Зобов'язання з відшкодування моральної шкоди

Причини неоднозначного і неоднакового підходу до вирішення питання про розмір компенсації моральної шкоди. а також способів розв'язання цієї проблеми широко дискутуються в спеціальній літературі та серед юристів-практиків.

Основною причиною ускладнень при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, на нашу думку, є, по-перше, відсутність офіційно визнаних критеріїв для визначення обсягу моральної шкоди та розміру її компенсації, по-друге, наявність колізій та прогалин у чинному законодавстві України, по-третє, відсутність у теорії цивільного права єдиного, загальновизнаного підходу до вирішення проблеми розміру компенсації моральної шкоди, що в свою чергу не дає можливості однозначно тлумачити відповідні правові норми. Все це не дозволяє ефективно вирішувати практичні питання, які виникають при вирішенні судами України справ за позовами про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи, що компенсація моральної шкоди відбувається на емоційному рівні людської свідомості, то розмір такої компенсації повинен бути достатнім, щоб викликати у потерпілого, або дозволити йому отримати у майбутньому позитивні емоції такої глибини і сили, які здатні у повному обсязі компенсувати, врівноважити ті негативні відчуття і переживання, в яких полягає моральна шкода. Стосовно ж юридичних осіб, то розмір компенсації немайнової шкоди повинен бути достатнім для відновлення ділової репутації та інших нематеріальних активів у попередньому стані. Саме у цьому і полягає реалізація в інституті відшкодування моральної шкоди фундаментального принципу цивільного права - принципу повного відшкодування заподіяної шкоди.

З цього випливає, що проблема визначення розміру майнової компенсації моральної шкоди переходить в дещо іншу площину: по-перше, потрібно оцінити обсяг моральної шкоди - характер і обсяг душевних (психічних) та фізичних страждань потерпілого, а по-друге, визначити розмір майнової компенсації, який дозволив би потерпілому врівноважити пережиті страждання на емоційному рівні. Для юридичних осіб це механізм набуває іншого вигляду: оцінюється рівень зниження ділової репутації та обсягу нематеріальних активів потерпілого - юридичної особи, на підставі чого визначається розмір компенсації, достатній для їх поновлення.

Виходячи з викладеного вище, вважаємо, що ключовими моментами для вирішення вказаної проблеми є з'ясування питань щодо меж (мінімального і максимального розмірів) компенсації; та щодо способів та критеріїв оцінки обсягу заподіяної моральної (немайнової) шкоди та визначення конкретного розміру компенсації. Карнаух Т. відшкодування моральної шкоди в окремих категоріях справ// Юридичний вісник України №26 1 липня с 8-9;

Глава 2. Способи та критерії оцінки обсягу моральної шкоди

Як уже зазначалося вище, чинне цивільне законодавство України не визначає будь-якої методики оцінки обсягу моральної шкоди, завданої особі.

Більшість фахівців, як вітчизняних, так і зарубіжних, схиляються до необхідності вироблення єдиного підходу до способів оцінки обсягу моральної шкоди та розміру її компенсації. Проте, не даний час єдиної методики не існує ні в Україні, ні за її межами.

Разом з тим існує чимало теоретичних розробок цієї проблематики, які пропонують ой чи інший спосіб оцінки моральної шкоди. Вони є різними за своїм змістом, теоретичною базою, ступенем наукової обґрунтованості.

Із зарубіжного досвіду вбачається, що в різних країнах існують різні підходи до вирішення порушеного питання. Це зумовлено специфікою правового регулювання відшкодування моральної шкоди в національному законодавстві, практикою його застосування, а також особливостями правової системи тієї чи іншої країни.

В системі англо-американського загального права (Common Law), де джерелом права визнаються судові прецеденти, судовою практикою і доктриною визначені три загальнотеоретичні підходи до проблеми оцінки обсягу моральної шкоди: концептуальний, особистісний і функціональний. Суть першого полягає у проведенні аналогії з майновою шкодою: життя людини, здоров'я, честь, гідність, репутація, інші немайнові блага розглядаються як окремий "нематеріальний" вид власності, який має вартість (економічну оцінку). Звідси, наприклад, кожна частина людського тіла має об'єктивну цінність, і її втрата чи пошкодження (втрата функції) повинна бути компенсована грошима або іншим благом. у зв'язку з цим вироблений так званий "тарифний" спосіб (методика) визначення обсягу моральної шкоди, яка ґрунтується на численних прецедентах і виходить з принципу - "розмір компенсації залежить від тяжкості ушкодження". Наприклад, у Великобританії втрата ока оцінюється в 3 - 4 тис. фунтів стерлінгів, вказівного пальця - в 1250 фунтів. Оцінюватися може не лише тяжкість ушкодження, а саме страждання - "вартість" страждання визначається як грошова сума, за яку людина добровільно погодилася б його пережити (наприклад, біль).

