Види об’єктів цивільних прав

Як цінний папір вексель визначає взаємовідносини особи, яка його склала, особи, яка повинна здійснити платню, і особи, на користь якої повинна бути здійснена платня.

Зобов'язання або вказівка векселедавця не пов'язані з виконанням яких-небудь договірних зобов'язань векселеутримувачем. Права добросовісного векселеутримувача не можуть заперечуватися умовами угоди, на підставі якої складений вексель.

В законодавстві України вексель визначений як “цінний папір, який свідчить про безумовний обов'язок векселедавця сплатити після настання терміну вказану суму грошей власнику векселя (векселеутримувачу)” Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р., стаття 21..

З наведеного визначення випливає, що вексель засвідчує безумовний обов'язок, векселедавця виконати вказані в ньому дії. Але аналіз вексельного законодавства дає достатні підстави для висновку про те, що вказане поняття відображає ознаки, властиві тільки одному із видів векселів -- простому. Особливих ознак переказного векселя наведене поняття не відображає.

Крім того, викликає сумнів вказівка на термін платежу, яка наведена в названому визначенні, а саме: “Сплатити після настання строку”.

Для векселя притаманно обмеження можливих вказівок про термін виконання зобов'язання. Обмеження встановлюються не тільки вказівкою про можливі терміни платежу, але і забороною сторін в договірному порядку обумовлювати які-небудь інші терміни платежу.

Відповідно до Женевського вексельного закону (ст.ст. 2, 33, 74) у векселі може бути вказаний термін платежу: за пред'явленням; у такий-то час від пред'явлення; у такий-то час від складання; на визначений день.

Векселі, які містять іншу вказівку на термін платежу або послідовність терміну платежу є недійсними. Термін платежу, вказаний або визначений векселем, є сталим: ніякі зміни ні законом, ні судом не допускаються (ст.ст. 2, 33, 74).

Проект Цивільного кодексу України врахував всі істотні ознаки векселя і визначив його як “цінний папір, що посвідчує нічим не зумовлене зобов'язання векселедавця (простий вексель) або іншого зазначеного у векселі платника (переказний вексель) виплатити з настанням передбаченого векселем строку певну суму власнику векселя (векселеутримувачу)”.

В залежності від того, хто є платником за векселем -- сам векселедавець чи третя особа, вексель може бути простим або переказним. У простому векселі міститься зобов'язання сплатити грошову суму, а в переказному векселі міститься пропозиція сплатити грошову суму.

У переказному векселі векселедавець пропонує іншій особі здійснити платіж грошової суми відповідно до вимог змісту вексельного документа на користь третьої особи.

У переказному векселі векселедавець іменується трасант, а платник, який приймає переказний вексель -- трасат. Особа, на користь якої здійснюється платіж за переказним векселем, називається ремітентом.

В даному випадку векселедавцем (трасантом) є АКБ “Україна”, який склав наведений вексель. Пропозиція сплатити відповідну грошову суму адресована АКБ “Гарант”, який виступає платником (трасатом). Виробниче об'єднання “Континент”, на користь якого повинен бути здійснений платіж, в наведеному векселі є першим векселеутримувачем (ремітентом).

Слід зазначити, що, відповідно до ст.3 Женевського вексельного закону, переказний вексель може бути виданий за наказом самого векселедавця і на самого векселедавця. Тобто в одній особі співпадає трасант і трасат або трасант і ремітент.

Таким чином, за формою документ складається як переказний вексель, а за змістом присутнього в ньому зобов'язання він є простим векселем. Вирішення питання, яким є вексель -- простим чи переказним -- тягне за собою істотні наслідки. До переказного векселя застосовуються правила про акцепт, тобто згода платника сплатити за векселем. На перший погляд, пред'явлення такого векселя до акцепту є зайвим, так як на ньому уже є підпис векселедавця і платника, які співпадають в одній особі. Але на випадок наявності за таким векселем регресних боржників порушення правила про акцепт не дає можливості притягнути їх до регресної відповідальності.

4.3 Форма векселя

Особливістю векселя є його непохитно формальний характер. Формалізм при складанні векселя поширюється не тільки на його форму, а і на зміст, який передається у реквізитах, що визначені законом. Г.Ф. Шершеневич з цього приводу зазначав: “Встановлена форма є суттю вексельного (а не взагалі) зобов'язання як з боку стилю, так і з боку змісту” Шершєневчч Г.Ф. Учебник торгового права. -- М., 1995. -- С.274..

Реквізити переказного і простого векселя визначені Женевським вексельним законом (ст.ст. 1, 2, 75, 76).

Переказний вексель повинен містити: найменування “вексель”, яке включене до тексту самого документа і подане тією мовою, якою цей документ складений (в юридичній літературі цей реквізит прийнято називати “вексельною міткою”); простий і нічим не обумовлений наказ сплатити певну суму; найменування того, хто повинен сплатити (платника); зазначення строку платежу; зазначення місця, де має здійснитись платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; зазначення дати і місця складання векселя; підпис того, хто видає вексель (векселедавця).

