12. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України 1991.- №53.- ст. 3.

13. Закон України «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» від 13 грудня 2001 р. // ВВР.-2002.- №14.-ст.96.

14. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. - Х.: Одіссей, 2001.-281с.

15. Постанова КМУ «Про затвердження переліку професійних захворювань» від 8 листопада 2000р. № 1662 // ОВУ.-№ 45.-ст.1940.

16. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди».

17. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.

18. Постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами по відшкодуванню шкоди» від 27 березня 1992 р. пункт 9

19. Постанова Пленуму ВСУ «Про судову практику в справам по позовам про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 р. пункт 12.

20. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. - ВВР. - 2003. - №№ 40-44. - ст. 356.

21. Барабаш О., Сиротенко С. Щодо протиправності дій при заподiяннi моральної шкоди // Право України. - 2000. - № 9. - с.43-45.

22. Бачун О., Черкашин В. Захист права інтелектуальної власностi в Україні // Право України. - 1997. - № 1. - с. 61-63.

23. Белякова А. М. Имущественная ответственность за причинение вреда. - М.: Юрид. лит., 1979. - С.64.

24. Васькин В.В. Возмещение убытков предприятием. Пособие. - К.: Імпреза, 2005. - 96 с.

25. Галянтич М., Коваленко Г. Відшкодування моральної шкоди // Право України. - 1999. - № 9. - с. 50-53.

26. Гражданское и семейное право Украины / под ред.Е.О. Харитонова. X.:Одиссей, 2000. - 544с.

27. Гражданское право. Учебник. Часть 1./ Под редакцией Сергеева А.П., Толстого Ю.К. - М.: Проспект, 1999. - 632 с.

28. Завальная Ж. Авторський договiр та його види: окремi питання // Право України. - 2000. - № 8. - с. 117-119.

29. Карабань В. Спонукання до укладення цивільно-правового договору: правозастосовчий та правотворчий аспекти // Право України. - 1999. - № 10. - с. 24-28.

30. Козлов С. Моральна та майнова шкода - тяжкий шлях істини. // Юридична газета №2 (38) 17 лютого 2005 р. С. 9-16.

31. Козлов С. «Моральна шкода: соціально-правові аспекти» // «Юридична газета». - 28 лютого 2006 року - № 3 (39).

32. Малеина М.Н. Компенсация за неимущественный вред. - К.: Імпреза, 2004. - 124 с.

33. Моральна шкода : погляд юриста // Інтернет-видання «Хай-Вей». - 20.12.2005 р.

34. Невалiнний М. Критерiї визначення моральної шкоди у зв'язку з трудовим калiцтвом або Іншим ушкодженням здоров'я // Право України. - 1996. - № 4. - с.49-51.

35. Невалiнний М. Моральна шкода та питания вiдшкодування її на практиці // Право України. - 1995. - № 7. - с.47-49.

36. Невалінний М. Деякі питання, пов'язанi зi встановленням настання моральної шкоди // Право України. - 1997. - № 3. - с. 90-92.

37. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах. - М.: ЭКСМО, 2007. -- С. 228--229.

38. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование - Х.: Одиссей, 2007.-- С. 326--327.

39. Павловська Н. Вiдшкодування моральної шкоди при посяганнi на недоторканнiсть особистого життя // Право України. - 2001. - № 3. - с.45-47.

40. Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посібник .-К. - Знання, 2005.- 583с.

41. Петренко В. Деякі питання компенсації моральної (немайнової) шкоди // Право України. - 1994. - № 5-6. - с. 29-30.

42. Плаксiн В. Відшкодування моральної шкоди за трудовим правом // Право України. - 1994. - № 2. - с.14-16.

43. Повітряний кодекс України від 04.05.1993 р. № 3167-ХІІ.

44. Положення «Про застосування закону про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду» від 4 квітня 1996 р.

45. Солодовник Л. Юридичні факти - підстави виникнення трудових правовідносин // Право України. - 2000. - № 1. - с. 59-61.

46. Спеціальні випадки відповідальності за заподіяння шкоди // К.Б. Ярошенко - К.: Юрид. літ. 2007.

47. Цивільне право України / О.Г.Братель , СВ. Губарев, В.П.Мироненко та інші- К.ПАЛИВОДА, 2005.-256 с

48. Цивільне право України Академіч. курс. // За ред. Я.М. Шевченко - К., Основи, 2007.

49. Цивільне право України Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко.-Т.2.Особлива частина.-К.: Концерн «Видавн. Дім «Ін Юре», 2003.-408с.

50. Цивільне право України Навч посіб. // М.І. Панченко - К.: Знання, 2007.

51. Цивільне право України. Частина перша/ за ред. проф. Ч.А. Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. - Харків: Право, 2000. - 368с.

52. Цивільне право України: кн..2/ За ред.. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. -К.: Хрінком Інтер, 2004. - 720с.

