід в описі об'єктивної сторони конкретизує роботу правоохоронних органів, що, безумовно, буде сприяти більшому розкриванню злочинів [5. c.177-182].

Під використанням коштів чи майна, здобутих злочинним шляхом, для здійснення підприємницької чи іншої господарської діяльності в юридичній літературі розуміється вкладення таких засобів чи майна в створення і функціонування різних комерційних організацій, благодійних фондів, тощо.

Однією з найбільш важливих ознак об'єктивної сторони є спосіб вчинення злочину. Під способом вчинення злочину звичайно розуміють методи, прийоми, шляхи здійснення посягань. Аналіз способів вчинення легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, має значення для розуміння змісту і конкретних форм прояву суспільно-небезпечного діяння а також для встановлення інших ознак складу злочину.

Відповідно до чинного законодавства, суб'єктом легалізації може бути лише фізична осудна особа, якій виповнилось шістнадцять років. Суб'єктами відмивання грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, є всі особи, які беруть участь у вчиненні фінансових операцій і інших угод з такими майновими цінностями. Важливо лише, щоб вони усвідомлювали, що фінансова операція чи інша угода з їхньою участю, а значить підприємницька або інша господарська діяльність здійснюється з коштами чи майном, здобутими свідомо злочинним шляхом.

Визнається обґрунтованою позиція законодавства щодо визначення суб'єктом лише фізичних осіб. Автор вважає за доцільне, з урахуванням тієї обставини, що найбільш небезпечні форми легалізації злочинних доходів, особливо від нелегального обігу наркотиків, знаходять своє вираження головним чином у легалізаторській діяльності за участю юридичних осіб, різних фірм і банків, контрольованих злочинними співтовариствами, визнати доцільною ідею про допустимість застосування державою серйозних цивільно-правових чи адміністративно-правових санкцій і до юридичних осіб, що створюються і використовуються кримінальним світом для досягнення злочинних цілей.

Даний тип злочинців належить не лише до так званої „білокомірцевої” злочинності. Цей злочин опановують й представники загальнокримінальної злочинності. З загальної кількості засуджених за ст. 209 КК України (38 осіб) статус суб'єктів підприємництва мала 31 особа. На суттєвість цієї риси вказують результати опитування: 87% оперативних працівників, 100% слідчих та викладачів вважають, що злочинцями виступають засновники суб'єктів підприємництва, відповідно 64%, 68%, 70% респондентів - керівники (наймані працівники) цих суб'єктів [13. c.146-149].

Підлягає відповідальності особа, що не брала участі у первинному злочині, але усвідомлювала незаконну природу прибутків і легалізувала їх. Пропонується класифікація злочинців на тих, що:

1) вчинили первинний злочин та впровадили отримані від нього прибутки у легальний обіг;

2) не брали участі у предикатному злочині, але сприяли або вичнювали легалізації чи вчинювали її.

Запропоновано класифікацію осіб злочинців на підставі наявності зв'язків з транснаціональною злочинністю:

· знаходяться в Україні, легалізують гроші за кордоном без втручання представників іноземного чи вітчизняного криміналітету;

· знаходяться в Україні та легалізують кошти за кордоном на потреби іноземної чи вітчизняної злочинності;

· іноземних громадян, що вчиняють злочин на території України;

· осіб, що поєднують у собі вищенаведені ознаки.

За матеріалами кримінальних справ вікові межі такого злочинця складають 30-55 років (серед представників “білих комірців”, питома вага участі жінок сягає майже 22%, представниць загальнокримінальної злочинності така цифра складає лише 6%). 100% опитаних респондентів вказали на типовий вік злочинців у межах - 25-35 років. Адже займаються підприємництвом переважно особи вказаної вікової категорії. За матеріалами справ вищу освіту мали 84% засуджених, середньо-спеціальну 12%. Підкреслюються наявність певного життєвого, професійного досвіду, коло зв'язків в різних сферах діяльності, високий фінансовий стан.

