Матеріальна відповідальність в трудовому праві України
Поняття, функції й правове значення інституту матеріальної відповідальності. Підстави та умови її стягнення. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність. Її особливості при укладанні контракту. Визначення розміру шкоди, порядок її відшкодування.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.08.2010 |
| Размер файла | 37,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
При визначенні розміру матеріальної шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автотракторів, тракторів, автокранів тощо), що належать підприємству, з яким вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов'язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства, зокрема ст. ст. 203, 453 Цивільного кодексу України. У цих випадках шкода відшкодовується у повному розмірі, включаючи і неодержані підприємством прибутки від використання працівником технічних засобів [18].
В разі матеріальної відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається виходячи із заробітку за два останні календарні місяці роботи працівника, що передували дню виявлення шкоди, якщо шкода виявлена після його звільнення. В разі, коли працівник працював на даному підприємстві менше двох місяців, його заробіток обчислюється із заробітку за фактично відпрацьований час.
Законодавство про матеріальну відповідальність надає працівнику, який завдав шкоду, можливість добровільно відшкодувати збитки повністю або частково. Це відшкодування працівник може здійснити шляхом внесення певної грошової суми в касу підприємства або відшкодувати збитки в натурі. Для останнього необхідна згода власника або уповноваженого ним органу. Відшкодовуючи шкоду в натурі, працівник може передати власнику або уповноваженому ним органу рівноцінне майно на заміну втраченого або відремонтувати пошкоджене.
Якщо працівник добровільно не відшкодував завданих збитків, законодавством передбачений примусовий порядок відшкодування шкоди шляхом утримання суми збитків із заробітної плати працівника за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника підприємства або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати. Керівниками підприємств та їх заступниками покриття шкоди в межах середньої місячної заробітної плати може здійснюватись за розпорядженням вищого в порядку підлеглості органу [11, c. 357].
Розпорядження власника підприємства або уповноваженого ним органу, а також вищого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Ці сім днів надаються для того, щоб в разі незгоди з відрахуванням або його розміром працівник міг оскаржити це розпорядження до органу по трудових спорах: в комісію по трудових спорах, а в разі її відсутності -- до районного (міського) суду.
У випадках, коли розмір шкоди перевищує середню місячну заробітну плату, її відшкодування провадиться шляхом заявлення позову до районного (міського) суду.
Питання про відшкодування завданої шкоди може розглядатись судом за заявою працівника, який не згодний з розпорядженням про відрахування, зробленим власником або уповноваженим ним органом, чи з розміром цього відрахування після розгляду його в комісії по трудових спорах або безпосередньо в суді.
Позов про обґрунтованість розпорядження власника або уповноваженого ним органу щодо відрахування шкоди працівником може бути заявлений і до реалізації розпорядження про відрахування. Працівником може бути заявлений також позов про повернення суми, зайво виплаченої ним добровільно на відшкодування шкоди, коли відсутні підстави і умови для матеріальної відповідальності, збитки ним відшкодовані у більшому розмірі, ніж це передбачено законом, та в інших випадках.
Виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України, суд у кожному випадку зобов'язаний з'ясувати обставини, чи завдані діями працівника матеріальні збитки підприємству; чи становлять ці збитки пряму дійсну шкоду працівника; чи заподіяні вони неправомірними діями працівника; чи входять до функцій працівника обов'язки, належне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці підприємству завдані збитки і чи є в цьому вина працівника; чи були створені працівнику умови, які б забезпечували збереження матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними [18, c. 183].
За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством, з яким перебуває у трудових правовідносинах. За вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків, внаслідок статті 441 Цивільного кодексу України відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.
Якщо суд встановить, що шкода заподіяна з вини не лише працівника, до якого заявлено позов, а й службових осіб підприємства, він повинен притягнути цих осіб відповідно до ст. 109 ЦПК України до участі в справі як співвідповідачів.
Висновки
Матеріальна відповідальність -- це встановлений законом обов'язок однієї із сторін трудового договору відшкодувати збитки іншій стороні, спричинені їй протиправними, винними діями.
Суть матеріальної відповідальності полягає в тому, що якщо в результаті неналежного виконання чи невиконання працівником або власником (уповноваженим ним органом) встановлених обов'язків іншій стороні трудового договору спричинено матеріальну шкоду, то остання підлягає відшкодуванню.
Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності визначені ст. 130 КЗпП. На відміну від цивільного права, що також визначає умови майнової відповідальності, трудове право виділяє з цих умов підставу матеріальної відповідальності пряму дійсну шкоду. Лише тільки за наявності цієї підстави шкоди -- можна ставити питання про те, чи може працівник бути притягнутий до відповідальності, чи є умови цієї відповідальності.
