-- приймає рішення з питань соціальних і правових гарантій військовослужбовців, осіб, звільнених у запас або у відставку, їх сімей, а також сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти або потрапили у полон під час проходження служби;

-- затверджує соціальні норми та правила щодо соціального становлення та розвитку молоді;

-- визначає заходи, спрямовані на забезпечення економічної підтримки діяльності друкованих засобів масової інформації, та органи виконавчої влади, які здійснюють цю підтримку;

-- затверджує державні стандарти освіти з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;

-- встановлює порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти;

-- встановлює порядок забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів;

-- визначає порядок повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійно-технічних закладів освіти безкоштовним харчуванням і стипендією;

-- встановлює порядок проведення державної атестації наукових установ;

-- затверджує Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави;

-- затверджує Типове положення про центри соціальних служб для молоді;

-- організує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров'я;

-- забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я;

-- визначає перелік категорій населення, які повинні проходити обов'язкові медичні огляди, періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів;

-- встановлює Порядок направлення громадян України за кордон для лікування;

-- забезпечує реалізацію політики держави у сфері культури;

-- затверджує Порядок створення, реорганізації та ліквідації навчально-виховних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передачі дітей на виховання та спільне проживання в прийомні сім'ї або дитячі будинки сімейного типу, а також положення про них;

-- встановлює порядок проходження спеціальної підготовки та підтвердження своєї кваліфікації медичними працівниками, іншими фахівцями для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади;

-- розробляє і здійснює загальнодержавні програми у сфері захисту населення від інфекційних хвороб;

-- забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачання закладів охорони здоров'я, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення заходів і робіт, пов'язаних з ліквідацією епідемій, координує проведення цих заходів і робіт;

-- встановлює Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок;

-- затверджує Національну програму розвитку донорства крові та її компонентів; затверджує форму посвідчення донора та порядок його вручення;

-- здійснює за участю громадських об'єднань розробку державних програм розвитку культури та їх фінансування;

-- створює умови для відродження і розвитку культури української нації, культур національних меншин, які проживають на території України;

-- встановлює державні замовлення на випуск літератури, творів мистецтва;

-- затверджує Типові положення про заповідні території народних художніх промислів, а також Перелік видів виробництв і груп виробів народних художніх промислів;

-- здійснює заходи щодо повернення у власність народу України культурних та історичних цінностей, що знаходяться за її межами;

-- розробляє і забезпечує впровадження науково обґрунтованих суспільне необхідних нормативів культурного обслуговування населення різних регіонів України, матеріальних і фінансових норм забезпечення закладів культури;

-- забезпечує підготовку кадрів, створення необхідної мережі державних навчальних закладів, науково-дослідних установ та стимулює розвиток наукових досліджень з проблем культури;

-- здійснює державну політику та державний контроль у сфері охорони культурної спадщини:

-- заносить об'єкти національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України і вилучає пам'ятки з цього реєстру; подає у відповідні міжнародні інстанції пропозиції про занесення пам'яток до Списку всесвітньої спадщини;

-- затверджує Список історичних населених місць України, Список охоронюваних археологічних територій України та зміни, внесені до цих Списків;

-- оголошує комплекси пам'яток заповідниками чи музеями-за-повідниками; визначає порядок створення історико-культурних заповідників;

-- затверджує Перелік музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України; затверджує Положення про Музейний фонд України;

-- затверджує Положення про Державний реєстр національного культурного надбання, статус пам'яток, що заносяться до Державного реєстру національного культурного надбання, та умови їх зберігання.

У сфері забезпечення екологічної безпеки:

-- забезпечує реалізацію політики держави у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків;

-- забезпечує громадянам України надання повної, своєчасної та достовірної інформації про рівні забруднення радіоактивними речовинами місцевостей, на яких вони проживають або працюють, про ступінь забрудненості радіонуклідами продуктів харчування та майна, про усі вимоги та умови додержання режиму радіаційної безпеки;

-- встановлює Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

-- затверджує Список виробництв, цехів, професій і посад, що пов'язані з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів;

-- забезпечує виконання заходів, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідацію їх наслідків;

-- приймає рішення про загальну або часткову евакуацію у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру;

-- реалізує державну політику у сфері діяльності курортів; забезпечує розроблення і виконання державних програм та прогнозів розвитку курортів;

-- встановлює норми і правила користування природними лікувальними ресурсами;

-- затверджує порядок ведення моніторингу природних територій курортів, порядок створення та ведення Державного кадастру природних територій курортів України і Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України;

-- встановлює порядок видачі ліцензій на розробку проектів гірничих підприємств, а також порядок введення в експлуатацію нових і реконструкції гірничих підприємств;

-- визначає порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення;

-- здійснює державне управління у галузі охорони, використання і відновлення тваринного світу; визначає порядок видачі дозволів на спеціальне використання тваринного світу;

-- розробляє та здійснює загальнодержавні програми мисливського господарства; забезпечує державне регулювання та контроль у галузі охорони, використання та відтворення мисливських тварин;

-- затверджує перелік небезпечних відходів;

-- встановлює порядок надання дозволів на здійснення діяльності підприємств по видобуванню, переробці, перевезенню уранових руд та продуктів їх переробки, на експорт і імпорт уранових руд;

-- приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності електричних станцій, магістральних та міждержавних електричних мереж у разі порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

-- організовує і здійснює нагляд за виконанням заходів щодо захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання на відповідних територіях місцевими органами виконавчої влади;

-- визначає Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення;

-- визначає Порядок проведення державної перевірки систем фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання та планів взаємодії у разі вчинення актів ядерного тероризму.