В деяких рішеннях судів застосовується так званий "часовий підхід", який передбачає, що гострота сприйняття морального страждання як такого, чи викликаного стражданням фізичним, пом'якшується з плином часу. Так Апеляційний суд одного із штатів США у своєму рішенні, яке набуло статусу прецеденту, присудив наступні компенсаційні виплати за моральну шкоду, нанесену в результаті дорожньо-транспортної пригоди: 100 доларів США в день протягом першого місяця після аварії, 50 доларів США в день - протягом другого, 20 доларів США в день - протягом решти чотирьох місяців. Очевидним є те, що наведені цифри встановлені довільно.

У вітчизняній і пострадянській літературі вже пропонувалося розробити перелік ушкоджень і відповідні розміри компенсації, якими могли б керуватися суди при винесенні рішень. Умовність таких сум компенсації моральної шкоди допускалась, виходячи з того, що така ж умовність існує при відшкодуванні матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я каліцтва. Однак, концептуальний підхід і запропонована ним "тарифна" методика оцінки обсягу моральної шкоди не враховує суб'єктивність моральних і фізичних страждань, які залежать від психофізичних особливостей кожного індивіда, його соціальний статус, інші диференційні ознаки. Пропозиції ж застосування "тарифна" системи з відхиленням від встановлених ставок із врахуванням особливостей потерпілого, є, на нашу думку, також необґрунтованими, оскільки у різних випадках ці відхилення будуть настільки значними, що будь-яка ставка (тариф) втрачає сенс.

В основу іншого, функціонального, підходу покладено принцип збереження статусу індивіда, який випливає його соціальної функції. Функціональний метод визначення розміру компенсації моральної шкоди виходить з того, наскільки заподіяна шкода змінила соціальний статус особи порівняно з тим, що існував попередньо. Звідси випливає, що розмір компенсації, який стягується на користь потерпілого, повинен бути достатнім для забезпечення його засобами, які дозволяють певним чином змінити попередні заняття, звички, зберегти такий спосіб життя, який існував до заподіяння шкоди. Даний спосіб не застосовується для визначення розміру компенсації за шкоду, заподіяну дітям, оскільки їх соціальний статус ще не сформовано. Цивільне право україни (В запитаннях та відповідях) 2005 р Харків Є.О. Харитонов. Ст. 568 -569;

Очевидно, що функціональний метод виходить із розміру уже проведених або майбутніх витрат потерпілого на збереження попереднього статусу. Тим самим сфера його застосування зводиться до випадків, що зумовлюють зміну способу життя особи. Крім того, при оцінці обсягу моральної шкоди за функціональним способом не враховується ступінь глибини моральних страждань потерпілого, які носять виключно суб'єктивний характер.

Недоліки цього способу враховані у так званому особистісному методі оцінки моральної шкоди. Цей підхід ґрунтується на постулаті, що глибина душевних переживань особи залежить від особливостей психіки, а грошова (майнова) компенсація повинна згладити втрату потерпілим можливості насолоджуватися життям у теперішньому і майбутньому. Зрозуміло, що розмір компенсації у цих випадках визначається довільно.

Дещо інші принципи покладені в основу способів оцінки обсягу моральної шкоди та розміру компенсації у країнах континентальної (романо-германської) системи права. В більшості розвинутих країн жодної методики, яка ґрунтується на розрахунках розміру моральної шкоди не існує, і з врахуванням особливостей розуміння цього інституту - не може існувати. Оцінка обсягу моральної шкоди повністю передана на вирішення суду. При цьому суд повинен керуватися вимогами справедливості, поміркованості та розумності.

Наприклад, у Франції суддя при постановлені рішення не зв'язаний будь-якими розрахунками чи критеріями визначення обсягу фактичної шкоди, а лише вимогами справедливості компенсації, розмір якої повинен бути достатнім для згладжування негативних наслідків заподіяння шкоди та полегшення становища потерпілого. Аналогічної позиції дотримується законодавство Болгарії. Таким же шляхом розвивається інститут відшкодування моральної шкоди в Російській Федерації.

