Іпотека, поняття і законодавча база

Розділ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ІПОТЕКИ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

Стаття 14. Земельні ділянки, які можуть бути предметом

іпотеки

В іпотеку можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності.

Земельну ділянку, яка перебуває у спільній частковій власності, може бути передано в іпотеку після виділення її в натурі.

Не допускається передача в іпотеку частини земельної ділянки, яка за розміром не може бути використана як окрема земельна ділянка за цільовим призначенням земель відповідної категорії.

Земельна ділянка, віднесена до земель населених пунктів (крім земель сільськогосподарського призначення), на якій згідно із затвердженими правилами забудови відповідних населених пунктів заборонено спорудження будівель та споруд, не може бути предметом іпотеки як окрема земельна ділянка.

Не допускається передача в іпотеку земельних ділянок, які відповідно до законодавства не можуть передаватися у власність громадян та юридичних осіб.

Заставодержателем земельної ділянки можуть бути лише банки, що відповідають вимогам, установленим Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Стаття 15. Особливості іпотеки земельних ділянок сільськогосподарського призначення

Передача в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення (крім земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства та для індивідуального садівництва, які належать громадянам на праві власності) може проводитися лише для забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за кредитними угодами, укладеними з метою придбання сільськогосподарської техніки, племінної худоби, елітного насіння, посадкового матеріалу, спорудження будівель та споруд виробничого призначення, для здійснення заходів, пов'язаних із землеустроєм та охороною земель, а також виконання зобов'язань за кредитними угодами, укладеними з метою отримання коштів для придбання земельних ділянок, з наступною передачею земельних ділянок в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань за такими кредитними угодами.

Не допускається передача в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення з метою отримання коштів для виконання боргових зобов'язань заставодавця, для виплати заробітної плати та будівництва об'єктів соціально-культурного призначення.

Стаття 16. Зміст іпотечного договору земельної ділянки

Крім вимог, передбачених статтею 26 цього Закону, іпотечний договір земельної ділянки повинен містити відомості про:

- місце розташування земельної ділянки;

- склад земельної ділянки, а для земельних ділянок сільськогосподарського призначення - їх якісний стан;

- цільове призначення земельної ділянки;

- план (схему) земельної ділянки, посвідчений районним (міським) відділом земельних ресурсів;

- вартість земельної ділянки;

- перелік обмежень права власності на земельну ділянку.

Стаття 17. Права іпотечного заставодержателя

Крім прав, передбачених статтею 8 цього Закону, іпотечний заставодержатель у разі невиконання заставодавцем забезпеченого іпотекою зобов'язання має право вжити заходів до:

- фінансового оздоровлення заставодавця;

- обмеження його у праві розпорядження одержаною продукцією.

Стаття 18. Особливості реалізації переданих в іпотеку земельних ділянок

Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок, у тому числі земельних ділянок, на яких розташовані передані в іпотеку будівлі та споруди, проводиться з прилюдних торгів.

Право на придбання земельних ділянок з прилюдних торгів мають громадяни України та юридичні особи, які можуть відповідно до законодавства набувати право власності на земельні ділянки, а також територіальні громади сіл, селищ, міст та держава в особі відповідних органів.

Право на придбання з прилюдних торгів земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, зареєстровані в Україні сільськогосподарські підприємства та організації, якщо інше не передбачено законом.

У разі коли заставодержатель залишив за собою заставлену земельну ділянку сільськогосподарського призначення на умовах, передбачених статтею 49 цього Закону, він зобов'язаний вжити заходів для цільового використання цієї ділянки до моменту її відчуження.

Стаття 19. Особливості іпотеки земельних ділянок, на яких розташовано будівлі та споруди, що належать заставодавцеві ділянок

У разі передачі в іпотеку земельних ділянок розташовані на них будівлі та споруди не передаються в іпотеку, якщо іпотечним договором не передбачено інше.

При зверненні стягнення на земельні ділянки, які передано в іпотеку без розташованих на них будівель (споруд), заставодавець зберігає належні йому права на розташовані на цій ділянці будівлі та споруди і набуває право обмеженого користування (сервітут) тією частиною ділянки, яка необхідна для користування будівлями та спорудами за їх призначенням. Умови користування цією частиною ділянки визначаються за згодою заставодавця і заставодержателя, а у разі недосягнення згоди - судом. Такі умови зберігаються і при відчуженні будівлі чи споруди іншій особі.