Переказний вексель, у якому відсутній будь-який з названих реквізитів, не має сили векселя, за винятком наступних випадків: переказний вексель, строк платежу в якому не вказаний, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням; при відсутності особливого зазначення, місце, позначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання платника; переказний вексель, у якому не вказане місце його складання, вважається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Простий вексель має містити такі реквізити: “вексельну мітку”, просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; зазначення дати і місця складання векселя; підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Питання про юридичну силу простого векселя, який не має будь-якого з названих реквізитів, вирішується аналогічно до переказного векселя.

Складання векселів в Україні має ряд особливостей, які визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.1992 р. №528. Використовувати векселі, а також бути векселедавцями, акцептантами (особами, які здійснюють передаточний напис на векселі про перехід прав на вексель до іншої особи), а також авалістами (особами, які гарантують виконання вексельних зобов'язань іншої особи) можуть лише юридичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, що визнані такими відповідно до чинного законодавства України. Векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України. Вексельний бланк заповнюється друкованим способом. Сума платежу за вексель обов'язково заповнюється цифрами і літерами. Вексель підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи та завіряють печаткою.

Відповідно до ст.92 Закону України “Про нотаріат” протест векселів про несплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.

Розділ V. Дії, послуги, результати творчої діяльності, особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав

Службова та комерційна таємниця

Об'єктами цивільних прав можуть бути дії іншої особи. Проте, не будь-які дії, а лише такі, внаслідок яких створюється певна річ, матеріальне благо. Наприклад, за договором підряду підрядник зобов'язується виконати певну роботу: пошити одяг, виготовити стіл, відремонтувати будинок.

Термін “дія” у цивільному праві має також інше значення. Так, за договором купівлі-продажу продавець і покупець вчиняють дії по передачі купленого майна і сплаті за нього грошових сум. Але такі й подібні дії не можна розглядати як об'єкт права, бо вони: а) є підставами виникнення, зміни чи припинення правовідносин; б) можуть бути за дорученням правомочних осіб вчинені іншими особами.

Дії, як об'єкти цивільних прав, безпосередньо спрямовані на створення певних матеріальних благ і не можуть бути відокремлені від самої зобов'язальної особи.

Серед дій як об'єктів цивільних прав особливе місце посідають послуги -- певна діяльність, яка створює не річ, а благо для задоволення суспільних потреб, наприклад транспортні послуги по договору перевезення, послуги охоронця по договору схову, послуги артиста, адвоката, педагога тощо. За допомогою послуги досягається певний немайновий результат, що сам по собі є благом, має споживну вартість і тому стає об'єктом цивільного права.

Розрізняють три види послуг: фактичні (договір схову, договір перевезення); юридичні (договір доручення, договір комісії); комплексні послуги, в яких поєднуються юридичні і фактичні послуги, наприклад, договір експедиції.

5.1 Результати творчої діяльності як об'єкти права

Результатами творчої діяльності є твори науки, літератури, мистецтва незалежно від форми, призначення, цінності, а також способу відтворення. Вони стають об'єктами цивільних прав лише при втіленні в певні речі (рукопис, картина, креслення, запис на плівку тощо), тобто коли набувають форми, яка може бути сприйнята без присутності автора.

Результатами творчої діяльності є також відкриття, винахід, раціоналізаторська пропозиція і промисловий зразок. Ці продукти стають об'єктами цивільних прав з моменту визнання їх такими і відповідного оформлення.

Фізичні і юридичні особи мають виняткове право на результати творчої діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізацію продукції фізичної або юридичної особи, виконуваних ними робіт і послуг, що подаються (фірмове найменування, знак для товарів і послуг).

Використання результатів творчої діяльності та засобів індивідуалізації, які є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоутримувача.

Службова та комерційна таємниця як певне нематеріальне благо є об'єктом цивільного обороту.

Підлягає захисту інформація, яка становить службову та комерційну цінність через її невідомість третім особам, відсутність вільного доступу до неї на законних підставах і яких її володілець вживає заходів щодо збереження її конфіденційності, наприклад, секрети виробництва “ноу-хау”, укладення деяких біржових угод.

Особи, що незаконними методами одержали інформацію, яка становить службову або комерційну таємницю, повинні відшкодувати заподіяні збитки. Такий же обов'язок покладається на працівників, які розголосили службову або комерційну таємницю всупереч трудовому договору, у тому числі контракту, і на контрагентів, які зробили це всупереч цивільно-правовому договору.

5.2. Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав

Це такі блага, які не мають грошової чи будь-якої іншої майнової оцінки. Вони зв'язані з особою людини, не можуть передаватись і бути відчуженими.

Відповідно до Конституції України особистими немайновими благами фізичної особи є життя, здоров'я, тілесна недоторканість, сім'я, гідність, честь, таємниця особистого життя, недоторканість помешкання, свобода розвитку творчості, авторства, а також інші блага, які охороняються законом Конституція України.