Найбільш вдалим з точки зору правової природи інституту відшкодування моральної шкоди є вирішення питання про оцінку обсягу цієї шкоди та розміру її компенсації в цивільному праві ФРН. У Німеччині було вироблено судовою практикою і законодавчо закріплено критерії, які на основі принципів справедливості, поміркованості і розумності дозволяють з достатньою мірою об'єктивності оцінити фактичний обсяг заподіяної особі моральної шкоди та визначити відповідний розмір компенсації. Суд при вирішенні справ виходить з того, що дійсний (умовно дійсний) обсяг моральної шкоди, а отже, сума належної потерпілому компенсації залежать, зокрема, від душевних та фізичних страждань, їх тривалості, віку потерпілого, його психічних особливостей, схильності (або несхильності) до переживань тощо. На сам розмір компенсації впливає також ступінь вини заподіювача шкоди, деякі інші обставини. Крім того при оцінці обсяг шкоди та визначення розміру її компенсації суди враховують грошові суми, які раніше присуджувалися у справах, пов'язаних з аналогічними деліктами (тобто судову практику, яка склалась на момент постановлення рішення). Саме ці суми визнаються базовими для визначення розміру компенсації і підлягають коригуванню в бік зменшення чи збільшення, виходячи із конкретних обставин справи - критеріїв оцінки моральної шкоди.

Такий досвід у розв'язанні порушеної проблеми є, на нашу думку, найбільш прийнятним і вартим для запозичення. Тим більше, що судова практика в Україні іде саме шляхом вироблення певних критеріїв, які б дозволили з тією чи іншою мірою об'єктивності оцінити обсяг моральної шкоди і призначити потерпілому справедливий, поміркований і розумний розмір її компенсації.

Як уже зазначалося, з принципу повного відшкодування заподіяної шкоди при визначенні розміру компенсації моральної шкоди слід виходити із обсяг фактичної шкоди, заподіяної потерпілому, з врахуванням всіх обставин конкретної справи. Розмір компенсації за загальним правилом повинен відповідати обсягу заподіяної шкоди, окрім випадків, коли керуючись вимогами справедливості, поміркованості і розумності, суд може зменшити суму компенсації, аби її розмір був не більший, аніж достатній для розумного задоволення потерпілого.

Звідси постає питання про науково обґрунтований та справедливий спосіб оцінки обсягу моральної шкоди, а також визначення розумного розміру її компенсації.

На нашу думку, найбільш адекватним природі самої моральної шкоди може бути спосіб, який базується на системі науково обґрунтованих і формально виражених (принаймні у судовій практиці) критеріїв оцінки обсягу моральної шкоди (визначення розміру компенсації) та критеріїв, які впливають на цей розмір.

Аналіз судової практики свідчить, що суди роблять спробу окреслити конкретні критерії, за якими визначається обсяг заподіяної моральної шкоди. Відповідно до змісту п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань (враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації - останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану), з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача (зокрема, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо)та інших обставин. Як є зазначено в ЦК ст. 23.

Суди, зокрема Радянський районний суд м. Києва, вирішуючи справи цієї категорії, при визначенні розмірів компенсації за моральну шкоду, враховували регіон поширення відомостей, публікацією яких заподіяна така шкода, - у справах про захист честі, гідності, ділової репутації; час, протягом якого потерпілий відшкодовував поновлення у правах, майновий стан потерпілого та завдавача шкоди - у справах про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, залиттям квартири та ін.

Проблеми визначення системи критеріїв оцінки моральної шкоди досить широко обговорюються у спеціальній літературі. Зокрема, пропонується оцінювати обсяг моральної шкоди виходячи з розміру сумарного психотравмуючого впливу цієї шкоди, для визначення якого враховуються:

Інтенсивність психотравмуючого впливу, викликаних ним відхилень у психо-фізіологічному стані потерпілого:

1) інтенсивність та тривалість фізичних страждань;

2) порушення психічних процесів, функцій, властивостей, якостей;

3) порушення фізіологічних параметрів, погіршення здоров'я;

4) ступінь зворотності - незворотності негативних відхилень, строки відновлення, прогнози.

5) величина шкоди, що завдана соціальному престижу і діловій репутації потерпілого.

6) ступінь порушення життєвих планів і перспектив.

7) ступінь порушення професійних планів і перспектив.

8) розмір майнової шкоди, що завдана потерпілому.

9) негативний вплив обставин, що виникли внаслідок протиправних дій на близьких, родичів і знайомих потерпілого.

10) можливі негативні аспекти подальшої поведінки завдавача шкоди.

Однак, перелічені критерії дають змогу оцінити моральну шкоду лише з одного - психологічного аспекту.