До прямої дійсної шкоди можуть бути також віднесені й суми незаконно нарахованої заробітної плати і премії, вартість пального й мастил, сировини, напівфабрикатів та інших матеріальних цінностей, безпідставно списаних у зв'язку з викривленням даних про обсяг робіт.
Шкода повинна бути такою, що реально настала для підприємства. Коли працівник самовільно використовує для власних потреб техніку -- автомашини, трактори, станки, інше обладнання, -- пряму дійсну шкоду становлять амортизація техніки, витрати пального, мастильних матеріалів, електроенергії, необхідність найму і використання техніки інших підприємств.
Встановлення прямої дійсної шкоди досить часто викликає ускладнення.
Чинне законодавство про матеріальну відповідальність працівників встановлює три види матеріальної відповідальності робітників і службовців: обмежену, повну і підвищену.
Обмежена матеріальна відповідальність при заподіянні шкоди працівником полягає в обов'язку відшкодувати заподіяну з його вини шкоду в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Цей вид відповідальності є основним і настає в усіх випадках, коли чинним законодавством не передбачений більш високий розмір відшкодування. Названа відповідальність є обмеженою тому, що вона обмежується розміром середнього місячного заробітку працівника.
Повну матеріальну відповідальність несе працівник, посада якого зазначена в спеціальному переліку, коли з ним укладено договір про повну матеріальну відповідальність і коли шкода заподіяна незабезпеченням цілості майна або інших цінностей, що передані йому для зберігання або для інших цілей. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо з інших підстав він не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі.
Досить часто трапляються випадки, коли фактична шкода в разі нестачі чи зіпсуття цінностей значно перевищує їх номінальну вартість. Тому ст. 135 КЗпП передбачається підвищена матеріальна відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну майну підприємства, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність є різновидом повної матеріальної відповідальності, яка базується на договорі між власником або уповноваженим ним органом та працівниками.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність може застосовуватись лише за умов, передбачених законодавством.
Розмір прямої дійсної шкоди спочатку визначається в натурі, а згодом провадиться грошова оцінка вартості матеріальних цінностей. Необхідність визначення шкоди в натурі відпадає тільки тоді, коли має місце нестача грошових сум.
Матеріальна відповідальність за трудовим правом -- це дольова відповідальність, при якій кожна особа, яка завдала шкоду, відповідає тільки за себе і відшкодовує збитки лише у певній частині (долі). Навіть при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності настає дольова матеріальна відповідальність.
Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо вироком суду встановлено, що шкода підприємству заподіяна спільними умисними діями кількох працівників, які мали спільну мету заподіяти шкоду і винні у вчиненні злочину.
Зазначимо, що у чинному Кодексі законів про працю України детально врегульована лише матеріальна відповідальність працівників, окремі ж випадки матеріальної відповідальності роботодавця розпорошені по всьому КЗпП і не врегульовані в ньому в окремій главі; у діючому законодавстві не знайшли свого закріплення питання матеріальної відповідальності сторін колективних трудових правовідносин. У КЗпП України не досягнуто балансу однакового захисту прав як працівника, так і роботодавця (в індивідуальному трудовому правовідношенні), як роботодавця, так і колективу працівників (у колективному трудовому правовідношенні). Ті чи інші питання матеріальної відповідальності регулюються із зміщенням гарантій на користь однієї із сторін без врахування інтересів іншої сторони трудового право відношення.
Список використаної літератури
1. Кодекс законів про працю України Затверджений Законом від 10 грудня 1971 р. зі змінами та доповненнями на 1.01.2007. - Х.: Одиссей, 2007.
2. Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р.
3. Закон України «Про колективні договори та угоди» від 1 липня 1993р.
4. Законодавство України про працю. - К.: Істина, 2006.
5. Баклан О. Контрольно-наглядова діяльність у сфері охорони праці: Окремі питання // Право України. -- 2005. -- № 10. -- С. 69.
6. Гаврилюк О. Сучасне втілення принципів трудового права // Право України. -- 2007. -- № 9. -- С. 56.
7. Гетьманцева Н. Д. Трудовий колектив як суб'єкт локального правового регулювання // Ерліхівський збірник. -- Чернівці. -- 2005. -- Вип. 2. -- С. 92.
8. Гирич О. Г. Трудове право: Курс лекцій. -- К.: Вілбор, 2007. --208 с.
9. Кисилев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для вузов. -- М.: Дело, 2007.
10. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. -- Харків: Консум, 2003. -- 832 с.
11. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. -- Одеса, 2007. -- 832 с.