Стаття 20. Особливості іпотеки земельних ділянок, на яких розташовано будівлі та споруди, що належать третім особам

У разі передачі в іпотеку земельних ділянок, на яких розташовано будівлі та споруди, що належать не заставодавцю, а іншій особі, при зверненні стягнення на такі ділянки та їх реалізації з метою задоволення вимог заставодержателя до набувача цих ділянок переходять права і обов'язки заставодавця щодо зазначених будівель (споруд).

Стаття 21. Спорудження заставодавцем будівель та споруд на переданій в іпотеку земельній ділянці

Заставодавець має право споруджувати на переданій ним в іпотеку земельній ділянці будівлі та споруди, якщо інше не передбачено іпотечним договором.

У разі коли внаслідок такого будівництва змінюється вартість земельної ділянки, заставодержатель вправі вимагати зміни умов іпотечного договору.

Роздiл ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ІПОТЕКИ ОКРЕМИХ ВИДІВ НЕРУХОМОГО МАЙНА

Стаття 22. Іпотека житлових будинків і квартир

В іпотеку можуть передаватися житлові будинки чи квартири як ті, що належать заставодавцю на праві власності, так і ті, що стануть його власністю після укладення іпотечного договору.

Окремі кімнати або підсобні приміщення, які є частиною житлових будинків чи квартир, не можуть бути предметом іпотеки.

Іпотека житлового будинку чи квартири, що перебувають у власності неповнолітніх громадян, обмежено дієздатних чи недієздатних осіб, над якими встановлені опіка чи піклування, здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України для здійснення операцій з майном підопічних.

Продаж заставленого житлового будинку чи квартири з прилюдних торгів не є підставою для виселення новим власником заставодавця та членів його сімї, які проживають у цьому житловому будинку (квартирі), якщо інше не передбачено іпотечним договором.

Після звернення стягнення на заставлений житловий будинок чи квартиру і реалізації цього майна заставодавець та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані за вимогою власника житлового будинку (квартири) протягом місяця звільнити займане ними приміщення за умови, що:

житловий будинок (квартиру) було заставлено за договором про іпотеку для забезпечення повернення кредиту, наданого на придбання або будівництво цього житлового будинку (квартири);

члени сім'ї заставодавця, які проживають разом з ним, дали до укладення договору про іпотеку, а якщо вони були вселені в заставлений житловий будинок (квартиру) пізніше - до їх вселення нотаріально посвідчену згоду звільнити заставлений житловий будинок (квартиру) у разі звернення на нього стягнення.

Особи, які проживають у житлових будинках (квартирах) на умовах договору найму (оренди) або на інших підставах, передбачених законом, не підлягають виселенню у разі продажу заставленого житлового будинку (квартири) з прилюдних торгів. Раніше укладений з ними договір найму (оренди) житлового приміщення або інший договір на право користування житловим приміщенням зберігає чинність для його власника.

Заставодавець має право передавати в оренду житловий будинок чи квартиру, що є предметом іпотеки, лише за згодою заставодержателя.

Дачний, садовий та інший будинок, не призначений для постійного проживання, може передаватися в іпотеку на загальних підставах. Обмеження, встановлені цією статтею, на них не поширюються.

Стаття 23. Іпотека об'єктів, що будуються

Заставодавцем об'єкта, що будується, може виступати особа, власністю якої стане будівля (споруда) після закінчення її будівництва. Предметом іпотеки в цьому разі є об'єкт незавершеного будівництва, який складається з будівлі (споруди), будівництво якої не закінчено.

Після закінчення будівництва будівля (споруда) стає предметом іпотеки без внесення змін і доповнень до іпотечного договору.

У разі звернення стягнення на об'єкт незавершеного будівництва або на збудований об'єкт враховується його вартість на час звернення стягнення, яка визначається за згодою заставодержателя та заставодавця, а у разі недосягнення згоди - судом.