Більш вдалим, на нашу думку, є визначення критеріїв оцінки моральної шкоди зроблене С.І. Шімон і В.П. Паліюком. До таких критеріїв належать:

1) характер моральних страждань;

2) тяжкість ушкодження здоров'я;

3) вид моральних страждань;

4) глибина (або ступінь) психічних страждань;

5) істотність вимушених змін у житті потерпілого;

6) тривалість негативних наслідків (страждань);

7) час, що минув з моменту виникнення моральної шкоди, у випадках короткочасної або тривалої дії страждань;

8) регіон поширення відомостей (коло обізнаних осіб);

9) спосіб поширення відомостей;

10) ступінь зниження престижу, ділової репутації залежно від характеру діяльності особи. Салко О.В. До питання обчислення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди//Молодь в юридичній літературі - 2002 №17 с120;

Крім того, вказані критерії пропонується поділити на два види: загальні і спеціальні (окремі). До загальних слід відносити ті критерії, які застосовуються до всіх категорій справ і без яких взагалі неможливо встановити наявність цієї шкоди та її розмір. Стосовно окремих критеріїв, то вони мають відношення до індивідуальних ознак потерпілого або зазначені у спеціальних законах, що регулюють ті чи інші правовідносини (наприклад, у справах про захист честі, гідності, ділової репутації; про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, тощо).

Слушно, на нашу думку, критерієм оцінки моральної шкоди обрано характер моральних (душевних та фізичних) страждань, оскільки вони є основним змістом її поняття. Залежно від характеру моральні страждання можуть бути поділенні на прості переживання; страждання; страждання, пов'язані з фізичними болем.

Правильно критерієм оцінки обсягу моральної шкоди визнано вид страждань, під яким, мабуть, слід розуміти їх зовнішній прояв, тобто ті відчуття потерпілого, які виникли в нього в наслідок порушення суб'єктивних прав: фізичні - це біль, нудота, ядуха, запаморочення, свербіння, трясця, гарячка та інші хворобливі відчуття, а душевні (психічні) - відчай, горе, страх; сором, приниження; занепокоєння, знервованість та інші. Уявляється, що фізичні страждання повинні враховуватися лише у сукупності з психічними, оскільки вони тісно переплітаються у свідомості людини.

Безумовним критерієм оцінки моральної шкоди є глибина (або ступінь) страждань. Глибина фізичних страждань може бути визначена через ступінь тяжкості ушкодження здоров'я: легке, середнє, тяжке. Що ж стосується психічних страждань (душевного болю), то вважаємо, що можна виділити наступні ступені: незначний душевний біль; значний душевний біль; сильний; нестерпний; душевний біль руйнівної для психічного здоров'я сили. Сидоренко Н. Тягайло О. «Теория и практика морального вреда»//юр практика 2008 №23 -12 авг с.15;

Цілком обґрунтовано буде визнати критерієм оцінки обсягу моральної шкоди істотність змін у житті потерпілого та їх тривалість у часі. Моральні страждання можуть носити різний характер і по-різному знаходити свій вияв у часі - одні проявляються відразу (смерть близької людини), інші з часом (втрата професійної працездатності, що перешкоджає веденню повноцінного життя). Ці негативні наслідки можуть бути поділені на три групи залежно від їх тривалості та можливості відновлення понесених втрат:

1. Повністю відновні (наприклад, психічні хвилювання, незначне нервове збудження, стрес без ускладнень здоров'я). Це короткочасні розлади, які з часом зникають, не впливаючи на спосіб життя потерпілого, який повністю повертається до попереднього стану.

2. Більш складні розлади душевного стану (наприклад, неврози, переживання у зв'язку із змінами способу життя, втратою перспектив, можливості зробити кар'єру, зменшення можливості одержання позитивних емоцій). Ці втрати є тривалими у часі, але можуть бути компенсовані іншими благами, а вимушені зміни у житті - відновленні. Наприклад, зміна місця проживання особи внаслідок розголошення таємниці усиновлення.

3. Останню групу становлять втрати, які є невідновними, вони залишаються довічно і змінюють усе життя потерпілого. Такі втрати мають місце у разі каліцтва, непоправного спотворення обличчя, втрати близької людини тощо.

Ці групи негативних наслідків можуть дути охарактеризовані як короткочасні, тривалі і довічні, а зміни в житті людини - як неістотні (що можуть бути повністю відновлені) та істотні (що можуть бути відновлені частково або є невідновними).

Однак при визначенні істотності змін у способі життя особи (зокрема, втрата перспектив, можливості створити сім'ю, зробити кар'єру) необхідно враховувати реальну можливість особи реалізувати втрачену перспективу, а не її абстрактні бажання чи безпідставні сподівання, які й до заподіяння шкоди були нездійсненними.