Питання, що належать до компетенції Кабінету Міністрів України, розглядаються на його засіданнях, а також Прем'єр-міністром, Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами, урядовими комітетами та іншими утворюваними Кабінетом Міністрів органами [Журавський В.С., Серьогін В.О., Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. - К: Концерн „Видавничий Дім Ін Юре”, 2003. - c. 339-345].

1.4 Форми діяльності Кабінету Міністрів України

Під формами діяльності Кабінету Міністрів України розуміють його однорідну діяльність щодо реалізації власної компетенції, яка здійснюється у певних організаційних рамках, встановлених законодавством. Діяльність уряду України здійснюється як у правових, так і в неправових формах [Кампо В. Проблеми еволюції урядової влади // Українське право. -- 1995. -- № 1(2). -- С. 44--51.].

Систему правових форм діяльності уряду України складають нормотворча, установча, правозастосовча, контрольна форми.

Нормотворча форма діяльності Кабінету Міністрів України реалізується шляхом прийняття постанов, які мають нормативний характер і приймаються з питань, що мають найбільш важливе значення, або розробки проектів законів чи актів Президента України. В межах даної форми можна виділити ординарне, законопроектне і спеціальне провадження [Михеєнко Р. Виконавча влада і конституційні статуси Президента України та Кабінету Міністрів України // Право України. -- 2000. -- № 8. -- С. 24--28.].

Ординарне провадження включає діяльність, пов'язану з оновленням нормативного матеріалу і регулюється п. 10--30 Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 5 червня 2000 р. № 915. Проекти урядових постанов готуються на підставі законів України, актів та доручень Президента України, попередніх актів Кабінету Міністрів України, рішень урядових комітетів, доручень Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів. Орган, до компетенції якого належить предмет правового регулювання, зазначений першим у дорученні щодо розробки проекту постанови, є головним розробником та відповідає за його підготовку і внесення до Кабінету Міністрів. Проекти постанов Кабінету Міністрів України підлягають обов'язковій експертизі Міністерством юстиції України та узгодженню з причетними органами.

Законопроектне провадження виникає у зв'язку з реалізацією Кабінетом Міністрів права законодавчої ініціативи, і включає розгляд та внесення до Верховної Ради проектів законів України, участь у законодавчій діяльності парламенту, а також у реалізації Президентом України права законодавчої ініціативи. При цьому Прем'єр-міністр визначає одного з членів уряду або іншого доповідача для представлення у Верховній Раді внесеного Кабінетом Міністрів законопроекту. Розробка законопроектів центральними органами виконавчої влади здійснюється відповідно до плану зако-нопроектної роботи, на виконання актів глави держави та уряду і за їх власною ініціативою. Проекти законів України, що вносяться до Верховної Ради Кабінетом Міністрів у порядку законодавчої ініціативи, розробляються центральними органами виконавчої влади відповідно до Регламенту Верховної Ради України, інших актів законодавства з цих питань, подаються та готуються для розгляду Кабінетом Міністрів [Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 5 червня 2000 р. № 915].

Проекти законів, що розробляються Кабінетом Міністрів і подаються на розгляд Верховної Ради Президентом України у порядку законодавчої ініціативи, направляються Кабінетом Міністрів до Адміністрації Президента України з дотриманням вимог, передбачених Положенням про порядок роботи із законопроектами та іншими документами, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України, затвердженим Указом Президента України від 30 березня 1995 р. № 270/95.

Схвалений Кабінетом Міністрів проект закону України візується Прем'єр-міністром і подається до Верховної Ради разом із: супровідним листом за підписом Прем'єр-міністра, де міститься інформація про схвалення законопроекту урядом та зазначається доповідач, який представлятиме цей проект у парламенті; пояснювальною запискою за підписом керівника органу, який є головним розробником; списком розробників проекту (авторського колективу), завізованим керівником відповідного структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів; порівняльною таблицею (у разі подання законопроекту про внесення змін до чинного закону), завізованою керівником відповідного структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів. На запит Верховної Ради Кабінет Міністрів подає до законопроекту свій висновок, проект якого готується відповідним центральним органом виконавчої влади за дорученням керівництва уряду відповідно до розподілу функціональних повноважень [Положення про порядок роботи із законопроектами та іншими документами, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України, затверджене Указом Президента України від 30 березня 1995 р. № 270/95].