Роздiл ІV. ОФОРМЛЕННЯ ІПОТЕКИ

Стаття 24. Способи оформлення іпотеки

Іпотека здійснюється шляхом укладення іпотечного договору.

У разі коли це передбачено іпотечним договором, може видаватися заставна, крім випадків, якщо:

1) предметом іпотеки є земельні ділянки сільськогосподарського призначення;

2) іпотекою забезпечується грошове зобов'язання, суму боргу за яким на момент укладення договору не визначено і яке не містить умов, що дають змогу визначити цю суму на даний момент.

У зазначених випадках умови іпотечного договору щодо заставної

недійсні.

Стаття 25. Форма іпотечного договору

Іпотечний договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Нотаріус, якщо це передбачено іпотечним договором, одночасно накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.

Стаття 26. Зміст іпотечного договору

Іпотечний договір повинен містити:

1) для заставодавця та заставодержателя - юридичних осіб відомості про:

для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та країну, де зареєстровано особу;

2) для заставодавця та заставодержателя - фізичних осіб відомості про:

для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податку;

для іноземців - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

3) зміст основного зобов'язання, розмір, строк і порядок його виконання;

4) достатній для ідентифікації опис предмета іпотеки та його вартість;

5) опис майнових прав заставодавця із зазначенням підстав, згідно з якими заставодавець має право на відчуження предмета іпотеки;

6) посилання на наявність чи відсутність заставної за цим договором;

7) порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та спосіб його реалізації.

У разі недодержання вимог цієї статті іпотечний договір є недійсним.

Іпотечний договір може містити інші умови, за якими сторонами досягнуто згоди.

Стаття 27. Державна реєстрація іпотеки

Іпотека підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно в порядку, передбаченому законодавством.

Розділ V. ЗАСТАВНА

Стаття 28. Поняття заставної

Заставна - це цінний папір, що посвідчує передачу майна в іпотеку.

Заставна надає її власнику право вимагати виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а у разі невиконання зобов'язання - право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Порядок випуску та обігу заставної визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Зміст заставної

Заставна складається в одному примірнику і передається заставодержателю.

На всіх примірниках іпотечного договору робиться відмітка про видачу заставної.

У заставній зазначається:

1) слово "Заставна" як складова частина назви документа;

2) для заставодавця та заставодержателя - юридичних осіб:

резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

нерезидентів - найменування, юридична адреса та країна, де зареєстрована особа;

3) для заставодавця та заставодержателя - фізичних осіб:

громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адреса постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податку;

іноземців - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адреса їх постійного місця проживання за межами України;

4) номер і дата договору, на підставі якого виникло основне зобов'язання, та іпотечного договору;

5) назва документа, що посвідчує право власності заставодавця або інше право, на підставі якого він може передати нерухоме майно в іпотеку;

6) достатній для ідентифікації опис предмета іпотеки та його вартість;

7) зміст, умови та строк виконання основного зобов'язання;

8) відмітка про державну реєстрацію іпотеки;

9) інформація про те, чи є інші заставні на майно, яке є предметом іпотеки.

У разі недодержання вимог цієї статті заставна є недійсною.

Стаття 30. Порядок оформлення заставної

Заставна оформляється за взаємною згодою заставодавця та заставодержателя на підставі іпотечного договору. Взаємна згода заставодавця та заставодержателя на оформлення заставної повинна бути відображена в іпотечному договорі.

Доповнення, що вносяться до іпотечного договору у разі, коли заставна оформлена після укладення цього договору, підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 31. Умови реалізації прав та виконання обов'язків, що випливають із заставної

У разі реалізації своїх прав, передбачених цим Законом та заставною, власник заставної зобов'язаний пред'явити заставну заставодавцеві.

Заставодавець, який виконав основне зобов'язання, вправі вимагати передачі йому заставної, якщо зобов'язання виконується частинами, - проставлення на заставній відмітки про виконання відповідної частини основного зобов'язання. Відмітка робиться за підписами заставодавця та заставодержателя.

Наявність заставної у заставодержателя або відсутність на заставній відмітки про часткове виконання основного зобов'язання свідчить, що це зобов'язання чи його частину не виконано, якщо не буде доведено протилежне.