Щодо страждань, які тривають у часі і не спричинили суттєвих негативних змін у житті потерпілого, то через певний час такі страждання згладжуються і з часом навіть забуваються. Тому, на нашу думку, у випадках коли страждання не є довічними, то розмір компенсації безпосередньо після нанесення моральної шкоди має бути вищим, ніж розмір компенсації такої шкоди через відносно значний проміжок часу.

Що стосується спеціальних критеріїв оцінки моральної шкоди, зокрема у справах про захист честі, гідності, ділової репутації, то такими слід визнати коло осіб, обізнаних з неправдивими відомостями; регіон поширення відомостей; спосіб їх поширення; статус потерпілого; характер його професійної діяльності. У випадку заподіяння моральної шкоди через смерть близької людини (члена сім'ї) необхідно, на нашу думку, враховувати характер відносини між загиблим та потерпілим; ступінь близькості; спільність проживання. Проте, у будь-якому разі потрібно виходити з характеру міжособових стосунків.

В літератури критеріями оцінки моральної шкоди нерідко називають ще, ступінь вини (завдавача, потерпілого), характер діяння особи, яка заподіяла шкоду, майнових стан завдавача і потерпілого тощо. Однак, на нашу думку, ці обставини є швидше факторами, які впливають на остаточний розмір компенсації, допускаючи її зміну, переважно в бік зниження.

Зважаючи на суттєву відмінність між поняттям моральної шкоди, завданої фізичній особі, і немайнової шкоди, спричиненої юридичній особі, слушною є думка визначення окремих критеріїв оцінки моральної шкоди для юридичних осіб.

Очевидно, що такі критерії як характер чи вид душевних та фізичних страждань не можуть бути застосовані для оцінки немайнової шкоди нанесеної підприємству, установі або організації. В літературі пропонується вирішувати проблему оцінки немайнової шкоди по-різному.

Для визначення обсягу немайнової шкоди для юридичних осіб, прийнятними вважаються наступні напрямки:

1. Визначення характеру суспільного резонансу в результаті вчинення проти юридичної особи протиправного діяння.

2. Вивчення характеру і обсягу витрат на ліквідацію наслідків протиправної дії (бездіяльності).

3. Дослідження питання про позначення на працівниках юридичної особи наслідків протиправної дії.

4. Визначення розміру шкоди, завданої планам і перспективам діяльності юридичної особи.

Виходячи з цього, найбільш вдалими, на наш погляд, є наступні критерії оцінки такої шкоди:

1. Ступінь шкоди, завданої діловій репутації (нематеріальним активам).

2. Статус юридичної особи, що визначається її рейтингом на ринку в даній сфері діяльності.

3. Чутливість ділової репутації юридичної особи для її конкурентоспроможності, що залежить від специфіки діяльності.

4. Ступінь негативних емоційних переживань співробітників юридичної особи, а також вимушені втрати їх часу і зусиль.

5. Наслідки негативної поведінки завдавача після звершення протиправного діяння (якщо таке мало місце).

Глава 3. Визначення розміру компенсації моральної (немайнової ) шкоди

Наведені вище критерії дають змогу оцінити обсяг моральної (немайнової) шкоди не в абсолютних показниках, з точки зору відносності глибини тих чи інших страждань (втрат немайнового характеру) та обсягу спричиненої ними шкоди.

В літературі зустрічаються спроби створення методик які дозволяють визначати обсяг моральної (немайнової) шкоди у абсолютних показниках і встановлювати відповідний розмір компенсації. Проте, на нашу думку, такі спроби приречені на невдачу, оскільки усі вони спираються на певний базовий розрахунковий рівень, який завжди є умовний, а визначений на його основі розмір компенсації не узгоджується з принципом повного відшкодування завданої шкоди та з вимогами відповідності розміру компенсації обсягу самої шкоди.

Зважаючи на це, слід погодитися з думкою, що конкретний розмір компенсації у кожному випадку повинен призначатися судом на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи (критеріїв оцінки моральної шкоди), принципу повного відшкодування моральної шкоди, враховуючи вимоги розумності і справедливості. Саме таке вирішення цієї проблеми пропонується у проекті ЦК України.

У зв'язку з цим, постає інше, не менш важливе, питання, з якого базового розміру компенсації моральної шкоди слід виходити суду при вирішенні конкретних справ даної категорії.