Спеціальне провадження здійснюється шляхом розробки урядом проектів актів Президента України. Порядок підготовки і подання урядом проектів актів глави держави врегульовано Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України, а також Положенням про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України, затвердженим Указом Президента України від 10 вересня 1994 р. № 512. Згідно з названими документами, такі проекти готуються за дорученням керівництва Кабінету Міністрів відповідно до розподілу функціональних повноважень, а також центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Підготовка поданих проектів для розгляду Кабінетом Міністрів у його Секретаріаті здійснюється у порядку, і проходить ті ж стадії, які передбачені для проектів урядових актів. Після схвалення Кабінетом Міністрів проект акта Президента візується Прем'єр-міністром і подається для розгляду Президентові України разом із:

-- супровідним листом за підписом Прем'єр-міністра, в якому повідомляється про схвалення проекту акта на засіданні уряду;

-- пояснювальною запискою до проекту акта (за підписом керівника органу, що його розробляв), у разі потреби -- з інформаційно-довідковими матеріалами;

-- списком посадових осіб, які його завізували, підписаним керівником відповідного структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів;

-- порівняльною таблицею (у разі подання проекту акта про внесення змін до чинного акта), завізованою керівником відповідного структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів [Положення про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України, затверджене Указом Президента України від 10 вересня 1994 р. № 512].

Установча форма діяльності здійснюється як безпосередньо Кабінетом Міністрів України (шляхом формування урядових робочих органів та апарату), так і опосередковано через уряд Президентом (шляхом подання Прем'єр-міністра України про структуру Кабінету Міністрів України; про призначення і звільнення керівників органів виконавчої влади і глав місцевих державних адміністрацій; про створення, реорганізацію або ліквідацію центральних органів виконавчої влади).

Право застосовна форма діяльності Кабінету Міністрів включає діяльність з реалізації нормативних актів шляхом прийняття актів застосування права -- розпоряджень, що мають індивідуальний характер або приймаються з питань організаційної і поточної роботи; а також щоденну роботу з виконання законодавства і вирішення різних питань управлінського характеру [Харченко В. Ф. Теоретичні питання визначення функції органу виконавчої влади // Держава і право: 36. наук, праць. -- Випуск 19. -- К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. -- С. 289--294.].

До правових форм діяльності відноситься і контрольна форма, яка здійснюється шляхом спостереження за належним функціонуванням підконтрольних органів і коригування їх діяльності у випадку відхилення від заданих параметрів. Виділяються два види урядових контрольних проваджень:

-- нормотворче контрольне провадження виникає у випадку, коли уряд виступає суб'єктом права конституційного подання до Конституційного Суду України з питань про відповідність Конституції діючих міжнародних договорів, а також міжнародних договорів, поданих у парламент для ратифікації;

-- виконавче контрольне провадження виникає у зв'язку зі здійсненнями контролю за ефективністю діяльності виконавчої вертикалі й Секретаріату Кабінету Міністрів.

Серед організаційних форм діяльності Кабінету Міністрів України можна виділити основні, до яких відносяться урядові засідання, персональна виконавчо-розпорядча діяльність членів уряду, засідання урядових комітетів, інших постійних і тимчасових робочих органів Кабінету Міністрів України, і допоміжні -- наради у Прем'єр-міністра України, участь членів Кабінету Міністрів у засіданнях Ради національної безпеки і оборони в якості його членів, у засіданнях колегій центральних органів виконавчої влади, звіти про свою діяльність на «Дні Уряду» у Верховній Раді України, участь у комітетських слуханнях, візити, поїздки, переговори, прес-конференції та ін [Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: Монографія / О. О. Кордун, К. О. Ващенко, Р. М. Павленко; За заг. ред. О. О. Кордуна. -- К.: МАУП, 2000. - c. 104].

До матеріально-технічних форм діяльності Кабінету Міністрів України відносяться: робота з депутатськими запитами й зверненнями, різними інформаційними запитами органів Верховної Ради і Президента України; складання звіту про виконання Державного бюджету, програми діяльності Кабінету Міністрів України; господарська робота, бухгалтерська звітність, статистика, діловодство.

1.5 Організація роботи органів, що утворюються

Кабінетом Міністрів України

Кабінет Міністрів для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади під час виконання відповідних завдань, розробки проектів актів законодавства, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, а також для вирішення оперативних питань може утворювати постійні й тимчасові робочі органи (комітети, комісії, робочі групи тощо). До складу цих органів залежно від покладених на них завдань можуть включатися представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також народні депутати України, представники інших органів, не підвідомчих Кабінетові Міністрів, суб'єктів підприємницької діяльності, громадських організацій, науковці та інші фахівці за їх згодою [Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку. Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р. Нижник. - К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. - c. 78-79].

Сфера діяльності та повноважень постійних і тимчасових робочих органів визначається актами Кабінету Міністрів щодо їх утворення або положеннями про них. Рішення цих органів оформляються протоколами.

Провідне місце серед робочих органів Кабінету Міністрів України займають урядові комітети, які утворюються з метою підвищення ефективності діяльності Кабінету Міністрів та координації роботи центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про урядові комітети» від 13 вересня 2001 р. № 1165 утворені й діють такі урядові комітети: 1) з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності, 2) з питань промислової політики, паливно-енергетичного комплексу, екології та надзвичайних ситуацій; 3) економічного розвитку та з питань європейської інтеграції; 4) соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку; 5) з реформування аграрного сектору [Постанова Кабінету Міністрів України «Про урядові комітети» від 13 вересня 2001 р. № 1165]. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2000 р. № 339 «Про урядові комітети» затверджено Загальне положення про Урядовий комітет, в якому визначено завдання, функції, повноваження, структура і порядок роботи цих органів [Загальне положення про Урядовий комітет, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України «Про урядові комітети» від 17 лютого 2000 р. № 339].