Суб'єктивна сторона досліджуваного злочину характеризується умисною формою вини, причому умисел може бути тільки прямим. Винний усвідомлює, що вчинює фінансову операцію чи будь-яку іншу угоду з грошовими коштами чи іншим майном, знаючи про фактично незаконне їхнє походження, і бажає цього.

Мотиви і цілі легалізації злочинно придбаних майнових цінностей, виходячи зі ст.209 КК, не є необхідними ознаками складу злочину й істотного впливу на кваліфікацію даного кримінального діяння не мають [10. c.172-179].

2.3 Кваліфікуючі ознаки легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом

Злочини, що сполучаються з легалізацією, мають різні кримінально-правовими ознаки (корисливо-насильницькі, господарські, майнові, посадові тощо). Їх порівняльний аналіз у сукупності з легалізацією демонструє схожість більшості елементів за криміналістичними характеристиками, зокрема, способами приготування та вчинення легалізації (підбір сфери діяльності, підробка документів, пошук співучасників), приховання злочину (витрачання легалізованих коштів). Якщо за основу класифікації брати безпосередньо статтю Кримінального Кодексу України, то з 33 кримінальних справ, вироки за якими вступили в законну силу, легалізація сполучалась з: ухиленням від сплати податків (ст. 212 КК) у 10 випадках (30,3%), з шахрайством з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК) у 7 випадках (21,21%), з фіктивним підприємництвом (ст. 205 КК) у 5 випадках (15,1%), з незаконним виготовленням, зберіганням, збутом або транспортуванням з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК) у 5 випадках (15,1%), із порушенням порядку заняття господарською або банківською діяльністю (ст. 202 КК) у 4 випадках (12,1%), із зловживанням посадовцями службовим становищем (ст. 304 КК) у 2 випадках (6,06%). Проведене опитування демонструє сполучення легалізації з іншими видами злочинів: господарські злочини (100% всіх респондентів), посадові злочини (50% оперативних працівників, 34% слідчих, 50% викладачів), злочини, пов'язані із незаконним обігом зброї (відповідно 80%, 92%, 72%), майнові злочини (відповідно 34%, 40%, 78%) [34. c.1].

Виокремлюються злочини, що вчиняються безпосередньо в банках та злочини, що потребують застосування можливостей банків для вчинення легалізації: легалізація, вчинена в банках, з посяганням на грошові капітали банку; легалізація, пов'язана з розміщенням злочинних прибутків в банку; легалізація, пов'язана з використанням банків для здійснення нелегальних фінансово-господарських операцій. Специфіка легалізації виражається у зв'язку з первинним злочином. Сліди вчинення легалізації є результатом вчинення не тільки її, а й первинного злочину та оточуючим середовищем. Цей зв'язок відбивається в криміналістичній характеристиці злочину. При розслідуванні слідчий зустрічається з необхідністю об'єднання окремих методик розслідування злочинів з методикою розслідування легалізації. Методики розслідування нових видів злочинів, що поєднуються з первинними, повинні враховувати особливості останніх.

Узагальнюючи проведений у цьому розділі аналіз складу злочину, що міститься в ст.209 КК і суміжних складів, відзначається, що розроблене на цей час (і постійно удосконалюється в процесі законотворчої роботи) кримінальне законодавство про боротьбу з легалізацією грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, у цілому створює правові передумови для ефективної протидії цього різновиду злочинної діяльності. У той же час варто визнати, що існуюча редакція ст.209 КК, безумовно, не може претендувати на абсолютну бездоганність юридичних формулювань; зауваження, що їх висловлено в нашій роботі щодо змісту диспозиції цієї статті, обґрунтовані. У цьому зв'язку становлять інтерес результати анкетного опитування 112 співробітників правоохоронних органів Києва і Харкова, яке показало, що 72 % респондентів вказали на проблеми відмежування легалізації злочинних доходів від суміжних складів. Це свідчить про недостатність вироблення критеріїв, які дозволяють відмежувати ст.209 КК України від інших кримінально-правових норм. Істотну допомогу в правильному розумінні цієї кримінально-правової норми могли б надати методичні вказівки Генеральної прокуратури і рекомендації з питань правозастосування, що даються Верховним Судом.