Знаходження заставної у заставодавця свідчить про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, якщо не буде доведено протилежне.

Розділ VІ. ПЕРЕХІД ПРАВ ЗА ІПОТЕЧНИМ ДОГОВОРОМ

Стаття 32. Наслідки переходу прав на предмет іпотеки до третьої особи

У разі коли право власності (право повного господарського відання) на предмет іпотеки переходить від заставодавця до третьої особи, іпотека зберігає чинність для набувача цього майна, в тому числі якщо до відома цього набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

У разі коли право власності (право повного господарського відання) на предмет іпотеки переходить у порядку правонаступництва, іпотека зберігає чинність для правонаступника заставодавця.

Особа, до якої перейшло право на предмет іпотеки, займає місце попереднього заставодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором (включаючи й ті, що не були ним виконані належним чином) у тому обсязі і на тих умовах, що існували до моменту переходу права, якщо договором про передачу предмета іпотеки не передбачено інше.

У разі оформлення заставної відступлення прав на предмет іпотеки

не допускається.

Стаття 33. Відступлення прав заставодержателем за іпотечним договором

Відступлення прав заставодержателем за іпотечним договором можливе, якщо одночасно здійснюється і відступлення прав за основним зобов'язанням, виконання якого забезпечено іпотекою.

Стаття 34. Відступлення прав за заставною

Відступлення прав за заставною здійснюється шляхом виконання на ній особою, якій належить заставна (індосант), передатного напису (індосамент) на користь другої особи (індосат) та передачі самої заставної.

Індосант несе відповідальність перед індосатом за достовірність відомостей, що містяться у заставній.

У передатному написі зазначається прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, якій передаються права за заставною.

Передатний напис повинен бути підписаний зазначеним у заставній заставодержателем, а якщо цей напис не перший - володільцем заставної, зазначеним у попередньому написі.

Особа, до якої перейшли права за заставною, подає до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно заяву про її реєстрацію як нового заставодержателя.

Написи на заставній, що забороняють її наступну передачу іншій особі, недійсні.

Стаття 35. Поновлення прав за заставною

У разі втрати заставної орган, який її видав, видає дублікат заставної, про що робиться відмітка в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Стаття 36. Застава заставної

Заставна може бути використана як предмет застави для забезпечення виконання зобов'язань її власника перед третьою особою.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель заставної вправі вимагати передачі йому прав за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою. Якщо буде відмовлено у передачі цих прав, заставодержатель заставної може вимагати в судовому порядку відступлення прав за заставною.

Застава заставної здійснюється шляхом укладення договору застави. Договір застави заставної підлягає нотаріальному посвідченню.

Розділ VІІ. ЗАДОВОЛЕННЯ ВИМОГ ЗАСТАВОДЕРЖАТЕЛЯ ЗА

РАХУНОК ПРЕДМЕТА ІПОТЕКИ

Стаття 37. Підстави звернення стягнення на предмет іпотеки

Заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем забезпеченого іпотекою зобов'язання у визначений цим зобов'язанням строк, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У разі припинення діяльності (реорганізації, ліквідації) юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на майно державного підприємства, підприємства, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду.

Стаття 38. Попередження заставодержателя про порушення умов договору щодо основного зобов'язання та умов іпотечного договору

У разі порушення заставодавцем умов договору щодо основного зобов'язання та умов іпотечного договору заставодержатель зобов'язаний надіслати заставодавцю у письмовій формі вимогу про усунення цього порушення. Якщо протягом 30 днів з моменту одержання зазначеної вимоги заставодавець не усунув порушення, заставодержатель вправі звернутися до суду з вимогою про дострокове виконання основного зобов'язання та про відшкодування за рахунок предмета іпотеки заподіяних йому збитків.

Вимога про усунення порушень повинна містити такі відомості:

1) для заставодавця та заставодержателя - юридичних осіб:

резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

нерезидентів - найменування, місцезнаходження та країна, де зареєстрована особа;

2) для заставодавця та заставодержателя - фізичних осіб:

громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адреса постійного місця проживання, підпис та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

іноземців - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адреса постійного місця проживання за межами України, підпис;

3) стислий зміст порушених (невиконаних) зобов'язань;

4) зміст основного зобов'язання;

5) пропозицію щодо погашення всієї заборгованості протягом 30 днів з моменту одержання вимоги;

6) попередження про можливе звернення до суду.