Основні завдання урядових комітетів полягають у формуванні та проведенні державної політики у відповідних сферах згідно із стратегією, визначеною Кабінетом Міністрів. До напрямів діяльності урядових комітетів належать розгляд та схвалення концепцій проектів нормативно-правових актів та інших документів, що підлягають розробці, розгляд, врегулювання розбіжностей між проектами нормативно-правових актів і діючими актами, схвалення цих проектів та інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів, розгляд інших питань, пов'язаних із формуванням та реалізацією державної політики у відповідній сфері. Урядовий комітет формується з числа членів Кабінету Міністрів, керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади. Очолює його голова, який за посадою є Прем'єр-міністром, Першим віце-прем'єр-міністром або віце-прем'єр-міністром.

Організаційною формою роботи Урядового комітету є засідання, які скликаються за рішенням голови Комітету і проводяться у міру потреби в один і той же день тижня. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2000 р. № 485-р «Про встановлення днів засідань урядових комітетів», засідання Урядового комітету з реформування аграрного сектору проводяться (у міру готовності матеріалів для розгляду відповідних питань) по понеділках, Урядового комітету соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку -- по вівторках, Урядового комітету з питань промислової політики, паливно-енергетичного комплексу, екології та надзвичайних ситуацій -- по п'ятницях, Урядового комітету економічного розвитку та з питань європейської інтеграції -- по четвергах, а Урядового комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності -- по п'ятницях. Засідання урядових комітетів проводяться, як правило, у першій половині дня.

Порядок денний засідання Урядового комітету формується керівником структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів, що відповідає за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів, і подається для затвердження голові Комітету. Затверджений порядок денний і відповідні матеріали з питань, включених до нього, надсилаються членам Урядового комітету та посадовим особам, що запрошуються на засідання, а також Службі Прем'єр-міністра не пізніше ніж за 48 год. до його початку. Порядок денний надсилається також членам Кабінету Міністрів, які не є членами Урядового комітету, та іншим керівникам центральних органів виконавчої влади за списком, визначеним головою Урядового комітету. З питань порядку денного на засідання Урядового комітету запрошуються керівники центральних, місцевих органів виконавчої влади, установ та організацій, які брали участь у розробці проекту, що розглядається, а також інші посадові особи, участь яких необхідна під час обговорення питання.

Перелік осіб, які запрошуються на засідання Урядового комітету, визначається структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, який проводив експертизу проекту акта та матеріалів до нього, за погодженням з головою Урядового комітету. У засіданні Урядового комітету беруть участь працівники Секретаріату Кабінету Міністрів, які проводили аналіз та експертизу внесеного проекту акта, а також працівники Служби Прем'єр-міністра.

Посадові особи, які беруть участь у засіданні Урядового комітету, реєструються структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальним за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів. Засідання Урядового комітету вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини його членів.

У разі коли міністр чи керівник іншого центрального органу виконавчої влади -- член Урядового комітету не може з поважних причин бути присутнім на засіданні, замість нього у роботі комітету може брати участь з правом вирішального голосу його перший заступник або заступник (за попереднім погодженням з головою комітету). Члени Кабінету Міністрів, які не входять до складу Урядового комітету, можуть брати участь у роботі цього Комітету з правом вирішального голосу.

Засідання Урядового комітету проводить його голова, у разі відсутності якого засідання за його дорученням проводить один з членів комітету. За рішенням Прем'єр-міністра засідання комітету може бути проведено під його головуванням.

Рішення Урядового комітету приймаються за загальною згодою членів комітету, присутніх на засіданні (консенсусом). У випадку, коли за результатами розгляду проекту акта законодавства чи його концепції консенсусу не досягнуто, голова Комітету може прийняти рішення про внесення цього проекту (концепції) з розбіжностями для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів. Рішення Урядового комітету оформляються протоколом, який підписує голова комітету. Рішення Урядового комітету, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання.

Проект акта законодавства представляє на засіданні Урядового комітету керівник відповідного органу виконавчої влади, який його подав. За наявності розбіжностей у позиціях органів виконавчої влади, установ та організацій щодо проекту, обґрунтовані пояснення дають також їх керівники. Обговорення та прийняття Урядовим комітетом рішення щодо проекту акта проводиться за кожним окремим пунктом. Обговорення припиняється за рішенням головуючого. Щодо висловлених учасниками засідання пропозицій та зауважень Урядовим комітетом приймається відповідне рішення, яке оголошується головуючим. У разі наявності зауважень та пропозицій до тексту проекту в експертних висновках Урядовим комітетом приймається відповідне рішення.

Урядовий комітет у своїй роботі взаємодіє з іншими урядовими комітетами. Для розгляду, врегулювання розбіжностей і схвалення проектів комплексних нормативно-правових актів та інших документів можуть проводитися спільні засідання урядових комітетів за погодженим рішенням голів відповідних комітетів.