При цьому не можна забувати, що кращим критерієм оцінки теоретичних положень є практика, саме вона наповнює реальним змістом створені наукою конструкції складів злочинів, тому, з огляду на той факт, що шляхом теоретичного моделювання створити ідеальне законодавство можна, варто перевірити правовий потенціал ст.209 КК у процесі розслідування конкретних кримінальних справ і вже на основі набутого досвіду більш об'єктивно оцінити достоїнства і недоліки української антилегалізаційної норми.

Вважається, що легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, за ознаками об'єкта й об'єктивної сторони складу взаємозалежна з приховуванням злочинів (ст.396 КК), придбанням чи збутом майна, завідомо здобутого злочинним шляхом (ст.198 КК), використанням коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст.306 КК). Цей взаємозв'язок обумовлений вищевказаною двохоб'єктністю відмивання кримінальних капіталів [7. c.124-130].

Взаємозв'язок легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, з господарськими злочинами, з одного боку, і зі злочинами проти правосуддя - з іншого - обумовлює конкуренцію норми ст.209 КК зі ст.198 (“Придбання чи збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом” ), ст.306 (“Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів”) і ст.396 (“Приховування злочинів”) КК України. Названі норми необхідно розмежовувати за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, з огляду на розходження у предметі цих злочинів і спрямованості наміру винних при їхньому здійсненні.

Комплексна методика розслідування злочинів не універсальна на всі випадки, залежить від специфіки розслідування первинного злочину. Методика розслідування легалізації сприяє пізнанню обставин вчинення первинного злочину, методика розслідування якого збагачує методику розслідування легалізації своїми доробками. Появу її детермінують досягнення криміналістики та необхідність застосування передового досвіду практиків та теоретиків. Ознака комплексності, як принципова ідея методики розслідування легалізації злочинних коштів, притаманна вже початковому етапу. В комплексній методиці розслідування тактичні рекомендації з проведення невідкладних слідчих дій будуть більш змістовними порівняно з рекомендаціями щодо проведення аналогічних заходів в рамках окремих криміналістичних методик розслідування.

Слідчі ситуації при розслідуванні легалізації з використанням банків класифікуються залежно від обсягу та змісту вихідних даних на етапі порушення кримінальної справи та інформації про злочинців: 1) справа порушується відносно керівника (працівника) комерційної структури, фізичної особи щодо проведення сумнівних трансакцій на підставі заяви банку, органів, уповноважених проводити фінансовий моніторинг; 2) справа порушується відносно керівників комерційної структури на підставі матеріалів ревізій, проведених за ініціативою правоохоронних органів, аудиторських перевірок, інвентаризацій; 3) справа порушується відносно керівників комерційної структури, фізичної особи на підставі матеріалів ОРД [30. c.22].

Виходячи з інформації про коло винних та їх характеристику, можливі такі ситуації: 1) відомі дані про винних, джерела походження злочинних прибутків, способи їх легалізації, місцезнаходження, але відсутня інформація про співучасників (у тому числі корупціонерів); 2) відомо про безпосередніх злочинців та їх співучасників, обставини вчинення легалізації, але вони приховуються від правоохоронних органів, відмовляються від участі в слідчих діях; 3) особу затримано на місці вчинення злочину. Можлива наявність відомостей про винних, джерела походження злочинних прибутків, способи легалізації, місцезнаходження, але відсутня інформація про співучасників; відомо про безпосередніх злочинців, співучасників, які приховуються від правоохоронних органів, відмовляються від участі в слідчих діях; особу затримано на місці вчинення злочину.

