Поняття та види юридичних осіб

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст.87 ЦК.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

З приводу обрання у ЦК критерію для класифікації варто зробити таке зауваження. Очевидно, ним насамперед слід вважати усе ж таки не порядок, а цілі створення, а також галузь, у якій має діяти та чи інша особа. Якщо юридична особа має діяти у галузі публічного права і виконувати відповідні адміністративні, освітні, культурні тощо функції, то вона є суб'єктом публічного права і має створюватися у порядку, визначеному для таких осіб. Якщо ж юридична особа має функціонувати у галузі приватного права, як його суб'єкт, то вона має створюватися у порядку, встановленому для юридичних осіб приватного права [18, с. 126].

Стосовно класифікації юридичних осіб, запропонованої у ЦК, слід також зауважити таке.

Оскільки ч.3 ст.81 ЦК передбачає, що цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус лише юридичних осіб приватного права, можна припустити, що такий поділ обраний як первісна підстава для подальших класифікацій юридичних осіб саме приватного права.

Зокрема один з критеріїв поділу юридичних осіб приватного права міститься вже в ч.1 ст.81 ЦК, де встановлено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Отже, звідси випливає, що згідно з ЦК юридичні особи приватного права можуть бути [18, с. 126]:

а) такими, що являють собою об'єднання осіб;

б) такими, що являють собою об'єднання майна;

в) такими, що являють собою об'єднання осіб та майна.

Такий поділ становить не лише теоретичний, а й практичний інтерес, оскільки від виду юридичної особи приватного права залежить визначення переліку установчих документів, обсяг правосуб'єктності такої юридичної особи, порядок придбання та реалізації прав і обов'язків тощо.

Відповідно до Закону "Про товарну біржу" специфічним видом юридичних осіб є біржа, яка є організаційно-правовою формою оптової торгівлі.

Товарна біржа -- це організація, що об'єднує фізичних і юридичних осіб, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції на товари, вивчення, впорядкування і полегшення товарообігу та пов'язаних з ним операцій.

Фондова біржа займається виключно організацією укладення угод купівлі-продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені й за дорученнями клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Слід підкреслити, що біржі незалежно від їх виду (товарна, фондова, універсальна тощо) не є комерційними організаціями і не можуть мати за мету отримання прибутку в результаті здійснення основної діяльності.

Юридична особа розширює масштаби своєї діяльності не лише при приєднанні до неї інших юридичних осіб, а й шляхом відкриття філій і представництв.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 95 ЦК України юридична особа може відкривати філії і представництва у порядку, встановленому законодавчими актами. Зокрема, створення філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємств, об'єднань, організацій та установ здійснюється у тому самому порядку, що його встановлено для створення цих організацій (ст. 7 Закону України "Про підприємства в Україні").

Крім понять "філія" і "представництво", у практиці трапляється поняття дочірньої організації, хоч у законі воно не визначено. Дочірньою може визнаватися організація, яка створена як юридична особа іншою організацією шляхом передачі їй частини свого майна у повне господарське відання або оперативне управління для досягнення цілей, визначених засновником. Засновник затверджує статут дочірньої організації, призначає її керівника та здійснює щодо неї інші права власника, передбачені законодавчими актами. Дочірня організація зазначається у статуті організації, яка її створила. Проте дочірня організація не відповідає за боргами своєї основної організації, а остання -- за боргами дочірньої організації. При неплатоспроможності (банкрутстві) засновника стягненнями за його боргами може звертатися на майно дочірньої організації за умови ліквідації останньої і після задоволення претензій її кредиторів.

4.2 Організаційно-правові форми юридичних осіб

Юридичні особи можуть створюватись у будь-якій формі, що передбачена або принаймні не заборонена законом.

Стаття 83 ЦК передбачає такі форми юридичних осіб: товариства; установи.

Крім того, у цій статті йдеться про допустимість створення юридичних осіб у інших формах, встановлених законом.

Враховуючи особливості методу цивільно-правового регулювання це положення ст.83 ЦК, очевидно, слід трактувати у тому сенсі, що йдеться не тільки про форми юридичних осіб, прямо передбачені законом, а й узагалі про будь-яку форму юридичної особи, що прямо не заборонена законом.

а) Товариство -- це організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві (ст. 83 ЦК).

