Законність і шляхи її зміцнення в Україні

Забезпечення високої юридичної культури неможливе без системи правового виховання. Воно не зводиться тільки до пропаганди, пояснення законів, а й включає ще дію на людину усіх сторін правового життя суспільства, усієї системи суспільних відносин, які в своїй сукупності формують високу юридичну культуру, стійкі правові переконання. Виховання правосвідомості необхідно починати якнайскоріше. У нашій країні в навчальні плани ряду шкіл включено викладання основ права, думається, що був би не зайвим і екзамен з цього предмету.

Правосвідомість і правова культура є важливим фактором правотворчості. При цьому вони відіграють важливу роль не тільки в правотворчості, а й у зміцненні законності. Правильне застосування правових норм зумовлене в значній мірі рівнем індивідуальної професійної свідомості правозастосовувача та рівнем його правової культури. Так як органи внутрішніх справ більш зайняті правозастосувальною діяльністю, то рівень правосвідомості та правової культури кожного окремого співробітника має важливе значення. Крім цього, наявність значних владних повноважень по застосуванню права співробітниками органів внутрішніх справ роблять вплив цих факторів на діяльність даних органів ще більш значним.

Побудова правової держави є одним із першочергових завдань формування і зміцнення державності в Україні на сучасному етапі. Тому подальший розвиток демократії, зміцнення законності й державної дисципліни пов'язані з підвищенням якості та ефективності роботи правоохоронних органів, зокрема органів внутрішніх справ. Виконання завдань держави потребує від органів внутрішніх справ організованості й порядку в роботі, точного та неухильного виконання покладених на них функцій. Тут мається на увазі державна дисципліна, що потребує дотримання закону і порядку, встановленого державою і заснованого на законі.

Основу державної дисципліни складає законність. Отже, точне слідування законам та іншим виданим відповідно до них і на їх виконання нормативним актам визначає стрижень державної дисципліни. Важливе значення і місце законності пов'язане з тим, що вона надає можливість правовими засобами втілювати в життя політику влади, охороняє права та інтереси державних та громадських організацій, права та інтереси громадян, які охороняються законом, передбачаючи свідоме та обов'язкове дотримання як всіма установами й організаціями, так і всіма членами нашого суспільства законів та інших нормативних актів. Законність і службова дисципліна нерозривні. Стан законності в органах внутрішніх справ залежить від дисциплінованості особового складу. Порушення службової дисципліни приводить до погіршення результатів роботи, зниження рівня оперативно-службової діяльності й ускладнює виконання поставлених завдань. На зміцнення законності й службової дисципліни в органах МВС спрямована вся система добору кадрів, виховної роботи, професійної підготовки, впровадження передового досвіду. Тут поєднуються цілеспрямовані зусилля керівників усіх рангів органів внутрішніх справ, громадських організацій і всього особового складу служб і підрозділів. МВС України послідовно і цілеспрямовано вживає заходів для поліпшення стану дисципліни та законності в діяльності підпорядкованих підрозділів, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, викорінення випадків безвідповідального ставлення працівників до виконання службових обов'язків, грубого і нетактовного поводження з громадянами та порушення їх конституційних прав. Завдяки проведеній роботі у переважній більшості регіональних управлінь намітилися деякі позитивні тенденції із зазначених питань. Загалом, порівняно з 2000 роком, на 28% зменшилася кількість кримінальних справ відносно працівників органів внутрішніх справ, на 16,9% - кількість засуджених, скоротилась кількість резонансних, надзвичайних подій за участю особового складу, підвищився рейтинг органів внутрішніх справ серед населення. Щорічно за зразкове і сумлінне виконання своїх службових обов'язків тільки в Донецькій області заохочується 15-30% особового складу міліції.

Високі вимоги до служби, підвищення рівня дисципліни і культури роблять абсолютно неприпустимим будь-яке відхилення від закону у практичній діяльності міліції. Порушення службової дисципліни своєчасно припиняються і завжди зустрічають гостру принципову оцінку з боку керівників усіх рангів і служб органів внутрішніх справ. Всебічно аналізуються негативні явища і причини, що породжують порушення законності, вживаються ефективні заходи для їх усунення. З цією метою в органах внутрішніх справ розроблено систему збору інформації про порушення законності (діагностика стану дисципліни), яка дозволяє систематизувати їх за галузевими службами, категоріями працівників, характером порушень. Все це дає можливість зробити висновок про стан законності і дисципліни, оперативно вживати рішучих заходів для усунення таких грубих порушень, як необгрунтовані затримання громадян та застосування відносно них сили, неправомірне використання адміністративних заходів впливу, порушення термінів розгляду заяв і скарг громадян, несумісних з діяльністю міліції фактів пияцтва, грубості, невиходу на службу та інших.