Кримінальним справам про легалізацію злочинних прибутків з використанням банків притаманні багатоепізодність, великий обсяг первинної інформації. Це потребує комплексного використання слідчим знань наук: банківського, цивільного, фінансового права, бухгалтерського обліку тощо. На основі узагальнення кримінальних справ, анкетування слідчих, оперативних працівників МВС, викладачів навчальних закладів системи МВС виявлені типові початкові слідчі дії: виїмка, обшук, допит підозрюваного, свідків, слідчий огляд документів. Вирішальну роль на почат4ковому етапі розслідування відіграє обсяг та зміст первинної інформації, достатньої для порушення кримінальної справи та ефективного розслідування. Одержанню максимально великої кількості криміналістично значимої інформації сприяють виїмка (обшук), проведення яких необхідно бути терміновим, щоб запобігти знищенню злочинцями документальних слідів легалізації. Наводиться перелік документів, що можуть містити ознаки легалізації. Приділяється увага тактичним особливостям здійснення обшуку засобів комп'ютерної техніки. Запропоновані тактичні рекомендації проведення огляду документів.

Розглядаються особливості допиту підозрюваних (обвинувачених); осіб, що знаходяться в трудових стосунках з банком (керуючий, заступник, головний бухгалтер, економіст, бухгалтер, відповідальний виконавець певної грошової операції, інженер економічного відділу, працівник кредитного, фінансового, депозитного, юридичного відділів, відділів касових операцій, цінних паперів, рахунків у національній, іноземній валюті, платіжних систем та міжбанківських розрахунків, служби безпеки); осіб, що знаходяться у трудових стосунках із злочинцем (володіють відомостями про фінансово-господарську діяльність, спосіб життя, коло спілкування, епізоди злочинної діяльності); сторонніх осіб, що через професійну діяльність мають значиму інформацію (ревізори, аудитори, працівники державних та контролюючих органів, нотаріуси); посередників і партнерів у підприємництві (контрагенти, гаранти, поручителі); рідних, друзів підозрюваних (обвинувачених). Запропоновано перелік питань, які підлягають встановленню під час допиту.

За наявності ознак легалізації за участю банків необхідно встановити: спосіб вчинення попереднього злочину, легалізації та приховання їх слідів; розмір матеріальних збитків, завданих злочином; місцезнаходження грошей, матеріальних цінностей, які підлягають арешту; банки, на рахунки яких гроші були переказані; документальні джерела, що підтверджують факти проведення незаконних операцій та пересування грошей и майна; особу злочинців, їх затримання, подальший допит та арешт [25].

Розглядаються питання призначення та проведення судових експертиз, що мають перспективні напрямки застосування при розслідуванні легалізації: судово-бухгалтерська, техніко - криміналістична експертиза, комп'ютерно-технічна. За матеріалами кримінальних справ проводилися такі експертизи: судово-бухгалтерська експертиза (48%), почеркознавча експертиза (12%), техніко-криміналістична експертиза документів (19%). Сьогодні у криміналістиці водночас із традиційними видами експертиз постає необхідність створювати нові методики досліджень. До таких перспективних напрямків належить судова фінансово-економічна експертиза. Проглядається тенденція щодо поєднання в рамках комплексного дослідження знань спеціаліста в галузі засобів комп'ютерної, копіювально-розмножувальної техніки. Перехід банків до комп'ютерної системи, електронні розрахунки між підприємствами сприяли зміні способів вчинення злочинів економічної спрямованості. Тому судова експертиза змушена накопичувати досвід проведення судових комп'ютерно-технічних експертиз.

Важливе значення для оптимізації процесу розслідування має міжнародне співробітництво правоохоронних органів. Це обумовлене існуванням серед суб'єктів легалізації злочинних груп, певних способів легалізації, що ґрунтуються на використанні міжнародних банківських розрахунків, банків офшорних зон. Налагоджений механізм взаємодій між правоохоронними органами країн сприяє ефективному, терміновому одержанню криміналістично значимої інформації про рух грошей, використання статусу суб'єктів підприємництва, грошових коштів. Проведене опитування респондентів свідчить про те, що суб'єктами взаємодії виступають: підрозділи МВС (100% всіх груп респондентів); КРУ (50% оперативних працівників, 50% слідчих, 100% викладачів); ДПА України (відповідно 18%, 48%, 98%); регіональні бюро технічної інвентаризації (відповідно 20%, 22%, 68%).