За своєю сутністю товариства є корпоративними утвореннями. Корпоративний устрій полягає в обов'язковому об'єднанні майна і майнових прав учасників товариства й наявності його статутного фонду, поділеного на частки учасників пропорційно до їх внесків.

Водночас товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом. ЦК припускає можливість існування акціонерного товариства, товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю як одноособових корпорацій, які мають одного засновника.

Корпоративна структура такого товариства буде визначатися не за тією ознакою, чи є воно об'єднанням осіб, а характером статутного фонду. Цей фонд формально може поділятися на частки, але фактично усі частки належатимуть одній особі.

б) Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їх майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

В установі обов'язково створюється правління. Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад.

Нагляд за діяльністю установи здійснює її наглядова рада. Наглядова рада здійснює нагляд за управлінням майном установи, додержанням мети установи та за її іншою діяльністю відповідно до установчого акта (ст. 101 ЦК).

В установчому акті визначається майно, яке засновник (а в разі його смерті -- зобов'язана особа) повинен передати установі після її державної реєстрації.

Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган, який здійснює державну реєстрацію, може звернутися до суду з заявою про визначення іншої мети установи за погодженням з органами управління установою.

У разі зміни мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися за наміром засновника.

Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.

У разі зміни мети установи або зміни структури управління установи її правління зобов'язане повідомити суд у письмовій формі про свою думку з цього питання (ст. 103 ЦК).

Підприємство -- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб (ст. 62 Господарського кодексу України -- далі по тексту ГК).

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів згідно ст. 63 ГК:

1. приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

2. підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

3. комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

4. державне підприємство, що діє на основі державної власності;

5. підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом (ст. 93 ГК).

Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності (ст. 95 ГК).

Споживча кооперація в Україні -- система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху (ст. 111 ГК).

Підприємством об'єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань (ст. 112 ГК).

Фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (ст. 114 ГК).

Найбільш поширеною формою товариств є господарські товариства - підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств, згідно Закону України “Про господарські товариства” належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Особи, які утворюють господарські товариства, називаються їх засновниками. Підприємства, організації та установи, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи (ст. З Закону України “Про господарські товариства”).

Господарські товариства можна поділити на дві групи: об'єднання капіталів та об'єднання осіб. До першої групи належать такі товариства, які при їх створенні передбачають об'єднання майна засновників та учасників і необов'язково -- особистої участі (тобто підприємницької діяльності), до другої групи -- товариства, в яких їх засновники беруть участь не тільки майновими внесками, а й безпосередньо особистою участю.

Об'єднаннями капіталів розглядаються такі господарські товариства, як акціонерні та товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю [19, с. 123].

Акціонерним вважається товариство, яке має статутний фонд, поділений на певне число акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства лише у межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплачених сум.

Акціонерні товариства бувають: відкритими, акції яких можуть поширюватися шляхом відкритої передплати і купівлі-продажу на біржах, і закритими, коли їхні акції розподіляються між засновниками і не можуть поширюватися шляхом передплати, купуватися і продаватися на біржах. Проте закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесення змін до статуту товариства (статті 24 і 25 Закону України "Про господарські товариства").

Товариства з обмеженою відповідальністю, статутні фонди яких також поділено на частки (паї), розміри яких визначаються установчими документами. Різниця між ними полягає в тому, що акціонерні товариства формують статутний фонд шляхом випуску і розповсюдження акцій, володільці яких можуть бути наперед невідомими. Товариства з обмеженою відповідальністю утворюють статутні фонди за рахунок коштів учасників (пайовиків), число яких, як правило, невелике і наперед відоме. Як і акціонерне, товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов'язаннями відповідає теж належним йому майном. І ця відповідальність є, за загальним правилом, повною (відшкодування всіх заподіяних збитків), якщо тільки за даним видом зобов'язань не передбачено обмеженої відповідальності. Поняття ж "обмежена відповідальність" тут означає, що при зверненні стягнення на майно товариства за його боргами, пайовик втрачає лише свій пай (внесок), а на решту його майна ця відповідальність не поширюється (наприклад, при банкрутстві товариства). У цьому розумінні й відповідальність акціонерів у акціонерному товаристві є також обмеженою, бо вони відповідають за зобов'язаннями товариства лише в межах належних їм акцій.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділено на частки, визначені статутними документами. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками у статутний фонд, а при недостатності цих сум -- додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається у статутних документах (ст. 65 Закону України “Про господарські товариства").

До об'єднань осіб належать повні і командитні товариства [19, с. 123].

