Правова поведінка

За характером наслідків і ступенем суспільної небезпечності серед міжнародних правопорушень розрізняють: найтяжчі (злочини проти людства), серйозні та ординарні.

Злочини проти людства - це найтяжчі міжнародні правопорушення, які ставлять під загрозу загальний мир і безпеку держав та народів.

Поняття і класифікація злочинів проти людства закріплені у статутах Нюрнберзького і Токійського міжнародних воєнних трибуналів, створених після Другої світової війни для покарання головних німецьких та японських воєнних злочинців. Згідно з положеннями і принципами цих статутів, які були підтверджені спеціальними резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 року та від 21 листопада 1947 року, злочини проти людства поділяють ,на три основні групи: злочини проти миру, воєнні злочини та злочини проти людяності.

Злочини проти миру - це планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни, участь у плануванні чи змові, спрямованих на їх здійснення тощо.

Воєнні злочини - це порушення законів і звичаїв ведення війни. Наприклад, використання забороненої зброї; безглузде, невиправдане військовою необхідністю руйнування та спустошення населених пунктів; використання дітей як військової сили; вбивства військовополонених чи погане поводження з ними, затримання заручників тощо.

Злочини проти людяності - це посягання на загальновизнані права і свободи людини. Наприклад, найнебезпечнішими злочинами проти людяності визнаються расизм, апартеїд та геноцид.

Расизм - це система поглядів, політика або практичні дії, що ґрунтуються на переконанні у фізичній і психологічній неповноцінності окремих людських рас, про вирішальний вплив расових ознак на історію суспільства і пропагують ідею "природного" поділу народів на "нижчі" та "вищі" раси, одні з яких нібито природою створені для панування, а другі приречені бути об'єктом експлуатації. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1966 року оголосила злочином будь-яке поширення ідей, що ґрунтуються на расовій винятковості або ненависті, підбурювання до актів, які спрямовані проти будь-якої раси або групи осіб іншого кольору шкіри або етнічного походження, а також надання будь-якої допомоги для проведення расистської діяльності.

Апартеїд - крайня форма расової дискримінації, що означає позбавлення або істотне обмеження загальновизнаних прав і свобод певної групи населення. Одним із виявів апартеїду є сегрегація, тобто відділення або ізоляція певної раси або етнічної групи шляхом насильницького або добровільного поселення на обмеженій території, або шляхом встановлення перешкод для соціального спілкування (роздільного проживання, навчання, виховання) тощо. Гасло "Тільки для білих!" тривалий час було популярним в Америці.

Міжнародна конвенція від ЗО листопада 1973 року про припинення злочину апартеїду і покарання за нього кваліфікує апартеїд як злочин проти людяності.

Геноцид, тобто дії, що чиняться з наміром знищити цілком або частково певну національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку, у тому числі: вбивство членів такої групи; заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень або спричинення розумового розладу; навмисне створення для певної групи таких життєвих умов, які розраховані на її фізичне знищення; заходи, спрямовані на те, щоб запобігти народжуваності дітей у середовищі такої групи; насильницька передача дітей з однієї групи в іншу тощо. Геноцид злочином проти людства було визнано Конвенцією від 9 грудня 1948 року.

Серйозні міжнародні правопорушення - це такі порушення норм міжнародного права, які хоча і не ставлять під загрозу загальний мир та безпеку держав і народів, але зачіпають їхні істотні інтереси. Наприклад, радіоактивне забруднення навколишнього середовища, порушення свободи відкритого моря (державне піратство), передача ядерною державою ядерної зброї неядерній державі, виробництво і накопичення забороненої зброї тощо.

Ординарні міжнародні правопорушення - це такі порушення міжнародно-правових норм, які зачіпають інтереси окремих держав і народів. Наприклад, порушення угоди про розподіл водних ресурсів прикордонної річки.

Від міжнародних правопорушень слід відрізняти недружні акти, спірні ситуації та злочинні вчинки окремих фізичних осіб проти міжнародного права.

Недружній акт - це умисний вчинок держави, спрямований проти інтересів іншої держави, якщо при цьому не порушується міжнародний правопорядок. Наприклад, відмова держави задовольнити обґрунтовані претензії іншої держави, яка здійснює дипломатичний захист своїх фізичних і юридичних осіб, що перебувають на території недружньої держави, підвищення митних зборів тощо. Як правило, недружні акти є підставою для застосування реторсій, тобто правомірних вимушених недружніх актів у відповідь.

Спірна ситуація - це така ситуація у міжнародних відносинах, коли між державами з певних питань виникли суперечності, але порушення міжнародного правопорядку з їхнього боку немає.

Злочинні вчинки окремих фізичних осіб проти міжнародного права - це такі дії окремих фізичних осіб, які заборонені нормами національного права держав і боротьба з якими ведеться й відповідно до міжнародних угод та загальновизнаних міжнародно-правових звичаїв. Наприклад, піратство, тероризм, наркобізнес, торгівля людьми, виготовлення і продаж іноземної валюти тощо.

Слід відзначити, що першим міжнародним договором, який визначав міжнародні правопорушення, що можуть здійснюватися фізичними особами, була Лондонська угода 1945 року про статут Нюрнберзького суду. До цього часу, за визначеннями Гаазьких конвенцій про закони і звичаї війни 1899 та 1907 років, суб'єктами таких злочинів визнавались лише держави.

Висновки

Як я вже писала, розуміння правової поведінки, її ознак та видів дуже важливе для кожної людини, особливо для юриста. Я, як майбутній юрист, цілком усвідомлюю цю важливість. На мою думку, вона полягає у тому, що кожен громадянин нашої держави повинен хоча б поверхово знати і розуміти право, слідкувати за змінами у праві та у суспільстві загалом, оцінювати свої вчинки з точки зору права і не порушувати його норм. У багатьох випадках громадяни підлягають юридичній відповідальності тільки через те, що не знають права або ж не розуміють його. Але відома давня істина про те, що незнання закону не полегшує покарання. Тобто, якщо людина зробила неправомірний вчинок, посилаючись на те, що вона не знала, що її діяння суперечить закону, то це аж ніяк не звільняє її від покарання. Тому, при написанні своєї роботи я звернула найбільшу увагу саме на правопорушення. Адже кожен повинен розуміти, що за любе правопорушення настає юридична відповідальність, яка по своїй суворості відповідає вчиненому діянню. А тому, перед тим, як щось зробити, людина повинна усвідомити, чи законні її дії. Для цього потрібно вміти чітко розрізняти, яка поведінка є правомірною, а яка - правопорушенням.

Використана лытература

Бабій Б.М., Бурчак Ф.Г. Юридичний словник. - 2-ге вид., перер. і доповнене.-К., 1983. - 871с.

Кодекс України про адміністративні правопорушення. - К.: Парламентське видавництво, 1997.

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України. - 1996.

Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М. Колодій, Берлач А.І. та інші. -К.: Юрінком Інтер, 2006.

Копєйчиков В.В. Правознавство: Навчальний посібник / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та інші. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

Котюк І., Котюк О. Курс правознавства. Частина перша: Основи теорії держави і права. - К.: Версія - 2003.

Котюк І.І. Основи публічного права України. - К.: Логос, 1998.

Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально - правового значення. - К.: А.С.К., 1997.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. - К.,1994

Цивільний кодекс України. Офіційне видання . - К.: Парламентське видавництво,1997.