Найбільш правильною уявляється позиція, часто висловлювана в літературі, що таким базовим рівнем може бути лише суть позовних вимог потерпілого. Враховуючи таку особливість моральної (немайнової) шкоди як неповторність психічних реакцій людини, індивідуальність сприйняття дійсності, можна зробити висновок, що потерпілий єдиний спроможний знайти еквівалент власним стражданням. Суд лише повинен слідкувати, щоб розмір компенсації відповідав вимогам розумності і справедливості. Питання про зміну розміру компенсації повинно розглядатися судом лише у випадку, коли заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, явно не відповідають негативним наслідкам, є непомірно високими. Слушною, на наш погляд, є думка, що зміна розміру компенсації можлива лише у бік зменшення порівняно із заявленим у позові з обов'язковим обґрунтуванням такого рішення. Про збільшення судом розміру компенсації моральної шкоди не може бути і мови, оскільки це суперечило б принципу диспозитивності.

Отже, суть позовних вимог потерпілого (заявлений розмір компенсації, його обґрунтування, виходячи з характері та ступеня моральних страждань) є тією базою, з якої повинен виходити суд при вирішенні питання про розмір компенсації.

Проте, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд у необхідних випадках може відійти від принципу відповідності розміру компенсації обсягу заподіяної моральної шкоди. Підставою для цього можуть бути передбачені законом обставини, за наявності яких, суд може зменшити розмір відшкодування.

Таким чином, у випадках, коли груба необережність потерпілого, що сприяла виникненню або збільшенню обсяг моральної (немайнової) шкоди, суд виходячи з конкретних обставин справи може зменшити розмір компенсації (за чинним ЦК України - також і відмовити у відшкодуванні шкоди). При цьому, на нашу думку суд повинен встановити факт наявності моральної шкоди, оцінити обсяг цієї шкоди, визначити розмір компенсації та зменшити суму відшкодування пропорційно ступеня вини потерпілого та завдавача (наприклад, у процентному відношенні).

Оскільки у справах про відшкодування моральної шкоди оспорюються немайнові права, то вважаємо, що суд, керуючись вимогами розумності і справедливості, повинен у деяких випадках враховувати майновий стан відповідача. Цей принцип має виражатися в тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, якщо майновий стан відповідача до заподіяння ним моральної шкоди чи внаслідок її відшкодування був чи стає для винного вкрай скрутним. Проте, майновий стан потерпілого не може бути критерієм, який впливає на визначення розміру компенсації за немайнову шкоду, оскільки у такому разі в усіх випадках, коли позивач є менш забезпеченим матеріально, аніж відповідач, можливо було б знайти підстави для підвищення розміру відшкодування і покращання таким чином майнового стану потерпілого. Від цього, до речі, застерігав свого часу ще Г.Шершенєвич. Особливо це ускладнювало б справи за позовами громадян до юридичних осіб. Зрозуміло, що при однаковому скрутному майновому стані позивача і відповідача це не може бути підставою для зменшення розміру відшкодування. Манукян. Моральний вред в договорних отношениях. Аспекти компесаций морального вреда в судебном порядке в Украине и за рубежом//Юр.практика -2007 №18 1 мая с.11.

Таким чином, проблема визначення розміру компенсації моральної шкоди є досить складною для однозначного її вирішення на законодавчому рівні. Проте, як бачиться, доцільно було б запропонувати певний порядок вирішення проблеми визначення розміру компенсації за немайнову шкоду, який має полягати у наступному.

На нашу думку моральна (немайнова) шкоди повинна відшкодовуватися виходячи з загальноцивілістичного принципу про повне відшкодування заподіяних збитків. Розмір компенсації, повинен бути адекватним обсягу моральної (немайнова) шкоди, який оцінюється лише судом, виходячи із встановлених законодавством та практикою критеріїв оцінки. Будь-яке обмеження мінімальних чи максимальних рівнів компенсації моральної шкоди не може бути обґрунтованим. Позовні заяви мають прийматися судом до розгляду незалежно від того, які розміри позовних вимог у них зазначені. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає у межах заявлених вимог, виходячи з їх суті. Суд, у випадках передбачених законодавством, керуючись вимогами розумності та справедливості може відступити від принципу повного відшкодування моральної шкоди з урахуванням ступеня вини завдавача та його матеріального стану. Розмір компенсації не повинен бути настільки малим, щоб вона втратила своє дійсне призначення. В той же час, нам не потрібно вводити таку практику, яка має місце в ряді зарубіжним країн, коли на відшкодування моральної шкоди стягуються мільйонні суми, бо такий спосіб захисту цивільних прав як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи.