53. Цивільне право України: навч. посібн. / За заг. Ред. І. А. Бірокова, Ю. О. Заіки. - К.: Істина 2004р. - 224с.

54. Цивільне право України: Підручник / Під ред. Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. - К.: Істина, 2003. - 776 с.

55. Цивільне право України: частина 2. // За заг. ред. В.I.Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького.: Юрінком інтер, 2004 -Т 2-552с.

56. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калітенко. - О.: Юридична література, 2004. - 1112 с.

57. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2-х ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004. - Ч. 1. - 692 с.

58. Чернадчук В. До питання про поняття моральної шкоди // Право України. - 2001. - № 2. - с.105-108.

59. Чернадчук В. Право на вiдшкодування моральної шкоди: деякi аспекти // Право України. - 2000. - № 3. - с. 106-109.

60. Шимон С. Вiдшкодування моральної шкоди в проекті Цивiльного кодексу // Право України. - 1996. - № 10. - с.23-25.

61. Шимон С. Про розмiр вiдшкодування моральної шкоди // Право України. - 1998. - № 12. - с. 89-91.

62. Эрделевский А.М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. Пособие. - М.: БЭК, 2006. - 214 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

ПОЗОВНА ЗАЯВА про усунення порушень прав споживача комунальних послуг

До Дарницького районного суду м. Києва,

вул. Севастопольська, 14, м. Київ, 02099

Позивач: ___________________________________

Відповідач: Комунальне підприємство «Господар», вул. Заслонова, 3, м. Київ, 02096, тел. (044)566-33-11.

Ціна позову 164,58 грн.

Додатково - моральна шкода 3000,00 грн.

___ грудня 2008 р.

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про усунення порушень прав споживача комунальних послуг, відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди

1. Зміст позовних вимог

1.1. Зобов'язати Комунальне підприємство «Господар» в особі його директора усунути порушення прав споживача комунальних послуг та повернути зайво сплачені кошти на суму 164 грн. 58 коп. за комунальні послуги за періоди грудень 2006 року та січень 2007 року шляхом погашення переплати за комунальні послуги протягом 2009 року.

1.2. Зобов'язати Комунальне підприємство «Господар» в особі його директора протягом семи днів відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3000 грн., завдану йому протиправними діями КП «Господар», які полягають у порушенні прав споживача комунальних послуг на протязі тривалого часу, шляхом переказу грошових коштів у вказаному розмірі на банківський рахунок

2. Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги

Позивач постійно мешкає та є власником приватизованої квартири № в м. Києві (Свідоцтво про право власності на житло від 24.09.2007 р. - додаток №1). Позивач з 2004 року сплачує на поточні рахунки КП ГІОЦ КМДА усі поточні рахунки на оплату житлово-комунальних послуг (додаток №2), які надіслані мешканцям квартири № у м. Києві від імені ЖЕД №225 та Комунального підприємства «Господар» (далі КП «Господар»). У зв'язку з надмірним нарахуванням з боку ЖЕД №225 оплати за житлово-комунальні послуги за грудень 2006 року та січень 2007 року, понад встановлені нормативи, утворилася переплата в сумі 164 грн. 58 коп. У лютому 2007 року відповідач здійснив перерахунок комунальних платежів та зарахував суму переплати на погашення існуючої у позивача заборгованості. Оскільки ця нібито існуюча заборгованість є наслідком нарахування з 1996 року оплати комунальних послуг на не проживаючу людину (громадянина іноземної держави, що зареєстрований і постійно проживає за кордоном з 1982р.), про що відповідачу неодноразово повідомлялося, пред'являлися документи, а паспортним столом проводився запит із цього приводу, позивач Ії не визнає і з нею не згоден. Позови до суду з боку КП «Господар» не подавались.

3. Зазначення доказів, що підтверджують викладені вище обставини

Цивільним кодексом України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності (п.4, ч.1, ст.602), загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257). Відповідач здійснив у лютому 2007 року зарахування вимог переплати комунальних платежів за грудень 2006 року та січень 2007 року за вимоги погашення нібито існуючої заборгованості, що підтверджується листом ЖЕД №225 від 02.07.08 за №165 (додаток №3) та листом КП «Господар» від 27.08.08 за №2203 (додаток №4), після спливу позовної давності, тому що, з 2004 року до теперішнього часу, усі поточні рахунки на оплату житлово-комунальних послуг (додаток №2) сплачені позивачем. Згоди на проведення такого заліку позивач не давав, і більш того категорично заперечую проти любих заліків на погашення цієї нібито існуючій заборгованості, про що відомо відповідачу, що підтверджується довідкою по формі №3 від 07.04.99 (додаток №5) та перепискою, яка велась позивачем з 1998 року з ЖЕД та УЖКГ Дарницького району.