Урядовий комітет у разі потреби утворює підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до його компетенції. Порядок роботи цих органів визначається положеннями про них або відповідним рішенням Урядового комітету.

Протокол засідання Урядового комітету складається структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальним за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів, разом з іншими структурними підрозділами Секретаріату протягом доби з часу проведення засідання і підписується головою Комітету. У разі потреби ведеться також стенограма засідання, яка є внутрішнім робочим документом, має конфіденційний характер і використовується для оформлення протоколу засідання Урядового комітету.

Рішення, прийняті Урядовим комітетом, доводяться до відома виконавців у формі витягів з протоколу засідання Комітету структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальним за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів [Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про встановлення днів засідань урядових комітетів» від 8 грудня 2000 р. № 485-р].

1.6 Апарат Кабінету Міністрів України

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1574/99 «Про склад Кабінету Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України забезпечується Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Секретаріат очолює Міністр Кабінету Міністрів України, який організовує забезпечення діяльності Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра та віце-прем'єр-міністрів, затверджує за погодженням з Прем'єр-міністром України та Міністерством фінансів України штатний розпис та кошторис видатків Секретаріату, відповідно до законодавства призначає на посади та звільняє з посад його працівників [Указ Президента України «Про склад Кабінету Міністрів України» від 15 грудня 1999 р. № 1574/99].

Посада Міністра Кабінету Міністрів України була встановлена (точніше, відновлена) відповідно до Указу Президента України від 3 червня 2003 р. № 464/2003 замість посади Державного секретаря Кабінету Міністрів України. Міністр Кабінету Міністрів України має Першого заступника та заступників. Всі вони призначаються на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняються з посади Президентом України. Міністр Кабінету Міністрів України за посадою входить до складу Уряду і політичним діячем [Указ Президента України від 3 червня 2003 р. № 464/2003].

До основних повноважень Міністра Кабінету Міністрів України належать організація діяльності Секретаріату Кабінету Міністрів України з організаційного, експертно-аналітичного, правового, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення діяльності уряду та урядових комітетів. Він організовує розроблення порядку документообігу в Секретаріаті Кабінету Міністрів України та контролює його дотримання; особисто подає на підпис Прем'єр-міністрові України проекти нормативно-правових актів; забезпечує взаємодію Секретаріату Кабінету Міністрів України із Секретаріатом Верховної Ради України та Адміністрацією Президента України у процесі поточної діяльності.

Як керівник Секретаріату він розподіляє обов'язки між своїми заступниками, затверджує положення про структурні підрозділи Секретаріату, подає пропозиції щодо його структури і чисельності , затверджує його штатний розпис. Крім того, Міністр Кабінету Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України (в тому числі на умовах контракту), затверджує порядок формування, розміщення і виконання державного замовлення на перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України та здійснює інші повноваження, що надаються йому Кабінетом Міністрів України та Прем'єр-міністром України.

З питань, що належать до його компетенції, Міністр Кабінету Міністрів України приймає накази.

Тимчасове положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 p. № 761. Основними завданнями Секретаріату є організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України. Структурні підрозділи Секретаріату Кабінету Міністрів України в межах покладених на них функцій забезпечують діяльність Кабінету Міністрів України, урядових комітетів, працюють за дорученнями Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, Віце-прем'єр-міністрів України, Міністра Кабінету Міністрів України та його заступників.

Відповідно до своїх основних завдань Секретаріат виконує такі функції:

-- координує розроблення та виконання органами виконавчої влади планів роботи Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, у тому числі законопроектних робіт відповідно до пріоритетів урядової політики;

-- координує роботу органів виконавчої влади, пов'язану з підготовкою проектів нормативно-правових актів та інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

-- проводить роботу з підготовки засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, здійснює контроль за своєчасним поданням відповідних матеріалів міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади;

-- забезпечує розроблення аналітичних, довідкових та інших матеріалів з питань, що розглядатимуться Кабінетом Міністрів України, урядовими комітетами, Прем'єр-міністром України, віце-прем'єр-міністрами України;

-- забезпечує дотримання регламенту та інших вимог щодо оформлення та проходження документів, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

-- готує експертні висновки щодо документів, поданих міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, щодо відповідності цих документів пріоритетам урядової політики, визначеним у планах роботи Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

-- повертає документи, подані міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, для доопрацювання у разі порушення вимог щодо їх оформлення;

-- сприяє міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади у доопрацюванні повернутих документів шляхом проведення консультацій з працівниками апарату зазначених органів;

-- складає протоколи засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, забезпечує їх направлення членам Кабінету Міністрів України;

-- організовує контроль за виконанням органами виконавчої влади рішень Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, а також доручень Прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України;

-- організовує проведення органами виконавчої влади моніторингу соціально-економічного стану та у разі потреби -- розроблення пропозицій щодо коригування урядової політики;

-- організовує вивчення та візування в органах виконавчої влади законів України, що надійшли на підпис Президентові України;

-- здійснює редагування проектів нормативно-правових актів та інших документів;

-- здійснює облік і систематизацію нормативно-правових актів;

-- забезпечує ведення діловодства;

-- здійснює фінансове, матеріально-технічне та господарсько-побутове забезпечення діяльності Кабінету Міністрів та урядових комітетів.