Глава 4. Проблема оцінки обсягу моральної шкоди та визначення розміру її компенсації

Одним з найбільш проблематичним моментом у доктрині цивільного права та судовій практиці є питання оцінки обсягу моральної шкоди та встановлення розміру її компенсації. Як свідчить практика вирішення справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, в окремих випадках деякі суди, задовольняючи такі позови і присуджуючи позивачам суми компенсації, недостатньо з'ясовують в чому саме полягали моральні страждання, і належним чином не мотивують свої рішення в частині визначення обсягу моральної шкоди і присудженого розміру компенсації. Цивільне право України Підручник Київ видавництво істина 2003 Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова С.717 -723;

Наприклад, Новововолинський міський суд Волинської області у справі за позовом Ш. про відшкодування моральної шкоди , заподіяної загибеллю в шахті її чоловіка, мотивував рішення лише одним реченням: "Враховуючи характер і ступінь моральних страждань, моральну шкоду слід стягнути у розмірі 2 тис. гривень". Недостатньо мотивованим в частині визначення розміру компенсації є також рішення Ужгородського міського суду у справі за позовом Т. На користь останнього з державного бюджету стягнуто 40 тис. грн. моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок тримання під вартою протягом 15 місяців у зв'язку з пред'явленим обвинуваченням у вчинені ряду злочинів. При цьому провадження у справі було закрито на підставі п. 2 ст. 213 КПК України у зв'язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Недостатня вмотивованість в судових рішеннях розміру компенсації моральної шкоди, на нашу думку, зумовлена передусім відсутністю у чинному законодавстві будь-якої методики оцінки обсягу моральної шкоди, а відповідно - визначення розміру її компенсації. У теорії та в судовій практиці відсутні єдині, загальновизнані способи та критерії оцінки обсягу моральної шкоди, нерідко дискутується і сам принцип повного її відшкодування. Усе це перешкоджає виробленню єдиної практики судів щодо визначення розміру компенсації за заподіяну моральну (немайнову) шкоду.

Фундаментальним принципом, з якого повинен виходити суд, визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, має бути, на нашу думку, принцип повного відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Такий висновок випливає із загальних засад цивільного та цивільно-процесуального права про повне відшкодування шкоди на підставі всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин по кожній справі.

Наявність моральної (немайнової) шкоди в кожному конкретному випадку встановлюється судом, якщо було доведено факт душевних та фізичних страждань потерпілого, реальність яких не викликає сумніву. і право на відшкодування такої дійсної шкоди не може залежати від того, яким саме правопорушенням вона завдана. Зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди, як уже зазначалось, виникає при наявності загальних підстав (умов) відповідальності за заподіяння шкоди. Тому повинне діяти загальне правило: будь яка реальна (дійсна) шкода відшкодовується у повному обсязі.

Таким чином, проблема встановлення розміру компенсації моральної шкоди зводиться в основному до визначення обсягу такої шкоди, завданої конкретній особі. Розмір відшкодування повинен відповідати обсягу спричиненої моральної шкоди, за винятком випадків, встановлених законодавством, які передбачають можливість його зменшення (наприклад, наявність вини самого потерпілого), про що буде сказано нижче. Така думка відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України, який роз'яснив, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, що, на нашу думку, є не що інше як характер і обсяг моральної шкоди.

Отже, для визначення розміру компенсації, яка підлягає виплаті, необхідно передусім встановити дійсний обсяг заподіяної потерпілому моральної шкоди, яка відшкодовується. Оскільки визначення розміру компенсації та обсягу заподіяної моральної шкоди є пролемним, тому що чк вже зазначалося вище не існує чітких критерій та чіткого регулювання цього питання, тому сасе в цьому випадку необхідно знову спиратись на попередні висновки суддів щодо такого роду справ. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди//Бюлетень законодавства і Юридичної практики Укр -2004 №6.



Висновок

Виходячи з матеріалу, викладеного у цій роботі, на основі аналізу українського законодавства, яке регулює відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судової практики, дискусійних питань інституту відшкодування моральної (немайнової) шкоди та дослідження умов настання відповідальності за завдану моральну (немайнову) шкоду можна зробити наступний висновок.

Проблеми компенсації, визначення розміру моральної (немайнової) шкоди потребують всебічного теоретичного дослідження. Чинне законодавство та судова практика з цих питань повинні бути піддана ґрунтовному та всебічному аналізу. На підставі цього необхідно внести відповідні корективи до чинного законодавства, яке в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди не є досконалим.

Оскільки за відсутності чіткого законодавчого врегулювання цих проблем пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди можуть неодноразово порушуватись права громадян, та взагалі винесення рішень та висновків судової гілки влади в більшості випадків є несправедливими ак було наведено в прикладах ціє курсової роботи. Також на нашу думку у спеціальних законодавчих актах слід закріпити визначення моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням конкретного виду суб'єктивних прав з урахуванням тих особливостей, які зумовлені певним видом правовідносин (трудових, господарських, адміністративних тощо).

