Сутність особистих прав і свобод. Верховна Рада - вищий представницький орган України. Система адміністративно-територіального устрою України

1 автономія (Автономна Республіка Крим),

24 області,

2 міста зі спеціальним статусом (м. Київ, м. Севастополь),

490 районів,

453 міста, в тому числі: 173 обласного значення, 278 районного значення,

26 міст з районним поділом (118 районів у містах),

населених пунктів - 29955, у т.ч.:

453 міст,

887 селищ міського типу,

1376 селищ,

27239 сіл,

місцевих рад - 12104, у тому числі:

24 обласних,

488* районних,

451 міська (міські ради не утворені у містах Прип'ять та Чорнобиль (Київська область)), 82 районних у містах,

786 селищних,

10273 сільських.

*Примітка: У Краснолиманському районі Донецької області та Свердловському районі Луганської області не утворено районні ради (райони підпорядковуються відповідно Краснолиманській та Свердловській міським радам).

Від 1991 р. спостерігається тенденція збільшення кількості адміністративно-територіальних одиниць, тоді як відбувається зменшення кількості їх жителів. За період з 1991 по 2001 роки чисельність сільського населення зменшилась на 1,1 млн. осіб та зменшилась кількість сільських населених пунктів на 153 села. Але кількість сільських рад збільшилась на 1052 одиниці.

Однією з багатьох причин, що призвели до проблем у системі адміністративно-територіального устрою слід віднести відсутність єдиного підходу при визначенні територіальної основи сільських, селищних і міських громад. Це призвело до розміщення в межах одних адміністративно-територіальних одиниць інших: міст, сіл, селищ у складі інших міст, селищ (довідково: в адміністративних межах міст республіканського та обласного значення діють 35 рад інших міст). Це створює проблему розмежування повноважень органів місцевого самоврядування, юрисдикція яких розповсюджується одночасно на одну і ту ж територію.

Невирішеною залишається проблема цільності території адміністративно-територіальних одиниць базового рівня. У багатьох випадках ця територія має дисперсний вигляд і немає єдиного замкнутого контуру (існування так званих анклавів).

Все це призводять до компетенційних спорів між органами місцевого самоврядування, органами влади Автономної Республіки Крим та органами державної влади, зокрема, щодо права власності на землю, майно, податків тощо.

Всупереч норм Конституції України існує ряд адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, таких як: сільська рада, селищна рада, міська рада та селище міського типу. Існують невиправдані диспропорції і на рівні районного поділу, що суттєво впливає на ефективність управління територіями.

Невідкладне розв'язання накопичених проблем у сфері адміністративно-територіального устрою в комплексі з іншими сприятиме розбудові в Україні дієздатного місцевого самоврядування.

Висновок

Розглянувши тему конституційних прав і свобод людини та громадянина можна зробити наступні висновки:

1. Конституційні права, свободи і обов'язки виражають безпосередньо відносини та зв'язки громадянина й держави, згідно з принципом "Дозволяється все, що не забороняється Законом". Інші норми права регулюють відносини та зв'язки або громадян і органів держави, або громадян і державних та громадських організацій, або громадян між собою.

2. Вони з”являються не на основі загальних правовідносин, а безпосередньо з Конституції. При цьому саме Конституція визначає як їх зміст, так і обсяг.

3. Конституційні права, свободи й обов'язки не припиняються і не виникають раз по раз. Вони діють постійно. Громадянин не може відмовитися не тільки від своїх конституційних обов'язків, а й від своїх конституційних прав і свобод.

4. Зміст і обсяг конституційних прав, свобод та обов'язків для всіх громадян однакові, в той час як суб'єктивні права і юридичні обов'язки різних громадян у конкретних правовідносинах неоднакові і за своїм змістом, і за своїм обсягом.

5.Більшість із особистих прав носять абсолютний характер тобто є не лише невід”ємним,ай такими,що не можуть бути обмеженим.

6. Реальність конституційних прав, свобод і обов'язків забезпечується державним і суспільним ладом. Конституційні права, свободи, обов'язки охороняються відповідними нормами всіх галузей права. Наприклад, закріплене в Основному Законі України право на працю охороняється нормами трудового, сільськогосподарського, адміністративного, кримінального та інших галузей права.

7. Соціальне призначення основних прав і свобод громадян визначається тим, що вони є показниками демократії, гуманізму й справедливості, і служать всебічному розвиткові і вихованню особи, надають громадянам широкі можливості для активної участі в управлінні справами суспільства і держави, функціонуванню всього державного і політико-правового механізму.

Виходячи з цього, права, свободи й обов'язки людини й громадянина, закріплені в Конституції України, їх широта, реальність, гарантованість виражають не тільки фактичний та юридичний статус особи у суспільстві, а й суть діючої в країні демократії, соціальні можливості, закладені в самому суспільному ладі. Вони -- показники зрілості суспільства, його досягнень. Весь перелік громадянських, економічних, соціальних, політичних і культурних прав, свобод та обов'язків має служити дальшому розвитку демократії й соціальному прогресові України.

Також варто зауважити, що Парламент -- невід'ємний атрибут кожної демократичної держави і є загальнонаціональним представницьким органом влади країни, який обирається населенням (корпусом виборців), а інколи частково призначається. Це -- загальновизнане положення світового конституціоналізму.

Основний Закон України закріплює: "Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -- Верховна Рада України" (ст. 75).

Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

Література:

1. Конституція України із змінами і доповненнями внесеними Законом Ураїни від 8 грудня 2004р. №2222-ІV - К., 1996р.

2. Кравченко В.В., Конституційне право України: Навчальний посібник, видавництво”Атака”2000р.

3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права(Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VІІІ (2148-08) від 19.10.73)

4. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356)

5. Конституція України. - К., 1996

6. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. - К., 1998.

7. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. - К., 1999.

8. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. - К., 1998.

9. Конституційне право України /за ред. док. юр. наук проф. В. Ф. Погорілка. - Київ: Наук. думка, 1999.

10. Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. - К., 1998.

11. Правознавство. Навч. посібник. / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та ін.; За ред. В.В.Копєйчикова. - К., 1998.