Структура Секретаріату Кабінету Міністрів України постійно піддається реформуванню. Остання така реорганізація була проведена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 88 «Питання Секретаріату Кабінету Міністрів України» (з наступними змінами). Згідно з названою постановою до складу Секретаріату Кабінету Міністрів України входять:

1. Керівництво Секретаріату Кабінету Міністрів України (Міністр Кабінету Міністрів України, перший заступник, три заступники).

2. Служба Міністра Кабінету Міністрів України.

3. Департамент кадрового забезпечення та персоналу.

4. Юридичний департамент:

-- Управління юридичної експертизи проектів актів законодавства;

-- Управління аналізу та проблем розвитку законодавства;

-- Відділ обліку та систематизації актів законодавства;

-- Відділ редакційної роботи.

5. Департамент економічної політики:

-- Управління стратегії реформування економіки та стратегічного планування;

-- Управління міжнародного співробітництва, міждержавних відносин та зовнішньоекономічної політики;

-- Управління фінансової політики;

-- Управління стратегії реформування відносин власності та регуляторної політики;

-- Управління експертизи, аналізу та дерегуляції розвитку реального сектору економіки;

-- Управління економічної взаємодії з новими незалежними державами Східної Європи та Центральної Азії;

-- Управління з питань європейської інтеграції.

6. Управління адміністративної реформи.

7. Управління підготовки та організаційного забезпечення проведення засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

8. Перше управління;

9. Управління експертизи та аналізу оборонно-мобілізаційної роботи, діяльності правоохоронних органів та органів юстиції;

10. Управління експертизи та аналізу розвитку техногенної, екологічної, ядерної безпеки та природокористування;

11. Управління моніторингу та ринкових перетворень в енергетичному секторі економіки;

12. Управління координації здійснення аграрної політики;

13. Господарське управління;

14. Відділ бухгалтерського обліку, фінансів та планування господарської діяльності;

15. Відділ протокольного забезпечення та прийому офіційних делегацій;

16. Прес-служба Кабінету Міністрів України;

17. Департамент діловодства та моніторингу:

-- Управління організації роботи із зверненнями громадян

18. Історико-документальний відділ;

19. Департамент зв'язків з Верховною Радою України та моніторингу інформації:

-- Управління забезпечення зв'язків з Верховною Радою України;

-- Управління зв'язків з громадськістю;

-- Управління стратегії розвитку інформаційних ресурсів та технологій.

20. Департамент координації здійснення соціальної, гуманітарної та регіональної політики:

-- Управління науково-технічного та гуманітарного розвитку;

-- Управління стратегії реформування соціальних відносин;

-- Управління з питань взаємодії з місцевими органами влади.

21. Департамент оборонної, оборонно-промислової політики та військово-технічного співробітництва.

Робота апарату вищого органу виконавчої влади організовується згідно з Положенням про Секретаріат Кабінету Міністрів України, положеннями про структурні підрозділи Секретаріату, наказами Міністра Кабінету Міністрів України [Тимчасове положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 p. № 761].

Завідуючих відділами і начальників управлінь призначає Прем'єр-міністр за поданням Міністра Кабінету Міністрів України і за погодженням з відповідним віце-прем'єром, який координує цей підрозділ. Завідуючих секторами і заступників завідуючих відділами Міністр Кабінету Міністрів України призначає і звільняє за погодженням з відповідним віце-прем'єром, а інших співробітників апарату -- самостійно.

Служби Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, Віце-прем'єр-міністра України (далі -- Служби) є самостійними патронатними підрозділами, які забезпечують діяльність відповідних посадових осіб уряду і їм безпосередньо підпорядковуються. Порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 851.

Служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра України, Положенням про Службу, а також наказами і дорученнями Міністра Кабінету Міністрів України щодо порядку проходження державної служби та організації роботи в Секретаріаті.

Основними завданнями Служби є сприяння реалізації політичних цілей Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра (далі -- Урядовця), створення належних умов для його роботи та забезпечення зв'язку з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськістю, іноземними та міжнародними організаціями, засобами масової інформації.

Відповідно до основних завдань Служба виконує такі функції:

-- забезпечує надання Урядовцеві консультацій з політичних та фахових питань;

-- забезпечує організацію робочого часу Урядовця, опрацьовує його робочі плани, організовує та забезпечує проведення його нарад, зустрічей та поїздок;

-- здійснює попередній розгляд і аналіз документів, що надходять на адресу Урядовця;

-- готує за погодженням з відповідним структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів України проекти доручень Урядовця, здійснює контроль за виконанням певних доручень та про результати інформує Урядовця;

-- приймає на підпис і візування Урядовцем документи;

-- організовує підготовку незалежних експертних висновків, а також прогнозів політичних та соціально-економічних наслідків прийняття проектів рішень Кабінету Міністрів України, що подаються на розгляд Урядовця (за окремими дорученнями);

-- разом з відповідним структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів України узгоджує черговість та готує погодинні графіки розгляду питань на засіданнях Урядового комітету, очолюваного Урядовцем;

-- організовує підготовку матеріалів та готує тексти для виступів Урядовця на засіданнях Кабінету Міністрів України, колегій центральних органів виконавчої влади, наукових конференціях, нарадах, а також для проведення прес-конференцій, публічних виступів і налагодження зв'язків з громадськістю (у тому числі недержавними організаціями, профспілками);

-- організовує підготовку та проведення прийомів Урядовцем делегацій і окремих відвідувачів;

-- координує діяльність радників Урядовця, які працюють на громадських засадах;

-- виконує інші функції відповідно до доручень Урядовця і покладених на неї завдань.