Стаття 39. Реалізація предмета іпотеки за рішенням суду

Суд може відмовити у задоволенні позову заставодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене заставодавцем порушення основного зобов'язання є незначним.

У разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суд у своєму рішенні визначає:

всі складові суми, що підлягає сплаті заставодержателеві з вартості переданого в іпотеку майна;

майно, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги заставодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки на період до його реалізації на прилюдних торгах, якщо такі необхідні.

За клопотанням заставодавця суд за наявності поважних причин може відстрочити виконання винесеного ним рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на період до одного року у разі, коли:

заставодавцем є фізична особа, передача якою нерухомого майна в іпотеку не пов'язана з проваджуваною нею підприємницькою діяльністю;

предметом іпотеки є земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

Відстрочення виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до зміни прав та обов'язків сторін щодо основного зобов'язання і не звільняє заставодавця від відшкодування заставодержателеві збитків і неустойки (штрафу, пені), зумовлених відстроченням, а також належних заставодержателеві відсотків, якщо їх сплата передбачена договором, на підставі якого виникло основне зобов'язання.

Якщо до закінчення періоду відстрочення виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки заставодавець задовольнить вимоги заставодержателя за основним зобов'язанням, суд скасовує винесене ним рішення.

Відстрочення виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається у разі, коли:

відстрочення може призвести до істотного погіршення фінансового становища заставодержателя;

проти заставодавця чи заставодержателя порушено справу про визнання банкрутом.

Стаття 40. Порядок реалізації нерухомого майна, яке становить предмет іпотеки

Реалізація нерухомого майна, яке становить предмет іпотеки і на яке звернено стягнення, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах за заявкою державного виконавця спеціалізованою організацією, яка відповідно до законодавства України здійснює такий продаж на зазначених торгах (далі - спеціалізована організація). Місце проведення прилюдних торгів визначається спеціалізованою організацією за погодженням із заставодержателем.

Заставодавець вправі в будь-який час до реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимоги за основним зобов'язанням чи ту його частину, виконання якої прострочено. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах та для скасування рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Умови договорів, що обмежують це право заставодавця, є недійсними.

Стаття 41. Підготовка до проведення прилюдних торгів

Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення.

На майно, що виставляється на продаж, уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот (одиницю майна, що виставляється для продажу на прилюдних торгах) із зазначенням стартової ціни, яка не може бути нижчою за 80 відсотків його ринкової вартості. В інформаційній картці зазначаються номер та назва лота, його стартова ціна, характеристика лота, а також інші відомості, які вважатиме за необхідне навести спеціалізована організація.

Спеціалізована організація, яка проводить прилюдні торги, не пізніше ніж за 15 днів до дня їх початку публікує за місцезнаходженням нерухомого майна в друкованих засобах масової інформації повідомлення про нерухоме майно, що підлягає реалізації. Це повідомлення може також бути оголошено в інших засобах масової інформації.

Повідомлення про проведення прилюдних торгів (далі - повідомлення) повинне містити:

1) найменування, опис і характеристику нерухомого майна;

2) місцезнаходження нерухомого майна;

3) стартову ціну реалізації;

4) суму реєстраційного та гарантійного внесків учасника прилюдних торгів, найменування, адресу банку, номер рахунка для їх сплати;

5) порядок і строки сплати купівельної ціни;

6) дату, час і місце ознайомлення з майном;

7) дату, час і місце проведення прилюдних торгів;

8) дані про спеціалізовану організацію, яка проводить прилюдні торги;

9) кінцевий строк реєстрації для участі у прилюдних торгах;

10) дані:

про заставодавця та заставодержателя - фізичних осіб:

для громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, адресу постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

для іноземців - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), адресу їх постійного місця проживання за межами України;

про заставодавця та заставодержателя - юридичних осіб:

для резидентів - їх найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України;

для нерезидентів - їх найменування, місцезнаходження та країну, де зареєстрована особа;

11) інші відомості, необхідні для проведення прилюдних торгів.