У зв'язку з більш чітким розтлумаченяямм норм що стосуються відшкодування моральної шкоди пропонується у відповідних нормах ЦК України визначити випадки відповідальності за завдання моральної (немайнової) шкоди незалежно від вини завдавача (наприклад, завдання шкоди життю і здоров'ю фізичної особи джерелом підвищеної небезпеки; завдання шкоди незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами.), а також закріпити ознаки джерела підвищеної небезпеки. Доцільно також зберегти лише грошову форму компенсації, оскільки гроші є загальним еквівалентом будь-якого майна. Виходячи з вищезказаного можна також додати що моральна (немайнова) шкода повинна компенсуватися виходячи з принципу повного відшкодування завданої шкоди, тобто розмір компенсації повинен відповідати обсягу заподіяної моральної (немайнової) шкоди, і бути не більшим чим достатнім для відновлення попереднього душевного стану фізичної особи або нематеріальних активів юридичної особи, виходячи із принципів розумності та справедливості. У зв'язку з цим необґрунтованим є встановлення мінімального і максимального розміру компенсації.

Великі надії на покрашення правового регулювання питань компенсації моральної шкоди покладаються на прийняття нових законодавчих актів та нормативно - правових документів які мають увібрати в себе лише найкращі теоретичні напрацювання та передовий зарубіжний досвід з питань захисту прав та законних інтересів фізичних осіб.



Використана література

Законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти

1.Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. - К.: Ін Юре, 1996. - 55 с.

2.Всесвітня декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. - Львів, 1990. - 10 .

3.Цівільний кодекс україни за станом на 15 січня 2008 р..

4. Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України - 1992 - № 48. - Ст. 650.

5. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII // Відомості Верховної Ради України - 1992. - № 49. - Ст. 668.

6. Закон України "Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій" від 6 травня 1993 р. // Голос України. - 1993. - № 99.

7.Закон України "Про телебачення і радіомовлення" 21 грудня 1993 року № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України - 1994- № 10. - Ст. 43.

8. Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР // Відомості Верховної Ради України - 1995- № 1. - Ст. 1.

9.Постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 "Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи, і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" // Урядовий кур'єр. - 1993. - № 105-106. - С. 8.

10.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами і доповненнями) Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 липня 1994 р. № 7 // Право України. - 1995. - № 11. - С. 55-56.

11. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди" // Право України. - 1995. - № 7. - С. 53-54.

12.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 р. № 14 "Про внесення змін та доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. № 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 4 червня 1993 р. № 3 та від 31 березня 1995 р. № 4) // Юридичний вісник України. - 1997. - 9-12 лютого. - С. 9.

13. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 29 лютого 1996 р. № 02-5/96 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодування моральної шкоди" // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. - 1996. - № 2. - С. 95-97.

14. http://www.zakon.gov.ua.

Література: (навчальні посібники та наукові статті)

1.Цивільне право України. Підручник у двох томах. За загальною редакцією В.І. Борисової,В.Л. Яроцького с 541-544;

2. Цивільне право України. Підручник, Київ. видавництво Істина 2003 Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова с.-717-723;

3.цивільне право України (в запитаннях та відповідях) 2005 р. Харків Є.О. Харитонов с.-567-568.

4. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди//Бюлетень законодавства і юридичної практики Укр -2004 №6.

5. Агафонов С. «Особливості вілшкодування моральної шкоди за законодавством України»// Юридичний журнал: Правове видання -2007 №6 с -98;

6.Агафонов С. «Особливості відшкодування моральної шкоди за законодавством// Закон і бізнес -2007 №14 -7 квітня с14-15;

7.Бакірова І. «застосування судами законодавства України щодо відшкодування моральної шкоди:проблемні питання//Право України 2006-№5 с.-89-92.

8. Карнаух Т. « відшкодування моральної шкоди в окремих категоріях справ»//Юридичний вісник України -2006-№26-1 лип с.8-9;

9. Карнаух Т. «Визначення розміру відшкодування моальної шкоди»//Юридичний вісник України 2006 №24 -17 червня с.8-9;

10.Карнаух Т. «Нормативне закріплення права на відшкодування моральної шкоди»Юридичний вісник Укр -2006 №23 10-16 червня с. 8-9;

11.Лаврівський В. «Правове регулювання моральної шкоди і Україні»// Юридический вест ник -2003 №3 с.126.

12.Манукян В. «Моральний вред в договорних отношениях».аспекти компенсации морального вреда в судебном порядке в Украине и за рубежем.//юр.практика -2007 №18, 1 мая. с.-11;

13. Салко О.В. « До питаня, пов'язані зі встановленням настання моральної шкоди»// Право України №3-1998; с.-90-92;