Взаємодія із структурними підрозділами банків пов'язана із неузгодженістю у нормативно-правовому забезпеченні її, специфікою роботи банків, наявністю банківської таємниці. Вона повинна будуватися на взаєморозумінні сторонами того, що спільні заходи по відстеженню „брудних” грошей у кредитно-банківській системі, обов'язкові та корисні для суб'єктів такої взаємодії. Ефективними формами взаємодії визнано: участь у спільних слідчих діях та ОРЗ (58% оперативних працівників, 40% слідчих, 100% викладачів); виконання запитів, доручень (відповідно 66%, 76%, 58%); спільні науково-практичні конференції, семінари з питань змін у законодавстві, обміну досвідом (12%, 6%, 90%) [11. c.164-172].

ВИСНОВКИ

За результатами роботи одержані наступні висновки:

1) факторами, що сприяють поширенню злочину, є загальні і спеціальні причини та умови. Загальними причинами легалізації є нестабільність банківської системи, недоліки у роботі правоохоронних органів, слабка їх взаємодія з банками, комерційними, державними органами, високий рівень латентності легалізації, тенденція до його збільшення, існування явища організованої злочинності. Спеціальні причини охоплюють появу ст. 209 КК України, відсутність практичного досвіду розслідування злочину, високий фінансовий та соціальний рівень злочинців, існування офшорних зон, банківської таємниці. Умовами вчинення легалізації визнані незнання громадянами окремих положень нормативних актів, можливість збагачення злочинним шляхом, низький загальний моральний рівень, правовий нігілізм у суспільстві;

2) способи злочину класифіковано залежно від стадій легалізації грошей. Стадії підготовки притаманні відкриття банківських рахунків, депонування коштів; створення банків для захисту корпоративних інтересів; фіктивних суб'єктів підприємництва; залучення підставних осіб, укладання реальних або фіктивних угод, залучення посадових осіб банків, органів влади та управління; підробка фінансово-господарських, статутних документів. Стадії розміщення коштів в господарській сфері: переказ (зняття) грошей невеликими сумами, об'єднання легальних грошей з нелегальними на банківських рахунках, проведення операцій на суми, що не перевищують встановлених фінансових лімітів, декларація у вигляді легальних злочинні прибутки, контрабанда грошей за кордон. Стадія розподілу готівки включає багаторазові операції з нею (приховуються сліди первинного злочину та легалізації): операції з нерухомістю, речами, цінними паперами, використання кореспондентських рахунків вітчизняних та іноземних банків, конвертація злочинних прибутків, використання банків, фірм офшорних зон. На стадії впровадження злочинних коштів у легальний сектор економіки та асиміляції з легальними одержуються кредити, що погашаються за рахунок злочинних прибутків, маніпуляції з вартостями предмету цивільно-правових угод, трансферпрайзинг, демонстрація прибутків у вигляді законного виграшу від розважальних акцій;

3) рисою особи злочинця є причетність до суб'єктів підприємництва, але легалізація не є прерогативою лише суб'єктів у складі підприємницьких структур. Легалізацією займаються й злочинці-одинаки, перед якими існує аналогічне завдання. На підставі вивчення кримінальних справ особу злочинців класифіковано за ознаками: 1) наявності злочинних установок: вчинила злочин вперше (стихійний тип, непрофесіонал, злочин вчинено через незнання норм кримінального закону, під впливом негативних обставин); багаторазово легалізувала гроші (два та більше рази); спеціалізується на легалізації у власних інтересах або на замовлення третіх осіб (“ідейний” злочинець, має певний досвід, відмивання - своєрідна форма заробітку); 2) причетності до легалізації: брала участь у первинному злочині та легалізації; вчинювала легалізацію (так звані кримінально-причетні особи, що не вчинювали первинного злочину, але сприяли чи безпосередньо вчиняли легалізацію); 3) виходячи з фінансового стану злочинця: фіктивні фінансові показники, не підкріплені реальною фінансово-господарською діяльністю; є прибутки від проведення злочинної операції; існує майно, яке може стати у нагоді під час вчинення легалізації;