Якщо реалізації на прилюдних торгах підлягає земельна ділянка, у повідомленні додатково зазначаються:

розмір земельної ділянки;

правовий режим земельної ділянки, її цільове призначення;

обмеження використання земельної ділянки, установлені на підставі містобудівних та санітарних норм і правил, включаючи архітектурно-планувальні, технічні, екологічні та інші умови.

Якщо реалізації на прилюдних торгах підлягає житловий будинок, квартира чи нежитлове приміщення, у повідомленні додатково зазначаються:

розмір житлової та нежитлової площі будинку, квартири, площі нежитлового приміщення;

правовий режим будинку, квартири, нежитлового приміщення;

обмеження на використання квартири, будинку, нежитлового приміщення;

відомості про земельну ділянку, на якій розташовано будинок, нежитлове приміщення (правовий режим та розмір ділянки);

матеріали стін будинку, квартири, нежитлового приміщення;

відсоток зносу.

Спеціалізована організація письмово сповіщає державному виконавцю, заставодавцю та заставодержателю про дату, час і місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Стаття 42. Учасники прилюдних торгів

У прилюдних торгах мають право брати участь фізичні і юридичні особи, які сплатили реєстраційний та гарантійний внески і можуть бути покупцями нерухомого майна, що реалізується відповідно до законодавства України. Розмір таких внесків визначається спеціалізованою організацією.

На прилюдних торгах можуть бути присутні будь-які особи за умови внесення вхідної плати, розмір якої визначається спеціалізованою організацією. Державний виконавець, заставодавець та заставодержатель (законні представники заставодавця та заставодержателя) можуть бути присутні на прилюдних торгах без внесення такої плати.

Державний виконавець не може бути учасником прилюдних торгів.

Стаття 43. Умови участі в прилюдних торгах

Для участі в прилюдних торгах покупець подає спеціалізованій

організації:

заяву про участь у торгах;

документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків.

Під час подання заяви заявник пред'являє паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, а якщо він діє як представник юридичної особи - відповідне доручення.

Відомості про покупців заносяться до книги їх реєстрації і повинні містити:

1) порядковий номер (відповідно до реєстрації);

2) номер лота, який покупець має бажання придбати;

3) для фізичних осіб:

громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, адресу постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

для іноземців - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), адресу їх постійного місця проживання за межами України;

4) для юридичних осіб:

резидентів - найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України;

нерезидентів - їх найменування, місцезнаходження та країну, де зареєстрована особа.

Під час проведення реєстрації учасник прилюдних торгів отримує вхідний квиток, інформаційну картку та картку учасника цих торгів (із зазначенням на зворотному боці умов їх проведення).

Покупцям до їх реєстрації надається право ознайомитися з майном, яке підлягає реалізації, за його місцезнаходженням.

Відомості про учасників прилюдних торгів, їх кількість і пропоноване майно не підлягають розголошенню до визначення покупців за кожним лотом.

Стаття 44. Порядок проведення прилюдних торгів

Прилюдні торги розпочинаються з оголошення ліцитатором порядку їх проведення.

Лот виставляється на торги за наявності хоча б одного покупця.

За кожним лотом, що виставляється на прилюдні торги, ліцитатор оголошує номер, зазначений в інформаційній картці, назву, коротку характеристику майна, стартову ціну реалізації.

У ході прилюдних торгів їх учасники повідомляють про готовність придбати заявлений лот за оголошену ліцитатором ціну, піднімаючи аукціонну картку з номером, повернутим до ліцитатора, та з пропонуванням своєї ціни.

Якщо запропонована учасником прилюдних торгів ціна перевищує запропоновану ліцитатором, ліцитатор називає номер учасника і запропоновану ним ціну.

Якщо протягом трьох хвилин після триразового повторення останньої ціни не буде запропоновано вищої ціни, ліцитатор одночасно з ударом молотка оголошує про продаж лота, називає продажну ціну й номер переможця, під яким він зареєстрований як учасник прилюдних торгів.

Якщо протягом трьох хвилин після триразового оголошення стартової ціни реалізації, покупці не висловлять бажання придбати майно за ціною, оголошеною ліцитатором, запропонований об'єкт продажу знімається з торгів.