Крім відшкодування матеріальної шкоди, позивач звертається до суду також з проханням винести рішення стосовно відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача, які привели до погіршення побутових умов позивача, необхідності за рахунок особистого відпочинку витрачати час на вивчення законодавства, переписку з відповідачем, вирішення спору у судовому порядку, оскільки відповідач не визнавав і до цього часу не визнає обов'язковість для нього дотримуватися норм цивільного законодавства у сфері житлово-комунальних послуг.

Слід зазначити, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено Законом України “Про захист прав споживачів” (ст.24), а Цивільний кодекс України (ст.23) визначає моральну шкоду як таку, що полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та членів її сім'ї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини особи, що завдала шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Що стосується душевних страждань, то уявіть собі переживання пенсіонерів похилого віку, які з останніх грошей, відмовляючи собі у найнеобхіднішому, сплачують усі поточні рахунки КП ГІОЦ КМДА, тому що позбавлені можливості отримувати субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, внаслідок того, що їм з 1996 року був нарахований борг на сина, який ніяк не міг користуватися послугами ЖКГ, бо у 1992 році був відправлений військкоматом до силових структур Росії. А чого варті душевні страждання позивача, які він зазнав у зв'язку з тим, що постійно від відповідача чув, а потім ще отримав відповідь, що йому для вирішення питання з нарахуваннями за житлово-комунальні послуги слід подати позов до суду на свого сина, який ніяк не порушував законодавства, будучи громадянином, іншої держави, сплачував усі платежі за місцем своєї постійної реєстрації та отримував урядові нагороди за службу, специфіка якої не давала йому можливості виїжджати за кордон. Незважаючи на усі звернення та надані документи впродовж багатьох років, відповідач продовжує вимагати сплатити цю заборгованість. А коли у зв'язку з надмірним нарахуванням у сплачених позивачем рахунках КП ГІОЦ КМДА від імені ЖЕД №225 та КП «Господар» на оплату житлово-комунальних послуг утворилась переплата, відповідач самостійно зарахував суму переплати на погашення нібито існуючу заборгованості, і до цього часу відмовляється зараховувати переплату до поточних платежів, незважаючи на усі звернення, чим ставить мене, самотнього пенсіонера, в край важке фінансове становище.

Що стосується характеру правопорушень з боку КП «Господар», то їх суспільна небезпечність не викликає жодних сумнівів, оскільки підриває віру споживачів комунальних послуг у верховенство права, закріплене у Конституції України (ст.8). Ступінь вини КП «Господар» у правопорушеннях слід визнати значною, тому що всі перелічені вище протиправні дії відповідача є умисними, пов'язаними з повним ігноруванням законодавства та грубим порушенням з його боку прав і законних інтересів споживачів, бездіяльністю та службовою недбалістю керівництва КП «Господар».

Оскільки законодавством не передбачена і не може бути передбаченою будь-яка формальна методика підрахунку моральної шкоди, при визначенні справедливої компенсації за душевні переживання позивача слід вдаватися до оціночних категорій. Позивач у даному випадку вважає розумною і справедливою оцінкою суми відшкодування за нанесену моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн., тому що менший розмір не може служити достатньою компенсацію немайнових втрат позивача та був би по суті заохоченням для подальшого продовження відповідачем його протиправної діяльності та бездіяльності, яким слід покласти край справедливим і законним судовим рішенням.

4. Прохання до суду

4.1. Задовольнити позовні вимоги у повному обсязі:

4.1.1. Зобов'язати Комунальне підприємство «Господар» в особі його директора повернути зайво сплачені кошти на суму 164 грн. 58 коп. за комунальні послуги шляхом погашення переплати за комунальні послуги протягом 2009 року.

4.1.2. Зобов'язати Комунальне підприємство «Господар» в особі його директора відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн., шляхом переказу грошових коштів у вказаному розмірі на банківський рахунок Приходько Юрія Анатолійовича.

4.2. Звільнити позивача від сплати державного мита на підставі Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (ч.10,ст.4 ) та Закону України “Про захист прав споживачів” (ст.24).

4.3. Покласти усі судові витрати на відповідача, у тому числі витрати на перекладача, інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, та інші.

Додатки:

1. Копія свідоцтва про право власності на квартиру.

2. Копії сплачених поточних рахунків КП ГІОЦ КМДА з 2004 року.

3. Копія листа ЖЕД №225 від 02.07.08 за №165.

4. Копія листа КП «Господар» від 27.08.08 за №2203.

5. Копія довідки по формі №3 від 07.04.99.

6. Розрахунок суми переплати, яка підлягає поверненню

7. Розрахунок судових витрат.

8. Квитанція про сплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

9. Копія позовної заяви та копії доданих до неї документів для надіслання Відповідачу.

Позивач _______________

Додаток Б.

Справа № 2-1009 // 2007 рік.

