Юридичні особи в цивільному праві

3.3 Товариство з обмеженою відповідальністю

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Називаючи цей вид товариства "товариством з обмеженою відповідальністю", законодавець не має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб'єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного фонду). Насправді йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її ризик у межах своїх вкладів до статутного фонду. Установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу [20, c. 97].

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства.

Однією з особливостей змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю є те, що вони, крім відомостей, загальних для всіх видів господарських товариств, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків зазначеного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше одного року після реєстрації товариства.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому, погодженому між ними розмірі.

У разі передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Частку учасника товариства (після повного внесення ним вкладу) може придбати саме товариство, яке протягом одного року зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам.

Будь-який з учасників має право вийти з товариства зі сплатою його вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників.

Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше як два рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, що потребують одностайності, - всі учасники.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників, її повноваження при цьому визначено в Законі України "Про господарські товариства" та установчими документами товариства [21, ст. 62].

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб, її діяльність регламентовано ст. 63 Закону України "Про господарські товариства".

3.4 Товариство з додатковою відповідальністю

Згідно зі ст. 165 ЦК України (ст. 65 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства.) товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. За ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. № 23-93 "Про довірчі товариства" виключно у формі товариства з додатковою відповідальністю можуть створюватися і діяти довірчі товариства.

З огляду на положення ч. 4 ст. 151 ЦК України (ст. 65 Закону України "Про господарські товариства") про те, що до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення законодавства про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом, у характеристиці цього виду товариств більшу увагу приділено саме його специфіці порівняно з іншими видами товариств.

Характеристика товариства з додатковою відповідальністю.

1. Статутний фонд товариства з додатковою відповідальністю поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Мінімальний його розмір, як і у товаристві з обмеженою відповідальністю, складає 100 мінімальних заробітних плат.

Певна специфіка передбачена законодавством щодо товариств з додатковою відповідальністю - довірчих товариств. Так, статутний фонд довірчого товариства повинен формуватися виключно за рахунок коштів та цінних паперів учасників, на відміну від статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю, який може бути сформований як за допомогою грошових коштів, так і майна та майнових прав.

2. Товариство з додатковою відповідальністю несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном. Проте ця ознака актуальна лише тоді, коли у товариства є майно; за його відсутності настають наслідки, передбачені ознакою 3, що, власне, опосередковує назву цього товариства і різницю у правовому статусі товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю.

3. В разі недостатності майна учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Солідарність відповідальності учасників товариства з додатковою відповідальністю означає, що за вимогами ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх учасників разом, так і від будь-кого з них окремо [22, ст. 543]. Учасник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти учасників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

3.5 Акціонерне товариств

Згідно зі ст. 80 ГК України (ст. 24 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства"; ст. 152 ЦК України) акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Економічна сутність акціонерного товариства полягає в концентрації капіталу, за якої не завжди необхідно і можливо робити значні внески одним чи декількома інвесторами, коли більш доцільним є об'єднання коштів багатьох дрібних інвесторів. Акціонерне товариство виступає найбільш прийнятною організаційно-правовою формою для такого об'єднання.

Підприємство у формі акціонерного товариства є найвигіднішим і найпоширенішим типом організації підприємства на Заході. По-перше, його корпоративна форма забезпечує мобілізацію великих грошових сум шляхом реалізації акцій серед населення. По-друге, вона забезпечує передачу окремих інтересів власності, оскільки акції можуть легко продаватися іншим особам. По-третє, вона накладає на акціонера відповідальність тільки у межах свого капіталу [23, c. 82].

Характеристика акціонерного товариства.

1. Акціонерне товариство є різновидом господарського товариства. Це означає, що на нього поширюються вищенаведені загальні положення про господарські товариства, з урахуванням специфіки цього виду юридичних осіб.

2. Акціонерним є товариство, що має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Фактично це означає, що статутний фонд акціонерного товариства поділяється на частки, право власності на які підтверджується акціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЦК України статутний фонд акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій, і визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства.

3. Акціонерне товариство несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. У свою чергу, акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

4. Згідно зі ст. 154 ЦК України (ст. 82 ГК України) установчим документом акціонерного товариства є статут.

Згідно з ч. 4 ст. 153 ЦК України акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Воно не може мати єдиним учасником інший суб'єкт підприємницької діяльності, учасником якого є одна особа. Відповідно, якщо засновником акціонерного товариства є одна особа, єдиним документом, на підставі якого визначаються взаємовідносини між ним і створеним ним акціонерним товариством, є статут.