У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за стартовою ціною.

Повторні прилюдні торги проводяться не раніше ніж через місяць з часу проведення перших торгів.

Порядок підготовки і проведення прилюдних торгів, визначений цим Законом, є обов'язковим для повторних торгів.

Якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів.

Прилюдні торги може бути припинено і майно знято з продажу в разі невиконання правил проведення прилюдних торгів, передбачених цим Законом. У такому разі наступні прилюдні торги проводяться в порядку, визначеному цим Законом.

Усі розбіжності і спори щодо порядку проведення прилюдних торгів розв'язуються під час їх проведення ліцитатором за погодженням з уповноваженою особою спеціалізованої організації.

У процесі прилюдних торгів ведеться протокол, до якого заносяться номер та назва лота; стартова та продажна ціна майна, пропонування покупців, відомості про покупця, який запропонував у ході торгів найвищу ціну (переможець торгів), номери рахунків, на які боржник повинен внести кошти за придбане майно, відомості про боржника, а також дані про правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності боржника на майно, яке було придбане покупцем.

У разі потреби до протоколу може бути внесена й інша інформація.

Протокол підписується ліцитатором і переможцем прилюдних торгів та затверджується керівником спеціалізованої організації, який зазначає в протоколі відповідну суму і номери рахунків, на які переможцю торгів потрібно внести кошти за придбане майно.

Копія затвердженого протоколу видається переможцю прилюдних торгів та державному виконавцю.

Переможець прилюдних торгів, який відмовився від підписання протоколу, позбавляється права на участь у наступних торгах.

За умови достатньої кількості покупців за даним лотом прилюдні торги відновлюються.

За результатами прилюдних торгів та документів, що підтверджують проведення розрахунку за придбане на торгах майно, складається відомість. Копія відомості не пізніше ніж протягом трьох днів передається державному виконавцеві.

Стаття 45. Порядок проведення розрахунків за придбане майно на прилюдних торгах

На підставі копії затвердженого протоколу переможець прилюдних торгів протягом десяти робочих днів після затвердження протоколу перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначені у протоколі номери рахунків.

Гарантійний внесок, сплачений покупцем до початку прилюдних торгів, зараховується до купівельної ціни. Іншим учасникам внесена сума повертається протягом трьох робочих днів після закінчення прилюдних торгів. Гарантійний внесок також підлягає поверненню, якщо торги не відбулися.

Якщо покупець не внесе всієї належної до сплати суми в строк, передбачений частиною першою цієї статті, гарантійний внесок йому не повертається. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем торгів, але відмовився підписати протокол.

Кошти, одержані від реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах (з вирахуванням комісійної винагороди, обумовленої договором), перераховуються спеціалізованою організацією на депозитний рахунок відповідного відділу Державної виконавчої служби в установленому порядку не пізніше ніж протягом семи робочих днів після розрахунків покупцем.

Стаття 46. Оформлення результатів прилюдних торгів

Після повного розрахунку покупців за придбане майно державний виконавець складає на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують цей розрахунок, акт про результати проведених прилюдних торгів.

В акті про результати проведених прилюдних торгів зазначаються:

- ким, коли і де проводилися прилюдні торги;

- коротка характеристика реалізованого майна;

- прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи), адреса (місцезнаходження) кожного покупця; сума, внесена переможцем торгів за придбане майно;

- номери рахунків, на які боржник повинен внести кошти за

придбане майно;

- відомості про боржника;

дані про правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності боржника на майно, яке було придбане покупцем.

Акт про результати проведених прилюдних торгів затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби і видається державним виконавцем покупцеві.

Копія акта надсилається заставодержателю та заставодавцю.

На підставі акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Це свідоцтво є підставою для видачі відповідним органом акта про право власності на земельну ділянку в порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 47. Оскарження результатів прилюдних торгів

Заставодержатель, заставодавець, будь-який учасник прилюдних торгів, а також боржник за основним зобов'язанням, якщо він не є заставодавцем, вправі протягом трьох місяців з часу проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Стаття 48. Умови, за яким прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися

- Прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі:

- відсутності покупців;

- несплати в установлений строк переможцем прилюдних торгів належної суми за придбане майно. У такому разі майно реалізовується на прилюдних торгах, які проводяться в порядку, визначеному цим Законом.