Р I Ш Е Н Н Я

Ім'ям України

6 серпня 2007 року м. Київ

Місцевий суд Деснянського району, м. Києва

в складі: судді Зубіка В.В.

при секретарі Іотовій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Києві, цивільну справу за позовом: Іванової Раїси Іванівни

до Петрової Наталії Вікторівни про стягнення шкоди,

встановив:

Іванова Р.І. звернулась з позовом про стягнення з Петрової Н.В. матеріальної і моральної шкоди в розмірі 1430 грн.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно утримувала належного їй пса, який зірвавшись з прив'язі, покусав її. На лікування нею витрачено 430 грн., і моральну шкоду, пов'язану зі стражданнями оцінює в розмірі 1000 грн.

Відповідач проти вимог заперечує, пояснивши, що належний їй пес знаходився у дворі і на прив'язі. Те що пес зірвався і покусав позивача вважає випадковістю.

Позов не підлягає задоволенню.

15.02.2007 року, в денний час, на вулиці Миру, Деснянського району, пес, який належить Петрової Н.В. пошкодив одежу Петрової Р.І., а також заподіяв їй тілесні ушкодження.

Відповідно до ст.ст. 440.440-1 ЦК України, шкода заподіяна особі відшкодовується особою з вини якої заподіяно шкоду.

Доказування вини, відповідно до ст. 30 ЦК України, лежить на потерпілому.

Позивачем не надано доказів. що стверджували б вину відповідача, в неналежному утриманні пса, чи в інших порушеннях, що призвели до заподіяння шкоди.

Позивачем також не надано доказав що безспірно стверджували б вину відповідача в тому що пес зірвався через неналежне утримання.

Допитані свідки пояснювали, що пес, належний відповідачу, утримувався на ланцюгу.

Керуючись ст.ст. 440.440-1 ЦК України, ст.ст. 15, 30, 62 ЦПК України,

вирішив:

В позові Іванової Раїси Іванівни до Петрової Наталії Вікторівни про стягнення матеріальної і моральної шкоди - відмовити.

Апеляція на рішення може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з наступного після його проголошення.

Додаток В

Через незаконну відмову державного нотаріуса зареєструвати заяву про прийняття спадщини особі заподіяно моральну шкоду. Обов'язок з її відшкодування суд обґрунтовано поклав на державну нотаріальну контору, оскільки відшкодування шкоди, заподіяної з вини працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, має здійснювати організація, в якій вони працюють

Ухвала

Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

від 21 серпня 2003 р.

(в и т я г)

У вересні 2001 р. Т. звернулася до суду з позовом до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори (далі - Контора) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з неправомірними діями державного нотаріуса. Позивачка зазначала, що через незаконну відмову нотаріуса у реєстрації заяви про прийняття спадщини їй завдано моральну шкоду, зокрема позбавлено можливості вчасно прийняти спадщину. Внаслідок таких дій істотно погіршився стан її здоров'я, вона втратила душевну рівновагу, відчувала невпевненість, була позбавлена можливості поліпшити умови свого життя, змушена кожен день приймати заспокійливі ліки.

Ватутінський районний суд м. Києва рішенням від 18 жовтня 2001 р. позов задовольнив частково - ухвалив стягнути з Контори на користь Т. 600 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд м. Києва рішенням від 15 січня 2002 р. рішення Ватутінського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2001 р. скасував, Т. у задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі Т., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 21 Закону від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон) шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України. Законом не визначено, яка саме шкода має відшкодовуватись: моральна чи матеріальна. Отже, згідно із зазначеною статтею, підлягає відшкодуванню моральна шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса.

Рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2001 р. факт заподіяння моральної шкоди встановлено, суд апеляційної інстанції цієї обставини не спростував.

Суд першої інстанції у рішенні, зокрема, зазначив, що рішенням цього ж суду від 23 квітня 2001 р. встановлено незаконність відмови Т. у реєстрації заяви про прийняття спадщини, оскільки державний нотаріус неправильно обрахував строки подання заяви. Крім того, обґрунтовуючи суму відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер, тривалість та обсяг заподіяних позивачці моральних страждань, істотність вимушених змін у її житті, ступінь вини відповідача. Таким чином, посилання суду апеляційної інстанції на те, що суд не застосував закон, який підлягав застосуванню, є неправомірним.

Положення ст. 21 Закону кореспондують зі ст. 4401 ЦК 1963 р., відповідно до якої моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила його законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Суд обґрунтовано поклав обов'язок з відшкодування моральної шкоди на Контору, оскільки відповідно до змісту гл. 40 ЦК 1963 р. відшкодування шкоди, заподіяної з вини працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, має здійснювати організація.

Зважаючи на такі обставини та керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Т. задовольнила, рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2002 р. скасувала, залишивши в силі рішення Ватутінського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2001 р.