Повне товариство-- таке товариство, всі учасники якого займаються сумісною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Солідарна відповідальність означає, що при недостатності майна у такого товариства кредитор має право звернутися з вимогою про покриття боргу як до всіх учасників разом, так і до кожного з них зокрема, як у частині, так і в повній сумі боргу. В засновницькому договорі про повне товариство зазначається розмір частки кожного з учасників, склад і порядок внесення вкладів, форма їхньої участі у справах товариства. Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, виступаючи від імені товариства. У цьому разі обсяг повноважень учасників визначається довіреністю, підписаною рештою учасників товариства (статті 66 і 68 Закону України "Про господарські товариства").

Командитне товариство включає поряд з одним чи кількома учасниками, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, також одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників). Якщо в командитному товаристві беруть участь двоє чи більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства (ст. 75 Закону України "Про господарські товариства").

Управляють справами командитного товариства лише учасники з повною відповідальністю (ст. 81 Закону України "Про господарські товариства").

Юридичні особи можуть об'єднувати свою діяльність на добровільних засадах, якщо це не суперечить законодавству.

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом (ст. 120 ГК).

1. Асоціація -- договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

2. Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

3. Консорціум -- тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

4. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Як юридичні особи в Україні діють різні об'єднання громадян. Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвиткові політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань.

У ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян" зазначається, що об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), в розумінні цього закону визнається політичною партією або громадською організацією [19, с. 126].

Політичною партією є об'єднання громадян -- прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формування органів влади, місцевого та регіонального самоврядування та представництво в їх складі. В Україні зареєстровано і діють Українська республіканська партія, Демократична партія, Партія зелених, Соціалістична партія та інші.

Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Громадські організації створюються і діють у формі спілок, товариств, комітетів, асоціацій. Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою у спілки (союзи, асоціації тощо), яким відповідно до їхніх статутів теж можуть надаватися права юридичної особи.

Правами юридичних осіб наділяються також різні фонди. Фондами визнаються організації, що засновуються громадянами і юридичними особами на основі їх добровільних і безповоротних майнових вкладів у благочинних або інших некомерційних цілях. Майно, передане засновниками, є власністю фонду. Порядок формування органів та управління фондом визначається його статутом, який затверджує засновник. Засновники фонду не відповідають за зобов'язаннями створених ними фондів, а фонди не відповідають за зобов'язаннями своїх засновників.

5. Висновки

Стаття 80 ЦК України лише передбачає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді.

Залежно від відповіді на питання про те, що стоїть за поняттям юридичної особи, різні теорії юридичної особи можна розділити на дві великі групи:

* концепції, що заперечують існування деякого реального суб'єкта з властивостями юридичної особистості (“теорія фікцій”, теорія “персоніфікованої мети”) ;

* концепції, що визнають існування носія таких властивостей (“органічна теорія”, “реалістична теорія”, “теорія держави”, “теорія колективу”, “теорія директора”, “теорія персоніфікованого майна”, “теорія організації”).

Ознаки юридичної особи:

1. організаційна єдність;

2. наявність відокремленого майна;

3. виступ в цивільному обороті від свого імені;

4. здатність нести самостійну майнову відповідальність;

5. здатність бути позивачем та відповідачем в суді;

6. право мати рахунок банку, круглу печатку.

Цивільна правосуб'єктність (праводієздатність) юридичних осіб складається з правоздатності та дієздатності. Правоздатність -- здатність мати права (майнові і немайнові), настає з моменту державної реєстрації. Дієздатність -- здатність юридичної особи своїм діям набувати обов'язків та здійснювати права. Правоздатність та дієздатність юридичної особи не збігається цілком. Юридична особа не завжди може використати ті права які має. Дієздатність юридичної особи може змінюватись без зміни її правоздатності (обмеження права розпорядження майном особи-боржника за процедури банкрутства)

Законодавством передбачається кілька способів виникнення юридичних осіб. Прийнято виділяти такі основні способи утворення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний. Можлива поєднання кількох з перерахованих способів при утворенні юридичної особи. Реєстрація юридичної особи здійснюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -- правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або внаслідок ліквідації. Виділення та перетворення не розглядається к припинення юридичної особи.

Класифікація юридичних осіб:

1) Залежно від виду права власності:

а) державні і комунальні юридичні особи,

б) приватні юридичні особи, в) юридичні особи, що ґрунтуються на спільній власності

2) Залежно від мети створення і діяльності:

а) комерційні юридичні особи;

б) некомерційні юридичні особи.