Організації теж мають немайнові блага: честь, гідність найменування юридичної особи, товарний знак, права авторства. На відміну від громадян немайнові блага юридичних осіб можуть припинятися (наприклад, зміна назви при реорганізації), а також відчужуватися (наприклад, шляхом видачі ліцензії на товарний знак).

Висновки

В даній курсовій роботі, тема якої “Правова характеристика об'єктів цивільного права”, ми дали визначення поняттю і охарактеризували види об'єктів цивільних прав.

Цивільне право є найбільш об'ємною галуззю в правовій науці, тому саме в ньому для правильного вирішення певного питання необхідно дати чітку характеристику тому чи іншому об'єкту, класифікувати його за ознаками і призначенням, вказати кількісні і якісні його сторони, що дасть змогу об'єктивно винести рішення.

З викладеного в даній роботі теоретичного матеріалу, який базується на нормативно-правовій базі України і цілого ряду міжнародних договорів в яких Україна приймає безпосередню участь, можна зробити слідуючи висновки:

Об'єкти цивільних прав за цільовим призначенням та правовим режимом поділяються на такі види:

- речі, включаючи гроші, валютні цінності та цінні папери;

- інше майно, у тому числі майнові права, дії (роботи) та послуги;

- результати творчої діяльності;

- службова та комерційна таємниця;

- особисті немайнові блага;

- інші матеріальні та нематеріальні блага.

Речі, залежно від особливостей їх правового режиму, поділяються на такі види:

- засоби виробництва і предмети споживання, вилучені з цивільного обороту;

- обмежені в обороті або не вилучені з цивільного обороту;

- індивідуально визначені і родові;

- замінні і незамінні;

- споживні і неспоживні;

- подільні і неподільні;

- головні і приналежності;

- плоди і доходи;

- гроші;

- валютні цінності та цінні папери;

- нерухомі та рухомі речі.

Речі є основним видом об'єктів цивільних прав. З погляду цивільного права, до них належать засоби виробництва, предмети споживання, предмети природи як у натуральному стані, так і створені людською працею, оскільки вони можуть служити для задоволення потреб людини. Речі, не придатні для такого задоволення, не можуть бути об'єктами права. Не можуть ними бути і речі, якими людина взагалі не володіє (наприклад, планети, невідкриті елементи природи тощо). Отже, під речами у цивільному праві мають на увазі всі предмети матеріального світу, які можуть задовольняти певні потреби людини і бути в її володінні.

Одним з видів матеріальних об'єктів цивільних правовідносин, що нині широко застосовуються як в господарському обороті в межах України, так і в сфері зовнішньоекономічної діяльності, є цінні папери. Маючи певну вартість, вони можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів. Цінні папери -- це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

В господарському обороті широке застосування належить векселю. Векселем є документ, який складений за встановленою законом формою і містить безумовне зобов'язання або вказівку векселедавця сплатити власнику векселя (векселеутримувачу) у встановлений термін вказану суму грошей.

Об'єктами цивільних прав можуть бути дії іншої особи. Проте, не будь-які дії, а лише такі, внаслідок яких створюється певна річ, матеріальне благо. Дії, як об'єкти цивільних прав, безпосередньо спрямовані на створення певних матеріальних благ і не можуть бути відокремлені від самої зобов'язальної особи.

Список використаної літератури

Конституція України.

Закон України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, від 15 вересня 1995 р.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р.

Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.

Закон України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” від 21 листопада 1996р.

Указ Президента України “Про введення в готівковий обіг приватизаційних майнових сертифікатів” від 21 квітня 1994 р.

Указ Президента України “Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України”, від 14 вересня 1994 р.

Указ Президента України (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 2 березня 1996 р.) “Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність” від 25 травня 1994 р.

Постанова Верховної Ради України “Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її виконанням” від 29 липня 1994 р.

Постанова Верховної Ради України від ЗІ січня 1996 р. “Про затвердження коефіцієнта конверсії приватизаційних майнових сертифікатів і житлових чеків”

Постанова Верховної Ради України “Про застосування векселів в господарському обороті України”, від 17 червня 1992 року

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства”, від 27 червня 1996 р. № 689

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність та сплату ввізного мита у разі відчуження цього майна”, від 7 серпня 1996 р.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1994 р. “Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України від 29 липня 1994 року “Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її виконанням”.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок обігу сертифікатів, отриманих громадянами України як компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку та колишнього Укрдержстраху” від 7 лютого 1996 р.

Наказ Міністерства фінансів та Державної акціонерної холдингової компанії “Укргаз” від 21 серпня 1996 р.

Положення “Про переказний і простий вексель”, затверджений Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р.

Положенням про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердженим наказом Національного банку України від 2 грудня 1994 р. із змінами, внесеними наказом від 14 листопада 1995 р.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Міністерством юстиції України 14 червня 1994 р.

Інструкція № 7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 р., п. 44

Цивільний кодекс України.

Цивільний Процесуальний кодекс України.

Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі., 1997. - 544 С.

Бернар і Коллі. “Толковый экономический и финансовый словарь”. М., 1994. - т. ІІ. - 486 С.

Шершєневчч Г.Ф. Учебник торгового права. -- М., 1995. -- 592 С.