Служба має право одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади документи та інформацію, необхідні для виконання покладених на неї завдань. Служби у своїй діяльності взаємодіють між собою та з іншими структурними підрозділами Секретаріату Кабінету Міністрів України шляхом проведення спільних нарад і консультацій, погодження планів роботи тощо. Усі спірні питання, що виникають під час взаємодії Служби з іншими структурними підрозділами Секретаріату, вирішуються Міністром Кабінету Міністрів України [Порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 851].

Структура Служби Прем'єр-міністра України затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1999 р. № 2381 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 466 від 09.03.2000 р. та № 660 від 20.06.2001 p.). Згідно з названою постановою, до складу Служби Прем'єр-міністра України входять:

-- Керівник Служби Прем'єр-міністра України;

-- Прес-служба Прем'єр-міністра України;

-- Прес-секретар Прем'єр-міністра України, керівник Прес-служби Прем'єр-міністра України;

-- Секретаріат Прем'єр-міністра України;

-- Керівник Протоколу Прем'єр-міністра України;

-- Група радників Прем'єр-міністра України;

Структура патронатних служб Першого віце-прем'єр-міністра і віце-прем'єр-міністрів України майже аналогічні структурі Служби Прем'єр-міністра України. До їх складу входять керівник Служби, помічники, прес-секретар, радники, експерти, головні спеціалісти, провідні спеціалісти.

Службу очолює керівник, який призначається на посаду і звільняється з посади Державним секретарем Кабінету Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра.

Керівник Служби:

-- здійснює керівництво діяльністю Служби і несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань;

-- формує поточні (щоденні) та перспективні (на тиждень, місяць) плани роботи Урядовця, встановлює графік особистого прийому ним громадян;

-- за дорученням Урядовця бере участь у засіданнях очолюваного ним Урядового комітету, а також колегій центральних органів виконавчої влади, діяльність яких у межах своїх повноважень спрямовує, координує та контролює Урядовець;

-- подає на підпис і візування Урядовцеві документи та у разі потреби дає пояснення з відповідних питань;

-- надсилає у разі потреби документи, які надходять на ім'я Урядовця, на розгляд керівників відповідних структурних підрозділів Секретаріату, у тому числі інших патронатних служб;

-- організовує підготовку нарад, які проводить Урядовець;

-- співпрацює з питань координації роботи з Державним секретарем, інформує його регулярно (щоденно) про графік роботи Урядовця, а також співпрацює з керівниками служб інших членів Кабінету Міністрів України;

-- організовує діловодство в Службі, забезпечує дотримання режиму секретності та службової таємниці;

-- розподіляє обов'язки між працівниками Служби та затверджує їх посадові інструкції, проводить роботу з добору працівників і підвищення їх кваліфікації;

-- забезпечує належну службову дисципліну, вносить Урядовцеві та Державному секретареві пропозиції щодо заохочення, просування по службі, присвоєння рангу працівникам Служби, а також притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

-- організовує створення належних умов для роботи працівників Служби, вносить пропозиції Державному секретареві щодо її фінансового та матеріально-технічного забезпечення;

-- виконує інші функції, що випливають з Положення про Службу та доручень Урядовця.

Помічники:

-- здійснюють попередній розгляд і аналіз документів, що надходять до Служби, готують разом з відповідним структурним підрозділом Секретаріату проекти доручень Урядовця, а з питань, що потребують більш детального опрацювання, оформляють передачу цих документів керівнику структурного підрозділу Секретаріату;

-- доповідають Урядовцеві кореспонденцію, щоденно подають інформацію, складену за результатами огляду преси;

-- допомагають керівникові Служби у формуванні планів роботи Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра;

-- готують проекти доручень Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра за результатами проведення ним нарад, прийомів делегацій, окремих відвідувачів;

-- вирішують організаційні питання, пов'язані з відрядженнями Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра;

-- забезпечують організацію проведення протокольних заходів за участю Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра;

-- виконують за дорученням керівника Служби його обов'язки у разі відсутності керівника Служби.

Прес-секретар забезпечує висвітлення діяльності та роз'яснення офіційної позиції Урядовця в засобах масової інформації; бере участь в інформаційному забезпеченні діяльності Урядовця; організовує прес-конференції та брифінги Урядовця з представниками засобів масової інформації.