Статистичні дані, соціологічні дослідження, що проводяться УМВС у Донецькій області з питань дотримання законності та службової дисципліни працівниками міліції, на підтвердження сказаного фіксують такий стан справ: покарано співробітників органів внутрішніх справ у порядку дисциплінарного стягнення по Донецькій області:

По Україні у 1999 році засуджено 286 осіб. Основними порушеннями законності були:

незаконна відмова в порушенні кримінальної справи;

приховування злочину від обліку;

порушення термінів слідства і дізнання;

незаконне притягнення до адміністративної відповідальності;

незаконне адмінзатримання;

корупційні дії;

скоєння злочинів.

Основними причинами порушення співробітниками міліції законності й дисципліни вважаються значні недоліки у виборі, навчанні й вихованні кадрів, низький рівень контролю з боку керівників, перш за все низових ланок, за службою, діяльністю і поведінкою підлеглих, їх ліберальне ставлення до порушників, а також самоусунення від виконання рекомендацій і вищих нормативних актів МВС-УМВС. Зустрічається безвідповідальне ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків, вимог міністерства щодо зміцнення кадрового потенціалу органів внутрішніх справ.

У їх роботі трапляються випадки прийому на службу некваліфікованих, схильних до порушень кандидатів, безконтрольності за поведінкою особового складу на службі та в побуті, приховування порушень та потурання ганебним вчинкам працівників. У підрозділах, як правило, створюється нездоровий морально-психологічний клімат, на низькому рівні виховний процес та організація навчання особового складу. У безпосередній діяльності не використовуються можливості громадських формувань, колективів, не вимагається безумовне виконання присяги та кодексу честі працівників органів внутрішніх справ України, а також недостатньо здійснюється взаємодія ОВС з населенням у вивченні кандидатів до вступу на службу в ОВС за місцем їх мешкання.

Отже, в наявності погана організація роботи в органах і підрозділах щодо попередження порушень застосування чинного законодавства, значні недоліки з боку керівників, у тому числі безпосередньо у професійній підготовці підлеглих, безконтрольність за виконанням матеріалів дослідчої перевірки та адмінматеріалів, невиконання вимог і програм організаційних та практичних дій у забезпеченні законності й зміцненні дисципліни в органах внутрішніх справ, рішень колегій УМВС Донецької області та МВС України.

Вивчення причин і умов порушень службової дисципліни та законності працівників підрозділів органів внутрішніх справ передбачає глибокий теоретичний та статистичний аналіз факторів, які можна поділити на дві групи:

Об'єктивні (зовнішні, незалежні від самого працівника, які призводять до порушень різного типу).

2. Суб'єктивні (пов'язані з позицією самого працівника, його ставленням до ситуації порушення дисципліни та законності, з його особистими якостями ).

До об'єктивних причин слід віднести:

несприятливі економічні умови проходження служби (низькі оклади та їх несвоєчасна і неповна виплата);

незадовільна організація професійної підготовки;

стресовість професійної діяльності;

відсутність нормальних умов для здійснення службової діяльності;

незадовільний рівень соціального захисту працівників;

невідповідність між службовими функціями, обов'язками і повноваженнями та правами працівника;

напруженість стосунків, яка викликається конфліктами з керівництвом, працівниками, громадянами, родичами та іншими;

низький статус служби в органах внутрішніх справ.

До суб'єктивних причин слід віднести:

низький рівень професійних знань;

відсутність відповідних ціннісних орієнтацій;

неадекватна професійна мотивація;

низький рівень морального розвитку, емоційна незрілість, психічна неврівноваженість;

нерозвиненість професійно-значущих рис (уважності, комунікабельності, наполегливості);

схильність до перенесення відповідальності з себе на оточуючих.

Взаємодія цих двох факторів і призводить до порушень дисципліни та законності.