5. Законодавство України поділяє акціонерів на засновників і учасників. Засновниками вважаються особи, які виконують дії, пов'язані із заснуванням акціонерного товариства. Так, як йшлося вище, вони укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності зі створення акціонерного товариства. Засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства. Тобто засновники є особами, які заінтересовані у створенні і подальшій діяльності товариства і готові заради цього покласти на себе певні обов'язки із заснування товариства [24, c. 26].

6. Процедура створення акціонерного товариства є доволі складною. Крім необхідності укладення договору між засновниками, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про господарські товариства" передбачено 4 етапи, що їх повинні пройти засновники для створення акціонерного товариства:

- зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство;

- здійснити підписку на акції (в разі створення відкритого акціонерного товариства);

- провести установчі збори;

- здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

7. Відповідно до ст. 159 ЦК України (ст. 41 Закону України "Про господарські товариства") вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах [25, c. 94].

Висновки

На відміну від фізичних осіб, юридичні особи не є живими істотами і тому не мають природної волі, однак у них діє об'єднана людська сила у певному напрямку, обумовленому метою створення юридичної особи. В силу цього, за юридичною особою визнається можливість бути суб'єктом права.

Юридична особа має ознаки, а саме: організаційна єдність, наявність відокремленого майна, виступ у цивільному обороті від свого імені, здатність нести самостійну майнову відповідальність, здатність бути позивачем або відповідачем в суді.

Всі зазначені ознаки (риси) юридичної особи взаємообумовлені і повинні розглядатися в єдності, сукупності, бо лише разом вони розкривають суть юридичної особи. До ознак юридичної особи відносять іноді право організації мати рахунок в банку, круглу печатку тощо. Але ці ознаки не є істотними, вони другорядні, похідні. Адже коли організація створена і вже існує як юридична особа, то вона в силу закону повинна звернутись до установи банку із заявою про відкриття рахунку для зберігання своїх коштів і проведення безготівкових розрахунків з іншими організаціями. Цей обов'язок стає вже елементом цивільної правосуб'єктності організації як юридичної особи.

Правоздатність та дієздатність, у сукупності утворюють таку категорію, як правосуб'єктність.

Але для юридичної особи це поняття має ще й більш універсальне значення, оскільки тут категорія правосуб'єктності, передусім, відображує ту властивість організації, що її правоздатність і дієздатність є нероздільними в часі, органічно доповнюють одна одну, а в більшості випадків взагалі зливаються. Це пояснюється тим, що не існує правоздатних, але недієздатних колективних суб'єктів. Якщо юридична особа створена в порядку, встановленому законом, і зареєстрована належним чином, то вона стає не тільки правоздатною, але й дієздатною, набуваючи правосуб'єктності відразу в повному обсязі.

Законодавством передбачається декілька способів виникнення юридичних осіб. Прийнято виділяти такі основні способи утворення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний.

Іноді створення юридичної особи відбувається складнішим шляхом, холи поєднуються одразу декілька названих вище способів: розпорядчий, дозвільний, нормативно-явочний або договірний.

Формами припинення юридичних осіб є: ліквідація; реорганізація.

При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто переходу прав та обов'язків до інших осіб. Для здійснення рішення про ліквідацію юридичної особи створюється, як правило, ліквідаційна комісія.

При реорганізації також має місце припинення юридичної особи, але її справи і майно переходять до іншої юридичної особи у порядку загального правонаступництва.

Сама реорганізація здійснюється в різних формах: шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення.

Юридична особа розширює масштаби своєї діяльності не лише при приєднанні до неї інших юридичних осіб, а й шляхом відкриття філіалів і представництва.

Філіал юридичної особи - це структурно і територіально відособлена її частина, яка за місцем свого знаходження виконує всі або найголовніші функції самої юридичної особи: виробничу, наукову тощо.

Представництво - теж частина юридичної особи, але воно здійснює лише окремі функції від імені юридичної особи поза місцем її знаходження (укладає договори, дає згоду на оплату рахунків). Філіали і представництва не мають прав юридичної особи. Керівник філіалу aбo представництва діє на підставі довіреності, одержаної від юридичної особи.

Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. визначає такі організаційно-правові форми господарських товариств: повне товариство; командитне товариство; товариство з обмеженою відповідальністю; товариство з додатковою відповідальністю; акціонерне товариство.