3) Залежно від підстав фінансування:

а) госпрозрахункові юридичні особи;

б) бюджетні юридичні особи.

4) Залежно від функцій:

а) юридичні особи, що господарюють,

б) юридичні особи, що не господарюють.

5) Залежно від відношення засновників до майна:

а) юридичні особи, засновники яких мають право власності на майно відповідної юридичної особи;

б) юридичні особи, засновники яких мають лише корпоративні права (право вимоги) щодо майна створеної ними юридичної особи.

6) Залежно від кількості засновників:

а) унітарні юридичні особи,

б) юридичні особи, створені кількома засновниками.

7) За типом правосуб'єктності та функціями:

а) юридичні особи публічного права,

б) юридичні особи приватного права.

8) Залежно від організаційно-правової форми:

а) господарські товариства;

б) установи;

в) об'єднання громадян;

г) об'єднання юридичних осіб тощо.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Товариство -- це організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їх майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Господарські товариства можна поділити на дві групи: об'єднання капіталів та об'єднання осіб.

Об'єднаннями капіталів розглядаються такі господарські товариства, як акціонерні та товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю.

До об'єднань осіб належать повні і командитні товариства.

Об'єднанням підприємств є асоціація, корпорація, консорціум, концерн.

Об'єднаннями громадян визнають політичні партії та громадські організації.

6. Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком, 1996.-80с.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.

3. Закон України “Про господарські товариства” № 1576-XII від 19.09.1991 // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 49.

4. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” № 755-IV від 15.05.2003 // Урядовий кур'єр. -- 2003. -- № 38.

5. Закон України “Про об'єднання громадян” № 2460-XII від 16.06.1992 // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 34.

6. Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003.

7. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. -- Т. 1. -- К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. -- 928 с. (Нормат. док. та комент.).

8. Антологія української юридичної думки. В 6 т. -- Т.6 , Цивільне право /Відп. ред. Я.М. Шевченко. -- К., 2003.

9. Вінник О.М. Публічні і приватні інтереси в господарських товариствах: Проблеми правового забезпечення. Монографія. -- К., 2003.

10. Доліненко Л.О., Сарновська С.О. Цивільне право України: Навчальний посібник. -- К.: Кондор, 2006. -- 356 с.

11. Загальна теорія цивільного права / За ред. Д.В. Бобрової, О.А. Підопригори. -- К.: Вища школа, 1992.

12. Загальна теорія цивільного права / Під ред. О.А. Підопригори. -- К.: Вища школа, 1992.

13. Заїка Ю.О. Українське цивільне право: Навчальний посібник. -- К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. -- 368 с.

14. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. -- К., 2004.

15. Навчально-методичний посібник для підготовки до складання іспиту з курсу “Цивільне право” /За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. -- Х.: ТОВ “Одіссей”, 2008. -- 320 с.

16. Панченко М.І. Цивільне право України: Навчальний посібник. -- К.: Знання, 2005. -- 583 с.

17. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник: У 2т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. -- К.: “Ін Юре”, 2003.

18. Цивільне право України: підручник: У 2т. /За заг.ред. В.І. Борисової, В.І. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. -- Т1. -- К.: Юрінком Інтер, 2004. -- 552 с.

19. Цивільне право України: У 2 кн. Кн. 1. / Під ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. -- К.: Юрінком Інтер, 2003. -- 720 с.

20. Цивільне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.О. Саніахметова. -- К.: Істина, 2005. -- 776 с.

21. Щербина В. С. Суб'єкти господарського права. Монографія. -- К., 2008.

22. Амельченко В. Сутність юридичної особи в сучасних умовах // Підприємництво, господарство і право. -- 2006. -- № 2. -- с. 27-30.

23. Блащук Т. Організаційно-правові форми юридичних осіб у сучасному цивільному праві // Підприємництво, господарство і право. -- 2005. -- № 8. -- с.3-6.

24. Винар Л. Організаційно-правові форми юридичних осіб, заснованих державою. // Підприємництво, господарство і право. -- 2005. -- № 8. -- с. 6-11.

25. Красавчиков О. Сущность юридического лица // Советское государство и право . -- 1976. -- № 1.

26. Кучеренко І. Повні та командитні товариства // Підприємництво, господарство і право. -- 2001. -- № 7.