Президентом України, Кабінетом Міністрів, Верховною Радою, МВС вживаються дійові заходи, які, на наш погляд, будуть сприяти поліпшенню соціально-економічного розвитку країни, зміцненню дисципліни та законності в органах внутрішніх справ завдяки розширенню кола співробітництва і взаємодії з громадскістю.

В першу чергу, необхідно звернути увагу на заходи, які спрямовані на покращення кадрового забезпечення, охорони прав і свобод громадян, зміцнення дисципліни і законності в діяльності органів внутрішніх справ. Проблемою, яку в наш час почали вирішувати, є реформування і вдосконалення системи та структури органів державної влади. Органи внутрішніх справ України, які є частиною державної влади, на сьогодні за своєю організацією та діяльністю неповною мірою відповідають тим вимогам, що ставить до них соціально-політична, економічна та криміногенна ситуація в Україні. Стан дисципліни та законності серед працівників органів внутрішніх справ ще не відповідає вимогам сьогодення. Про це свідчать численні повідомлення громадян про неправомірні дії правоохоронців, непоодинокі випадки скоєння працівниками міліції злочинів, корупційних діянь тощо. Ці проблеми вимагають на наш погляд, вжиття широкомаштабних комплексних заходів з боку держави, що мали б забезпечити стабілізацію ситуації у найближчі роки.

Одним із таких заходів є впровадження курсу реформування органів внутрішніх справ України, яке розпочалося у 1996 році із прийняттям Кабінетом Міністрів України Концепції розвитку системи МВС України. Шість років дозволяють зробити висновок про грунтовність тих основоположних ідей, які були покладені в основу перебудови системи органів внутрішніх справ.

Одним із основних принципів реформування системи органів внутрішніх справ є зміцнення зв'язків міліції з громадськістю, доступність для населення інформації про діяльність органів внутрішніх справ у встановленому законодавством порядку.

Аналіз перетворень, які відбуваються в органах внутрішніх справ протягом останніх років, дає можливість говорити про один із основних показників, а саме, про підвищення авторитету органів внутрішніх справ у цілому і міліції зокрема. Авторитет міліції базується на професіоналізмі її працівників, на ступені довіри з боку населення, зміцненні стосунків її підрозділів та окремих працівників з громадськими об'єднаннями, рухами, громадянами тощо.

Ставлення населення до міліції необхідно розглядати на рівні сформованої громадської думки і на рівні практичних дій представників виконавчої влади. Одним із важливих напрямків зміцнення зв'язків органів внутрішніх справ з місцевим населенням є врахування громадської думки, яка узагагальнює уявлення людей про ті чи інші напрямки діяльності або якість роботи міліції. Цінність громадської думки полягає ще і в тому, що вона пропонує шляхи вдосконалення роботи органів внутрішніх справ. Це підтверджується періодичним дослідженням громадської думки про роботу органів внутрішніх справ.

Іншим заходом є реалізація Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю. Пріоритетним у цій програмі є питання правового забезпечення правоохоронної діяльності. Враховуючи злободенність проблеми, МВС України розробило Комплексну програму вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 -2005 роки. Відповідно до цієї програми передбачається розробка і впровадження комплексу цільових програм, спрямованих на зміцнення зв'язків із населенням і підвищення авторитету органів внутрішніх справ.

Серед них:

проведення моніторингових досліджень громадської думки про діяльність органів внутрішніх справ;

розробка і впровадження правового механізму, поновлення порушених працівниками міліції прав і законних інтересів громадян, відшкодування завданих матеріальних збитків;

поширення практики прийому громадян в органах внутрішніх справ та безпосередньо за місцем їх проживання, у трудових колективах та громадських приймальнях;

організація творчих конкурсів на краще висвітлення в засобах масової інформації діяльності органів внутрішніх справ і їх працівників, а також сприяння громадської думки боротьбі зі злочинністю;

розробка системи матеріального і морального заохочення з метою більш широкого залучення громадян до охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю;

підготовка фахівців за спеціальністю “Зв'язок органів внутрішніх справ з населенням і громадськими організаціями” тощо.