4) методики розслідування злочинів, що сполучаються з легалізацією, впливають на формування методики розслідування легалізації. Судово-слідча практика дозволяє систематизувати первинні злочини, що сполучаються з легалізацією: 1) у сфері економіки, як способи підготовки, вчинення чи приховання легалізації (ст.ст. 199-221, 223-235 КК України); 2) посадові злочини (ст.ст. 364-370 КК України); 3) неекономічної або загальнокримінальної спрямованості (ст.ст. 357-363, 146-150, 185-198, 255 -258, 262, 300-324, 446-447 КК України).

Слід упевнитися у наявності доказів вчинення первинного злочину, інформації про легалізацію. Пропонується формування методики за ознакою сукупності з методикою розслідування первинного злочину, що змушує коригувати діяльність в бік розширення рамок розслідування, предмету доказування. Це не завжди потребує окрема методика розслідування злочинів. Комплексна методика розслідування легалізації не універсальна на всі випадки, залежить від специфіки первинного злочину, сприяє пізнанню обставин вчинення другого, методика розслідування якого збагачує методику розслідування легалізації своїми доробками. Обгрунтовано необхідність встановлення причинно - наслідкового зв'язку ними.

5) залежно від обсягу та змісту вихідних даних на початку розслідування можливі слідчі ситуації: 1) справа порушується відносно керівника (працівника) комерційної структури, фізичної особи щодо проведення сумнівних трансакцій на підставі заяви банку, органів, покликаних проводити фінансовий моніторинг; 2) справа порушується відносно керівників комерційної структури на підставі матеріалів ревізій, проведених за ініціативною правоохоронних органів, інвентаризацій, аудиторських перевірок; 3) справа порушується відносно керівників комерційної структури, фізичної особи на підставі матеріалів ОРД. На подальшому етапі розслідування на формування слідчих ситуацій впливає поведінка обвинуваченого: 1) обвинувачений визнає себе винним, сприяє розслідуванню; 2) визнає себе винним частково; 3) не визнає себе винним, перешкоджає розслідуванню. Розслідування легалізації злочинних прибутків у банківській системі є складним процесом, під час якого доводиться досліджувати та аналізувати велику кількість інформації, що відноситься до предмету банківського, цивільного, фінансового права, бухгалтерського обліку. При здійсненні виїмки, обшуку, допитів, слідчого огляду документів доцільно залучати фахівців з відповідних галузей знань. Вказані слідчі дії є невідкладні, термінові, запобігають знищенню або фальсифікації речових доказів. До особливостей проведення допиту відноситься необхідність допиту злочинців, причетних до вчинення певних операцій (знаходяться в трудових стосунках з банком, злочинцем, ревізори, аудитори, працівники державних та контролюючих органів, нотаріуси, посередників і партнерів у підприємництві, рідні, друзі злочинців).

6) розглянуто можливості судових експертиз, що мають перспективні напрямки свого застосування при розслідуванні легалізації. Завдання судово-бухгалтерської експертизи зводяться до розв'язання питань про наявність (відсутність) матеріальних цінностей та грошей на рахунках об'єкта експертизи; обґрунтованість їх нарахування (списання); правильність відбиття в обліках розрахункових операцій; правильність ведення бухгалтерського обліку, звітності, організації контролю; особи, уповноважені розпоряджатися матеріальними цінностями, відповідальні за порушення фінансової, звітної дисципліни, створення нестач (надлишків). Фінансово-кредитна експертиза оцінює обґрунтованість відбиття господарських операцій в документах, фактичні підстави створення, розподілу та використання грошових фондів, обставини, що сприяли порушенням фінансової дисципліни, відношення між фінансовими показниками та фінансовими операціями, розмір злочинних прибутків. Така експертиза не знайшла емпіричного підтвердження у жодній кримінальній справі за фактом злочинної легалізації. Використання документальних носіїв інформації, печаток та кліше обумовлює їх техніко-криміналістичне дослідження. Об'єктами дослідження є комп'ютерні системи (апарати), програмні забезпечення їх діяльності. Експертиза має багато спільного з бухгалтерською, техніко-криміналістичною експертизою документів. Різниця полягає в об'єктах дослідження: паперових та магнітних носіях інформації. Перспективним напрямком розвитку комп'ютерно - технічної експертизи є експертиза банківських комп'ютерних систем.