Радники, експерти, головні спеціалісти:

-- готують експертні висновки і прогнози політичних та соціально-економічних наслідків прийняття проектів рішень Кабінету Міністрів України, що подаються на розгляд Урядовця (за окремими дорученнями);

-- забезпечують підготовку матеріалів та готують тексти для виступів Урядовця на засіданнях Кабінету Міністрів України, нарадах, у засобах масової інформації тощо;

-- беруть участь у підготовці проектів протокольних рішень нарад у Урядовця та засідань Урядового комітету;

-- готують аналітичні та інформаційні матеріали з окремих питань, що належать до компетенції Урядовця;

-- організовують підготовку експертних висновків до законопроектів, що вносяться до Верховної Ради України іншими, крім Кабінету Міністрів України, суб'єктами права законодавчої ініціативи;

-- координують діяльність радників Урядовця, які працюють на громадських засадах.

Провідні спеціалісти:

-- забезпечують щоденну роботу Урядовця; . -- ведуть діловодство в Службі;

-- виконують функції, пов'язані з технічною підготовкою нарад, прийомів делегацій та окремих відвідувачів Урядовцем, зокрема

збирання необхідних матеріалів, інформування керівників та інших осіб про час і місце проведення нарад, зустрічей, реєстрація учасників;

-- забезпечують робоче місце Урядовця необхідними матеріалами та канцелярським приладдям;

-- організовують телефонні переговори, приймають і передають телефонограми, здійснюють реєстрацію телефонних дзвінків за відсутності Урядовця з наступним інформуванням про них Урядовця або керівника Служби;

-- виконують інші завдання за дорученням Урядовця та керівника Служби.

Працівники Служби призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром Кабінету Міністрів України за поданням керівника Служби. Штатний розпис Служби затверджується Міністром Кабінету Міністрів України в межах затвердженої Кабінетом Міністрів України граничної чисельності працівників відповідної Служби [Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1999 р. № 2381].

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 88 «Питання Секретаріату Кабінету Міністрів України» (з наступними змінами) граничну чисельність працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України встановлено у кількості 516 осіб, патронатної служби Прем'єр-міністра України -- 38 осіб, Першого віце-прем'єр-міністра України -- 8 осіб, Віце-прем'єр-міністрів України -- по 7 осіб. Крім того, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, Віце-прем'єр-міністри України та Міністр Кабінету Міністрів України можуть мати радників на громадських засадах з числа високопрофесійних фахівців [Постанова Кабінету Міністрів України «Питання Секретаріату Кабінету Міністрів України» від 24 січня 2000 р. № 88].

Розділ 2. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

2.1 Система, порядок формування і основи діяльності центральних органів виконавчої влади

З 1990 року в нашій державі йде активний процес пошуку і створення ефективно функціонуючої системи центральних органів виконавчої влади, який супроводжується значними змінами в їх складі та взаємозв'язках. Однак наявні кризові явища свідчать, що ця мета поки що не досягнута. Остання суттєва реформа системи центральних органів виконавчої влади почалася наприкінці 1999 року і триває досі. На відміну від минулих реформ нинішня відзначається досить чітким концептуальним підходом, що отримав своє висвітлення на сторінках наукових видань (Медведчук В. Адміністративна реформа як засіб вдосконалення державного управління // Вісник Академії правових наук України. -- Харків, 1998. -- № 2 (13). -- С. 66--75). Сутність цієї реформи полягає не у новому перерозподілі владних повноважень чи кадрово-структурній перестановці, а у переході до нової «філософії» управління, що тяжіє до поміркованого лібералізму. Зміст цієї «філософії» відносно центральних органів виконавчої влади полягає, з одного боку, в припустимій мінімізації втручання держави в особі органів виконавчої влади в життєдіяльність суспільства, особливо підприємницьких суб'єктів, в переорієнтації діяльності органів виконавчої влади з суто адміністративно-розпорядчих функцій на надання управлінських послуг громадянам, тобто послуг, пов'язаних з юридичним оформленням цими органами умов, необхідних для належної реалізації або охорони прав і свобод громадян (видача дозволів, здійснення реєстрації тощо), а з іншого боку -- в збереженні за виконавчою владою достатніх важелів управління суспільне важливими процесами, коли це є необхідним і виправданим (Авер'янов В. Центральні органи виконавчої влади України: концептуальний підхід до класифікації в контексті адміністративної реформи в Україні // Вісник Академії правових наук України. -- Харків, 1999. -- № 1 (16). -- С. 42--50).

За змістом п. 12 ст. 92 та ч. 2 ст. 120 Конституції, організація, повноваження і порядок діяльності центральних органів виконавчої влади мають визначатися виключно Конституцією і законами України. Однак, в умовах відсутності відповідної законодавчої бази ці питання регламентуються на підзаконному рівні -- указами Президента України. Зокрема, нині система, будова і порядок формування центральних органів виконавчої влади визначається Конституцією України та Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572/99 (з наступними змінами). Згідно з названим Указом, до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Як справедливо зазначається у спеціальній літературі, зазначені органи називаються центральними, оскільки у своїй діяльності представляють інтереси «центру», а не окремих територій, місць, і до того ж їх компетенція поширюється на всю територію країни (Битяк Ю. Оновлення змісту діяльності органів виконавчої влади -- головна мета адміністративної реформи // Вісник Академії правових наук України. -- Харків, 2000. -- № 4(19). -- С. 10--19).