Президентом України у 1997 році утворена Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи. У сучасних умовах адміністративної реформи, перехідного періоду розвитку українського суспільства і держави, реформування системи МВС по-новому сприймаються питання забезпечення прав і свобод громадян країни, співпраці і взаємодії з населенням, вирішення яких значною мірою залежить від нормального функціонування системи органів державної влади, важливе місце серед яких займають виконавчі органи, в тому числі органи внутрішніх справ.

Тому для нормального їх функціонування, зміцнення дисципліни та законності, співпраці та взаємодії з громадськістю, на нашу думку, необхідно:

стимулювати правову поведінку співробітників органів внутрішніх справ.

Зокрема, відмовитися від оцінки їх роботи за відсотками розкриття злочинів а більше уваги приділяти громадській думці в оцінюванні діяльності органів внутрішніх справ, реально ставити завдання з упереджуючих позицій;

створювати нормальні матеріально-технічні умови роботи;

особливу увагу приділяти кадровій політиці, через яку реалізується соціальна політика держави. Здійснювати профорієнтацію, профвідбір і профпідбір;

взаємодіяти з більш широкими масами населення і громадськими формуваннями, здійснювати дійовий суспільний контроль з метою сприяння зміцненню дисципліни та законності в органах внутрішніх справ;

створювати критерії для висування робітників на посаду (конкурсний відбір);

проводити об'єктивне атестування (всебічно враховувати ділові якості, моральні, професійні, психологічні і фізичні можливості працівника, враховувати думку суспільства про його роботу, неупереджене ставлення з боку начальників і т. д.);

використовувати позитивний досвід іноземних держав у кадровій політиці;

більш широко використовувати міжнародні норми у взаємодії з населенням;

розширити інститут позаштатних співробітників органів внутрішніх справ.

Проблема зміцнення дисципліни та законності в органах внутрішніх справ може бути вирішена, якщо будуть ефективніше реалізовуватися запропоновані заходи в тісному співробітництві та взаємодії з населенням і суспільством, бо чим більше буде проводитись роботи з населенням, тим більше буде видна робота органів внутрішніх справ для громадськості, тим жорсткішим буде контроль з їх боку, тим менше буде порушень дисципліни та законності . Тому співробітництво і взаємодію з суспільством можна розглядати як сучасну форму зміцнення дисципліни та законності в органах внутрішніх справ.

Висновок

Підводячи підсумок даної роботи, можна зробити наступні висновки.

Законність - це суспільно-політичний режим, що полягає в пануванні права й закону в суспільному житті, неухильному здійсненні приписів правових норм всіма учасниками суспільних відносин, послідовній боротьбі з правопорушеннями і свавіллям в діяльності посадових осіб та забезпеченні порядку й організованості.

Суть законності складає додержання і виконання саме законів. Підзаконні нормативно-правові акти повинні видаватись на основі законів, у відповідності із законами і на виконання законів.

Основними принципами законності виступають:

всезагальність;

верховенство закону щодо всіх інших правових актів;

єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії;

рівність всіх перед законом;

недопустимість протиставлення законності і доцільності;

невідворотність відповідальності за правопорушення.

Законів у державі повинно прийматись стільки, щоб законодавчо були врегульовані всі основні найважливіші сфери суспільного життя. Закони, видані державою, повинні бути обов'язковими для держави так само, як і для кожного громадянина. Щоб забезпечити верховенство закону, необхідно створити демократичні структури, підвищити якість законів, вдосконалити законодавчу процедуру, відпрацювати механізм реалізації закону. Пріоритетним завданням правової системи України є зміцнення законодавчої бази щодо прав людини, приведення законодавства у відповідність з європейськими нормами і стандартами; стабілізація законодавства і правильне його розуміння та застосування; реформування системи правоохоронних органів. Наша держава повинна зробити все можливе для зближення українського законодавства з європейським правом. Адже від цього багато в чому залежить ефективність міжнародного співробітництва за участю України та її авторитет в Європі й у світі в цілому.

Гарантії законності - це об'єктивні умови й суб'єктивні фактори, а також спеціальні засоби, що забезпечують режим законності і стабільність правопорядку в суспільстві. Серед гарантій законності розрізняються загальні умови (економічні, політичні, соціальні, ідеологічні та правові) й спеціальні засоби (організаційні та юридичні). До юридичних засобів відносяться : засоби виявлення правопорушень, засоби попередження правопорушень, засоби припинення, заходи захисту, юридична відповідальність, процесуальні гарантії, правосуддя. Особливе значення мають юридичні гарантії (передбачені законом спеціальні засоби впровадження, охорони, і , у разі порушення, відновлення законності).