7) наведено коло суб'єктів, які можуть володіти інформацією про злочин: підрозділи ДСБЕЗ, карного розшуку, ДПА, СБУ, КРУ, Інтерполу, МРЕВ, співробітники банків, БТІ, органів місцевої влади. Доцільними формами взаємодії із цими суб'єктами визнані: участь у спільних слідчих діях та ОРЗ, виконання запитів, доручень, отримання довідок, спільні науково-практичні конференції, семінари з питань змін у законодавстві, обміну досвідом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Мезенцева І.Є. Кримінальне законодавство України з питань легалізації доходів: сучасний стан та перспективи розвитку // Вісник Університету внутрішніх справ. - 2000. - Вип. 11. - С.86-90.

2. Мезенцева І.Є. Відповідальність за “відмивання” брудних коштів за законодавством Австрії та Швейцарії // Вісник Університету внутрішніх справ. - 2000. - Вип. 12. Ч.1. - С.114-118.

3. Мезенцева І.Є. (у співавторстві). Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми / Навч. посібник. За ред. акад. О.М. Бандурки. - Харків: Вид-во НУВС, 2001. Підрозділ 3.3. Запобігання легалізації прибутків від торгівлі людьми. С.86-118.

4. Мезенцева І.Є. Антилегалізаційне законодавство: світовий досвід і тенденції розвитку // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - Вип.20. - С.122-124.

5. Методика расследования мошенничеств с денежно-кредитными ресурсами в банковской сфере на первоначальном этапе // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України: Наук.-теорет. журнал. - Луганськ: 2002. - №1. - С. 177-182.

6. Використання спеціальних знань на початковому етапі розслідування шахрайств із грошово-кредитними ресурсами в банківській сфері // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України: Наук.-теорет. журнал. - Луганськ: 2002. - №2. - С. 169-175.

7. Обман як засіб вчинення шахрайств з грошово-кредитними ресурсами у банківській сфері // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України: Наук.-теорет. журнал. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. - №3. - С. 124-130.

8. Комплексність як передумова побудови методики розслідування легалізації (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України: Наук.-теорет. журнал. - Луганськ: 2003. - №1. - С. 148-153.

9. Стадії та способи вчинення легалізації (відмивання) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, з використанням кредитно-банківської системи // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України: Наук.-теорет. журнал. - Луганськ: 2003. - №2. - С. 205-214.

10. Документальні джерела відомостей про відмивання злочинних прибутків у кредитно-банківській системі, їх одержання та використання // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України: Наук.-теорет. журнал. - Луганськ: 2003. - №4. - С.172-179.

11. Наявність кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики та їх використання у побудові методики розслідування легалізації (відмивання) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України: Наук.-теорет. журнал. - Луганськ: 2004. - №1. - С.164-172.

12. Боротьба з відмиванням грошей та проблеми дотримання банківської таємниці // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. Праць. - Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті, 2003. - №3. - С. 270-276.

13. Розслідування шахрайств з грошово-кредитними ресурсами у банківській сфері на початковому етапі // Матер. міжнар. наук.- практ. конфер. “Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України”. - Луганськ: Луганська академія внутрішніх справ МВС України ім.10-річчя незалежності України, 2002. - Ч.1. - С. 146-149.

14. Формування методики розслідування легалізації грошей, здобутих злочинним шляхом / Матер. наук.-практ. конф. “Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення”. (Одеса, 17-18 жовтня 2002 р.) - Одеса: НДРВ ОЮІ НУВС, 2002. - С. 109-114.