Кожна з перелічених форм передбачає певну структуру товариства, ступінь інтегрованості партнерів, характер відповідальності за зобов'язаннями і боргами, розмір підприємств. Виходячи з цього законодавець по-різному регулює питання їх утворення та управління своєю діяльністю. З урахуванням даних обставин можна виділити дві групи товариств.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Додатки

Додаток 1

ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗАТВЕРДЖЕНО

Державною адміністрацією Протокол зборів

Деснянського району м. Києва засновників

Реєстраційний № 1723235 Лтд 17.03.01 №01

21.03.01

Свідоцтво про державну

реєстрацію 21.03.01 № 123554

Заступник глави адміністрації

(підпис) П. М. Савченко

21 березня 2001 р.

СТАТУТ

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

"ВІКТОРІЯ"

Київ - 2001

1. Загальні положення

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (надалі - "Товариство") створено на підставі Установчого договору 16 березня 2001 р.

1.2 Назва Товариства: повна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія", скорочено - фірма "Вікторія Лтд", в англійській транслітерації - "Victoria Ltd".

2. Цілі й предмет діяльності

2.1 Товариство створено для участі у вирішення економічних і соціальних проблем громадян та одержання прибутку.

2.2 Здійснювати діяльність, яка підлягає ліцензуванню, Товариство має право після одержання відповідних дозволів.

3. Фонд Товариства

3.1 Товариства має статутний фонд у розмірі 1574250 (один мільйон п'ятсот сімдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., що поділене на частини між Засновниками, а також резервний фонд. Статутний фонд має право бути виплачений Засновниками протягом року з моменту реєстрації Товариства.

4. Зовнішньоекономічна діяльність

4.1 Товариство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до чинного законодавства України на основі валютного самофінансування та економічної відповідальності за її результати.

5. Права та обов'язки Засновників

5.1 Засновники мають право:

5.1.1 Брати участь в управлінні справами Товариства відповідно до Статуту.

5.1.2 Отримувати дивіденди за результат діяльності Товариства.

5.2 Засновники зобов'язані:

5.2.1 Додержуватися вимог Статуту й Установчого договору Товариства.

5.2.2 Виконувати взяті на себе зобов'язання.

6. Розподіл прибутку Товариства

6.1 Прибуток Товариства за результатами господарської діяльності утворюється після сплати всіх видів витрат. Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні Товариства, яке згідно з Установчим договором визначає напрями його використання.

7. Майно Товариства

7.1 Товариство володіє майном, переданим Засновникам у власність, іншим майном, набутим із дотриманням чинного законодавства України, та одержаними доходами.

8. Форс-мажор

8.1 Товариство звільняється від відповідальності за виконання взятих на себе, зобов'язанні у разі форс-мажорних обставин: землетрусу, повені, пожежі, воєнних дій, саботажу та актів вандалізму.

9. Зміна законодавства

9.1 У разі зміни чинного законодавства України в цей Статут вносять відповідні зміни.

10. Органи управління Товариства

10.1 Органи управління Товариства є : вищим - Збори Засновників (надалі - "Збори"), виконавчими - дирекція, яку очолює генеральний директор. Контролюючий орган Товариства - ревізійна комісія.

11. Реорганізація та ліквідація Товариства

11.1 Діяльність Товариства припиняється в разі його реорганізації або ліквідації згідно з ухвалю Зборів, а також у випадках, передбаченим чинним законодавством України.

12. Набуття Статутом чинності. Зміни й доповнення до Статуту.

12.1 Статут набуває чинності з моменту затвердження його Зборами.

12.2 Зміни й доповнення до Статуту підлягають затвердженню Зборами та реєстрації у відповідних державних органах.

Цей Статут складено на 3 (трьох) аркушах у 3 (трьох) примірниках, що мають однакову юридичну силу.

Додаток 2

Примітки

[1] Цивільне право України: Підручник: У 2- х кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 720 с.

[2] Цивільний кодекс України. - Х.: ПП "ІГВІНІ", 2005. - 400 с.

[3] Цивільне право України; Академічний курс: Підручник: Удвох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: "Видавництво Дім" "Ін Юре" 2003. - 520 с.

[4] Закон Української РСР “Про власність” від 7 лютого 1991 р.

[5] Цивільне та сімейне право України: Навчально-практичний посібник. Видання друге, перероблене та доповнене / За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка, - Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. - С. 107.