Стаття 49. Права та обов'язки заставодержателя, у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися

Протягом десяти днів після оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, заставодержатель має право за угодою із заставодавцем придбати майно, яке є предметом іпотеки, за стартовою ціною його реалізації на прилюдних торгах шляхом заліку своїх вимог, забезпечених іпотекою цього майна, в рахунок продажної ціни майна.

Така угода укладається у формі договору купівлі-продажу відповідно до цивільного законодавства України. Іпотека в цьому разі припиняється.

Якщо угода про придбання майна заставодержателем, передбачена частинами першою та другою цієї статті, не відбулася, не пізніше ніж через два місяці після перших прилюдних торгів проводяться повторні торги. Стартова ціна реалізації заставленого майна на повторних прилюдних торгах, якщо вони зумовлені відсутністю покупців на прилюдних торгах, знижується на 15 відсотків.

У разі оголошення повторних прилюдних торгів такими, що не відбулися з причин, зазначених в абзаці третьому статті 48 цього Закону, заставодержатель має право придбати (залишити за собою) заставлене майно за ціною, нижчою не більш як на 25 відсотків його стартової ціни на перших прилюдних торгах шляхом заліку своїх вимог, забезпечених іпотекою цього майна, у рахунок продажної ціни майна.

Якщо заставодержатель залишив за собою заставлене майно, яке за своїм призначенням не може йому належати, він зобов'язаний протягом року здійснити відчуження даного майна відповідно до законодавства України.

Якщо заставодержатель не скористується правом залишити предмет іпотеки за собою протягом місяця після оголошення повторних прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотека припиняється.

Стаття 50. Використання коштів, одержаних в результаті проведення прилюдних торгів

Кошти, одержані від реалізації майна, заставленого згідно з договором про іпотеку, після відрахування суми, необхідної для покриття витрат у зв'язку із зверненням стягнення на це майно та його реалізацією, розподіляються між заставодержателями, які заявили свої вимоги до стягнення іншими кредиторами заставодавця, та самим заставодавцем. Розподіл коштів проводиться державним виконавцем.

Стаття 51. Наслідки вилучення (викупу) предмета іпотеки або повернення його власникові

У разі коли предмет іпотеки вилучено (викуплено) для державних чи суспільних потреб відповідно до закону або за рішенням суду, заставодержатель має право на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок коштів, що підлягають виплаті заставодавцю, або за рахунок іншого майна, що набувається заставодавцем у зв'язку з вилученням (викупом) майна, а в разі відсутності коштів (майна) чи їх недостатності має право вимагати звернення стягнення на інше майно заставодавця.

Роздiл VІІІ. ПРИПИНЕННЯ ІПОТЕКИ

Стаття 52. Підстави припинення іпотеки

Іпотека припиняється у разі:

- виконання боржником забезпеченого іпотекою основного зобовязання;

- звернення стягнення на предмет іпотеки;

- переходу до заставодержателя права власності на предмет іпотеки;

- визнання недійсним на підставі рішення суду основного зобов'язання або іпотечного договору;

- невиконання заставодавцем чи заставодержателем вимог умовної

іпотеки;

- загибелі предмета іпотеки.

Якщо заставодержатель відмовляється прийняти виконання забезпеченої іпотекою грошової вимоги, відповідна сума вноситься заставодавцем у депозит нотаріальної контори за місцезнаходженням предмета іпотеки. У разі коли внесена у депозит сума повністю покриває борг, іпотека припиняється.

Іпотека припиняється з моменту виконання відповідного запису у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Розділ ІХ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім норм щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та норм щодо заставної, які набирають чинності відповідно з моменту створення системи державної реєстрації прав на нерухоме майно та набуття чинності відповідних змін до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

2. У зв'язку з прийняттям цього Закону визнати таким, що втратив чинність, розділ ІІ Закону України "Про заставу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р.,N 47, ст. 642; 1995 р., N1, ст. 3).

3. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк:

подати Верховній Раді України пропозиції щодо приведення Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", інших законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.