12. Конвенції та рекомендації. / Міжнародне бюро праці: В 2 т. -- Женева. -- 1559 с.
13. Лазор В. Юридична природа трудового договору в ринкових умовах // Право України. -- 2008. -- 2000. -- № 7. -- С. 31.
14. Мандибура В.О., Тімофєєв В. О. Аналіз економічних та правових методів регулювання мінімальної заробітної плати (досвід країн ринкової економіки): Досвід. Проблеми. Перспективи. -- К.: Парламент. вид-во, 2007. -- 82 с.
15. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. -- Львів: Вид. центр Львів. Нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2005.-- 214 с.
16. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. -- Харків: Консул, 1998.
17. Соціально-трудові відносини та вирішення трудових спорів. -- К.: Основа, 2002. -- 712 с.
18. Трудове право України: Навчальний посібник / За ред. П.Д. Пилипенка. - К.: Істина, 2005.
19. Трудове право України: Академічний курс: Підручник за заг.ред. Н.М. Хуторян. _ К., 2007.
20. Трудове право України: Підручн. / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. - К., 2005.
21. Черленяк М. Гарантії трудових прав працівників недержавних підприємств // Право України. -- 2007. -- № 6. -- С. 56.
22. Шамшина І. Організаційно-правові питання юридичної відповідальності працівників у сфері охорони праці // Право України. -- 2005. -- № 9. -- С. 54.
23. Щербина В. Дисциплинарная ответственность в трудовом праве Украины // Бизнес информ. -- 2005. -- № 47--48. -- С. 19.
24. Яковлєв В. Договір про повну матеріальну відповідальність -- юридична підстава матеріальної відповідальності працівників // Право України. -- 2001. -- № 12. -- С. 87.
25. Яресько А. Розгляд колективних трудових спорів (конфліктів) // Право України. -- 2005. -- № 8. -- С. 101.
Подобные документы
Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності, її види: обмежена, повна, колективна. Відшкодження власником майнової шкоди, заподіяної працівникові при виконанні ним трудових обов'язків. Порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю.
курсовая работа [62,1 K], добавлен 29.03.2016Поняття і значення матеріальної відповідальності в трудових правовідносинах. Підстава і умови матеріальної відповідальності працівників. Види матеріальної відповідальності працівників. Порядок визначення розміру збитків та методи їх відшкодування.
курсовая работа [27,6 K], добавлен 09.03.2011Поняття, види відповідальності в цивільному праві. Порядок відшкодування збитків, моральної шкоди, умови та випадки виплати неустойки. Підстави звільнення боржника від відповідальності. Відміни цивільної відповідальності від інших видів відповідальності.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 03.06.2011Загальна характеристика матеріальної відповідальності. Підстава та умови матеріальної відповідальності. Диференціація матеріальної відповідальності працівників. Підходи до відшкодування заподіяного збитку. Визначення розміру шкоди/
курсовая работа [36,1 K], добавлен 21.03.2007Особливості цивільно-правової відповідальності. Підстави виникнення зобов’язань щодо відшкодування шкоди. Особливості відшкодування майнової, моральної шкоди. Зобов’язання із заподіяння матеріальної та моральної шкоди в цивільному праві зарубіжних країн.
дипломная работа [98,5 K], добавлен 19.07.2010Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності. Поняття трудового майнового правопорушення як підстави матеріальної відповідальності. Суб'єкти, строки та склад трудового майнового правопорушення, особливості доведення вини за заподіяння шкоди.
реферат [24,6 K], добавлен 24.12.2010Матеріальну відповідальність у трудовому праві України регулюють правові акти. Оформлення трудової книжки. У яких випадках працівнику при звільненні видається довідка замість трудової книжки?
контрольная работа [18,4 K], добавлен 14.12.2004- Правове регулювання юридичної відповідальності суб’єктів трудового права в умовах ринкової економіки
Аналіз ролі і функцій відповідальності в механізмі забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Історія становлення та розвитку інституту відповідальності в трудовому праві. Особливості відповідальності роботодавця, підстави та умови її настання.
автореферат [39,2 K], добавлен 29.07.2015 Особливості та види цивільно-правової відповідальності, її форми: відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди. Підстави для звільнення від відповідальності. Відповідальність неповнолітніх і їх батьків. Поняття джерела підвищеної небезпеки.
реферат [19,3 K], добавлен 27.01.2011Підстави та умови настання матеріальної відповідальності роботодавця за ушкодження здоров'я працівника, незабезпечення збереження його особистих речей під час роботи. Регламентація матеріальної відповідальності роботодавця нормами трудового законодавства.
реферат [22,5 K], добавлен 02.12.2010