[6] Стучка П.И. Курс советского гражданського права. ІІ. Общая часть гражданского права. - М.: Издательство коммунистической академии, 1929. - С. 62.

[7] Сокуренко В.Г., Савицкая А.Н. Право. Свобода. Равенство. - Львов: Узд-во при Львов. Ун-те. - 1981. - С. 106.

[8] Белов В.А. Гражданское право: Общая часть: Ученик. - М.: АО „Центр ИнфоР”, 2002. - С. 106-108.

[9] Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. - К.: Істина, 2003. - С.121, С.122.

[10] Кометар до Цивільного кодексу: України За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітенко О. М.: - Х.: ТОВ "Одіссей", 2003. - 856 с.

[11] Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия. Опыт комплексного исследования. - М.: 1999. - С. 70.

[12] Цивільне право України: Підручник: У 2т. / Борисова В. І., Баранова Л. М., Жилінкова І. В., та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, В. Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - Т. 1. - 480 с.

[13] Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.

[14] Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.

[15] Закон України “Про об'єднання громадян” від 16 червня 1992 .

[16] Цивільний кодекс України. - Х.: ПП "ІГВІНІ", 2005. - 400 с.

[17] Цивільне право України: Підручник: У 2т. / Борисова В. І., Баранова Л. М., Жилінкова І. В., та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, В. Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - Т. 1. - 480 с.

[18] Підприємницьке право: Навч. посіб. / Ніколаєв Л. В., Старцев О. В., Пальчик П. М., Іваченко П. М. - К.: Істина, 2001. - 480 с.

[19] Закон України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 року.

[20] Підприємницьке право: Навч. посіб. / Ніколаєв Л. В., Старцев О. В., Пальчик П. М., Іваченко П. М. - К.: Істина, 2001. - 480 с.

[21] Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.

[22] Цивільний кодекс України. - Х.: ПП "ІГВІНІ", 2005. - 400 с.

[23] Сурнік В. Акціонування і управління акціонерним капіталом // Фінанси України. - 1999. - №1. - С.82.

[24] Сумекой Д. Правосубьектность акционера по континентальному праву // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 4. - С. 26.

[25] Підприємницьке право: Навч. посіб. / Ніколаєв Л. В., Старцев О. В., Пальчик П. М., Іваченко П. М. - К.: Істина, 2001. - 480 с.

Список літератури

Конституція України. - Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. - 64 с.

Цивільний кодекс України. - Х.: ПП "ІГВІНІ", 2005. - 400 с.

Закон Української РСР “Про власність” від 7 лютого 1991 р.

Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.

Закон України “Про об'єднання громадян” від 16 червня 1992 .

Закон України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 року.

Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.

Кометар до Цивільного кодексу: України За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітенко О. М.: - Х.: ТОВ "Одіссей", 2003. - 856 с.

Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия. Опыт комплексного исследования. - М.: 1999. - С. 70.

Безбабіна О. Поняття та правосуб'єктність юридичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності // Юридичний журнал. 2006. - № 9.

Белов В.А. Гражданское право: Общая часть: Ученик. - М.: АО „Центр ИнфоР”, 2002. - С. 106-108.

Господарське право: Підручник: Щербина В. С. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 592 с.

Підприємницьке право: Навч. посіб. / Ніколаєв Л. В., Старцев О. В., Пальчик П. М., Іваченко П. М. - К.: Істина, 2001. - 480 с.

Сокуренко В.Г., Савицкая А.Н. Право. Свобода. Равенство. - Львов: Узд-во при Львов. Ун-те. - 1981. - С. 106.

Стучка П.И. Курс советского гражданського права. ІІ. Общая часть гражданского права. - М.: Издательство коммунистической академии, 1929. - С. 62.

Сумекой Д. Правосубьектность акционера по континентальному праву // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 4. - С. 26.

Сурнік В. Акціонування і управління акціонерним капіталом // Фінанси України. - 1999. - №1. - С.82.

Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. - К.: Істина, 2003. - С.121, С.122.

Цивільне та сімейне право України: Навчально-практичний посібник. Видання друге, перероблене та доповнене / За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка, - Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. - С. 107.

Цивільне право України: Підручник: У 2т. / Борисова В. І., Баранова Л. М., Жилінкова І. В., та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, В. Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - Т. 1. - 480 с.

Цивільне право України: Підручник: У 2- х кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 720 с.

Цивільне право України; Академічний курс: Підручник: Удвох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: "Видавництво Дім" "Ін Юре" 2003. - 520 с.