Для забезпечення законності важливу роль відіграють правова культура особи (така її властивість, яка характеризується загальною повагою до права, достатнім знанням змісту його норм і вмінням їх здійснювати, а також активною правомірною поведінкою в усіх життєвих ситуаціях), правове виховання (цілеспрямована діяльність державних органів, громадських об'єднань та інших суб'єктів щодо формування у громадян і посадових осіб високої правової культури) та юридичний всеобуч (єдина загальнодержавна система вивчення законодавства, яка охоплює всі верстви населення і всіх державних службовців).

Наслідком законності є встановлення в суспільному житті правопорядку (режиму впорядкованості, організованості суспільних відносин, який складається за умов законності). Найважливішу роль в охороні й захисті правопорядку в нашій країні відіграють органи внутрішніх справ.

Розвиток демократії в Україні, зміцнення законності й дисципліни пов'язані з підвищенням ефективності та якості роботи правоохоронних органів, зокрема органів внутрішніх справ. Виконання завдань, поставлених державою перед органами внутрішніх справ, потребує від них організованості й порядку в роботі, неухильного і точного виконання своїх обов'язків. На зміцнення законності в органах Міністерства внутрішніх справ спрямована вся система добору кадрів, виховної роботи, професійної підготовки, впровадження передового досвіду, а також поєднання цілеспрямованих зусиль керівників усіх рівнів органів внутрішніх справ, громадських організацій та всього особового складу служб і підрозділів.

Теорія законності надає громадянам, насамперед професійним юристам і посадовим особам, чіткі критерії, орієнтири правомірності поведінки. Важливо, щоб ці орієнтири неухильно запроваджувались у практику.

Отримані висновки та теоретичні напрацювання, висвітлені в даній роботі, можуть бути використані в ході навчального процесу студентів.

Наведені цитати

¹ Воскресенский Н. А. Законодательные акты Петра І. Т. І, М., Л., 1945, с. 7.

² Цицерон. Диалоги о государстве. О Законах. М., 1966, с. 139.

³ Строгович М.С. Проблемы общей теории права. Т. І, М., 1990, с. 111.

⁴ Александров Н.Г. Право и законность в период развития правового

государства. М., 1979, с. 212.

⁵ Строгович М.С. Указанное сочинение, с. 112.

⁶ Лазарев В.В. Теория государства и права. М., 1992, с. 174.

⁷ Міліція України. 2002, № 3, с. 3 - 5.

⁸ Відомості Верховної Ради України. 2002, № 2.

Використана література

Авер'янов В.Б. Законодавство: проблеми ефективності. К., 1995.

Авер'янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. К., 1997.

Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України. Х., 1998.

Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. М., 1992.

Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права. М., 1976.

Зарічанський О.А. Професіографічна карта професії “Правоохоро-нець”. Ів.-Ф., 2000.

Копейчиков В.В. Теорія держави і права. К., 1995.

Корельский В.М. Теория государства и права. М., 1998.

Коробка В.М., Пашутін В.В. Сучасна правосвідомість слідчих (теоретико-соціологічні аспекти). Д., 2002.

Котюк В.О. Теорія права. К., 1996.

Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання). Х., 1998.

Лазарев В.В. О роли доктринального толкования права. М., 1969.

Лазарев В.В. Общая теория государства и права. М., 1997.

Липень С.В., Лазарев В.В. Теория государства и права. М., 1998.

Марченко М.Н. Общая теория государства и права. Т.2, М., 1998.

Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю. Історія міліції у документах і матеріалах. Т. 3, К., 2000.

Молдован В.В. Основи держави і права. К., 1996.

Пиголкин А.С. Общая теория права. М., 1996.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права. К., 1994.

Скакун О.Ф. Теорія права і держави. Х., 2000 .

Хропанюк В.И. Теория государства и права. М., 1996.

Іменем закону. 2002, № 3.

Іменем закону. 2003, № 6.

Міліція України, 2002, № № 3, 9.

Право України. 2001, № 3.

Право України. 2002, № 6.

Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності (збірник наукових статей). 2000, № 2.

Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності (збірник наукових статей). 2002, № 1.