15. Дослідження особи злочинця, що займається відмиванням злочинних прибутків // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. у 5-ти частинах. “Правова держава: ідеї та сучасність”, присвяченої пам'яті П.І. Новгородцева (Луганськ, 23-24 квітня 2003 р.) - Луганськ: НДРВ ЛАВС МВС ім. 10-річчя незалежності України, 2003. - Ч.4. - С. 205-209.

16. Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий // Отв. ред. С.С. Яценко. - К.: А.С.К., 2003. - С. 452.

17. Хрестоматия по истории государства и права СРСР. Дооктябрьский период. М., 1990. - С. 12-25.

18. Кузнецов В.А. Борьба с преступным приобретением и сбытом имущества. Киев, 1970. - С. 57.

19. А.В. Наумов Комментарий к Уголовному Кодексу РФ. М.: Юрист. 2007. - С. 447-449.

20. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины // М.И. Мельник, М.И. Хавронюк. - К.: Атика, 2007. - С. 458.

21. «Проблеми при розслідуванні економічних злочинів» А.Ф. Волобуєв, докт. юрид. наук, проф.: «Право і безпека». - 2003. - т.2. - №1. - с. 67 - 70.

22. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III

23. Чечелюк П. Граница - «золотая жила» оргпреступности // Зеркало недели. -№ 38(413). -5 октября 2002 г.

24. Боротьба з відмиванням грошей. Міжнародний досвід і уроки для Росії: Аналітична записка від 12 вересня 2000 р. // http: opec. ru

25. Про боротьбу з “відмиванням” коштів, отриманих злочинним шляхом // Матеріали Центру правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України. -- К., 1998.

26. О законодательстве по отмыванию денег в отдельных штатах США // “Грязные” деньги и закон. -- С.79-95.

27. Arrastia J. Money Laundering -- a US perspective //Money Laudering control /Ed by B. Ride and M. Ache. -- Dublin, 1996. -- P.228-260.

28. Уголовный кодекс Российской Федерации // http: rus. code. virtualave. netcodex. vk. html.

29. Камлик М.І., Романюк Б. В., Сущенко В. Д. Організована злочинність в Україні / За ред. Я. Ю. Кондратьєва. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. - С. 11.

30. Основы борьбы с экономической преступностью / Под ред. В.С. Овчинского, В.Я. Эминова, Н.П. Яблокова. - М.,1996. - С. 22.

31. Кернер Х.-Х., Дах Э. Отмывание денег: Путеводитель по действующему законодательству и юридической практике / Пер. с нем. Т. Родионовой, Дж. Войновой. - М.: Междунар. отношения, 1996. - 240 с.

32. Грошово-кредитна та банківська статистика: Бюл. Національного банку України. - 2000. - №1. - С. 7-18.

33. Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. - К.: Правові джерела, 1996. - С. 50-57.

34. Жвалюк В. Фінансова злочинність становить велику небезпеку для цивілізованого розвитку економіки держави// Консультант. - 2000. - 28 лист. - № 48. - С. 1.

35. Криміногенна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, проблеми: Звіт МВС України. - К., 1995; Злочинність в Україні: Стат. зб. - К., 1998.

36. М.В. Салтевський „Основы методики расследования легализации (отмывания) денежных средств, нажитых незаконно”. Харків - 2000р.

37. В.Ю. Шепітько „Преступные технологии легализации (отмывания) денежных средств и способы их разоблачения. Криминалистический анализ” - Харків - 2002р.

38. Уголовный кодекс ФРГ (§ 258). М., 1996. - С. 129.

39. Уголовный кодекс Австрии (2 раздел). М., 1993. - С. 101.

40. Віденськf конвенції ООН “Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин” від 19 грудня 1988 р.

41. Страсбурзькa конвенція Ради Європи “Про відмивання, виявлення, вилучення та конфіскації доходів від злочинної діяльності”.

42. Організація Об'єднаних Націй “Типовий закон про відмивання грошей, отриманих від наркотиків”., листопад 1993 р.

43. Уголовній кодекс Бельгии. М., 1993. - С. 127